Збірка вибраних творів одного з найвідоміших шістдесятників, Василя Симоненка, відкриває серію «Письменники-натхненники», започатковану у видавництві SNOWDROP. Збірка містить усю художню прозу Василя Симоненка, а також фрагменти його листування з найближчими родичами й друзями та низку віршів, які відображають основну тематику лірики письменника: філософську, пейзажну, громадянську та інтимну. Пропоновані тексти, хоч і публікувалися в раніших виданнях, не належать до масово розтиражованих, хрестома тійних, тому для декого з читачів можуть стати справжнім відкриттям, а для тих, хто з ними ознайомився раніше, при водом глибше поміркувати над багатьма екзистенційними проблемами, над тяжкими реаліями підколоніального буття українського народу у ХХ ст., осмислити історичні уроки і зробити з них для себе правильні висновки. Для шанувальників влучного лаконічного слова цінною буде добірка афоризмів Василя Симоненка, а для зацікавлених у життєписі письменника – біографічні факти про нього, вміщені на початку книжки. І, врешті, кожен читач матиме змогу насолодитися красою вишуканого рідного слова та збагатити виражальний арсенал власного мовлення, зокрема й за допомогою фінальної частини «Урок української від пані Дари».

Історичний роман у віршах «Маруся Чурай» визначної української поетеси Ліни Костенко — один із вершинних творів української літератури, своєрідна енциклопедія духовного життя нашого народу в XVII ст. Висока драма любові вирує на тлі епічних історичних змагань, де доля легендарної Марусі Чурай тісно переплетена з долею України.

Подарункове видання з ілюстраціями Владислава Єрка, що надруковані особливим способом — з бронзою і металізованою фарбою. Обкладинка обтягнена коштовною тканиною із золотим та сліпим тисненням.

До антології увійшли знакові поезії найпомітніших українських поетів ХХ століття — від Тичини до Жадана. Це найкомпактніша за формою і одна з найповніших за текстами українська поетична антологія.

У книзі 2016 сторінок.

Пропонований виданок має на меті донести справжнім поціновувачам Шевченкового слова його якнайповніший поетичний спадок, який поєднав усі твори, що потрапляли під цензурування як за царату, так і за радянщини. Близько двадцяти (!) відсотків віршів містять рядки, які читач не знайде в жодному иншому «Кобзареві», — від окремих слів, словосполук до цілих сторінок тексту! Подекуди такі відновлені фраґменти докорінно змінюють сприйняття й розуміння твору в цілому.

Зануритись у Шевченкову добу допоможуть чимало унікальних прижиттєвих документів, поетових автографів віршів, листів, світлин та автопортретів.

І нарешті, всю збірку, від первої до кінцевої сторінки, а також коментарі, примітки й статті вперше внормовано згідно з правилами зрепресованого українського правопису 1928 р. (т. зв. «харківського», або «Скрипниківського»), який, на думку науковців-філологів, є історійно й фонетично суголосним із мовою, якою промовляв до нас Поет.

Вірші на зламі епох часто втрачають свою автономність і все більше нагадують щоденники. Що можна знайти в новому поетичному щоденнику Сергія Жадана? 50 і 1 вірш, писані до і після великого вибуху, зібрані разом, поєднані відчуттям мови, яка так болюче зникає, але потім обов’язково повертається. Нанизані на нитку голосу, узалежнені від звучання, вони, ці вірші, лишаються приватною, рваною хронікою двох останніх років – наповнені снігом, співом, правописом, любов’ю.

Поетична антологія «Поміж сирен» — свідчення великої війни, що мала нас знищити й обнулити українську культуру. Але всупереч усьому ми вистояли, а наша поезія звучить надпотужно і щиро, єрихонськими трубами руйнує мури, якими обгороджено душі, сягає сердець. Відкритих. Зболених. Чутливих. Сердець, які поміж сирен вчаться жити далі.

Доки триває війна росії проти України, ця антологія не може вважатися повною — нові вірші війни пишуть у ЗСУ поміж виїздами на бойові завдання, в дорозі з гуманітарними місіями, в Україні та поза нею. Увібравши голоси 59 сучасних українських поетів і поеток, ця збірка показує, якими ми стаємо в горнилі випробувань: сильними, вразливими, непереможними.

