Панас Мирний (справжнє ім’я — Опанас Якович Рудченко, 1848—1920) увійшов в історію української літератури як новатор соціальних романів, драматург, майстер психологічної прози. 

Його найвідоміший  роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» охоплює події від катерининських часів до скасування кріпацтва в 1861 році. Головний герой Чіпка Вареник — селянин-бунтар, невтомний шукач правди, який зрештою зійшов на криву стежку боротьби і став «пропащою силою». Якщо в літературі романтизму українських Робін Гудів типу Гаркуші й Устима Кармелюка залюбки зводили на п’єдестал, то Чіпка — це альтернатива Робінам Гудам.

Джордж Орвелл (1903-1950) — британський письменник і журналіст. Його творча спадщина налічує 20 томів і перекладена на 60 мов. Однак всесвітньо відомим він став наприкінці свого життєвого шляху, коли 1945 року  надрукував казкову повість, а радше алегоричну притчу про зародження тоталітарного режиму в СРСР «Колгосп тварин».  У передмові до українського видання – варто нагадати,  що першим перекладом «Колгоспу тварин» з англійської на іншу мову був український, автор зазначив: для нього  дуже важливо, щоб люди на Заході побачили радянський режим таким, яким він є. І зробив це блискуче. Головні герої книжки – тварини, яких їхні поводирі –  розумні свині, підбурили  розпочати повстання проти господаря-нехлюя. Та захопивши владу, вся та свинота одразу взялася наслідувати найгірші людські порядки.

«Поза межами болю» — автобіографічна повість Осипа Турянського, в якій він зобразив страшний досвід полону під час Першої світової війни. Шістдесят тисяч австрійських полонених опинилися в руках сербів, і ті, відступаючи на захід, гнали їх етапом через гори в Албанію.  Зрештою сорок п’ять тисяч бранців загинуло від холоду та хвороб. 

У центрі сюжету — семеро військових, яким удається втекти від конвоїрів. Навколо льодова пустка, страждання, усвідомлення приреченості й боротьба за життя. Ця книжка-шок, книжка-травма — страшне свідчення солдата, котрий вижив, коли всі його друзі загинули.

До видання увійшли вибрані твори українського прозаїка, поета, публіциста, одного з основоположників пореволюційної прози Миколи Хвильового (1893–1933), справжнє ім’я якого — Микола Фітільов. Письменник показав вадикомуністичного суспільства, правдиво зобразив «юних фанатиків комуни», «вірних псів революції», «липових комуністів».

Неперевершена Леся Українка (1871—1913)  писала свій шедевр —  драму-феєрію «Лісова пісня» у далеких краях, коли дуже сумувала за батьківщиною. А надто рідним Колодяжним, де «в місячну ніч бігала самотою в ліс і там ждала, щоб мені привиділась Мавка. Зачарував мене сей образ на весь вік». Ота туга, видно, й надихнула поетесу так щемливо оповісти про те, якою трагедією обертається життя для тих, хто порожніє  душею, зрікається своїх найчистіших  почуттів, гасить у собі порив до творчості. Власне, зрадивши свою лісову наречену головний герой зраджує самого себе. Бо Мавка — це душа, без якої людина перетворюється на вовкулаку.

Джек Лондон (1876—1916), відомий американський письменник, прожив коротке, але яскраве життя, повне небезпек і пригод. Працюючи з 10 років, не маючи можливості оплатити навчання в університеті, він вирушив на Аляску. Золота не добув, зате привіз із собою сюжети «північних» оповідань і повістей. Уже понад сто років читачі всього світу захоплюються справжніми пригодами, суворою романтикою та благородними почуттями героїв його книжок.

Мартін Іден, простий моряк, випадково опиняється у світському середовищі й закохується у Рут Морз, дівчину з багатої родини... Він вирішує за будь-яку ціну добитися її любові, змінити своє життя, стати знаменитим письменником. Але невідомо, чи здій- сняться його мрії, чи принесуть вони щастя... Цей роман, який розповідає про просту людину, що домоглася успіху, про пошук місця в житті, муки творчості й муки кохання, виявився пророчим: Джек Лондон багато в чому повторив долю свого героя.

