У повісті «Ідоли падуть» Юліана Опільського (справжнє ім’я — Юрій Львович Рудницький (1884–1937), західноукраїнський письменник, історичний романіст) розповідається про часи князювання Володимира Святославовича й запровадження 988 року християнства на Русі. Падуть язичницькі ідоли, народжується нова культура у святих книгах та будівництві величних храмів, у яких домінують кращі зразки архітектури й мистецтва тодішньої Візантії. Текст подається за сучасним правописом із зображенням усіх особливостей мови автора.

Francis Scott Key Fitzgerald (1896–1940) — American writer, author of works about the generation of the «Jazz Age». «The Great Gatsby» novel depicts America in the 1920s. The main character is a man who created himself according to the recipes of American morality, rich, but very lonely.

Френсіс Скотт Фіцджеральд (1896–1940) — американський письменник, автор творів про покоління «епохи джазу». У романі «Великий Гетсбі» змальовано Америку 1920-х років. Головний персонаж — людина, яка створила себе за рецептами американської моралі, яка заможна, але надзвичайно самотня.

Рівень складності – Intermediate

Юрій Іванович Яновський (1902 – 1954) – український прозаїк, поет, драматург, журналіст, редактор і сценарист ВУФКУ, художній керівник Одеської кінофабрики. Сучасники називали його «добрим генієм українського кіно».

Для свого першого роману Ю. Яновський розглядав варіанти назв: «Українське хворе кіно», «Мемуари редактора каторги», «Мемуари старої людини», «Мемуари про море», «Мемуари То-Ма-Кі», «Мемуари голого редактора». «Майстер корабля» – остаточна назва твору, сюжет якого був незвичним, новим для тогочасної літератури. Режисер То-Ма-Кі (Товариш Майстер Кіно – найвище звання для кінематографіста), що від його особи ведеться оповідь, згадує свою молодість і роботу над фільмом, для зйомок якого будувався корабель. Герої роману – творці нового мистецтва, які прагнуть відродити духовність української нації. Цей твір  цікавить тих, хто любить кіно, пригоди, містифікації, незвичні історії кохання і... море.

Злиденний молодий письменник із Христіанії намагається заробити на прожиток написанням статей до місцевої газети. І хоч теми добирає не зовсім вдалі, а розраховані на тонких поціновувачів, усе ж подеколи йому таланить видобути трохи грошей на кілька днів прожитку. Одначе одіозність характеру й постійний голод спонукають літератора до безглуздих учинків і пустощів.

У свідомості напівголодного одинака зринають еротичні фантазії й у кожній стрічній він бачить ідеал вимріяної красуні, яка буцім мешкає в замку Ілаялі. Чи втілиться ця фантазія в реальність? Чи напише митець незрівнянний літературний шедевр? Чи роздобуде копійчину на прожиток і дасть раду своєму непереборному й невситимому голоду?

Володимир Винниченко — бунтар української літератури початку ХХ століття. Він спровокував чимало інтелектуальних конфліктів, та водночас побудував неймовірну літературну й політичну кар’єру. Винниченко став популярним драматургом, автором романів, статей, мемуарів, а в 1917 році очолив Генеральний Секретаріат Центральної Ради.

«Записки Кирпатого Мефістофеля» — роман морального експерименту, у якому чи не вперше в українській літературі відверто аналізуються стосунки між чоловіком і жінкою. Герой, який хоче позбутися власної дитини, бо не бажає бути батьком. Жінка, яка відмовляється робити аборт. Небажана дитина, що зрештою стає психологічним прихистком для головного героя. Автор тестує своє кредо «роби, що хочеш, коли тебе не мучать докори сумління» та шукає межі особистої свободи у стосунках.

Майк Йогансен — український письменник-авангардист. Свого часу він зізнався читачам, що ніколи не зупиняється перед тим, аби порушити ще одну традицію. Це і визначило стиль його творчості — ламати правила та з їхніх уламків витворювати нову поетику.

У цій книжці ви знайдете твори, які стали візитівкою Йогансена, — іронічний, пародійний роман «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію», ключовий для розуміння творчого підходу автора текст «Як будується оповідання» та вибрані поезії.

Це тексти справжнього літературного експериментатора.  Його мета — розхитати наші уявлення про те, якою має бути література, і, з одного боку, занурити читача в мистецьку гру, а з іншого — показати, яке естетичне задоволення можна отримати від цих експериментів.

