Перед вильотом з Парижа пілота українського літака «ААРОН 44» переслідували погані передчуття. Інтуїція підказувала відмовитися від рейсу. Але попри все політ мав відбутися…

Для вивчення місця трагедії та з’ясування причин катастрофи «сорокчетвірки» прибула донька його конструктора, Діана Столяр. Загибель літака поставила під сумнів саме існування компанії-виробника. Дівчина намагається будь-що дізнатися правду та розкрити таємницю авіакатастрофи, не здогадуючись, що розслідування може обійтися їй надто дорого…

Багато поколінь намагалися розгадати загадку загубленого міста інків Паїтіті. Згідно з легендами, саме в ньому старовинні племена заховали найбільші запаси золота. П’ятеро друзів вирушають на пошуки цього таємничого міста і, як не дивно, знаходять його. Та чи вони перші, хто доклав зусиль для того, щоб легко розбагатіти?

Вони ще не знають, що з цих місць ніхто не повертався живим…

У минулому Андрій Васильєв працював ведучим новин і готував репортажі з гарячих точок. А сьогодні він — оператор корекції траєкторій Центру керування польотами Національного управління з аеронавтики та досліджень космічного простору США.

Герої його книжки, працівники НАСА, відповідають за траєкторії і орієнтацію сателітів, а також за підведення космічних кораблів на підхідні орбіти до міжнародних космічних станцій. У часі космічних робочих буднів з Доржем, його напарницею Франческою, полковником Вескоттом, Сарою, професором Расселом та іншими постійно трапляються кумедні та незвичайні історії. Найчастіше у різні халепи потрап­ляє сицилійка Франческа. Усе, до чого вона торкається, вибухає, горить і розбивається... А космос близько.

Франческа повертається! Командний центр управління польотами НАСА чекає ще більше пригод та викликів. Джорджіо та Франческа стають героями власної бондіани, разом рятують світ й одне одного, отримують офіцерські звання та дізнаються, як правильно закручувати гайки.

Нова книжка Доржа Бату — це невигадані історії про дружбу, любов, толерантність, бійки, афери, спецоперації і навіть смерть. А також про те, що робота в команді — це не лише вміння добре робити свою справу, а й бути поруч у потрібний момент.

Якщо жити серед людей, які не розуміють, що таке «далечінь», бо всі вони незрячі, — як ти себе почуватимеш? Як поясниш коханій, що таке сонце, світло, краса, Бог? У світі незрячих юнак Габр починає бачити, але його мають за божевільного. Кохана здає його в руки Міністерства контролю, яке лікує Габра від жахливих «галюцинацій». Однак боротьба за істину лише починається… Габру судилося дізнатися про страшну таємницю правителів цього величезного хмарочоса-держави, де мільйони незрячих людей контролюються електронними датчиками і не мають ані найменшого уявлення, як влаштовано їхній світ. І це змінить долю нашого героя. Але чи принесе йому щастя?..

В Україні «Далекий простір» став «Книгою року ВВС-2013». Нещодавно роман включено до обов’язкової програми 11 класу середніх шкіл України. Це один з найсильніших творів новітнього часу. В «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ЗІ» роман виходить в новій редакції.

Іноді доля розводить людей для того, щоб звести знову в дивний і химерний спосіб, серед війни й потрощеного міста. 

Аделіна залишила містечко в юності, відкрита до викликів і сповнена сподівань, не по-тутешньому гарна й не схожа на однолітків. За кілька десятиліть вона повертається до батьківської хати в передмісті Києва з іншого, американського життя. Хтось із друзів дитинства змінився, хтось лишився таким самим, а когось змінить війна, що невпинно наближається. 

Вони проживуть тепле літо і страшний лютий разом, щоб усвідомити: підбита одного дня жирна риска «ніколи» нічого не варта перед питанням життя і смерті. І все складеться так, як мало бути, бо час повертає свій борг. Зрештою, що таке п’ятдесят років самотності у порівнянні з вічністю?

