Про характер Оксани в універі ходили легенди — вона відшивала кавалерів на раз-два. Та Влада виявилось не так просто позбутися. Зрештою він домігся руки і серця коханої, але, можливо, жалість — не найкращий привід для одруження? Читач знайомиться вже зі старшою Оксаною, поступово дізнаючись її історію: студентське голодування під час революції на граніті, вдале заміжжя, мов у казці про Попелюшку, і водночас постійне, виснажливе протистояння зі свекрухою і її високими стандартами, які нікому, окрім неї, не потрібні. Чи вдасться Оксані зберегти в цьому всьому себе? І чи є хтось, кого вона кохатиме і з ким буде по-справжньому коханою? У цьому романі так багато всього, та найбільше — справжніх емоцій.

• Перевидання в оновленому оформленні

Олесі було лише вісім, коли вона втратила маму. Перед смертю та залишила дочці теку з листами. Дівчинка має відкривати їх по одному щороку на день народження. Ці листи стають її єдиною опорою в численних життєвих випробуваннях, кожне з яких могло б зламати долю… Подорослішавши, дівчина знаходить справжнє кохання. Та настає тривожний 2014 рік, тож Олеся не зі своєї вини змушена відступитися від мрії. Лист мами спонукає її виправити все. Та чи зможе материнська любов уберегти від пекла війни?

Ми – носії історій. Збирачі сокровенний сповідей. Колекціонери спогадів Хрангителі родинних апокрифів. Володарі життєвих загадок, до яких невтомно підбираємо срібні ключі пізнання.  З них і зіткана ця книжка. Із золотих крупинок надбань, що осідають на дні бурхливої ріки нашого тривку.

Що лишається матері, коли життя забирає у неї найцінніше — власну дитину, і вона опиняється у прірві відчаю і безсилля? Де вона бере сили не збожеволіти від невимовного болю і вселенської скорботи, які вже навічно оселилися у її серці?

У своїй новій книзі Марія Матіос розповідає історії п’яти жінок. Усі вони — різні, у кожної своя доля, але об’єднує їх одне — найстрашніше, що може спіткати маму, — втрата єдиного сина. Кожна переживає горе по-своєму, а разом вони доповнюють одна одну і розкривають усю глибину й розпач трагедії осиро­­­тілого материнства.

«Мами́» — важка, драматична книга. Неможливо не співчувати її героям, як неможливо не звернути увагу й на гострі питання, які порушує відома українська письменниця у своїй найновішій книзі.

«Аліє, Альона і я. З наших імен, написаних у рядок або стовпчик, можна вивчати історію Криму».

Крим. Саме тут минуло дитинство, юність і перше кохання головної героїні роману. Саме тут вона зрозуміла, що є українкою. Ні дідусь-підполковник КДБ, ані російська кров у венах не стали цьому на заваді.

Наче орнамент, у романі переплітаються кримськотатарська культура і українська історія. На сторінках книжки читач зустрінеться з кримськими татарами, караїмами, українцями, росіянами, німцями, євреями, греками, вірменами Криму, крок за кроком відкриватиме шафи з родинними скелетами. Разом з головною героїнею та її подругою Аліє пройде шлях від їхнього дитинства – з 1990-х – аж до окупації півострова Росією в 2014-му, з екскурсами в давнішу історію Криму.

«За Перекопом є земля» — це спроба відкрити материк для півострова, а півострів для материка з незвичного ракурсу. Адже і там, і там є земля. Її варто пізнати й повернути їй цілісність.

Робота над книжкою тривала з 2012 року. З початком окупації Криму, у 2014 році, концепція змінилася. За цей час авторка взяла близько 200 інтерв'ю з більш ніж 50 кримчанами. Деталі їхніх розповідей стали частиною роману.

Марія Фариняк через злидні змушена віддати сина, дев'ятирічного Михайла на виховання родичам покійного чоловіка: вуйкові Стефану, власникові книгарні, та цьоці Касі, суворій жінці, яка не рада появі чужої дитини в домі. Так починається історія Міська Фариняка, хлопчика початку ХХ століття, яка дивним чином переплітається з історією Михайла Фариняка, чоловіка початку ХХІ століття. 

