Нелегка доля випала Вероніці. Переживаючи вже 10 викидень та ледь не вкоротивши собі віку, жінка раптом починає бачити дивні сни, де душі її ненароджених дітей благають відпустити їх і отримати вічний спокій. Надати його може Полудниця, яка мешкає у цьому просторі між двох світів. Але тільки в обмін на жертви зі світу живих, які мають приходити їй пополудні…

Українка Марина та німкеня Марія мають зовсім різне уявлення про щастя, та обидві вирушають шукати його подалі від дому – в Париж. Марія точно знає, чого хоче від життя: займатися наукою, грати на скрипці та знайти справжнє кохання. Марина ж натомість знає, чого точно не хоче – все життя працювати офіціанткою та мати справу зі своїм батьком. «Твоя М.» – це сучасний український роман про те, як воно – бути жінкою. Про пошук себе, про дружбу, про дуже різну любов, про самотність, про стереотипи, про материнство і трошки про квантову фізику.

Протаранивши паркан сусіда, Вероніка очікувала на крики й вимагання компенсації. Але найгіршим виявилося не це. У чужому дворі вона натрапляє на труп жінки — старої Антоніни. Баба Тоня встигла напакостити багатьом, і серед підозрюваних опиняється навіть її син Антон. Цей неприємний чоловік не ладнав з матір’ю і полюбляв знущатися зі своєї дружини. Він не спинився б і перед убивством. Поки Вероніка намагається відшукати докази його вини, сусідів щоночі лякає таємнича жінка в білому. Що ж коїться на тихій вулиці звичайного селища?

Люба незчулася, як стала самотньою літньою жінкою у розкішній квартирі. Колись — показна донька генерала, розумна та цілеспрямована, вона бачила весь світ біля своїх ніг. А тепер — пустка. Одного дня, прибираючи у старій батьківський квартирі, Люба знаходить лист—покаяння, який написала мати Галина до своєї молодшої сестри Василини. Ця сповідь перевертає все життя жінки, як багато років тому перевернулася доля тітки Василини. Виявляється, Любина мати вкрала життя сестри заради власного щастя...

Сімейна сага в новелах «Майже ніколи не навпаки» визначної української письменниці Марії Матіос за майстерністю письма та глибиною викладу не поступається її знаменитій «Солодкій Дарусі».

«Важить не час, а людина в обставинах часу» — цю свою тезу письменниця розкриває через драматичну історію кількох гуцульських родин часів Першої світової війни. Великі пристрасті звичайних людей, легке марево містики, вічні дилеми Любові–Ненависті, Гріха–Спокути, кілька­ярусний сюжет... Кожен персо­наж цієї небуденної драми має беззаперечне алібі, неопротестовану правду і власні суди честі. А отже, має право чинити так, як не можна передбачити жодною логікою чи писаним законом. Закони честі вступа­ють у суперечку із законами серця, бо так було споконвік, і майже ніколи не є навпаки.

«Порт Житана» – затишний ресторанчик на березі мальовничого Женевського озера. У різний час він стає особливим місцем для Марка Мазура, українського художника-емігранта, який прославився своїми авангардними роботами в міжвоєнному Парижі, і Сергія Коваленка, мистецтвознавця, що збирає колекцію для впливового київського олігарха й намагається розкрити загадку таємничого зникнення свого славетного земляка. «Порт Житана» – це роман, у якому історія тісно переплетена із сучасністю, а мистецтво – із людськими долями і стосунками. Це роман про вимушену втечу й неодмінне повернення, фальшиву «любов» і справжнє кохання, про щоденний вибір, який здійснює людина.

