Роман «Сад Гетсиманський», написаний у 1950 році, уславив ім’я Івана Багряного (1906—1963), українського письменника, поета, драматурга, політичного діяча, на весь світ. Це був один з перших творів, в якому вражаюче правдиво зображено всю страшну сутність радянського режиму у роки масових репресій. За кожною сторінкою роману — біль і страждання, відчай і надії тих, кого зім’яла безжальна сталінська машина смерті. Багряний описав те, що сам пережив і про що не можна було мовчати. Головного героя роману він багато в чому наділив своєю долею і своєю вдачею — несхитністю духу й вірою в непереможність добра. Його Андрій Чумак пройшов усі пекельні кола і вистояв, не зламався. І це робить його гідним високого звання людини.

Бернард Шоу (1856-1950) — уславлений ірландський письменник і драматург, лауреат Нобелівської премії. Одну зі своїх п’єс-шедеврів він написав, надихнувшись міфом про скульптора Пігмаліона, який закохується у своє творіння — дівчину-статую і просить богиню вдихнути в неї життя. У Шоу, щоправда, головна героїня — вульгарна квіткарка Лайза Дулитл жива-живісінька, ще й говірка нівроку. «Скульптор» — мовознавець Генрі Гіггінс має виліпити з неї вишукану даму, причепуривши та навчивши правильної мови. Але після вдалого дебюту вихованки, щось пішло не так… П’єса «Пігмаліон» не сходить зі сцени, бо є улюбленицею і постановників, і глядачів. Шалений успіх мала також її перша екранізація — до однойменного британського фільму 1938 року Бернард Шоу написав сценарій і отримав за нього «Оскара». Кадрами з фільму проілюстровано це видання.

Девід Герберт Лоуренс (1885—1930) — англійський письменник початку ХХ століття, відомий перш за все своїми психологічними романами. Найкращий з них — «Коханець леді Чаттерлі», з якого почалася європейська еротична література. 

Його публікація в 1928 році викликала обурення, адже секс вважали гріхом, брудною справою, а відвертий опис еротичних сцен — майже злочином. У романі розповідається про життя пари вищого світу Чаттерлі. Він — аристократ-інвалід, вона — молода леді, яка не має задоволення в сексі й вже втратила надію на материнство через каліцтво чоловіка, — закохується в лісника. Лоуренс спокусився на святе святих — «зламав» у своїй книжці всі станові відмінності.

Готичний роман «Ватек» — унікальне явище в літературі, написаний французькою мовою невеличкий твір англійського письменника Вільяма Бекфорда (1760—1844), що забезпечив автору безсмертну славу і не втратив популярності й донині, твір, що надихав Джорджа Байрона, Едґара По та Говарда Лавкрафта і знайомить читача з дивовижними пригодами допитливого каліфа, світом арабсько-перської міфології, нездоланними чарами фатального кохання та іронічним поглядом на мусульманське святенництво.

«Ліпше поламати ребра ста невинним, аніж пропустити одного винного» — таким було гасло епохи, в якій жили мільйони українців 1930-х, і саме цей трагічний досвід у своєму романі «Сад Гетсиманський» зображає Іван Багряний. На прикладі життя Андрія Чумака автор детально демонструє, як діяв досконалий репресивний механізм радянської системи, як ця система поневолювала і знищувала людей незалежно від їхніх досягнень, походження, віку чи статі. 

Лікар, поет, директор гімназії — у вʼязниці твоє минуле не мало значення: хоч би чого ти досяг, а все одно опиняєшся на самому дні. Та попри всі ці жахи, Іван Багряний переконаний — спротив злу необхідний навіть тоді, коли здається, що боротися далі немає сенсу, а остаточний вибір завжди залежить від людини.

До видання увійшли вибрані твори українського прозаїка, поета, публіциста, одного з основоположників пореволюційної прози Миколи Хвильового (1893–1933), справжнє ім’я якого — Микола Фітільов. Письменник показав вади комуністичного суспільства, правдиво зобразив «юних фанатиків комуни», «вірних псів революції», «липових комуністів».