Усебічно обдарований, енциклопедично освічений Іван Франко (1856–1916) відомий не тільки як поет, прозаїк, драматург, але і як літературознавець, перекладач, публіцист, вчений. За весь час своєї діяльності він видав сім збірок поезій та цілу низку поем, написав близько 15 драм, перекладав з 14 мов твори світових класиків.

Однiєю з найпопулярніших в українській літературі та найбільш знаковою для багатьох театрів і сьогодні є п'єса Івана Франка «Украдене щастя», в центрі якої три постаті: підстаркуватий селянин, його молода дружина та її коханий — жандарм. Драма Франка переростає у трагедію високої напруги, притчу про те, що на чужому нещасті свого щастя не збудуєш.

Михайло Коцюбинський (1864-1913) – тонкий знавець поетичного слова й людської душі, блискучий оповідач. Ці свої таланти письменник сповна розкрив у шедеврі української літератури – повісті «Тіні забутих предків». Історія, яку він розповідає, стара як світ. Її герої – Іван і Марічка, ще  з дитинства палко кохають одне одного, проте не можуть бути щасливими разом. Їхнім родинам байдуже до почуттів молодих людей, бо вони ворогують між собою і навіть заради дітей не ладні вгамувати нікчемні пристрасті. Однак у творі є ще одна, чи не найголовніша дійова особа – авторові вдалося перенести на папір і магічну красу Карпат, і колорит Гуцульщини, з її переказами, віруваннями, символами, які й формують світогляд гуцулів.

Шолом-Алейхем (1859—1916) — єврейський письменник, життя якого було тісно пов’язане з Україною. Тож свого найулюбленішого героя — шляхетного і простакуватого, побожного і сповненого суперечностей, знавця людей і поціновувача  природної краси — Тев’є-молочара автор поселив в українському селі тодішньої Російської імперії.  Нелегко ведеться працьовитому батьку великої родини, в якій аж семеро дочок та й долі їхні не можна назвати щасливими. Проте Тев’єві оповіді-монологи сповнені оптимізму й доброти, пересипані дотепами. Не зраджує герой своєму правилу: якщо не вистачає сліз, то треба сміятися, і тоді, коли розповідає, як царські можновладці  змушують його залишити рідну домівку.

Роман «Сад Гетсиманський», написаний у 1950 році, уславив ім’я Івана Багряного (1906—1963), українського письменника, поета, драматурга, політичного діяча, на весь світ. Це був один з перших творів, в якому вражаюче правдиво зображено всю страшну сутність радянського режиму у роки масових репресій. За кожною сторінкою роману — біль і страждання, відчай і надії тих, кого зім’яла безжальна сталінська машина смерті. Багряний описав те, що сам пережив і про що не можна було мовчати. Головного героя роману він багато в чому наділив своєю долею і своєю вдачею — несхитністю духу й вірою в непереможність добра. Його Андрій Чумак пройшов усі пекельні кола і вистояв, не зламався. І це робить його гідним високого звання людини.

Бернард Шоу (1856-1950) — уславлений ірландський письменник і драматург, лауреат Нобелівської премії. Одну зі своїх п’єс-шедеврів він написав, надихнувшись міфом про скульптора Пігмаліона, який закохується у своє творіння — дівчину-статую і просить богиню вдихнути в неї життя. У Шоу, щоправда, головна героїня — вульгарна квіткарка Лайза Дулитл жива-живісінька, ще й говірка нівроку. «Скульптор» — мовознавець Генрі Гіггінс має виліпити з неї вишукану даму, причепуривши та навчивши правильної мови. Але після вдалого дебюту вихованки, щось пішло не так… П’єса «Пігмаліон» не сходить зі сцени, бо є улюбленицею і постановників, і глядачів. Шалений успіх мала також її перша екранізація — до однойменного британського фільму 1938 року Бернард Шоу написав сценарій і отримав за нього «Оскара». Кадрами з фільму проілюстровано це видання.

Девід Герберт Лоуренс (1885—1930) — англійський письменник початку ХХ століття, відомий перш за все своїми психологічними романами. Найкращий з них — «Коханець леді Чаттерлі», з якого почалася європейська еротична література. 