Роман «Недуга» показує життя київської інтелігенції та мистецьких кіл 1920-х. Головний герой роману — директор заводу Іван Орловець. Його життя ідеально впорядковане та раціональне: робота, дім, родина, а попереду систематичне будівництво «світлого післяреволюційного майбутнього». Однак, попри позірну стабільність та систематичність, ця конструкція дуже хистка. Одного вечора в опері, куди його затягують друзі, він бачить відому співачку Ірину Завадську. Ця зустріч перевертає життя героя і ставить перед ним питання: якщо нова доба така прекрасна, то чому людина живе сірим, убогим і нещасним життям? У своєму тексті Євген Плужник розглядає «недугу» того покоління: розрив між ідеалом і дійсністю. «Як же можу я будувати для всіх щось прекрасне, коли не стає мені снаги чи волі створити щось бодай пристойне для самого себе», — каже головний герой.

Іван Багряний (1906—1963; справжнє прізвище — Лозов’ягін) — український письменник, який зазнав жорстокості сталінських репресій. Митця було ув’язнено, заслано до Далекого Сходу, потім була еміграція. Лише після своєї смерті він був реабілітований, став лауреатом Шевченківської премії 1992 року, і його книги почали перевидавати в Україні.

Герой роману «Тигролови», молодий український інженер-авіатор Григорій Многогрішний, катований, голодний, засуджений на 25 років ув’язнення, втік по дорозі до концтабору прямо посеред суворої сибірської тайги. Майор НКВС Медвин — «професійний тигролов» — розпочинає полювання на втікача…

«Грона гніву» — книга, яку критики назвали «хроніками Великої депресії», — оповідає історію сільської родини з Оклахоми, змушеної знятися з рідних місць і вирушити на Захід — у пошуках землі обіцяної, Каліфорнії.

Джон Стейнбек написав її, опираючись на особисті враження і спостереження за різким загостренням соціально-економічної ситуації у США наприкінці 1930-х рр. Улітку 1937 р. багато центральних штатів на захід від середньої течії Міссісіпі зазнали сильної посухи, яка спричинила вивітрювання ґрунту, так звані «пилові бурі». Тисячі фермерів і орендарів, які розорилися, полишали рідні місця у пошуках притулку та заробітку в долинах «золотого штату» Каліфорнії.

«Грона гніву» — історія конфлікту сильних і слабких, яка досліджує природу рівності й несправедливості, — стала одним із найвагоміших творів американської класики.

«Тіні забутих предків» — це історія кохання двох нащадків ворожих родин, таких собі українських Ромео і Джульєтти — Івана й Марічки, що розгортається посеред карпатських гір. Власне самі Карпати у цьому тексті виступають неначе окремим персонажем, переповненим  легендами та духами.

Коцюбинський надзвичайно відповідально поставився до відтворення світу гуцульських вірувань і традицій. Він досліджував побут і говірки гуцульських сіл, укладав словнички, шукав місцеві квіти й трави, ходив на весілля та інші традиційні ритуали. Усе це, аби максимально достовірно передати атмосферу того куточка світу.

Чугайстер, щезник, мавка і мольфари, які закликають негоду. А поряд з цим кохання, важкий вибір між любовʼю небесною та любовʼю земною. Вигадане і справжнє, язичницьке та християнське, усе сплітається в одну історію, де духи правлять людиною, людина — духами, а сама реальність стає частиною міфу.

«Андрій Лаговський» — це автобіографічний роман, що став одним із ключових текстів українського модернізму та порушив табу на публічне обговорення таких тем, як сексуальна орієнтація і право бути собою. У центрі сюжету інтелектуал, книжник, професор, що постійно рефлексує над своїми станами, бажаннями, почуттями та намагається вижити у традиційному суспільстві. Важливим елементом сюжету стає гомосексуальна орієнтація героя. Це історія про роздвоєність і самотність. Він шукає любові, але не серед жінок, а серед чоловіків, шукає сімейного щастя, вірить у високі ідеали, які руйнуються, прирікає себе на кабінетне схимництво й аскетизм, але не витримує спокус. Зрештою Лаговський залишається надто залежним від тягаря традицій чи попросту нездатним до рішучого бунту, але виборює собі можливість зоставатися «таким, як він є».