Це видання містить два найвідоміших твори українського письменника в еміграції Івана Багряного – «Сад Гетсиманський» і «Тигролови». У своїх романах – почасти автобіографічних – автор безжально викриває всю злочинну, цинічну й антигуманну сутність комуністично-сталінського режиму зокрема й тоталітаризму взагалі. Головні герої творів, попри всі знущання, приниження, тортури кривавих прислужників каральної машини НКВС, не занепадають духом, продовжують опиратися режимові й залишаються людьми. Обидва романи вкрай актуальні й у наш час, адже дають змогу краще усвідомити мотиви й наміри рашистів, які насправді є палкими послідовниками сталінських карателів. Саме до їхніх жорстоких і нелюдських методів та ідей вони досі вдаються у своїх діях. Романи подано не хронологічно написанню, але саме така послідовність, на думку укладачів книги, є слушною, оскільки допомагає краще побачити розгортання й розвиток подій в обох творах. Хоча романи мають різні сюжети й героїв, тематика у них спільна. Пропонована книга буде цікавою для найширшого кола читачів: молоді, воїнів ЗСУ, тих, хто цікавиться історією України, та багатьох інших.

Патрік Зюскінд (1949) — відомий німецький письменник. Кар’єра його розпочалася з роботи журналіста, одночасно він вивчав історію в університетах Баваріі. Перший успіх прийшов після виходу в 1980 році п’єси «Контрабас», далі були «Парфуми», «Голубка», «Історія пана Зоммера» та інші твори.

Роман «Парфуми», що вийшов у 1985 році і став бестселером, приніс авторові премію Гутенберга за найкращий іноземний роман у 1986-му в Парижі та Всесвітню премію фентезі за найкращий роман у 1987 року. Завдяки своїй багатогранності він подобається читачеві: хтось захоплюється сюжетом, когось приваблює філософське підґрунтя. І кожен самостійно шукає відповідь на питання — хто ж він, цей незвичайний Жан-Батіст-Гренуй? Геніальний злочинець, талановитий злий геній або просто нещасна людина? Чи варто домагатися дивовижними та жахливими способами любові та шани людей, якщо ти їх ненавидиш? Адже тоді, досягнувши мети, не маєш жодного задоволення...

Ця книжка містить дві повісті, що мали для письменниці непересічне значення.  Саме «Людина» відкрила їй шлях до української літератури, бо вперше була написана українською мовою. І водночас, за словами авторки,  принесла  багато «мук творчості» — чотири рази перероблювалася. Тим часом  «За ситуаціями»  писалася  «з такою силою чуття, що викінчуючи її, я цілий вечір плакала», згадувала Ольга Кобилянська. Єднає повісті доля головних героїнь — така різна й однаково складна, які прагнуть жити за своїми ідеалами, та їм несила подолати опір світу, якому вони протистоять.

Книга «Вшанування Каталонії», написана Джорджем Орвеллом (1903 — 1950) з власного досвіду участі в громадянській війні в Іспанії на боці республіканців, — одна з найправдивіших розповідей про ту війну. Наприкінці 1936 року Джордж Орвелл вирушив до Іспанії як кореспондент «BBC» і газети «Observer». У складі ополчення лівої Робітничої партії марксистського об’єднання (ПОУМ) він кілька місяців воював на фронті проти франкістів.

Навесні 1937-го, в Барселоні, куди приїхала його дружина Елін, Орвелл потрапив у протистояння між комуністами й анархо-синдикалістською Національною конфедерацією праці, разом із ПОУМ став на бік анархістів. Після закінчення сутичок іспанські комуністи звинуватили в усьому ПОУМ, заборонили її та почали репресії. Орвелл з дружиною самі ледве не стали жертвами таємних розправ агентів НКВС. Джордж був поранений у горло і втратив голос на цілий рік.

