Поновлюємо прийом замовлень 14 липня.
Маєте питання? Пишіть на електронну пошту.
Новий драматичний роман від авторки «Довга зима»
Що приховує наш страх?
Віта має життя, про яке мріє більшість жінок. У свої 42 роки вона привертає увагу молодих та зрілих чоловіків, має престижну високооплачувану роботу й, незважаючи на розлучення, теплі взаємини зі своїми донечками.
Єдине, що заважає жінці повноцінно насолоджуватись життям, - це її дивна фобія. З невідомої для себе причини Віта жахливо боїться метеликів, але ігнорує цей страх. Проте все ж доведеться звернути на нього увагу, адже в її житті раптово з’являється загадковий чоловік із брошкою у формі метелика.
Чи зможе Віта перемогти страх і наново відбудувати своє життя, яке зруйнувала зустріч із цим таємничим чоловіком?..
Затишний Валин світ зруйнувала війна. Вона тимчасово мешкає в Італії, але звикати до нового життя на гостинних південних землях їй непросто. Так само почуваються брати Давид і Влад. Підлітки разом сортують гуманітарну допомогу для України, пізнають світ навколо, випробовують себе і його на міцність… І весь час думають про ДІМ, батьків, рідні «панельки», акації на подвір’ї. До тимчасово переселених українців в Італії ставляться привітно. Валя навіть знаходить «бест» подружку. Та чи завжди за люб’язністю й готовністю обговорювати відверті теми криється справжня дружба? Коли ти вразливий, дуже легко помилитись і довіритися не тій людині.
Перед вами багатошарова історія про травмування війною, відстоювання власних кордонів, булінг і стосунки. Стосунки між батьками і дітьми на відстані тисяч кілометрів. Стосунки між підлітками, які потребують самовираження й любові.
Цією добіркою сучасної української прози «Видавництво Богдан» започатковує серію «Лінія любові», в якій розповідатиметься про взаємини чоловіків і жінок у всій їхній розмаїтості. Бо ж у кожного своя, індивідуальна лінія любові, як і лінія життя чи лінія долі. Тема кохання — одна з найпопулярніших серед читачів різного віку. Повісті, пропоновані у першому випуску «Лінії любові», єднає міцна документальна основа, що робить їх не тільки захопливим чтивом, але й документами своєї доби. Чи існувало щасливе кохання в часи СРСР? Яким було те підрадянське життя? Для когось ця книжка стане певним поверненням в часи своєї молодості чи зрілости, а для когось – повним відкриттям невідомих реалій.
Живуть люди поруч… У кожного — своя доля. І тільки смерть для всіх — єдина.
Життя триває — в ньому є місце радості навіть у пекельні часи. І людина сподівається, планує, мріє... Але раптом це життя перериває ворожа ракета — мирне життя мирної людини далеко від лінії фронту. Життя маленької дівчинки, молодого хлопця, майбутньої — але, не судилося! — молодої мами, старого… Бабусі й онуки, батьки й діти, кішки й собаки — усі, хто мешкає в будинку, одномоментно перестають існувати…
Це — без права на забуття.
36 квартир багатоповерхівки, яку зруйнувала російська ракета.
36 квартир у під’їзді, в який влучила ракета.
36 родин, і безліч нездійснених надій, загублених доль, страчених життів.
36 авторів розповідають про будинок, подібних до якого так багато в усій Україні.
Це — Реквієм по всіх, кого торкнулася війна.
Для широкого кола читачів.
Втікаючи від російського повномасштабного вторгнення, яке розпочалось 24 лютого, Олеся, журналістка із Харкова, й уявити собі не могла, які перипетії чекають її родину за кордоном. Бо спершу на її сестру напали зловмисники. Тоді бабуся, яка прихистила, почала погрожувати викликати до них поліцію. І лише згодом відкривається правда, яку родина не знала десятки років — пані Катажина, бабуся власника готелю, де вони проживали, — двоюрідна бабуся Олесі. І допомогла в цьому стародавня ікона, яку прабабуся Олесі і мама Катажини замовили в іконописця.
Отож — історія української родини, яка змогла об’єднатися через десятки років.
Дебютний роман «Щит із неба» написано на реальних подіях. В його основі – історія виселення української родини під час сумнозвісної операції «Вісла», що дивним чином відгукується в долях нащадків, змушених у ХХІ столітті шукати прихистку від війни на землях прадідів.
