Мирне й спокійне життя, міцна родина, вірні друзі... Усе, що здавалося непохитним, перевернулося догори дном. Війна роздирає навпіл усі зв’язки, і рідні люди й вірні друзі стають ворогами... Кілька місяців 2014 року Сєвєродонецьк перебував під владою ополченців. Цей короткий проміжок часу став нездоланним для родини Насті Агафонової. Син, запальний прихильник Майдану і патріот України, боротиметься із сепаратистами, а дочка — вступить до ополчення... Так само розійдуться й шляхи друзів Геннадія, нерозлучних змалечку хлопців. Бо війна проходить і по родинах, і по душах...

• Від автора роману «Зламані речі»!
• Драматична історія в стилі Світлани Талан

Майбутнє Корнелії батьки розпланували наперед. Після закінчення медінституту прилаштували б доньку на хорошу роботу, щоб жила щасливо й горя не знала. Але один необачний крок перекреслив усе.

У селі Корнелію називають святою: в церкву ходить й на випробування, що Бог посилає, не нарікає. А вона щодня гріхи замолює. Найбільше боїться, що діти правду про матір дізнаються. Тож коли чує від сусідської дівчинки-юродивої: «Облудниця!» — ледь розум не втрачає. А дівчинка на картину у своїй хаті показує: там Корнелію та її гріхи намальовано.

Сто років тому через цю картину вже сталася трагедія. І зараз жінка бачить у ній силу, здатну зруйнувати її життя.

Драматична історія від фіналістки конкурсу Коронація слова — 2021 р.

Єва жила й дякувала Богу: чоловік роботящий, дітки здорові, велика війна повз пройшла. Але не знала, що земля їхня тепер не їм належить. Як безправну худобу завантажили їх у вагон й повезли невідомо куди. За лінією Керзона вона залишила рідну хату й попіл батьків і сестри, село яких спалили поляки. У поїзді Єва рятує від смерті немовля й на знак подяки від родини лемків отримує подарунок — дерев’яне яблучко...

Іра, онука Єви, живе без мети, без мрії. Аж поки за завданням редакції не опиняється на Сході України. У Пісках, у жінки, що ховається з сином від обстрілів, вона бачить дерев’яне яблучко...

Червоним і чорним вишила доля життєві шляхи трьох жінок. «Чи не дарма все було?» — наче спитає одна. І цвітом яблуні доля дасть їй відповідь.

• Від авторки популярних романів «Дожити до весни» та «Корона на одну ніч»
• Авторка переможниця конкурсу «Коронація слова» у 2015 р.

По закінченні Другої світової війни сімнадцятирічна Настя приїхала вчителькою у волинське село. З першої зустрічі молода красуня запала в серце капітану Круглову. Пообіцяв він зробити з неї огранений діамант, щоб сяяла лише для нього. Дорогими подарунками засипав, життям її розпоряджався. Та серце Настине сповнювалося щастям, коли на Романа дивилася, дарма що в нього зі статків лише звинувачення в неблагонадійності. Але загнав капітан її в пастку, як здобич...

Анатолій Андрійович Дімаров (Анатолій Андроникович Гарасюта — 1922–2014) народився в Миргороді на Полтавщині в учительській сім’ї. Коли родину розкуркулили, заради безпеки дітей батьки розлучилися. Його мати вказала, що чоловік помер, змінила документи й дала дітям своє дівоче прізвище.

У збірці «Сільські історії» ідеться про життя та долі людей двох сіл на Полтавщині: Рогозівки під час Другої світової війни та Малого Тікача в повоєнні роки. Її було засновано збіркою оповідань «Зінське щеня», що народжувалися на полтавському хуторі. Мешканці цих сіл «поріднилися» з більшістю людських достоїнств і вад, зігріваючи та караючи ними не лише сусідів, а й самих себе.

Більшість героїв — люди вікові, їм довелося дивитися в очі найстрашнішої насильницької смерті, яка в роки війни сліпо косила всіх підряд, а біля них кружляла найдовше.

Автор не робить своїх героїв ідеальними — це звичайні люди зі своїми перевагами та недоліками: працьовиті й добрі, ледачі й злі, гострі на слово й мовчазні, старі й молоді, зі своєю вдачею та долею.