Подружжю вдалося втекти з Іспанії, і 1938 року Орвелл опублікував книгу, написану з позицій антифашизму та антисталінізму. Письменник протестував проти політичних репресій, здійснюваних іспанськими комуністами, тотальної брехні та наклепів, які поширював проти своїх противників Комінтерн.

Джордж Орвелл (Ерік Артур Блер) (1903 — 1950) — всесвітньо відомий англійський письменник.

Орвелл зростав у аристократичній, але бідній сім’ї, і після закінчення навчання виїхав з Англії до її східних колоній, де служив у поліції. Розчарувавшись в системі, пішов у відставку, жив у Лондоні, потім у Парижі, де заробляв миттям посуду, набирався досвіду й вражень, що пізніше наповнять його романи й есе. За його словами, він «покутував колоніальний гріх»: «Я свідомо бажав стати на місце тих, кого вільно або невільно принижував п’ять років, хотів стати жертвою і невдахою. Думка про життєвий добробут, навіть найскромніший, була мені тоді огидна».

Повість «У злиднях Парижа і Лондона» автобіографічна, автор мав на меті привернути увагу суспільства до бідності, що існує у таких заможних містах. Повість була видана 1933 року. Це перший великий твір письменника і він тут вперше використав псевдонімом «Джордж Орвелл».

Пропоноване видання містить вибрані твори видатного українського письменника, драматурга Михайла Петровича Старицького (1840–1904), які в повній мірі показують читачеві багатогранність і майстерність автора, вміння писати в абсолютно різних жанрах. Комедія «За двома зайцями» — добре відома всім історія про хитрого збанкрутілого цирульника, який упадає за двома дівчатами водночас, та зрештою залишається ні з чим. Повість «Облога Буші» відтворює реальні історичні події героїчної оборони містечка-фортеці під час української національно-визвольної війни XVII століття. Пригодницький сюжет твору, сила характерів головних героїв і самопожертва всього населення містечка вражають, а кохання сотниківни Орисі та польського князя Антося зачаровує своєю глибиною.

У найпростішому прочитанні роман «Місто» Валер’яна Підмогильного — це історія амбітного юнака, який переїжджає із села у Київ і будує там нове життя. Його часто порівнюють з героєм «Любого друга» Мопассана й самовпевненими і неперебірливими в засобах  підкорювачами суспільних вершин із сюжетів Бальзака. Однак для Підмогильного це не лише історія кар’єри. Він уписує життя Степана Радченка в історико-культурний контекст тогочасної України.

Маргінал і чужинець Радченко протягом роману цілеспрямовано викшталтовує себе, здобуває освіту, прилучається до інтелектуальної  та творчої еліти. Довколишній світ видається йому дедалі складнішим.

Окрім іншого, роман «Місто», написаний у 1927 році, засвідчував неймовірно важливий здобуток національної революції: повернення урбаністичного простору під українську культурну юрисдикцію. Епоха принизливого самообмеження  в рамках домашньовжиткової рустикальности зосталася позаду, Київ знову ставав осередком потужного мистецького ренесансу.

У скарбницю української драматургії вагому частку вніс великий драматург і талановитий актор Іван Карпенко-Карий (Тобілевич). До видання увійшли вибрані твори «Наймичка», «Безталанна», «Сава Чалий». У них відтворено життя українського народу та визвольну боротьбу козацтва у другій половині XIX століття. Твори І. Карпенка-Карого і сьогодні не втрачають своєї актуальності.

Що ви знаєте про індіанців? Хто вони такі? Яка історія виникнення цього народу, їхній розвиток, звичаї, традиції? Чи насправді вони розуміли мову звірів, птахів та загалом довкілля? Чим вони різнились з-поміж інших людей? На прикладі героя цієї книги Гайявати ви можете пізнати незвичайне життя індіанців, основні риси характеру – любов до рідного краю, відвагу, мужність, готовність прийти на допомогу іншим, а водночас – щиросердність, привітність, уміння і радіти, і кохати, і співати, і пробачати... Дізнаєтесь про легендарні пригоди вождя Гайявати, який, можливо, навчить вас дивитися на світ іншими очима, ніж донині, а також бути готовими захищати те, що дороге вашому серцю, по-справжньому, віддано дружити і любити.