«Як документ, як свідчення, як поетична хроніка великої війни ця збірка мусить бути різноголосою, контрастною, трохи нерівною. Цими віршами говорить наш час».

Упорядник Остап Сливинський

Поезія Сергія Жадана, Катерини Калитко, Любов Якимчук, Ярини Чорногуз, Павла Вишебаби, Богдани Матіяш, Ірини Цілик та інших.

Пропонований виданок має на метi донести широкому загаловi направду якнайповніший, незцензурований і пророчий Шевченків поетичний спадок. Збірку базовано на унікальному, того часу повному виданковi «Кобзара», що побачив світ у 20-х роках минулого сторіччя в Німеччині за редакцiї знаного Василя Сімовича. Цей «Відроджений "Кобзар"» став можливим завдяки майже десятирічній праці упорядкувальника Миколи Зубкова, який залучив значну кількість як оригінальних, так і репринтних творів незаангажованих шевченкознавців (зокрема, дiяспорноï перiодики від 20-х до 90-х рр. минулого сторiччя) та безліч архівних джерел, а також новітні українські й чужоземні літературні та iсторiйнi розвідки. Близько двадцяти  вiдсоткiв вiршiв цiєї збірки містять рядки, які читач не знайде в жодному іншому «Кобзареві», – від окремих слів, словосполук до цілих сторінок тексту! Подекуди такі відновлені фрагменти докорінно змінюють сприйняття й розуміння твору в цілому. До того ж чимало творiв подано з різними авторовими варiянтами тексту.

Ця книжка не завмирає ані на мить. На кожній сторінці відбуваються трансформації. Кожен рядок розпускається на очах читача, як рослина в пришвидшеній зйомці. Піжама перетворюється на квітку, туга — на затишне місце, закоханість — на бомбосховище, розуміння стає співчуттям і пробаченням, слова демонструють свої шерехаті фактури, а знімки римуються. І якщо довіришся і піддасися довірливо розчахнутому перед тобою світові, відчуєш наближення власного перетворення.

«Книга Love 2.0. Любов і війна» — збірка поезій 52 українських авторів і авторок — і сучасних, і класиків. Це друга поетична антологія інтимної лірики, видана у #книголав: перша збірка віршів про кохання «Книга Love» вийшла на початку 2022 року. Нова збірка зображує любов у контексті війни — показуючи болючі досвіди та перешкоди, перед якими опиняються почуття і стосунки в часи війни, та даючи надію на те, що любов здатна знести випробування, додати сил під час боротьби та зцілити рани під час відновлення.

«Книга Love 2.0. Любов і війна» — це розмаїття щемких історій, художніх образів та поетичних рефлексій, які вплітаються у спільну канву проживання війни. Ці вірші вміщують у собі цілий спектр емоцій і почуттів: кохання і ненависть, пристрасть і лють, ніжність доторків і смуток від розлуки, віру в любов і біль від утрати. Це поезія про темряву, що накриває з приходом ворога, і про світло, яке мусить перемогти.

У книжці зібрано 89 творів. Серед них — поезії сучасних авторів, написані під досвідом нинішньої російсько-української війни, та вірші класиків, які, створені українськими митцями ще в попередні століття, зараз набувають нових сенсів і прочитань. Частина авторів збірки служить у ЗСУ, деякі з них перебувають на фронті — і продовжують писати, фіксуючи те, якою є любов у воєнний час. Збірка «Книга Love 2.0. Любов і війна» створена зокрема у знак подяки ЗСУ та всім, хто працює на перемогу, а також у пам’ять про тих, хто віддав своє життя на захист України.

