Доставка здійснюється лише Новою Поштою та Укрпоштою.
З питань консультацій звертатися на електронну пошту. Дякуємо за розуміння.
Початок Хмельниччини. В умовах фактичної відсутності відданих союзників козаки розгортають боротьбу за національну незалежність та особисту свободу людини, - єропейські ідеї. З кожним розділом, пазл до пазлу, складається картина формування нової карти Європи та паралельно відбувається становлення характеру і особистості зміни головного персонажа - Тимоша Хмельницького.
Сюжет наповнений містичними збігами і знаками, водночас автор достовірно змальовує побут і звичаї не лише українського, а й інших народів, що проживали тоді на території україни та за її межами.
Місто кохання. Місто розкошів. Місто примар. Місто мистецтва.
Захоплива історія про те, як військове поселення стародавніх римлян на болотистих берегах Сени перетворилося на Місто Світла, епіцентр західної цивілізації.
Карколомна історія п’яти родин в багатьох поколіннях, долі яких переплелися в Парижі: аристократів, предками яких були лицарі Карла Великого; бунтівників, що роздмухували вогнище Французької революції; крамарів, які втратили нажите під час правління Людовіка XV і знову розбагатіли за Наполеона; простолюдинів з Монмартру, котрі будували Ейфелеву вежу та грабували багачів біля кабаре «Мулен Руж». Розповідь про любов, зраду, родинні таємниці, про людей, які творили Париж — центр світової культури.
Це роман для всіх, хто був у Парижі та закохався в місто…
Це книжка для тих, хто ще мріє там побувати…
Вперше видані як одна книга (трилогія) три знамениті "скіфські романи" Івана Білика "Дикі білі коні", "Не дратуйте грифонів" та "Цар і раб" охоплюють період з 513 року до н.е. до 212 р. до н.е. — від перемоги скіфів-сколотів над "царем царів" Дарієм, до повстання скіфів в Боспорі Кімерійському під проводом Савмака. Ця трилогія нищить грецький міф про якихось міфічних скіфів-азіатів, показуючи, що вони були нашими давніми пращурами-сколотами, які складалися з полян (Київ), сіверян (Чернігів), деревлян (Полісся) та інших слов'янських племен. Адже з чотирьох груп названих Геродотом скіфів тільки скіфи-кочівники були приходьками-азіатами на нашій землі, а так звані "скіфи-орачі", "скіфи-хлібороби" й "царські скіфи" — це й були автохтони, господарі цієї древньої землі. Книга ставить з голови на ноги наші уявлення про славне минуле власного народу.
Історичний роман "Рюрик з роду Ск'єльдунгів" продовження теми становлення Києво-руської держави, початого Лесем Качковським в попередній книзі "Вибір князя Аскольда". В центрі оповіді легендарний Новгородський князь Рюрик - син данського конунга і ободритської князівни, маркграф Фрісляндії, вікінг, пірат. Автор чудово руйнує імперський міф норманської теорії походження київської Русі, показуючи Рюрика сильним лідером, який лише мріяв створити загальнослов'янську державу за зразком імперії франків, але не створив її навіть на Північних землях. Насправді між Новгородом і Києвом за часів Рюрика не було жодних контактів. Натомість Аскольд збирав данину з Царгорода. Та саме Рюрик став засновником династії Рюриковичів.
Весна народів. Австрійська імперія пульсує і вибухає повстаннями. Кожен намагається визначити власне місце у великій імперії, яка для багатьох насправді чужа. Іґнацій Камінський відсидів у віденській в’язниці і повернувся додому, у Станіслав. Він має певний авторитет серед місцевих революціонерів і активно долучається до дискусії між поляками й русинами — об’єднатися проти імперії чи кожному змагатися за своє. Третій роман Остапа Українця зі станіславського циклу оповідає про неспокійний період української історії. Це один із небагатьох творів цієї тематики і, мабуть, перший у сучасній літературі.
Дуже влучно описав події 1708-1709 років одесит Олександр Болдирєв у статті "Історія — це роман, який був насправді".
"Здається, Мазепа розрахував усе, одначе, передбачити можливість зради одного з своїх полковників (полковник Іван Ніс), який показав московським військам потаємний хід до Батурина, він не міг. Столиця впала занадто швидко, і цим наперед спрогнозувала поразку всього задуму Мазепи.
