Відправка замовлень - 7 липня
Осман Аріфмеметов — активіст, який роками висвітлював сфабриковані судові процеси в окупованому Криму. У 2019 році був незаконно увʼязнений за звинуваченням у терористичній діяльності. Разом з ним на лаві підсудних опинилася низка кримськотатарських активістів.
У своєму щоденнику він змальовує численні камери й сфальшовані матеріали слідства, моральні й фізичні знущання, яким піддає ув’язнених російське «правосуддя». Попри абсурдну жорстокість обставин, у яких опинився Осман, він зберігає віру, здоровий глузд і тонку іронію, а його нотатки сповнені надії та готовності до нової боротьби за долю свого народу.
Книжку присвячено одному з найдавніших духовних осередків Тернопільщини – колишньому монастирському, а нині храмовому комплексові Святого Онуфрія в Рукомиші на Бучаччині. У книжці висвітлено історію виникнення та побудови монастиря Святого Онуфрія в Рукомиші. За картографічними матеріалами та літературними джерелами простежено еволюцію розвитку сакрального комплексу від існування як монастиря, його занепаду до відновлення як парафіяльного храмового комплексу. Проаналізовано архітектурно-планувальну й композиційну структури Свято-Онуфріївського комплексу та сучасні тенденції відтворення архітектурних елементів і благоустрою території. Видання призначене для архітекторів, мистецтвознавців та широкого кола читачів.
Антоній Собанський (1898–1941) – аристократ, світський лев, поліглот, журналіст, автор книги «Цивільний в Берліні» – серії репортажів з Німеччини після перемоги нацистів на виборах. Кілька разів він їздив до Німеччини, щоб на власні очі переконатися, як націонал-соціалізм змінює життя німців. Собанський стає, серед іншого, очевидцем знаменитого спалення книг, відвідує «партайтаґ» у Нюрнберзі та з жахом слухає пресконференцію «відвертого психопата» Юліуса Штрайхера.
Сьогодні, коли ця книжка йде до українського читача, не можемо не сказати про те, як боляче резонує мало не кожне спостереження Антонія Собанського з гітлерівської Німеччини 30-х із тим, що відбувається в путінській Росії. Зрештою, і світ, здається, мало змінився – знову з диктатором шукають домовленостей, порозуміння, намагаються «зберегти йому обличчя», очікують, що він «нарешті все зрозуміє», не усвідомлюючи, що це може потягнути за собою катастрофу, значно страшнішу за Другу світову війну.
Книга спогадів поручника армії УНР, осавула 1-го куреня полку гайдамаків Холодного Яру, добре знаного читачам завдяки автобіографічному роману «Холодний Яр» Юрія Горліс-Горського дає можливість ширше ознайомитись з самовідданою боротьбою автора і його сподвижників за незалежну Україну, їхньою сміливістю і жертовністю.
У цей збірник поміщено спогади автора про його підпільницьку діяльність, про перебування в катівнях ҐПУ, в більшовицьких психлікарнях, а також політичний памфлет на сталінську диктатуру «Ave dictator!» та повість «Отаман Хмара».
«Аполлон-8. Історія першого польоту до Місяця» американського журналіста і письменника Джеффрі Клюґера — захоплива історія про екіпаж «Аполлона-8», яка розпочиналась досить ризиковано, але стала початком нової ери в освоєнні космічного простору.
1968 рік видався непростим — бунти і збройні конфлікти точилися по всьому світу. Холодна війна між Радянським Союзом та США переросла в космічні перегони. СРСР першим запустив штучний супутник і відправив у космос людину, тож Штати вирішили: слід обігнати суперника на шляху до Місяця. І зробити це мусив екіпаж «Аполлона-8»: Френк Борман, Джим Ловелл і Білл Андерс. Перед астронавтами постали питання: яким чином повідомити про мандрівку сім’ї, як підготуватися до місії всього за шістнадцять тижнів і найголовніше — чи вдасться їм повернутись на Землю...