Новий переклад «Ночі проти Різдва», «Вія» та «Старосвітських дідичів» – уточнений і звірений за рукописами Миколи Васильовича Гоголя, він значно точніший, ніж було досі, коли перекладачі намагалися не надто вирізняти українську мову від російської, залишаючи безліч русизмів. Відновлено також купюри, які були зроблені автором, коли його розкритикували за те, що надто багато чудиськ вивів на сцену. Хоча в сучасну епоху горорів – цим уже нікого не здивуєш.

Нові переклади повісті «Шинеля» та комедії «Ревізор» – уточнені й звірені за рукописами Миколи Васильовича Гоголя, вони значно точніші, ніж було досі, коли перекладачі намагалися не надто вирізняти українську мову від російської, залишаючи безліч русизмів. Обидва твори входять в шкільну програму.

«Корицеві крамниці» Бруно Шульца вийшли друком 1934 року. В цих оповіданнях письменник змалював у притаманній йому поетичній манері магічного реалізму сюжети з повсякденного життя його рідного Дрогобича — галицького містечка з певним укладом життя, традиціями і ритуалами, що водночас стало земним пристановищем його «республіки мрій».

У пошуках виразних засобів для свого бачення світу автор вдався до насиченої розповіді, мальовничих описів, образної мови, багатої на анахронізми та метафори. Від багатосюжетної, багатошарової прози письменника неможливо відірватися. Про світове визнання творчості Бруно Шульца свідчить дедалі зростаюча кількість перекладів та присвячених йому літературознавчих праць.

Микола Хвильовий — один з найточніших діагностів своєї революційної доби. Автор, який, як ніхто, розумів особливості життєвого вибору своїх сучасників. Письменник, який зрештою й сам вирішив не чекати неминучого арешту і 13 травня 1933-го вистрілив собі у скроню.

Його ім’я стало забороненим. Навіть могилу Хвильового зрівняли із землею, а на її місці влаштували «парк культури й відпочинку». Немає могили, немає пам’ятника, немає текстів… Здавалося б, усе втратилося безповоротно. Втім через роки тексти Хвильового віднайшли свій шлях додому.

У цій книжці ви знайдете три твори Миколи Хвильового — «Повість про санаторійну зону», «Сентиментальна історія» та «Я (Романтика)». Тексти, за якими можна уявити, яким він був, якою була та епоха. Персонажі Хвильового — «безґрунтовні романтики», герої, сповнені розпачу, не здатні навести мости між власним романтичним світоглядом і реальністю, в якій ці цінності втрачають сенс.

До книжки величного кобзаря української літератури увійшли твори з основної шкільної програми за 5–9 класи. Разом із Тарасом Шевченком читачі помилуються затишним вечором українського села, довідаються про важку долю безбатченків, ставлення господарів і панів до приймаків і наймитів, а також поринуть у сторінки історичних подій часів Коліївщини, козаччини й царату.

Іван Багряний (1906—1963; справжнє прізвище — Лозов’ягін) — український письменник, який зазнав жорстокості сталінських репресій. Митця було ув’язнено, заслано до Далекого Сходу, потім була еміграція. Лише після своєї смерті він був реабілітований, став лауреатом Шевченківської премії 1992 року, і його книги почали перевидавати в Україні.

Герой роману «Тигролови», молодий український інженер-авіатор Григорій Многогрішний, катований, голодний, засуджений на 25 років ув’язнення, втік по дорозі до концтабору прямо посеред суворої сибірської тайги. Майор НКВС Медвин — «професійний тигролов» — розпочинає полювання на втікача…

Курт Воннеґут (1922–2007) — американський письменник-фантаст. Є одним із найвагоміших американських письменників XX століття. У творчості майстерно поєднує елементи сатири, чорного гумору й наукової фантастики.

