«Тарас Бульба» — історична повість Миколи Гоголя, в якій художньо узагальнено події, що відбувалися на українських землях за часів існування Запорозької Січі. На прикладах головного героя твору Тараса Бульби та інших персонажів автору вдалося переконливо показати незламність українських козаків у боротьбі за свободу рідного народу.
«Місто» В. Підмогильного — перший урбаністичний роман в українській літературі, з новими героями, проблематикою та манерою оповіді. Автор описав селянську українську молодь, яка у 20-х роках минулого сторіччя тисячами потягнулась у міста здобувати таку недосяжну колись науку.
Валер’ян Підмогильний (1901—1937) — український письменник і перекладач, один із найвидатніших прозаїків українського «розстріляного відродження».
Минуло майже сто років від написання роману «Місто», але він і досі є актуальним. І сьогодні мрійники вирушають у мандри, полишаючи свої домівки в селах, у пошуках кращої долі й далеко не завжди знаходять те, що шукають.
Молодий енергійний сільський юнак Степан Радченко приїздить до Києва, вступає до економічного вишу й сподівається повернутися з новими знаннями на село. Він зустрічається із сільською дівчиною Надійкою, сумлінно навчається в інституті, але гординя й амбіції беруть своє, і Степан вирішує підкорити місто…
Після масових репресій інтелігенції 1930-х років, під які потрапив також і Валер’ян Підмогильний, роман «Місто», як і інші твори письменника, був заборонений до 1989 року.
«White Fang» is an adventure novel by American writer Jack London (1876—1916). The main character is a wolf named White Fang. It is a story of a wolf that was tamed in times of gold fever on Alaska. A big part of the story is shown from animals’ perspective.
«Біле Ікло» — пригодницький роман американського письменника Джека Лондона (1876—1916), головним героєм якого є вовк на прізвисько Біле Ікло. Це розповідь про долю прирученого вовка під час золотої лихоманки на Алясці. Значну частину історії показано очима тварин.
Едгар Аллан По (1809—1849) — американський поет, прозаїк, критик, редактор, один із перших професійних письменників США, який жив тільки літературною працею й зазнав слави й популярності. Проте його не відразу зрозуміли й оцінили на батьківщині. Його життя, як і його твори, сповнено трагізмом і таємницею.
Роман «Оповідь Артура Гордона Піма» Е. По намагався видати за реальний документ, адже він починається як звичайна розповідь про морські пригоди. Тим дивнішими й страшнішими стають подальші події, які призводять до просякнутого жахом Незрозумілого.
Щоденник Артура Гордона Піма оповідає не тільки про пересічні пригоди морської експедиції — подорож до Південного полюса стає для героїв досвідом занурення в Безодню, зіткнення зі Смертю, зустрічі з безмежним Хаосом буття, який змушує пережити світоглядний Жах.
До збірки також увійшли такі оповідання, як «Елеонора», «Падіння дому Ашерів», а також легка іронічна новела «Шахрайство як точна наука» про те, як «правильно обманювати» і що потрібно робити, щоб не бути обдуреним.
Едгар Аллан По (1809—1849) — американський поет, прозаїк, критик, редактор, один із перших професійних письменників США, який жив тільки літературною працею й зазнав слави й популярності. Проте його не відразу зрозуміли й оцінили на батьківщині. Його життя, як і його твори, сповнено трагізмом і таємницею.
Одне з найвідоміших оповідань Едгара По «Золотий жук» — про пошук піратських скарбів, що нагадує дитинство й пригоди. Головний герой Вільям Легран — відлюдник із різким характером. Саме Леграна слід уважати прототипом Шерлока Холмса.
Тандем проникливого сищика-аматора та його колеги, заплутаний злочин, непередбачувана розв’язка — про все це в оповіданнях «Убивства на вулиці Морг», «Викрадений лист».
«Правда про історію з містером Вальдемаром» дуже коротка й проста розповідь: гіпнотизер-дослідник бажає з’ясувати, чи схильна людина в стані агонії до дії гіпнозу та якою мірою і як довго можна затримати гіпнозом настання смерті. Він піддає месмеричному впливу свого приятеля Ернеста Вальдемара, який вмирає від сухот.
Джордж Орвелл (справжнє ім’я — Ерік Артур Блер) — англійський прозаїк, есеїст, журналіст і критик. Його творчість характеризується пронизливою соціальною критикою, опозиційністю до тоталітаризму та відвертою підтримкою демократичних прагнень людства. Автор та популяризатор в політичному дискурсі терміна «холодна війна». Повість «Колгосп тварин» — один із найвідоміших у світі алегоричних творів — вперше опублікована 17 серпня 1945 року. За словами Орвелла, у книзі описано події революції 1917 року в Російській імперії й становлення епохи сталінської диктатури в Радянському Союзі. Орвелл був нещадним критиком Йосипа Сталіна і ворогом сталінізму ще з часів громадянської війни в Іспанії. Орвелл вважав, що у Радянському Союзі панує жорстока диктатура, заснована на культі особистості та посилена пануванням терору. Легковпізнавані персонажі та події книги дають можливість поглянути на криваві та страшні сторінки історії нашої держави з нової точки зору, та отримати щеплення від ідей комунізму на багато поколінь вперед.