Джеффрі Клюґер — журналіст, автор дев’ятьох книг, багатьох статей та старший письменник журналу Time (з 1998 року). Неодноразово отримував професійні нагороди за висвітлення актуальних подій та наукових відкриттів. Викладає журналістику в Нью-Йоркському університеті. Один із авторів книги «Аполлон-13» («Lost Moon»), яка стала основою фільму.
До уваги читачів спогади про нетривалий, але дуже важливий період служби Степана Шухевича в легіоні «Українських січових стрільців». Оригінальне видання «Видиш, брате мій (8 місяців серед УСС-ів)» вийшло з друку в 1930 році й одразу викликало широкий резонанс серед української спільноти Галичини. Сподіваємося, що сучасне перевидання повторить цей успіх.
Степан Шухевич – відомий адвокат на політичних процесах у 1920-1930-х роках та стрийко Головнокомандувача УПА Романа Шухевича – був одним із засновників та організаторів УСС. Саме цей період становлення підрозділу описаний у його спогадах, які відрізняються від подібнихвидань якісним детальним описом подій та критичністю до багатьох дійових осіб того часу. Автор сам класифікує свої спогади як суб’єктивні, бо він у них подає свою точку зору на події та своє ставлення до людей відповідного періоду. Ця книга змусить по-новому поглянути на багатьох історичних осіб, які розкриті тут не як постаті у бронзі, а як живі люди, з позитивними та негативними рисами та вчинками.
Монографія присвячена воєнно-політичній діяльності ОУН у 1929–1939 роках, формуванню воєнної доктрини та геополітичної стратегії українського визвольного руху. У дослідженні проаналізовано розвиток структури, підготовку військово-політичних кадрів та діяльність ОУН в Україні та на еміграції. Також детально висвітлено участь націоналістів у державотворенні в Карпатській Україні, розбудові Карпатської Січі, їхню діяльність напередодні та на початку Другої світової війни.
Серед великої кількості літератури, присвяченої діяльності УПА, ця книжка претендує на особливе місце: тут читач знайде структурований і лаконічний виклад історії повстанської боротьби. Видання проілюстроване великою кількістю унікальних фотографій, документами і свідченнями учасників. Специфіка кількарівневого тексту допоможе читачеві побачити цілісну картину повстанського руху, зрозуміти його місце і роль в українській та світовій історії.
На восьмому місяці повномасштабної війни, втративши перевагу на фронті, держава-агресор здійснювала нові злочини проти мирних громадян України. Відбулася спроба анексії окупованих територій через проведення псевдореферендумів. Дрони-камікадзе атакували міста. Після підриву Керченського мосту агресор здійснив масовану ракетну атаку на всі обласні центри України, руйнуючи підприємства енергоструктури.
По всій Україні доволі швидко й ефективно відбуваються відновлювальні роботи, але атаки поновлюються.
«Україна і світ ніколи не мають зупинятися в захисті свободи й демократії, — сказав Президент України. — Російський терор має програти, Україна й уся Європа мають перемогти. Ми відстояли незалежність України, і Росії цього вже не змінити, але нам ще треба пройти шлях до перемоги».
Наступ ЗСУ на Харківщині, що продемонстрував переможне мислення українського командування і виявив повну неспроможність невмотивованих та погано екіпірованих росіян боротися проти сучасного, стратегічно й тактично добре керованого українського війська, переріс у наступ на північній Донеччині та Луганщині.
Переможний рух нашої армії продовжується і повне звільнення нашої території — це питання часу. Цивілізований світ зрозумів, що краще перестати зважати на чергові російські «червоні лінії» і допомогти українцям зброєю та грошима, визнанням агресії й запереченням російської брехні, посиленням санкцій для росіян.
Мобілізація у РФ змінила відношення російського суспільства до цієї війни. Населення, яке підтримувало війну, доки вона не стосувалася нікого з них особисто, в один момент перейшло від підтримки до тихого саботажу. Багато хто «проголосував ногами», вибравшись за кордон РФ. Почався відлік краху російської влади.
