Гнат Хоткевич (псевдонім — Гнат Галайда; 1877–1938) — український письменник, історик, бандурист, композитор, мистецтвознавець, етнограф, педагог, театральний і громадсько-політичний діяч. Жертва сталінського терору. У романі «Довбуш» він описав життя гуцулів XVIII ст. на прикладі легендарного Олекси Довбуша — опришка, який змінив долю людей у Карпатах. Мальовничі краєвиди, бистрі гірські ріки, зелені звори виплекали таку ж буйну нестримну вдачу місцевих мешканців, породили низку феноменальних явищ. І найяскравішим з них стало опришківство. Славетна історія борців із соціальним і національним визиском тривала в Карпатах майже пів тисячоліття.

Джейн Остен (1775—1817) по праву вважають «першою леді» англійської літератури. Книги Остен ось уже третє століття поспіль підкорюють романтичними сюжетами, не позбавленими драматизму, психологізмом, істинно англійським гумором і є обов’язковими для вивчення в коледжах і університетах Великої Британії.

Роман «Менсфілд-парк» належить до зрілого періоду творчості Джейн Остен. У ньому блискуче виявилася художня майстерність письменниці та її надзвичайна іронія.

У маєтку Менсфілд-парк, куди взято на виховання Фанні Прайс, панують незгода і непорозуміння. Користь і егоїзм стають тут рушійною силою всіх вчинків людей. Проте завдяки доброті, безкорисливості й стійкості Фанні вдається подолати всі перешкоди, страждання допомагають їй віднайти саму себе і зустріти своє щастя.

Джейн Остен (1775—1817) по праву вважають «першою леді» англійської літератури. Світ її романів – це загадковаатмосфера Британії початку ХІХ століття, привабливі героЇ, складні правила пристойності, ошатні сукні із завищеноюталією, інтриги, любовні записки… Книги Остен ось уже третє століття поспіль підкорюють романтичними сюжетами, не позбавленими драматизму, психологізмом, істинноанглійським гумором і є обов’язковими для вивчення в коледжах і університетах Великої Британії.

Емма Вудхаус, героїня однойменного роману, з неприпустимим марнославством і самовпевненістю вважала, що вміє читати в чужих серцях і здатна розпоряджатисячужими долями, навіть не замислюючись, що це може завдатикомусь болю, до того ж стати загрозою її власному щастю — втратою відданого друга, який щиро кохає її.

Френсіс Скотт Фіцджеральд (1896—1940) — американський письменник, автор багатьох романів та оповідань про покоління «епохи джазу», яскравий представник так званого «втраченого покоління». «Великий Гетсбі» — його найвідоміший роман, який став символом «століття джазу».

Америка, початок 20-х років ХХ сторіччя, час «сухого закону»і гангстерських розбірок, яскравих вогнів і яскравого життя.Тридцятирічний Нік Каррауей приїхав до Нью-Йорка навчатися банківської справи, хоча й плекає у глибині душі мрію про письменництво. Він і розповідає читачеві про пригоду, в яку виявився втягнутим.

Головним героєм оповіді стає його найближчий сусід, хазяїн великого палацу, нікому не відомий, загадковий та ексцентричний самотній молодик на ім’я Джей Гетсбі — Великий Гетсбі. Це людина, яка створила себе за рецептами американської моралі і яка дуже багата, але попри те — надзвичайно самотня. Кохання Великого Гетсбі до Дейзі стає величезною трагедією не тільки для нього...

Боярин Тугар Вовк прибуває в Тухольщину десь на краю Карпат, щоб оглянути землі, які отримав у дар від князя Данила. Проте тухольці не визнають його влади й намагаються протистояти цьому оббиранню.

Однак і це не найбільший клопіт, якого зазнають карпатські українці. На них насувається навала монгольського війська, яке на своєму шляху знищує геть усе. Чи вдасться старійшині громади Захару Беркуту відстояти свободу свого краю?

І чи складуться стосунки між закоханими одне в одного Максима Беркута і Мирославою, донькою Тугар Вовка?

«Майстер корабля» — це реальна розповідь зі справжніми прототипами. У сюжеті можна впізнати мистецьку богему того часу: режисера Олександра Довженка, директора Одеської й Київської кінофабрик Павла Нечеса, художника, архітектора, одного із засновників Української академії мистецтв Василя Кричевського. Це історія творчості, кохання, буремної епохи появи кінематографа й життя Одеси початку минулого століття.
 

