«Тягар любові» – останній шедевр цього жанру – являє нам історію любові в її найглибинніших і найтонших проявах: від всепоглинаючої ніжності і турботи до сліпої саможертовності, від наснаги до життя до несподіваної сили, здатної це життя вщент спопелити.

Лора Франклін здається всім дивною, незбагненною дитиною. Лише єдиний батьків друг, мудрий містер Болдок розуміє, як вона гірко страждає через брак батьківської уваги. Ревнощі до новонародженої сестрички пробуджують у дівчинці бажання будь-що позбутися немовляти. Вона навіть просить у Бога, щоб той забрав дитину в Рай. Проте однієї доленосної ночі все кардинально змінюється. Коли благання Небес здаються почутими, Лора рятує крихітну Ширлі в пожежі, важачи власним життям. З того часу її єство переповнює одержима любов, палка, аж до самозречення, потреба піклуватися сестрою. Вона й сама не помічає, коли її надмірна любов і піклування стають тягарем для рідної людини, руйнують її долю.

Тож чи можна прожити чуже життя? Чи можна ощасливити інших, огорнувши їх коконом благополуччя, відгородивши від власних, можливо, й «неправильних», бажань?

Письменниця з проникливістю надтонкого психолога підводить нас до власних висновків, що випливають з життєвих колізій її персонажів.

Юна Ізабелла Чартріс цілком підпадала б під визначення «загадкова слов’янська душа», аби не була англійською аристократкою. Напередодні весілля з молодим і гарним кузеном Рапертом Сен-Лу вона тікає з потворним простолюдином Джоном Ґебірелом, який відмовляється від щойно здобутого місця депутата британського парламенту.

Невже таке велике кохання пов’язало цих людей? Ні, мотивація героїв дещо інша. Не лише прагнення достатку і високого соціального статусу може бути рушійною силою дій людини. Іноді набагато сильнішою є одержимість ненавистю, бажання принизити. А також несвідоме бажання зійти з одвічного шляху, який судився ще до народження.

Зрештою, мотивація людських вчинків, іноді незрозуміла й непередбачувана, є чи не головною темою роману Мері Вестмакот «Мить троянди і мить тиса».

«Розлука навесні» – це книга про кожного з нас.⠀

Один iз шести психологічних романів, який Аґата Крісті, за її словами, «писала, як хотіла писати, а для художника нема більшого задоволення, ніж це».

Леді Джоан, головна героїня роману, через несприятливу погоду змушена лишитися наодинці з найсокровеннішими думками.

На краю цивілізації в безкінечній пустелі вона, немов у ритриті, дізнається про те, чого не розуміла й не хотіла усвідомити, зокрема й себе.⠀
Переосмислення відчуттів й власного життя, передусім стосунків з найріднішими, змінює її ставлення до тих, хто поруч і тих, хто вплинув на звичний неспішний перебіг подій, які зринули в пам’яті.⠀

Леді Джоан прагнула в цій подорожі побачити незнаний далекий світ, провідати доньку в Багдаді, відволіктися від рутини, але, зрештою, чи несподіванки є просто несподіванками, а не закономірністю?..

«Хліб геніїв» – це один із шести психологічних романів, драматична сімейна сага, герої якої – богемне покоління збіднілої аристократії..⠀

Геніальний композитор, високоосвічений молодий чоловік, нащадок шляхетного роду – Вернон Дейр здобув освіту у Кембриджі, обізнаний з історією мистецтв і найновіших відкриттів науки свого часу, мріє створити найвеличнішу оперу, сценографія й магія музики якої приголомшить людську уяву.
Він зачарований творчістю Всеволода Меєргольда, реформатора театру й засновника акторської системи «біомеханіки», Арнольда Шенберґа, творця експресіонізму в музиці, захоплений досягненнями Фейнберґа, Прокоф’єва, Айнштайна…»⠀

І жодні війни, фатальні жінки, амнезії чи дисоціативні фуги не можуть перемогти ту гігантську силу, яка панує над людьми і неминуче змінює світ.
Бо «у світі не існує нічого такого ж пафосного, недолугого, абсурдного й абсолютно прекрасного, як Людина…»

Джордж Орвелл — літературний псевдонім письменника, журналіста і публіциста Еріка Артура Блера (1903–1950), відомого своїми антитоталітаристськими та соціал-демократичними поглядами.