Через пів року гарячої фази повномасштабної війни проти України РФ шантажує світ ядерною небезпекою. Ситуація навколо тимчасово окупованої Запорізької АЕС, яка вийшла з-під контролю МАГАТЕ, тероризує не тільки українців, а й інші народи. Для багатьох країн настав час, коли власні інтереси мають поступитись інтересам планети. Держава-терорист погрожує ядерною зброєю західним країнам і наражає на небезпеку власних громадян.
Неспроможність здобути військову перевагу розлючує агресора, котрий навмисно нищить житлові будинки, школи, інфраструктуру, культурну спадщину України.
Але на території держави-агресора починаються «негаразди»: вибухають склади боєприпасів, палає військова техніка в прикордонних з Україною областях і навіть в окупованому Криму.
Зі зброєю в руках українці святкують День Незалежності.
Гай Юлій Цезар (100–44 рр. до н. е.) — видатний давньоримський державний і політичний діяч, полководець, письменник, всевладдя якого знаменувало вирішальний перехід від республіканського ладу до імперії. Військова діяльність Цезаря на теренах Західної Європи в дохристиянський період докорінно змінила її культурний та політичний простір і залишила помітний слід у житті майбутніх поколінь європейців. «Нотатки про війну з галлами» мають особливу цінність, адже їхній автор — безпосередній учасник описуваних подій — полководець Цезар. У перервах між боями він занотовував побачене, пережите. Твір Цезаря, доповнений восьмою книгою, написаною його соратником, полководцем Авлом Гірцієм, став класикою історичної літератури. Переклад «Нотаток» українською мовою виходить уперше.
Третій місяць повномасштабного, загарбницького вторгнення Росії в Україну. Збройні сили України дають відсіч окупантам, попри тяжку ситуацію на сході та півдні країни. Агресор застосовує терор, масовані ракетні удари, авіабомби. Втрачено тисячі життів, як військових, так і мирних жителів, зруйновані будинки й міста. Але Україна встояла і буде битися до перемоги, до звільнення усіх окупованих територій.
Наш неймовірний опір агресору відкрив очі Заходу, ЄС і НАТО, на те, чим насправді є Росія та її «друга армія». Президент Зеленський намагається залучити міжнародну спільноту до відновлення країни після війни. План відбудови України є всесвітньою програмою на сотні мільярдів доларів.
Ця книга — нагадування світовому суспільству про те, що російсько-українська війна триває, а українці зі зброєю в руках захищають спокій Європи.
Третій місяць повномасштабного, загарбницького вторгнення Росії в Україну. Збройні сили України дають відсіч окупантам, попри тяжку ситуацію на сході та півдні країни. Агресор застосовує терор, масовані ракетні удари, авіабомби. Втрачено тисячі життів, як військових, так і мирних жителів, зруйновані будинки й міста. Але Україна встояла і буде битися до перемоги, до звільнення усіх окупованих територій.
Наш неймовірний опір агресору відкрив очі Заходу, ЄС і НАТО, на те, чим насправді є Росія та її «друга армія». Президент Зеленський намагається залучити міжнародну спільноту до відновлення країни після війни. План відбудови України є всесвітньою програмою на сотні мільярдів доларів.
Ця книга — нагадування світовому суспільству про те, що російсько-українська війна триває, а українці зі зброєю в руках захищають спокій Європи.
Документальна хроніка повномасштабного вторгнення Росії в Україну нагадує читачу про трагічні і героїчні події другого місяця війни. Хронологічно впорядковано публікації щоденних новин, повідомлення з офіційних джерел, промови та звернення Президента України.
На другому місяці війни відбулося звільнення півночі України від російських загарбників. Радість перемоги була затьмарена тим, що на звільнених територіях виявили численні факти злочинів ворога проти мирного населення.
Саме протягом другого місяця війни відбувся перелом в постачанні зброї з країн НАТО та інших демократичних країн світу.
Ця книга — нагадування світовому суспільству про те, що російсько-українська війна триває, а українці зі зброєю в руках захищають благополуччя Європи.