Раніше видавництво «Фоліо» випустило друком твори А. Дімарова «Містечкові історії», «Міські історії», «На коні й під конем. Блакитна дитина», «І будуть люди», «Біль і гнів».

Нова книга Олександра Красовицького «Завтра» — своєрідне передбачення найближчих та більш віддалених подій, які неминуче спіткають «імперію зла» РФ за її пекельні діяння.

Персонажі трьох повістей реалістичні «до мурашок» — пропагандист, що плете паралельну реальність, цинічний і жорстокий спецслужбист, божевільний тиран.

«Можливо, саме ці дрібні люди і привели Європу до великої війни. Вони діяли у всьому світі, створюючи паралельну реальність не лише росіянам, а й німцям, ізраїльтянам, американцям. Вони купували політиків, фінансували політичні партії, втручалися у вибори через соцмережі, економічними загрозами змушували цілі групи країн поступатися своїми інтересами», — пише автор.

Можна назвати книгу антиутопічною, але тоді ми вже давно живемо в антиутопії.

«Ця книга — не історія минулого. Це попередження про майбутнє», — каже автор.

Бібліотекарка Софія фрагментарно дізнається історію свого роду. Заглиблюючись у минуле, краще починає розуміти сьогодення. Революція Гідності, війна, волонтерство, громадська активність, літературна творчість змінюють її. Вона інакше сприймає реальність, усвідомлюючи, що для щастя не потрібно їхати за кордон, як того прагнула, а треба робити свою країну кращою.

Глеванія... Село, сказати б, виїмкове: щокрок настопчеш на котрусь приведенцію. Тим-то усяк зайдисвіт має змогу необачно ускочити у хараман. Та не гарма-дарма, а через отих химерників, що невиводний каламут учиняють. Поринувши у онеє дієписання, читач бачитиме калейдоскопічне розмаїття заділкуватих й авантурничих пригод, що були укинулися мешканцям сеї весі. Нестак теє вигадка, а радше компонування з подій довіряних, поспіль оправлених у химородь. Головно йдеться про дивочні літошні вакації хлопчика Тимка, про його начудну блуканину ин-якими світами й про штукарські вчинки строкатої кумпанії, до якої він причинився. Закрутисті припадки їхнього побиту деинде пересипані мализною философії, історії й популярної науки, присмачені незлим українським гумором. Дієпис бучно галузиться, даючи змогу читачеві, як матиме охоту, мислено домалювать сьому вітистому дереву ще й набавних гілок. Книга пропонує висліджувать світ, глядячи широко, позбувшись упереджень й звичаєвого розсуду. Втім - доконечно любити й захищати свій край, піклуватись о додержанні природньої чистоти.

Мова твору рясно здоблена лексемами, що після 1930-х років умисно вилучалися з мовного обігу, роблячи українську мову яко мога уподібненою до московської. Отже у сім творі використані мовні коштовности, що їх здарували нащадкам Б. Грінченко, М. Номис, О. Маркович, Д. Яворницький, В. Дубровський, О. Ізюмов, А. Кримський, І Вирган, М. Пилинська й инші. Не годилось би цьому скарбу дармовано, мертво й німо, лежати на полицях. Отим автор поважився відживити їхній труд, вигуливши фарбляне слово з оспалих заховів. А щоб читачеві не бігати бозна-як сторінками грубих фоліянтів, шукаючи тлумачень декотрих нині маловживаних слів, автор додав до твору словничок.

Перший рік українсько-російської війни. Волонтер із позивним Мамай продає свій бізнес і йде добровольцем на фронт. Там він гуртує навколо себе команду з таких самих відчайдухів, як сам, пліч-о-пліч з якими успішно виконує бойові завдання і кошмарить сєпарів. Кошмарить так, що ціна за його голову виростає до півтора мільйона доларів. Його ім'я стає легендою. А легенди, як і герої, не вмирають. Втім яка ціна війни для самого Мамая? Скільки випробувань випадає молодшому сержантові на його особистих фронтах: і на передовій, і в мирному житті? І як з рештою закінчиться його війна?