Дж. Орвелл належить до найвпливовіших письменників Великої Британії середини та другої половини ХХ ст., а роман-антиутопію «1984» називають зразком жанру й довідником із важких часів. Його популярність останнім часом помітно зросла.

Двомислення, новомова, поліція думок, міністерство любові, що завдає болю, вганяє у відчай і знищує інакодумців, міністерство миру, яке розпалює війни, роботи-письменники, що продукують порнографічну літературу для відволікання мас… Орвелл відкрив нам очі на те, як функціонують тоталітарні режими.

Брехня стане правдою. Ця брехня кожен день змінює минуле… Безперервно заміщаючи будь-які факти, минуле може стати завтра зовсім іншим — і саме це буде правдою. ⠀Кожен ваш погляд, кожен подих і жест уже давно вивчено. У вас немає права на бажання й емоції… Роман бентежить, зворушує, змушує визнати його правдивість і замислитися.

Уперше книжку було опубліковано 8 червня 1949 року. Орвелл її написав на тлі руїн, серед голодних, утомлених і змучених війною людей. Однак сьогодні вона актуальна, як ніколи.

Джордж Орвелл (1903-1950) — британський письменник і журналіст. Його творча спадщина налічує 20 томів і перекладена на 60 мов. Однак всесвітньо відомим він став наприкінці свого життєвого шляху, коли 1945 року  з неабиякими труднощами  надрукував казкову повість, а радше алегоричну притчу про зародження тоталітарного режиму в СРСР «Колгосп тварин».  У передмові до українського видання — варто нагадати,  що це перший переклад «Колгоспу тварин» з англійської на іншу мову, автор насамперед зазначив: для нього  дуже важливо, щоб люди на Заході побачили радянський режим таким, яким він є. І зробив це блискуче. Головні герої книжки — тварини, яких їхні поводирі — розумні свині, підбурили  повстати проти господаря-нехлюя. Захопивши владу, вся та свинота одразу забула про задекларовані правила майбутнього щасливого життя. Що сталося далі насправді — вже історія, яку вивчають за підручниками. Та от тільки трактують її по-різному, вишукуючи в тоталітарних суспільствах з їхніми злиднями, голодоморами, репресіями, суцільною брехнею  «щось хороше». Тому прикметно, що цей твір не втратив актуальності.

У романі «Дамське щастя» (1883 р.) всесвітньовідомого і завжди популярного Еміля Золя (1840–1902) зображено з дивовижною експресивністю становлення сучасної роздрібної торгівлі, усі пастки, які вона вправно розставляє на легковірних покупців в універсальних магазинах. І водночас це зворушлива історія палкого, відданого, ніжного, сором’язливого, цнотливого і несамовито гордого кохання простої продавчині з провінції до власника та директора великого і розкішного магазину, прообразом якого ще й досі можна помилуватись, відвідавши паризький універмаг “Printemps”. І, звичайно, і тло, і один з головних героїв роману — сам Париж, його перебудова, прощання з запліснявілою давниною, відкриття просторів майбутнього.

«Жерміні Ласерте» (1865 р.) — мабуть, найкращий роман братів Ґонкурів, більше відомих в Україні не своєю творчістю (це перше знайомство з нею для наших читачів), а Ґонкурівською премією, що давно вже стала критерієм якості літературних творів. Цей, можливо, занадто реалістичний соціальний роман (історія кохання жінки з простолюду до юного негідника, який доводить її до смерті) був провісником натуралізму в літературі й нещадно висвітлює людську глупоту, егоїзм та жорстокість, вирізняється точністю описів і яскравістю зображених картин, його високо цінували Ґ. Флобер, В. Гюґо і Е. Золя.

