Людина — істота мінлива. Вона безупинно перероджується, опиняється в нових умовах, постійно змушена звикати до них і освоюється. Когось думки про колишні чи майбутні зміни не надто турбують, а хтось, навпаки, прагне їх навмисно, кидається у вир можливого, хоча часом це доволі болісний процес. При цьому кожній особистості властиво «розмножуватися» на силу-силенну власних двійників (не обов’язково тотожних між собою). Чому ми не завжди вчиняємо обачливо, буваємо агресивними та нетерпимими до іншості, нарочито відокремлюємо себе від усього чужого й намагаємося окреслювати свої горизонти? Чому воліємо змінюватися, хоча вважаємо себе доконечно сформованими створіннями, чому відкриті до новацій, але часом уперті й не годні поступитися ні на йоту нікому і ні в чому, легко зачудовуємося тим, чого не вміємо, але не завжди визнаємо здобутків ближніх, наслідуємо стільки, хоч відбавляй, але наполягаємо на власній правоті, захищаємо скривджених, та не хочемо дати ради собі? В оцих багатозначних подвійностях ми й намагаємося знаходити себе.

Про природу людської подвійності, дублювання й множинності й розмірковує Тарас Лютий у своїй книжці. Автор зацікавився цією темою понад двадцять років тому, а останнім часом нотував свої міркування в окремих есеях. Нарешті всі дослідження й розвідки з теми двійництва зібрані в одній книжці.

Щодня ми приймаємо рішення, керуючись тим, у що віримо: цінності визначають наш вибір і загалом наші амбіції. У «Компасі цінностей» докторка Мандіп Рай визначила певну засадничу цінність кожної країни, про яку пише, і таким чином створила незвичний путівник, що водночас спонукає нас замислитися про наші власні системи координат. Це нагода поглянути на себе очима світу, по-новому оцінити свої можливості й виклики, які стоять перед нами як світовою спільнотою.

Мандіп Рай вивчала філософію, політику й економіку. Кар’єру починала в найбільшому банківському холдингу США JPMorgan, де опікувалася приватними клієнтами. Пізніше вона працювала в ООН, а як репортерка BBC World Service та Reuters об’їздила понад 150 країн світу.

«Ця книжка відкриває нам серця, думки та традиції народів світу, показує, як тісно ми пов’язані та що розбіжності між нами породжені переважно власними вузькими інтересами і браком турботи про спільний добробут нашої глобальної родини. Сподіваюся, вона допоможе зробити світ щасливішим місцем», — пише про «Компас цінностей» Далай-лама.

Бестселер New York Times

Колишній посол США в Росії, науковець Майкл МакФол аналізує відносини між двома країнами — Росією та США — у їхньому тридцятирічному розвитку. Ще у 1980-х автор уперше відвідав Росію й щиро полюбив радянських громадян за їхнє прагнення демократичних змін. Пізніше МакФол став першою особою при президентові Обамі, яка просувала політику Перезавантаження в американо-російських відносинах, а потім — і послом у Росії. Однак, попри неймовірні докладені зусилля, усі сподівання на покращення взаємин між двома державами-антиподами не справдилися. Що сталося? Чому Росія, демонструючи позірну прихильність до демократичних цінностей, почала згортання свободи слова, вторглася в Україну, дозволила собі втручання у вибори президента США? Чому Сполучені Штати Америки так і не змогли втілити стратегію Перезавантаження в життя попри її палку підтримку серед самих росіян? Де й коли дипломатія в колись холодних відносинах стала такою нестерпно гарячою? 

У книжці «Від Холодної війни до Гарячого миру» Майкл МакФол подає детальну історію розвитку й занепаду американо-російських відносин і розглядає причини, які могли призвести до такого невтішного результату.