The documentary chronicle of Russia’s full-scale invasion of Ukraine on February 24, 2022, reminds the reader of the tragic and heroic events of the second month of the war. Publications of daily news, reports from official sources, speeches, and appeals of the President of Ukraine are arranged chronologically.
In the second month of the war, the north of Ukraine was liberated from Russian invaders. The joy of victory was overshadowed by the fact that numerous facts of enemy crimes against civilians were revealed throughout the liberated territories.
It was the second month of the war that saw the major breakthrough in the supply of weapons from NATO and other democracies around the world.
This book is a reminder to the world community that the Russian-Ukrainian war still continues, and that Ukrainians are defending Europe’s well-being and prosperity with weapons in their hands.
Гітлер і Сталін — два, мабуть, найвідоміші тирани XX століття. Хоч вони й перебували в опозиції один до одного, все ж були втіленням єдиного принципу авторитарної влади. Злочини сталінського режиму не менш жахливі, аніж нацистського, та за цими двома лідерами люди чомусь йшли до кінця. Чому?
Лоренс Ріс 30 років розпитував саме цих людей про їхні згадки щодо подій Другої світової — і вмістив в цій книзі сповіді тих, хто наживо був свідком правління двох тиранічних історичних постатей. На основі розповідей солдат Червоної армії та вермахту, цивільного населення та навіть тих, хто перебував у найближчому оточенні до Гітлера і Сталіна, Лоренс Ріс зміг передати залаштунки кривавого протистояння, таємних політичних процесів та нещадних доленосних рішень.
Наприкінці 2016 року Олександр Михед вирушив у подорож шістьма містами Донецької та Луганської областей, досліджуючи тамтешнє життя, а також історії, заховані в архівах. Проте найважливіше для автора — почути голоси місцевих жителів. Розкопуючи пласти історії та нашарування міфів, письменник розповідає дивовижну історію Сходу, приборкати який намагалися британські й бельгійські інвестори, імперські та радянські правителі. Як одна з найстаріших черепах у світі пов’язана із заснуванням Донецька? Якою ціною дається кожна тонна видобутого вугілля? І які історії заховано у вільних степах Дикого поля?
На основі розсекречених архівних документів КДБ, Німеччини, ЦРУ США, ОУН (Б), архівів Володимира Буковського та Василя Митрохина, матеріалах Конгресу й Сенату США автор - український єврей Алік Гомельський - аргументовано руйнує брехливі московські міфи, зокрема:
- про антисемітизм Петлюри та про його вбивцю Шварцбарда як "героя-месника";
- про антисемітизм та ксенофобію УПА; - про різанину євреїв у Львові 1941 року;
- розповідає про дівчинку, врятовану родиною Шухевича, та про сотні євреїв, врятованих братами Шептицькими;
- наводить прізвища й світлини євреїв - учасників армії УНР та УПА, які разом з українцями були засуджені за ...Український буржуазний націоналізм
За свою чесну позицію автор здобув" почесні звання" від Жидопетлюрівця до Жидобандерівця. Але істина дорожча, як дорожчі й нормальні стосунки між нашими народами, яким випало сотні років жити поруч.
Гітлер і Сталін — два, мабуть, найвідоміші тирани XX століття. Хоч вони й перебували в опозиції один до одного, все ж були втіленням єдиного принципу авторитарної влади. Злочини сталінського режиму не менш жахливі, аніж нацистського, та за цими двома лідерами люди чомусь йшли до кінця. Чому?
Лоренс Ріс 30 років розпитував саме цих людей про їхні згадки щодо подій Другої світової — і вмістив в цій книзі сповіді тих, хто наживо був свідком правління двох тиранічних історичних постатей. На основі розповідей солдат Червоної армії та вермахту, цивільного населення та навіть тих, хто перебував у найближчому оточенні до Гітлера і Сталіна, Лоренс Ріс зміг передати залаштунки кривавого протистояння, таємних політичних процесів та нещадних доленосних рішень.