• Автор — лауреат численних літературних премій
• Літопис довоєнного часу, сповнений безмежною вірою в людину
Як жити, коли найрідніші виганяють із власної хати та власного життя? Де душа може знайти прихисток, коли навколо тебе зовсім чужий світ? І що робити з несподіваним почуттям, що заполонило тебе попри всі сумніви, заборони й умовності світу?
Ксені, як і багатьом українцям, добре знайомі відчуття втрати і щемкої туги за рідним краєм. Але їй не звикати боротися - і нести іскру тепла всюди, де б не опинилася. Але й любов ще довго блукатиме сиротою по світах, знаходячи тимчасовий притулок у ще не спалених серцях…
• Автор — лауреат численних літературних премій
• Пронизлива драматична історія про цінності, непідвладні часу
• Твір номінувався на Шевченківську премію
• Перевидання у новій обкладинці
Який сором для дівчини - повернутися додому з байстрям! Але якщо… дитина не твоя? Олена та Люба вирушили до міста в пошуках кращої долі. Та якби Олена знала, що їй доведеться понести не свій хрест! Коли Люба народила хлопчика та, злякавшись осуду і труднощів, кинула його напризволяще, Олена не вагалася. Вона не може вчинити так, як його мати. Вона не залишить немовля. Навіть якщо за це потрібно буде сплатити страшну ціну, пожертвувавши заради чужого сина добрим ім’ям та жіночим щастям…
— Шо, може, хочеш жизнєнну історію? — бабуся Ніла, яка лікує головний біль маленькою чарочкою коньяку, а застуду настоянкою прополісу, розпочинала розмову про своє життя.
Як шістнадцятирічною грузила німецькі бомби на аеродромі біля села, а після війни в саморобній куртці з німецького прапора вступила в технікум і стала найкращою студенткою. Як примерзла спиною до стіни обледенілого гуртожитку, крала дрова з військової частини, зупиняла поїзд пляшкою самогону і вчилася виживати у бідності. І як її життя змінила перша любов. Любов у листах.
Це історія всього покоління «воєнної молоді», яке зустрічає нас на ґанках стареньких хат і обіймає втомленими, старечими руками. Встигнути б почути всі їхні жизнєнні історії…
Цей роман — лірична історія життя двох видатних жінок: художниці Катерини Білокур і співачки Оксани Петрусенко.
Катерині не дозволяли вчитися й малювати, а вона не мислила себе без малюнка — сховавшись від усіх, розмальовувала химерними птахами вкрадене в мами полотно. Оксана в чотирнадцять мусила піти працювати, щоб утримувати маленького братика й усю сім’ю. Нелегкі перипетії життя були постійною перепоною їхній творчості.
Зрештою долі жінок переплелися. Майбутня художниця написала Оксані Петрусенко листа зі своїм малюнком — зламаною гілкою калини. Співачка була вражена поєднанням кольорів і відтінків, а ще болем, що струменів через зображення. Так у житті Катерини Білокур розпочався новий етап, що приведе її до слави.
Магічний реалізм, характерний здебільшого для Латинської Америки, можна знайти і в наших реаліях. Він має галицький колорит із присмаком історії. Представниця українських готики та магічного реалізму, лауреатка Шевченківської премії, Галина Пагутяк проводить читача текстами, де серед туману постають зниклі міста, леви і райські пташки, а над головою світить два сонця - і не вгадаєш, котре справжнє. До книжки увійшли повісті «Кривенька качечка» та «Лебедин». Кожна відгукнеться і залишиться невагомою м’якою пір’їною в серці.
Олександр Михед почав писати книжку «Позивний для Йова» у перший день широкомасштабного вторгнення, що трапилося на восьмому році російсько-української війни. Автор працював над книжкою протягом тринадцяти місяців, писав про те, що пережив разом із дружиною, про своїх батьків, які майже три тижні були в Бучі під час окупації. Про те, як змінюємося ми, як наша повсякденна мова стає мовою війни, колись звичні й важливі речі — болючими тригерами, а певні відчуття та емоції — такими, які хочеться забути, але й водночас запам’ятати назавжди.
Ця книжка не є винятково рефлексією автора, радше навпаки: він зібрав й виклав думки і переживання багатьох українців протягом першого року вторгнення. Українці, як і колись старозавітний Йов, нині проживають жахливі втрати. Як ми втрачаємо найрідніших друзів і домівки? Як змінюються українські діти і яку постпам’ять матиме наступне покоління? Врешті — хто кожен із нас у цій війні?.