Поема Абулькасима Фірдоусі «Шах-наме» — одне з вершинних явищ світової літератури, епопея іранського народу. Вона охоплює період правління п’ятдесяти легендарних шахів Ірану та поділяється на міфологічну, героїчну й історичну частини. Поет із великою майстерністю поєднав народні перекази та історичні свідчення багатьох джерел. Окрім цікавих сюжетів, поема знайомить сучасного читача з основами зороастрійського релігійного світогляду, для якого характерна боротьба світлих і темних сил, добра і зла, ідеали високої моралі та справедливості. «Шах-наме» переклали багатьма мовами світу, українцям подарували її окремі розділи Агатангел Кримський та Василь Мисик. Четверта книга епопеї Абулькасима Фірдоусі «Шах-наме» містить оповідь про Сіявуша, Кей-Кубада, сина шаха і таємничої красуні, який не посів престолу через підступність дружини шаха Судабе, а потім загинув за наказом володаря Турану Афрасіяба. Але від шлюбу Сіявуша і дочки Афрасіяба Фаранґіс народився Кей-Хосров, який згодом стає шахом Ірану і месником за смерть батька.
Анатолій Дімаров (Анатолій Гарасюта — 1922–2014) народився в Миргороді на Полтавщині в учительській сім’ї. Коли родину розкуркулили, заради безпеки дітей батьки розлучилися. Його мати вказала що чоловік помер, змінила документи й дала дітям своє дівоче прізвище.
«Містечкові історії» — це серія невеличких повістей, у яких автор висуває низку морально-етичних проблем життя українців за радянських часів.
Жива мова, цікаві герої та сюжет занурюють у світ українського села, починаєш розуміти людей довкола. Автор не робить своїх героїв ідеальними — вони такі, якими є звичайні люди зі своїми вподобаннями й недоліками.
Героям повістей притаманні висока громадська активність, готовність прийти на допомогу, вміння обстоювати свої життєві переконання. Такі герої, як Панас Юхимович, Загурко, Кобзик — люди безпринципні й нестійкі. Пішовши на компроміс із власною совістю, вони самоізолювалися, збайдужіли до всього, крім свого добробуту.
Анатолій Дімаров (1922–2014) написав «Міські історії» у роки своєї творчої зрілості. Проте не тільки досвідченість автора сприяла тому, що вони посіли незаперечне місце серед знакових творів його чималенького доробку й набули популярності в читачів. У часи несвободи й «грому перемог» соцреалізму ці оповіді привертали увагу насамперед незвичною тематикою – родинні стосунки, страждання й радощі героїв. Не надумані, не штучні. Адже, за словами письменника, він в архіви не ходив, очевидців не шукав. Те, що зворушувало в житті, те й описував. І робив це завжди з неабиякою майстерністю, бо володів особливим даром бачити душу людини, розуміти тих, хто жив непомітно для інших, наче скрадаючись і водночас переживаючи значні потрясіння, потерпаючи від несправедливості, щиро радіючи несподіваним подарункам долі. Ці непрості історії спонукають до роздумів: автор, зазвичай психологічно тонко змалювавши ситуацію, усувається від оцінювальних суджень.
The storytelling method is the study of language with the help of short stories. Stories help to practice grammar and vocabulary, promote imagination, speaking, listening, and writing. This technique is perfect for different age groups, children, as well as teenagers, and adults.
The book contains stories by A. Conan Doyle, Jerome Kl. Jerome, G. K. Chesterton,
O. Henry, Saki, Dion Fortune, Jack London, for university students.
Сторітелінг — це вивчення мови за допомогою історій. Розповіді допомагають відпрацьовувати граматику та словниковий запас, сприяють розвитку уяви, говоріння, слухання, письма. Цей прийом ідеально підходить для різних вікових груп, дітей, а також підлітків та дорослих.
Книга містить новели Артура Конан Дойла, Джерома К. Джерома, Гілберта Честертона, О. Генрі, Сакі, Діон Форчун, Джека Лондона, рекомендовані для студентів ЗВО.
The storytelling method is the study of language with the help of short stories. Stories help to practice grammar and vocabulary, promote imagination, speaking, listening, and writing. This technique is perfect for different age groups, children, as well as teenagers, and adults.