Написана в останній рік існування СРСР і вперше видана 1992 року, книга Оксани Забужко «Філософія української ідеї та європейський контекст: франківський період» поклала початок постколоніальному переосмисленню національної спадщини в гуманітарній думці незалежної України. Це перша праця, у якій філософія національної ідеї розглядається як самостійна інтелектуальна течія, що сягає далеко за межі політології — до питань про сутність і сенс національного буття. На широкому історико-культурному матеріалі, авторка досліджує місце цієї течії в європейській — і, спеціально, українській — свідомості новітнього часу (ХІХ — поч. ХХ ст.), окремо зупиняючись на постаті «Мойсея модерної України» — І. Франка.

У цій книзі відомий чеський інтелектуал Станіслав Комарек міркує про загальну кризу, до якої наблизилося європейське суспільство і яка залишається непоміченою, «маскуючись» під кризу фінансову і демографічну. Автор аналізує роль традиційної релігії, витісненої релігією економічного зростання, добробуту і споживання, що ґрунтується на дедалі глибшому індивідуалізмі – як і небачений спад народжуваності. Травми, завдані Європі Другою світовою війною, призвели до постання піклувальної держави, яка виховує інфантильних і слухняних громадян, нездатності чинити опір, запровадження орвеллівської «мови політкоректності» тощо. Розглянуто історичне коріння демократії і причини падіння її ефективності у наш час. Автор порівнює «шлях до вгасання», яким прямує західне суспільство, із життєздатнішими системами функціонування ісламського світу та Китаю, що вже починають «тиху колонізацію» Європи, – і наостанок змальовує кілька можливих сценаріїв її розвитку. Як і всі книжки професора Комарека, зокрема й «Чоловік як еволюційна інновація?» (в українському перекладі – «Апріорі», 2018), «Європа на роздоріжжі» написана у неповторному «комареківському» стилі – легкому, дещо провокативному, сповненому гумору та іронії.

«Не для світу цього», — можна сказати про мозок людини. Так, наш складний і багатогранний мозок формувався не для сучасної цифрової епохи зі смартфонами та планшетами. Не для середовища, де вдосталь їжі й мізерні шанси стати обідом хижака. І навіть не для світу, де відчайдушно прагнуть щастя. Мозок розвивався в умовах, де на першому місці було виживання (який сенс робити людину щасливішою, якщо завтра її з’їсть гепард?). Він винагороджував людину дофаміном за калорійну й солодку їжу, що насичує і рятує від голоду. Але часи змінилися, а мозок лишився таким самим.

Інфекційні захворювання є однією з найбільш смертоносних та найбільш імовірних причин занепаду людства. Бо ми теоретично здатні вплинути на такі ризики як можливість термоядерної війни чи зміна клімату; а ось поява нових вірусів і бактерій, які постійно еволюціонують швидше за нашу імунну систему, людині непідвладна. Проте, не поспішайте впадати у відчай: наслідки нових інфекційних хвороб можна звести до мінімуму, якщо знати, як до них підготуватися та як їх правильно досліджувати.

Лікар-епідеміолог Майкл Остергольм вже понад 45 років бореться з новими викликами в сфері епідеміології. Це його телефон розривається від запитів щоразу, як тільки виникає нова недуга. І він невтомно, з ретельністю слідчого, який ніби викриває місця злочину мікробів, шукає відповіді, здатні врятувати увесь світ.

У цій книзі, написаній за допомогою автора Марка Олшейкера, Остергольм розповість і вам, як проходили перші дослідження ВІЛ/СНІД, SARS, гарячки Ебола та інших. А в передмові 2020 року зазначить, чому COVID-19 навряд чи вдасться найближчим часом зупинити, і це не найстрашніша новина - більш масштабні пандемії чекають попереду. Та до жахливих наслідків ще не пізно підготуватися. Поки що.

Велика нафта і газ проти демократії: переможцю дістанеться все.