Повість «Байгород» має зовсім іншу атмосферу, хоча й той самий рівень кінематографічності. До міста Байгород з боями підходять анархісти, тимчасом як байгородці готуються захистити своє місто і дати їм відсіч. Кохання на тлі війни, відчуття, що жити потрібно зараз, поєднані із закоренілістю в землю, на якій живеш, і захистом того, у що віриш, навіть ціною життя.

У світовій літературі Кнут Гамсун постає передусім оспівувачем кохання, митцем, який відкрив і зобразив нові відтінки й напівтони любові.

Приміром, в історія кохання «Вікторія» юний митець згадує свою першу любов — із літ дитинства. Однак не може сподіватися на взаємність, бо він лише син мірошника й навряд чи панночка могла зацікавитися ним. З роками він здобув визнання, ставши відомим письменником, утім так і не помічає, що Вікторія закохалася в нього. Він живе спогадами про юнацьке кохання, ілюзією, яку надумав, не зауважуючи реальності.

У повісті «Пан» оспівано любов як єднання з природою і кохання як всеохопне почуття, яке затягує у свій вир кожного. Лейтенант Глан відлюдькувато збуває дозвілля подалі від міст і сіл, оселившись у хатині край лісу із видом на фіорд. Він, мов античний бог Пан, єднається з природою і віддається її владі, підпадаючи під чарунок чистоти, яку виявляє неповнолітня Єва. І хоч у дівчини є чоловік, і навіть коханець, усе ж вона — як втілення праматері — ладна ділитися своїми світлом і теплом іще й із Гланом.

А в напівголодного молодика з повісті «Голод» постійно зринають еротичні фантазії, й у кожній стрічній він бачить ідеал вимріяної красуні, яка буцім мешкає в замку Ілаялі. Утім кожен із героїв Кнута Гамсуна так і не скуштував плодів кохання і не спромігся сповна спити чар ніжності й любові. Кожен із них не може відкрити своєї душі справжнім сильним почуттям.

Курт Воннеґут (1922–2007) — американський письменник-фантаст. Є одним із найвагоміших американських письменників XX століття. У творчості майстерно поєднує елементи сатири, чорного гумору й наукової фантастики.

«Природничий круїз століття» розпочнеться 1986 року. Його пасажири на кораблі «Бігль» (яким Дарвін іще 1835 року дістався витоків життя на планеті) прямуватимуть до колиски всього сущого — Ґалапаґоського архіпелагу, де свого часу Дарвін зробив наймасштабніші відкриття, пов’язані з походженням видів шляхом природного відбору.

Утім автор готує пастку своїм героям. І як усе повертається до витоків, так і людство загине там, де зродилося. Однак у цім круїзі, мов у мандрівці Ноєвим ковчегом, виживуть найміцніші, найпристосованіші, найгнучкіші представники людського виду, які стануть початком розвитку й еволюції нових людських істот. Щоправда, жоден із представників нової цивілізації не спроможеться написати бетховенівської Дев’ятої симфонії й уже не матиме такого великого мозку, як предки мільйон літ тому — 1986 року, коли й сталася ця катастрофа на Ґалапаґосі.

Трилогія «Волинь» Уласа Самчука (1905—1987) — художній літопис української історії початку XX століття. У третій частини роману — «Батько і син» — автор показав селянське життя волинян кінця 1920-х років через історію українського роду Довбенків. Для юного Володьки Довбенка нелегко відірватися від домашнього вогнища, від свого роду, від землі. Але бажання пізнати далеку велику Україну з Києвом і Дніпром, вивчитися і реалізуватися в житті спонукає його вирушити через Збруч.

«Юність Василя Шеремети» — автобіографічний роман Уласа Самчука про життя української гімназійної молоді 20-х років XX ст. Роман є своєрідним сюжетним продовженням трилогії «Волинь». Розповідь охоплює один навчальний рік учнів української гімназії, протягом якого відбувається становлення світогляду молодих людей, котрі вступають у пору юності, фізичного й духовного змужніння. Головний герой Василь Шеремета напружено шукає істину, свій шлях у житті.

Трилогія «Волинь» Уласа Самчука (1905—1987) — худож­ній літо­пис української історії XX століття. У центрі роману-епопеї — широка панорама селянського життя.