38-річний пацієнт божевільні веде щоденник, розповідаючи в ньому про лікарняні будні, прочитані книжки, спонтанні думки і мрії. Не згадує лише про своє минуле, бо так йому наказав лікар. Здавалося б, нічого особливого. Та несподівано чоловік стикається в лікарні з однією загадковою пацієнткою, і в його серці спалахує романтичне кохання, яке спонукає його до рішучих дій. Він викрадає зошит дівчини, де вона детально описує історію свого божевілля.

Вражений прочитаним, він таки порушує лікареву заборону і теж згадує своє минуле. Колишні вчителька історії і директор банку вирішують утекти з лікарні. Але в цей час на їхніх очах розгортаються доволі дивні події. Пазли складаються і нарешті стає зрозуміло, як обоє потрапили до божевільні. Виявляється, існує спеціальна таємна контора під назвою «Аїд», яка займається полюванням на людські душі…

«Це місто мого дитинства, моєї любові, мого щастя. Я бачила його різним, але ніколи не думала, що побачу його мертвим».

Здавалося, що це неможливо. Проте місяцями весь світ у прямому ефірі спостерігав, як російська армія знищує Маріуполь. Холод, голод, страх, зруйновані будинки і близькість смерті — усе це стало реальністю мешканців міста після початку блокади. Серед тих, кому довелося пережити цей жах, була і авторка цієї книжки Надія Сухорукова.

Не впасти у відчай Надії вдалося лише завдяки власному щоденнику. День за днем вона фіксувала події у місті, яке повільно перетворювалося на попіл та руїни. Відверто і до болю емоційно, вона показує Маріуполь очима його мешканки. Але насамперед — демонструє силу надії, яку неможливо знищити навіть найпотужнішими бомбами.

Ілюстрації у книжці створені іншим мешканцем Маріуполя — художником-графіком Даніілом Немировським. Це його власна візуальна рефлексія пережитого в Маріуполі.

Настав час закенсилити книжкову блогерку

Книжки завжди були її прихистком. Але тепер, коли коронавірус відрізав Надю Книжицьку від світу, а улюблений блог став тягарем, навіть вони не рятують від самотності. Та все змінюється, коли їй до рук потрапляє загадкова книжка – історія від невідомого автора, що детально описує її особисте життя. Спершу це виглядає як злий жарт, але з кожною сторінкою відчуття страху посилюється: цей автор знає те, чого не міг знати ніхто?

Погрози змушують дівчину повернутися в Соколяни – рідне містечко зі старими сімейними драмами, байдужими колишніми друзями й безліччю таємниць. Хто ж надіслав їй цю книгу? Чому через стільки років знову відкриваються старі рани і чи зможе Надя поглянути правді у вічі? Чим ближче до розгадки, тим більшою стає загроза, що нависає над її життям…

Ліна завжди жила за чужими правилами: її нудна рутина похвилинно розписана нареченим, який прагне перетворити кохану на зразкову домогосподарку і матір майбутніх дітей. Тож не дивно, коли доля підкидає Ліні шанс усе змінити, вона ризикує — і з головою пірнає у невідомість: яхтовий тур, нові знайомства, дрібка інтриг і привабливий капітан, зустріч з яким перевертає життя догори дриґом. 

І все складається ідеально, аж доки минуле не нагадує про себе незагоєними ранами, що змушують Ліну остаточно обрати: пристрасний короткочасний роман чи справжні стосунки? І головне: чи варте кохання того, щоб зректися заради нього найважливішого — самої себе?

«Усі персонажі вигадані. Або ні» — це роман про боротьбу з тиском оточення, сміливість виборювати власне щастя і любов. В першу чергу — любов до себе.

Гапія садила край городу вишні, аж тут її лопата наткнулася на стару міну. По всьому полю збирали люди Гапію. А відтак згорьована мати приберегла одну маленьку кісточку, розламала її навпіл і вплела у дві ляльки-мотанки. І закляла ті ляльки: хто вірно любив її дочку — той хай щастя має премного; а хто дурив її, лишень тіла її молодого хотів — той хай набереться горя. І пішли закляті мотанки по селу — ось тільки не до того, хто справді вірно любив Гапію...