Його публікація в 1928 році викликала обурення, адже секс вважали гріхом, брудною справою, а відвертий опис еротичних сцен — майже злочином. У романі розповідається про життя пари вищого світу Чаттерлі. Він — аристократ-інвалід, вона — молода леді, яка не має задоволення в сексі й вже втратила надію на материнство через каліцтво чоловіка, — закохується в лісника. Лоуренс спокусився на святе святих — «зламав» у своїй книжці всі станові відмінності.

Готичний роман «Ватек» — унікальне явище в літературі, написаний французькою мовою невеличкий твір англійського письменника Вільяма Бекфорда (1760—1844), що забезпечив автору безсмертну славу і не втратив популярності й донині, твір, що надихав Джорджа Байрона, Едґара По та Говарда Лавкрафта і знайомить читача з дивовижними пригодами допитливого каліфа, світом арабсько-перської міфології, нездоланними чарами фатального кохання та іронічним поглядом на мусульманське святенництво.

«Ліпше поламати ребра ста невинним, аніж пропустити одного винного» — таким було гасло епохи, в якій жили мільйони українців 1930-х, і саме цей трагічний досвід у своєму романі «Сад Гетсиманський» зображає Іван Багряний. На прикладі життя Андрія Чумака автор детально демонструє, як діяв досконалий репресивний механізм радянської системи, як ця система поневолювала і знищувала людей незалежно від їхніх досягнень, походження, віку чи статі. 

Лікар, поет, директор гімназії — у вʼязниці твоє минуле не мало значення: хоч би чого ти досяг, а все одно опиняєшся на самому дні. Та попри всі ці жахи, Іван Багряний переконаний — спротив злу необхідний навіть тоді, коли здається, що боротися далі немає сенсу, а остаточний вибір завжди залежить від людини.

До видання увійшли вибрані твори українського прозаїка, поета, публіциста, одного з основоположників пореволюційної прози Миколи Хвильового (1893–1933), справжнє ім’я якого — Микола Фітільов. Письменник показав вади комуністичного суспільства, правдиво зобразив «юних фанатиків комуни», «вірних псів революції», «липових комуністів».

Патрік Зюскінд (1949) — відомий німецький письменник. Кар’єра його розпочалася з роботи журналіста, одночасно він вивчав історію в університетах Баваріі. Перший успіх прийшов після виходу в 1980 році п’єси «Контрабас», далі були «Парфуми», «Голубка», «Історія пана Зоммера» та інші твори.

Роман «Парфуми», що вийшов у 1985 році і став бестселером, приніс авторові премію Гутенберга за найкращий іноземний роман у 1986-му в Парижі та Всесвітню премію фентезі за найкращий роман у 1987 року. Завдяки своїй багатогранності він подобається читачеві: хтось захоплюється сюжетом, когось приваблює філософське підґрунтя. І кожен самостійно шукає відповідь на питання — хто ж він, цей незвичайний Жан-Батіст-Гренуй? Геніальний злочинець, талановитий злий геній або просто нещасна людина? Чи варто домагатися дивовижними та жахливими способами любові та шани людей, якщо ти їх ненавидиш? Адже тоді, досягнувши мети, не маєш жодного задоволення...

Ця книжка містить дві повісті, що мали для письменниці непересічне значення.  Саме «Людина» відкрила їй шлях до української літератури, бо вперше була написана українською мовою. І водночас, за словами авторки,  принесла  багато «мук творчості» — чотири рази перероблювалася. Тим часом  «За ситуаціями»  писалася  «з такою силою чуття, що викінчуючи її, я цілий вечір плакала», згадувала Ольга Кобилянська. Єднає повісті доля головних героїнь — така різна й однаково складна, які прагнуть жити за своїми ідеалами, та їм несила подолати опір світу, якому вони протистоять.

Книга «Вшанування Каталонії», написана Джорджем Орвеллом (1903 — 1950) з власного досвіду участі в громадянській війні в Іспанії на боці республіканців, — одна з найправдивіших розповідей про ту війну. Наприкінці 1936 року Джордж Орвелл вирушив до Іспанії як кореспондент «BBC» і газети «Observer». У складі ополчення лівої Робітничої партії марксистського об’єднання (ПОУМ) він кілька місяців воював на фронті проти франкістів.