Війна змінила світ. Зневірившись у владі, молоді хлопці звалили собі на плечі долю країни і тепер несуть її. Терпляче несуть, не жаліються. Гинуть у вогні війни, стрункими рядами підносяться з пекла до раю. Але ні стогону з їхніх вуст, ні дорікань…

І що залишається їхнім матерям? Зануритись в море свого горя, розчинитися в сльозах? Чи проклинати до скону і владу, і долю?

Богдана Малинчук обрала інший шлях. Вона заступила в строю загиблого сина, приміряла на себе долю солдата. Але жінка і гадки не мала, що на лінії вогню їй доведеться зустрітися із своїм минулим. Обличчя в обличчя, очі в очі… Й одному Богу відомо, що візьме гору: ненависть до ворога чи співчуття до матері.

Україні судився нелегкий шлях в усі часи та епохи. ХХ століття не стало винятком, навпаки - це був, здається, найважчий період для українців. Євген Буцик на сторінках свого нового роману "Ціна рабства. Повернення" щиро й відверто розповідає про долю своєї родини. піднімаючи такі важливі для кожного питання, як пошук себе, визначення своєї національної ідентичності, повернення до витоків. Автор, виріс на Далекому Сході, і Приамур'ї, повертається на Батьківщину своїх прадідів, і Київ, аби побудувати тут майбутнє. Проте зміни очікують не лише його - СРСР доживає останні десятиліття, висмоктуючи із союзних республік залишки соків. на зламі епох доля випробовує і молодого хлопця, знову закидаючи його далеко від рідної землі. Чужа країна, служба в радянській армії, перевірка на людяність та гідність, і, як фінальний й особливо емоційний акорд - трагедія на Чорнобильській АЕС і боротьба із "мирним" атомом у лавах ліквідаторів. Інколи дорога до найдорожчого надто терниста і полягає крізь сторіччя й тисячі кілометрів. Головне у круговерті життя - відчути, де твоє коріння, зберегти це знання і передати дітям, щоб їм ніколи не довелося заплатити за страшну "ціну рабства".

«Локальні війни» – кримінальна дилогія про справжніх героїв і люту ненависть, про дике кохання без додаткових пояснень і сильні рішення, про життя на лезі бритви, оголений нерв шаленого дня і адреналін, що гупає у скронях... Це добро і зло у чистому вигляді, біль непоправної втрати і сміх крізь сльози... Це скальпований життєпис бандитських зграй та правоохоронної системи сучасної України.

Новий роман, безумовно, знайде численних читачів. Густа інтелектуальна проза, яскраві психотипи персонажів, їхні складні долі, карколомні повороти сюжетних ліній заінтригують читачів незалежно від віку.

Водночас авторка торкається багатьох «темних місць» історії України в часи СРСР. Такий вектор зумисно авантюрного й ускладненого «розвинутим соціалізмом» сюжету мав би провокувати появу борця й національного героя. Але в центрі роману - типова пристосуванка, донощиця-сексотка й махрова користолюбка в масці красуні-моралістки, проте в усіх проявах своєї бурхливої вдачі - ненаситної повії, через яку гинуть непересічні особистості, талановиті поети й навіть ті, хто цілком випадково опинився на шляху чупакабри в людській подобі.

У що ми вкорінені і чим для нас є Дім?

Чому незнайомці у чужому місті можуть розповісти нам про нас набагато більше, ніж наші рідні чи друзі? Для чого іноді слова приречені на втечу, а люди – на вибір себе?

Це переплетення кількох історій в одній повісті: тут живуть самотні мандрівники, шукачі натхнення, читачі тиші, гурмани кольорів і смаків, продавці килимів, босоногі художники, спостережливі журналісти, таксисти-філософи... Тут чекають померлих як живих. Тут готують їжу і моляться до морів. Тут народжують синів, аби потім відпустити їх на війну. Тут емігрують: в минуле, яке все ще продовжує боліти; у любов, яка не перестає тривати навіть після усього; у мовчання, яке деколи і є нашою єдиною відповіддю на всі питання цього Світу.