Старий гетьман зрозумів це сам, коли, стоячи на згарищах Батурина, з глибоким відчаєм у голосі сказав Орлику: "Не благословив Господь!" Не все можна передбачити в житті, навіть якщо ти геніальний політик. Треба вміти ризикувати. Хто знає, може, якби Мазепа не став чекати приходу шведської армії, якби, присипляючи пильність Петра, не розіслав від себе майже всі українські полки, не дозволив російській армії зайняти територію Гетьманщини, якби він раніше підняв повстання, спираючись на союз із Швецією, яка відтягнула на Північ і в Польщу майже всі російські сили, спираючись на союз із Кримським ханством, маючи під рукою 60 000 власного війська, 15 000 запорожців, 10 000 донських козаків Булавіна, можливо, тоді і "благословив би Господь"?
Але нам сьогодні добре бути стратегами через 300 років після події. Тоді ж славний гетьман жив у реальному часі, в оточенні ворожих держав Московії й Польщі, вимушений до останнього приховувати свій задум навіть від найближчого оточення. Але й тоді були в Україні люди, готові боротися не за власні вольності й привілеї, не за власні маєтки, а за власну державу. Такі, як генеральний писар Пилип Орлик, як кошовий отаман Запорозької Січі Кость Гордієнко, як генеральний обозний Іван Ломиковський та його сини Володимир і Михайло.
Всі ці історичні постаті — герої гостросюжетного історичного роману Оксани Зененко "Таємна місія гетьмана", написаного на основі реальних історичних подій та історичних джерел. Їхніми смертельними ворогами виступають і біснуватий московський цар-збоченець Петро, і його поплічник-кат Меншиков, і підступна шпигунка останнього Ярослава Самойлович.
Ту битву українці програли. Та вони виграли майбутню Україну, заклавши в душі прийдешніх поколінь мрію про її Самостійність.
Для ілюстрації обкладинки використана картина Наталії Павлусенко.
Повість «Марися з іншого берега» – історія однієї української родини, виселеної з Підкарпатського воєводства (Закерзоння) на територію УРСР у період між 1945-1946 роками. Головна героїня Марися Перчак – юнка з багатодітної сім'ї. Дівчина палко закохана у Федора. Перше кохання Марисі й Федора трепетне й дуже несміливе. Їх розділяють мальовничий потік і непрості обставини тодішньої дійсності. Хлопець, як і рідний Марисин брат Васько, упівець. Час від часу Марися так само виконує певні завдання. Історія Васька та його коханої – врятованої єврейки Нави, становить ще одну сюжетну лінію твору, увиразнюючи тло.
Твір адресований широкому колу читачів різних вікових категорій.
Євген Коновалець – постать доволі відома та знана в українській історії. Він належить до тих чільників, хто звершував Українську революцію і був однією з головних фігур національних визвольних змагань 1917-1920 років. Згодом, аби продовжити незавершену справу з виборювання незалежності Української держави, Євген Коновалець створює та очолює Українську Військову Організацію і Організацію Українських Націоналістів – найбільш вдалі політичні і військово-мілітарні проєкти чи не за всю історію України. За винятком кількох наукових монографій, про Євгена Коновальця не існує жодного художнього твору. Автор пропонованого вашій увазі роману зумисне зображає Євгена Коновальця як політичного борця, патріота і талановитого військового стратега. Така «однобічність» зумовлена відсутністю в архівах матеріалів про інші чесноти героя книги. Зрештою, а чи були вони? Роман змушує задуматись над багатьма парадоксами нашої історії, яку, як відомо, неможливо читати без брому. Головне – автор подає чимало матеріалу, досі ще не вивченого і як слід не осмисленого. Минуле на сторінках книги Ігоря Гургули постає таким, яким воно було сто років тому і, що дивовижно, не втратило своєї актуальності й понині. Пропонується усім небайдужим та допитливим.
Майже триста років тому з голодної Німеччини на плотах по Дунаю відплили перші колоністи, що мали заселити Трансильванію. Через два століття одного з їхніх нащадків мобілізують у дивізію СС «Галичина» і відправляють у горнило Другої світової, бо цього вимагає етнічне походження і Гітлер.
Йому судилося стати вбивцею східної Європи чи самому померти, але доля розпорядилася інакше. Здавалося б, такий карколомний сюжет може бути тільки в романах, але найбільше вражає, що ця книжка написана на матеріалі реальних подій.
А для автора — це ще й родинна історія, бо він розказує про свого батька. Саме за цю щирість і філософське звучання пригодницького сюжету етнічний німець і хорватський письменник Слободан Шнайдер і зібрав усі найголовніші літературні премії своєї батьківщини.