Навесні 1937-го, в Барселоні, куди приїхала його дружина Елін, Орвелл потрапив у протистояння між комуністами й анархо-синдикалістською Національною конфедерацією праці, разом із ПОУМ став на бік анархістів. Після закінчення сутичок іспанські комуністи звинуватили в усьому ПОУМ, заборонили її та почали репресії. Орвелл з дружиною самі ледве не стали жертвами таємних розправ агентів НКВС. Джордж був поранений у горло і втратив голос на цілий рік.

Подружжю вдалося втекти з Іспанії, і 1938 року Орвелл опублікував книгу, написану з позицій антифашизму та антисталінізму. Письменник протестував проти політичних репресій, здійснюваних іспанськими комуністами, тотальної брехні та наклепів, які поширював проти своїх противників Комінтерн.

Джордж Орвелл (Ерік Артур Блер) (1903 — 1950) — всесвітньо відомий англійський письменник.

Орвелл зростав у аристократичній, але бідній сім’ї, і після закінчення навчання виїхав з Англії до її східних колоній, де служив у поліції. Розчарувавшись в системі, пішов у відставку, жив у Лондоні, потім у Парижі, де заробляв миттям посуду, набирався досвіду й вражень, що пізніше наповнять його романи й есе. За його словами, він «покутував колоніальний гріх»: «Я свідомо бажав стати на місце тих, кого вільно або невільно принижував п’ять років, хотів стати жертвою і невдахою. Думка про життєвий добробут, навіть найскромніший, була мені тоді огидна».

Повість «У злиднях Парижа і Лондона» автобіографічна, автор мав на меті привернути увагу суспільства до бідності, що існує у таких заможних містах. Повість була видана 1933 року. Це перший великий твір письменника і він тут вперше використав псевдонімом «Джордж Орвелл».

Пропоноване видання містить вибрані твори видатного українського письменника, драматурга Михайла Петровича Старицького (1840–1904), які в повній мірі показують читачеві багатогранність і майстерність автора, вміння писати в абсолютно різних жанрах. Комедія «За двома зайцями» — добре відома всім історія про хитрого збанкрутілого цирульника, який упадає за двома дівчатами водночас, та зрештою залишається ні з чим. Повість «Облога Буші» відтворює реальні історичні події героїчної оборони містечка-фортеці під час української національно-визвольної війни XVII століття. Пригодницький сюжет твору, сила характерів головних героїв і самопожертва всього населення містечка вражають, а кохання сотниківни Орисі та польського князя Антося зачаровує своєю глибиною.

У найпростішому прочитанні роман «Місто» Валер’яна Підмогильного — це історія амбітного юнака, який переїжджає із села у Київ і будує там нове життя. Його часто порівнюють з героєм «Любого друга» Мопассана й самовпевненими і неперебірливими в засобах  підкорювачами суспільних вершин із сюжетів Бальзака. Однак для Підмогильного це не лише історія кар’єри. Він уписує життя Степана Радченка в історико-культурний контекст тогочасної України.

Маргінал і чужинець Радченко протягом роману цілеспрямовано викшталтовує себе, здобуває освіту, прилучається до інтелектуальної  та творчої еліти. Довколишній світ видається йому дедалі складнішим.

Окрім іншого, роман «Місто», написаний у 1927 році, засвідчував неймовірно важливий здобуток національної революції: повернення урбаністичного простору під українську культурну юрисдикцію. Епоха принизливого самообмеження  в рамках домашньовжиткової рустикальности зосталася позаду, Київ знову ставав осередком потужного мистецького ренесансу.

У скарбницю української драматургії вагому частку вніс великий драматург і талановитий актор Іван Карпенко-Карий (Тобілевич). До видання увійшли вибрані твори «Наймичка», «Безталанна», «Сава Чалий». У них відтворено життя українського народу та визвольну боротьбу козацтва у другій половині XIX століття. Твори І. Карпенка-Карого і сьогодні не втрачають своєї актуальності.

Що ви знаєте про індіанців? Хто вони такі? Яка історія виникнення цього народу, їхній розвиток, звичаї, традиції? Чи насправді вони розуміли мову звірів, птахів та загалом довкілля? Чим вони різнились з-поміж інших людей? На прикладі героя цієї книги Гайявати ви можете пізнати незвичайне життя індіанців, основні риси характеру – любов до рідного краю, відвагу, мужність, готовність прийти на допомогу іншим, а водночас – щиросердність, привітність, уміння і радіти, і кохати, і співати, і пробачати... Дізнаєтесь про легендарні пригоди вождя Гайявати, який, можливо, навчить вас дивитися на світ іншими очима, ніж донині, а також бути готовими захищати те, що дороге вашому серцю, по-справжньому, віддано дружити і любити.