The book contains stories and fairy tales by Flora Annie Steel, Ernest Thompson Seton, Katharine Pyle, Joseph Rudyard Kipling, Frances Freeling Broderip, W. H. Hudson, Louisa May Alcott, Edith Nesbit, Lucretia P. Hale, George Madden Martin for children and elementary school students.
Сторітелінг — це вивчення мови за допомогою історій. Розповіді допомагають відпрацьовувати граматику та словниковий запас, сприяють розвитку уяви, говоріння, слухання, письма. Цей прийом ідеально підходить для різних вікових груп, дітей, а також підлітків та дорослих.
Книга містить історії та казки Флори Енні Стіл, Ернеста Томпсона Сетона, Кетрін Пайл, Джозефа Редьярда Кіплінга, Френсіс Фрілінг Бродеріп, В. Х. Хадсон, Луїзи Мей Олкотт, Едіт Несбіт, Лукреції П. Хейл, Джорджа Меддена Мартіна для учнів початкової школи (1— 4 класи).
The storytelling method is the study of language with the help of short stories. Stories help to practice grammar and vocabulary, promote imagination, speaking, listening, and writing. This technique is perfect for different age groups, children, as well as teenagers, and adults.
The book contains stories by Arthur Conan Doyle, Joseph Rudyard Kipling, Jack London, W. H. Hudson, Louisa May Alcott, Saki, Dinah Mulock Craik, Maria Edgeworth, Gilbert Keith Chesterton for middle school students.
Сторітелінг — це вивчення мови за допомогою історій. Розповіді допомагають відпрацьовувати граматику та словниковий запас, сприяють розвитку уяви, говоріння, слухання, письма. Цей прийом ідеально підходить для різних вікових груп, дітей, а також підлітків та дорослих.
Книга містить новели Артура Конан Дойла, Джозефа Редьярда Кіплінга, Джека Лондона, В. Х. Хадсон, Луїзи Мей Олкотт, Сакі, Діна Мулок Крейка, Марії Еджворт, Гілберта Кіт Честертона, рекомендовані для учнів середньої школи (5—7 класи).
The storytelling method is the study of language with the help of short stories. Stories help to practice grammar and vocabulary, promote imagination, speaking, listening, and writing. This technique is perfect for different age groups, children, as well as teenagers, and adults.
The book contains stories by Jack London, S. Weir Mitchell, Arthur Conan Doyle, Saki, Lucretia P. Hale, Ernest Thompson Seton for high school students.
Сторітелінг — це вивчення мови за допомогою історій. Розповіді допомагають відпрацьовувати граматику та словниковий запас, сприяють розвитку уяви, говоріння, слухання, письма. Цей прийом ідеально підходить для різних вікових груп, дітей, а також підлітків та дорослих.
Книга містить новели Джека Лондона, Сайласа Вейр Мітчелла, Артура Конан Дойла, Сакі, Лукреції Хейл, Ернеста Томпсон Сетона для старшого шкільного віку (8—11 класи).
До збірки «Вибране» увійшли твори письменників Миколи Зерова (1890–1937) і Євгена Плужника (1898–1936).
Микола Зеров — визнаний лідер групи неокласиків, які встанови ли нові стандарти літературної майстерності, модернізували поетичну мову, означили європеїстську традицію в українському письменстві. Євген Плужник — винятковий і неповторний поет-імпресіоніст і прозаїк. Його твори сповнені ідеєю гуманізму, а своїми особистими ви тонченими враженнями та спостереженнями за мінливими людськими відчуттями і переживаннями він прагнув поділитися з читачем і вплинути на його світогляд.
Мігель де Сервантес Сааведра (1547—1616) прожив життя, повне пригод і драматичних подій. Він воював, був поранений, провів 5 років у полоні, сидів у в’язниці, бувши несправедливо засуджений. Писав п’єси, оповідання та повісті, а зажив слави романом «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі», який 2002 року був визнаний Нобелівським інститутом найкращим літературним твором в історії людства.
Бідний сільський гідальго, Алонсо Кіхано, начитавшись романів про благородних лицарів, мандрує разом з вірним Санчо Пансою. Відтепер він — Дон Кіхот з Ламанчі, Лицар Сумного Образу. Скотарку із сусіднього села він уявляє прекрасною дамою Дульсінеєю Тобоською, заради якої готовий на подвиги. Заїжджий двір Дон Кіхот вважає феодальним замком, мідницю цирульника — золотим шоломом. Але всі його героїчні вчинки закінчуються тяжкою й водночасно смішною історією...