Роман Тані П’янкової «Німотка» (раніше виходив із назвою «Чужі гріхи») — моторошно прекрасна історія з тих, які люди в наших селах із покоління в покоління переказують з уст в уста, щоб пам'ятати: яблуко від яблуні насправді може впасти дуже далеко, навіть якщо воно взагалі нікуди не падає.

Вони мають різні зовнішність, вдачу та професії. У кожної - свої негаразди: заборонене кохання, зрада чоловіка, нестача грошей, психологічні проблеми. Вони зустрічають новий 2022 рік, передчуваючи всі жахи, які той принесе.

Проте є дещо, що об’єднає усіх цих жінок. В одну мить їхні життя поділяться на "до" і "після". Вдови. Молоді і поважного віку. Таких тисячі. Це звичайні жінки, які ще вчора ходили з вами до однієї крамниці, яких ви зустрічаєте на вулиці, з якими разом працюєте чи стежите за ними в соцмережах.

Війна забрала у них так багато. Чи не ціле життя. Та навіть в найтемніші часи вони шукають світло, яке, можливо, колись зможе знову привести їх до щастя.

2018 рік. Після війни на сході Олег приїжджає до Києва, щоби видати книгу. Проте шлях письменника затьмарюється спробами адаптуватись у чужому місті. Кримінал, байдужість оточуючих, проросійські угруповання, а також наслідки контузій і ПТСР* — ось мала частина того, з чим доведеться зіштовхнутись ветерану.

В щоденних боях за право на нормальне існування Олегу доведеться згадати весь свій бойовий шлях, щоби відповісти на головне питання. Як знову жити й любити, коли вибухи досі лунають у твоїй голові, а спогади про війну ближчі за реальність?

Земляний вал як оборонна конструкція відмежовує головного героя від реальності, до якої він неготовий. Стара криниця із застояною водою нагадує йому про важливість чистоти і прозорості. Вірний пес підтримує його навіть у тому, у що сам герой вже й не вірить.

«Привіт. Заходь» — це оповідь про стосунки чоловіка з трьома, такими несхожими між собою, жінками. Кожна з них важлива для нього. Кожна викликає сильні почуття. Кожна змінює його. Усвідомлення того, що він може бути різним, може не впоратися, може нестямно закохатися, може усе втратити, може бути достатньо чесним, щоб усе це визнати, — та ціна, яку доведеться заплатити за зустріч із найважливішою частиною себе.

Не вартою заздрості буває життя творчої людини, особливо, якщо книг не друкують, грошей не платять, а дружина виганяє з дому. Та ще й редактор натякає, що автор не знає реального життя: зі справжніми бандитами не стикався, в подіях, де є реальний ризик, участі не брав.

Але хто вимушений братися за сумнівну роботу, щоб за всяку ціну роздобути грошей, той обов’язково знайде пригоди. Що на жорсткому диску, за яким полюють і бандити, і наркоторговці — невідомо, хто твоя випадкова супутниця, до якої ти вельми небайдужий — укрито мороком. Головне в такій круговерті — обрати правильний шлях...

Як це — любити Привида? Чоловіка, про якого ти нічого не знаєш? Придуманий образ, а не реальну людину?
Легенду, що постала за найтемніших часів?
 

Артем, військовий льотчик і пілот-ас, із часом почав відходити в тінь — навколо дедалі більше молодих пілотів, тож треба вигризати своє місце під сонцем. Вікторія на початку повномасштабного вторгнення опинилася у Ніцці й стала збирати гроші на допомогу ЗСУ. У неї не дуже складаються стосунки з нинішнім коханцем, тож вона відновлює спілкування з хлопцем, у якого закохалася у юності. Він просить її про допомогу в дуже делікатній справі. Крістіна — журналістка французького глянцевого видання, що пише про легендарного Привида, який захищає українське небо. Ці матеріали розлітаються як гарячі пиріжки, і, щоб не писати навмання, вона відновлює спілкування зі знайомим пілотом винищувача. Що поєднує цих людей? Як переплетено їхні долі?