Міцно закута у сланцеві печери, надійно притиснена товщею океанських вод, замурована арктичними крижаними брилами, у надрах землі тисячоліттями дрімала потужна сила - енергія нафти й газу. Але одного дня стався величезний прорив: людина сягнула бурильним долотом золотої нафтової жили. Цей історичний удар бурильного долота змінив усе: економіку, політику, екологію, а також уявлення про добро й зло, багатство й бідність. На арену цивілізаційного поступу людства увірвалася нафтогазова промисловість.

Перед читачами сцена за сценою розгортається неймовірно захоплива, криваво безжальна, а в деяких епізодах відверто абсурдна історія про те, як нафта і газ торують собі шлях, повсякчас ґвалтуючи демократію й наполегливо домагаючись світового панування. Чи то йдеться про непомірні податкові пільги для американських нафтовидобувних штатів, чи про просякнуту зневірою, кров'ю і голодом Екваторіальну Гвінею, чи про намагання президента Російської Федерації задушити в газопровідних "обіймах" ресурсно залежну Європу!

Українською «Мистецтво війни» Сунь-дзи тлумачиться вперше. Перекладач, історик філософії Сходу, переконаний, що філософськостратегічний твір давньокитайського воєначальника та викладені в ньому ідеї і поради стосуються не лише стратегії бою і завоювання, але й усієї діяльності людини, зокрема й бізнесу.

Ця книга — зібрання свідчень очевидців, представників різних епох: послів, співробітників дипломатичних місій, офіцерів, купців — про країну, що нині зветься Росією.

Цікаво, що російська цензура не хотіла таких свідчень. Російські переклади іноді свідомо спотворювалися перекладачами, а деякі визначні твори, уривки з яких наведено тут, ніколи не видавалися російською мовою — зрештою, українською теж.

Книга стане в пригоді вій­сько­­вим, дипломатам, бізнесменам, а також усім, хто хоче (або не хоче) мати справу з Росією.

Що станеться з книжкою у добу онлайн-трансляцій, інтернету і соціальних мереж? Чи буде існувати друкована книжка? Як зміниться життя людини без книжок, чи зміниться? І яке майбутнє читання? Авторка книжки через аналіз наукових досліджень та низку цікавих фактів з історії книжок формує відповіді на ці питання і загалом заспокоює читачів. Ця книжка буде корисною видавцям, бібліотекарям, критикам і оглядачам, вчителям, книгарям та всім любителям книжок.

Секс і сексуальність. Фемінізм. Нарцисизм. Егоїзм. Слава. Самореалізація. Гомосексуальність. Гендерна ідентичність. Расизм. Демонстративне споживання. Публічність приватного життя. Повсюдна присутність соціальних медіа... Актуальність цієї книжки важко переоцінити. Вона охоплює майже всі аспекти суспільства споживання XXI століття, не лише висвітлюючи їхній теперішній стан, але й розповідаючи про історію виникнення та розвиток протягом останніх десятиліть і навіть даючи деякі прогнози на майбутнє. Для всіх, хто хоче зрозуміти сучасний світ.   Світ, вільний від Кардаш’янів, ніколи не стане реальністю. Якби не Кардаш’яни, які вирішили проживати своє життя під наглядом публіки, а натомість попросили лише кілька сотень мільйонів (чи мільярдів у випадку Кайлі), це були б якісь інші «звичайні» знаменитості. Ті, з якими можна себе ототожнити. Циніки прагнуть наполягати, що знаменитості є частиною механізму доставки, мета якого — стимулювати аудиторію, щоб та пристрасно бажала нових споживчих товарів та діяла імпульсивно, купуючи їх. Я не відкидаю цього аргументу, хоча якби це були не знаменитості, то корпорації знайшли би інші шляхи та методи підтримки того ритму споживацтва, що зародився у XX столітті.

Чи замислювались ви коли-небудь, як формується геніальна особистість і чому саме в тому або тому конкретному місці та часі? Завдяки чому з’являються блискучі, талановиті, творчі люди, такі як Стів Джобс, Томас Едісон або Альберт Ейнштейн?