Перша частина трилогії «Куди тече та річка» знайомить читача з побутом селян, тяжкою щоденною працею. У центрі роману — роди­на Матвія Довбенка, розумного і виваженого господаря. Особливо близькою авторові є постать Володька Довбенка, що прагне розкрити таємниці буття, тягнеться до знань, відкриває світ.

У другій частині епопеї «Війна і революція» автор описує важке становище волинських селян на тлі героїчних і трагічних подій: першої світової війни 1914—1918 років, національно-визвольних змагань у 1917—1918 роках, україн­ського відродження. Родині Довбенків визначено долею жити у час великих соцiальних зрушень, боротися за збереження своєï сiм’ï.

Видатний чеський письменник Ярослав Гашек (1883—1923) — автор сатиричних оповідань і фейлетонів, анархіст, невгамовний жартівник і шукач пригод. Його найвідоміший твір «Пригоди бравого вояка Швейка» — значною мірою автобіографічний роман, який став «революцією в чеській літературі», «новаторським зразком гумору і сатири».

Йозеф Швейк, зовні простодушно-наївний, але насправді людяний і чутливий, вже майже століття мандрує у читацькому світі, приваблюючи читачів своїм оптимістичним поглядом «маленької» людини на «великі» історичні події. Кмітливий, дотепний та по-житейському мудрий, він посів сьогодні гідне місце поміж героїв світової літератури, бо став особливим, напівфольклорним типом героя, котрий захищає себе від державного абсурду тим, що до останньої букви виконує накази та приписи, роблячи тим самим абсурдність очевидною.

Панас Мирний (справжнє ім’я — Опанас Якович Рудченко, 1848—1920) увійшов в історію української літератури як новатор соціальних романів, драматург, майстер психологічної прози. Він автор книг, які й сьогодні користуються попитом і включені в шкільну програму.

Одним із найкращих соціально-психологічних творів української літератури ХІХ століття вважається роман «Повія», який характеризується чудово змальованим українським побутом. Панас Мирний розповідає про трагічну долю вродливої селянської дівчини, яку нужда та переслідування місцевих багатіїв змусили піти на заробітки в місто. Але там  Христя, не з власної волі, стає ізгоєм: обставини та оточення перетворюють її на повію, завдають страждань і штовхають у прірву.

Джордж Орвелл (1903-1950) — британський письменник і журналіст. Його творча спадщина налічує 20 томів і перекладена на 60 мов. Однак всесвітньо відомим він став наприкінці свого життєвого шляху, коли 1945 року  надрукував казкову повість, а радше алегоричну притчу про зародження тоталітарного режиму в СРСР «Колгосп тварин».  У передмові до українського видання – варто нагадати,  що першим перекладом «Колгоспу тварин» з англійської на іншу мову був український, автор зазначив: для нього  дуже важливо, щоб люди на Заході побачили радянський режим таким, яким він є. І зробив це блискуче. Головні герої книжки – тварини, яких їхні поводирі –  розумні свині, підбурили  розпочати повстання проти господаря-нехлюя. Та захопивши владу, вся та свинота одразу взялася наслідувати найгірші людські порядки.

Марко Вовчок — письменниця, емансипантка, вважається однією з перших авторок у жанрі психологічного реалізму. ЇЇ творчість — це маніфест свободи серед суцільного рабства. У своїх оповіданнях та одній з центральних повістей «Інститутка»  авторка змальовує виразні образи героїнь, котрі не хочуть миритися з підневільним життям. З одного боку, бачимо розбещену, жорстоку огидну панночку. Муштра гарним манерам у Пансіоні жодним чином не вплинула на неї, тож вона перетворює життя довколишніх на пекло: психологічний тиск, капризи, побиття, знущання. А з іншого боку — селянку Устину, яка в будь-яких обставинах готова обстоювати власну гідність та жертвувати всім заради права розпоряджатися власним життям.

«Поза межами болю» — автобіографічна повість Осипа Турянського, в якій він зобразив страшний досвід полону під час Першої світової війни. Шістдесят тисяч австрійських полонених опинилися в руках сербів, і ті, відступаючи на захід, гнали їх етапом через гори в Албанію.  Зрештою сорок п’ять тисяч бранців загинуло від холоду та хвороб. 

У центрі сюжету — семеро військових, яким удається втекти від конвоїрів. Навколо льодова пустка, страждання, усвідомлення приреченості й боротьба за життя. Ця книжка-шок, книжка-травма — страшне свідчення солдата, котрий вижив, коли всі його друзі загинули.