У Хмельницькому за дивних обставин помирає антиквар. Його донька, яка багато років не бачила батька, мимоволі опиняється у вирі кримінальних подій: викрадення людей, обшуки у батьковій квартирі й магазині, навіть вбивства. Усі ниточки злочинів ведуть до старого будинку аптекаря Деревоєда, що жив у місті понад століття тому. Багато років стіни цього будинку приховують таємницю, яка колись змінила хід історії. А той, хто її розгадає, володітиме світом.
Проскурівський істеблішмент, масони, влади, що змінювали одна одну, вбивства євреїв, поляків-націоналістів, відомі історичні постаті... І будинок, який знає про все...
Навесні 1810 року Бонапарт Наполеон посилає шевальє Нантейля з друзями в Україну шукати союзників серед козаків. Пригоди молодих французів, які долають важкий шлях від Парижа до Землі Драконів, описані в класичному авантюрному стилі. В другій сюжетній лінії роману розгортається детектив, в якому розслідується вбивство, що сталося в сучасній Україні. У подільському містечку Пригорща загинув вчитель історії. З його бібліотеки зник раритетний примірник «Енеїди» з французькими автографами. Сліди ведуть в далеке минуле, до тієї наполеонівської експедиції, всі учасники якої трагічно загинули.
Микита Василенко (народ. у 1956 р.) - автор п'яти книг. Викладає в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Професор, доктор філологічних наук. У дилогії «Війна з готами» Микита Василенко описує події IV століття, що відбувалися переважно на території сучасної України і в світовій художній літературі не розкриті.
Трибун Гальського легіону Константин Германік за завданням римського імператора Валента відправляється з дипломатичною і розвідувальною місією на північ в землі готів і антів. Разом з командою з солдатів Імперії та веслярів з усієї Ойкумени він пливе на купецькому судні, а потім і річковій лодії по Грецькому (Чорному) морю і річках сучасної України. Мета - дістатися до військової столиці готів Данпарштадту, «міста над Дніпром». В дорозі екіпаж чекають смертельні сутички з гунами, сарматами, атака річкових піратів. В Ольвії трибуна приймає Намісник королівства готів і його сестра, принцеса Ульріка. Після ночі, проведеної з Германіком, вона дарує йому перстень із зображенням Абрасакса, підземного бога смерті. До пори до часу той хранить римлянина. Але навіщо? Для кого?
Продовження історії хороброго офіцера імператора Валента читайте в другій книзі дилогії «Війна з готами. Смерть Константина Германіка, трибуна Гальського легіону».
П’ята книга «Галицької саги» охоплює події 1934—1939 років, тому так і називається «Ante bellum» («Перед війною»).
Виросло нове покоління жителів Перетина, і вже вони, молоді люди, стали визначати його життя: хтось бачив своє покликання у роботі на землі; хтось не міг змиритися з тим, що його батьківщину знову поділили між собою сильні держави; керівники Організації Українських Націоналістів усіляко намагалися владнати конфлікт, який назрів між «стариками» і молоддю.
Але для перших польська влада встановила майже нездоланні перешкоди; других чекав концтабір Береза-Картузька, а у поки що невідоме більшості українцям місто Роттердам на радянському судні направлявся вбивця…
Ніхто не знав, що це аж далеко не ідилічне життя враз закінчиться у вересні тридцять дев’ятого року.
Головна героїня, волелюбна Кіра Арґунова, щосили намагається вирватися з глейких обіймів системи й порятувати коханого Лео. Але це нестерпно важко у світі, де добро і зло зліпилися в одну почвару, вчорашні борці стали пристосуванцями, а партійні ідеалісти ідуть на ризик — та не на компроміс із совістю. І навіть коли все летить шкереберть, рідні й кохані зраджують, мряка та сірість огортають і місто, і душу, Кіра не здається. До останнього кроку, останнього подиху, останнього зблиску світла вона йде до мети?
«Майбутня сила» — четверта книга «Галицької саги» — охоплює події, що відбувалися у 1929—1934 роках. Після того як, вдавшись до військового перевороту, у 1926 році Начальник Польщі Юзеф Пілсудський повернувся до влади, він запровадив політику санації — оздоровлення. Вона передбачала згортання демократичних інститутів, обмеження прав парламенту і зміцнення виконавчої влади. Одним з проявів цієї політики стала так звана «пацифікація» — умиротворення українського населення. На всі ці заходи новостворена Організація Українських Націоналістів відповіла терором. Не обійшло це і жителів та вихідців із села Перетин. Одні події вони відчули буквально на собі (пацифікація), про інші — голод на Великій Україні чи прихід до влади Гітлера — тільки чули. І лише незначна частина людей здогадувалась, чим це все може закінчитись. Але вже з’явилась сила, здатна продовжувати боротьбу…
Роман «Татарський бранець» розповідає про події в 1657—1658 років.