Джордж Орвелл (1903–1950) – англійський письменник і публіцист, який став знаменитим завдяки найвідомішому роману в жанрі антиутопії «1984», де він змалював жахливе тоталітарне суспільство майбутнього, а також повісті «Колгосп тварин», де в алегоричній формі розповів про часи становлення СРСР.

На жаль, на тлі цих знаних книжок для багатьох читачів і досі лишається в тіні інший доробок Орвелла, зокрема роман «Донька пастора», в якому письменник з притаманною йому спостережливістю і глибиною розмірковує над питаннями віри та її втрати, оповідає про тамоване прагнення іншого життя і несвідомий пошук свободи від лабет та умовностей суспільства англійської провінції 30-х років минулого сторіччя. Це часом жорстка, часом сентиментальна розповідь про напередвизначеність долі, про неочікувано здобуту свободу і про страх перед нею, який інколи настільки великий, що добровільне повернення до звичної в’язниці безпросвітних буднів сприймається як вище благо. Врешті-решт, це роман про парадоксальність і суперечливість людської вдачі, а отже, деякою мірою, про кожного з нас.

Дороті Хейр – донька превелебного Чарлза Хейра з усіма класичними наслідками на взірець ведення домашнього господарства, порядкування скромним церковним бюджетом, догляду за часто дратівливим і невдячним батьком і обов’язковими відвідинами пастви Англіканської церкви, яка поступово здає свої позиції серед вірян, поступаючись модернішим конфесіям, які не настільки відстали від віянь часу. А ще Дороті Хейр досі незаміжня, хоча вже невдовзі переступить поріг, який відділяє молодість від зрілості, що, звісно, не додає їй оптимізму щодо перспектив свого подальшого життя.

Так би й не побачила Дороті у своєму житті нічого, окрім маленького англійського містечка, без жодних перспектив бодай колись змінити чи навіть розірвати осоружне коло свого не надто радісного життя, якби не дивна випадковість, яка вириває її із цієї сірої одноманітності і жбурляє у вир геть іншого життя – тяжкого, химерного, виснажливого, але такого справжнього…

У романі «Донька пастора» Орвелл розмірковує про життя без вибору, про безвихідь, коли страх того, що нічого й ніколи не зміниться, співмірний страхові змін, врешті-решт про те, що, опинившись на волі, колишні ув’язнені часто знову прагнуть повернутися до в’язниці одноманітної напередвизначеності, бо, окрім усього, справжня свобода ще й має властивість лякати.

Лірична драма І. Франка «Зів'яле листя» — це шедевр поетичної майстерності. Глибокий ліризм проникає в саму композицію книги. Пісні її — це три «жмутки» зів’ялого листя. Розповідаючи про муки свого нерозділеного кохання, герой ніби розриває жмуток за жмутком, розкидає зів'яле листя своїх пісень, щоб воно, підхоплене вітром, щезло безслідно.

«Три товариші» — роман, що належить до золотого фонду світової літератури ХХ століття, шедевр німецької класики, перекладений багатьма мовами та майстерно перенесений кінорежисерами на екрани, входить до трилогії романів Ремарка про трагедію «втраченого покоління» — молодих людей, які стали жертвами страшної й жорстокої Першої світової війни.

Міцна дружба, справжня любов і щира радість від простого «бути» — це те, чим живуть герої Ремарка. Свята і будні — все їхнє існування затьмарене трагедією «втраченого покоління»: жахлива і безглузда війна назавжди лишила слід у їхніх головах, у їхніх серцях і долях. Проте три товариші, які пройшли страшними стежками Першої світової, таки знаходять у собі сили й сміливість жити далі й насолоджуватися тим, що дарує новий день.