2014 рік. В Україні війна. Молодий фінансист із європейською освітою втрачає кохану і пакує валізи до Швейцарії. У день відльоту друг дитинства пропонує йому високу посаду в Адміністрації Президента. Здавалося б, справи державної ваги відсунуть на задній план особисту драму героя. Тим часом справжні драми в його житті щойно починаються…

• Нова книга української авторки Люко Дашвар
• Від майстрині гостросюжетної прози

Благими намірами вимощений шлях до пекла. Галя сповна відчула сенс цього вислову. Її життя перевернулося лише через те, що вона прагнула допомогти іншій людині. Дівчина втратила все: роботу, чоловіка, друзів, віру в людей. Та що, як усе найбільш значуще і неймовірне починає відбуватися з нами саме тоді, коми ми намагаємося видряпатися з пекла? Це непросто, бо людина по-справжньому втрачає голову лише від двох речей: від страху і від кохання. Однак що робити, коли тебе одночасно накривають і страх, і кохання?..

Перевидання в новій обкладинці

Понад 500 тисяч примірників творів Люко Дашвар уже знайшли свого читача. Вона пише так гостро й пронизливо, психологічно і чуйно, що торкається струн душі кожного. Неможливо не співчувати її героям, як неможливо не звернути увагу на гострі, болючі, неоднозначні питання, які порушує письменниця.

Над селом зорі ясніші, у селі квіти пахнуть п’янкіше, сільські дівчата дорослішають раніше. Катерині лише тринадцять, а її серце належить чоловікові набагато старшому, та ще й одруженому. У селі все безпосередньо: якщо люблять, то вже до безтями, якщо ненавидять, то щонайзапекліше, якщо пробачають, то від щирого серця...

Історія, у якій любов і смерть, чистота і гріховність існують пліч-о-пліч — так близько, що стають невіддільними...

Роман Надії Гуменюк «Корона на одну ніч» починається як детектив: у варшавському готелі знаходять мертвою переможницю конкурсу краси. Чому газети нічого не повідомили ні про смерть юної красуні, ні про її короткочасний тріумф? І хоча цей драматичний епізод визначає назву роману, це не початок, а фінал історії життя Данила Неродова і його сім’ї. Доля українця Неродова в буремні роки між двома світовими війнами на землях, які переходять від одної влади до іншої, від одної країни до іншої, драматично переплетена з життям його вічного суперника графа Неродова, міжнародного авантюриста.

Суперництво, заздрість, що призводять до зради і вбивства, — тема роману «Янгол у сірому». Авторка порівнює головних героїв з біблійними Авелем і Каїном. Авдій-Авель проходить шлях, який випав на долю сотень тисяч західноукраїнських селян — табори, Колима, непосильна праця на лісоповалі та в руднях, — але залишається незламним. Калісій-Каїн ревно прислужує радянській владі, вивищується через приниження і залякування інших. Драматичні події минулого не відпускають, історія повторюється, спокута має відбутися.

«Ця книга не про ядерну зиму, тотальне винищення людства чи який-небудь інший апокаліпсис. «Заради майбутнього» — це збірка різних історій. Ну, тобто реально різних. Більшість написано задовго до виходу книги, найдавніші — ще 2011-го, і лише три з десяти — «Р61», «Знову і знову» та «Заради майбутнього» — опубліковано вперше. Решта були надруковані у різноманітних колективних збірках і журналах (і щось мені підказує, що мало хто з вас читав їх усі). У збірці є все: горор, техно, містика, гостросоціальні та гумористичні оповідання. Не раз упродовж читання у вас паморочитиметься голова від зміни настрою та темпу оповіді. Але зрештою хороша збірка оповідань, на мою думку, якраз і має вражати своєю неоднаковістю, інакше це вже буде не збірка, а…

Неважливо.

Просто перегорніть першу сторінку і почніть. А я, поки ви читатимете, піду працювати над новим романом…», — Макс Кідрук

Перелік оповідань, що ввійшли до книги:
• Р61
• Знову і знову
• Трансфер
• Я полечу!
• Сюрприз
• Моя література
• Ельвіра
• Нічиї діти
• ДНК. Історія сьома
• Заради майбутнього.

• Від майстрині гостросюжетної прози
• Перевидання роману в оновленому оформленні

Стара Костомарова не пам’ятає, як опинилася на тому забутому богом хуторі. «Чорні рієлтори» відібрали її квартиру, а жінку спровадили подалі від Києва. Селянин Перегуда дав їй притулок, він навіть вийшов на нотаріуса Германа, який обдурив стару. А коли повернувся на хутір, то вже ні хати, ні Костомарової не було...

