Слово — могутня зброя, результат застосування якої залежить від того, ким воно мовлене. В устах диктаторів слово нерідко ставало знаряддям для знищення цілих держав і народів, а в устах видатних постатей, які присвятили своє життя боротьбі за високі ідеали, — інструментом вивільнення людської свідомості від духовних кайданів. Зібрані у цьому виданні промови охоплюють тривалий історичний період — від часів Ісуса Христа до сьогодення. Особи, які їх виголосили, силою слова змінювали хід історії, сприяли перевороту мислення не лише пересічних людей, а й урядів і політиків світового рівня. Подані у промовах меседжі не втрачають своєї актуальності й понині.
У цій книзі зібрані найкращі промови для підтримки народу Вінстона Черчиля, пророча промова Мартіна Лютера Кінга "У мене є мрія" та "Я бачив обіцяну землю", натхненні слова Джона Кеннеді та страшні заклики Нельсона Мандели - на його суді в 1964 році та на президентських виборах Президента Південної Африки в 1994 році. А ще історичні виступи Єлизавети І, Чарльза I, Олівера Кромвеля, Джорджа Вашингтона, Наполеона Бонапарта, Авраама Лінкольна, Махатми Ганді, Невіла Чемберлена, Адольфа Гітлера, Йосипа Сталіна, Франкліна Д. Рузвельта, Мао Цзедуна, Папи Іоана Павла II, Михайла Горбачова та багатьох інших великих історичних діячів.
Чи справді історія Галичини починається тільки від 1772 р.? Які внутрішні загрозливі виклики пережив цей край у ХІХ ст.? Чи виконала Галичина свою роль «Українського П’ємонту»? Якою була місія провідних галицьких інтелектуалів? Яким є геополітичне значення регіону? Чи стане Галичина сучасною «Українською Баварією»? Ці та багато інших проблем трактуються в книзі відомого есеїста-культуролога, літературознавця, історіософа та політолога Олега Багана, який знаходить для них оригінальні, публіцистично актуалізовані насвітлення. Книга складається із серії студій та есе, які цілісно формують монографічне дослідження специфіки галицької ідентичності та культурної свідомості.
Видання адресоване культурологам, літературознавцям, історикам, політологам, студентам-гуманітаріям, широкому колові шанувальників української минувшини та культури.
Книга містить короткий популярний виклад подій українського націоналістичного руху ХХ ст. (до 1950 р.), розповідає про етапи його розвитку і становлення. В окремому розділі описано ґенезу націоналізму, визрівання його ідей. Опис історії УВО-ОУН чергується з аналітичними роздумами над періодами їхньої складної історії та ідеологічною проблематикою. Значне місце присвячено історії УПА.
Видання рекомендується всім, хто не байдужий до української історії, передусім школярам старших класів, студентам, учасникам молодіжного націоналістичного руху.
Як формувалася географічна та політична карта Європейського континенту? Чому Україна — це Європа, а наша історія — невіддільна від її історії? Лаконічний ілюстрований екскурс у давнину і сучасність для тих, хто хоче освіжити, систематизувати свої знання (а чи й набути нових) про події, які сформували нас як націю і привели до того, де ми є зараз. Бо щоб рухатись у майбутнє, потрібно розуміти минуле.
Гітлер, Сталін і Мао правили шляхом насильства, страху та ідеології. Однак в останні десятиліття нові лідери, які обізнані з медійними технологіями, переробляють авторитарне правління під реалії глобальних зв’язків світу. На початку свого правління, замість відкритих масових репресій такі правителі, як Володимир Путін, Реджеп Таїп Ердоган і Віктор Орбан, контролюють громадян, спотворюючи інформацію та симулюючи демократичні процедури. Подібно до науково-дослідних експертів у демократичних країнах, вони моделюють і накидають такий стан реальності, який триматиме громадян у шорах і даватиме змогу диктаторам лишатися при владі. Розкриваючи цю нову форму авторитаризму, Сергій Гурієв і Деніел Трейсман пояснюють появу таких «спін-диктаторів», описуючи, як вони з’являються і діють, означуючи загрози, які вони становлять, і те, як демократії мають на це реагувати. У книжці означено, як такі лідери, як Лі Куан Ю із Сінґапуру та Альберто Фухіморі з Перу, запровадили менш насильницькі, більш приховані й ефективніші методи монополізації влади. Вони культивували імідж компетентності, приховували цензуру й використовували демократичні інститути для підриву демократії. Автори пояснюють, чому більшість сучасних авторитаристів є спін-диктаторами і чим вони відрізняються від решти «диктаторів страху» — таких, як Кім Чен Ин і Башар аль-Асад, а також від майстрів високотехнологічних репресій, як-от Сі Цзіньпін.