У «Колисці для кішки» (1963) Курт Воннеґут зображає світоустрій, актуальний і нині, й окреслює один зі ймовірних сюжетів розвитку майбутнього. Автор розповідає історію створення атомної бомби й одночасно застерігає читачів, що є й інші, так само жахливі речі, які становлять доволі страшну загрозу майбутньому людства й Усесвіту.

На сторінках книги Курт Воннеґут розповідає історію невзаємної любові та митарств пошуків віри, що підривають і без того хиткий і непевний світоустрій не менше за розщеплення атома. А тим паче, коли світ знайомиться із загадковим льодом-дев’ять, дрібка якого може знищити наш світ набагато хутчіше за атом. І коли троє людей отримують цю смертоносну речовину й ладні використати її на власний розсуд, людству може стати непереливки.

Джордж Орвелл (1903—1950) — англійський письменник, що став всесвітньо відомим завдяки роману-антиутопії «1984».

Роман «Бірманські дні» був опублікований 1934 року. Автор описує своє життя на службі в колоніях Британської імперії, використовує реальні події у вигаданій історії. Дія роману відбувається у 1920-х роках в імперській Бірмі, у вигаданому місті. Герої роману — англійці-колоністи, які ставлять себе вище за аборигенів, але займаються дрібними чварами і місцеві жителі, що на вигляд європеїзувалися, але всередині залишилися «таємничим сходом», недоступним розумінню британців. У центрі твору — трагічна доля англійця, який втратив віру в Імперію.

Дві жінки прагнуть любові, уваги й турботи, кохання чоловіка, хочуть пізнати життя в його повноті, але їхні ж заплутані стосунки заважають їм це здійснити. Донька впевнена, що має право втручатися в особисте життя матері, яка рано овдовіла й збирається заміж. Мати намагається уникнути конфліктів, через які сімейні будні перетворюються на пекло. Етика невтручання з боку подруги, яка є відомою особистістю й психологом, не дає змоги змінити закономірний хід подій, аж поки обидві жінки не усвідомлять, що самі мусять відповідати за власні вчинки і слова. Хто насправді винен у тому, що життя летить шкереберть: мати, донька чи..?

Книга про кожного з нас.
Вперше в Україні та українською.

У центрі уваги письменниці є людська душа з її постійними суперечностями і метаннями, непогамовна в пошуках свого місця в цьому роз’єднаному світі, в його розірваних зв’язках. Письменниця переносить фокус свого художнього зображення із зовнішнього світу на світ внутрішній, являючи у своїх творах, зокрема в блискучих щодо художнього вирішення новелах, протистояння цих двох світів, їх постійний антогонізм.

Новели Кейт Шопен – це спогади, не стерті часом, про життя рабовласницької Кoнфедерації з її мораллю, побутом, традиціями, колоритом. Це низка людських історій з їхніми життєвими колізіями, написаних живою, проникливою мовою безпристрасного оповідача, яка вражає до глибини душі.

Альбер Камю завжди прагнув залишатися повністю незалежним і, перебуваючи в гущавині суспільно-ідеологічної битви, не приставати до жодного із суперницьких таборів. Світогляд письменника знайшов яскраве відображення у двох його найбільших філософських працях — «Міфі про Сізіфа» (1942) та «Бунтівній людині» (1951), які свідчать, за визначенням самого автора, про перехід від «етапу абсурду» до «етапу протесту». Якщо в основі «Міфу про Сізіфа» лежить твердження абсурдності буття, уявлення про світ як про царство хаосу і випадковості, то у «Бунтівній людині», проаналізувавши великий історичний матеріал, Камю дійшов висновку про неминучість переродження революції у тиранію, перетворення колишніх борців проти гноблення на значно жорстокіших гнобителів.

Валер’ян Підмогильний (1901—1937) — один із найвидатніших українських прозаїків XX ст. Письменник залишив по собі чималий доробок, хоч і був репресований у розквіті творчих сил.