Головний герой роману — підліток Максим Перепечай — потрапляє в неволю до татар. В неволі знайомиться з польським хлопчиком Янеком Сулковським. Татари готують бранців до служби в яничарських військах Блискучої Порти.
Трійко побратимів-запорожців поклялася знайти і відбити чи викупити Максима. На їх шляху стають лиходії, що заробляють на брудних справах у Речі Посполитій і українському Гетьманаті.
• Продано понад 100 000 примірників
• Абсолютний міжнародний бестселер
Ти, що погляд свій на зорі спрямував, не обертайся назад…
Жовтень 1493 року. Каравели Колумба відкривають горизонти Нового Світу. Флоренція досі сумує через смерть Лоренцо Медічі. Квітне міланський ренесанс і зміцнює свою владу Людовіко Моро. У цьому вирі подій так легко не помітити… людину. Чоловіка років сорока, зануреного у власні думки. Це Леонардо да Вінчі. Слава про його розум і винаходи сягнула висоти Альп і понеслася аж до короля Франції Карла VIII. Король відряджає двох послів до Мілана, щоб попросити допомоги у війні проти Араґонів. Але це лише прикриття. Карл VIII довіряє послам таємну місію. Вона стосується зошита, у якому Леонардо зберігає ідеї своїх неймовірних проектів. Ідеї, здатні перевернути світ. Або знищити його, якщо потраплять не до тих рук…
«Примара миру», третя книга «Галицької саги», охоплює події, що відбувалися у 1923-1928 роках.
15 березня 1923 року у Парижі було вирішено передати Східну Галичину, де переважало українське населення, під опіку Польщі. Не всім таке рішення припало до смаку. Галицькі терени заполонили польські військові осадники, на яких Юзеф Пілсудський покладав великі сподівання; внаслідок проведення так званого «шкільного плебісциту» значно скоротилася кількість українських шкіл; українців витісняють з державної служби...
Щоб протистояти цьому, об’єднуються колишні військові, за плечима яких бої за рідну землю: хтось вступає до лав Української Військової Організації і продовжує збройну боротьбу; хтось розуміє, що побороти натиск польських осадників можна лише спільно, створивши кооперативи; хтось шукає щастя за океаном...
Життя не лише розкидало перетинців різними країнами, але й розвело по різних ідеологіях. Поки що вони не воюють один проти одного, але хто знає, як піде далі?..
«Тінь незалежності» — друга книга «Галицької саги». Вона охоплює події, що відбувалися у 1918—1922 роках, у час, про який Вінстон Черчилль потім скаже: «Війна велетнів закінчилася, почалася війна пігмеїв». Коли зранку 1 листопада 1918 року на міській ратуші львів’яни побачили синьо-жовтий прапор, вони ще не знали, що це лише початок довгої збройної боротьби за те, кому має належати Галичина. Коли на її теренах точилися криваві бої, у далекому Парижі країни-переможці «війни велетнів» вирішували її долю, як і долю всієї Європи. Молох війни знову закружив у своєму кривавому танці жителів села Перетин: одні стали на захист молодої Західноукраїнської Народної Республіки, другі воювали на боці поляків, треті бачили своє майбутнє разом з Червоною армією; дехто, передчуваючи неминучу поразку, готувався до інших методів боротьби...
Роберт Харріс народився 7 березня 1957 року в англійському місті Ноттінгемі (Велика Британія), закінчив Селвін-коледж в Оксфорді, потім Кембриджський університет, отримав ступінь бакалавра мистецтв. Працював журналістом, політичним оглядачем, редактором, вів свою колонку в газетах. Як письменник починав з науково-публіцистичних книг, а вже потім перейшов до художніх творів. Є автором багатьох романів-бестселерів, деякі з них екранізовані.Про Рим Харріс писав 12 років, ретельно вивчаючи величезну давньоримську спадщину. «Імперій» (2006) – це перший роман трилогії про життя державного діяча Стародавнього Риму Цицерона, другий - «Lustrum» (2009) і третій «Диктатор» (2015).
Трилогію цю об'єднує щира й водночас стримана манера оповіді від імені вільноотпущенника Тірона, якому судилося спостерігати за останніми роками життя свого господаря і друга Цицерона.