Підбірка різдвяної прози від двох галицьких авторів, майстрів художнього слова — Олега Ущенка та Богдана Волошина. Ці настроєві тексти дихають різдвяною атмосферою, смачно пахнуть спогадами, створюють настрій свята і дають можливість читачам хоч на деякий час забути про тривожну реальність.

Найлііпша різдвяна проза — це ностальгія за часами і людьми, які минули: бабусею, нашашком, дзядзьом... Ці історії можна читати на самоті або у колі рідних, організувавши собі різдвяні вечори у колі найближчих. Автори розповідають про реальність і диво, про любов і віру, про життя, сповнене радістю та теплом.

Приємний бонус — кілька опільських різдвяних рецептів від Олега Ущенка, знаного письменника і кулінара.

Для всіх, хто вірить у дива, чекає на святого Миколая та готується до Різдва.

У ніч проти Різдва може трапитися що завгодно — чарівне, несподіване, загадкове, а іноді навіть лячне. У цей час без ліку стаються дива та здійснюються мрії. Щоправда, героям фантастичних оповідань цієї збірки здебільшого доводиться творити дива власноруч, ще й самим долати перепони на шляху до щастя… А втім, ні — не самим. Бо цієї містичної пори року завжди знайдеться дехто, хто простягне руку допомоги. Адже хоч би де розгорталися події: на Буковині в альтернативному XIX сторіччі або в маленькому валлійському портовому містечку сто років тому, на чеському курорті за наших днів або під Києвом у найближчому майбутньому, у Гренландії чи взагалі в магічній реальності — завжди й усюди є місце для кохання, дружби, ­завзяття й доброти. То що ж потрібно, аби здолати усяку нечисть та страхіття, які причаїлися серед тіней довгої зимової ночі? Хіба що дрібку різдвяної магії.

Новий роман провідного українського письменника Юрія Винничука містить у собі, як у чарівній шкатулці, ще один роман — «Консул», постмодерний і фантасмагорійний, присвячений подіям літа 1809 року, коли у Львові було про­­го­­лошено Королівство Ґаліції і Льодомерії під протек­торатом імператора Наполеона. До молодого королівства з’їжджаються закордонні консули й шукачі пригод. Чарівна вдова письменника Стефана Корвіна пропонує Маркусові фон Келлєру, консулу Швайцарії, завершити недокінчений роман свого чоловіка. Iнтрига довкола його смерті закручується в захопливий трилер, а незавершений роман разом з усіма персонажами починає жити своїм бурхливим незалежним життям... Події ж роману «Наречена Вітру» відбуваються у наш час на окупованій території. Головна героїня Дзвінка — бойовий медик, розповідає про перипетії, що випали на її долю, і як вона стала нареченою Вітру.

Про характер Оксани в універі ходили легенди — вона відшивала кавалерів на раз-два. Та Влада виявилось не так просто позбутися. Зрештою він домігся руки і серця коханої, але, можливо, жалість — не найкращий привід для одруження? Читач знайомиться вже зі старшою Оксаною, поступово дізнаючись її історію: студентське голодування під час революції на граніті, вдале заміжжя, мов у казці про Попелюшку, і водночас постійне, виснажливе протистояння зі свекрухою і її високими стандартами, які нікому, окрім неї, не потрібні. Чи вдасться Оксані зберегти в цьому всьому себе? І чи є хтось, кого вона кохатиме і з ким буде по-справжньому коханою? У цьому романі так багато всього, та найбільше — справжніх емоцій.