В. Підмогильний тонко та глибоко відчував контрасти довкола й доносив їх до читача.  Проблема одвічності та незалежності від волі людини життя на землі глибоко трактується в оповіданні «В епідемічному бараці». Теми голоду 1921—1923 років письменник торкається у творі, — який вважав одним зі своїх найкращих, — «Син».  Герої Підмогильного занурені в «межову ситуацію» або наближені до неї, перебувають у складних суспільних обставинах. Митець зважає на психологічні аспекти людського буття, занурюється в підсвідомі стимули вчинків своїх персонажів.

У серії «Рідне» також вийшли друком книжки В. Підмогильного «Остап Шаптала. Повісті», «Місто» та «Невеличка драма».    

Писати Альбер Камю почав у передвоєнний період. 1937 і 1938 рр. в Алжирі виходять збірки його коротких лірично-філософських есеїв і нарисів «Спід і лице» та «Шлюбний бенкет», де у вільній формі, що поєднує філософські медитації та ліричні відступи, знаходить відображення його «середземноморське» світовідчуття. Ці дві ранні збірки, а також короткі есеї, що увійшли 1954 р. до збірки «Літо», — пролог до всієї творчості Камю, адже в них напряму висловлені аксіоми, що визначили його письменницький почерк і яким судилося стати відправними для всіх подальших пошуків письменника.

«Тарас Бульба» — історична повість Миколи Гоголя, в якій художньо узагальнено події, що відбувалися на українських землях за часів існування Запорозької Січі. На прикладах головного героя твору Тараса Бульби та інших персонажів автору вдалося переконливо показати незламність українських козаків у боротьбі за свободу рідного народу.

«Місто» В. Підмогильного — перший урбаністичний роман в українській літературі, з новими героями, проблематикою та манерою оповіді. Автор описав селянську українську молодь, яка у 20-х роках минулого сторіччя тисячами потягнулась у міста здобувати таку недосяжну колись науку.

Валер’ян Підмогильний (1901—1937) — український письменник і перекладач, один із найвидатніших прозаїків українського «розстріляного відродження».

Минуло майже сто років від написання роману «Місто», але він і досі є актуальним. І сьогодні мрійники вирушають у мандри, полишаючи свої домівки в селах, у пошуках кращої долі й далеко не завжди знаходять те, що шукають.

Молодий енергійний сільський юнак Степан Радченко приїздить до Києва, вступає до економічного вишу й сподівається повернутися з новими знаннями на село. Він зустрічається із сільською дівчиною Надійкою, сумлінно навчається в інституті, але гординя й амбіції беруть своє, і Степан вирішує підкорити місто…

Після масових репресій інтелігенції 1930-х років, під які потрапив також і Валер’ян Підмогильний, роман «Місто», як і інші твори письменника, був заборонений до 1989 року.

«White Fang» is an adventure novel by American writer Jack London (1876—1916). The main character is a wolf named White Fang. It is a story of a wolf that was tamed in times of gold fever on Alaska. A big part of the story is shown from animals’ perspective.

«Біле Ікло» — пригодницький роман американського письменника Джека Лондона (1876—1916), головним героєм якого є вовк на прізвисько Біле Ікло. Це розповідь про долю прирученого вовка під час золотої лихоманки на Алясці. Значну частину історії показано очима тварин.

Едгар Аллан По (1809—1849) — американський поет, прозаїк, критик, редактор, один із перших професійних письменників США, який жив тільки літературною працею й зазнав слави й популярності. Проте його не відразу зрозуміли й оцінили на батьківщині. Його життя, як і його твори, сповнено трагізмом і таємницею.

Роман «Оповідь Артура Гордона Піма» Е. По намагався видати за реальний документ, адже він починається як звичайна розповідь про морські пригоди. Тим дивнішими й страшнішими стають подальші події, які призводять до просякнутого жахом Незрозумілого.