Дж. Д. Селінджер (1919–2010) — американський письменник, знаний романом «Ловець у житі», а також своїм відлюдництвом. Його останній твір опубліковано 1965 року; а останнє інтерв’ю він дав аж 1980 року.

До збірки «Дев’ять оповідань» (1953) входять найвідоміші тексти малої прози Дж. Д. Селінджера, основними темами яких є внутрішні переживання героя, його потуга зрозуміти свою сутність, відшукати своє місце в цьому світі, спроба вписати себе у світ. Сприйняття бойових дій і наслідки участі у війні зображено в депресивному оповіданні «Чудовий день для рибки-бананки» й історії спогадів «Для Есме — з любов’ю і всілякою бридотою». Виклики, які постають під час дорослішання, і страх не вписатися в усталений устрій буття окреслено в історії несправджених мрій «Кривенька качечка в Коннектикуті», розповіді про інклюзивність «У човні» та оповіданні про маленького генія «Тедді». Лейтмотивами цих текстів є любов, іронія, мужність, страх і відчуження.

До видання увійшли вибрані твори українського прозаїка, поета, публіциста, одного з основоположників пореволюційної прози Миколи Хвильового (1893–1933), справжнє ім’я якого — Микола Фітільов. Письменник показав вадикомуністичного суспільства, правдиво зобразив «юних фанатиків комуни», «вірних псів революції», «липових комуністів».

Неперевершена Леся Українка (1871—1913)  писала свій шедевр —  драму-феєрію «Лісова пісня» у далеких краях, коли дуже сумувала за батьківщиною. А надто рідним Колодяжним, де «в місячну ніч бігала самотою в ліс і там ждала, щоб мені привиділась Мавка. Зачарував мене сей образ на весь вік». Ота туга, видно, й надихнула поетесу так щемливо оповісти про те, якою трагедією обертається життя для тих, хто порожніє  душею, зрікається своїх найчистіших  почуттів, гасить у собі порив до творчості. Власне, зрадивши свою лісову наречену головний герой зраджує самого себе. Бо Мавка — це душа, без якої людина перетворюється на вовкулаку.

Джек Лондон (1876—1916), відомий американський письменник, прожив коротке, але яскраве життя, повне небезпек і пригод. Працюючи з 10 років, не маючи можливості оплатити навчання в університеті, він вирушив на Аляску. Золота не добув, зате привіз із собою сюжети «північних» оповідань і повістей. Уже понад сто років читачі всього світу захоплюються справжніми пригодами, суворою романтикою та благородними почуттями героїв його книжок.

Мартін Іден, простий моряк, випадково опиняється у світському середовищі й закохується у Рут Морз, дівчину з багатої родини... Він вирішує за будь-яку ціну добитися її любові, змінити своє життя, стати знаменитим письменником. Але невідомо, чи здій- сняться його мрії, чи принесуть вони щастя... Цей роман, який розповідає про просту людину, що домоглася успіху, про пошук місця в житті, муки творчості й муки кохання, виявився пророчим: Джек Лондон багато в чому повторив долю свого героя.

Роман «Недуга» показує життя київської інтелігенції та мистецьких кіл 1920-х. Головний герой роману — директор заводу Іван Орловець. Його життя ідеально впорядковане та раціональне: робота, дім, родина, а попереду систематичне будівництво «світлого післяреволюційного майбутнього». Однак, попри позірну стабільність та систематичність, ця конструкція дуже хистка. Одного вечора в опері, куди його затягують друзі, він бачить відому співачку Ірину Завадську. Ця зустріч перевертає життя героя і ставить перед ним питання: якщо нова доба така прекрасна, то чому людина живе сірим, убогим і нещасним життям? У своєму тексті Євген Плужник розглядає «недугу» того покоління: розрив між ідеалом і дійсністю. «Як же можу я будувати для всіх щось прекрасне, коли не стає мені снаги чи волі створити щось бодай пристойне для самого себе», — каже головний герой.

Валер’ян Підмогильний (1901–1937) – відомий письменник і перекладач, літературознавець, мовознавець, один з найвизначніших прозаїків доби Розстріляного відродження. Залишив по собі чималий доробок, хоч і був репресований у розквіті творчих сил.