Новий переклад «Ночі проти Різдва», «Вія» та «Старосвітських дідичів» – уточнений і звірений за рукописами Миколи Васильовича Гоголя, він значно точніший, ніж було досі, коли перекладачі намагалися не надто вирізняти українську мову від російської, залишаючи безліч русизмів. Відновлено також купюри, які були зроблені автором, коли його розкритикували за те, що надто багато чудиськ вивів на сцену. Хоча в сучасну епоху горорів – цим уже нікого не здивуєш.

Нові переклади повісті «Шинеля» та комедії «Ревізор» – уточнені й звірені за рукописами Миколи Васильовича Гоголя, вони значно точніші, ніж було досі, коли перекладачі намагалися не надто вирізняти українську мову від російської, залишаючи безліч русизмів. Обидва твори входять в шкільну програму.

Дж. Д. Селінджер (1919–2010) — американський письменник, знаний романом «Ловець у житі», а також своїм відлюдництвом. Його останній твір опубліковано 1965 року; а останнє інтерв’ю він дав аж 1980 року. Зростаючи на Мангеттені, Селінджер почав писати оповідання ще у середній школі й устиг опублікувати кілька з них на початку 1940-х перед тим, як його призвали до армії. Відслужив два роки на фронтах Другої світової війни. У той період і народилася повість «Ловець у житі», яка дуже скоро зажила світової слави.

Історію життя Голдена Колфілда — проблеми дорослішання, підліткова туга та бунтарство — 2005 року додали до списку 100 найліпших англомовних творів за версією Time, Modern Library та багатьох інших читацьких списків. Публікацію та поширення твору часто намагалися заборонити через суд, пояснюючи це вільним вживанням ненормативної лексики та описами сексуальних сцен, що тільки посилювало бажання кожного підлітка дістатися рядків цієї книги.

«Корицеві крамниці» Бруно Шульца вийшли друком 1934 року. В цих оповіданнях письменник змалював у притаманній йому поетичній манері магічного реалізму сюжети з повсякденного життя його рідного Дрогобича — галицького містечка з певним укладом життя, традиціями і ритуалами, що водночас стало земним пристановищем його «республіки мрій».

У пошуках виразних засобів для свого бачення світу автор вдався до насиченої розповіді, мальовничих описів, образної мови, багатої на анахронізми та метафори. Від багатосюжетної, багатошарової прози письменника неможливо відірватися. Про світове визнання творчості Бруно Шульца свідчить дедалі зростаюча кількість перекладів та присвячених йому літературознавчих праць.

Микола Хвильовий — один з найточніших діагностів своєї революційної доби. Автор, який, як ніхто, розумів особливості життєвого вибору своїх сучасників. Письменник, який зрештою й сам вирішив не чекати неминучого арешту і 13 травня 1933-го вистрілив собі у скроню.

Його ім’я стало забороненим. Навіть могилу Хвильового зрівняли із землею, а на її місці влаштували «парк культури й відпочинку». Немає могили, немає пам’ятника, немає текстів… Здавалося б, усе втратилося безповоротно. Втім через роки тексти Хвильового віднайшли свій шлях додому.

У цій книжці ви знайдете три твори Миколи Хвильового — «Повість про санаторійну зону», «Сентиментальна історія» та «Я (Романтика)». Тексти, за якими можна уявити, яким він був, якою була та епоха. Персонажі Хвильового — «безґрунтовні романтики», герої, сповнені розпачу, не здатні навести мости між власним романтичним світоглядом і реальністю, в якій ці цінності втрачають сенс.

До книжки величного кобзаря української літератури увійшли твори з основної шкільної програми за 5–9 класи. Разом із Тарасом Шевченком читачі помилуються затишним вечором українського села, довідаються про важку долю безбатченків, ставлення господарів і панів до приймаків і наймитів, а також поринуть у сторінки історичних подій часів Коліївщини, козаччини й царату.