До збірки увійшли найвідоміші прозові твори автора — «Воццек» та «Острів КРК», а також роман у новелах «АМтм», мозаїчна будова якого, безумовно, потішить любителів складно структурованого письма. Химерна проза Іздрика адресована передовсім досвідченим, інтертекстуально компетентним читачам, але її неприборкана мовна стихія здатна захопити й неофітів.
Зоряна складає сумні пісні на укулеле й зачитується книжкою про хлопця, який мандрує лісами. А інколи боляче б’ється ногою об кут, щоб вивільнити свої емоції й почуття. Зоря — м’яка, потайлива і трохи незграбна підлітка. Ніхто не знає, що вона відчуває насправді. Навіть Мама. Ровесники закохуються, курять травку, завойовують авторитет, а Зоря витрачає всі заощадження на пошук батька, про якого багато років поспіль затято мовчить уся родина. Дівчина вирушає на пошуки чоловіка, причетного до її появи на світ, — і опиняється на порозі дому батька, який вважає себе ветераном міжгалактичної війни…
Це зворушлива історія про дорослішання, людські байдужість і небайдужість, дружбу, ментальне здоров’я та маленькі кроки назустріч людям, яких любиш.
Чудовий новорічний ромком
Що може бути гірше, ніж відсутність «правильної» сукні для важливої події?
Яні пощастило: напередодні Нового року їй подарували справжнє вбрання мрії! Але подальші події, що тісно переплелись із туманною історією двадцятирічної давнини, дивним чином виявилися пов’язаними із цим подарунком.
Однак чи допоможе Яні незвичайна сукня врятувати її кохання?
Широка війна, наче гігантська анаконда, наближається повільно й безшумно. Пастор-євангеліст, військовий капелан і багатодітний батько Григорій Мотуз як ніхто гостро відчуває її нудотний подих. Мало хто вірить, що Росія наважиться напасти. Проте їхні ілюзії розлітаються тієї ж миті, коли перші російські снаряди і міни вбивають перших людей і за лічені дні місто Марії перетворюється на цвинтар.
Російські війська оточують Маріуполь, тож пастор евакуює родину, родини прихожан і військових, дитячий притулок. Його волонтерський капеланський батальйон працює в «сірих» зонах по всій лінії фронту, а сини воюють і рятують людей пліч-о-пліч із батьком.
В одній із експедицій Григорій, осліплений вибухом, потрапляє в полон. Прикутий до підлоги у «столипінському» вагоні, він пригадує власне життя: дитинство, службу в радянській армії, боротьбу з наркомафією за безпритульних підлітків, пошук свого коріння і правди у мареві російської пропаганди…
Насправді ця війна — між Світлом і Темрявою, між цивілізацією життя і цивілізацією смерті — триває значно довше, ніж 400 років. І настав час для фінального епізоду.
Завуч середньої школи з колишнього СРСР — країни войовничого атеїзму — купує собор для православної церкви. Зрадника, котрий віз на страту українських патріотів, які ще донедавна вважали його другом, визнають героєм та науковцем і прислухаються до його розумувань про недавню історію. В Україні московські васали воюють з борцями за самостійність держави, а в церквах Північної та Південної Америки щонеділі лунає молитва за Україну. Про ці та інші, на перший погляд, сюрреалістичні події, про дружбу й кохання, що міцніші за час та обставини, про вірність і про підступність, про пошуки істини в темряві омани, а також про пікнік, який відбувся через п’ятдесят років після запрошення на нього, розповідає роман Григорія Яременка.
Різдво починається тоді, коли його відчуває наше серце. І в цьому очікуванні дива важливо бути поряд із тими, кого любимо, і дарувати світло тим, хто його потребує. Герої книжки створили власний адвент-календар. Щодня оповідачка, її чоловік Амвросій та приятелька Христина вигадують одне для одного завдання, які не тільки примножують радість, а й відкривають чимало нового зі світу культури. Цей затишний адвент-календар подарує віру в диво, яке неодмінно здійсниться, і стане для вас інтелектуальною грою-мандрівкою, у якій вільно й невимушено поєднуються особистості української та інших європейських культур. І будьте певні: під час виконування цих передріздвяних завдань зовсім не соромно зізнатися, що ти чогось не знаєш.