У монографії на основі багатого архівного матеріалу, з використанням методик спеціальних історичних дисциплін комплексно досліджено проблеми фінансово-господарської діяльності українського національно-визвольного руху в роки боротьби з польським санаційним режимом, гітлерівським нацизмом і сталінізмом. Кольоровим друком найповніше подано ілюстрований систематизований перелік усіх виявлених бофонів та визначену ступінь їх рідкісності. Розрахована на науковців, викладачів та студентів вищих навчальних закладів, широкі кола краєзнавців.
«Стартапи добра. Люди та проєкти, яких не зламала війна» — книга Української освітньої платформи, благодійної організації, яка розвиває самозара(я)дність людей задля сильної України. Тут сімнадцять історій про тих, хто підтримує, гуртує, підсилює українців та українок попри всі великі суспільні виклики та кризи.
У повномасштабній війні, що її веде росія проти України, ми здобуваємо себе, свою ідентичність, ми виховуємо з себе націю гідних, відповідальних, свідомих людей.
Ці історії про успіхи та труднощі, ідеї та натхнення, згуртованість, взаємодопомогу та єднання. Історії у книзі про звичайних українців та українок — сильних та відповідальних. Надихайтесь добрим прикладом — надихайтесь до змін.
Проєкт Української освітньої платформи.
Люк Гардінґ — британський журналіст, письменник і премійований іноземний кореспондент газети The Guardian. Автор восьми документальних книжок, перекладених тридцятьма мовами. Став першим іноземним журналістом після часів Холодної війни, якого примусово вислали з Російської Федерації. Улітку 2022-го потрапив до кремлівського «чорного списку».
24 лютого 2022 року Люк Гардінґ був у Києві. Від перших днів повномасштабної війни він спілкувався з українцями, їздив у гарячі точки, фіксував свідчення й описував події, щоб показати світові звірства російських окупантів в Україні.
«Це місто мого дитинства, моєї любові, мого щастя. Я бачила його різним, але ніколи не думала, що побачу його мертвим».
Здавалося, що це неможливо. Проте місяцями весь світ у прямому ефірі спостерігав, як російська армія знищує Маріуполь. Холод, голод, страх, зруйновані будинки і близькість смерті — усе це стало реальністю мешканців міста після початку блокади. Серед тих, кому довелося пережити цей жах, була і авторка цієї книжки Надія Сухорукова.
Не впасти у відчай Надії вдалося лише завдяки власному щоденнику. День за днем вона фіксувала події у місті, яке повільно перетворювалося на попіл та руїни. Відверто і до болю емоційно, вона показує Маріуполь очима його мешканки. Але насамперед — демонструє силу надії, яку неможливо знищити навіть найпотужнішими бомбами.
Ілюстрації у книжці створені іншим мешканцем Маріуполя — художником-графіком Даніілом Немировським. Це його власна візуальна рефлексія пережитого в Маріуполі.
Олег Гордієвський став подвійним агентом і найціннішим шпигуном МІ6. Інформація, яку він передав своїм британським кураторам, змінила перебіг Холодної війни, допомогла розсекретити радянські агентурні мережі й уникнути ядерної ескалації. Жодна країна Заходу не мала в радянській розвідці шпигуна такого високого рангу, тому британці оберігали його навіть від ЦРУ. Натомість в американському розвідувальному управлінні поставили за мету виявити британське джерело, не знаючи, що їхній керівник контррозвідки Олдріч Еймс — таємний шпигун СРСР.
«Світло днів. Нерозказана історія жінок руху опору в гітлерівських гето» — документальний роман про жінок, які допомогли перетворит єврейські молодіжні групи у Польщі на осередки опору для боротьби з нацистами. Деякі з дівчат були ще підлітками, коли стали свідками жорстокого вбивства своїх сімей і сусідів, ґвалтівного знищення їхніх громад. Їм довелося зробити вибір: захист чи порятунок, боротьба чи втеча.
Джуді Баталіон, онука поляків, вижилих у Голокост, розповідає історію єврейських дівчат, яким випала доля боротися за життя свого народу від самого початку Другої світової війни аж до кінця ХХ століття — адже війна не закінчується звільненням країн. Це незабутні історії реальних жінок про боротьбу за свободу, виняткову хоробрість, сестринство та волю до життя попри все.