Щоденник Артура Гордона Піма оповідає не тільки про пересічні пригоди морської експедиції — подорож до Південного полюса стає для героїв досвідом занурення в Безодню, зіткнення зі Смертю, зустрічі з безмежним Хаосом буття, який змушує пережити світоглядний Жах.

До збірки також увійшли такі оповідання, як «Елеонора», «Падіння дому Ашерів», а також легка іронічна новела «Шахрайство як точна наука» про те, як «правильно обманювати» і що потрібно робити, щоб не бути обдуреним.

Едгар Аллан По (1809—1849) — американський поет, прозаїк, критик, редактор, один із перших професійних письменників США, який жив тільки літературною працею й зазнав слави й популярності. Проте його не відразу зрозуміли й оцінили на батьківщині. Його життя, як і його твори, сповнено трагізмом і таємницею.

Одне з найвідоміших оповідань Едгара По «Золотий жук» — про пошук піратських скарбів, що нагадує дитинство й пригоди. Головний герой Вільям Легран — відлюдник із різким характером. Саме Леграна слід уважати прототипом Шерлока Холмса.

Тандем проникливого сищика-аматора та його колеги, заплутаний злочин, непередбачувана розв’язка — про все це в оповіданнях «Убивства на вулиці Морг», «Викрадений лист».

«Правда про історію з містером Вальдемаром» дуже коротка й проста розповідь: гіпнотизер-дослідник бажає з’ясувати, чи схильна людина в стані агонії до дії гіпнозу та якою мірою і як довго можна затримати гіпнозом настання смерті. Він піддає месмеричному впливу свого приятеля Ернеста Вальдемара, який вмирає від сухот.

Джордж Орвелл (справжнє ім’я — Ерік Артур Блер) — англійський прозаїк, есеїст, журналіст і критик. Його творчість характеризується пронизливою соціальною критикою, опозиційністю до тоталітаризму та відвертою підтримкою демократичних прагнень людства. Автор та популяризатор в політичному дискурсі терміна «холодна війна». Повість «Колгосп тварин» — один із найвідоміших у світі алегоричних творів — вперше опублікована 17 серпня 1945 року. За словами Орвелла, у книзі описано події революції 1917 року в Російській імперії й становлення епохи сталінської диктатури в Радянському Союзі. Орвелл був нещадним критиком Йосипа Сталіна і ворогом сталінізму ще з часів громадянської війни в Іспанії. Орвелл вважав, що у Радянському Союзі панує жорстока диктатура, заснована на культі особистості та посилена пануванням терору. Легковпізнавані персонажі та події книги дають можливість поглянути на криваві та страшні сторінки історії нашої держави з нової точки зору, та отримати щеплення від ідей комунізму на багато поколінь вперед.

Поема Абулькасима Фірдоусі «Шах-наме» — одне з вершинних явищ світової літератури, епопея іранського народу. Вона охоплює період правління п’ятдесяти легендарних шахів Ірану та поділяється на міфологічну, героїчну й історичну частини. Поет із великою майстерністю поєднав народні перекази та історичні свідчення багатьох джерел. Окрім цікавих сюжетів, поема знайомить сучасного читача з основами зороастрійського релігійного світогляду, для якого характерна боротьба світлих і темних сил, добра і зла, ідеали високої моралі та справедливості. «Шах-наме» переклали багатьма мовами світу, українцям подарували її окремі розділи Агатангел Кримський та Василь Мисик. Четверта книга епопеї Абулькасима Фірдоусі «Шах-наме» містить оповідь про Сіявуша, Кей-Кубада, сина шаха і таємничої красуні, який не посів престолу через підступність дружини шаха Судабе, а потім загинув за наказом володаря Турану Афрасіяба. Але від шлюбу Сіявуша і дочки Афрасіяба Фаранґіс народився Кей-Хосров, який згодом стає шахом Ірану і месником за смерть батька.