Іван Багряний (1906—1963; справжнє прізвище — Лозов’ягін) — український письменник, який зазнав жорстокості сталінських репресій. Митця було ув’язнено, заслано до Далекого Сходу, потім була еміграція. Лише після своєї смерті він був реабілітований, став лауреатом Шевченківської премії 1992 року, і його книги почали перевидавати в Україні.

Герой роману «Тигролови», молодий український інженер-авіатор Григорій Многогрішний, катований, голодний, засуджений на 25 років ув’язнення, втік по дорозі до концтабору прямо посеред суворої сибірської тайги. Майор НКВС Медвин — «професійний тигролов» — розпочинає полювання на втікача…

Курт Воннеґут (1922–2007) — американський письменник-фантаст. Є одним із найвагоміших американських письменників XX століття. У творчості майстерно поєднує елементи сатири, чорного гумору й наукової фантастики.

У «Колисці для кішки» (1963) Курт Воннеґут зображає світоустрій, актуальний і нині, й окреслює один зі ймовірних сюжетів розвитку майбутнього. Автор розповідає історію створення атомної бомби й одночасно застерігає читачів, що є й інші, так само жахливі речі, які становлять доволі страшну загрозу майбутньому людства й Усесвіту.

На сторінках книги Курт Воннеґут розповідає історію невзаємної любові та митарств пошуків віри, що підривають і без того хиткий і непевний світоустрій не менше за розщеплення атома. А тим паче, коли світ знайомиться із загадковим льодом-дев’ять, дрібка якого може знищити наш світ набагато хутчіше за атом. І коли троє людей отримують цю смертоносну речовину й ладні використати її на власний розсуд, людству може стати непереливки.

Джулія Ламберт — найліпша актриса Англії. Їй сорок шість років; вона вродлива, багата, знаменита; зайнята улюбленою справою у власному театрі; її шлюб вважають ідеальним; у неї дорослий син...

І так триває до зустрічі з Томасом Феннелом — молодим бухгалтером, якого найняв Майкл, чоловік Джулії, щоб навести лад у рахункових книгах театру. На подяку за те, що Том дав раду з бухгалтерією, Майкл представляє його своїй знаменитій дружині. Бідолашний хлопчина неймовірно бентежиться, червоніє, блідне, і Джулії це приємно — адже вона живе захопленням публіки. Щоб остаточно ощасливити юнака, актриса дарує йому свою фотографію. Перебираючи старі знімки, Джулія згадує своє життя.

Роман між молодим шанувальником і знаною актрисою — звичайний сюжет. А втім, які наслідки цього роману?

Кому ж Джулія подарує своє серце, і чи почуття стане для неї новою реальністю буття? Зважмо, що актори та їхні ролі — суть символи того безладного, безцільного театру дій, що зветься життям. А єдиною реальністю для них є лише гра...

Ґабріель Ґарсія Маркес (1927-2014) – колумбійський журналіст, видавець і політичний діяч, один з найвидатніших письменників ХХ століття. Засновник літературного напряму «магічний реалізм». На початку 1960-х років Маркес переїхав з Колумбії до Мексики, і у 1981 році попросив політичного притулку. У 1982 році йому було присуджено Нобелівську премію з літератури: «за романи та оповідання, в яких фантазія та реальність, поєднуючись, відображають життя і конфлікти цього континенту».

Роман «Сто років самотності» вважають шедевром Ґабріеля Ґарсія Маркеса. Саме за цей твір письменнику присудили Нобелівську премію з літератури. Автор описує історію життя родини Буендіа впродовж ста років. Маркес використовує в своєму творі елементи та образи світових міфів. Буендіа відправляється на пошуки нової землі для своїх нащадків, а злива не припиняється багато років, як у біблійних історіях. Читач може розпізнати риси античних міфів: невидима доля керує вчинками героїв роману, трагічний фінал визначений наперед. Роман написаний у жанрі «магічного реалізму».

Джордж Орвелл (1903—1950) — англійський письменник, що став всесвітньо відомим завдяки роману-антиутопії «1984».

Роман «Бірманські дні» був опублікований 1934 року. Автор описує своє життя на службі в колоніях Британської імперії, використовує реальні події у вигаданій історії. Дія роману відбувається у 1920-х роках в імперській Бірмі, у вигаданому місті. Герої роману — англійці-колоністи, які ставлять себе вище за аборигенів, але займаються дрібними чварами і місцеві жителі, що на вигляд європеїзувалися, але всередині залишилися «таємничим сходом», недоступним розумінню британців. У центрі твору — трагічна доля англійця, який втратив віру в Імперію.