Завдяки своїй статі та можливості приховати власну єврейськість, жінкам вдалося унікально пристосуватися до деяких важливих і небезпечних для життя завдань, зокрема виконувати роль кур’єрок. А ще вони підкуповували охоронців гестапо, переховували револьвери в буханках хліба й допомагали розбудувати системи підземних бункерів. Допомагали хворим і навчали дітей, бомбили німецькі залізничні шляхи та підривали електропостачання у Вільнюсі.
Одним із джерел натхнення для написання книжки про хоробрість єврейських жінок — збірник мемуарів «Freuen in di Ghettos» («Жінки в гето»), опублікований 1946 року.
Авторка дослідила численні документи та мемуари, відшукала родини героїнь своєї книжки, щоб відтворити хід подій, написати історію про незламність та зібрала розповіді безпосередніх учасниць спротиву, аби показати широту й масштаб жіночої відваги та висвітлити надзвичайні досягнення єврейських жінок, чиї подвиги досі лишалися невідомі.
За словами Джуді Баталіон, щоб написати книжку, їй знадобилося понад дванадцять років, бо надто складною та дуже особистою виявилась тема твору.
Книжка Генрі Кіссінджера — уславленого політолога, дипломата, радника з національної безпеки та державного секретаря США в 1960–1970-ті роки — осмислює підстави сучасної кризи міжнародного права. Ставлячи під сумнів існування єдиної загальноприйнятої моделі світового порядку, у своєму історичному екскурсі він розглядає конкуренцію різноманітних варіантів світового порядку як похідну від цивілізаційних уявлень про порядок загалом. Чи можливе співробітництво між державами, які мають принципово різні візії світового порядку? Як бути з недержавними акторами світової політики? Чи потребує перегляду взаємозв’язок цінностей і зовнішньої політики? Усі ці та багато інших гострих питань розглянуті в контексті перспективи змін світового порядку у ХХІ столітті та динаміки американської зовнішньої політики.
86 діб українські військові тримали оборону в оточеному Маріуполі та на території заводу «Азовсталь». Для збереження життів бійців і порятунку поранених, наказом вищого військового командування, захисники припинили оборону, покинули територію заводу і мали здатися в так званий «почесний полон» у присутності міжнародних організацій і спостерігачів, з умовою обміну через 3-4 місяці. Валерія «Нава» Суботіна була в складі пресслужби полку «Азов». Їй судилося бути в полоні — спочатку в Оленівці, потім в Таганрозькій тюрмі — понад 11 місяців. Всі кола пекла, які вона пройшла за майже рік, Валерія описала в цій книжці. Постійне спостереження, контроль, приниження, нелюдські умови утримування, критичний дефіцит їжі та води, намагання ворога зламати її фізично і морально, підкорити, залякати, підштовхнути до зради — все це відбувалося з нею. Допити та катування виснажували. Неможливість контактів з друзями й рідними, дезінформація і пропаганда ворога забирали останню надію на обмін і свободу. Але неволя не зламала сміливу жінку, тепер вона — свідок злодіянь рф.
Ця книга створена на основі відеозустрічей з медиками різних регіонів України, в яких Василь Князевич за участі Данила Яневського говорили з фахівцями різних галузей медицини про стратегії й тактики виживання та відновлення фізичного та психічного стану українців після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну.
Війна триває, і завдання медицини — максимально повертати поранених до здоров'я, в стрій, щоб далі захищати країну; на перший план виходить військова медицина, тактична бойова медицина, де кожен військовослужбовець повинен вміти надати собі й товаришу першу допомогу. Важлива реабілітація — медична, соціальна, психологічна, повернення до нормального мирного життя. Медицину і суспільство очікують великі виклики й після війни. Війна змусила всіх мислити та діяти по-іншому, ті завдання, на які в мирний час йдуть десятки років, вирішуються за декілька тижнів, місяців.