«Танґо смерті» — один із кількох найзнаковіших романів часів Незалежності. Події роману провідного українського  письменника Юрія Винничука роз­гортаються у двох сюжетних зрізах. У довоєнному Львові та в часи Другої світової війни четверо друзів — українець, поляк, німець і єврей, батьки яких були бійцями армії УНР і загинули 1921 року під Базаром, — переживають різноманітні пригоди, закохуються, воюють, але за будь-яких катаклізмів не зраджу­ють своєї дружби.

Паралельно у наші дні відбуваються інші події з іншими героями, і лише в фіналі ці обидві сюжетні лінії, можливо, зійдуться...

«Це книга, яку мовби не читаєш, а живеш у ній».

Ця книжка - виключно чоловіча п'єса з використанням характерної військової риторики, написана відомим українським співаком Андрієм Кузьменком (Кузьмою), лідером групи "Скрябін". Книга "Я, Паштєт і Армія" - розповідь про армійського друга Кузьми Паштєта (Сергія Павлова), який потрапив в армію через проблеми з деканом в університеті, де Сергій був кандидатом біологічних наук. Книга проникнута армійськими буднями та гумором, який підійме настрій кожному.

Що робити сестрам, яким так легко загубитися у власних думках і бажаннях у великому місті? Все наче й добре, але хочеться поставити життя на паузу, хоча б до вересня, та повернутися у місце свого дитинства. Заплетені стіни старого будинку відгороджують від усього світу з його безліччю питань, а бабуся Тея нічого не запитує, зате завжди поруч.

 
Але літо час не спиняє: на порозі будинку з’являються люди з колишнього, теперішнього і майбутнього життя. Всі у цьому домі — і самі сестри, і бабуся, і індійська кузина, і розгублена мама, і навіть рудий кіт без імені — на порозі змін. Літо іде, ростуть гарбузи на експорт, розмови не стихають, а проблеми і рішення біжать наввипередки.

Роман «Солодка Даруся» визначної української письменниці Марії Матіос, без перебільшення, одна з найзнаковіших подій в українській літературі часів Незалежності. Французька критика (у Франції «Солодка Даруся» вийшла у найпрес­тиж­нішому видавництві «Ґаллімар») із захопленням відзначала: «Цей роман — справжня перлина! Марія Матіос має неймовірно потуж­ний поетичний стиль. Вона впевнено тче історію — достоту, як у величній античній трагедії».

Роман перекладено багатьма мовами, зокрема німецькою, англійською, французькою, іта­лій­ською, польською.

Понівечений до невпізнаваности в одній із гарячих точок на Сході України, герой роману «Амадока» тільки дивом залишився живим. Це сумнівна втіха, оскільки важкі травми призвели до повної втрати пам’яти: чоловік не пам’ятає ні свого імени, ні звідки походить, не пригадує жодної близької людини, жодного фрагмента свого попереднього життя. Таким його і віднаходить жінка, любов і терпіння якої здатні творити дива: сягати найглибших пластів забуття і спогадів, поєднувати розрізнені клапті понівеченої свідомости, зшивати докупи спільну історію.

Амадока — найбільше в Европі озеро, розташоване на території сучасної України, вперше згадане Геродотом і впродовж кількох століть відтворюване на мапах середньовічними картографами, аж до свого раптового і цілковитого зникнення. Яким чином безслідно випаровуються великі озера, як зникають цілі світи, цілі культури — і що залишається натомість? Чи може існувати зв’язок між єврейською Катастрофою Східної Европи і знищенням української інтеліґенції в часи сталінських репресій? Чи може забуття однієї людини сягати на кілька поколінь під землю? Чи пов’язують нас знаки і шрами понівеченої пам’яти? Чи здатні любов і терпіння дати змогу торкнутися свідомости іншої людини?