«Пригоди Олівера Твіста» — роман видатного англійського письменника, класика світової літератури Чарлза Діккенса (1812—1870). Автору вдалося яскраво показати життя різних верств – від найбідніших сиріт та мешканців нетрів до хазяїв розкішних лондонських маєтків. В центрі хвилююча історія сироти, хлопчик зазнав злиднів і безправ’я, знущання і самотності, та жодного разу не поступився почуттям власної гідності. І жорстока доля відступила перед його щирим прагненням чесного життя. Олівер, завдяки спадщині, що від нього приховували, стає заможним юним джентльменом і знаходить щастя, «яке тільки можливе у цьому повному мінливості світі».

Улас Самчук (1905—1987) — видатний  український письменник, автор романів-епопей та повістей про долю українського народу. Його називали «українським Гомером ХХ століття», однак твори замовчувались в радянські часи. Лише в незалежній Україні вони почали видаватися на батьківщині письменника.

Роман Уласа Самчука (1905–1987) «На краю часу» багато в чому є автобіографічним. У ньому йдеться про першу хвилю української політичної еміграції, яка опинилася у Празі та відстоювала своє українство; змальовується роль і місце митця в умовах чужомовного оточення. Головний герой твору тяжко й виснажливо працює над романом, друк якого, втім, видається йому сумнівним через безперспективність творити українською на чужині. У. Самчук повністю занурює читача в атмосферу Праги 1920–1930-х років, майстерно описує як визначні місця чеської столиці, так і реалії того часу — гуртування в українських осередках; обставини та умови праці тощо. Прототипами героїв твору стали реальні політичні та культурні діячі.

Роман «На краю часу» було написано у 1963 році, але тільки зараз, через 60 років, вперше друкується видавництвом Фоліо.

Іван Багряний (1906—1963; справжнє прізвище — Лозов’ягін) — український письменник, який зазнав жорстокості сталінських репресій. Митця було ув’язнено, заслано до Далекого Сходу, потім була еміграція. Лише після своєї смерті він був реабілітований, став лауреатом Шевченківської премії 1992 року, і його книги почали перевидавати в Україні.

Максим Колот, головний герой роману «Людина біжить над прірвою», у воєнний 1943 рік опиняється між двома арміями — фашистською і радянською, між життям і смертю. Він переживає дуже різноманітні душевні стани: від всеохоплюючої апатії до нестримного бажання жити… жити не чому, а всупереч усьому. Автор показує, на що здатна людина, коли їй втрачати вже нічого, але є мета ціною в життя — це боротися проти світу насильства. 

Іван Багряний (1906—1963; справжнє прізвище — Лозов’ягін) — український письменник, який зазнав жорстокості сталінських репресій. Митця було ув’язнено, заслано до Далекого Сходу, потім була еміграція. Лише після своєї смерті він був реабілітований, став лауреатом Шевченківської премії 1992 року, і його книги почали перевидавати в Україні.

«Огненне коло» — книга про трагедію українців, які стали заручниками у протистоянні двох тоталітарних режимів під час Другої світової війни — фашистського і радянського.  Обидва несуть жорстокість і смерть. І в тому, і в тому неможливо бути вільними й жити, залишаючись собою. Проти цих двох тиранів борються герої Багряного, які безмежно люблять і захищають свою землю.          

Повість Ольги Кобилянської (1863—1942) «В неділю рано зілля копала» -- один з найкращих творів видатної української письменниці. Вона створена за мотивами відомої народної пісні-балади «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Однак авторка збагатила її новими деталями, які дають змогу глибше проникнути у внутрішній світ героїв. Тож трагічна історія кохання хлопця до двох дівчат, яке робить нещасними всіх, набула глибшого, філософського звучання й узагальнення. Письменниця спонукає читачів до роздумів про долю людини, про її відповідальність за свої вчинки, про їхній вплив не тільки на власне життя, а й близьких.

Світ творів англійської письменниці Джейн Остен (1775—1817) — світ звичайних чоловіків і жінок, доволі буденний, розмірений і в той же час не позбавлений драматизму. Тонкий психолог і знавець людського серця, письменниця створила надзвичайно виразні й правдиві образи.

Перше знайомство героїв роману «Гордість і упередженість» багатого аристократа Дарсі та дочки провінційного поміщика Елізабет не обіцяло серйозних почуттів між ними. Дарсі поставився до сім’ї Елізабет зверхньо, з упередженістю, і дівчина відповіла йому так само. Навіть тоді, коли вони зрозуміли, що не можуть жити один без одного, їм не просто було зламати свою гордість, щоб відкрити серця коханню...