Перевидання в новій обкладинці

Низку червоних, як кров, коралів носила на грудях горда чорноока Маруся і хотіла подарувати колись на щастя доньці... Вірила, що знає, яке воно, те щастя. Та хіба жінці це вирішувати — не долі? Бо жінка думала: «Що люди скажуть?..» А вони ж скажуть, приліпиться — не обірвеш... Та так і не дізнався ніхто, як на неї, чужу дружину, щоночі, все життя чекав Степан. Це йому вона народила доньку, бо кохала... А тоді люди склали легенду...
У колись перспективне село, а тепер — перспективне місце для гольф-клубу і розкішних маєтків приїздить з-за кордону Руслана Ординська, юна красуня, донька українського олігарха. Шукає не просто місце для будинку, а місце з «легендою». Натомість знаходить всохлий бузковий кущ і червону намистину під ним, єдину на тонкій нитці... І кілька тендітних живих паростків...

Понад 500 тисяч примірників творів Люко Дашвар уже знайшли свого читача. Вона пише так гостро й пронизливо, психологічно і чуйно, що торкається струн душі кожного. Неможливо не співчувати її героям, як неможливо не звернути увагу на гострі, болючі, неоднозначні питання, які порушує письменниця.

• Перевидання в оновленому оформленні

Олесі було лише вісім, коли вона втратила маму. Перед смертю та залишила дочці теку з листами. Дівчинка має відкривати їх по одному щороку на день народження. Ці листи стають її єдиною опорою в численних життєвих випробуваннях, кожне з яких могло б зламати долю… Подорослішавши, дівчина знаходить справжнє кохання. Та настає тривожний 2014 рік, тож Олеся не зі своєї вини змушена відступитися від мрії. Лист мами спонукає її виправити все. Та чи зможе материнська любов уберегти від пекла війни?

Кожне оповідання збірки — це ніби монета, яку автор вкладає в руки читачеві, заохочуючи зробити доленосний вибір разом з героями. Що станеться, коли молода пара вирішить прихистити вуличного кота? Коли шестирічний хлопчик потайки візьме мамину музичну скриньку? Або п’яна компанія вирушить на полювання? Щойно підкинеш монету — і наслідки вибору стануть фатальними. Когось штовхатиме до прірви монстр із потойбіччя, а когось — власні амбіції, жадоба або просто дурість. Та поки монета не впала, поки грає мелодія з-під землі, поки тривають експерименти з часом і доки не вдарив «град», є можливість прожити цю історію вибору і його прийняття. До збірки увійшли одинадцять оповідань, які поєднали в собі елементи соціальної фантастики, антиутопії, горору, притчеві й біблійні мотиви. Та, попри наявність містики у багатьох сюжетах, найстрашнішим злом для героїв виявляється реальність.

Як і обіцяє назва, дванадцять оповідань цієї збірки у підсумку утворюють химерний візерунок, окремі лінії якого переплітаються, підхоплюють одна одну і впізнають себе у взаємних відображеннях. Щоправда, візерунок цей — не зовсім рослинний, хоча й рослинний також. Але передусім він складається з історій людей. Людей із різним минулим, зруйнованим сьогоденням і невідомим майбутнім. «Ми, — каже автор, — покладаємося на пам’ять, аби залишатися собою, ми зживаємося з новим досвідом, аби приймати це життя, ми не відмовляємося від ілюзій, оскільки впевнені у власній ніжності й запеклості. Про цей час говоритимуть як про час великої жорстокості і великої сердечності. Цей час пізнаватиметься за голосами людей, які не бояться свідчити і звинувачувати, а також дякувати й освідчуватись».

Століття тому «Арабески» Миколи Хвильового поклали початок формуванню міського тексту Харкова. Українського Харкова. Нехай і на численних контрастах із Хвильовим, але «Арабески» Сергія Жадана якраз є свідченням того, що текст цей не обривається, а навпаки — триває, продовжує ткатися і дозволяє без надмірного переляку вдивлятися в наступні сто років.

«Найкращий твір про кохання 2023 року» - відзнака від учасниць Львівського жіночого літературного клубу

1842 рік. Художник Дмитро Олександрович Вільгенштейн приїздить до Кам’янця-Подільського, аби робити замальовки з подорожей імператора Миколи І. У місті він зустрічає чарівну панну Ксеню - вишукано вбрану, освічену, рішучу українку, обличчя якої нагадує митцю лик янгола, баченого в дитинстві над входом до церкви. Вільгенштейн прагне, аби дівчина стала його натурницею.