У цій захопливій книжці Ерік Вайнер вирушає в подорож слідами геніїв, у місця, де все сприяло появі новацій і творчому розвитку. Автор досліджує минуле і сьогодення, стародавні Афіни і Кремнієву долину, Китай за династії Сун і Флоренцію доби Ренесансу, Відень часів Моцарта і Фройда, Единбург за Просвітництва і Колкату на межі століть. Майстерно поєднуючи історичні факти і власні висновки, добуті з опитувань експертів, інтерв’ю з екскурсоводами, розмов із місцевими, Ерік Вайнер пропонує нам поміркувати ось про що: чи є можливим нині, саме тут і тепер, вловити той самий дух геніальності, сприятливий для появи сучасних геніїв?

Книга розвінчує міф про те, що звичайна людина не може розпізнати брехню в ЗМІ та соціальних мережах. Може, проте для цього потрібно дотримуватися інформаційної гігієни. Простих правил, які здатен освоїти кожен і незалежно від віку. 

Нині в Америці триває епоха політичної турбулентності. Старі ієрархії та установи руйнуються. Від обрання Дональда Трампа до зростання основних політичних партій та розповсюдження низових рухів, таких як Black Lives Matter та $15 Now, — люди в усій країні відновлюють владу.

Чи готові ви до епохи зароджуваної влади громадян? Чи розумієте ви, що таке насправді влада, як її здобувають, хто нею користується і як ви можете її вимагати і здійснювати?

Ерік Лю, який увесь час вивчав громадянську владу, дає відповіді в цій наснажливій та провокаційній книжці. Використовуючи приклади лівих і правих, минулого та сьогодення, він розкриває основні закони влади, демонструє, що всі ми можемо генерувати владу, а потім, крок за кроком, показує нам, як це робити. Стратегії реформ, про які він розповідає, допоможуть кожному читачеві зрозуміти наш світ сьогодні. Якщо ви хочете бути кимось вагомішим, ніж просто глядач у цій новій ері, вам слід прочитати цю книжку.

Світ вступив у період глобальних трансформацій, основні риси якого – це криза лідерства, націоналізм і популізм, взаємна недовіра, небачена нерівність у розподілі суспільних благ і примат сили над правом. Україна стала ареною зіткнень інтересів глобальних світових гравців. Проте у часи радикальних змін для нашої країни відкриваються можливості подолати шлях від трагічного минулого до омріяного майбутнього. Як це можна зробити, що потрібно усвідомити для досягнення цієї мети?

Ця книжка про величезну індустрію маніпулювання нашими думками, рішеннями, бажаннями, про нові та старі інструменти залякування і брехні, які використовують політики і наркомафія, релігійні фанатики і популісти, і що можна їм протиставити.

Ця книжка про інформаційні війни, ботів і погоничів ботів, про тролів і хакерів, про фейкові новини і втрату прозорої політичної дискусії. А ще – про ХХ століття, про його інтелектуальний спадок, про Холодну війну і КҐБ, про втрачену ілюзію, що більше інформації означатиме більше свободи та глибші дискусії, про пошук надії. Це також сімейна історія, й історія дисидентства, яка, здавалося, закінчиться у ХХ столітті, але триває.

Ця книжка – посібник від маніпулятора-практика про те, як протистояти зараженню інформаційними вірусами. Ці віруси інфікують нас щодня. Вони — провідники для тисяч шкідливих тверджень. Вони вбивають свідомість і перетворюють своїх жертв на слухняне стадо. Вони полюють не тільки на нас, а й на наступні покоління. Прочитавши її ви дізнаєтеся, що таке інформаційні віруси, і навчитеся їх розпізнавати; зрозумієте, як захистити себе, дітей і близьких від Індустрії вірусмейкерства; познайомитеся з роботою Індустрії, яка створює інформаційні віруси.