Роман "Медуза-Ґорґона" є питомою частиною художнього тетраедра, створеного за принципом пірамідки Рубика: разом із "Загублені в часі", "Інстинкт саранчі" та "Знехтувані Ноєм" роман "Медуза-Ґорґона" становить єдине ціле.

Ця книга про життя і любов. У світ ми прийшли внаслідок кохання: палкого і взаємного, випадкового чи довгоочікуваного. І головна мета життя - не згаяти час, радіти кожній хвилині та творити добро. Людина повинна самостійно боротися за радість буття і вірити у перемогу над буденністю світу. Істина в тому, що зробити із нещасної людини - щасливу, не може ніхто, поки вона сама не вирішить, що варта цього божого дарунку - щасливого життя. У кожного є своя людина, яка приймає нас такими, як ми є, із нашою доброчесністю і вадами. Люби, бо чим більше любиш і віддаєш любові, більше її отримуєш. За любов не дякують, її приймають і віддають...

Продовження роману «Де живе свобода»

Віталія й Родіон хотіли бути свободними від усього. Але забули, що свобода — це ще й відповідальність. Болючим було повернення до звичного світу. Вони вирішують на час розійтися, щоб осмислити те, що було, є і буде між ними. Родіон іде добровольцем до АТО. А Віталія вчиться просто жити. Може, матуся пригорне її до серця й дасть сили будувати долю? Але матір-прокурорша відмовляється від неї. Ба більше — з її подачі доньці не знайти роботи в рідному місті. Спасінням для Віталії стає праця в реабілітаційному центрі, де відновлюють поранених побратимів коханого. Вона нарешті розуміє: справжня свобода — це те, що в тебе неможливо забрати. Як і неможливо загасити кохання, що живе в її серці...

Київська Русь, XIII століття.

Ружею цвіла Радислава на весіллі, бо кохала боярина Мстислава пристрасно. А він посміхався й підраховував зиски від шлюбу — багата, вродлива, ще й рідня князя Данила Галицького... Недовгим було сімейне щастя молодої. Розтоптав її мрії жіночі Мстислав. До родового маєтку, куди входила вона господинею, привіз він коханку. Здавалося б, немає для дружини нічого більш принизливого. Але чоловік змушує її до гріха — наказує звабити ординця Ариундея. Розчавлена й зневірена Радислава йде на ложе до ворога...

Від автора роману «Цвіте терен»

Наталія Ошатна після смерті чоловіка всю любов дарувала доньці Ларисі. У важкі часи безгрошів’я намагалася утримувати себе та її, як уміла. А коли Лара завагітніла, вмовила не брати гріх на душу й зберегти дитинці життя. Так народилася Надійка. Згодом Лариса їде за кордон, сподіваючись знайти щастя там. Бабуся й онука залишаються вдвох. Чи пробачать вони Ларі втечу? Доля приготувала кожній непростий шлях.

Новий роман від автора «Серце не обдуриш»

Мія — модна письменниця, що працює над зйомками фільму за своїм романом. Яким же було її здивування, коли на головну роль у фільмі погодився він — столична зірка Роман Звягівський. Але між чоловіком та Мією спалахує неприязнь. Колеги вдаються до радикального кроку: зачиняють обох у готельному номері на ніч. Та очікуваного примирення не відбулося. Мію дратує кожен Романів крок. Що може знати про життя цей балуваний мазунчик? Хіба він пережив би те, що сталося колись з Мією? Кілька років тому вона втратила коханого, репутацію та... дитину. І тепер хоче повернути втрачене. Але Роман зовсім не той, ким видається на перший погляд.

Перевидання у кінообкладинці

Від золотої письменниці України

Оновлене видання

Збільшений шрифт для комфорту читання

Роман став основою для історичної драми «Кава з кардамоном» виробництва Solar Media Entertainment спільно з телеканалом СТБ та за підтримки Державного агентства України з питань кіно і Українського культурного фонду.

Головну чоловічу роль виконав польський актор Павел Делонг, відомий за фільмами «Список Шиндлера» й «Дім». Його партнеркою на знімальному майданчику стала Олена Лавренюк, відома за фільмами «Егрегор» і «11 дітей з Моршина». Саме цю актрису авторка роману Наталія Гурницька вважає ідеальною кандидатурою на роль головної героїні.