Мігель де Сервантес Сааведра (1547—1616) прожив життя, повне пригод і драматичних подій. Він воював, був поранений, провів 5 років у полоні, сидів у в’язниці, бувши несправедливо засуджений. Писав п’єси, оповідання та повісті, а зажив слави романом «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі», який 2002 року був визнаний Нобелівським інститутом найкращим літературним твором в історії людства. Усі спроби навести на розум Дон Кіхота та змусити його відмовитися від лицарських подвигів виявилися безрезультатними. Він знову вирушає в подорож і в дорозі зустрічає дука і дукиню, які вже чули про Лицаря Сумного Образу та його зброєносця. Дук запрошує Дон Кіхота й Санчо у свій замок, де з героями трапляється безліч пригод: Дон Кіхот «звільняє від чар» бородату дуенью, а Санчо Пансу призначають губернатором острова.
Ніжна душею бунтарка, яка жила на зламі епох, країн і світів. Майстерна мисткиня, яка словами малювала чарівні пейзажі й влучні психологічні портрети. Це Ольга Кобилянська — письменниця, яка підписувала твори власним ім’ям за часів, коли її колеги ховалися за псевдонімами.
Якщо вам хочеться зупинитися й відпочити душею чи набратися сил для руху вперед — саме її твори надихнуть вас. Драматична історія «В неділю рано зілля копала» покаже нові грані кохання. А героїні повістей «Царівна» й «Людина» — живі, рішучі, волелюбні — поділяться з вами світлом своїх душ і допоможуть розгорнути крила, щоб летіти до мрії.
У романі-хроніці «Люборацькі» український письменник Анатолій Свидницький (1834–1871) показав руйнування патріархальних традицій в середовищі духовенства України у 40–60-х роках XIX століття, розкрив разючу несумісність природних нахилів дитини і тодішньої системи навчання, покликаної муштрою витравлювати в дітей будь-яке почуття самоповаги та громадської ініціативи.
У новелах О. Генрі дуже важливим є елемент театральності, що, безсумнівно, пов’язаний з фаталізмом самого автора, вірою у Випадок або Долю. Звільняючи своїх героїв від «глобальних» роздумів і рішень, О.Генрі ніколи не відвертає їх від моральних орієнтирів: у його маленькому світі діють тверді закони етики, людяності — навіть у тих персонажів, чиї дії не завжди погоджуються із законами.
Читач мимоволі співчуває героям — сміливцям з авантюрних історій про Дикий Захід, шахраям-романтикам, «маленьким американцям», які шукають свою мрію на вулицях мегаполіса.
Серед письменників та інтелектуалів минулого сторіччя, творчість яких викликала великий інтерес серед інтелігенції Заходу й чинила на неї значний вплив, одне з чільних місць належить французькому письменнику, лауреату Нобелівської премії Альберу Камю (1913—1960). Вагомість його внеску в літературу і духовну культуру ХХ сторіччя важко переоцінити. Цікавість сучасного читача до творів Камю аж ніяк не зменшилась. Тож можна з певністю сказати, що творчість цього письменника витримала найсуворішу і найсправедливішу перевірку — перевірку часом.
«Чужий» (1942) — дебютна повість Альбера Камю, яку вважають творчим маніфестом письменника, його проповіддю абсолютної свободи. Людське існування представлено в ній як ланцюжок випадковостей, що практично не залежать від волі людини, яка пристосовується як може до пропонованих умов. Провина головного героя повісті Мерсо у тому, що він не грає за нав’язаними йому правилами, відмовляючись брехати собі та іншим, навіть якщо це шкодить його власній вигоді. Це й перетворює його на чужинця, неприйнятного для суспільства.
Жозе Сарамаґо (1922—2010) — португальський письменник, якого вважають одним з найвпливовіших літераторів сучасності, лауреат Нобелівської премії 1998 року. Його твори перекладено 30 мовами світу, а їхній загальний наклад сягає двох мільйонів примірників. Одним із «секретів успіху» Сарамаґо є його унікальний стиль письма (з особливим синтаксисом і пунктуацією) — текст, повний магії, фантастики, реальності, філософської глибини, де слова набувають нових, несподіваних значень. Через провокативність і альтернативні погляди Сарамаґо навколо його книг неодноразово розгорялися політичні та церковні скандали.
«Сліпота» — це історія про те, як в одному безіменному мегаполісі люди раптом всі осліпли, крім однієї жінки, і до чого це призвело. Це алегорія про людське життя — безжально-іронічна, приголомшливо-страшна і до сліз прониклива. І все ж вона вселяє впевненість, що людина спроможна все подолати, і після прочитання цієї книги, за визнанням численних читачів, хочеться дивитися на світ широко відкритими очима і просто — жити. Тому що нічого важливішого за це й бути не може.
Джозеф Конрад (1857–1924, справжнє ім’я — Теодор Юзеф Конрад Корженьозський) народився в місті Бердичеві, колишньої Подільської губернії. Поляк за походженням, він отримав визнання як класик англійської літератури. Автор захопливих романів про морські пригоди.