2016 рік. Уляна Томаш вирушає до Кам’янця, аби отримати спадщину, яку покійний дядько чомусь вирішив залишити саме їй - доньці брата, з яким давно вже перестав спілкуватися. Роззнайомившись ближче з Тімером - прийомним сином покійного, - Уляна дізнається, що незрячий уві сні бачить себе художником у старовинному місті, а ще - справді малює картини, які не здатен побачити…

Колись Тетяна мріяла стати лікаркою, жити з коханим та ростити діточок. Але доля склалася інакше. Проте Тетяна не впала у відчай і, слідуючи давній меті, влаштувалася працювати медсестрою у рідному селі, щоб хоч так бути ближче до бажаної професії. Наче життя налагоджується, тільки жіноче щастя її оминає...

Несподівано в селі з’являється новий лікар - Денис. Тетяна відчуває, що її тягне до нього, та чоловік значно молодший за неї… Чи дозволить вона собі таке омріяне кохання?

Легендарний роман «Дефіляда в Москві» належить до жанру альтернативної історії. Василь Кожелянко створив власну версію подій про те, що у Другій світовій війні перемогу над Росією здобули спільні українсько-­німецькі сили. Союзники відправили більшовиків за Урал, а попереду — пишна дефіляда звитяжних армій країн-переможниць у поверженій Москві.

Роман, написаний у 1990-х роках, одразу став справжнім феноменом української літератури, здобув чимало відзнак і нагород. Майстерна оповідь, сповнена тонкого гумору, вигадливо описуваних подій, не втрачає актуальності й зараз, у наших буремних реаліях.

Історія Магди — це історія тисячі жінок, від яких чоловіки йдуть до коханок. Це історія жінки, сірої миші, яка присвятила себе сім’ї, законному чоловіку, побуту, дітям. Історія жінки, яка придумала собі щасливу родину, в якій він — єдиний та найкращий, вона — вірна та надійна, донечки — талановиті й так схожі на нього чи на його маму. І водномить Магда все втрачає, бо та інша, нова кохана її чоловіка — молодша, успішніша, вродливіша, просто досконала.

Історія банальна й до оскоми проста, чи не так? Не поспішайте з висновками, бо ця — особлива. Вона приховує в собі не одну і не дві таємниці. А таємниці найзручніше зберігати у легендах, притчах і щоденниках. В особливих щоденниках. Як оцей. Читайте. І не кажіть, що так не буває. Бо в житті насправді буває ще й не так.

Отримавши у спадок землі, парубок виявляє на них занедбаний таємничий будинок з примарами. Але чи завжди все насправді так, як нам здається з першого погляду? Яку ж таємницю приховує покинута всіма будівля?

Освічений юнак не підданий марновірним страхам, тож, розпочинаючи власне розслідування, він бажає у всьому розібратися особисто.
Ця шалена пригода захоплює головного героя, однак раптово він знайомиться з дівчиною, яка стає коханням усього його життя. Тут-таки хлопець потрапляє в тенета чужої гри. Чи вдасться йому подолати усі труднощі: змову ворогів, помсту підступного ревнивого суперника, якому окрім дівчини ще потрібен саме цей дім? Чи розгадає таємницю будинку? Чи отримає головну винагороду — взаємне кохання?

Рушайте в захопливу подорож сторінками роману і знаходьте відповіді на всі ці запитання разом з головним героєм.
Це історія, з якою не занудьгуєш, але головне, що вона для усіх, кого приваблюють захопливі таємниці, цікаві пригоди та справжнє кохання.

Ми живемо в моменті. Лише тут і зараз. І момент цей, доки триває, триває вічність…

П’ятеро незнайомих чоловіків один за одним прокидаються в таємничій Білій кімнаті - місці, де час викривлений, вікна не відчиняються, а в стінах немає дверей.