Роман «Місто», завершений у 1927 році, став першим урбаністичним твором в українській літературі з новими героями, проблематикою та манерою оповіді. Автор описав  у ньому молодь, яка на початку 1920-х років потягнулася із сіл, щоб завоювати та зробити своїм українське місто. Письменник показує бажання молодих селян «вийти в люди», аналізує їхню психологію, розповідає про конфлікт, який розгоряється між людьми з різними світоглядами.

«Тіні забутих предків» — це історія кохання двох нащадків ворожих родин, таких собі українських Ромео і Джульєтти — Івана й Марічки, що розгортається посеред карпатських гір. Власне самі Карпати у цьому тексті виступають неначе окремим персонажем, переповненим  легендами та духами.

Коцюбинський надзвичайно відповідально поставився до відтворення світу гуцульських вірувань і традицій. Він досліджував побут і говірки гуцульських сіл, укладав словнички, шукав місцеві квіти й трави, ходив на весілля та інші традиційні ритуали. Усе це, аби максимально достовірно передати атмосферу того куточка світу.

Чугайстер, щезник, мавка і мольфари, які закликають негоду. А поряд з цим кохання, важкий вибір між любовʼю небесною та любовʼю земною. Вигадане і справжнє, язичницьке та християнське, усе сплітається в одну історію, де духи правлять людиною, людина — духами, а сама реальність стає частиною міфу.

«Андрій Лаговський» — це автобіографічний роман, що став одним із ключових текстів українського модернізму та порушив табу на публічне обговорення таких тем, як сексуальна орієнтація і право бути собою. У центрі сюжету інтелектуал, книжник, професор, що постійно рефлексує над своїми станами, бажаннями, почуттями та намагається вижити у традиційному суспільстві. Важливим елементом сюжету стає гомосексуальна орієнтація героя. Це історія про роздвоєність і самотність. Він шукає любові, але не серед жінок, а серед чоловіків, шукає сімейного щастя, вірить у високі ідеали, які руйнуються, прирікає себе на кабінетне схимництво й аскетизм, але не витримує спокус. Зрештою Лаговський залишається надто залежним від тягаря традицій чи попросту нездатним до рішучого бунту, але виборює собі можливість зоставатися «таким, як він є».

«Пригоди Олівера Твіста» — роман видатного англійського письменника, класика світової літератури Чарлза Діккенса (1812—1870). Автору вдалося яскраво показати життя різних верств – від найбідніших сиріт та мешканців нетрів до хазяїв розкішних лондонських маєтків. В центрі хвилююча історія сироти, хлопчик зазнав злиднів і безправ’я, знущання і самотності, та жодного разу не поступився почуттям власної гідності. І жорстока доля відступила перед його щирим прагненням чесного життя. Олівер, завдяки спадщині, що від нього приховували, стає заможним юним джентльменом і знаходить щастя, «яке тільки можливе у цьому повному мінливості світі».

Улас Самчук (1905—1987) — видатний  український письменник, автор романів-епопей та повістей про долю українського народу. Його називали «українським Гомером ХХ століття», однак твори замовчувались в радянські часи. Лише в незалежній Україні вони почали видаватися на батьківщині письменника.

Роман Уласа Самчука (1905–1987) «На краю часу» багато в чому є автобіографічним. У ньому йдеться про першу хвилю української політичної еміграції, яка опинилася у Празі та відстоювала своє українство; змальовується роль і місце митця в умовах чужомовного оточення. Головний герой твору тяжко й виснажливо працює над романом, друк якого, втім, видається йому сумнівним через безперспективність творити українською на чужині. У. Самчук повністю занурює читача в атмосферу Праги 1920–1930-х років, майстерно описує як визначні місця чеської столиці, так і реалії того часу — гуртування в українських осередках; обставини та умови праці тощо. Прототипами героїв твору стали реальні політичні та культурні діячі.

Роман «На краю часу» було написано у 1963 році, але тільки зараз, через 60 років, вперше друкується видавництвом Фоліо.

Іван Багряний (1906—1963; справжнє прізвище — Лозов’ягін) — український письменник, який зазнав жорстокості сталінських репресій. Митця було ув’язнено, заслано до Далекого Сходу, потім була еміграція. Лише після своєї смерті він був реабілітований, став лауреатом Шевченківської премії 1992 року, і його книги почали перевидавати в Україні.