Перед вильотом з Парижа пілота українського літака «ААРОН 44» переслідували погані передчуття. Інтуїція підказувала відмовитися від рейсу. Але попри все політ мав відбутися…

Для вивчення місця трагедії та з’ясування причин катастрофи «сорокчетвірки» прибула донька його конструктора, Діана Столяр. Загибель літака поставила під сумнів саме існування компанії-виробника. Дівчина намагається будь-що дізнатися правду та розкрити таємницю авіакатастрофи, не здогадуючись, що розслідування може обійтися їй надто дорого…

«Самотній вовк» (під попередньою назвою «Елементал») — найдинамічніший роман Василя Шкляра, написаний на основі реальних подій. Українець, вояк Французького іноземного легіону, отримує надважливе завдання — вивезти з окупованої Чечні дочку генерала, на яку полюють російські спецслужби. Легіонер охоче вирушає в «гарячку точку» не лише завдяки фантастичній винагороді — до Чечні втекла його дівчина разом з тамтешнім командиром кримінального угруповання. Воїн-одинак розпочинає вкрай небезпечний двобій з московськими людоловами... Але чим насправді було це завдання і яка роль належала дочці генерала? Відповідь на це запитання приголомшить найпроникливішого читача.

Їх називали бандитами, розбійниками, головорізами й навіть у прокльонах-анафемах забороняли згадувати їхні імена. Щоб убити у пам’яті упокореної маси ту ідею, за яку повстанці жертвували свої молоді життя. Авжеж, вони стріляли, вішали, палили, нищили — але кого? На їхньому бойовому чорному прапорі напис: «Воля України або смерть». Вони не вийшли з лісу навіть тоді, коли навкруги запанувала чужа влада і вже не було надії на визволення. Вони — залишенці — обрали собі смерть.

Перевидання в новій обкладинці

Низку червоних, як кров, коралів носила на грудях горда чорноока Маруся і хотіла подарувати колись на щастя доньці... Вірила, що знає, яке воно, те щастя. Та хіба жінці це вирішувати — не долі? Бо жінка думала: «Що люди скажуть?..» А вони ж скажуть, приліпиться — не обірвеш... Та так і не дізнався ніхто, як на неї, чужу дружину, щоночі, все життя чекав Степан. Це йому вона народила доньку, бо кохала... А тоді люди склали легенду...
У колись перспективне село, а тепер — перспективне місце для гольф-клубу і розкішних маєтків приїздить з-за кордону Руслана Ординська, юна красуня, донька українського олігарха. Шукає не просто місце для будинку, а місце з «легендою». Натомість знаходить всохлий бузковий кущ і червону намистину під ним, єдину на тонкій нитці... І кілька тендітних живих паростків...

Понад 500 тисяч примірників творів Люко Дашвар уже знайшли свого читача. Вона пише так гостро й пронизливо, психологічно і чуйно, що торкається струн душі кожного. Неможливо не співчувати її героям, як неможливо не звернути увагу на гострі, болючі, неоднозначні питання, які порушує письменниця.

Молодість професорської доньки Лідочки Вербицької здається безхмарною: турботлива мама й коханий чоловік, гарна квартира, перспективна робота. Але родина дівчини має чимало темних таємниць, і Лідин брат, що ніколи не виходить з кімнати, - не єдина маріонетка в руках матері!

Підступ і брехня - ось на чому мати побудувала родинну ідилію!

Власного щастя Ліда може зректися сама. Адже мати все - і все втратити, виявляється, не так і складно. Особливо якщо твоя мати - твоє все…

Кожне оповідання збірки — це ніби монета, яку автор вкладає в руки читачеві, заохочуючи зробити доленосний вибір разом з героями. Що станеться, коли молода пара вирішить прихистити вуличного кота? Коли шестирічний хлопчик потайки візьме мамину музичну скриньку? Або п’яна компанія вирушить на полювання? Щойно підкинеш монету — і наслідки вибору стануть фатальними. Когось штовхатиме до прірви монстр із потойбіччя, а когось — власні амбіції, жадоба або просто дурість. Та поки монета не впала, поки грає мелодія з-під землі, поки тривають експерименти з часом і доки не вдарив «град», є можливість прожити цю історію вибору і його прийняття. До збірки увійшли одинадцять оповідань, які поєднали в собі елементи соціальної фантастики, антиутопії, горору, притчеві й біблійні мотиви. Та, попри наявність містики у багатьох сюжетах, найстрашнішим злом для героїв виявляється реальність.