Замкнені в одному просторі, вони намагаються зберегти здоровий глузд та зрозуміти, як тут опинилися. Незнайомці мають несхожі характери, по-різному реагують на своє заточення і неоднозначно сприймають товариство один одного, але їх об’єднує спільна мета - знайти вихід.

Та який стосунок до всього цього має пара закоханих, історія яких розгортається в Києві 2010-х років? Вони такі різні і разом з тим наче споріднені душі, вони відштовхують одне одного і не можуть жити нарізно, вони долають перешкоди і перемагають власних демонів, щоб прожити свій момент і відпустити його у вічність.

Гоцик не має ані Максового статку, ані Макарової здатності пристосовуватися до ситуації, але йому цього й не треба. У нього є те, чого бракує цим двом, - власні «принципи».

Якщо ти прагнеш неможливого - химерних скарбів чи дівчини, що вже полишила цей світ, - спробуй усе покинути й податися в далекі краї. Якщо хтось здійняв на тебе руку та зазіхнув на багатство, що й тобі не призначалося, - убий його. Якщо тебе покохала дівчина - приймай це і за нагоди… покинь її. Якщо хтось інший втрачає розум від твоєї нелюбої - не зважай.

Такі його правила життя, його свободи, його бунту...

Пів року незалежності - на більше Макса не вистачило. Заради чого він б’ється головою у глуху стіну, порвав із батьками, злидарює?

Його дівчина втекла, не підтримавши відчайдушних спроб стати неймовірним чоловіком… Прийняти фінансову допомогу рідних і гидувати нею - оце по-Максовому!

Тож одного не зовсім звичайного дощового вечора Макс вирішив зникнути. Назавжди. Колись він не ризикнув кинутися у Дніпро, щоб урятувати своє кохання, зате нині готовий шубовснути у воду - аби випірнути згодом десь далеко зовсім новим, очищеним…

Красиве життя, про яке Макар мріяв зі студентства, йому не належить: машина - службова, квартира - чужа, гроші - остогидлої коханки…

Колись омріяний капітал штовхнув його в обійми впливової Марти - тоді він зробив свій перший крок угору… сходами, що ведуть донизу. Він зрозумів це, коли закохався. Його побудоване на брехні щастя виявилося крихкішим за картковий будинок, а план повернення втраченого загрожує занапастити ще кілька життів…

Розповідаючи історію своєї родини, головна героїня змальовує період розпаду Радянського Союзу, становлення Незалежної України, систему шкільної освіти, виникнення стихійних ринків, Помаранчеву революцію, жахливий стан пенітенціарної системи України, торкається теми АТО. Україна в романі виступає окремим персонажем і поряд з іншими переживає ряд трансформацій. Через діалоги героїв порушуються болючі теми, про які не заведено говорити вголос.

Метафорою історії є наскрізна анфілада місць, чужих квартир, пустих кімнат, з яких героїня йде, щоб більше ніколи не повернутися.
Ідея роману полягає в питанні — чи здатна людина з тавром «соціального дна», без освіти й особливих талантів, принести у наше суспільство моральні цінності, які б хотілося наслідувати?

Зрештою, роман «Анфілада», як і будь-який інший, — роман про людину. Про темне і світле всередині нас, про дружбу і кохання, бурхливі почуття і важкі розчарування, про надію і радість у найважчі моменти.

Історія про кохання, п’янке, як вино, зігріте теплим сонцем півдня

Солона свіжість моря, шепіт високих сосен, сонячні грона винограду і аромат степових трав... На тлі дивовижного літа розгортається драматична історія кохання, для якого не існує перепон.

У красуні Маргарити, успішної менеджерки рекламної агенції, немає відбою від шанувальників. Та все ж вона самотня: її любов і турбота цілковито належать особливій маленькій доньці Майї. Батько Майї, Кирило, покинув їх одразу після народження дитини.

Намагаючись упоратися з життєвими негараздами, Маргарита зачиняє серце для пристрасті. Чи зможе розтопити лід той, кого Рита вважає ворогом своєї сім’ї? Особливо коли на горизонті знову з’являється Кирило, успішний бізнесмен і без п’яти хвилин впливовий політик...