Катаріна Маренгольц вивчала культурологію в Люнебурзі. З 1997 року працювала редактором радіо NDR Info. Найбільше її цікавить література. Як справжній радіожурналіст, Катіріна звикла розповідати коротко і захопливо. Живе у Гамбурзі. Дон Парісі навчалася в Гамбурзі. Після трирічного перебування в Парижі переїхала назад до Німеччини, де працювала дизайнером в Atelier Freudenhammer. В її ілюстраціях багато гумору. Якщо не уявляєте свого життя без читання, ця яскрава оригінальна книжка неодмінно стане вам у пригоді. Її авторка, виступаючи в ролі літературного ґіда, лаконічно й захопливо переказує зміст найвидатніших творів, що були написані за останні сімсот років і стали світовою класикою: від «Гамлета» до «Гаррі Поттера».

Вибагливі шанувальники літератури ще раз пригадають улюблені сюжети, по-новому поглянуть на життя письменників крізь призму свіжих фактів і цікавої статистики. А читачі-початківці завдяки посутнім порадам, легкій мові та дотепним ілюстраціям зможуть швидко зорієнтуватися в розмаїтті стилів та жанрів, оцінити визнані шедеври та сформувати власний літературний смак.

Нацисти протягом усього часу, що мали владу, грабували бібліотеки — спочатку на території Німеччини, а потім у всіх захоплених землях. Кількість утрачених (загублених у вирі війни й остаточно знищених) книжок обчислюється мільйонами примірників. Книжки не були настільки унікальними і не мали значної матеріальної цінності, як-от витвори мистецтва, натомість мали цінність ідеологічну, адже передусім спеціальні бригади грабували бібліотеки ворогів нацизму. Знищували не просто книжки, знищували культурну, національну ідентифікацію цілих громад. Залишки довоєнних книгозбірень ще й сьогодні розсіяні в багатьох європейських містах. Андерс Ріделл прагне відтворити шлях нацистських книжкових злодіїв і віддати шану тим, хто намагався їм протистояти.

«Перспективи Української Революції» — це зібрання статей Степана Бандери, що вийшло друком у Мюнхені 1978 року. На відміну від інших репринтів, у цій книжці додано передмову О. Сича, глосарій рідковживаних, малозрозумілих і діалектних слів, іменний і географічний покажчики. Також за допомогою QR-кодів читач зможе потрапити в онлайн-медіатеку, де зібрано оцифровані видання середини минулого сторіччя, у яких публікувався автор. А ще там можна побачити десятки зображень, пов’язаних із життям Степана Бандери та діяльністю ОУН, і навіть почути живу мову Провідника. Видання здійснюється з дозволу родини Бандер та завдяки сприянню Центру національного відродження імені Степана Бандери.

Москва почалася для британського журналіста Пітера Померанцева, народженого в Києві сина дисидента-вигнанця, 2001 року, коли він приїжджав у переповнене життям, можливостями, грошима місто — працювати в західних аналітичних центрах, проєктах ЄС, асистентом на зйомках документальних фільмів. Проте сюжет цієї книжки починається лише 2006 року, коли Померанцев стає продюсером документальних фільмів і реаліті-шоу на телеканалі ТНТ. Він знайомиться зі світом, який у своїх засадах відрізняється від знайомих йому світів: британського європейського, російського дисидентського. Це світ всемогутнього російського телебачення, грубих грошей та великої влади. І поруч із цією Росією нафтових капіталів, декадентських вечірок, захмарно дорогих творів мистецтва постає Росія переповнених слідчих ізоляторів, бандитів, спецслужб, безправ’я. Так Померанцев відкриває сам спосіб мислення цієї «нової Росії» — глибоке розщеплення особистості, множинність, розшарування і порожнечу між ними. Розповідь не завершується у Москві: по поверненні до Лондона Померанцев спостерігає, як «нова Росія» крокує Заходом, скуповуючи нерухомість, а її мислення універсалізується.