Як і обіцяє назва, дванадцять оповідань цієї збірки у підсумку утворюють химерний візерунок, окремі лінії якого переплітаються, підхоплюють одна одну і впізнають себе у взаємних відображеннях. Щоправда, візерунок цей — не зовсім рослинний, хоча й рослинний також. Але передусім він складається з історій людей. Людей із різним минулим, зруйнованим сьогоденням і невідомим майбутнім. «Ми, — каже автор, — покладаємося на пам’ять, аби залишатися собою, ми зживаємося з новим досвідом, аби приймати це життя, ми не відмовляємося від ілюзій, оскільки впевнені у власній ніжності й запеклості. Про цей час говоритимуть як про час великої жорстокості і великої сердечності. Цей час пізнаватиметься за голосами людей, які не бояться свідчити і звинувачувати, а також дякувати й освідчуватись».

Століття тому «Арабески» Миколи Хвильового поклали початок формуванню міського тексту Харкова. Українського Харкова. Нехай і на численних контрастах із Хвильовим, але «Арабески» Сергія Жадана якраз є свідченням того, що текст цей не обривається, а навпаки — триває, продовжує ткатися і дозволяє без надмірного переляку вдивлятися в наступні сто років.

Якби міста вміли говорити, вони розповіли б про те, як спалахують почуття, на що люди готові заради кохання і що вони ладні пробачити тим, кого люблять.

Марічка Василишин і Сільвен Классенс зустрілися в Японії, куди обоє приїхали вчитися. Вона — дівчинка-розумничка, яка виросла в Києві, на Русанівці, в оточенні люблячої родини. Японістика вразила її в самісіньке серце й стала покликанням і майбутньою професією. Він — син бельгійського професора словесності, росте в тіні славетного батька і, коли виграє грант на навчання у Японії, вирушає туди, щоб нарешті жити власним життям і робити те, що любить.
 

Між молодими людьми з різних світів спалахують почуття. Однак в Україні у Марічки залишився наречений, колишній десантник і майбутній лікар Максим Зорій, який не готовий так просто відпустити кохану. Велика історія любові та зради, що захопить читача від першої сторінки та примусить плакати й радіти разом із героями.

Леся – звичайна підлітка-відмінниця, яка пише вірші й сперечається з мамою. Та дитинство закінчується без попереджень, і ось в один момент дівчина перестає розуміти, що з нею відбувається. Однолітки довкола розповідають про перші сексуальні досвіди, найкращий друг починає зустрічатися із дівчиною, а сама Леся наче на крок-два відстає. Їй дуже хочеться зрозуміти та втілити в життя бажання, які прокидаються в її тілі, і водночас вона не готова робити все це лише заради того, аби вписатися в компанію.

Це історія усвідомлення власної тілесності. Історія про ілюзії та заборони, сором і невпевненість у собі, дружбу та перше кохання. Та насамперед це книжка про формування дівочої сексуальності, історія про неідеальне й болісне дорослішання.

Батько Емми хворий. Після інсульту він плутає всі слова, і ніхто, крім доньки, його не розуміє. Емма вирішує зробити йому подарунок — мандрівку на Поділля, щоб побачити квітку, яка цвіте лише раз на п’ятдесят років.

Подорож батька й доньки — це суміш печалі, сміху, горя, жалю, провини та любові. Саму історію розповідають миші, кроти, лелеки й буркотливі бобри, що зустрінуться по дорозі.
 

Щемка розповідь про те, як любити до останнього й відпускати.

«Помаранчева кудлата хмара» — пʼєса, написана подільською говіркою.

Учитель української мови з Кривого Рогу, установник вікон із Дніпра, бандит із Херсона, водій зерновоза з невеличкого полтавського села, власниця кав’ярні на узбережжі Каховського водосховища, письменник із Києва, зварювальник з металургійного комбінату, автослюсар, колишній студент — ніхто з них не планував ставати військовим. Але почалося велике вторгнення російських військ в Україну, і всі вони взяли до рук зброю, щоб захистити свою країну. Тепер вони — бійці окремого штурмового батальйону ЗСУ. Разом із героями ви пройдете шлях від формування підрозділу до боїв із ворогом. Перші штурми, визволені села та їхні мешканці, суворий окопний побут, поранення і смерті товаришів, розчарування і втрати, крихке військове щастя, кінець минулого життя і початок нового. 
 