Роберт, Отто, Готфрід і прекрасна Пат — їхні долі сплелися на сторінках роману. Справжня чоловіча дружба, шалена любов, щастя від кожного прожитого дня і жах від вимушеної трагічної розлуки…

В основі класичної комедії Мольєра "Міщанин-шляхтич" лежить смішна історія про намагання багатого буржуа пана Журдена скидатися на дворянина. Головний комізм цього персонажа полягає в його незграбному наслідуванні чужої для нього культури, певній наївності і, чого там приховувати, глупстві. Жагою простакуватого буржуа користуються практично усі. А близькі люди, які потерпають від самодурства глави сімейства, роблять усе, щоб завадити втіленню його безглуздих рішень. Комедія Мольєра популярна уже понад 300 років. Вона входить до обов'язкової шкільної програми з курсу "Зарубіжна література" у 8 класі.

Це історія пса, якого завдяки експерименту перетворили на людину. Проте наслідки такого перетворення трагічні. У повісті «Собаче серце» до найдрібніших деталей відтворено картину сучасного письменницького життя, утім вона в жодному разі не стає документальним портретом епохи, натомість перед нами постає гротескний образ тогочасної дійсності.

Повість є довершеним взірцем сатиричної фантастики. Михайло Булгаков  написав її 1925 року, але через цензуру вона була заборонена до друку і так і не побачила світ за життя письменника. Уперше повість вийшла 1968 року в Лондоні, а в СРСР — аж 1987. І лише за 30 років опісля першої публікації на пострадянському просторі з’явився переклад українською мовою.

Рекомендовано для класного читання у 9-му класі.

Загадкова, парадоксальна і тривожна повість Антона Чехова. Твір, який можна назвати найбільш песимістичним, але водночас найбільш життєствердним у творчості автора. Доктор Рагін був головним лікарем у психіатричній лікарні, але незабаром він сам потрапляє в «палату №6». Усвідомивши, що з неї вже не вибратися, головний герой помирає на наступний день від інсульту. Твір Чехова піднімає такі важливі теми, як самотність, байдужість, прийняття в суспільстві, інакомислення, проблеми психічно хворих людей. Думки героя актуальні й нині, адже люди надалі борються за свої права, дотримання законів, свободу думок. Повість Антона Чехова оживає в театральних постановках та екранізаціях у багатьох країнах.

Рекомендовано для додаткового читання.

Мабуть, чимало вчених і винахідників обрали професію, начитавшись у дитинстві Жуля Верна, адже дитяче бажання стати такими сміливими та розумними, як і герої Жуля Верна, залишилося у багатьох на все життя. В одному з найпопулярніших своїх романів письменник яскраво змальовує розмаїття підводного світу. Він мріє про апарат, у якому люди зможуть занурюватися у морські глибини. Майже все, описане геніальним письменником, вже стало реальністю, але його творами, безсумнівно, захоплюватимуться ще багато поколінь.

Дванадцятирічний хлопчик, який дуже любив море і мріяв про морські подорожі, вирушає у жахливу подорож у трюмі корабля — без води, без їжі, з величезними корабельними щурами. Щоб урятуватися, йому доведеться докласти надлюдських зусиль, застосувавши усі свої знання та вміння. Захоплива розповідь про те, як важливо зберегти волю і самовладання навіть у безвихідному становищі.

У найзнаменитішому романі Чарлза Діккенса описано історію маленького сироти Олівера, що змушений був поневірятися по хмурих нетрях Лондона. Але пройшовши багато випробувань, він нарешті знайшов родину і щастя.

До уваги читачів пропонується твір американської письменниці Гаррієт Бічер-Стоу, який приніс їй світове визнання і фактично спричинився до скасування рабства. В романі не просто описано історичні події, що відбувалися в позаминулому столітті у далекій Америці, він по-справжньому хвилює нас, торкає найтонші струни душі, викликаючи захоплення одними героями та обурення іншими, закликає зневажати будь-яке насилля, бути милосердними та відстоювати власну гідність.