Максим Колот, головний герой роману «Людина біжить над прірвою», у воєнний 1943 рік опиняється між двома арміями — фашистською і радянською, між життям і смертю. Він переживає дуже різноманітні душевні стани: від всеохоплюючої апатії до нестримного бажання жити… жити не чому, а всупереч усьому. Автор показує, на що здатна людина, коли їй втрачати вже нічого, але є мета ціною в життя — це боротися проти світу насильства. 

Іван Багряний (1906—1963; справжнє прізвище — Лозов’ягін) — український письменник, який зазнав жорстокості сталінських репресій. Митця було ув’язнено, заслано до Далекого Сходу, потім була еміграція. Лише після своєї смерті він був реабілітований, став лауреатом Шевченківської премії 1992 року, і його книги почали перевидавати в Україні.

«Огненне коло» — книга про трагедію українців, які стали заручниками у протистоянні двох тоталітарних режимів під час Другої світової війни — фашистського і радянського.  Обидва несуть жорстокість і смерть. І в тому, і в тому неможливо бути вільними й жити, залишаючись собою. Проти цих двох тиранів борються герої Багряного, які безмежно люблять і захищають свою землю.          

Повість Ольги Кобилянської (1863—1942) «В неділю рано зілля копала» -- один з найкращих творів видатної української письменниці. Вона створена за мотивами відомої народної пісні-балади «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Однак авторка збагатила її новими деталями, які дають змогу глибше проникнути у внутрішній світ героїв. Тож трагічна історія кохання хлопця до двох дівчат, яке робить нещасними всіх, набула глибшого, філософського звучання й узагальнення. Письменниця спонукає читачів до роздумів про долю людини, про її відповідальність за свої вчинки, про їхній вплив не тільки на власне життя, а й близьких.

Увазі читача пропонується «Ніч лагідна» — за визначенням критиків, один із кращих романів Ф. С. Фіцджеральда (1869—1940), відомого американського письменника, філософа «джазової доби». Тонке розуміння життєвого досвіду цілої генерації молодих американців, народжених після Першої світової війни, що випали з контексту так званої «американської мрії», глибина психологічного аналізу та лірико-емоційний самобутній стиль ставлять цей роман Фіцджеральда поміж визначних явищ американської та світової літератури минулого століття.

Думи та історичні пісні — жанри української народної творчості. Звитяга запорозьких козаків, туга бранців за рідним краєм, буремні роки Хмельниччини — ось провідні теми дум. За змістом вони дуже подібні до історичних пісень, а за виконанням — до плачів, голосінь. Авторами були переважно учасники подій — козацьких битв і походів. Від села до села, від міста до міста розносили вони вісті про славу і подвиги героїв, їхню мужність та гарячу любов до України.

До збірки увійшли твори легендарно-фантастичного й анекдотичного змісту, написані в 1850-х роках, українського письменника, етнографа та драматурга Олекси Стороженка (1806–1874), котрі згодом були видані під назвою «Українські оповідання» (1863) у Петербурзі.

Повість «За сестрою» створена на основі історичних матеріалів з часів татарських нападів на українські землі. В центрі — захоплююча історія юного Павлуся, молодшого сина з козацького роду Судаків, який порятував від татарського полону свою сестру Ганнусю.

У повісті «Ідоли падуть» Юліана Опільського (справжнє ім’я — Юрій Львович Рудницький (1884–1937), західноукраїнський письменник, історичний романіст) розповідається про часи князювання Володимира Святославовича й запровадження 988 року християнства на Русі. Падуть язичницькі ідоли, народжується нова культура у святих книгах та будівництві величних храмів, у яких домінують кращі зразки архітектури й мистецтва тодішньої Візантії. Текст подається за сучасним правописом із зображенням усіх особливостей мови автора.

Юрій Іванович Яновський (1902 – 1954) – український прозаїк, поет, драматург, журналіст, редактор і сценарист ВУФКУ, художній керівник Одеської кінофабрики. Сучасники називали його «добрим генієм українського кіно».

Для свого першого роману Ю. Яновський розглядав варіанти назв: «Українське хворе кіно», «Мемуари редактора каторги», «Мемуари старої людини», «Мемуари про море», «Мемуари То-Ма-Кі», «Мемуари голого редактора». «Майстер корабля» – остаточна назва твору, сюжет якого був незвичним, новим для тогочасної літератури. Режисер То-Ма-Кі (Товариш Майстер Кіно – найвище звання для кінематографіста), що від його особи ведеться оповідь, згадує свою молодість і роботу над фільмом, для зйомок якого будувався корабель. Герої роману – творці нового мистецтва, які прагнуть відродити духовність української нації. Цей твір  цікавить тих, хто любить кіно, пригоди, містифікації, незвичні історії кохання і... море.