…Рим - це ціла епоха, і не тільки історична - це епоха світовідчуття, переживань та ідеалів. Сюжет роману майже відразу занурює читача в гарячковий для Римської республіки час, час великих людей і грандіозних звершень. Життя Цицерона – це історія розсудливої людини, яка прагнула високих ідеалів. Звичайно, не обійшлося в цій історії і без жертв - людських, душевних, політичних... Багато небезпек і несподіваних поворотів долі чекають на політика, що насмілився домагатися консулату. Чи виправдано було все це? Цицерон сказав би не замислюючись: так!
Роберт Харріс народився 7 березня 1957 року в англійському місті Ноттінгемі (Велика Британія), закінчив Селвін-коледж в Оксфорді, потім Кембриджський університет, отримав ступінь бакалавра мистецтв. Працював журналістом, політичним оглядачем, редактором, вів свою колонку в газетах.
Як письменник починав з науково-публіцистичних книг, а вже потім перейшов до художніх творів. Є автором багатьох романів-бестселерів, деякі з них екранізовані.
Про Рим Харріс писав 12 років, ретельно вивчаючи величезну давньо-римську спадщину. «Lustrum» (2009) — це другий роман трилогії про життя державного діяча Стародавнього Риму Цицерона, «Імперіум» (2006) — перший і третій — «Диктатор» (2015).
…На набережній Тибру неспокійно — з води було виловлено тіло молоденького раба, який належав одному з чільних громадян Риму. За всіма ознаками — його принесли в жертву під час якогось дивного обряду. Але хто ж виявився здатний на таке? З якою метою здійснювалося жертвоприношення? Такі питання ставить знаменитий оратор і політик Цицерон, якого терміново викликали на пристань. Він ще не знає, що розкриття цього злочину приведе його до одної з найнебезпечніших змов в історії Республіки, спрямованої проти нього самого, до змови, в якій бере участь Гай Юлій Цезар, адже Цицерон має стати консулом Римської республіки...
Роберт Харріс народився 7 березня 1957 року в англійському місті Ноттінгемі (Велика Британія), закінчив Селвін-коледж в Оксфорді, потім Кембриджський університет, отримав ступінь бакалавра мистецтв. Працював журналістом, політичним оглядачем, редактором, вів свою колонку в газетах. Як письменник починав з науково-публіцистичних книг, а вже потім перейшов до художніх творів. Є автором багатьох романів-бестселерів, деякі з них екранізовані.Про Рим Харріс писав 12 років, ретельно вивчаючи величезну давньоримську спадщину. «Диктатор» (2015) - роман, який завершує трилогію про життя державного діяча Стародавнього Риму Марка Туллія Цицерона (106–43 до н. е.) (перший роман - «Імперіум» (2006), другий - «Люструм» (2009).
Трилогію цю об'єднує щира й водночас стримана манера оповіді від імені вільноотпущенника Тірона, якому судилося спостерігати за останніми роками життя свого господаря і друга Цицерона.
…Був час, коли Цицерон, можна сказати, тримав Цезаря у руках. Але зараз Цезар знаходиться на вершині, і життя Цицерона руйнується. Засланий, без дружини та дітей, без майна, він постійно знаходиться в небезпеці… Цицерона мучить розуміння того, що він жертвував владою заради своїх принципів. У романі «Диктатор» Р. Харріс через художні засоби розглядає дуже важливі й складні питання про природу влади і про перехід від республіки до імперії.
Варшава 1937 року. Антисемітські голоси лунають дедалі гучніше, але євреї ще можуть мати все. Принаймні один із них — Якуб Шапіро. Боксер, улюбленець жінок, любитель вишуканого одягу, дорогих автівок і зброї. Він працює на Кума Капліцу і вирішує усі справи, що потребують його нелюдської сили. Хто наважиться протистояти Якубу? Хто наважиться протистояти Капліці? Ізраїльський генерал Моше Інбар, який тоді, в 37 році, був «хлопцем Шапіро», його тінню, тепер, 50 років по тому, пише в Тель-Авіві історію передвоєнної Варшави. То був світ збройних сутичок, борделів, наркотичного куражу і зруйнованих доль. А десь там уже підносилось передчуття близької трагедії.
Роман «Пан Володийовський» — завершальна частина історичної трилогії Генрика Сенкевича, у якій показано боротьбу Речі Посполитої з турками й татарами після того, як король Ян Казимир зрікся престолу.
Центральна постать роману — полковник пан Єжи Міхал Володийовський, найліпший жовнір Речі Посполитої, як говорить про нього автор. Цей образ яскравий і близький нам. Він незвичайний, бо ввібрав у себе найкращі риси, притаманні позитивним персонажам: вірність і шляхетність, силу духу й безстрашність, доброзичливість і товариськість, стійкість у біді й силу волі, уміння вище за власні турботи поставити служіння найдорожчим ідеалам, любов до Вітчизни, котрій він, як воїн, безкорисливо віддав майже чверть століття.