Неможливо не захопитися розумом, мужністю, шляхетністю легендарного героя Конан Дойла. Роздуми і логіка проникливого детектива просто вражають читача. Професія Холмса — знати те, чого не знають інші, як він сам каже про себе. І знову на Шерлока Холмса та його друга доктора Джона Вотсона чекають нерозгадані злочини, таємниці, інтриги й небезпечні розслідування.

Зміст
Срібнолобий
Жовте обличчя
Біржовий маклер
"Глорія Скотт"
Обряд роду Масгрейвів
Рейгентська головоломка
Скоцюрблений чоловік
Постійний пацієнт
Перекладач з грецької
Військово-морський договір
Остання справа Холмса

Коли слава Шерлока Холмса, що дедалі поширювалася, почала напружувати Конан Дойла, він вирішив "убити" свого героя. Але поява оповідання, в якому Холмс гине у сутичці з ватажком лондонського злочинного світу професором Моріарті, викликала обурення читачів і погрози на адресу автора. Відомо також, що в листі з Букенгемського палацу королева буцімто написала, що падіння у прірву - це лише хитра задумка детектива. От і довелося автору воскресити свого героя.

Перший і найкращий роман Дефо, написаний понад 300 років тому, витримав випробування часом. Історія життя Робінзона на безлюдному острові — це гімн творчій праці людини, її мужності, волі, винахідливості та вмінню з гумором поборювати життєві халепи.

Перша частина роману «Маленькі жінки» американської письменниці Луїзи Мей Елкотт (1832—1888) — це розповідь про чотирьох сестер сімейства Марч – Маргарет, Джо, Бет і Еммі, які народилися у небагатій сім’ї, навчилися долати труднощі та чекають на батька з війни.

«Little Women» is a novel by American author Louisa May Alcott (1832–1888). First part of the story follows the lives of the four March sisters — Margaret, Jo, Beth, and Amy — who were born in a not so rich family. The girls had to teach themselves to fight their own battles while waiting for their father from the war.

Український письменник-реаліст Василь Стефаник (1871—1936) був новатором у літературі, неперевершеним майстром стислої, драматичної за змістом і глибоко ліричної за звучанням соціально-психологічної новели.

Герої творів Василя Стефаника опиняються в межовій ситуації, їхні трагедії  новеліст  переживає як власні («І все, що я писав, мені боліло»). Письменник уживає покутський діалект,  передає живі, як саме життя, образи трагічної дійсності, які неможливо було б відтворити літературною мовою. До видання увійшли новели зі збірок «Синя книжечка», «Камінний хрест», «Дорога», «Моє слово» та ін. Автор зачіпає теми самотньої старості та трагедії зайвих ротів у бідних селянських родинах («Сама-саміська», «Ангел», «Осінь», «Катруся», «Новина»), еміграції за океан галицького селянства на межі XIX та XX ст. («Камінний хрест») тощо. Твори В. Стефаника перекладено багатьма мовами світу.

Ольга Кобилянська (1863—1942) — видатна письменниця-демократка, класик української літератури. Її творча спадщина велика й різноманітна.

Повість «Земля» — вершина реалізму письменниці. Цей твір, завдяки своїй великій життєвій правді й високій художності, став одним з найвідоміших в українській літературі. Усім своїм єством пов’язаний із землею герой повісті Івоніка Федорчук. Він шанує й береже землю, тяжко працює на ній усе своє життя, плекаючи надію, що вона принесе щастя його синам. Але боротьба за землю, яка роками точилася в його родині, зруйнувала душі рідних людей, призвела до трагедії, до братовбивства. Із втратою сина втрачає Івоніка свої мрії та сподівання, свою віру в землю.