Роман «Визволення» — найбільший і найкращий із романів Конрада, над яким він працював майже двадцять років. У ньому він розповідає про тяжке життя індонезійського народу, що веде жорстоку боротьбу з колонізаторами.
Далеко на сході між глибинами двох океанів загубилися великі й малі острови, населені вільними нечисленними малайськими племенами. Капітан Лінгард, один із небагатьох, хто відвідував ці місця, давно замислив дуже важливу справу. І хто б міг подумати, що йому на заваді стане беззахисна яхта, яка сіла на мілину в цих маловідомих місцях, а її господар вперто відмовляється від допомоги Лінгарда. На цій яхті капітан знайомиться з чарівною молодою жінкою… його чекають таємничі й небезпечні пригоди, любов і втрати.
Фрідріх Ніцше (1844—1900) — видатний німецький філософ і мислитель ХІХ століття, чиї твори мали вибуховий ефект і зробили його чи не найцитованішим філософом у ХХ сторіччі. Отримавши класичну освіту і ставши професором філології у 24 роки, Ніцше до того ж захоплювався музикою, яку вважав найвищим проявом творчого духу. Його першим філософським твором стало «Народження трагедії з духу музики» (1872). Саме в цей період Ніцше захопився філософією Шопенгауера і музикою Вагнера. Але бунтівна натура мислителя не дала йому довго зачаровуватися ідеалізмом, як не спокусив його і матеріалізм. Ніцше знайшов свій особистий шлях — він називав себе філософом неприємних істин. Зміни у світогляді сприяли тому, що він став сповідувати ірраціоналізм та «волю до влади». Вінцем його філософії стала «книга для усіх і ні для кого» — «Так говорив Заратустра» (1883—1885). А представлену в нашому виданні «Веселу науку» (1881—1882, друге видання — 1886—1887) Ніцше пізніше називав коментарем до ще не написаного «Заратустри».
Афористичність, що притаманна творам Ніцше, його неабиякий літературний хист зробили його творчість надбанням не тільки філософії, а й літератури. І саме це пояснює його популярність — творами Ніцше захоплювались і шанувальники художньої літератури.
Фрідріх Ніцше (1844–1900) – видатний німецький філософ і мислитель ХІХ століття, чиї твори мали вибуховий ефект і зробили його чи не найцитованішим філософом у ХХ сторіччі. Отримавши класичну освіту і ставши професором філології у 24 роки, Ніцше до того ж захоплювався музикою, яку вважав найвищим проявом творчого духу. Його першим філософським твором стало «Народження трагедії з духу музики» (1872). Бунтівна натура мислителя не дала йому довго зачаровуватися ідеалізмом, як не спокусив його і матеріалізм. Ніцше знайшов свій особистий шлях – він називав себе філософом неприємних істин.
В нашому виданні представлено дві роботи Ніцше: «Шопенгауер як вихователь» (1874) та «Сутінки ідолів» (1888). В першій з них Ніцше звертається до філософії Артура Шопенгауера, який був представником філософії волюнтаризму. Воля, в його розумінні, була тим космічним принципом, на якому базується Всесвіт. Захоплення метафізикою та етикою Шопенгауера мало неабиякий вплив на творчість самого Ніцше – його головний, хоч і не завершений, твір має назву «Воля до влади» (1886–1888). «Сутінки ідолів» зачіпає актуальну для кінця ХІХ – початку ХХ століття тему деградації європейської цивілізації та культури з її потягом до декадансу і смерті. В цій роботі Ніцше піддає критиці творчість тих мислителів і письменників, з якими не погоджується – від Платона до Руссо.
Еміль Золя (1840 – 1902) – видатний французький письменник, журналіст, критик, відомий як засновник і головний теоретик натуралістичної прози, який прагнув науково обґрунтувати свій літературний метод, шукаючи зв’язок між природним та соціальним корінням людської психології.
Неухильно дотримуючись свого кредо «Nulla dies sine linea» («Ані дня без рядка»), Золя вдалося стати одним із найпопулярніших письменників останньої чверті ХІХ ст. світового рівня, започаткувати окремий літературний напрям, втілити свій найбільший творчий задум – написати цикл з двадцяти романів «Ругон-Макари» (1870 – 1893), «природну і соціальну історію однієї родини за часів Другої імперії». Більшість його творів перекладено десятками мов та екранізовано. Золя також прославився участю в справі Дрейфуса, надрукувавши на початку 1898 року в газеті «L’Aurore» статтю «Я звинувачую», після чого мусив тікати до Англії через загрозу ув’язнення.
«Пастка» – один із найголовніших творів Еміля Золя, в якому письменник повною мірою реалізує свій творчий метод. «Пастка», «найнатуралістичніший» роман в усьому доробку автора, зазнав шаленої критики за відверту фізіологічність і стиль та водночас приніс письменникові світову славу й визнання.