Тим часом у Києві одна дівчина потрапляє у вир дивних подій. Усе починається зі снів про мерців, далі — зустріч із нотаріусом Германом та його зникнення. І Блейк, у якого Меланія закохується до нестями, і який зраджує її. Від того часу дівчині сниться вже інший сон: про розлючений натовп, стару жінку, Блейка, який прохає про допомогу... От-от шляхи всіх героїв перетнуться. І тоді кожен з них — хоче він того чи ні — пройде свою ініціацію. Ініціацію на право вважати себе людиною...

Є таке сузір’я, в якому кожна жінка від народження має свою зорю. Є така й у Василини — представниці давнього шляхетного роду Коморовських. Мабуть, ця зоря й оберігає дівчину в складні моменти. А може, її захист — то старовинний оберіг, подарований бабусею Терезою? Чи то сама бабуся, яка душею-зіркою-птахою прилинула до онучки, щоб уберегти її від чогось лихого? «Сузір’я Дів» — то плетиво жіночих доль, пов’язаних давнім амулетом, фатальним прокляттям і родинною історією, яка рясно скроплена моторошними таємницями, лукавими інтригами, безневинною кров’ю, підступними зрадами, безоглядною самопожертвою, справжнім коханням, що густим шлейфом тягнеться за Василиною від XVІІІ століття і до наших днів.

Загадковий незнайомець телефонує до письменника з пропозицією показати йому загублену скарбову печеру, де колись зустрічалися гетьман Мазепа та шведський король Карл ХІІ. Заінтригований автор вирушає в дорогу, де зрештою знаходить неймовірний скарб: сучасний партизан передає йому давній рукопис спогадів свого діда про повстанську боротьбу проти московських окупантів у 20-х роках минулого століття.

Колишнє й сучасне сплітається в містичний клубок, де ми побачимо реінкарнацію тодішніх повстанців у їхніх онуках і правнуках. Але це, як завжди в романах Василя Шкляра, реальна містика, де навіть за таємницями несамовитого кохання стоїть пронизлива правда, якої не вигадаєш.

Кузьма Скрябін Кузьма (справжнє ім’я Андрій Кузьменко; 1968—2015) став легендою ще за життя. «Можливо, треба було жити, як всі, а я хотівбути інакшим завжди», —  говорив він і таким був. Доля відміряла йому надто мало часу, він трагічно загинув у ДТП. Харизматичний співак, композитор, багаторічний лідер гурту «Скрябін», автор власних пісень, кумир мільйонів українців, Кузьма запам’ятався своїм шанувальникам неймовірним гумором, чіткою громадянською позицією та відкритим серцем... Його пісні актуальні сьогодні як ніколи. Хоча Кузьма більш відомий як музикант, він також є автором чотирьох повістей, які ввійшли до цієї книжки разом з віршами. Опублікована у 2006 році й найвідоміша з них — «Я, «Побєда» і Берлін» — була успішно екранізована. Це смішні й сумні, вигадані й автобіографічні історії, в яких Кузьма розповідає про себе, про нас, про життя і як у ньому не втратити здорового глузду. Видання проілюстроване українським художником Олександром Греховим.

У новому іронічному романі Богдан Кушнір розвиває тему протистояння української й російської розвідок. В основу твору покладено реальні історії, очевидцем яких довелося стати авторові, коли він працював журналістом у Москві, а з початком російсько-української війни служив у Силах спеціальних операцій Збройних сил України. 

Герой роману, молодий письменник, природжений авантюрист, мріє написати бестселер про розвідку. Щоб роздобути сенсаційні матеріали, він як закордонний журналіст приїжджає до Москви й заводить ризиковані знайомства. Уже з перших днів опиняється під ковпаком секретних служб. Через випадкові обставини проникає на фальшивий курорт — їхню закриту територію. Весела пригодницька історія обертається тим, що росіяни мають його за шпигуна, а українці — за російського агента. Починається підступна гра професіоналів і дилетанта, несподіваний фінал якої ніхто не зміг передбачити.