Ольга Кобилянська (1863–1942) — відома українська письменниця демократичного напряму. Однією з проблем, які глибоко її хвилювали, була доля жінки, її право на освіту, працю, на громадське життя. Цій проблемі й присвячено повість письменниці «Царівна» (1895), про яку свого часу Леся Українка писала: «Краса цієї повісті не так в її ідеях, як у глибокій, тонкій, логічній психології героїні Наталки. Читаючи історію думки Наталчиної, я немов бачила перед собою історію цілого нещасливого нашого інтелігентного жіноцтва».

Микола Хвильовий (справжнє ім'я Микола Фітільов; 1893–1933)  — один з основоположників пореволюційної української прози, майстер психологічної новели з елементами романтизму та імпресіонізму.

«Вальдшнепи» —  незакінчений роман Миколи Хвильового, у якому письменник  осмислює наслідки революційних перетворень в Україні та зачіпає тему її національного відродження. Персонажі твору розчаровані в комуністичній партії та нещодавній революції, прагнуть нових ідеалів. Вони постійно полемізують, дошукуються відповідей на найгостріші суспільно-політичні питання доби в «заштатному городку» на дачі. Головний герой роману без докорів сумління «виконував свої обов'язки перед революцією», а тепер намагається позбутися колишньої «великої ідеї». До збірки також увійшли новели «Ревізор», «Злочин», сатирична повість «Іван Іванович», у якій висвітлюються патологічні процеси, що сталися із суспільством у збільшовиченій Україні в часи непу, й порушується питання щодо оманливості особистостей, які претендували на звання господарів нового життя, та інші твори.

Прозаїк та поет Микола Хвильовий (1893–1933) проголошував орієнтацію на стилі та напрями європейського мистецтва: «Від російської літератури, від її стилів українська поезія мусить якомога швидше тікати…»

До видання ввійшли поетичні збірки М. Хвильового «Молодість» та «Досвітні симфонії», а також вірші, що за життя автора друкувалися лише у різних періодичних виданнях. Буйно-романтичній поезії Хвильового властивий вільний віршовий розмір та експресивний, повен жаргонних висловів оточення письменника словник. За словами відомого тогочасного літературного критика, він «мішає оливу з водою і роздвоюється між романтикою і занадто тверезими вимогами життя»

Les œuvres de l'écrivain français Antoine de Saint-Exupéry (1900—1944) font écho presque mystique au présent. L'auteur pose la question du progrès et de ses conséquences, du risque et de la responsabilité, du sens de la vie humaine... Le conte philosophique «Le Petit Prince» est le résultat de l'expérience de vie de l'écrivain.   

Твори французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері (1900—1944) сповнені майже містичного перегуку із сьогоденням. Автор порушує питання прогресу і його наслідків, ризику та відповідальності, сенсу людського життя... Філософська казка «Маленький принц» стала підсумком життєвого досвіду митця.

Рівень складності - Intermédiaire

Die Ereignisse im Märchenroman des deutschen Schriftstellers Ernst Theodor Amadeus Hoffmann (1776—1822) «Meister Floh» entwickeln sich ziemlich schnell. Der Protagonist der Arbeit Peregrinus Tyß ist plötzlich in ein mysteriöses Spiel mystischer Kräfte verwickelt. Jeder Charakter in der Geschichte hat sein eigenes okkultes Gegenstück.

Події у казково-фантастичній повісті німецького письменника Ернста Теодора Амадея Гофмана (1776—1822) «Володар бліх» розвиваються доволі стрімко. Головний герой  твору Перегрінус Тис несподівано виявляється залученим до таємничої гри містичних сил. Кожен персонаж повісті має свого окультного двійника.

