• Світовий бестселер
• Найкраща книжка року

Чи готові ми почути найважливіші слова?
Чи готові ми діяти?

Це — найважливіше повідомлення Його Святості Далай-лами майбутнім поколінням. Маніфест сили та духовної чистоти. Слова, що здатні перевернути світ та зробити його кращим. Це голос, що лунає в наших душах і звертається до молодих сердець. Об’єднавче гасло, яке містить секрет подолання хаосу, агресії й розбрату нашого часу. Та найголовніше — це заклик. Зруйнувати всі стіни, що розділяли нас. Перетнути кордони непорозуміння. Вгамувати полум’я нетерпимості й військових конфліктів. Здійснити Революцію співчуття. Усе це до снаги молоді, якій належить сучасний світ.

Книжка Андрія Маклакова — спірна і твереза, яка ламає рамки уявної політкоректності і змушує читача у зовсім несподіваному ракурсі поглянути на багато аспектів сучасної цивілізації. Що собою являє суспільство, яке, наче губка, просочене нарцисизмом? У чому полягають справжні мотиви сильних світу цього? Чи є небезпечною насолода, і якими є її наслідки? Чи справді все у цьому світі крутиться навколо грошей і влади? Автору вдалося по-новому зібрати розрізнений «пазл» нашої дійсності і запропонувати оригінальні підходи до найрізноманітніших сфер життя суспільства: економіки та політики, західної філософії та культури, науки та релігії, гламурного середовища і таємних товариств.

До видання увійшли три найпопулярніші трактати видатного римського філософа, оратора, письменника, державного діяча Марка Туллія Ціцерона (106–43 рр. до н.е.) — «Про закони», «Про державу», «Про природу богів». Розмисли їх автора про державу, націєтворчу роль мови, громадянську відповідальність, природу людини й сьогодні є актуальними, особливо для нас, українців. Вклад Ціцерона в теорію і практику красномовства, філософію неоцінений. Розквіт Ціцероніанізму припадає на епоху Відродження. Просвітництво теж багато чим завдячує риському філософу, оратору: стиль його листів Ціцерона наслідували мадам де Севіньє, Монтеск’є, Лакло та ін. До творчості Ціцерона зверталися Юм, Локк, Вольтер, Дідро та інші філософи.

Енергія - єдина універсальна валюта; це потрібно для того, щоб щось зробити. Перетворення енергії на Землі коливається від тераутворюючих сил тектоніки плит до кумулятивних ерозивних ефектів дощових крапель. Життя на Землі залежить від фотосинтетичного перетворення сонячної енергії у рослинну біомасу. Люди стали покладатися на набагато більше енергетичних потоків - від викопного палива до фотоелектричної генерації електроенергії ― за їх цивілізоване існування. У цій монументальній історії Вацлав Сміл дає вичерпний виклад того, як енергія сформувала суспільство, від сільськогосподарських кормових суспільств до сьогоднішньої цивілізації, що керується викопним паливом.

Люди - єдиний вид, який може систематично використовувати енергію поза своїми тілами, використовуючи силу свого інтелекту та величезну різноманітність артефактів - від найпростіших інструментів до двигунів внутрішнього згоряння та ядерних реакторів. Епохальний перехід на викопні види палива впливав на все: сільське господарство, промисловість, транспорт, зброю, комунікації, економіку, урбанізацію, якість життя, політику та навколишнє середовище. Сміл описує енергетичні епохи людства панорамно та міждисциплінарно, пропонуючи читачам магістерський огляд. Ця книга є значно оновленою та розширеною версією енергії Сміла у світовій історії (1994). Сміл включив величезну кількість нового матеріалу, що відображає драматичні зміни в енергетичних дослідженнях за останні два десятиліття та його власні дослідження за той час.

Від часів падіння Римської імперії визначні європейські політики, як-от Карл Великий і Наполеон, намагалися відтворити її багатовікові надбання й досвід управління. Та жодній державі-спадкоємиці це не вдалося. Боріс Джонсон розкриває секрети успіху Римської імперії, намагаючись винести певну науку для сучасної політики, зокрема для Європейського Союзу.

Мрію про Рим плекають як можливість досягти злагоди, процвітання та ефективної взаємодії народів, які могли б на тлі різних пріоритетів і політичних мотивів віднайти ідею спільності та мирного співіснування. Ця майстерно написана книжка переконає читача, що окремі політичні ідеї давніх римлян досі живуть в колективному несвідомому, та за свіжого їх інтерпретування нині можуть бути напрочуд актуальні.

«Розрада від Філософії», поетично-філософська містерія пізньоримського мислителя Северина Боеція (бл. 480-524), у вишуканій художній формі ставить – і намагається розв’язати – низку питань, які в різні епохи спонукали до інтелектуального пошуку: про природу щастя і найвище благо; про Боже провидіння і присутність зла у світі; про свободу волі і передвизначеність. Твір справив величезний вплив на культуру європейського Середньовіччя та Відродження і назавжди лишився дорогоцінним духовним надбанням людства.

Люди мало думають про «повсякденне». Буденне робиться автоматично, навколишнє сприймається краєм свідомості, а розумова діяльність в кращому випадку відноситься до роботи. В результаті творче начало в людині може згаснути, якщо не підживлюється ззовні. З багатьма це і відбувається. А підживити його ззовні можна тільки думаючи.

«І-цзін. Книга змін» — це китайський філософсько-окультний трактат, що з’явився наприкінці II тис. до н.е., а коментарі до нього, як стверджує традиція, були написані Конфуцієм, творцем самобутнього етико-філософського вчення, що отримало його ім’я і стало основою китайської державності.

«Книга змін» мала величезний вплив на духовну культуру Китаю, бо визначала розвиток філософії, математики, політики, стратегії, теорії живопису і музики та й самого мистецтва взагалі.

У ХХ столітті «Книгу змін» для себе відкрили європейці. Науковців цікавить саме філософський аспект трактату, а пересічних людей вабить його окультний бік — можливість передбачити свою долю.

Прокинувшись після довгого сну, середньовічна європейська наука відкрила для себе широкі обрії давньогрецької наукової думки і першим серед найвеличніших вчених античності проголосила Арістотеля (384–322 рр. до н. е.). Саме його твори з різних галузей науки стали фундаментом нових знань людства.

Але жоден з його творів за впливом і популярністю не може зрівнятися з трактатом «Поетика» («Про мистецтво поетичне»), який являє собою спробу осмислити досвід, накопичений давньогрецькою поезією, театром та образотворчим мистецтвом, а також підсумувати теоретичні дослідження давньогрецьких філософів.