Дві жінки прагнуть любові, уваги й турботи, кохання чоловіка, хочуть пізнати життя в його повноті, але їхні ж заплутані стосунки заважають їм це здійснити. Донька впевнена, що має право втручатися в особисте життя матері, яка рано овдовіла й збирається заміж. Мати намагається уникнути конфліктів, через які сімейні будні перетворюються на пекло. Етика невтручання з боку подруги, яка є відомою особистістю й психологом, не дає змоги змінити закономірний хід подій, аж поки обидві жінки не усвідомлять, що самі мусять відповідати за власні вчинки і слова. Хто насправді винен у тому, що життя летить шкереберть: мати, донька чи..?

Книга про кожного з нас.
Вперше в Україні та українською.

У центрі уваги письменниці є людська душа з її постійними суперечностями і метаннями, непогамовна в пошуках свого місця в цьому роз’єднаному світі, в його розірваних зв’язках. Письменниця переносить фокус свого художнього зображення із зовнішнього світу на світ внутрішній, являючи у своїх творах, зокрема в блискучих щодо художнього вирішення новелах, протистояння цих двох світів, їх постійний антогонізм.

Новели Кейт Шопен – це спогади, не стерті часом, про життя рабовласницької Кoнфедерації з її мораллю, побутом, традиціями, колоритом. Це низка людських історій з їхніми життєвими колізіями, написаних живою, проникливою мовою безпристрасного оповідача, яка вражає до глибини душі.

Альбер Камю завжди прагнув залишатися повністю незалежним і, перебуваючи в гущавині суспільно-ідеологічної битви, не приставати до жодного із суперницьких таборів. Світогляд письменника знайшов яскраве відображення у двох його найбільших філософських працях — «Міфі про Сізіфа» (1942) та «Бунтівній людині» (1951), які свідчать, за визначенням самого автора, про перехід від «етапу абсурду» до «етапу протесту». Якщо в основі «Міфу про Сізіфа» лежить твердження абсурдності буття, уявлення про світ як про царство хаосу і випадковості, то у «Бунтівній людині», проаналізувавши великий історичний матеріал, Камю дійшов висновку про неминучість переродження революції у тиранію, перетворення колишніх борців проти гноблення на значно жорстокіших гнобителів.

Валер’ян Підмогильний (1901—1937) — один із найвидатніших українських прозаїків XX ст. Письменник залишив по собі чималий доробок, хоч і був репресований у розквіті творчих сил.

В. Підмогильний тонко та глибоко відчував контрасти довкола й доносив їх до читача.  Проблема одвічності та незалежності від волі людини життя на землі глибоко трактується в оповіданні «В епідемічному бараці». Теми голоду 1921—1923 років письменник торкається у творі, — який вважав одним зі своїх найкращих, — «Син».  Герої Підмогильного занурені в «межову ситуацію» або наближені до неї, перебувають у складних суспільних обставинах. Митець зважає на психологічні аспекти людського буття, занурюється в підсвідомі стимули вчинків своїх персонажів.

У серії «Рідне» також вийшли друком книжки В. Підмогильного «Остап Шаптала. Повісті», «Місто» та «Невеличка драма».    

Писати Альбер Камю почав у передвоєнний період. 1937 і 1938 рр. в Алжирі виходять збірки його коротких лірично-філософських есеїв і нарисів «Спід і лице» та «Шлюбний бенкет», де у вільній формі, що поєднує філософські медитації та ліричні відступи, знаходить відображення його «середземноморське» світовідчуття. Ці дві ранні збірки, а також короткі есеї, що увійшли 1954 р. до збірки «Літо», — пролог до всієї творчості Камю, адже в них напряму висловлені аксіоми, що визначили його письменницький почерк і яким судилося стати відправними для всіх подальших пошуків письменника.

«Тарас Бульба» — історична повість Миколи Гоголя, в якій художньо узагальнено події, що відбувалися на українських землях за часів існування Запорозької Січі. На прикладах головного героя твору Тараса Бульби та інших персонажів автору вдалося переконливо показати незламність українських козаків у боротьбі за свободу рідного народу.