Увазі читача пропонується «Ніч лагідна» — за визначенням критиків, один із кращих романів Ф. С. Фіцджеральда (1869—1940), відомого американського письменника, філософа «джазової доби». Тонке розуміння життєвого досвіду цілої генерації молодих американців, народжених після Першої світової війни, що випали з контексту так званої «американської мрії», глибина психологічного аналізу та лірико-емоційний самобутній стиль ставлять цей роман Фіцджеральда поміж визначних явищ американської та світової літератури минулого століття.

Коли молода американська письменниця Марґарет Мітчелл (1900—1949) писала цей свій єдиний роман, вона навіть і гадки не мала про те, що він стане всесвітньо відомим. Проте зараз «Звіяні вітром» вважають своїм найулюбленішим твором мільйони читачів.

Шалене кохання Скарлет О’Гара та Рета Батлера спалахує в один з найскладніших періодів життя США — під час Громадянської війни Півдня та Півночі (1861—1865) та повоєнної Реконструкції. Коли під час цих подій гинуть чоловіки, то на голови жінок звалюються усі можливі біди. Але Скарлет гідно виходить із будь-якої ситуції, кидаючи виклик громадській думці.

Здається, що у цьому вирі гине все — люди, їх стосунки, і нема сили, яка може їх відродити. Але така сила є — вона називається любов’ю…

Коли молода американська письменниця Марґарет Мітчелл (1900—1949) писала цей свій єдиний роман, вона навіть і гадки не мала про те, що він стане всесвітньо відомим.

Шалене кохання Скарлет О’Гара та Рета Батлера спалахує в один з найскладніших періодів життя США — під час Громадянської війни Півдня та Півночі (1861—1865) та повоєнної Реконструкції. Безтурботне життя дочки заможного власника плантацій швидко припиняється через життєві обставини: мати померла, батько хворий, а рідний маєток пограбували.

За романом «Звіяні вітром» було знято декілька художніх фільмів. Найбільш вдалим вважається перший — з незрівнянними Вів’єн Лі та Кларком Гейблом у головних ролях. Про таку любов можна ­мріяти все життя, але не кожен може її витримати…

До збірки увійшли твори легендарно-фантастичного й анекдотичного змісту, написані в 1850-х роках, українського письменника, етнографа та драматурга Олекси Стороженка (1806–1874), котрі згодом були видані під назвою «Українські оповідання» (1863) у Петербурзі.

Повість «За сестрою» створена на основі історичних матеріалів з часів татарських нападів на українські землі. В центрі — захоплююча історія юного Павлуся, молодшого сина з козацького роду Судаків, який порятував від татарського полону свою сестру Ганнусю.

У повісті «Ідоли падуть» Юліана Опільського (справжнє ім’я — Юрій Львович Рудницький (1884–1937), західноукраїнський письменник, історичний романіст) розповідається про часи князювання Володимира Святославовича й запровадження 988 року християнства на Русі. Падуть язичницькі ідоли, народжується нова культура у святих книгах та будівництві величних храмів, у яких домінують кращі зразки архітектури й мистецтва тодішньої Візантії. Текст подається за сучасним правописом із зображенням усіх особливостей мови автора.

Юрій Іванович Яновський (1902 – 1954) – український прозаїк, поет, драматург, журналіст, редактор і сценарист ВУФКУ, художній керівник Одеської кінофабрики. Сучасники називали його «добрим генієм українського кіно».

Для свого першого роману Ю. Яновський розглядав варіанти назв: «Українське хворе кіно», «Мемуари редактора каторги», «Мемуари старої людини», «Мемуари про море», «Мемуари То-Ма-Кі», «Мемуари голого редактора». «Майстер корабля» – остаточна назва твору, сюжет якого був незвичним, новим для тогочасної літератури. Режисер То-Ма-Кі (Товариш Майстер Кіно – найвище звання для кінематографіста), що від його особи ведеться оповідь, згадує свою молодість і роботу над фільмом, для зйомок якого будувався корабель. Герої роману – творці нового мистецтва, які прагнуть відродити духовність української нації. Цей твір  цікавить тих, хто любить кіно, пригоди, містифікації, незвичні історії кохання і... море.