Автор книги Сергій Плохій — професор Гарвардського університету, один з провідних спеціалістів світу з історії України та Східної Європи. За книгу «Брама Європи» отримав національну премію імені Тараса Шевченка в номінації «Публіцистика».
• Спеціальний проєкт до 25-річчя Незалежності
• За масштабом та науковою цінністю «Брама Європи» стоїть поряд із творами Грушевського
Книга цікаво й доступно розповідає про історію нашої держави від часів Геродота до подій на Сході України сьогодні. Це авторитетне видання допоможе краще зрозуміти події минулого, а через них — і наше сьогодення. Автор фокусує увагу на українцях як найбільшій демографічній групі, а згодом — головній силі, що стояла за створенням сучасної нації. Дізнайтеся, як наші предки «призвали варягів на царювання», як наша країна боролася за право бути незалежною, пройшла крізь часи кріпацтва, комуністичного терору й Голодомору, Другої світової війни та врешті-решт отримала незалежність.
На публікацію даних праць Степана Бандери нас підштовхнуло усвідомлення загрози повторення історії. Українські націоналісти усвідомлюють гнилизну й угодовство західного істеблішменту (передовсім в США) які врятували московську імперію СРСР після другої світової і зберегли її в нинішньому вигляді на початку 90-х. Ми це маємо доносити до заходу, але для цього самі повинні у тому розібратися. Вивчення праць Бандери додасть нашому погляду більшої широти.
Світ повинен усвідомити, що розв'язана московитами війна в Україні є трагедією для цілого людства і вона може не просто повторитися а й розширюватися, якщо не знищити імперію повністю з подальшим формуванням на її території національних держав сьогодні поневолених народів.
Тема історичної пам’яті актуальна повсякчас, хай би про які націю, етнос чи державу йшлося. Нерозв’язані гострі питання спільного минулого України та Польщі сьогодні заважають обом країнам без спотикань здійснювати поступ на шляху примирення.
Під обкладинкою цієї книжки ви знайдете факти, результати досліджень та міркувань провідних спеціалістів із проблем українсько-польських відносин. Автори статей, зібраних завдяки науково-популярному виданню «Історична правда», спробували висвітлити правду про суперечливі події XX століття в історії двох народів.
Зокрема, ви дізнаєтесь про:
• діяльність ОУН та УПА, а також Армії Крайової;
• трагедію Волині 1943 року;
• акцію «Вісла» 1947 року;
• те, чому Василь Стус писав, що хотів би бути поляком;
• зусилля Єжи Ґедройця та інших інтелектуалів у пошуках правди через слово.
Книжка стане в пригоді всім, хто хоче зрозуміти, чому минуле розділяє українців та поляків і чому наші народи обов’язково домовляться про завершення «війни двох правд».
Війна розділила родини, позбавила ж життів, скалічила долі…
Знати і пам’ятати важливо в будь-який час. Навіть через багато десятиліть з’являються нові деталі, спогади і свідчення.
• Війна (не) наша — не тільки за Батьківщину, а й за інтереси кількох тоталітарних держав.
• Війна наша — навіть через вісімдесят років.
• Війна жива — ми пам’ятаємо.
• Війна інша — різна для всіх, бо кожен бачить і розуміє по-своєму.
Книжка складається з реальних сімейних історій, переказаних зі слів батьків, бабусь і дідусів. Автори статей, зібраних завдяки науково-популярному виданню «Історична правда», розповідають про найстрашнішу війну ХХ століття, про долі тих людей, чиї життя назавжди розділилися на до і після.
Зокрема, ви дізнаєтесь про:
• українців, які воювали в різних арміях;
• життя депортованих;
• долі вивезених на примусові роботи;
• чоловіків і жінок, що назавжди лишилися молодими.
Одна війна — різні долі.