Цей роман про звичайних людей, але здатних на відчайдушні вчинки. Різні за поглядами й можливостями, вони будують класичні плани чи намагаються вийти за рамки стереотипів. Події відбуваються на Харківщині, здебільшого в Харкові. Пів року до повномасштабної війни. Молода журналістка Ася Горобець рятує подругу, котра потрапила до психіатричної лікарні, аби привернути увагу чоловіка. Подруга пропонує їй взяти у нього інтерв’ю. Ася відмовляється, але так чи інакше події підводять її до зустрічі з ним…
Яка головна спеція твого життя? Чим і як ти присмачуєш страву свою на щодень? Яка тобі сіль пасує? А який ти перчик? А ягідка? А гриб ти як готуєш? А тісто?! Не вмієш тісто?! То ось же! Ось прочитай, Серце, як тобі бути, як тобі жити, слухати Ластівок, ловити моменти, вибирати спеції, давати лад у кухні, готувати, шанувати, частувати і… смакувати щастя. Смакувати щастя, попри все.
У цій книзі — кулінарні секрети й таємниці досвіду Андрія Гудими — Майстра, Воїна Світла, який прагнув ділитися зі світом знаннями і любов’ю до всього. Автор не встиг побачити власну книгу, віддавши за свою країну життя. Життя, яке надзвичайно любив.
«Ніяка праця не вартує витраченої секунди, якщо вона не приправлена головною спецією із тут описаних». Усе минуще, а Любов — ніколи не перестає і не минає. І наповнює життя справжнім смаком.
Минуло два роки, відтоді як Олесина мама повернулася з Америки, а Олесин учитель і друг поїхав туди вчитися. Тепер і Олеся наважилася на пригоду – вона на цілий рік їде у Штати. Як прийме її нова родина? Чи знайде вона друзів, а може, й кохання? Чи побачиться там із Ігорем? Що вона відчуває до учителя – дружні почуття чи щось значно більше?
Поки Олеся відкриває для себе Америку і нову себе, в Україні починається війна…
Люди на каві. Та про що вони лишень не говорять! Сміються, сваряться, зізнаються в коханні, розповідають про подорожі, будують плани. Встигай лише записувати. Ці історії — про звичайних людей, які живуть своє життя, з його драмами, болючими розривами і вічним прагненням щастя. Тут багато чуттєвості, гумору і фіксації моменту, бо так важливо відчути мить, у якій ти живий і відчуваєш світ довкола — у повноті емоцій, звуків, смаків, кольорів. І в цьому сенсі цю збірку оповідань можна було б назвати свого роду гідом у світі органів чуття, бо головний герой тут — людина, яку можна обійняти і яка хоче, щоб її чули, бачили і любили.
«Моє тихе Різдво» — нова збірка короткої прози сучасних українських письменників, що продовжує традицію різдвяних антологій від «Видавництва Старого Лева». На сторінках цієї книжки Різдво святкує велика галицька родина, а ще — волонтерка, для якої без есемески з фронту застигає час, і мусульманка, помішана на адвент-календарях, і навіть атеїстка, яка старанно готує дванадцять страв. Герої цієї збірки шанують давні традиції та створюють нові, шукають сенси та чекають див. Вони радіють, ностальгують, смакують, згадують дитинство, шукають ідеальні різдвяні сюжети і виліплюють ідеальні вушка з грибами.
Львівський археолог, професор Лев Ковалевич, вирушає в Карпати на розкопки, пошуки скарбів Олекси Довбуша. Із ним також їде художник, який не надто ускладнює собі життя й полюбляє випити, співачка вар’єте та її молодший брат-контрабандист. Вони самі ще не підозрюють, яка роль кожного в цій історії. Можливо, зібрати їх усіх разом у глибині Карпат — це частина чийогось плану?
У цьому пригодницькому романі минуле й сучасне переплетено тісніше, аніж спершу може здаватися. Карпатську магію і духів з прадавніх часів щось пов’язує із тими, хто живе у Львові початку ХХ століття. Можливо, це кохання, над яким не має влади час, або давнє протистояння злих і добрих сил у світі?
Ті, хто читав роман Марічки Крижанівської «Тіні», будуть раді зустріти знайомих персонажів у нових сюжетних колізіях, дізнатися, що відбувалося у світі духів, коли з Гуцульщини зник Гук, і де він перебував увесь цей час. Проте «Танго з духами» — це повноцінна окрема захоплива історія, якою можна насолоджуватися й тим, хто не знайомий із попереднім романом авторки.