Автор змальовує в романі й тривале мирне родинне життя пана Володийовського, розкриває душевні достоїнства героя, щоб болючіше відгукнулася у серцях читачів його трагічна смерть, яка сталася під час узяття стотисячною турецько-татарською армією у серпні 1672 року Кам’янця — однієї з найбільших на Поділлі фортець. Сміливий войовник гине, не зрадивши присяги Вітчизні. Цим він кидає докір тодішній владі, що пішла на зговір із загарбником і здала місто.
Джон Франклін жив у власному світі, де всі речі, здавалося, втратили здатність рухатися швидко. Його свідомість вперто відмовлялася поспішати і не зважала на глузування, кпини і знущання оточення. Він повільно, але впевнено йшов до мети, перетворюючи вроджену ваду на найсильнішу рису свого характеру. І зрештою недолугий хлопчик із провінційного містечка став контр-адміралом англійського флоту, видатним мореплавцем і всесвітньо відомим дослідником Арктики. «Підкорення повільності» — це не просто біографія видатної особистості, це історія про особливу людину, яка не тільки прийняла те, що вона не така, як всі, але й змусила інших жити у її власному ритмі і за її власними плином часу.
«Велика війна» — перша книга «Галицької саги», події якої розпочинаються у 1914 році.
У галицькому селі Перетині життя протікає неквапно й навіть нецікаво. Можливо, єдиним винятком посеред сірої буденщини є протистояння між прихильниками української «Просвіти» та москвофілами, яке іноді переростає у бійку. Однак спокійне буття раптово закінчується погожого липневого дня 1914 року, коли мешканці Перетина дізнаються про початок війни. У кожного з них відтепер свій шлях і своя доля. На москвофілів чекає перший в Європі концентраційний табір Талергоф; дорослих чоловіків призивають до австрійської армії; патріотично налаштована молодь вступає до лав Українських січових стрільців. Селяни, що залишилися вдома, уповні насолодилися «принадами» російської окупації та свавіллям «своїх», австрійських, жандармів. Коли ж ті, кому належало загинути, загинули, а щасливці повернулися додому, стало зрозуміло, що все тільки починається...
Історичний роман Еріка Вуяра «Конкістадори» оповідає про захоплення іспанцями Перу. Франсіско Пісарро з братами вирушає з невеликим військом установлювати владу іспанського короля на нових землях. Вони переживають хвороби, нестачу їжі, холод, долають гори і тропічні ліси. Купка самовпевнених чужинців прагне золота і влади. Що доведеться зробити, щоб досягти цього? Чи достойно їх винагородять за випробування і принесені криваві жертви? Завойовників чекає складний і небезпечний шлях.
Про Григорія Бабенка, автора захоплюючих історичних повістей, досі було невідомо нічого – ні коли народився, ні коли помер. І щойно останнім часом вдалося кинути дрібку світла на цього непересічного автора.
Він закінчив Харківський університет у 1911 році, ще замолоду став цікавитися історією, навіть листувався з Дмитром Яворницьким.
Судячи з того, як Бабенко добре описує Слобожанщину, можна припустити, що він там і народився. Працював лікарем, а з 1928 року завідував медичною частиною в м. Пологи Запорізької області.
Саме у Пологах він і написав повість «Шляхом бурхливим» - про події в Україні за часів Івана Сірка та повстання 1668 року очима малого хлопця. А ще перед тим видав повість із життя скитів «В тумані минулого» (1927) та повість «Люди з червоної скелі» (1929) – про кам’яний вік. Остання публікація автора – пригодницьке оповідання «Ціна молодості», що вийшло друком у Харкові в 1932 році. Відтоді жодних відомостей про письменника не вдалося знайти.
Історичні повісті Григорія Бабенка не втратили своєї привабливості і зараз. А сміливість, з якою він описував колонізацію України московитами, відверто дивує. Бо жоден інший автор історичних творів, виданих у СРСР, на таке не відваживався.
Ці повісті будуть цікаві як молодому поколінню, так і старшому. Захоплюючі пригоди, соковита мова – все це дуже сучасне, тому ці маловідомі твори минулого варті перевидань і нового прочитання.