Проект «Історія європейської цивілізації» охоплює період від античних часів до ХХ століття і поділений на три основних блоки: Античність: Рим, Греція, Близький Схід; Середньовіччя: Раннє середньовіччя, Високе середньовіччя, Пізнє середньовіччя, XV століття; Сучасність: XVI—XХ століття. При створенні цього надзвичайного проекту його упорядник — видатний італійський вчений-філософ, літературний критик, письменник Умберто Еко (1932—2016) — керувався мультидисциплінарним принципом: Історія, Філософія, Міфологія та релігія, Образотворче мистецтво, Література, Наука і техніка, Музика. Статті до розділів написані провідними італійськими фахівцями у кожній галузі.
Том «Епоха Відродження. Історія. Філософія. Наука і техніка» охоплює період так званого Чинквеченто, тобто висвітлює події, що відбувалися в різних царинах європейської цивілізації протягом XVІ століття. В цей період продовжується становлення модерної Держави і європейської ідентичності в сучасному розумінні цього слова.
Межею, що відокремлює епоху Відродження від Середньовіччя, вважається 1492 рік. Саме тоді закінчується Реконкіста, що остаточно звільняє Іспанію від маврів і впливу ісламу — і це стає початком християнської, або ж так званої європейської ідентичності. Інша ключова дата Чинквеченто — 1517 рік, який знаменує початок Реформації, що у свою чергу викликала Контрреформацію, внаслідок якої змінилася і католицька Церква, що не могло не позначитися на посиленні позицій науки і техніки, а також на розвитку філософії і мистецтва.
Таким чином, цей том розповідає про той відтинок європейської історії, «коли серед зародків оновлення й нетерпимості до застарілих священних чи мирських наук утворюється нове уявлення про людину і природу, що суттєво вплинуло й на сучасну епоху».
Якщо сучасні автори видають книжки за три місяці, то Тоні Джадт присвятив своїй праці 10 років. Він дослідив джерела 6 мовами, розглянув історію 34 країн і написав понад 900 сторінок тексту. Ось чому його працю називають наймасштабнішим дослідженням повоєнної Європи.
У ній Джадт прискіпливо розбирає, як Друга світова змінила континент — географічно, політично, інтелектуально й економічно. Він описує трансформації, що відбулися за 60 років миру, і як вони вплинули на становище різних країн. На відміну від інших дослідників, Джадт не зациклюється на Західній Європі, а присвячує увагу і Східній. Тому з видання ви довідаєтеся про минуле не лише «зіркових держав» — Німеччини, Британії чи Франції, — а й менш популярних.
У книзі викладено історію України з давнини до наших днів. Вичерпно подано найважливіші події української історії. Посібник стане в пригоді студентам, викладачам, школярам, а також усім, хто цікавиться вітчизняною історією.
У третій книзі, як і в перших двох, наведено факти, які трактують історію Російської імперії в неспотвореному вигляді, такою, якою вона була насправді.
Читач дізнається, чому в офіційній радянській історіографії замовчувалася правда про московитів і Московське князівство.
Книгу можна рекомендувати студентам і викладачам вузів як навчальний посібник.
У книзі на основі давніх літописних джерел досліджено історичні корені Російської імперії, доведено факти становлення та розвитку московитів як народу на базі давнього фінського етносу.
У книзі повідомляються факти, взяті з історичних джерел, що свідчать про справжню історію Російської імперії у неспотвореному вигляді.
Видання дає змогу пізнати причини замовчування й викривлення офіційною радянською історіографією правди про московитів і Московське князівство.
Незалежність не впала з неба – державницька традиція живе на наших землях зі скіфських часів і фактично не переривалася до 1991-го. Короткий і зрозумілий виклад подій минулого разом із мальованими історіями дозволить читачам легко зорієнтуватися у такому складному питанні, як походження Української держави та боротьба за її встановлення, а пантеон героїв дасть приклад для наслідування.
Це – книжка для дорослих і дітей, для батьків, які хочуть, щоб їхні нащадки виросли українцями.
Люди споконвіку цікавилися минулим. Монах Нестор, наприклад, вивчав записи своїх попередників і писав «Повість минулих літ», а архимандрит Петро Могила розкопував руїни Десятинної церкви. Історія та археологія завжди ідуть поруч, даруючи нам знання про те, як і навіщо жили наші предки, за що боролися, про що мріяли. І допомагають знайти відповідь на питання – навіщо ми є на цій землі. Бо сучасне виростає з минулого. Так само, як і ми продовжимо своє життя у наступних поколіннях.