Що означають для нас поразки минулого? Що на них чекає - забуття чи відплата? І чи справді аж така важлива минувшина для людей сучасної України? Голодомор і діяльність дисидентів, війна у Боснії й повстанський рух у 20-х роках, помста і спокута - все це в центрі неймовірної, психоделічної прози, де сон поєднується з явою, а дійсність із передсмертними мареннями головного героя.
Уперше роман відомого письменника і перекладача Леоніда Кононовича "Тема для медитації" був виданий 2005-го і став Книгою року. Твір здобув премію імені Григорія Косинки 2009 року і номінувався на Шевченківську премію. Входить у перелік найкращих українських книжок, які варто прочитати кожному.
До книги «Лексикон таємних знань» Тараса Прохаська входить кілька повістей та оповідань. Знайома й уже люблена читачами повільна проза Прохаська занурює у світ почуттів і відчуттів, знаків, вказівок, стежок і лабіринтів. Деякі розповіді автора майже безсюжетні, позбавлені пафосу й моралі, зате насичені безліччю деталей і описів, завдяки чому стають позачасовими й позапросторовими історіями. Автор запрошує зосередитися на найдрібніших змінах довкілля, стверджуючи, що не трапляється «досвіду забагато, досвіду зайвого, досвіду хибного».
Книга зацікавить вибагливого читача, спраглого естетичного інтелектуального читання.
«Від снігів до спілих вишень» — історія життя одного незвичайного чоловіка, яку розповідає його дружина. Це роман у спогадах про знайомство, любов і спільну дорогу, тривалістю в життя, чесна й відверта книга про Ореста Савку, про театр як справу життя і про лаштунки, за якими кохання, родина, країна.
Це книга про те, як часами складно, але важливо бути опорою для яскравої особистості, ділити радощі й біди. І про роль особистості, яка перетворює свої мрії на дійсність, і про розчарування, які, на жаль, на цьому шляху неминучі.
Це величний голос любові та пошани, який дає продовження життю після життя.
Книжку доповнюють вибрані фотографії із сімейного архіву авторки.
НОВЕ ЖУРНАЛІСТСЬКЕ РОЗСЛІДУВАННЯ ВОЛИНСЬКОЇ МІС МАРПЛ
Продовження роману «І дощ не змиє всі сліди»
Рута Ружин органічно вжилася в ролі мами для сироти Соломійки та коханої для Свята. Однак кримінальний світ вириває жінку із сімейної ідилії: для журналістки знову знаходиться робота. Усе розпочинається з безглуздого, на перший погляд, викрадення старого комп’ютера Рути з редакції та бронзової скульптури - з музею. Обидві ці речі не несуть жодної цінності та, здавалося б, навряд чи пов’язані між собою. Місцеві оперативники заходять у глухий кут. Їхня єдина версія - комп’ютер украв якийсь жартівник, а статую забрав скульптор. І лише Рута впевнена, що поліція помиляється, та вперто продовжує розслідування. Професійне чуття не підводить журналістку: дуже скоро в ланцюжку злочинів з’являється перша жертва. Оперативники майже відразу знаходять головного підозрюваного. Однак Рута впевнена, що схопили не того. Вона все глибше поринає у кримінальні нетрі міста, аби розплутати справи. Проте цього разу в небезпеці може опинитися не лише Рута, а ще й її близькі…
Різні тварини — лісова лань, акваріумні рибки, приблудні собаки, домашні коти, страуси й кури... Різні люди — старий емігрант, колишній військовий, дівчина з Чернігова, чоловік із Києва, молода мама з Харкова,американський журналіст... Одного ранку цих тварин і людей об’єднала спільна війна — несподівано-сподівана, безжальна, руйнівна.
Але ця книжка не про неї, а про зв’язок поколінь, карколомні втечі, неможливі порятунки, доленосні зустрічі.
Про людей, які бігли в невідомість, але не залишили тих, хто потребував допомоги. Про круговерть життя,де є місце для давнього й нового, смутку й любові. Про віру в перемогу і про незламність українців, які не здаються — хай би де були й жили.