В центрі роману «Яса» відомого майстра сучасної української прози Юрія Мушкетика, лауреата Державної премії ім. Т. Шевченка, — історична постать, кошовий отаман Запорозької Січі Іван Сірко, який ще за життя став легендою, бо під його проводом запорожці не програли майже ні одного бою. Все своє життя славетний кошовий віддав Україні: заради неї — щоб боротися з ворогами — він покинув домівку, заради її свободи полягли сини Сірка. І той, хто зраджував Україну, вже не був йому ані товаришем, ані бойовим побратимом. Саме тому Сірко не вважав справжнім гетьманом ані Дорошенка, ані Самойловича, яким влада стала дорожча за батьківщину. Він прагнув того, щоб українці, які ніколи не зазіхали на чужі землі, не втратили своєї рідної і жили, не підкоряючись ворогам.
В центрі роману «Яса» відомого майстра сучасної української прози Юрія Мушкетика, лауреата Державної премії ім. Т. Шевченка, — історична постать, кошовий отаман Запорозької Січі Іван Сірко, який ще за життя став легендою, бо під його проводом запорожці не програли майже ні одного бою. Все своє життя славетний кошовий віддав Україні: заради неї — щоб боротися з ворогами — він покинув домівку, заради її свободи полягли сини Сірка. І той, хто зраджував Україну, вже не був йому ані товаришем, ані бойовим побратимом. Саме тому Сірко не вважав справжнім гетьманом ані Дорошенка, ані Самойловича, яким влада стала дорожча за батьківщину. Він прагнув того, щоб українці, які ніколи не зазіхали на чужі землі, не втратили своєї рідної і жили, не підкоряючись ворогам.
У повісті «Золотий Лев» Юліана Опільського (справжнє ім’я — Юрій Львович Рудницький (1884–1937), західноукраїнський письменник, історичний романіст) розповідається про боротьбу Данила Галицького з татаро-монгольською навалою, про ті часи, коли Галицько-Волинське князівство, хоч і пошарпане татарами, протистояло їм. Текст подається за сучасним правописом із збереженням усіх лексичних, фразеологічних та характерних морфологічних особливостей мови письменника.
«Невиправдані надії» — шоста книга «Галицької саги» — охоплює події перших років Другої світової війни, коли в українців ще жевріли несміливі надії на те, що хтось інший принесе їм визволення: у 1939 році квітами зустрічали Червону армію — визволительку від польського гніту, а вже через два роки спекатися від неї сподівалися за допомогою німецького вермахту. Але перші принесли нові порядки, колективізацію, виселення до Сибіру всіх незгодних, а другі невдовзі після «визволення» дали українцям зрозуміти, що цілком обійдуться й без них. Українська земля була поділена на Райхскомісаріат, Генерал-губернаторство та Трансністрію між Німеччиною, Румунією та Угорщиною; українців почали масово вивозити на роботу до Німеччини; у містах повсюдно створювались єврейські ґетто... Навіть у такий складний для України час не вмовкали суперечки між старими членами ОУН під приводом Андрія Мельника та «молоддю» Степана Бандери, що іноді переростали у збройні сутички. Не лишилися осторонь цих подій і жителі й вихідці з галицького села Перетин...
Від батька, польського шляхтича, брати Марко та Стефан успадкували розважливість і гордовитість. А від матері-українки — непокірність та волелюбність. Однак їм судилися різні долі... Ще малим Марко врятував поранену білу вовчицю — мисливський трофей пана Пулавського. І цим визначив своє майбутнє. Тоді як Стефана готують у наступники діда-шляхтича, запальний шукач пригод Марко вирушає на війну з Османською Портою. Там, полонений татарами, тричі проданий, з воїна перетворений на галерного раба, він зустріне свою долю — українську полонянку Катерину. Але їхнє палке кохання та втеча від турецького адмірала стануть початком нового випробування. Давній ворог Марка, пан Пулавський, не забув хлопчика з білою вовчицею. Колись той відібрав важливу для мисливця здобич...
988 рік. Князь Володимир готується до великого хрещення Київської Русі. Побоюючись бунту, він замикає в підземеллях київських волхвів, що налаштовують народ проти християнської віри. Тепер ніхто не завадить хрещенню. Але в день обряду, у священний момент входження в річку, гине купець Дольма. Веселощі та захват ледь не завершуються жахом і панікою. Добрині та його ближникам вдається заспокоїти народ і продовжити хрещення. Розлючений Володимир наказує відшукати вбивцю християнина Дольми. Це до снаги лише одній людині в Києві — волхву Озарові. Але яке діло закоренілому язичникові до смерті купця, що зрікся віри предків? Однак князь хоче дізнатися правду, від якої померкнут навіть лики святих...