«Скандал» —  це нова збірка оповідань письменниці й поетки Людмили Таран.

Тексти, зібрані у цій книжці, — це своєрідна археологія пережитого: дисидентство,  (не)прийняття себе та свого походження, своєї сексуальності, «неправильних» почуттів. Самі ж тексти вибудувано на контрастах: курйози і трагедії, батьки і діти, любов і смерть, війна і мирне життя.

Авторка постійно розхитує читача на емоційних гойдалках, гартуючи тим самим витривалість, силу й любов до життя.

Головні героїні роману Наталії Чайковської «Мовчазна згода» Клара й Ольга працюють медсестрами у психіатричній лікарні. Коли Київ окупували німецькі війська, перед жінками постає питання: кинути напризволяще своїх пацієнтів і піти, чи виконувати накази окупаційної влади, але намагатися хоч когось урятувати? Авторка не робить однозначних висновків, залишаючи їх на розсуд читача. Спираючись на архівні матеріали і свідчення очевидців, Наталія Чайковська намагається відтворити атмосферу, в якій жили люди під час німецької окупації, віддає шану жертвам злочину, скоєному нацистами в Горіховій діброві, та в притаманній їй манері протиставляє людяність і надію абсолютному злу.

Засновано на реальних подіях.

Спеціальна відзнака «Вибір видавців» Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова».

У цій історії – не хронологія подій, це – сповідь перед обличчям болю про рік війни. Це істрія невисловлених почуттів. Несказане про переживання, вибір і рішення. Апофеоз віри в людяність. Намагання навіть у знесиленні підтримати всіх, кому нестерпно...Емоційна сповідь на перетині часу.

Володимир Лис — український прозаїк, драматург, журналіст. Лауреат Коронації слова, Гранд-Коронації та інших літературних конкурсів. Автор численних творів різноманітних жанрів.

У його новому романі «Максим Гонтар» укотре переплітаються історичне минуле й сучасність, індивідуальні людські долі представників різних поколінь і суспільно значущі процеси, вічні цінності та новітні технології. Головний герой — молодий інтелектуал-нонконформіст, історик, науковець і публіцист, справжній патріот, який не лише на словах відстоює свої принципи, а й власними вчинками доводить вірність прадавнім героїчним традиціям свого народу. Відносини батьків і дітей, пошук свого місця в житті, розділене та нерозділене кохання, щира дружба й підступна зрада, пам’ять і забуття — ось далеко не повний перелік проблем і ситуацій, розв’язання яких розгортається на сторінках роману. Складні перипетії міжособистісних стосунків, роздуми, почуття й переживання персонажів твору, наших сучасників, проходять випробування часом і суворою реальністю подій в Україні ХХІ століття, коли їм урешті-решт самим доводиться творити історію та ставати її часткою…

У серії «Великий роман» також вийшли друком книжки Володимира Лиса «Вифлеєм» і «Століття Якова. Людина в п’яти масках».

Доля подарувала Веніамінові - колись вихованцю дитячого будинку, а нині власнику фешенебельного казино майже в центрі мегаполіса - справжню Надію. Саме так звуть його кохану дружину, якій він колись урятував життя - й тепер завжди боятиметься її втратити, припускаючи, що вона з ним лише із вдячності. Бентежить чоловіка й те, що він зовсім нічого не знає про минуле Надійки: та обрала спалити за собою всі мости й розпочати життя з чистого аркуша.

Проте страхи з минулого здатні отруїти майбутнє - і Надії з Веніаміном доведеться вирішити, чи готові вони зустрітися з цими страхами віч-на-віч.

Син Божий прийшов на світ з миром і любовʼю під сяєвом Вифлиємської зорі - і Святвечір віншує цю подію. Його однаково очікують усі українці, а особливо ті, що в чужих краях, без рідні, сідають за столи з традиційними стравами і  колядують, згадуючи тих, хто далеко.