Світ творів англійської письменниці Джейн Остен (1775—1817) — світ звичайних чоловіків і жінок, доволі буденний, розмірений і в той же час не позбавлений драматизму. Тонкий психолог і знавець людського серця, письменниця створила надзвичайно виразні й правдиві образи. Її герої — живі люди, з усіма їх достоїнствами і недоліками, здатні і на високі почуття, і на великі помилки.

Доля Маріанни Дешвуд, героїні роману «Чуття і чутливість», стала запереченням розхожих уявлень того часу про романтичну пристрасть як вершину людських почуттів. Зазнавши зради коханого, Маріанна переконалася, що навіть таке високе почуття, як любов, повинно засновуватися на благородстві, щирому серці та вмінні зрозуміти іншу людину...

Володимир Винниченко — бунтар української літератури початку ХХ століття. Він спровокував чимало інтелектуальних конфліктів, та водночас побудував неймовірну літературну й політичну кар’єру. Винниченко став популярним драматургом, автором романів, статей, мемуарів, а в 1917 році очолив Генеральний Секретаріат Центральної Ради.

«Записки Кирпатого Мефістофеля» — роман морального експерименту, у якому чи не вперше в українській літературі відверто аналізуються стосунки між чоловіком і жінкою. Герой, який хоче позбутися власної дитини, бо не бажає бути батьком. Жінка, яка відмовляється робити аборт. Небажана дитина, що зрештою стає психологічним прихистком для головного героя. Автор тестує своє кредо «роби, що хочеш, коли тебе не мучать докори сумління» та шукає межі особистої свободи у стосунках.

Майк Йогансен — український письменник-авангардист. Свого часу він зізнався читачам, що ніколи не зупиняється перед тим, аби порушити ще одну традицію. Це і визначило стиль його творчості — ламати правила та з їхніх уламків витворювати нову поетику.

У цій книжці ви знайдете твори, які стали візитівкою Йогансена, — іронічний, пародійний роман «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію», ключовий для розуміння творчого підходу автора текст «Як будується оповідання» та вибрані поезії.

Це тексти справжнього літературного експериментатора.  Його мета — розхитати наші уявлення про те, якою має бути література, і, з одного боку, занурити читача в мистецьку гру, а з іншого — показати, яке естетичне задоволення можна отримати від цих експериментів.

Михайло Коцюбинський (1864-1913) – тонкий знавець поетичного слова й людської душі, блискучий оповідач. Ці свої таланти письменник сповна розкрив у шедеврі української літератури – повісті «Тіні забутих предків». Історія, яку він розповідає, стара як світ. Її герої – Іван і Марічка, ще  з дитинства палко кохають одне одного, проте не можуть бути щасливими разом. Їхнім родинам байдуже до почуттів молодих людей, бо вони ворогують між собою і навіть заради дітей не ладні вгамувати нікчемні пристрасті. Однак у творі є ще одна, чи не найголовніша дійова особа – авторові вдалося перенести на папір і магічну красу Карпат, і колорит Гуцульщини, з її переказами, віруваннями, символами, які й формують світогляд гуцулів.

Шолом-Алейхем (1859—1916) — єврейський письменник, життя якого було тісно пов’язане з Україною. Тож свого найулюбленішого героя — шляхетного і простакуватого, побожного і сповненого суперечностей, знавця людей і поціновувача  природної краси — Тев’є-молочара автор поселив в українському селі тодішньої Російської імперії.  Нелегко ведеться працьовитому батьку великої родини, в якій аж семеро дочок та й долі їхні не можна назвати щасливими. Проте Тев’єві оповіді-монологи сповнені оптимізму й доброти, пересипані дотепами. Не зраджує герой своєму правилу: якщо не вистачає сліз, то треба сміятися, і тоді, коли розповідає, як царські можновладці  змушують його залишити рідну домівку.

Роман «Сад Гетсиманський», написаний у 1950 році, уславив ім’я Івана Багряного (1906—1963), українського письменника, поета, драматурга, політичного діяча, на весь світ. Це був один з перших творів, в якому вражаюче правдиво зображено всю страшну сутність радянського режиму у роки масових репресій. За кожною сторінкою роману — біль і страждання, відчай і надії тих, кого зім’яла безжальна сталінська машина смерті. Багряний описав те, що сам пережив і про що не можна було мовчати. Головного героя роману він багато в чому наділив своєю долею і своєю вдачею — несхитністю духу й вірою в непереможність добра. Його Андрій Чумак пройшов усі пекельні кола і вистояв, не зламався. І це робить його гідним високого звання людини.