До книжки увійшли твори таких авторів та авторок: Анна Малігон, Антон Полунін, Антоніна Корнута, Артем Полежака, Богдана Матіяш, Богдан-Ігор Антонич, Володимир Свідзінський, Галина Крук, Галина Мирослава, Грицько Чубай, Дмитро Лазуткін, Євген Плужник, Іван Франко, Ілля Чернілевський, Ірина Бжезінська, Ірина Цілик, Ірина Шувалова, Катерина Бабкіна, Катерина Девдера, Катерина Калитко, Катерина Міхаліцина, Лала Тарапакіна, Леся Українка, Максим Кривцов, Маріанна Кіяновська, Мар’яна Лелик, Мар’яна Савка, Микола Кулінич, Михайло Драй-Хмара, Михайль Семенко, Надія Коверська, Оксана Гривул, Олег Ольжич, Олександр Положинський, Олена Теліга, Остап Сливинський, Павло Вишебаба, Павло Коробчук, Павло Матюша, Петро Яценко, Сергій Демчук, Седрик, Сергій Татчин, Софія Безверха, Таня-Марія Литвинюк, Тарас Шевченко, Тетяна Власова, Уляна Галич, Юлія Ілюха, Юлія Мусаковська, Юрій Дараган, Юрій Іздрик.

Тарас Григорович Шевченко — видатна постать, словами якої промовляє душа українського народу. Його «Кобзар» є одним із найкращих надбань нашої літератури, а самі твори перекладено понад ста мовами світу. Поява збірки у квітні 1840 року стала знаковою подією не лише в українській, а й загалом у слов’янській літературі.

Опубліковані тексти звірено з оригіналами рукописів та прижиттєвими виданнями творів поета. Збірку ілюстровано репродукціями картин і замальовок Тараса Григоровича.

Батьки з реального світу знають, що зворушливі віршики про кошенят, які солодко сопуть на килимку, не гарантують міцного дитячого сну і спокою мами з татом. Брутальна й водночас ніжна, ця книжка чесно показує добре знайомі й заразом часто замовчувані митарства тих, хто щовечора вкладає спати своє маленьке янголятко. Чарівлива, провокативна, смішна до кольок, колискова «Баю, бляха, бай» стане в нагоді як для батьків зі стажем, так і для початківців або тих, хто ще тільки перебуває в щасливому очікуванні. 

Утім, мабуть, читати її на ніч малечі все ж таки не варто.

Переклав для українських  читачів Сергій Жадан - батько двох дітей, письменник, перекладач і фронтмен гурту "Жадан і Собаки"

«Книга Love» – це вірші про кохання 46 українських поетів та поеток – і класиків, і сучасних. Це спроба відтворити багатоголосся української любовної лірики й показати його одночасну розмаїтість та схожість. Це любов як вона є – непередбачувана і вразлива, чесна і відверта, відчута й зігріта душею, дотиком, думкою – та перевтілена у вірші, кожен із яких здатен знайти своє особливе місце у чиємусь серці.

Поети та поетки, чиї твори увійшли до збірки: Андрій Любка, Анна Малігон, Богдан-Ігор Антонич, Богдан Лепкий, Богдана Матіяш, Борис Грінченко, Василь Махно, Василь Стус, Галина Крук, Галина Петросаняк, Григорій Семенчук, Грицько Чубай, Денис Мандзюк, Дмитро Лазуткін, Євген Плужник, Іван Франко, Ірина Цілик, Ірина Шувалова, Катерина Бабкіна, Катерина Міхаліцина, Костянтин Москалець, Леся Українка, Ліна Костенко, Любов Якимчук, Маріанна Кіяновська, Мар’яна Савка, Микола Кулінич, Мирослав Лаюк, Оксана Забужко, Оксана Луцишина, Оксана Пахльовська, Олег Романенко, Олександр Олесь, Олена Теліга, Олеся Мамчич, Остап Сливинський, Павло Коробчук, Сергій Жадан, Сергій Осока, Сергій Татчин, Степан Руданський, Таня-Марія Литвинюк, Уляна Галич, Юлія Мусаковська, Юрій Андрухович, Юрій Іздрик.

Упорядниця – Катерина Бабкіна, ілюстраторка – Христина Лукащук. Ідея Світлани Павелецької.

Збірка поезій «День до дна» — неможливість мовчати про війну, яка докорінно змінює форми та сутності. Водночас це й необхідність проговорити, зафіксувати те, що відбувається з Україною, з її містами, людьми, нашими життями. Це видання — одне з багатьох свідчень, що не дозволять світові забути кривду, якої ми зазнали.