Історія – це не набір фактів і дат. Це безперервний процес, який не зупиняється ані на мить. Той, хто розуміє його, зможе зробити вірний вибір сьогодні.
Саме для цього, спираючись на праці гігантів української історії, археології та етнографії, ми вибудували цей єдиний ланцюг подій минулого, що врешті призвели до появи на мапі світу не¬залежної держави із назвою Україна. Нашої Батьківщини.
У пропонованій книзі (останній із трилогії) автор акцентує увагу читачів на наших славних перемогах, яких в українській історії було чимало.
На сторінках видання проступають незатерті часом постаті легендарних звитяжців, котрі ще за життя посіли чільне місце в пантеоні талановитих воєначальників-полководців як України, так і світу.
Дослідження буде корисне для тих, хто цікавиться правдивим, несфальшованим описом подій минувшини.
У книзі подано багатющий фактологічний матеріал, на підставі якого спростовуються старі заяложені міфи та побрехеньки як радянських, російських, польських, так і деяких українських істориків. Мова йде про Великі Галицько-Волинське та Литовсько-Руське князівства, їхніх реальних правителів і будівничих.
У правдивому світлі трактуються воєнні баталії, дипломатичні кроки та державні інтереси тогочасних країн — наших близьких і далеких сусідів.
Для широкого кола читачів.
Автор на основі історичних документів, літописів, спогадів мандрівників, досліджень сучасних археологів, істориків доводить неперервність розвитку українського етносу, починаючи від VI тисячоліття до нашої ери, трипільської культури, а потім зарубинецької, черняхівської, київської і т. д.
Книга адресується широкому колу читачів: науковцям, викладачам вишів, шкільним учителям, студентам, учням старших класів і всім, хто бажає знати правду про минуле.
Антоній Собанський (1898–1941) – аристократ, світський лев, поліглот, журналіст, автор книги «Цивільний в Берліні» – серії репортажів з Німеччини після перемоги нацистів на виборах. Кілька разів він їздив до Німеччини, щоб на власні очі переконатися, як націонал-соціалізм змінює життя німців. Собанський стає, серед іншого, очевидцем знаменитого спалення книг, відвідує «партайтаґ» у Нюрнберзі та з жахом слухає пресконференцію «відвертого психопата» Юліуса Штрайхера.
Сьогодні, коли ця книжка йде до українського читача, не можемо не сказати про те, як боляче резонує мало не кожне спостереження Антонія Собанського з гітлерівської Німеччини 30-х із тим, що відбувається в путінській Росії. Зрештою, і світ, здається, мало змінився – знову з диктатором шукають домовленостей, порозуміння, намагаються «зберегти йому обличчя», очікують, що він «нарешті все зрозуміє», не усвідомлюючи, що це може потягнути за собою катастрофу, значно страшнішу за Другу світову війну.
Смілива наукова розвідка американського еволюційного біолога Джареда Даймонда "Зброя, мікроби і сталь" - це світовий науковий бестселер, який розійшовся багатомільйонними накладами і продовжує долати нові рубежі. Автор розкриває первинні історичні причини нерівностей сучасного світу, які, на його думку, криються в глибинах доісторичного минулого людства. На основі масштабних міжконтинентальних порівнянь і залучення широкого спектра новітніх досягнень історії, біології, лінгвістики, археології, епідеміології, біогеографії, палеонтології та екології Джаред Даймонд намагається пояснити "найзагальнішу схему історії", давши відповідь на головне питання книги: чому вогнепальна зброя, найзгубніші мікроби та сталь з'явилися у суспільствах одних частин світу, даючі їм переваги у завоюванні народів інших частин світу.
Нас немов магнітом притягують монументальні руїни, що їх залишили по собі цивілізації минулого, вабить їхня видовищна краса і таємниці, які в них криються. Масштаб руїн свідчить про багатство й могутність тих, хто їх споруджував. Однак чому пішли у небуття не лише ті, хто будував ці споруди, а й власне суспільства, до яких вони належали? Куди зникли цілі народи? Якщо подалися геть, то куди і чому? Чи не загинули вони жахливою смертю? За цією романтичною таємницею не дає спокою бентежна думка: а чи не може схожа доля спіткати сучасне суспільство? Автор книги не лише пропонує новий погляд на історію, причини розквіту та занепаду давніх культур, а й окреслює виклики і загрози, які невпинно постають перед сучасною цивілізацією, та можливі шляхи їх усунення.