Рівень складності - Intermediate

«Проклятий двір» – один із найкращих і найвідоміших романів Нобелівського лауреата з літератури Іво Андрича. Цей роман побудовано за принципом «історія в історії», що дозволило письменнику поєднати одразу кілька оповідей. Одна з них відбувається на початку минулого століття в стамбульській тюрмі, куди лиха доля закинула монаха-францисканця з Боснії. Інша ж історія сягає XV століття і оповідає про реальну долю Джем-султана, який бореться за владу зі своїм братом Баязидом ІІ. Попри напружений сюжет, це ще й філософський роман, у якому притча про братів-суперників переростає в роздум про сутичку романтичного й прагматичного начал, а «проклятим двором» стає не тільки тюремне подвір’я, а й саме людське життя.

Колись скульптор Пігмаліон вирізьбив із мармуру прекрасну Галатею. Її врода була такою неперевершеною, що автор закохався у своє творіння і попросив Афродіту оживити статую. У п'єсі Бернарда Шоу таким творцем стає професор фонетики Генрі Гігінс, який побився об заклад, що за шість місяців зможе перетворити просту неосвічену квіткарку на леді з вищого світу. І йому це вдалося! Та як далі розгортатиметься сюжет? І чи знадобиться допомога Афродіти?

Повість Ольги Кобилянської «Земля» (письменниця назвала її оповіданням), вдаючись до сучасної термінології, можна вважати справжнім психологічним трилером.

В основу твору лягла подія, що трапилася 1894 р. в селі Димці на Буковині. В одній із тамтешніх селянських родин молодший брат убиває старшого, аби стати єдиним спадкоємцем батьківської землі.

Сповнена драматизмом та просто-таки якимись надлюдськими переживаннями оповідь заполонює уяву читача буквально з перших сторінок і тримає його в напрузі аж до останнього епізоду.

Повість інсценізовано та екранізовано.

Її переклали багатьма мовами світу.

Повість Ольги Кобилянської «Земля» (письменниця назвала її оповіданням), вдаючись до сучасної термінології, можна вважати справжнім психологічним трилером.

В основу твору лягла подія, що трапилася 1894 р. в селі Димці на Буковині. В одній із тамтешніх селянських родин молодший брат убиває старшого, аби стати єдиним спадкоємцем батьківської землі.

Сповнена драматизмом та просто-таки якимись надлюдськими переживаннями оповідь заполонює уяву читача буквально з перших сторінок і тримає його в напрузі аж до останнього епізоду.

Повість інсценізовано та екранізовано.

Її переклали багатьма мовами світу.

До видання увійшли найкращі твори української письменниці Ольги Кобилянської (1863–1942). Вона однією з перших в українській літературі звернулася до відображення жінок-інтелігенток, які прагнули вирватися з міщанського середовища.

Ольга Кобилянська (1863-1942) — відома українська письменниця, учасниця феміністичного руху на Буковині. Однією з проблем, які глибоко її хвилювали, була доля жінки, її право на освіту, працю, громадське життя. Цій проблемі й присвячена повість письменниці «Царівна». Головна героїня твору, вольова і духовно багата Наталка, веде боротьбу з буденним споживацьким світом і є справжньою царівною своєї долі.

Джек Лондон (1876—1916), відомий американський письменник, прожив коротке, але яскраве життя, повне небезпек і пригод. Працюючи з 10 років, не маючи можливості оплатити навчання в університеті, він вирушив на Аляску. Золота не добув, зате привіз із собою сюжети «північних» оповідань і повістей. Уже понад сто років читачі всього світу захоплюються справжніми пригодами, суворою романтикою та благородними почуттями героїв його книжок.

Мартін Іден, простий моряк, випадково опиняється у світському середовищі й закохується у Рут Морз, дівчину з багатої родини... Він вирішує за будь-яку ціну добитися її любові, змінити своє життя, стати знаменитим письменником. Але невідомо, чи здійсняться його мрії, чи принесуть вони щастя... Цей роман, який розповідає про просту людину, що домоглася успіху, про пошук місця в житті, муки творчості й муки кохання, виявився пророчим: Джек Лондон багато в чому повторив долю свого героя.

Знаменитий австрійський письменник Франц Кафка (1883—1924), автор всесвітньо відомих романів «Замок» і «Процес», є ви­знаним новатором у прозі XX століття.