Дія твору відбувається в паризькому передмісті середини ХІХ ст. На прикладі однієї родини Золя змальовує побут і проблеми нижчих верств населення тогочасної Франції, показує вплив середовища на людину, говорить про роль жінки в суспільстві, висміює людське невігластво. Відвертість, безкомпромісність, ба навіть жорстокість роману роблять його блискучим літературним артефактом, актуальність якого не тьмяніє й понині.
Джордж Орвелл (1903–1950) – англійський письменник і публіцист, який став знаменитим завдяки найвідомішому роману в жанрі антиутопії «1984», де він змалював жахливе тоталітарне суспільство майбутнього, а також повісті «Колгосп тварин», що в алегоричній формі розповідає про часи становлення СРСР.
На жаль, на тлі цих відомих книжок для багатьох читачів і досі залишається в тіні інший доробок письменника, зокрема його другий роман «Бірманські будні», в основу якого ліг період, коли молодий Джордж Орвелл з 1922 по 1927 рік служив у Бірмі полісменом в імперській поліції Великобританії. Це розповідь про темний бік Британської Індії, що викриває неприємні та ганебні епізоди з життя імперії, які на власні очі довелося спостерігати молодому Еріку Блеру і які назавжди змінили його світогляд – ще до того, як він став Джорджем Орвеллом, одним із найшанованіших і найцитованіших письменників ХХ століття.
«Бірманські будні» – другий роман у бібліографії Джорджа Орвелла, написаний 1934 року, в якому вже тоді можна помітити зародки тих основних для письменника тем, які згодом ще гучніше і зловісніше прозвучать у культових «1984» і «Колгоспі тварин». В основу роману ліг особистий досвід Орвелла, коли він жив у Бірмі, де служив полісменом у колоніальній поліції Великобританії. Цей час знаменує переломну мить у житті Орвелла – саме тоді відбулася трансформація снобістського хлопчика-випускника приватної школи в письменника, який став голосом суспільної совісті.
Головний герой роману Флорі – своєрідне альтер-еґо письменника, самотня й нужденна людина, яка втрапила у пастку могутньої системи, що руйнує в людині все хороше. Його оточують люди, з якими у нього немає нічого спільного і яким він не може повністю відкритися, оскільки і бірманці, і британці, і сам Флорі заплямовані колоніальним режимом, в умовах якого їм доводиться жити.
Повість Івана Яковича Франка «Для домашнього огнища» спершу побачила світ польською мовою в 1892 році і лише через кілька років – українською. Описані у ній події відбуваються в Галичині і пов’язані з сім’єю капітана Антося Ангаровича, котрий, повернувшись із Боснії додому, пізнає жахливу істину про діяльність його коханої дружини. Автор майстерно будує сюжет, зберігаючи інтригу до кінця.
До видання ввійшли вибрані твори класика українського письменства Івана Яковича Франка — поезії зі збірок «З вершин і низин», «Зів’яле листя», «Мій Ізмарагд», «Із літ моєї молодості», а також поеми «Іван Вишенський» та «Мойсей».
The novel «The Secret Garden» by the Anglo-American writer Frances Burnett (1849–1924) is about an orphan girl named Mary. One morning, Mary discovers an abandoned garden. She begins to take care of him. The garden helps Mary and her friends to notice the beauty and charm of every moment, to open their hearts to love all living things.
У романі англо-американської письменниці Френсіс Бернет (1849–1924) «Таємний сад» йдеться про дівчинку-сироту Мері. Якось уранці Мері виявляє занедбаний сад. Вона починає за ним доглядати. Сад допомагає Мері та її друзям помітити красу та чарівність кожної миті, розкрити серце для любові до всього живого.
Рівень складності – Intermediate
До вибраної публіцистики та есеїстики Івана Франка увійшли як добре відомі, так і заборонені в радянський час твори («Що таке поступ?», «Ukraina irredenta» та інші), а також ті, що були спотворені цензурою. Есеї були вибрані за їхньою актуальністю у наш час та за сьогоднішніми запитами читачів.
Важливим є розділ, де Іван Франко одним із перших ставить за мету здобуття Україною незалежності, розглядаючи працю Ю. Бачинського «Ukraina irredenta», тобто «Україна уярмлена». В інших статтях він дотепно і ґрунтовно розбиває усі марксистські міфи, доводить вторинність і плагіат марксівських теорій.
Цікавими будуть для читача статті з описами шляхетських переверзій, їхніх любовних пригод, а також стаття про короля балагулів — Антіна Шашкевича, відчайдушного гульвіси й авантурника.
До вибраної публіцистики та есеїстики Івана Франка увійшли як добре відомі, так і заборонені в радянський час твори, а також ті, що були спотворені цензурою. Есеї були вибрані за їхньою актуальністю у наш час та за сьогоднішніми запитами читачів.