Книжка автобіографічна і чесна, як і вся проза Белянського. Буде смішно, буде страшно, комусь прочитане може показатися незручним та занадто відвертим, але навряд когось залишить байдужим.

Колись Тетяна мріяла стати лікаркою, жити з коханим та ростити діточок. Але доля склалася інакше. Проте Тетяна не впала у відчай і, слідуючи давній меті, влаштувалася працювати медсестрою у рідному селі, щоб хоч так бути ближче до бажаної професії. Наче життя налагоджується, тільки жіноче щастя її оминає...

Несподівано в селі з’являється новий лікар - Денис. Тетяна відчуває, що її тягне до нього, та чоловік значно молодший за неї… Чи дозволить вона собі таке омріяне кохання?

Історія Магди — це історія тисячі жінок, від яких чоловіки йдуть до коханок. Це історія жінки, сірої миші, яка присвятила себе сім’ї, законному чоловіку, побуту, дітям. Історія жінки, яка придумала собі щасливу родину, в якій він — єдиний та найкращий, вона — вірна та надійна, донечки — талановиті й так схожі на нього чи на його маму. І водномить Магда все втрачає, бо та інша, нова кохана її чоловіка — молодша, успішніша, вродливіша, просто досконала.

Історія банальна й до оскоми проста, чи не так? Не поспішайте з висновками, бо ця — особлива. Вона приховує в собі не одну і не дві таємниці. А таємниці найзручніше зберігати у легендах, притчах і щоденниках. В особливих щоденниках. Як оцей. Читайте. І не кажіть, що так не буває. Бо в житті насправді буває ще й не так.

Історія, яка вчить нас бути сильними за будь-яких життєвих обставин

Три сестрички народилися в один день, але які ж різні характери мають! Між ними довгий час не було злагоди, і лише народження в однієї з них «сонячної» дитини змінить не лише їхні світогляди та стосунки, але й саме життя.

Гоцик не має ані Максового статку, ані Макарової здатності пристосовуватися до ситуації, але йому цього й не треба. У нього є те, чого бракує цим двом, - власні «принципи».

Якщо ти прагнеш неможливого - химерних скарбів чи дівчини, що вже полишила цей світ, - спробуй усе покинути й податися в далекі краї. Якщо хтось здійняв на тебе руку та зазіхнув на багатство, що й тобі не призначалося, - убий його. Якщо тебе покохала дівчина - приймай це і за нагоди… покинь її. Якщо хтось інший втрачає розум від твоєї нелюбої - не зважай.

Такі його правила життя, його свободи, його бунту...

Пів року незалежності - на більше Макса не вистачило. Заради чого він б’ється головою у глуху стіну, порвав із батьками, злидарює?

Його дівчина втекла, не підтримавши відчайдушних спроб стати неймовірним чоловіком… Прийняти фінансову допомогу рідних і гидувати нею - оце по-Максовому!

Тож одного не зовсім звичайного дощового вечора Макс вирішив зникнути. Назавжди. Колись він не ризикнув кинутися у Дніпро, щоб урятувати своє кохання, зате нині готовий шубовснути у воду - аби випірнути згодом десь далеко зовсім новим, очищеним…

Красиве життя, про яке Макар мріяв зі студентства, йому не належить: машина - службова, квартира - чужа, гроші - остогидлої коханки…

Колись омріяний капітал штовхнув його в обійми впливової Марти - тоді він зробив свій перший крок угору… сходами, що ведуть донизу. Він зрозумів це, коли закохався. Його побудоване на брехні щастя виявилося крихкішим за картковий будинок, а план повернення втраченого загрожує занапастити ще кілька життів…

Жіноча версія легенди про Каїна й Авеля. Напружена психологічна драма із бароковим колоритом. Повість, написана 25 років тому, яка вже встигла стати культовою. Перекладена польською, чеською, фарсі, англійською, німецькою, сербською, із успіхом поставлена на театральних сценах в Україні та за кордоном. Артбук «Казка про калинову сопілку» — це спроба показати знайому історію по-новому. Показати її настрій і естетику. Показати кольором, який пече. Несподіваними образами — стримано-нестримними, химерними, відвертими. Прихованими символами, які розповідають про героїв значно більше, ніж вони про себе знають. Усе це з’єднується, надривно дихає, пульсує. Тут і народження Темної Жінки і її продовження, Дике Полювання і Кривава Повня. Перечитайте, роздивіться, відчуйте.