Книжка «Нічого правдивого й усе можливо» зробила внесок у зміну способу, в який у світі доти дискутували про Росію, особливо на тлі подій 2014 року, коли книжка вперше побачила світ. А 2016 року Пітер Померанцев отримав за неї нагороду Королівського літературного товариства — Премію Онтадчі.

Кен Вілбер – сучасний американський філософ і духовний лідер, основоположник т. зв. інтегрального методу, покликаного поєднати здобутки західного раціоналізму і східного містицизму. «Коротка історія всього» – найпопулярніша книжка автора, у Сполучених Штатах вона витримала двадцять перевидань.

Хай легковажна назва не вводить читача в оману: під обкладинкою серйозний філософський розмисел про суперечливі шляхи, якими розвивалося людство в психологічному, емоційному, інтелектуальному, моральному і духовному планах. Ідея Вілбера зводиться до того, що західна традиція не охоплює всього екзистенційного досвіду людини, а тому не справляється з роллю єдиного джерела питань і відповідей. Вілбер виступає в ролі демістифікатора, тонкого критика учителів, методів, ідей і систем, які обіцяють привести до істини, проте виявляються неповними або хибними. Висловлюючись метафорично, він знайомить Будду з Фройдом і пропонує альтернативний погляд на духовну еволюцію людини.

«Коротка історія всього» показує світ в оригінальному ракурсі і пропонує відповідь на злободенні питання сучасності – про зміну ролі чоловіка і жінки, про руйнування довкілля, про розмаїття і мультикультуралізм, про витіснену пам’ять і сексуальне насильство над дітьми, про роль інтернету в інформаційну епоху та багато іншого.

Українське видання містить також розлогий діалог з Ланою Вачовською – співавторкою легендарної «Матриці» і давньою шанувальницею творчості Вілбера.

Наше життя — це два вектори існування. Перший — «мати», зумовлений жагою примноження, культом споживання, реклами та маркетинговими хитрощами. На противагу «мати» постає другий вектор — екзистенціальне «бути», спрямоване всередину себе. Це бажання осягнути суть. Як ці дві паралелі співіснують у буденності?

Психоаналітик Еріх Фромм подає власне розуміння одвічної дилеми «мати або бути», яка становить найсуттєвішу проблему людського існування, підкороюючи собі все, що нас оточує.

Тринадцять захопливих художніх репортажів із псевдореспублік затягують читача в чорні діри альтернативних, але водночас таких справжніх реальностей.

Абхазія, Південна Осетія, Нагірний Карабах, Придністров’я, «ЛНР», «ДНР» – де-юре вони не існують, де-факто там триває життя за своїми специфічними законами, надиктованими парадоксальною реальністю та невтіленими мріями про незалежність.

Чому в липні 1945-го, через два місяці після перемоги над Німеччиною, Черчилль зазнав поразки на виборах? Чому в Польщі так довго триває епоха Дуди, а в Угорщині — Орбана? Чому навесні 2019-го Порошенко зазнав поразки, а Зеленський опинився в кріслі президента?

Таких питань безліч, і відповіді на них можна шукати в безлічі випадковостей. Проте розгадка всіх цих перемог і поразок — у політологічних законах, які діють у політиці з такою самою невідворотною силою, що й фізичні закони в природі.

У цій блискучій і натхненній книжці зібрано тексти, що раніше не були опубліковані. Автор порушує важливі питання сьогодення: небезпека, яку становлять для відкритого суспільства інструменти контролю, створені штучним інтелектом; причини трагедії Європейського Союзу; політика доброчинності; Центральноєвропейський університет як осередок академічної свободи; теорія рефлексивності фінансових ринків та її політичні наслідки. Свобода, демократія, верховенство закону, прав людини і соціальної справедливості, які декларує та дієво підтримує Джордж Сорос, трансформуються в заклик до боротьби за ідеали відкритого суспільства.