Драматична історія забороненого кохання юної дівчини до набагато старшого за неї одруженого польського шляхтича, яка розгортається в атмосфері Львова XIX сторіччя!

Що це — мінлива пристрасть чи справжні почуття? Для неї — це перше кохання, для нього — мабуть, уже й останнє... Чи отримають закохані шанс змінити власну долю, залишитись разом і чи взагалі можливо побудувати щастя, балансуючи на краю прірви та порушуючи всі можливі заборони?..

Дорога до Різдва у кожного своя, свій досвід прийняття Свята, розуміння Дива і пізнання Любови. Хтось приймає таємницю народження Божого Сина вже у дитинстві, а комусь вона відкривається набагато пізніше. Ми відчуваємо час свята, щороку чекаємо чуда і воно приходить до нас у зустрічах із рідними, у розмовах і тихій коляді, у несподіваних випробовуваннях і викликах, які стають стають свідченнями того, що Він народився тут і зараз.

Тарас Прохасько, Іван Андрусяк, Костянтин Москалець, Богдана Матіяш, Надійка Гербіш та інші сучасні українські письменники діляться з нами своїм досвідом пізнання Різдва Христа.

Запрошуємо вас у мандрівку Його дорогами.           

Мирослав Дочинець - це великий автор, книгами якого зачитуються багато людей. Працює в філософсько-психологічному напрямку. Його книги стають бестселерами не тільки в Україні, але й за кордоном, так як письменник вміє показати читачеві живу людську у всій її красі і щирості. Його книги можуть зачепити за живе будь-якого читача, бо кожен в якомусь із героїв пізнає самого себе або до болю знайому ситуацію. Згідно відгуками, книга "Многії літа, благії літа" справила справжній фурор своєю появою на книжковому ринку. Одкровення старця про те, як треба жити, які цінності мати, торкнулися багатотисячну публіку. Книга перекладена на безліч мов: італійська, польська, румунська, англійська і навіть японську.

Діана Стогодюк — фатальна жінка. Живе в напружених пошуках свого чоловіка, шукає його всюди, розчаровується і в цих безконечних пошуках перетворюється на жінку абсурду. За нею тягнеться довгий шлейф зруйнованих стосунків, вона захоплює і лякає.

Це жінка, яка заперечує високі романтичні переживання. Навколо неї хаос і руїна. Вона то наближається до чоловіка, то віддаляється від нього. Викидає його зі свого життя, а потім несподівано з’являється і знову підкорює.

Вона безконечно змінює свої маски, аби ніхто не побачив її справжнього обличчя. Не думає про наслідки своїх вчинків, роблячи фатальні кроки. Зневажає прив’язаність і почуття, маніпулює чоловіками та знищує їх, одержуючи від цього задоволення.

Зв’язавшись із нею, чоловіки стрімко рухаються до своєї смерті, навіть якщо виживають фізично. Навіть якщо після стосунків з нею з’являються відчуття, що її не було.

У Діани Стогодюк немає дверей, через які вона б вирвалася зі свого хворого світу.

Тексти Олени Макарчук — концентрат переживань і найнесподіваніших життєвих ситуацій. Це історії про почуття, дружбу, понівечені долі, війну на Сході, окупацію Криму, зради — коханих, матерів, батьківщини. Історії, де квітнуть соняшники над Іловайськом, любов буває у прямому сенсі сліпою, референдум робить братів ворогами, а жінки пишуть дуже відверті листи богині кохання Фроді. Це територія, де неідеальні герої та героїні ошукують себе й інших, забувають про вірність, ламають і ламаються, вдягають маски, щоб приховати свою сутність. Місце, де перетинаються грубість і тендітність, цинізм і грішна романтика, страждання і радість, безнадія і сподівання на краще.