Передмову до книжки написав Валерій Залужний, Головнокомандувач Збройних сил України у 2021—2024 роках, Герой України, Надзвичайний і Повноважний Посоол України у Сполученому Королівстві Великої Британії й Північній Ірландії
Книжка торкається всіх аспектів російської війни 2022—2024 років: від оцінок суто військового досвіду до філософського й психологічного розтинів. У ній автори намагаються переосмислити й усвідомити, як жити далі вже з наявною в новітній історії людства російсько-українською війною, для чого проводять синтетичний аналіз буття світу в міленіумі зі спробою одночасно зазирнути в минуле та майбутнє, діляться своїм поглядом на події у світі і країні й дають власні відповіді на цілу низку важливих та цікавих запитань, серед яких:
— як Росія готувалася до війни й чому Путін ризикнув почати таку жорстоку й руйнівну континентальну війну;
— яким чином відбулася глибока деградація російської держави та як її суспільство захворіло на майже невиліковну хворобу;
— що не так із підготовкою українського наступу 2023 року, якого Путін боявся тваринним переляком;
— які чинники переконали захід провести незворотну ревізію філософії підтримки України в боротьбі за незалежність;
— якою є роль України в формуванні нової системи міжнародної безпеки;
— чи подорослішає світ, щоби по-справжньому адекватно й ефективно відповідати на сучасні цивілізаційні виклики.
Книга спогадів поручника армії УНР, осавула 1-го куреня полку гайдамаків Холодного Яру, добре знаного читачам завдяки автобіографічному роману «Холодний Яр» Юрія Горліс-Горського дає можливість ширше ознайомитись з самовідданою боротьбою автора і його сподвижників за незалежну Україну, їхньою сміливістю і жертовністю.
У цей збірник поміщено спогади автора про його підпільницьку діяльність, про перебування в катівнях ҐПУ, в більшовицьких психлікарнях, а також політичний памфлет на сталінську диктатуру «Ave dictator!» та повість «Отаман Хмара».
У цьому виданні автори передусім прагнули дати загальну картину того, яку неймовірну спадщину має Україна, і зацікавити нею. А також наголосити на необхідності відновлення знищеної історії України, зокрема її палаців. Ми сподіваємося, що ця книжка заохотить відвідувати історичні обʼєкти нашої держави, підштовхне до вивчення національних і локальних памʼяток, які можуть розташовуватися просто поруч із вашим домом. Усе це є вкрай важливим для розуміння нашої історії, а відтак — ясного бачення майбутнього.
З початком повномасштабної війни Росії проти України сотні українських письменників і журналістів долучилися до Збройних сил або взялися за активну волонтерську роботу для забезпечення армії. Ті, хто звик змінювати світ текстами, були змушені стати на захист своєї країни.
«Слова і кулі» — це розмови з людьми, які роками творили український літературний процес і розвивали українську журналістику, а тепер перетворилися з оповідачів на суб’єктів історій – тих, хто оберігає наше теперішнє й робить можливим наше майбутнє.
До книжки входить 24 інтервʼю: Артем Чапай, Дмитро Крапивенко, Галина Крук, Анатолій Дністровий, Олексій Сінченко, Вікторія Амеліна, Андрій Любка, Богдан Коломійчук, Валерій Пузік, Петро Яценко, Ігор Мітров, Ярина Чорногуз, Катерина Міхаліцина, Євгенія Подобна, Максим Кривцов, Максим Скубенко, Тетяна Огаркова та Володимир Єрмоленко, Павло Стех, Сергій Шебеліст , Павло Вишебаба, Дмитро Лазуткін , Леся Ганжа, Федір Шандор, Олександр Михед.
Ця книжка цілком могла називатися «Життя та неймовірні пригоди Кирила» і, дещо меншою мірою, «його старшого брата Мефодія». Навіть офіційні й канонічні житія цих достойників скидаються радше на збірки дотепних історій, аніж на глянсовані портрети.
У цій книжці автор окидає життя та творчість Кирила і Мефодія іронічним поглядом (сміх — не гріх, навіть коли йдеться про святих і рівноапостольних). І хоча писемність от-от уже мала би з’явитися в повсякденному житті словʼян, але саме брати радикально вплинули на те, як і коли її було впроваджено.