 «Листи до Мілени» адресовані Мілені Єсенській, чеській журналістці, коханій Кафки. Їхній роман розпочався навесні 1920-го і тривав усього кілька місяців, однак листування продовжувалося аж до 1923 року. Саме Мілені Єсенській письменник передав свої щоденники і «Лист батькові», який пізніше став відомим і також увійшов до цього видання. Страхи Кафки, які розпізнала Мілена, не дали їм бути разом. Тож не дивно, що їхні шляхи розійшлися.

У листах Кафки прозирає його самотність, невпевненість у собі, меланхолія. Його не хвилює, що Мілена заміжня. Здається навіть, що причина листування зовсім не кохання до жінки, з якою він бачився усього двічі в житті, а у повному нерозумінні з боку оточуючих, і ці листи — спроба розкрити душу, знайти співчуття й пізнати самого себе...   

Знаменитий австрійський письменник Франц Кафка (1883—1924), більшість творів якого були опубліковані вже після смерті автора, є визнаним новатором у прозі ХХ століття. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його романи «Замок», «Процес», «Америка», а також «Листи до Мілени. Лист батькові».

«Листи до Феліції» адресовані Феліції Бауер — берлінській знайомій, а потім нареченій Кафки, з якою він двічі був заручений, проте подружжям вони так і не стали. Листування з Феліцією тривало понад п’ять років — з 1912-го по 1917-й. Воно відображало всю складність стосунків між адресатами. На жаль, листування одностороннє, оскільки листи самої Феліції письменник спалив після остаточного їхнього розриву. В листах розкривається особистий світ Кафки, особливості його життя й оточення, як це відчував, усвідомлював і переживав сам письменник.

До видання увійшли листи Ф. Кафки до Феліції, написані у 1912 році, в яких він постає невпевненою у собі людиною, котра здатна і на палке кохання, і на глибокий аналіз своїх почуттів...

Видання відомого австрійського письменника Франца Кафки (1883—1924), який є визнаним новатором у прозі XX століття, містить «Подорожні щоденники» та «Вісім зошитів».

У «Подорожніх щоденниках» (1911—1912) описано подорожі до Фрідлянда, Райхенберґа, Парижа, Юнґборна та інших міст. Події, власні враження від побаченого перемежовуються в них з прагматичним викладом фактів.

«Вісім зошитів» (1917—1919) — маленькі зошити у восьму частку аркуша, в яких Ф. Кафка занотовував свої поетичні фантазії, фрагменти майбутніх творів та афоризми.

У видавництві «Фоліо» вийшли друком книжки Ф. Кафки «Процес», «Замок», «Америка», «Листи до Мілени. Лист батькові».

До книги відомого австрійського письменника Франца Кафки (1883—1924) увійшли романи «Замок» та «Процес». У видавництві «Фоліо» також вийшов друком його роман «Америка». Творчість Ф. Кафки також можна вважати автобіографічною. Події особистого життя письменника, його взаємовідносини з нареченою знайшли своє літературне втілення в романі «Процес». Останній рік свого життя герой проживає у рамках судового процесу, хоча його провина невідома навіть суддям, які ведуть справу. Решту своїх днів Йозеф К. намагається контролювати своє життя, чинити опір безглуздим обвинуваченням, Але чим дужче він пручається, то глибше грузне у болоті абсурду. «Замок» — останній, незакінчений і найбільш загадковий роман автора, в якому відобразилися всі теми і конфлікти, що непокоїли письменника протягом його життя. Місце дії роману не має конкретних географічних реалій, бо вбирає в себе весь світ. Головний герой, опинившись у чужому йому середовищі, намагається порозумітися з тими, від кого тепер залежить його доля. Історія героя нагадує перипетії долі самого автора і так само трагічно передає самотність і безпорадність людини в її протистоянні жорстокості й абсурдності життя.