До видання увійшли три найпопулярніші трактати видатного римського філософа, оратора, письменника, державного діяча Марка Туллія Ціцерона (106–43 рр. до н.е.) — «Про закони», «Про державу», «Про природу богів». Розмисли їх автора про державу, націєтворчу роль мови, громадянську відповідальність, природу людини й сьогодні є актуальними, особливо для нас, українців. Вклад Ціцерона в теорію і практику красномовства, філософію неоцінений. Розквіт Ціцероніанізму припадає на епоху Відродження. Просвітництво теж багато чим завдячує риському філософу, оратору: стиль його листів Ціцерона наслідували мадам де Севіньє, Монтеск’є, Лакло та ін. До творчості Ціцерона зверталися Юм, Локк, Вольтер, Дідро та інші філософи.

«Розрада від Філософії», поетично-філософська містерія пізньоримського мислителя Северина Боеція (бл. 480-524), у вишуканій художній формі ставить – і намагається розв’язати – низку питань, які в різні епохи спонукали до інтелектуального пошуку: про природу щастя і найвище благо; про Боже провидіння і присутність зла у світі; про свободу волі і передвизначеність. Твір справив величезний вплив на культуру європейського Середньовіччя та Відродження і назавжди лишився дорогоцінним духовним надбанням людства.

Чим насправді є людська одержимість красою? Чому нас непереборно ваблять певні наборів фізичних рис та ознак? Що змушує людей зазирати у дзеркало, вибілювати шкіру чи засмагати, цікавитись модними трендами? Доктор психології, дослідниця і викладачка Гарвардської школи медицини, практикуюча психологиня Ненсі Еткофф, стверджує, що це не є виявами зіпсутості, матеріалізму, бездуховності, марнославства чи поверхневості. Спираючись на десятки наукових праць та результати сотень авторитетних досліджень на перетині соціальної психології, соціометрії, біології та фізіології, авторка пояснює чіткі взаємозв’язки між тим, що люди універсально вважають красивим, та еволюційними потребами нашого виду.

Простежуючи відмінності сприйняття вроди, моди та сексуальності в різних країнах, культурах, епохах, суспільних прошарках, вона відзначає, як на вподобання впливають вік, стать, орієнтація і суспільні норми і пояснює причини цих відмінностей. Ненсі Еткофф розглядає практично кожен елемент людської зовнішності та детально пояснює, що ми незмінно намагаємося розгледіти та підкреслити в собі самих, і що бачать наші потенційні сексуальні партнери, суспільство та навіть роботодавці.

Що криється за бажанням жінок отримувати не менше, ніж чоловіки? Визнання власної гідності. Що штовхало чорношкірих американців бойкотувати громадський транспорт у 1950-х? Визнання їхньої значущості. Усе це приклади того, як політика скривдженості впливала на історію. Френсіс Фукуяма переконаний: до змін і рухів призводять не так економічні важелі, як бажання, щоб ідентичність, гідність окремих людей чи груп було визнано. І це підтвердила навіть Революція Гідності 2013–2014 років. 

Якими чоловіки бачать себе і якими їх бачать інші, чого від них сподіваються і вимагають, за що засуджують і карають, як це позначається на можливостях самореалізації в суспільстві та загальній якості життя, як історично розвивалися уявлення про маскулінність і чому нині можемо говорити про кризу маскулінності — Тамара Марценюк пропонує відповіді на ці та багато інших запитань, спираючись на широку джерельну основу та власну дослідницьку роботу. Попри строгу систему викладу та численні посилання — як на академічні праці, так і на приклади з масової культури, зокрема список фільмів, рекомендованих до перегляду, — це не підручник, а радше захопливий довідник, що допоможе зорієнтуватися тим, для кого ця тема нова, і впорядкувати свої знання читачам і читачкам, які цікавляться питаннями гендеру.

Від автора міжнародного бестселра "Людство. Стисло про те, як ми все про**али"!