Від багаторазової переможниці «Коронації слова»
Хтось міг би позаздрити Марусі, яка стала дружиною поміщика Ясенського. Житиме тепер у розкоші! Хай і з нелюбом. Час мине, і не згадає про того свого Василя. Однак життя повернеться інакше. Маруся лишиться вдовою, а Василь стане цирковим артистом. Він зійдеться з жінкою, якої ніколи не покохає, але й не покине. А Маруся чекатиме на Василя все життя. Їх осудять люди, власна совість винесе їм вирок. Зустріч із Василевою дружиною буде останньою краплею для Марусі. Вона втече, присягнувши, що тепер уже назавжди. Але правда, що наздожене її, змусить повернутися. Та чи востаннє?..
Народившись, вона одразу стала найбагатшою спадкоємицею Польсько-Литовської держави. Єлизавета – майбутня княгиня Гальшка Острозька, донька Беати Косцелецької та покійного князя Іллі Острозького. Про шлюб із Гальшкою мріяли представники найзаможніших магнатських родів. Їх манила краса та багатство Гальшки. Коли дівчині виповнилося тринадцять, її опікун, князь Василь Острозький, вирішує одружити Гальшку із князем Димитром Санґушком. Беата противиться цьому шлюбові – й зрештою Санґушко бере штурмом її замок в Острозі й викрадає Гальшку. Молоді вінчаються й тікають до Богемії. Дізнавшись про це, Беата рушає до короля Сиґізмунда Авґуста, благаючи його повернути юну княгиню. Усе це обернеться для Гальшки першим ударом долі. Бо щоб повернути її, люди короля виконають ще одне таємне та страшне прохання Беати.
Здавалося, такою надзвичайною вродою Ріґан обдарували боги. Але пошкодували долі для кельтської вродливиці. Ріґан пожертвувала невинністю заради сестри. Відтак на дівчину чекала холодна келія монастиря. Та Ріґан опиняється в руках работорговця і згодом потрапляє в гарем. Тепер ясноокий Карім аль-Маліна вчитиме кельтську рабиню мистецтву спокуси. Вона має стати улюбленицею халіфа. Та їй не потрібні скарби і обійми східного владики. Тільки б дивитися у ясні очі Каріма аль-Маліни, що раптом заступили їй цілий світ.
Вона не обирала свій шлях. Родина підштовхнула її стати коханкою короля Генріха VIII, сподіваючись на народження байстрюка-наступника. Тоді Марія Болейн принесла в жертву своє тіло, та не душу. Цей союз мав зміцнити вплив і становище спраглих влади Болейнів. Проте Марія не єдина представниця роду. Рідна сестра Анна починає плести проти неї інтриги, жадаючи відвернути увагу короля на себе. Дві сестри зійдуться в герці. Хто з них здобуде корону, а хто так і залишиться навіки просто ще однією з роду Болейн?
• Від переможниці літературного конкурсу «Коронація слова»
• Від авторки роману «Я, ти і наш мальований та немальований Бог»
Пекло починається там, де люди грають у Бога
Надсяння під час Другої світової війни. Малий Степан Дідич не мав дитинства. Була війна, прихід німців та нелюдські воєнні побори, криваві сутички між родинами поляків та українців, злидні, невизначеність. Лихо ковтало людей не пережовуючи. Боротися було марно — Дідичі виживали, як і всі інші. Продавали цеглу, таємно різали худобу, тихцем підміняючи реєстраційні бірки, молилися крізь сльози. Якось пристосувалися, притерпілися. Та починається лиховісне переселення українців, влаштоване владою «совітів». Страх жити далі стає сильнішим за страх смерті. Степан опиняється на допиті в НКВС за підозрою у співпраці з бандерівцями. Хлопець розуміє, що тепер чекає на нього та його рідних. Юний Дідич знову шукає свої істини на хиткій кладці між польським тавром «схизматик» і радянським — «переселенець». Та у світі зла не все однозначно.
Візантія, XIV століття.
Адора була найкоштовнішим камінцем серед усіх скарбів світу. Її волосся спадало ніжними хвилями на витончені плечі, а в очах бриніли лелітки спокуси. Цей фіалковий погляд раз і назавжди причарував та полонив принца Мурада. Їм судилося зустрітись у квітучому саду, щоб ніколи не розлучатися. Перший поцілунок став благословенням і ніжною мукою. Та Адора вже пов’язана шлюбними узами із султаном Орханом. Невже вона стане іграшкою в руках нелюба?.. І які ще випробування постануть на її шляху до щастя з коханим?