Розповідаючи історію своєї родини, головна героїня змальовує період розпаду Радянського Союзу, становлення Незалежної України, систему шкільної освіти, виникнення стихійних ринків, Помаранчеву революцію, жахливий стан пенітенціарної системи України, торкається теми АТО. Україна в романі виступає окремим персонажем і поряд з іншими переживає ряд трансформацій. Через діалоги героїв порушуються болючі теми, про які не заведено говорити вголос.

Метафорою історії є наскрізна анфілада місць, чужих квартир, пустих кімнат, з яких героїня йде, щоб більше ніколи не повернутися.
Ідея роману полягає в питанні — чи здатна людина з тавром «соціального дна», без освіти й особливих талантів, принести у наше суспільство моральні цінності, які б хотілося наслідувати?

Зрештою, роман «Анфілада», як і будь-який інший, — роман про людину. Про темне і світле всередині нас, про дружбу і кохання, бурхливі почуття і важкі розчарування, про надію і радість у найважчі моменти.

Iсторія іде по спіралі, перемелюючи у своїй машині часу все і всіх. Тому важить не сам час, а людина в подіях часу, бо людина в усі часи перебуває не так під прицілом зброї, як на полі битви між Честю і Безчестям, Любов'ю і Ненавистю, Обов'язком і Зрадою. Цю аксіому провідна українська письменниця Марія Матіос повторює із книжки в книжку і ще раз закарбовує у «Нації: серце навпіл».

Історія про кохання, п’янке, як вино, зігріте теплим сонцем півдня

Солона свіжість моря, шепіт високих сосен, сонячні грона винограду і аромат степових трав... На тлі дивовижного літа розгортається драматична історія кохання, для якого не існує перепон.

У красуні Маргарити, успішної менеджерки рекламної агенції, немає відбою від шанувальників. Та все ж вона самотня: її любов і турбота цілковито належать особливій маленькій доньці Майї. Батько Майї, Кирило, покинув їх одразу після народження дитини.

Намагаючись упоратися з життєвими негараздами, Маргарита зачиняє серце для пристрасті. Чи зможе розтопити лід той, кого Рита вважає ворогом своєї сім’ї? Особливо коли на горизонті знову з’являється Кирило, успішний бізнесмен і без п’яти хвилин впливовий політик...

Артем Чех знову написав про війну — і знову не про ту. Тобто не про цю. Тому, з одного боку, «Song of the Open Road» можна розглядати як жанрово-стилістичну забавку, пригодницько-історичну гру в Америку. Колишній кріпак з українського села у складі Російської імперії, опинившись в епіцентрі американської трагедії, врешті-решт стає втіленням американської мрії. Але, з другого — серйознішого — боку, відкритий шлях головного героя — цей шлях геть від Москви, шлях крізь війну до свободи, шлях від росіянина в пролозі до українця в епілозі. А ще з якогось боку, легко собі уявити знятий за мотивами цього роману ігровий фільм. Чорно-­білий фільм про сповнену символічних значень подорож зі Сходу на Захід, до самого себе і свого вічного дому. І саундтрек: слова Волта Вітмена, музика Ніла Янга. 

І знову Юрій Винничук вибудовує перед читачем захопливий сюжет,  у якому герої, поринаючи в лабіринти пам’яті, лише в несподіваному фіналі розкриваються повною мірою. Вони озираються на своє життя, яке припало на добу тоталітарних режимів, і звіряються у різних способах виживання — від цинічного до шляхетного. Водночас така карколомна мандрівка в минуле приносить багато несподіванок.

Роман «Цензор снів» — твір багатошаровий, інтригуючий і актуальний, де тривожний настрій змішується з гротеском, приголомшливі відкриття з метафоричними алюзіями, натуралістичні описи з гостросюжетними елементами.