Нікого не залишать байдужими статті Каменяра про проблемні стосунки українців з поляками і росіянами, бо ці теми є пекучими й зараз. Стаття «І ми в Європі» показує нам, як грубо і тотально мадяризували угорці закарпатське населення, як замикали школи, переіначували географічні назви, затираючи будь-який слід по українцях.
З цікавістю читач довідається про всі підступи москвофільства, фінансованого Москвою. Адже це теж сьогодні, в час війни, є актуальною проблемою. Поруч з цими архіважливими статтями поміщено й розділ, присвячений народним віруванням.
Ім’я всесвітньовідомої феміністки Симони де Бовуар перш за все асоціюється з її класичною соціологічно-філософською працею «Друга стать», принаймні в нашій країні. Проте не менш цікавою є її художня проза. До цієї книжки, яка вперше вийшла друком у 1967 році, увійшли два мініромани, «Свідомий вік» і «Ошукана жінка», а також «Монолог», невеличкий твір, чий літературний жанр можна визначити не інакше як, власне, «монолог».
Роман “Незавершений портрет” – це своєрідна і зворушлива сповідь людини, що опинилася за крок до безодні. Що привело її до такого рішення, який несусвітній розпач змусив глянути в око прірви? Саме з цієї миті й починається неквапливий зворотній відлік життя головної героїні роману – Селії …
Чи так вже й випадково письменниця вихопила саме цю, абсолютно непримітну з-поміж тисяч інших, долю жінки, яка вже невзмозі пручатися життєвим викликам? Авжеж – ні. Роман великою мірою перегукується з долею самої Агати Крісті, що чітко було підтверджено її “Автобіографією”, опублікованою аж через сорок років після “Незавершеного портрета”. Безсумнівно, роман пройнято її власною, і тому такою нестерпною, тугою за Часом – з її безхмарним дитинством, солодкою порою юності, осяяною наївною готовністю до абсолютного щастя… а ще з усіма подальшими стресами: смертю матері, зрадою чоловіка, – через що, власне, рухнув у одночассі цілий – такий безхмарний – світ як письменниці, так і її героїні.
Відомо, що в грудні 1926 року Агата Крісті збудоражила чи не всю Англію: не маючи змоги пережити глибокий розпач після зради чоловіка, вона (як і її Селія) в стані дисоціативного розладу просто щезла від світу і самої себе, її шукали 11 днів. Бо що є душа в стражданні – вона як метелик, пришпилений чужою рукою до капелюшка живим (!) – дитячий травмуючий спогад Селії – другого “я” письменниці.
До всього сказаного про роман, це ще й гостро ностальгійний твір, де на тлі соціальних катаклізмів вмістилося життя кількох поколінь з їхнім побутом, стилем життя, життєвим досвідом – усім тим щемливим, що назавше кануло в Лету, проте для нас, сучасних читачів, безсумнівно, становить неабиякий інтерес.
«Тягар любові» – останній шедевр цього жанру – являє нам історію любові в її найглибинніших і найтонших проявах: від всепоглинаючої ніжності і турботи до сліпої саможертовності, від наснаги до життя до несподіваної сили, здатної це життя вщент спопелити.
Лора Франклін здається всім дивною, незбагненною дитиною. Лише єдиний батьків друг, мудрий містер Болдок розуміє, як вона гірко страждає через брак батьківської уваги. Ревнощі до новонародженої сестрички пробуджують у дівчинці бажання будь-що позбутися немовляти. Вона навіть просить у Бога, щоб той забрав дитину в Рай. Проте однієї доленосної ночі все кардинально змінюється. Коли благання Небес здаються почутими, Лора рятує крихітну Ширлі в пожежі, важачи власним життям. З того часу її єство переповнює одержима любов, палка, аж до самозречення, потреба піклуватися сестрою. Вона й сама не помічає, коли її надмірна любов і піклування стають тягарем для рідної людини, руйнують її долю.
Тож чи можна прожити чуже життя? Чи можна ощасливити інших, огорнувши їх коконом благополуччя, відгородивши від власних, можливо, й «неправильних», бажань?
Письменниця з проникливістю надтонкого психолога підводить нас до власних висновків, що випливають з життєвих колізій її персонажів.
Юна Ізабелла Чартріс цілком підпадала б під визначення «загадкова слов’янська душа», аби не була англійською аристократкою. Напередодні весілля з молодим і гарним кузеном Рапертом Сен-Лу вона тікає з потворним простолюдином Джоном Ґебірелом, який відмовляється від щойно здобутого місця депутата британського парламенту.
Невже таке велике кохання пов’язало цих людей? Ні, мотивація героїв дещо інша. Не лише прагнення достатку і високого соціального статусу може бути рушійною силою дій людини. Іноді набагато сильнішою є одержимість ненавистю, бажання принизити. А також несвідоме бажання зійти з одвічного шляху, який судився ще до народження.