Юля змалечку звикла бути сильною й самостійною. На її долю випало чимало випробувань: смерть батька, якого вона любила понад усе, виховання молодшої сестри, п’яниця-вітчим. Та найгірше — материна нелюбов, з якою змиритися було найтяжче. Врешті Юля їде навчатися до міста й починає нове життя. Там вона зустрічає перше кохання — Костю. Однак їхня пристрасна історія завершується зливою сліз. Вагітна дівчина лишається на самоті в чужому місті. Несподівано їй на допомогу приходить лікар-гінеколог Ігор — набагато старший, досвідчений. Чи знайде вона з ним свою останню любов?

Цих правил не так уже й багато: всього лише двадцять одне. Та й проти вітру йти не обов’язково. Звісно, якщо ви не Мася. Бо Мася покликаний врятувати світ і прославитися. Тому вперто борсається в каші у власній голові, спілкується зі снами і привидами, запобігає кінцю світу, сперечається з Ейнштейном і намагається написати детектив. А ще видає книжками свої «аферизми», відкриває літературно-художньо-музично-науковий салон і отримує спадщину від книжкового лікаря. Місце дії — середмістя Львова. Масині сусіди — ті, хто вселився у «звільнені» квартири після війни, та їхні нащадки. Читаєш і дедалі більше сумніваєшся: хто ж насправді несповна розуму — Мася з його офіційним діагнозом чи його оточення?

«Селфі в Парижі» — збірка сучасних українських оповідань, дія яких відбувається у місті, що приваблює і манить мрією про нескінченне свято, яке завжди з тобою. А втім, Париж зовсім не ідеальний. Як і будь-яке інше місто. За «фасадами» туристичних пасторалей із образами романтичних пікніків на березі Сени вирує буденність реа­ль­ного життя, коли справжнім щастям є скромна вечеря із сервісу врятованих продуктів, в яких от-от спливе термін придатності… А за лаштунками феєричних вечірок розгортаються драми, що назавжди залишають слід у житті.
 
Кожне з оповідань збірки по-особливому передає пульс і вібрації легендарного міста і змальовує Париж, для кожного «свій».

Регіна виросла в дитбудинку. Не потрібна нікому, зайва в цьому світі, вона пізнала чимало поневірянь. Марія — донька заможного керівника, в якої завжди були дефіцитні захцянки та дорогі іграшки. Але на п’ятнадцятий день народження дівчини сталося страшне: батьки загинули в автокатастрофі. Марія опиняється в дитбудинку, де знайомиться з Регіною. З’єднані горем, сирота від народження й колишня багатійка стануть там найліпшими подругами. Обидві згодом пізнають біль зради. Обидві вистраждають своє право на любов і спокій. Але тільки одній із них вирішувати, чи заслуговує на щастя інша...

О, Львове... Твої вулички мовби виткані з гірко-солодкого аромату шоколаду. Бруківка твоя ховає стукіт витончених жіночих мештиків, що відлунюють стукотом серця закоханого чоловіка. Ти століттями бережеш таємниці коханців, їхні бешкетні та веселі будні чи щемливі історії сердечних переживань і розлук. А ми вкотре із задоволенням опиняємося тут, у місті правдиво венеційських пристрастей із присмаком терпкої кави з Вірменської вулиці. «Львів. Пристрасті. Таємниці» — це ніжні та водночас гострі, мов вилиці прекрасної панянки, історії стосунків знаменитих львівських закоханих. Любов з першого погляду Владислава IV Вази до Ядвіги Лушковської, яку звинувачували за це навіть у відьомстві. Невідома (і нездійсненна) історія яскравих музикантів, Богдана Весоловського та Ірини Яросевич, батьків українського джазу. Пристрасна жага і пекуча ненависть акторки-серцеїдки Сольської, знаної хоч і не винятковою вродою, проте безкінечними романами з впливовими панами свого часу. Коротке кохання «чорної княгині» Гальшки Острозької та старости канівського й черкаського Дмитра Санґушка...

Це історії про львівських спокусників та спокусниць, аристократично вбраних панянок зі світлин минулого чи дівчат у джинсах із сьогодення. Тих, що розбивали серця, і тих, які присягали на вічну любов у врочистій тиші костелів, юних романтиків та досвідчених звабників — вони жили і кохали тут, у Львові, у місті кохання та пристрасті.