Злиденний молодий письменник із Христіанії намагається заробити на прожиток написанням статей до місцевої газети. І хоч теми добирає не зовсім вдалі, а розраховані на тонких поціновувачів, усе ж подеколи йому таланить видобути трохи грошей на кілька днів прожитку. Одначе одіозність характеру й постійний голод спонукають літератора до безглуздих учинків і пустощів.

У свідомості напівголодного одинака зринають еротичні фантазії й у кожній стрічній він бачить ідеал вимріяної красуні, яка буцім мешкає в замку Ілаялі. Чи втілиться ця фантазія в реальність? Чи напише митець незрівнянний літературний шедевр? Чи роздобуде копійчину на прожиток і дасть раду своєму непереборному й невситимому голоду?

Володимир Винниченко — бунтар української літератури початку ХХ століття. Він спровокував чимало інтелектуальних конфліктів, та водночас побудував неймовірну літературну й політичну кар’єру. Винниченко став популярним драматургом, автором романів, статей, мемуарів, а в 1917 році очолив Генеральний Секретаріат Центральної Ради.

«Записки Кирпатого Мефістофеля» — роман морального експерименту, у якому чи не вперше в українській літературі відверто аналізуються стосунки між чоловіком і жінкою. Герой, який хоче позбутися власної дитини, бо не бажає бути батьком. Жінка, яка відмовляється робити аборт. Небажана дитина, що зрештою стає психологічним прихистком для головного героя. Автор тестує своє кредо «роби, що хочеш, коли тебе не мучать докори сумління» та шукає межі особистої свободи у стосунках.

Високохудожні твори Івана Франка стали окрасою української літератури, окремі з них входять до шкільної програми. Запропоновані у книзі програмні («Фарбований лис», «Сойчине крило») та позапрограмні твори позначені оригінальним національним колоритом та орієнтовані на моральні цінності людини. Для школярів, учителів, студентів, науковців, усіх поціновувачів творчості І. Франка.

Майк Йогансен — український письменник-авангардист. Свого часу він зізнався читачам, що ніколи не зупиняється перед тим, аби порушити ще одну традицію. Це і визначило стиль його творчості — ламати правила та з їхніх уламків витворювати нову поетику.

У цій книжці ви знайдете твори, які стали візитівкою Йогансена, — іронічний, пародійний роман «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію», ключовий для розуміння творчого підходу автора текст «Як будується оповідання» та вибрані поезії.

Це тексти справжнього літературного експериментатора.  Його мета — розхитати наші уявлення про те, якою має бути література, і, з одного боку, занурити читача в мистецьку гру, а з іншого — показати, яке естетичне задоволення можна отримати від цих експериментів.

Михайло Коцюбинський (1864-1913) – тонкий знавець поетичного слова й людської душі, блискучий оповідач. Ці свої таланти письменник сповна розкрив у шедеврі української літератури – повісті «Тіні забутих предків». Історія, яку він розповідає, стара як світ. Її герої – Іван і Марічка, ще  з дитинства палко кохають одне одного, проте не можуть бути щасливими разом. Їхнім родинам байдуже до почуттів молодих людей, бо вони ворогують між собою і навіть заради дітей не ладні вгамувати нікчемні пристрасті. Однак у творі є ще одна, чи не найголовніша дійова особа – авторові вдалося перенести на папір і магічну красу Карпат, і колорит Гуцульщини, з її переказами, віруваннями, символами, які й формують світогляд гуцулів.

Шолом-Алейхем (1859—1916) — єврейський письменник, життя якого було тісно пов’язане з Україною. Тож свого найулюбленішого героя — шляхетного і простакуватого, побожного і сповненого суперечностей, знавця людей і поціновувача  природної краси — Тев’є-молочара автор поселив в українському селі тодішньої Російської імперії.  Нелегко ведеться працьовитому батьку великої родини, в якій аж семеро дочок та й долі їхні не можна назвати щасливими. Проте Тев’єві оповіді-монологи сповнені оптимізму й доброти, пересипані дотепами. Не зраджує герой своєму правилу: якщо не вистачає сліз, то треба сміятися, і тоді, коли розповідає, як царські можновладці  змушують його залишити рідну домівку.