«чорнокоса з очима повними новин

коли за вікном завили сирени

на прощання сказала

ще не страшно

якщо є події

якщо ми

ще тут»

До нової поетичної збірки Анатолія Дністрового увійшли поезії, написані після 24 лютого 2022 року, а також ранні вірші, що суголосні з тривогами теперішньої воєнної доби.

Перші квіти холодної весни. Діти, які малюють чорні бомби й червоні валізи. Густий чорний дим. Вкрадене сонце моєї країни. Сирени, сірі від втоми обличчя, ворог. Чи є на тому світі артилерія? Чи присниться мені день без війни? Усе це наші дні війни й тривог.

«Світ зійшовся клином на обороні цієї землі.

І навіть якщо буде щось опісля цього, навіть тоді –—

нам іншого вже, мабуть,

ніколи насправді не буде треба»

Вибір без вибору. Пітьма і лють. Наша згода загинути. Наш вибір вбивати. Бій і порожнеча. Щоденні втрати. Втрати, які вже не рахують та не відчувають. Кордони землі, що впізнаєш навпомацки.

Поезії Ярини Чорногуз — це своєрідні листи з фронту, листи з передової, де ти не знайдеш опису бойових дій чи переліку звільнених територій. Це листи про біль від утрати загиблих побратимів та посестер, листи про буття на війні тут і зараз, про усвідомлення та прийняття власного вибору піти воювати, листи про те, як виглядатиме світ після всього цього болю, що розриває зсередини. Листи про те, як виглядає оборона твоєї присутності в цьому світі.

Ці тексти Ярина написала за останні півтора року ротації на фронті, значна частина якої припала на повномасштабну війну. «У цій добірці, — пише Ярина, — промовлятиме моя пам’ять про Скадовськ і морське узбережжя Херсонщини, Сєвєродонецьк та Маріуполь, висоти над Новоайдаром, дорогу Бахмут‒Лисичанськ і села по той бік Сіверського Дінця, річки, яка стала українським Стіксом. І всі вони відчуваються мені як ще одна мала батьківщина, бо вони переміряні нашими кроками вздовж і впоперек. Деякі вільні й оборонені, більшість з них — ще належить звільнити».

«ніхто не забуде майбутнє життя

ніхто не стане смиренним

чекаємо виходу з укриття

цілуємося під сиренами»

У новій книжці Павла Коробчука зібрані його поезії останніх п'яти років. Війна та мирне життя. Літо й лютий. Фронт і тил. Пам’ять і передчуття. Тексти Павла сплітаються в полотно, на якому вимальовується загальний візерунок – усе наше життя, яким воно було,  яким є зараз. 

Навій – це вал у ткацькому верстаті, на якому тримається основа полотна. Того самого поетичного полотна, яке за допомогою слів творить поет. Кожен текст – нова нитка. І лише відступивши на кілька кроків, можна зрозуміти, яку картину вони разом складають.

Із самого дитинства ми сприймаємо залізницю не лише як щось, пов’язане із транспортом, а як велику таємницю, що дозволяє вирушити в мандрівку, здолати відстань, долучитися до великого простору, здобути новий досвід. З мандрами й поїздками нерозривно зв’язані й любовні переживання, розлуки та зустрічі, перестук розбитих сердець чи ніжні й тремкі обійми на перонах. Вздовж залізниці твориться історія країни. У книжці Сергія Жадана читачі знайдуть поезії, що писалися протягом багатьох років, прямо чи опосередковано пов’язані із залізницею. Тут вокзальна площа приходить у сни, люди, схожі на равликів, сплять на вокзалах і несуть на своїх плечах власні домівки, військові вирушають на Схід боронити країну та повертаються до рідних. Під тихий стук коліс та пізні гудки пасажири рахують засніжені пагорби, сонні долини, заміські будівлі, а заклопотані провідники блукають вагонами й розганяють сновидіння.

«30 віршів про любов і залізницю» — це поетична ода мандрівці, дорозі та любові.

«Жоден поет не здобувався на таку раптову і всенародну популярність, як Бернс у Шотландії», — стверджує англій­ська літературна енциклопедія. 25 січня — на день народження Бернса — шотландці й досі традиційно збираються родинами й читають улюблені твори свого барда. Справжній народний культ Бернса в Шотландії чимось нагадує наш культ Шевченка. А деякі вірші Бернса у конгеніальних перекладах Миколи Лукаша мовби «вмонтовуються» в нашу літературну тради­цію, недарма в істо­ричному бутті Шотландії та України так багато подібностей...