Це несерйозна оповідь про цілком серйозні речі: суперництво між Римом і Константинополем, міжнародну політику й боротьбу за зони впливу, церковні інтриги й таємні операції, що позначилися на історії значної частини Європи.
Нас вчать, що люди за своєю природою егоїсти й керуються насамперед власними інтересами. Від Макіавеллі до вчень Томаса Гоббса, від Зигмунда Фройда до Стівена Пінкера — коріння цього переконання глибоко сидить у західній думці. Під його впливом формуються гучні заголовки у ЗМІ й визначаються закони нашого життя.
Але що як це неправда? Історик і один із найвидатніших молодих мислителів Європи Рутґер Бреґмен пропонує новий свіжий погляд на останні 200 000 років людської історії і доводить, що людям притаманна доброта і співпраця, а не конкуренція й недовіра. Від реального життя «Володаря мух» до прояву солідарності після Бліцу, від прихованих недоліків експерименту Стенфордської в'язниці до реальної історії братів-близнюків, які опинились по різні боки боротьби під час апартеїду в ПАР, і врешті об’єдналися разом з Нельсоном Манделою заради миру, — автор доводить, що віра в людську доброту не просто оптимістична — вона реалістична.
Повірити в революційну історію людства Бреґмена не так уже й легко, адже навколо так багато болю, злочинів і обману, але дрібки історичного оптимізму нам точно не завадить.
Уперше в новій історії України книжку написав бойовий генерал — спецпризначенець, представник елітних військ — Сил спеціальних операцій, винятковий професіонал. Один із небагатьох військових, хто публічно попереджав про небезпеку російського вторгнення та необхідність належним чином готувати націю до широкомасштабної війни.
З позиції державного менеджера Сергій Кривонос розробив не лише дієвий механізм формування та розвитку сучасної територіальної оборони, а й спеціальну програму «П’ять кроків», що передбачала глобальну підготовку суспільства до системного опору великій сусідній країні.
У книжці автор розповідає власну історію й ділиться маловідомими фактами й деталями подій, безпосереднім учасником яких він був. Його двічі виштовхували в політику. Перший раз, коли позбавили можливості професійної самореалізації — розвитку створених ним Сил спеціальних операцій. Другий — коли за виконання громадянського обов’язку із захисту Києва, зокрема однієї з найбільш небезпечних і вразливих ділянок столиці — міжнародного аеропорту «Київ-Жуляни», — замість подяки завели карну справу.
На тлі системного аналізу й дуже холодних, тверезих оцінок генерал Кривонос пропонує конкретні формули — з розвитку національного війська та оборонної промисловості, з формування й підготовки національного спротиву ворогу, з формування влади, яка служитиме народові.
Книжка буде цікава як для підготовленого військового фахівця, так і для пересічного громадянина, який хоче знати більше правди про цю війну — від її НЕпідготовки до погляду в майбутнє — після Перемоги.
Перед вами книга про Європу в розрізі часу, зібрана з фактів, споминів, щоденникових записів, уривків розмов автора з лідерами європейських країн і звичайними людьми. Книга, через яку видатний «історик сьогодення» веде із читачами важливий діалог про невизначене й тривожне майбутнє рідних земель. Чим є сучасна Європа? Чи легко сьогодні бути європейцем? Куди рухається континент і яке майбутнє на нього чекає? Чи можна стверджувати, що в Європі після закінчення Другої світової війни насправді запанував такий довгоочікуваний мир? До яких наслідків може призвести брутальна повномасштабна війна, розв’язана Путіним 2022 року проти України? До чого спричиняться Брекзит і відкат від демократії в Угорщині та Польщі? Чи не очікує нас зведення нової «залізної завіси» і нова конфронтація європейських народів? Відповіді на ці питання можуть видатися читачеві неоднозначними, але вони водночас змушують глибоко замислитися над сучасним і майбутнім Європи.
Де похований Ахіллес? Чи були кияни хрестоносцями? Що виникло раніше: Одеса чи Привоз? Чи будували козаки підводні човни? Чому неприступний – Миколаїв, а співають про Севастополь? Повстання на «Потьомкіні»: українське чи єврейське? Скільки разів топили «Москву»? Чи можуть китобійці ловити рибу? Хто розпродав ЧМП? Скільки адміралів припало на одного президента? Хто запустив на Київ баржу з херсонськими кавунами? І найважливіше: що ж таке об’єкт підводної культурної спадщини №2064?