У період найінтенсивніших боїв за Бахмут узимку та в березні 2023 року письменник Мирослав Лаюк і фотограф Данило Павлов проживають дні й ночі з українськими піхотинцями й артилеристами, медиками й капеланами, рятувальниками та дітьми у місті й околицях, де тривають артилерійські обстріли та вуличні бої. Результатом тих поїздок є книжка репортажів та есеїв про побут війни, про те, чому військові роблять манікюр і як зʼявляються позивні, про непоправні втрати, історію Бахмута та феномен пам'яті й забуття.
Цієї книги взагалі не мало бути. Бо цієї війни не мало бути.
Але 24 лютого Україна прокинулась вдосвіта від звуків вибухів і колони російської техніки чавили своїми гусеницями наше минуле життя. Війна стала нашою новою реальністю, повітряні тривоги — буденністю. Буча та Ірпінь перестали асоціюватись з лісом, санаторіями та дитячими таборами, з розміреним життям передмість столиці. Тепер одні тільки назви цих міст прошивають болем навіть тих, хто ніколи в них не бував. Але поряд зі злом та болем, усі дні війни у цих змерзлих, наляканих та скривавлених містах жив небачений героїзм — військових, медиків, рятувальників, бійців тероборони, містян — всіх, хто допомагав, захищав, рятував, евакуйовував. Окупація та бої за Гостомель, Бучу та Ірпінь тривали близько місяця. Але, аби описати все, що сталося за цей місяць, знадобляться десятиліття, томи й робота багатьох людей. Це лише перший рядок в історії про велику трагедію та великий героїзм цих українських міст, лише невелика частина історій, які мають бути розказані.
У дитинстві вона не могла зрозуміти, чому люди у фільмах про блокаду Ленінграда постійно лежать. А коли Маріуполь узяли в облогу росіяни, і вона з чоловіком багато днів прожила без води, їжі й тепла під постійними обстрілами, зрозуміла — коли лежиш, то економиш сили та енергію.
У «77 днів лютого» увійшли репортажі, написані журналістками українського видання Reporters у період між 23 лютого і 9 травня — двома символічними датами в російській мілітарній ідеології. Вторгнення російських військ в Україну зупинило лік днів і відкинуло українців у міжчасся, де досі триває лютий — місяць початку великої війни. У цьому міжчассі і в цих відвертих історіях є біль, страх, ненависть, подекуди відчай. Та головне — надія. Це оголений нерв і чесний голос нової української дійсності, який журналістки і авторки Reporters зафіксували із перших вуст.
Це п’ятий том великого проєкту, що охоплює весь період війни України проти російських загарбників. Гаряча фаза повномасштабної війни, що почалася 24 лютого 2022 року, була спроєктована російським керівництвом як кількаденний бліцкриг з маршем Україною у парадній формі «героїчних» російських військових на броні танків, БТР та інших сучасних машин, з парадом в Києві, з трансляцією на весь світ спеціальної операції з денацифікації та демілітаризації України. Але замість пройти парадом на Хрещатику, російська армія отримала всесвітню славу ґвалтівників, убивць, катів та п’яниць.
Ця армія з ганьбою залишила північ України. Маючи десятикратну перевагу над українською армією в техніці, вона була зупинена та відкинута на Харківщині, Миколаївщині та Херсонщині саме в той період, якому присвячена ця книжка.
24 лютого 2022 року українці прокинулись в іншій реальності: небо розривало ревіння російських винищувачів, на українські міста летіли російські ракети, станції метро перетворились в укриття. В цій новій реальності більше не існувало поняття абсолютної безпеки.
Перші дні війни були дуже емоційними і страшними. Коли не знаєш, що робити, не встигаєш за новинами. А через ці новини не можеш нічого робити…
Щоб не дозволити нікому переписати нашу історію, вплести те, чого не існувало, як роблять росіяни, коли на чорне кажуть біле, ми вирішили зібрати спогади людей про перші дні повномасштабної війни. Щоб пам’ятати...