Це книга про ПРАВДУ - і про всі винахідливі способи в історії, якими людству вдавалося її уникати.Кажуть, ми живемо в епоху пост правди. Президент США відверто бреше кожен божий день (а може, просто не знає, де правда, і не бажає розбиратися). Інтернет перетворив наше щоденне життя на поле бою фейків. Люди більше не довіряють експертам.

Але чи існувала колись насправді золота епоха правдомовства? Як редактор провідної незалежної британської фактчекінгової організації, Том Філліпс щодня стикається з повною нісенітницею. У книзі він кумедно розповідає про те, як усю нашу історію люди брешуть один одному - і собі теж - та ставить важливе питання: як може людство наблизитись до правдивішого майбутнього?

Дотепне, кмітливе і безжалісно правдиве дослідження людської здатності казати неправду, безсоромно брехати, а також феєрично п**здіти.

"Ви - обманщик, пустобріх, і майже напевне маєте сотні хибних уявлень, значних і незначних, про світ, у якому живете. Однак ви не мусите почуватися через це винним, тому що - і це важливо - всі навколо вас такі самі. І я, якщо вже керуватися абсолютною чесністю, також".

Шокуюче розслідування двох журналісток Джоді Кантор і Меґан Туей сколихнуло не лише Голлівуд, а й увесь світ, ніби відкрило скриньку Пандори — жінки, які десятиліттями мовчали про свої травматичні історії, тепер відверто заговорили. Вони відкрилися світові заради інших жінок, для убезпечення майбутніх поколінь та для себе. Так постав рух #MeToo.

Це розповідь про сексуальні злочини, скоєні відомим голлівудським продюсером Гарві Вайнштайном, про жорстоке ставлення президента Доналда Трампа до жінок і про публічне обвинувачення судді Верховного суду США Бретта Кавано в сексуальному насильстві. Авторки збирали інформацію протягом трьох років, провели сотні інтерв’ю, які записували від Лондона до Пало-Альто. Усе це підкріплено стенограмами розмов, листами й іншими оригінальними документами. Журналістки отримали за це розслідування Пулітцерівську премію у категорії «Служіння суспільству».

Свобода в історії людства завжди була рідкістю. Між гнітом деспотичної держави й насильством від бездержав’я пролягає вузький коридор до свободи. На думку Дарона Аджемоґлу і Джеймса Робінсона, саме в ньому держава й суспільство мають врівноважувати одне одного. Як стримувати державу, що має величезний бюрократичний апарат і потужне військо? Як підтримувати в суспільстві співпрацю й захистити його від маніпуляцій поділами і відмінностями?

Зазвичай вітчизняні гуманітарії ставлять у центр своїх досліджень Україну, лише принагідно вдаючись до ширших контекстів. Автор спробував вийти за межі цієї традиції. У центрі його уваги — Східна Європа як ідеологічний конструкт, що склався у ХХ ст. і нині продовжує шукати властиву для нього сутність.

Предметом аналізу є складні та неоднозначні процеси, що формують поняття Східної Європи. У минулому цей регіон був об’єктом непростої історії, що й досі відлунює у його постколоніальних і посткомуністичних тенденціях. Водночас автор спостерігає поступове формування нових якостей, які змінюють цей регіон. Символічні кордони Європи сьогодні стрімко зміщуються, а її пограниччя означує Україну як континентальний форпост, який у перспективі впливатиме на європейську ідентичність.

Книжка Семюела Гантінґтона стала однією з найвпливовіших праць політологічної та соціологічної науки. Це глобальна спроба пояснити суть світових змін і політичного розвитку другої половини XX століття.


У цій книжці американський політолог аналізує, яким є взаємозв’язок між політичним та економічним розвитком, яку роль відіграють суспільні зв’язки й залученість громадян у політику, як відбувається перехід від країн третього світу до розвинених і який вплив мають політичні інституції та форми правління на процеси становлення держав.