Антон Санченко створив популярний виклад історії Чорного моря від ахейського «Арго» до російської «Москви», від XIII ст. до н. е. до 13 квітня 2022 року. З увагою до наших славних предків, сучасників і нащадків, а також усіх сусідів, що обсіли море, як жаби копанку.
Автор збирав матеріали в поїздках Україною та Чорним морем. Плавав за бортом у найглибшій точці моря, відвідував музеї, сидів у бібліотеках, ґуґлив по оцифрованих архівах, шукаючи правду, порівнював російські джерела з румунськими і турецькими. Витягав на світ Божий замовчуване, випрямляв перекручене, здував роздуте.
Це унікальне дослідження, у якому глибина копаного моря комбінується з легкістю невимушеного стилю. Це не перша, але вагома заявка на український погляд на чорноморську історію.
Олег Гордієвський став подвійним агентом і найціннішим шпигуном МІ6. Інформація, яку він передав своїм британським кураторам, змінила перебіг Холодної війни, допомогла розсекретити радянські агентурні мережі й уникнути ядерної ескалації. Жодна країна Заходу не мала в радянській розвідці шпигуна такого високого рангу, тому британці оберігали його навіть від ЦРУ. Натомість в американському розвідувальному управлінні поставили за мету виявити британське джерело, не знаючи, що їхній керівник контррозвідки Олдріч Еймс — таємний шпигун СРСР.
У книзі «Таборові діти» зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила «ворогами народу».
«Світло днів. Нерозказана історія жінок руху опору в гітлерівських гето» — документальний роман про жінок, які допомогли перетворит єврейські молодіжні групи у Польщі на осередки опору для боротьби з нацистами. Деякі з дівчат були ще підлітками, коли стали свідками жорстокого вбивства своїх сімей і сусідів, ґвалтівного знищення їхніх громад. Їм довелося зробити вибір: захист чи порятунок, боротьба чи втеча.
Джуді Баталіон, онука поляків, вижилих у Голокост, розповідає історію єврейських дівчат, яким випала доля боротися за життя свого народу від самого початку Другої світової війни аж до кінця ХХ століття — адже війна не закінчується звільненням країн. Це незабутні історії реальних жінок про боротьбу за свободу, виняткову хоробрість, сестринство та волю до життя попри все.
Завдяки своїй статі та можливості приховати власну єврейськість, жінкам вдалося унікально пристосуватися до деяких важливих і небезпечних для життя завдань, зокрема виконувати роль кур’єрок. А ще вони підкуповували охоронців гестапо, переховували револьвери в буханках хліба й допомагали розбудувати системи підземних бункерів. Допомагали хворим і навчали дітей, бомбили німецькі залізничні шляхи та підривали електропостачання у Вільнюсі.
Одним із джерел натхнення для написання книжки про хоробрість єврейських жінок — збірник мемуарів «Freuen in di Ghettos» («Жінки в гето»), опублікований 1946 року.
Авторка дослідила численні документи та мемуари, відшукала родини героїнь своєї книжки, щоб відтворити хід подій, написати історію про незламність та зібрала розповіді безпосередніх учасниць спротиву, аби показати широту й масштаб жіночої відваги та висвітлити надзвичайні досягнення єврейських жінок, чиї подвиги досі лишалися невідомі.
За словами Джуді Баталіон, щоб написати книжку, їй знадобилося понад дванадцять років, бо надто складною та дуже особистою виявилась тема твору.
Автор пропонованої книги Нікколо Макіавеллі (1469–1527) — унікальна особистість, яка не вміщається в рамки свого часу, перед книгами якої безсилі заборони та кордони. Визначний історик, інтелектуал, драматург, державний діяч, той, кого зараз нерідко називають батьком політичної філософії та політології. Тож по-своєму справедливо, що у флорентійській церкві Санта Кроче він покоїться поряд із Мікеланджело та Галілеєм.