Новинка від Золотої письменниці України
Євгенія, Женя, Єуженія… Її по-різному називали упродовж останніх трьох років Другої світової війни, поки вона долала важкий шлях, який довелося пройти від рідного українського села до Польщі, з Польщі до Німеччини й назад. Євгенія Скриль вижила під час Голодомору, її сім’я зазнала утисків з боку комуністів, пізніше у пам’яті закарбувалась жорстокість німецьких нацистів. Козацьке коріння, прагнення волі й доброта людей дали Євгенії змогу вибратися живою з двох таборів смерті, а також пізнати справжнє кохання серед страждань і зради. Однак чи судилося їй разом з коханим чоловіком подолати всі перепони? Про це розкажуть сторінки щоденника.
Софія Андрухович — авторка, яка вміє заглядати в душу до своїх персонажів. Вона створює їх такими глибокими, неочевидними, переконливими, що, познайомившись з ними вперше, не забудеш їх та й навряд чи відпустиш, а може, то вони не відпускатимуть тебе. Тож перевидання двох ранніх книжок Софії Андрухович: збірки оповідань «Жінки їхніх чоловіків» та повісті «Старі люди» з ілюстраціями Олени Стельмах — це повернення до історій непересічних і водночас буденних жінок і чоловіків, частіше все-таки жінок. Це історії про тілесність та ідентичність, про межі та їхню відсутність, про любов і проживання, злиття й відокремлення, пошук себе та в собі, спокусу, спокушання і відторгнення. Це калейдоскоп жінок, яких мрієш зустріти і хочеш уникати, а також історія однієї пари, у якої були роки за плечима, та не було старості, лиш велика любов і вміння бути тут і зараз, проживаючи кожну мить разом.
Збірка Володимира Діброви «Творчі люди» складається з десяти оповідань. Її персонажі – літератори, митці, науковці, телеведучі, соціальні реформатори, кінематографісти – за професією або за покликанням займаються творчою працею, причому нерідко всупереч умовам, у яких вони опинилися. Час описаних подій – від кінця XVI сторіччя до сьогодення. Місце – Україна, північні кордони Османської імперії, США. Не всі герої цієї збірки дочікуються визнання та належної їм поваги.
Але хто сказав, що творчість мусить вимірюватися успіхом у сучасників?
Чи може одяг впливати на долю? Чи здатні речі приносити щастя або ж біду? У своєму новому романі Оксана Драчковська препарує ідею сакралізації матеріального світу і досліджує важкі для соціуму теми: осуджувані стосунки, ранню вагітність, сексуальне насильство, залежності, психічні розлади...
«Основи гардеробу» – це роман в оповіданнях. Кожен із його розділів можна читати як окремий самостійний твір. Водночас вони об’єднані спільними героями та подіями, котрі відбуваються впродовж одного року.
Дилогія, що складається з романів «Сузір’я Дів» і «Місяцівна», — то справжнє плетиво жіночих доль, пов’язаних давнім амулетом, фатальним прокляттям і родинною історією, яка рясно скроплена моторошними таємницями, лукавими інтригами, безневинною кров’ю, підступними зрадами, безоглядною самопожертвою, справжнім коханням, що густим шлейфом тягнеться за представницями давнього шляхетного роду Коморовських від XVІІІ століття і до наших днів.
Нове ім’я в сучасній українській психологічній прозі!
Дикі паростки. Продовження
1960 рік. Брати Петро і Семен Луцики звільнилися з таборів ГУЛАГу, проте й далі скніють у спецпоселенні в Сибіру як "мінусники". Прагнучи повернутися на батьківщину, до дружини Сабіни та дітей, Петро з двома товаришами вирішують утікати. Однак спроба втечі виявилася невдалою. Чи міг Семен зрадити й підставити брата, адже поміж чоловіками задавнена недовіра? А тим часом у Гусятині з вини Семенової дружини, акушерки Степанії, гине дитина члена партії, і, щоб порятувати себе, жінка перекладає провину на Сабіну…
Однак прийде час кожному віддавати борги, розплачуватися за скоєне чи навпаки - повертати втрачене. Час справедливості і спокути…
Книжка для сина, написана на війні
Він міг показувати сину світ, навчати і просто бути поруч. Натомість пішов захищати свою державу у російсько-українській війні. Та попри виснажливі воєнні будні головний герой не забуває бути батьком. Так виникає ця книжка — розмова із сином, який залишається далеко, але водночас завжди поруч — у самому серці.