Анатолій Дімаров (Анатолій Гарасюта — 1922–2014) народився в Миргороді на Полтавщині в учительській сім’ї. Коли родину розкуркулили, заради безпеки дітей батьки розлучилися. Його мати вказала що чоловік помер, змінила документи й дала дітям своє дівоче прізвище.

«Містечкові історії» — це серія невеличких повістей, у яких автор висуває низку морально-етичних проблем життя українців за радянських часів.

Жива мова, цікаві герої та сюжет занурюють у світ українського села, починаєш розуміти людей довкола. Автор не робить своїх героїв ідеальними — вони такі, якими є звичайні люди зі своїми вподобаннями й недоліками.

Героям повістей притаманні висока громадська активність, готовність прийти на допомогу, вміння обстоювати свої життєві переконання. Такі герої, як Панас Юхимович, Загурко, Кобзик — люди безпринципні й нестійкі. Пішовши на компроміс із власною совістю, вони самоізолювалися, збайдужіли до всього, крім свого добробуту.

Анатолій Дімаров (1922–2014) написав «Міські історії» у роки своєї творчої зрілості. Проте не тільки досвідченість автора сприяла тому, що  вони посіли незаперечне місце серед знакових творів його чималенького доробку й набули популярності в читачів. У часи несвободи й «грому перемог» соцреалізму ці оповіді привертали увагу насамперед незвичною тематикою – родинні стосунки, страждання й радощі героїв. Не надумані, не штучні. Адже, за словами письменника, він в архіви не ходив, очевидців не шукав. Те, що зворушувало в житті, те й описував. І робив це завжди з неабиякою майстерністю, бо володів особливим даром бачити душу людини, розуміти тих, хто жив непомітно для інших, наче скрадаючись і водночас переживаючи значні потрясіння, потерпаючи від несправедливості, щиро радіючи несподіваним подарункам долі. Ці непрості історії спонукають до роздумів: автор, зазвичай психологічно тонко змалювавши ситуацію, усувається від оцінювальних суджень.

The storytelling method is the study of language with the help of short stories. Stories help to practice grammar and vocabulary, promote imagination, speaking, listening, and writing. This technique is perfect for different age groups, children, as well as teenagers, and adults.

The book contains stories by A. Conan Doyle, Jerome Kl. Jerome, G. K. Chesterton,
O. Henry, Saki, Dion Fortune, Jack London, for university students.

Сторітелінг — це вивчення мови за допомогою історій. Розповіді допомагають відпрацьовувати граматику та словниковий запас, сприяють розвитку уяви, говоріння, слухання, письма. Цей прийом ідеально підходить для різних вікових груп, дітей, а також підлітків та дорослих.

Книга містить новели Артура Конан Дойла, Джерома К. Джерома, Гілберта Честертона, О. Генрі, Сакі, Діон Форчун, Джека Лондона, рекомендовані для студентів ЗВО.

The storytelling method is the study of language with the help of short stories. Stories help to practice grammar and vocabulary, promote imagination, speaking, listening, and writing. This technique is perfect for different age groups, children, as well as teenagers, and adults.

The book contains stories and fairy tales by Flora Annie Steel, Ernest Thompson Seton, Katharine Pyle, Joseph Rudyard Kipling, Frances Freeling Broderip, W. H. Hudson, Louisa May Alcott, Edith Nesbit, Lucretia P. Hale, George Madden Martin for children and elementary school students.

Сторітелінг — це вивчення мови за допомогою історій. Розповіді допомагають відпрацьовувати граматику та словниковий запас, сприяють розвитку уяви, говоріння, слухання, письма. Цей прийом ідеально підходить для різних вікових груп, дітей, а також підлітків та дорослих.

Книга містить історії та казки Флори Енні Стіл, Ернеста Томпсона Сетона, Кетрін Пайл, Джозефа Редьярда Кіплінга, Френсіс Фрілінг Бродеріп, В. Х. Хадсон, Луїзи Мей Олкотт, Едіт Несбіт, Лукреції П. Хейл, Джорджа Меддена Мартіна для учнів початкової школи (1— 4 класи).