Якщо трактат «Державотворець» вважається найзнаковішою книгою Макіавеллі, то «Історія Флоренції» — його підсумкова, завершальна, остання велика праця. Її небезпідставно вважають не лише пам’яткою пізнього Відродження, а передусім історико-філософським шедевром, який нині, у ХХІ сторіччі, особливо на часі. Зокрема, у сучасному українському політичному контексті. В «Історії Флоренції» її геніальний автор нагадує: «Справедливі лише ті війни, без яких не обійтися, і зброя рятівна, коли без неї немає надії».
Попри ворожнечу і ненависть, яка їх розділяла, комунізм і нацизм мали набагато більше спільного, ніж здається. Одного ворога — буржуазне суспільство й одну мету — «очистити світ» будь-яким способом, навіть переступаючи через закони людяності.
До такої думки приходить італійський соціолог і журналіст Лучано Пеллікані. На основі різних джерел і власних висновків він доводить, що саме звідси походить прагнення і Гітлера і Леніна здійснити настільки потужну революцію, щоб світ став досконалим і нарешті почав відповідати їхнім поглядам. Проте на історичній відстані ми розуміємо, що ідеали і нацизму, і комунізму привели в одну точку — жорстокого і нелюдського тоталітаризму.
Війна показує найгірші і найкращі риси людської природи. Саме вона сформувала історію людства, наші соціальні й політичні інститути, цінності й ідеї. Мова, публічні місця, спогади та чимало культурних надбань — це спроба осмислити героїзм та біль війни.
Історикиня Маргарет Макміллан розглядає способи, якими війна вплинула на людське суспільство, і як зміни в політичній організації, технології чи ідеології вплинули на те, як і чому ми воюємо. Від античної історії до сьогодення Макміллан робить висновки з уроків минулих воєн і демонструє, що війна має багато облич.
У 1946 році Гюнтера Квандта — патріарха династії, яка сьогодні контролює BMW, — було заарештовано за підозрою у співпраці з нацистами. Квандт стверджував, що його змусив вступити в партію міністр пропаганди Йозеф Ґеббельс і суд виправдав його. Але Квандт збрехав. І його спадкоємці, а також спадкоємці інших нацистських мільярдерів з того часу стали лише багатшими, а про їхнє темне минуле заледве хто знає.
У цьому журналістському розслідуванні Давід де Йонг показує, як найбагатші бізнес-династії Німеччини накопичили незліченні гроші та владу, підтримуючи звірства Третього Райху. Вони захоплювали єврейський бізнес, залучали рабів і нарощували виробництво зброї для Вермахту в той час, коли Європа палала. Але найбільше шокує те, як швидко після війни Захід закрив на це очі.
«Історія Риму» — одна з фундаментальних праць відомого німецького історика Теодора Моммзена (1817–1903), завдяки якій він здобув усесвітню славу та Нобелівську премію з літератури.
Книгу написано на основі історичних відомостей, які Моммзен зібрав під час багаторічних поїздок Італією, і присвячено історії Давнього Риму від часу його заснування, завоювань Ганнібала і Сципіона, правління Помпея і до диктатури Сулли та Цезаря.
У 1909 р. знаний історик і археограф М. Д. Чечулін задля ознайомлення широкого кола читачів із цією надзвичайно корисною книгою подав її скорочений виклад, який і пропонуємо увазі всіх, кого цікавить історія античності.
2014 року Росія незаконно анексувала Крим, створила сепаратистський рух на Донбасі, а потім напала на Україну своєю регулярною армією та спецназом. У кожному випадку російської агресії відповідь США критикували як неадекватну, недостатню або нерішучу.
«Московський фактор» — це унікальне дослідження чотирьох ключових політичних рішень Вашингтону. Чи враховували дві республіканські та дві демократичні адміністрації США статус України як суверенної держави, вибудовуючи відносини з РФ, — Фішел має відповідь на болюче питання. Позицію Сполучених Штатів щодо України розглянуто в ширшому контексті міжнародних відносин. Дослідження Фішела заповнює чималу прогалину в сучасному науковому та політичному дискурсі, фокусуючись на складній тристоронній — а не просто двосторонній — динаміці між Сполученими Штатами, Україною та Росією в 1991—2016 рр. Ця книжка вперше об’єднує lокументальні свідчення та розсекречені матеріали щодо обговорення політики, ретроспективні статті, авторами яких були колишні політики, офіційні мемуари колишніх високопосадовців та інтерв’ю з ними і поверненцями.