Тут немає батальних сцен чи описів боїв. Валерій Пузік намагається продемонструвати, що навіть у час найжорстокіших війн у центрі всього — людина. Він веде читача уламками спогадів, рефлексіями сьогодення і мріями про майбутнє, створюючи власну фронтову реальність.
Ця книжка — це тут і зараз, у якому перебувають тисячі солдатів на війні. Це живий нерв, який не дозволяє залишатися байдужим до всього, що тебе оточує. Це вузька стежка над прірвою, яку потрібно пройти, щоб врешті побачити світло — своїх дітей, своїх рідних і свою мирну країну.
2016 рік. Брат із сестрою зі столиці вирушають на весілля сестри. Настуся живе із матір'ю на півночі Донеччини, де ще зовсім нещодавно тривали бої. Олег і Яра не надто прагнуть повертатися у рідне містечко — стосунки з матір'ю в обох не найкращі, а все навколо нагадує про складне дитинство та смерть батька-художника.
«Весілля Настусі» — це подорож на Донеччину в круговерті нових і давніх знайомих, несподіваних втрат і відновлених спогадів, які допоможуть краще зрозуміти, ким ти є і що тобі насправді потрібно.
Коли починається війна, слова стають зайвими — потрібні дії. А потім виявляється, що й самі слова змінилися, розкришилися, набули нових сенсів і звучання. #словниквійни починався із фрагментів історій, почутих і пережитих, а став способом зафіксувати досвід важких втрат і безповоротності, болю й віри в перемогу. Остап Сливинський, дбайливо збираючи документальні свідчення, надав їм нової форми. Серед людей, чиїми голосами промовляє «Словник війни», — ті, що змушені були покинути домівки й пуститися в невідоме; волонтери й медики; військові; громадські активісти й митці — дуже різні, але об’єднані спільним переживанням і єдиним поривом люди, чиє життя змінила війна.
Дні молодого українського поета Отто фон Ф., студента Літературного інституту в Москві, наповнені безконечними пиятиками з друзями і нестримними сексуальними пригодами. Аж доки однієї суботи звичне «водіння кози» не приводить поета в підземелля московського метро, де він стає свідком жахливого симпозіуму відомих мерців. Відтепер Отто фон Ф. мусить рятувати не лише власне життя від КДБ, а й власний квиток на поїзд, яким має дістатися рідного Києва.
«Московіада» — один зі знакових романів відомого українського письменника Юрія Андруховича — насичена і гротескними й сюрреалістичними моментами, і тогочасними реаліями, які супроводжували розпад комуністичної імперії. Написаний понад тридцять років тому — 1992 року, — роман досі зачаровує блискучим стилем та карнавальним настроєм, а також видається надзвичайно актуальним тепер, під час повномасштабного нападу Росії на Україну — і остаточного розпаду імперії, свідками якого ми станемо.
У житті Тіни все летить шкереберть. Завчасно повернувшись додому, вона застає чоловіка з коханкою. Як за рятівну соломинку жінка хапається за спогади про своє велике кохання - Артема. Тіна впевнена: зустріч із ним допоможе їй склеїти розбите серце. Однак життя підкидає нові негаразди: на роботі конфлікт із керівником обертається звільненням. Що ж, кожна проблема - це нова сходинка до успіху. Утриматися на плаву Тіні допомагають найкращі подруги та… Дмитро - той, хто одного разу вже врятував їй життя. Тіна не здогадується, що доля готує їй і приємний сюрприз - омріяну зустріч із Артемом. Від щастя її відділяє один крок. Бо щастя - це бути поруч із тим, кого любиш і хто гідний твоєї любові.
Перевидання у новому оформленні
Людина - це хижак. Але, на відміну від тваринного світу, у неї своє "м’ясо". Жага до багатства, влади, примарного добробуту, бажання мати більше, ніж тобі потрібно, - все це м’ясо! Потяг до нього виходить із самого низу людської натури.
Майка хотіла втекти від тваринного світу, де сильніший пожирає слабшого, і знайти забуття. Покинутий хутір - саме те, що треба. Це слушна можливість закінчити своє життя. Чи почати нове? Саме тут, серед щирих почуттів і давніх легенд, вона відродилася. Повірила, що можна жити не заради себе або якоїсь примхи, а заради самого життя. Але чи надовго це? Адже потяг до "м’яса" неможливо заглушити, а жага до "красивого життя", наче голод, висотує всі сили, вмовляє повернутися до міста й забрати те, що тобі належить!