Бернард Шоу (1856-1950) — уславлений ірландський письменник і драматург, лауреат Нобелівської премії. Одну зі своїх п’єс-шедеврів він написав, надихнувшись міфом про скульптора Пігмаліона, який закохується у своє творіння — дівчину-статую і просить богиню вдихнути в неї життя. У Шоу, щоправда, головна героїня — вульгарна квіткарка Лайза Дулитл жива-живісінька, ще й говірка нівроку. «Скульптор» — мовознавець Генрі Гіггінс має виліпити з неї вишукану даму, причепуривши та навчивши правильної мови. Але після вдалого дебюту вихованки, щось пішло не так… П’єса «Пігмаліон» не сходить зі сцени, бо є улюбленицею і постановників, і глядачів. Шалений успіх мала також її перша екранізація — до однойменного британського фільму 1938 року Бернард Шоу написав сценарій і отримав за нього «Оскара». Кадрами з фільму проілюстровано це видання.

Девід Герберт Лоуренс (1885—1930) — англійський письменник початку ХХ століття, відомий перш за все своїми психологічними романами. Найкращий з них — «Коханець леді Чаттерлі», з якого почалася європейська еротична література. 

Його публікація в 1928 році викликала обурення, адже секс вважали гріхом, брудною справою, а відвертий опис еротичних сцен — майже злочином. У романі розповідається про життя пари вищого світу Чаттерлі. Він — аристократ-інвалід, вона — молода леді, яка не має задоволення в сексі й вже втратила надію на материнство через каліцтво чоловіка, — закохується в лісника. Лоуренс спокусився на святе святих — «зламав» у своїй книжці всі станові відмінності.

«Ліпше поламати ребра ста невинним, аніж пропустити одного винного» — таким було гасло епохи, в якій жили мільйони українців 1930-х, і саме цей трагічний досвід у своєму романі «Сад Гетсиманський» зображає Іван Багряний. На прикладі життя Андрія Чумака автор детально демонструє, як діяв досконалий репресивний механізм радянської системи, як ця система поневолювала і знищувала людей незалежно від їхніх досягнень, походження, віку чи статі. 

Лікар, поет, директор гімназії — у вʼязниці твоє минуле не мало значення: хоч би чого ти досяг, а все одно опиняєшся на самому дні. Та попри всі ці жахи, Іван Багряний переконаний — спротив злу необхідний навіть тоді, коли здається, що боротися далі немає сенсу, а остаточний вибір завжди залежить від людини.

До видання увійшли вибрані твори українського прозаїка, поета, публіциста, одного з основоположників пореволюційної прози Миколи Хвильового (1893–1933), справжнє ім’я якого — Микола Фітільов. Письменник показав вади комуністичного суспільства, правдиво зобразив «юних фанатиків комуни», «вірних псів революції», «липових комуністів».

Це видання містить два найвідоміших твори українського письменника в еміграції Івана Багряного – «Сад Гетсиманський» і «Тигролови». У своїх романах – почасти автобіографічних – автор безжально викриває всю злочинну, цинічну й антигуманну сутність комуністично-сталінського режиму зокрема й тоталітаризму взагалі. Головні герої творів, попри всі знущання, приниження, тортури кривавих прислужників каральної машини НКВС, не занепадають духом, продовжують опиратися режимові й залишаються людьми. Обидва романи вкрай актуальні й у наш час, адже дають змогу краще усвідомити мотиви й наміри рашистів, які насправді є палкими послідовниками сталінських карателів. Саме до їхніх жорстоких і нелюдських методів та ідей вони досі вдаються у своїх діях. Романи подано не хронологічно написанню, але саме така послідовність, на думку укладачів книги, є слушною, оскільки допомагає краще побачити розгортання й розвиток подій в обох творах. Хоча романи мають різні сюжети й героїв, тематика у них спільна. Пропонована книга буде цікавою для найширшого кола читачів: молоді, воїнів ЗСУ, тих, хто цікавиться історією України, та багатьох інших.