Зрештою, мотивація людських вчинків, іноді незрозуміла й непередбачувана, є чи не головною темою роману Мері Вестмакот «Мить троянди і мить тиса».
«Розлука навесні» – це книга про кожного з нас.⠀
Один iз шести психологічних романів, який Аґата Крісті, за її словами, «писала, як хотіла писати, а для художника нема більшого задоволення, ніж це».
Леді Джоан, головна героїня роману, через несприятливу погоду змушена лишитися наодинці з найсокровеннішими думками.
На краю цивілізації в безкінечній пустелі вона, немов у ритриті, дізнається про те, чого не розуміла й не хотіла усвідомити, зокрема й себе.⠀
Переосмислення відчуттів й власного життя, передусім стосунків з найріднішими, змінює її ставлення до тих, хто поруч і тих, хто вплинув на звичний неспішний перебіг подій, які зринули в пам’яті.⠀
Леді Джоан прагнула в цій подорожі побачити незнаний далекий світ, провідати доньку в Багдаді, відволіктися від рутини, але, зрештою, чи несподіванки є просто несподіванками, а не закономірністю?..
«Хліб геніїв» – це один із шести психологічних романів, драматична сімейна сага, герої якої – богемне покоління збіднілої аристократії..⠀
Геніальний композитор, високоосвічений молодий чоловік, нащадок шляхетного роду – Вернон Дейр здобув освіту у Кембриджі, обізнаний з історією мистецтв і найновіших відкриттів науки свого часу, мріє створити найвеличнішу оперу, сценографія й магія музики якої приголомшить людську уяву.
Він зачарований творчістю Всеволода Меєргольда, реформатора театру й засновника акторської системи «біомеханіки», Арнольда Шенберґа, творця експресіонізму в музиці, захоплений досягненнями Фейнберґа, Прокоф’єва, Айнштайна…»⠀
І жодні війни, фатальні жінки, амнезії чи дисоціативні фуги не можуть перемогти ту гігантську силу, яка панує над людьми і неминуче змінює світ.
Бо «у світі не існує нічого такого ж пафосного, недолугого, абсурдного й абсолютно прекрасного, як Людина…»
Джордж Орвелл — літературний псевдонім письменника, журналіста і публіциста Еріка Артура Блера (1903–1950), відомого своїми антитоталітаристськими та соціал-демократичними поглядами.
Дж. Орвелл належить до найвпливовіших письменників Великої Британії середини та другої половини ХХ ст., а роман-антиутопію «1984» називають зразком жанру й довідником із важких часів. Його популярність останнім часом помітно зросла.
Двомислення, новомова, поліція думок, міністерство любові, що завдає болю, вганяє у відчай і знищує інакодумців, міністерство миру, яке розпалює війни, роботи-письменники, що продукують порнографічну літературу для відволікання мас… Орвелл відкрив нам очі на те, як функціонують тоталітарні режими.
Брехня стане правдою. Ця брехня кожен день змінює минуле… Безперервно заміщаючи будь-які факти, минуле може стати завтра зовсім іншим — і саме це буде правдою. ⠀Кожен ваш погляд, кожен подих і жест уже давно вивчено. У вас немає права на бажання й емоції… Роман бентежить, зворушує, змушує визнати його правдивість і замислитися.
Уперше книжку було опубліковано 8 червня 1949 року. Орвелл її написав на тлі руїн, серед голодних, утомлених і змучених війною людей. Однак сьогодні вона актуальна, як ніколи.
Джордж Орвелл (1903-1950) — британський письменник і журналіст. Його творча спадщина налічує 20 томів і перекладена на 60 мов. Однак всесвітньо відомим він став наприкінці свого життєвого шляху, коли 1945 року з неабиякими труднощами надрукував казкову повість, а радше алегоричну притчу про зародження тоталітарного режиму в СРСР «Колгосп тварин». У передмові до українського видання — варто нагадати, що це перший переклад «Колгоспу тварин» з англійської на іншу мову, автор насамперед зазначив: для нього дуже важливо, щоб люди на Заході побачили радянський режим таким, яким він є. І зробив це блискуче. Головні герої книжки — тварини, яких їхні поводирі — розумні свині, підбурили повстати проти господаря-нехлюя. Захопивши владу, вся та свинота одразу забула про задекларовані правила майбутнього щасливого життя. Що сталося далі насправді — вже історія, яку вивчають за підручниками. Та от тільки трактують її по-різному, вишукуючи в тоталітарних суспільствах з їхніми злиднями, голодоморами, репресіями, суцільною брехнею «щось хороше». Тому прикметно, що цей твір не втратив актуальності.