Артем Чех знову написав про війну — і знову не про ту. Тобто не про цю. Тому, з одного боку, «Song of the Open Road» можна розглядати як жанрово-стилістичну забавку, пригодницько-історичну гру в Америку. Колишній кріпак з українського села у складі Російської імперії, опинившись в епіцентрі американської трагедії, врешті-решт стає втіленням американської мрії. Але, з другого — серйознішого — боку, відкритий шлях головного героя — цей шлях геть від Москви, шлях крізь війну до свободи, шлях від росіянина в пролозі до українця в епілозі. А ще з якогось боку, легко собі уявити знятий за мотивами цього роману ігровий фільм. Чорно-­білий фільм про сповнену символічних значень подорож зі Сходу на Захід, до самого себе і свого вічного дому. І саундтрек: слова Волта Вітмена, музика Ніла Янга. 

Ви підбирали ангелів? А от герой «Жовтих цеглин», учитель англійської мови, якось підбирає під своїм під’їздом світловолосого підлітка в байкерській куртці, з написом «Wild Angel» і вишитими крилами на ній. Можливо, це зовсім не ангел, а звичайний хлопець, якому потрібен порятунок? Проте і чоловіку не завадила б допомога у житті, що втратило всякий сенс. Але, о диво! Після нового знайомства справи в учителя йдуть на лад, чи тільки так здається? І що не так з цим ангелом? Щоб знайти відповіді, доведеться пройти довшу дорогу, ніж планував наш герой.

«Жовті цеглини» — це історія про те, що можна змінити, відважившись на більше. Це оповідь про багатьох людей зі своїми проблемами та шляхами до щастя, які інколи перетинаються на одній дорозі життя. І тільки, якщо у вас достатньо сміливості бути хорошою людиною, вона дасть вам те, що шукаєте.

Перемога у пісенному шоу — чудовий старт для співака-початківця Івана Майбороди, або просто Вані, як називає його продюсер. Слава, впізнаваність, ефіри мало не щотижня… Здається, що мрія про популярність і високі гонорари от-от справдиться. Але не так просто заробити своїм талантом, до того ж в умовах шаленої конкуренції і коли продюсер грає лише за своїми правилами.

Ця книжка — про життя за лаштунками шоубізнесу і про життя після шоу. Реальність диктує свої умови, в яких складно вижити, самореалізуватись, зберегти взаємини, відрізнити фальш від правди, не зрадити себе, а ще — зробити вибір. Бо цей вибір може бути дуже несподіваним.

Ця книжка начинається з самого-самого рання, коли виявилось, що у дворі Козиків зняли ворота, а через недовге врем’я, як раз коли привезли буряки, на світ з’явився він — Оринин, новий козіяр на всю Козіївку. Але, як це всім відомо, то не з добра хлопця кличуть по матері… Життя Орининого — Демʼяна Козика про якого ви от-от все взнаєте — це одночасно три вєщі: історичний роман, вигадана біографія й оповідь, заснована на реальних собитіях, які відбувались раньше і продовжують відбуватися зараз. Тут вже вибирать треба вам, читачам. 

Сашко Столовий, автор дебютного роману «Оринин. Роман про стелепного чоловіка», спадковий козіяр і носій локальної культури, пропонує зануритися в світ говірки, традицій, забобонів, жаги до волі й грайливої іронії, завдяки яким Демʼян і його родина проживали перипетії буремного та часом смертельно-небезпечного XX століття. Та й скільки таких Орининих розкидано по Україні!  

Аня ще дуже юна, але вже пізнала і чисте кохання, і шалену пристрасть, і болісну зраду. Як два крила, тримали її любов Лева й жага Платона. Після смерті першого вона втратила половину душі, а підлий обман другого забрав її волю до життя. Тільки думка про дитину, яку вона носить під серцем, дає їй сили.

Несподівана зустріч із Пашею бентежить: розум каже, що він буде гарним батьком її сину чи доньці, а серце стискається, коли пригадує очі Платона...