Патрік Зюскінд (1949) — відомий німецький письменник. Кар’єра його розпочалася з роботи журналіста, одночасно він вивчав історію в університетах Баваріі. Перший успіх прийшов після виходу в 1980 році п’єси «Контрабас», далі були «Парфуми», «Голубка», «Історія пана Зоммера» та інші твори.

Роман «Парфуми», що вийшов у 1985 році і став бестселером, приніс авторові премію Гутенберга за найкращий іноземний роман у 1986-му в Парижі та Всесвітню премію фентезі за найкращий роман у 1987 року. Завдяки своїй багатогранності він подобається читачеві: хтось захоплюється сюжетом, когось приваблює філософське підґрунтя. І кожен самостійно шукає відповідь на питання — хто ж він, цей незвичайний Жан-Батіст-Гренуй? Геніальний злочинець, талановитий злий геній або просто нещасна людина? Чи варто домагатися дивовижними та жахливими способами любові та шани людей, якщо ти їх ненавидиш? Адже тоді, досягнувши мети, не маєш жодного задоволення...

Ця книжка містить дві повісті, що мали для письменниці непересічне значення.  Саме «Людина» відкрила їй шлях до української літератури, бо вперше була написана українською мовою. І водночас, за словами авторки,  принесла  багато «мук творчості» — чотири рази перероблювалася. Тим часом  «За ситуаціями»  писалася  «з такою силою чуття, що викінчуючи її, я цілий вечір плакала», згадувала Ольга Кобилянська. Єднає повісті доля головних героїнь — така різна й однаково складна, які прагнуть жити за своїми ідеалами, та їм несила подолати опір світу, якому вони протистоять.

Джордж Орвелл (Ерік Артур Блер) (1903 — 1950) — всесвітньо відомий англійський письменник.

Орвелл зростав у аристократичній, але бідній сім’ї, і після закінчення навчання виїхав з Англії до її східних колоній, де служив у поліції. Розчарувавшись в системі, пішов у відставку, жив у Лондоні, потім у Парижі, де заробляв миттям посуду, набирався досвіду й вражень, що пізніше наповнять його романи й есе. За його словами, він «покутував колоніальний гріх»: «Я свідомо бажав стати на місце тих, кого вільно або невільно принижував п’ять років, хотів стати жертвою і невдахою. Думка про життєвий добробут, навіть найскромніший, була мені тоді огидна».

Повість «У злиднях Парижа і Лондона» автобіографічна, автор мав на меті привернути увагу суспільства до бідності, що існує у таких заможних містах. Повість була видана 1933 року. Це перший великий твір письменника і він тут вперше використав псевдонімом «Джордж Орвелл».

Пропоноване видання містить вибрані твори видатного українського письменника, драматурга Михайла Петровича Старицького (1840–1904), які в повній мірі показують читачеві багатогранність і майстерність автора, вміння писати в абсолютно різних жанрах. Комедія «За двома зайцями» — добре відома всім історія про хитрого збанкрутілого цирульника, який упадає за двома дівчатами водночас, та зрештою залишається ні з чим. Повість «Облога Буші» відтворює реальні історичні події героїчної оборони містечка-фортеці під час української національно-визвольної війни XVII століття. Пригодницький сюжет твору, сила характерів головних героїв і самопожертва всього населення містечка вражають, а кохання сотниківни Орисі та польського князя Антося зачаровує своєю глибиною.

У найпростішому прочитанні роман «Місто» Валер’яна Підмогильного — це історія амбітного юнака, який переїжджає із села у Київ і будує там нове життя. Його часто порівнюють з героєм «Любого друга» Мопассана й самовпевненими і неперебірливими в засобах  підкорювачами суспільних вершин із сюжетів Бальзака. Однак для Підмогильного це не лише історія кар’єри. Він уписує життя Степана Радченка в історико-культурний контекст тогочасної України.

Маргінал і чужинець Радченко протягом роману цілеспрямовано викшталтовує себе, здобуває освіту, прилучається до інтелектуальної  та творчої еліти. Довколишній світ видається йому дедалі складнішим.

Окрім іншого, роман «Місто», написаний у 1927 році, засвідчував неймовірно важливий здобуток національної революції: повернення урбаністичного простору під українську культурну юрисдикцію. Епоха принизливого самообмеження  в рамках домашньовжиткової рустикальности зосталася позаду, Київ знову ставав осередком потужного мистецького ренесансу.