Ви підбирали ангелів? А от герой «Жовтих цеглин», учитель англійської мови, якось підбирає під своїм під’їздом світловолосого підлітка в байкерській куртці, з написом «Wild Angel» і вишитими крилами на ній. Можливо, це зовсім не ангел, а звичайний хлопець, якому потрібен порятунок? Проте і чоловіку не завадила б допомога у житті, що втратило всякий сенс. Але, о диво! Після нового знайомства справи в учителя йдуть на лад, чи тільки так здається? І що не так з цим ангелом? Щоб знайти відповіді, доведеться пройти довшу дорогу, ніж планував наш герой.

«Жовті цеглини» — це історія про те, що можна змінити, відважившись на більше. Це оповідь про багатьох людей зі своїми проблемами та шляхами до щастя, які інколи перетинаються на одній дорозі життя. І тільки, якщо у вас достатньо сміливості бути хорошою людиною, вона дасть вам те, що шукаєте.

Драматичний роман, що надихає до переосмилення життя

Римма завжди боялася змін. Але коли в неї діагностували рак, жінка зрозуміла, що настав час бути собою і жити так, як хочеться.

Випадково Римма натрапляє на дивне оголошення в газеті: чоловік на ім’я Влад шукає досвідчену даму, яка навчить його розуміти, чого хочуть дівчата та як із ними спілкуватися. Риммі уже нема чого втрачати, і вона погоджується на зустріч, водночас навіть не здогадуючись, як звичайне знайомство здатне змінити її життя…

Ця книжка начинається з самого-самого рання, коли виявилось, що у дворі Козиків зняли ворота, а через недовге врем’я, як раз коли привезли буряки, на світ з’явився він — Оринин, новий козіяр на всю Козіївку. Але, як це всім відомо, то не з добра хлопця кличуть по матері… Життя Орининого — Демʼяна Козика про якого ви от-от все взнаєте — це одночасно три вєщі: історичний роман, вигадана біографія й оповідь, заснована на реальних собитіях, які відбувались раньше і продовжують відбуватися зараз. Тут вже вибирать треба вам, читачам. 

Сашко Столовий, автор дебютного роману «Оринин. Роман про стелепного чоловіка», спадковий козіяр і носій локальної культури, пропонує зануритися в світ говірки, традицій, забобонів, жаги до волі й грайливої іронії, завдяки яким Демʼян і його родина проживали перипетії буремного та часом смертельно-небезпечного XX століття. Та й скільки таких Орининих розкидано по Україні!  

Обережно, ви потрапляєте на територію непізнаваного! Тут у квартирі мешкає доісторичний звір еласмотерій; люди, які падають з верхніх полиць, об’єднуються заради помсти; на яблуні проступає лик Божої Матері — ні, Ісуса! — а ні, все ж Божої Матері; на вечірці раптом трапляється страшне, смішне і геть нестерпне; персонажі на сторінках оживають, щоб тут же помирати. 

Роман Голубовський написав не просто збірку оповідань, а створив цілий альтернативний всесвіт, де абсурд легко сплутати з реальністю, а іронію — зі щирістю. Вам стане боляче, вам буде добре, ви навіть встигнете злякатися. І ви точно будете сміятися. Будь ласка, лягайте на кушетку!

Аня ще дуже юна, але вже пізнала і чисте кохання, і шалену пристрасть, і болісну зраду. Як два крила, тримали її любов Лева й жага Платона. Після смерті першого вона втратила половину душі, а підлий обман другого забрав її волю до життя. Тільки думка про дитину, яку вона носить під серцем, дає їй сили.

Несподівана зустріч із Пашею бентежить: розум каже, що він буде гарним батьком її сину чи доньці, а серце стискається, коли пригадує очі Платона...

Новий драматичний роман від авторки «Довга зима»

Що приховує наш страх?

Віта має життя, про яке мріє більшість жінок. У свої 42 роки вона привертає увагу молодих та зрілих чоловіків, має престижну високооплачувану роботу й, незважаючи на розлучення, теплі взаємини зі своїми донечками.

Єдине, що заважає жінці повноцінно насолоджуватись життям, - це її дивна фобія. З невідомої для себе причини Віта жахливо боїться метеликів, але ігнорує цей страх. Проте все ж доведеться звернути на нього увагу, адже в її житті раптово з’являється загадковий чоловік із брошкою у формі метелика.

Чи зможе Віта перемогти страх і наново відбудувати своє життя, яке зруйнувала зустріч із цим таємничим чоловіком?..