Ще місяць тому Жанна працювала журналісткою в столичному глянцевому журналі. Та через фінансові труднощі вони з чоловіком вимушені були переїхати у село, до батьків Максима. Жанна почувалася там чужинкою, що лишилася сам на сам із власними сумнівами. Раптова пропозиція роботи спрямовує її в невеличке село Горбове. Багато років тому доля привела сюди ще одну жінку. Тоді, у спалахах Першої світової, уроджена австрійка Франциска закохалася в українського полоненого Захара і згодом вирушила разом з ним до далекого, чужого краю. Як виявилося, назустріч пеклу Другої світової та нелюдським випробуванням. А одного дня ця чужинка, «німка», стала спасителькою та берегинею Горбового...

Чи допоможе Жанні історія незламної і чуйної Франциски вийти на світло із затінку власних сумнівів? Щоб не опустити руки та знайти оте загадкове жіноче щастя, про яке мріє кожна земна жінка...

Той день міг бути таким, як і всі інші, але ж приїхав син Алік, синулька, як вона його називає, і в них із племінником Валентієм, як і тоді, коли була ще молода й при чоловікові, а вони дітьми, одразу з’явилося багато справ. А заодно — спогади і всілякі розмови. І ще — таємниця, яку ховають від неї.

Марія здогадувалася, що вони ховають, бо не просто так її ночами мучило серце, а голову розривали тяжкі думки. Та й Алік ніби якийсь інакший став. Вона все пам’ятає — як родила його, як він ріс, тільки те, що відбувається тепер, погано тримається пам’яті. І не дає спокою той сон, що в нього з грудей дим іде…

Для Аліка кожен день з мамою і двоюрідним братом(— значно більше, ніж повернення в дитинство. Він і раніше цінував це, а після того, як вернувся з війни, де багато чого передумалося, приїзд до мами(— подія для душі. Лиш би вона не дізналася про поранення.

Валентій уже не сподівався від долі жодної ласки, але братів приїзд — купа спогадів і навіть чарка.

Хтось іде на війну захищати країну, а хтось прагне набити кишені в будь-який спосіб, і найчастіше цей спосіб - насильство. А якщо схильність до насильства вроджена?

У головного героя роману "Щурячий ген" друг гине на Донбасі. У день похорону виявляється, що двох загиблих переплутали через опіки обличчя та привезли в нерідні міста. Тепер родинам доведеться ховати дітей двічі. Шокований, герой вирішує добровольцем піти на фронт, але там він зіткнеться не тільки з героїзмом, а й з усіма гріхами, притаманними людям і за мирних часів: пристосуванством, здирництвом, зрадою. Як вижити, потрапивши в полон разом з колишнім побратимом, який готовий продати тебе ворогу? А головне, як не втратити людського обличчя?

Потужний, напружений і яскравий роман В'ячеслава Дударя "Щурячий ген" отримав перемогу на літературному конкурсі видавництва "КМ-Букс" у номінації "Література для дорослих".

Переламні 1990-і. Юність Нори була сповнена випробувань: зрада батька, безробіття матері, оманливе кохання, бідність, пастка, в яку її заманили торгівці живим товаром. Розум та наполегливість допомогли Норі не просто вижити, але й прибрати до рук бізнес чоловікової родини і стати залізною Норою. А ще був прихований від усіх гріх. Роки мчали стрімголов, помилки минулого лишалися позаду. Але не зникали. Несподівана зустріч з атовцем Левком збурила в пам’яті Нори болючий спогад. Бо тоді, у боротьбі за найвигідніше місце під сонцем, жінка втратила щось значно важливіше... Що поєднує впливову бізнесвумен із простим хлопцем-атовцем? І чому Норі так боляче і водночас так хочеться зазирнути в його очі?..

Як бути щасливим попри все.

Продовження популярної серії «Теплі історії»

Якщо ви любите читати, загорнувшись у м’який плед і гріючи руки до гарячого горнятка улюбленого напою, — то ця книжка для вас. «Теплі історії про справжнє» — про найсвітліше та найсолодше, що є в людському житті: про кохання, яке долає всі перешкоди, про міцну родину, щирість людських душ.

Кожне оповідання по-домашньому затишне і трохи казкове, воно наче промовляє: «Світ прекрасний! Життя чудове!»

