Загублений острів — це збірка репортажів з окупованого Криму, куди відома журналістка Наталя Гуменюк їздила упродовж 2014–2019 рр. У книжці — справжні історії і трагедії людей, життя яких кардинально змінилося після 2014 року, бо відтоді хтось із кримчан живе в окупації, а хтось — просто в іншій країні. То ж яка їхня неприхована правда? Підприємці та пенсіонери, кримські татари, студенти й громадські активісти, правозахисники та військові, люди з різними політичними та ідеологічними поглядами відверто розповідають свої історії: одні діляться тихим, глухим болем, інші — просто втомилися мовчати й боятися.
Ця книжка є справжнім голосом анексованого Криму, його багатоголоссям, в якому окремі розповіді творять єдину спільну історію, яка ще не завершилася.
«Аполлон-8. Історія першого польоту до Місяця» американського журналіста і письменника Джеффрі Клюґера — захоплива історія про екіпаж «Аполлона-8», яка розпочиналась досить ризиковано, але стала початком нової ери в освоєнні космічного простору.
1968 рік видався непростим — бунти і збройні конфлікти точилися по всьому світу. Холодна війна між Радянським Союзом та США переросла в космічні перегони. СРСР першим запустив штучний супутник і відправив у космос людину, тож Штати вирішили: слід обігнати суперника на шляху до Місяця. І зробити це мусив екіпаж «Аполлона-8»: Френк Борман, Джим Ловелл і Білл Андерс. Перед астронавтами постали питання: яким чином повідомити про мандрівку сім’ї, як підготуватися до місії всього за шістнадцять тижнів і найголовніше — чи вдасться їм повернутись на Землю...
Джеффрі Клюґер — журналіст, автор дев’ятьох книг, багатьох статей та старший письменник журналу Time (з 1998 року). Неодноразово отримував професійні нагороди за висвітлення актуальних подій та наукових відкриттів. Викладає журналістику в Нью-Йоркському університеті. Один із авторів книги «Аполлон-13» («Lost Moon»), яка стала основою фільму.
У книжці відомої французької публіцистки (н. 1948) розкрито джерела російського націоналізму, пояснено його спрямовану проти всього людства агресивну сутність (адже, якщо перефразувати відомі слова Путіна, «нам потрібний такий світ, де буде тільки Росія»), викрито злочинний характер російського так званого патріотичного виховання, яке полягає в мілітаризації всього суспільства і перетворення дітей у запрограмовані автомати для вбивства. Ця книжка — могутня пересторога всьому людству і надто вже актуальна для нас, бо ми — перший об’єкт у розбудові «русского мира», яку російські агресори в українській шкурі приховують балачками про «мир».
Навіть якщо ви вирішите триматися якомога далі від політики, прибічники популізму все одно знайдуть вас. Озброєні власним набором цінностей і технологій, вони проникають до урядів і керують життями мільйонів, маскуючи диктатуру під демократію. Дебати, домовленості, аргументи та контраргументи — на прикладі різних країн Едже Темелкуран простежила загальну картину зростання правого популізму й визначила «сім кроків лідера-популіста» — сім кроків, щоб перетворитися з блазня на диктатора. Авторка поєднала досвід держав, які вже постраждали від цього божевілля, з досвідом західних країн, чий опір триває. Політичний світ потребує співпраці та глобального діалогу. Він вимагає реальної демократії, а не її ерзаців. І саме ця книжка скромно закликає розпочати цю розмову.
Ця книжка має всі шанси стати найважливішим політичним виданням 2019 року. У ній є все: сміливий дух, глибокий особистісний зміст, дотепність, чесність і меланхолійність. Авторський стиль Едже Темелкуран надає оповіді емоційного та гуманістичного пафосу, який геть не схожий на холодну й розважливу науку про політику.The Globe and Mail
Бестселер "Нью-Йорк таймз"
Провідний журналіст свого покоління. - Кайл Сміт, "Форбс"
Яких очікувати наслідків, коли контроль в уряді отримають люди, що гадки не мають, як він функціонує?
"Вибори закінчилися,- пригадує Елізабет Шервуд-Рендалл, колишня заступниця міністра енергетики.- Трамп переміг. Однак далі запала тиша". В інших міністерствах усе було аналогічно: призначені Трампом урядовці або взагалі не з'являлися на роботу, або, коли таки з'являлися, не знали анічогісінько про свої нові обов'язки. Деякі просто викидали інформаційні бюлетені, підготовані для них.
У Міністерстві сільського господарства раптом згорнули такі важливі програми, як продовольчі картки для малозабезпечених і шкільні сніданки. В Міністерстві торгівлі не набрали персоналу, щоб нормально провести перепис населення 2020 року. А в Міністерстві енергетики, яке управляє міжнародними ризиками атомної галузі, не призначили достатньо інспекторів, щоб виводити з чорного ринку уран, поки він не потрапив до терористів.
Головна причина всіх цих халеп - войовниче невігластво. Коли хочеться відгородитися від складних проблем, легше взагалі в них не вникати. Є свої переваги у неуцтва і свої недоліки у знання. Знання ускладнює життя. Додає клопотів людині, яка воліє звести широкий світ до свого вузького світогляду. Блискуча книжка Майкла Льюїса розкриває читачам "машинне відділення" американського уряду, роботу якого підважили власні недалекі очільники.