Нова книжка Катерини Калитко – дуже суцільна: всуціль верліброва історія, розказана на одному довгому подиху. Про кордони свого, які неодмінно впізнаєш і будеш готовий захищати – а вони захистять тебе самим цим упізнаванням. Про уміння жити з власними шрамами, про сирітство серед рідних, про металевий запах зброї вночі. Про повітря, в якому розчинений час. Про смак мови, яка опікає язика й піднебіння, коли різко ковтаєш її, справжню.

До вибраного Костянтина Москальця — одного з най­знаковіших українських поетів — увійшли вірші з попе­редніх збірок, а також нові поезії та найвідоміші з його пісень.

До вибраного Ігоря Римарука (1958—2008) — одного з найвизначніших поетів другої половини ХХ ст. — увійшли вірші з усіх його попередніх збірок, які якнайповніше відображають творчий шлях цього бездоганного майстра поетичної форми і змісту.

Гомерова «Одіссея» в перекладі Петра Байди-Ніщинського (1832–1896) вперше побачила світ понад сто років тому. Але з бігом часу цей шедевр українського художнього перекладу набув ще більшої ваги й цінності. Твір вабить поетичною сміливістю і майстерністю, живою і питомою українською мовою, а заразом – дає найщедріше підґрунтя для філологічних і перекладознавчих досліджень.

Яксу́нині береги — квітучі пагорби дитинства з міріа­­дами рясних суниць. Колись цими гірськими берегами володіла прекрасна, майже міфічна Яксуня — коротка людська пам'ять у два-три покоління вловлює тільки відгомін її імені. Наскільки достовірна і справедлива наша пам'ять — історична й особиста? Чи є в теперішніх гібридних часах щось надійніше, ніж дитячий спогад?.. — так можна означити один із кількох лейтмотивів нової поетичної збірки автора.

Шістдесят віршів про пам’ять, що народжується з любові, та про вогонь, по якому лишається ніжність. Шістдесят спроб окреслити світло й розповісти про повітря над містом. Шістдесят уривків чужих розмов, шістдесят голосів, якими наповнюються весняні сутінки. «Список кораблів» — це список тих, хто пішов, але кого не можна забути. Список імен, які супроводжують тебе протягом життя. Список міст, де на тебе завжди чекають. Мабуть, найінтимніша книга автора.

Віра в Бога, віра в Україну, віра в силу природи. Не втратити віру — основне бажання ліричного героя збірки поезій Богдана Кириєнка «Земля правди Його». Він молиться за свою країну в часи революцій 21 століття, в часи політичної смути, в часи протистоянь. Він молиться за кожного, хто не слідує заповідям Божим. Разом із тим, він захоплюється силами природи, яка несе свої одкровення кожному, хто вміє бачити серцем послання різних пір року, явищ, стихій. Саме з молитов, пісень, гімнів складається книга. І вона змушує душу співати разом з автором — часом із тривогою, часом — із любов’ю, але в будь-якому випадку — з вірою.

Для широкого кола читачів.

До книги Василя Голобородька (1945 р.н.) — чільного представника Київської школи поетів, одного з най­ві­до­міших у світовому літера­турному контексті україн­ських поетів XX ст. — увійшли вибрані вірші майже з усіх його поетичних збірок. Попри радянську цензуру й гоніння, поет зумів залишитися нонконформістом, зробивши знач­ний внесок в літературний процес. Свого часу у Бел­граді вийшла антологія світової поезії XX ст. з промовистою назвою: «Від бенгальця Рабіндра­ната Тагора до українця Василя Голобородька». А 1966 року Голобородько напи­сав пророчого вірша, який починався так: «Викрали моє ім’я...» І ось 2016 р. в нього таки викрали ім’я, назвав­ши ним головного героя розва­жального серіалу «Слуга народу»... Проте, як свідчить історія, Поет теж має шанс на перемогу. Але, мабуть, тільки після земного життя...