Книжка вчить знаходити своє сонце навіть там, де, здавалося б, суцільна темрява. Усі історії — реальні. І хай трішки прикрашені квітами, ароматами та смаками, але вони точно відбувалися, може, навіть з кимось із ваших сусідів — пригадайте.​

Про що шкодує жінка? Про втрачене кохання. У шлюбі з доном Хуаном Анна мала все: спокусу, пристрасть, вир чуттєвості. Але після народження спадкоємця чоловік перестав бачити у дружині жінку. Натомість для графа Альберто Анна стала жаданою. Розчарована, вона була скута подружньою вірністю, материнським обов’язком та католицькою мораллю. Але серце її жадало почуттів, які міг дати їй тільки він — таємний коханець граф Альберто. Разом вони вирішують тікати, спалюючи усі мости та будуючи замки прекрасних ілюзій. Та будь-яка пристрасть згасає, залишаючи гіркий присмак попелу і пізнього каяття. І все, про що благатиме Анна, — це прощення. Бо той гріх під її серцем не спокутати…

«Айвенко, або Чоловіки — це…» — нова книжка Людмили Таран, української письменниці та журналістки. У центрі книжки — чоловіки різних поколінь і характерів. Сильні духом і слабкі, віддані та зрадливі, романтичні й цинічні, молоді та старі. А поряд з ними постають яскраві та влучні жіночі образи.
 
Чесна й чуттєва проза Людмили Таран спонукає до переосмислення узвичаєного та глибоких екзистенційних переживань.

Дореволюційний Кременчук бентежать події, що відбуваються в родині заможного заводчика й фабриканта Войтовича. Від рук дружини гине пан Владислав Войтович, а потім божеволіє його єдина донька й спадкоємиця. Щось дивне й незрозуміле коїться з молодою панною Ларисою, котру всі кличуть Лорою. Спочатку ці видіння із померлим батьком. А потім — згубне, заборонене, але таке жадане кохання до Олександра, нареченого власної кузини. Здавалося, це почуття гамує Лорине божевілля. Заради нього вона ладна була на все. Навіть… убити кузину? Ні, цього не може бути… Лору звинувачують у вбивстві, якого вона не хоче визнавати. Тепер тільки одна людина може врятувати її від падіння у прірву остаточного божевілля. Та чи врятує?

Одним кохання дарує цілий світ. А іншим — біль нерозділених почуттів. Красунчик на все село Ростислав не звертав уваги на закохану по вуха Марусину. Він погрався з її почуттями, сказав: «Чекай на мене», — і повернуся з іншою, вродливою успішною моделлю. Мовляв, дивись, хто вона і хто ти. Принижена зрадою Марусина їде в Данію на заробітки, щоб стати успішною жінкою та повернути Ростислава. Зціпивши зуби, дівчина досягає неймовірного: стає моделлю та жаданою жінкою. Тепер уже Ростислав готовий покинути заради Марусини дружину. Але дівчина не хоче вертатися в минуле. За крок до омріяного щастя вона вдруге за життя опиниться на краю прірви. Та цього разу не для того, щоб впасти. А щоб злетіти.

Той, хто врятував одне людське життя, — врятував цілий світ.

Про це не знає дівчинка, що живе в маленькому кримському Селищі. Проте під час Другої світової війни вона рятує єврейських дітей від неминучої смерті.

А на цілу епоху пізніше її, вже стару жінку, розшукали 80 врятованих нею дорослих людей.

І вона стала праведницею світу — забутою, закатованою як нацистами, так і радянським режимом. Це — факт.

Все інше — апокриф, вигадка автора. Узагальнена і суб’єктивна. Як узагальненими і дещо фантасмагоричними є і Селище, і всі його мешканці, переплетені між собою, мов виноградні лози.

Автор не претендує на лаври історика. Лише — на найменший «язичок» найменшого дзвоника, який бринить серед ночі голосами тисяч вигнанців: «я-по-вер-нусь-я-по-вер-нусь…» — і нагадує, що наш ДІМ завжди з нами. З нього може вигнати ворог, але ніхто не може його відняти.

Якщо ти віриш у повернення!