24 лютого 2022 року, коли українські міста прокинулись від вибухів, ворог планував «блискавично» підкорити країну, вбиваючи мирних мешканців і знищуючи міста, але українці героїчно чинили опір. Кремль не зміг реалізувати план швидкого захоплення України та зміни влади в країні. Головною перепоною для окупантів стали єдність українців та стійкість ЗСУ разом з іншими силами оборони України, а ціною опору — тисячі жертв серед цивільного населення, зруйновані долі мільйонів українців через втрату близьких, дому, колишнього життя.
Документальна хроніка повномасштабного вторгнення Росії в Україну нагадує читачу про трагічні і героїчні події першого місяця війни. Хронологічно впорядковано публікації щоденних новин, повідомлення з офіційних джерел, промови та звернення Президента України.
Ця книга — нагадування світовому суспільству про те, що російсько-українська війна триває, а українці зі зброєю в руках захищають благополуччя Європи.
Упорядник
О. В. Красовицький
Хроніку подій підготував
доктор історичних наук В. М. Воронін
З часів війни в Афганістані білоруси не брали масової участі в бойових діях. На Донбасі вони виявилися третьою за чисельністю національною групою. Чому це стало можливим? Як Білорусь вплинула на конфлікт на сході України — і навпаки? Яка роль білоруських спецслужб і особисто Лукашенка в цій війні? Відповіді на ці та інші питання дає унікальне журналістське дослідження, в якому автори пропонують читачеві почути білорусів, що опинилися по різні боки фронту.
Книга «Белорусский Донбасс» російською мовою вийшла друком у видавництві «Фоліо» влітку 2020 року, але її презентація в Білорусі, куди змогли доправити лише кілька примірників, відбулася тільки в лютому 2021-го. За рішенням суду книгу визнано екстремістською, її поширення у Білорусі заборонено. Катерина Андрєєва і журналістка Дарія Чульцова за прямий ефір, під час якого вони показали жорстокий розгін у Мінську акції пам’яті активіста Романа Бондаренка, в лютому 2021 року були засуджені до двох років колонії загального режиму.
Книга присвячена історії політичних убивств та замахів, учинених у Львові у середні ХІХ – першій половині ХХ ст. На основі документів, спогадів та пресових публікацій детально висвітлюються здійснені у місті замахи на Анджея Потоцького, Юзефа Пілсудського, Станіслава Собінського, Івана Бабія, Отто Бауера, Гавриїла Костельника, Ярослава Галана та ін. Усі описані у книзі події представлені в широкому контексті політичного життя Австро-Угорської імперії, Польської Речі Посполитої міжвоєнного часу, західноукраїнських земель періоду німецької та радянської окупації.
Видання адресоване аматорам та вчителям історії, усім, хто цікавиться політичною історією України ХІХ–ХХ ст.
Загублений острів — це збірка репортажів з окупованого Криму, куди відома журналістка Наталя Гуменюк їздила упродовж 2014–2019 рр. У книжці — справжні історії і трагедії людей, життя яких кардинально змінилося після 2014 року, бо відтоді хтось із кримчан живе в окупації, а хтось — просто в іншій країні. То ж яка їхня неприхована правда? Підприємці та пенсіонери, кримські татари, студенти й громадські активісти, правозахисники та військові, люди з різними політичними та ідеологічними поглядами відверто розповідають свої історії: одні діляться тихим, глухим болем, інші — просто втомилися мовчати й боятися.
Ця книжка є справжнім голосом анексованого Криму, його багатоголоссям, в якому окремі розповіді творять єдину спільну історію, яка ще не завершилася.
У книжці відомої французької публіцистки (н. 1948) розкрито джерела російського націоналізму, пояснено його спрямовану проти всього людства агресивну сутність (адже, якщо перефразувати відомі слова Путіна, «нам потрібний такий світ, де буде тільки Росія»), викрито злочинний характер російського так званого патріотичного виховання, яке полягає в мілітаризації всього суспільства і перетворення дітей у запрограмовані автомати для вбивства. Ця книжка — могутня пересторога всьому людству і надто вже актуальна для нас, бо ми — перший об’єкт у розбудові «русского мира», яку російські агресори в українській шкурі приховують балачками про «мир».