Таїнство Різдва спонукає нас до милосердя, до любови, до пошуку істини буття. У ньому завжди буде краплина ностальгії, бо  Різдво — це спогади. Про це й написали свої різдвяні історії сучасні українські автори й авторки. В кожному із сюжетів - прикмети Різдва, відчуті й пережиті за мирних часів чи вже під знаком війни. 

Та всі вони обʼєднані глибинними почуттями, посиленими мелодіями колядок, у яких рождається Бог, славословлять ангели і весь світ повниться добром.

2022 рік. Головна героїня нового роману Хелени Андрейчикової «Чисті двері» живе в Одесі.

Як вона сама про себе каже: «Маленька звичайна людина, про яку ніколи не напишуть книгу». Тож під час війни вона сама робить нотатки, прибирає у будинках, чим заробляє на життя, зберігає своє вміння усміхатися попри все, відверто розповідає про себе, про місто, про своїх роботодавців і подруг, що залишилися чи поїхали, чи пішли воювати, та й трохи про дитинство.

Шукає надію, шукає доброту в людях і в собі, шукає вічне кохання, та навіть іноді їх знаходить.

У жаби немає роботи, занедбана квартира і примарні шанси помиритися з коханим, про якого вона постійно думає. У її сестри, феї, все ідеально: успішна кар’єра, апартаменти в центрі й новий хлопець-веган. На родинній вечері жаба дізнається, що сестра зустрічається з її колишнім. Все в житті погано, і цьому не видно кінця. Чи впорається вона? Чи зможе вибратися з глибин зневіри і попри все знайти дорогу до світла?

Не дивно, що першою російською навколосвітньою експедицією командували німець та українець — саме українці та німці будували Російську імперію. Дивно те, як росіяни вміють привласнювати й робити «русскими людьми» всіх успішних діячів, навіть якщо прізвище одного з них фон Крузенштерн і він естляндський барон, а іншого — Лисянський і він з козацького полкового міста. В усіх біографіях Лисянського Ніжин проходить скоромовкою і нічим не відрізняється від якогось російського містечка, а з Крузенштерном його знайомлять вже перед самим відплиттям експедиції з Кронштадта, попри те, що вони разом вчилися в Морському кадетському корпусі, воювали й були на багаторічній практиці в британському флоті.

Антон Санченко взявся реконструювати початки зіркової кар’єри майбутнього кавалера ордену Святого Георгія, власника іменної золотої шпаги, капітана першого рангу Юрія Лисянського. У результаті вийшла захоплива й дотепна розповідь про доленосні застілля і правильно вибраного кума, про користь вивчення іноземних мов і морську термінологію, про бригантини на річці Остер та алкогольні коктейлі на фрегаті «Луазо», про колекціонування морських їжаків і секрет ніжинської кабачкової ікри.

«Шалені авторки» — це антологія текстів українських письменниць, своєрідна мандрівка крізь останні два століття, під час якої різні авторки, маючи несхожі стильові уподобання й естетичні орієнтації, змальовують усю множинність і складність жіночого досвіду.

Перед читачами постануть декадансні персонажки Ольги Кобилянської, екзотичні героїні Софії Яблонської, рішучі бунтарки Ірини Вільде. Публікуються і найбільш резонансні тексти сучасних письменниць, зокрема Оксани Забужко і Людмили Таран. 

Книжка підготована у співпраці з ютуб-каналом «Шалені автор(к)и», авторами якого є літературознавці Віра Агеєва й Ростислав Семків.

Перевидання роману в зручному форматі та новому оформленні!

Поліна ніколи не забуде того, що сталося з нею в юності. Зараз вона успішна жінка, a тоді - залякана дівчинка, яка з благанням дивилася в очі трьом ґвалтівникам. Але вони не пожаліли її, як і вона не пожаліла потім свою доньку, залишивши дитину в пологовому будинку. Поліна хотіла забути своє минуле. Вона втекла в інше місто, в інше життя. Але хіба можна втекти від себе? Якось Поліна ледь не потрапляє в ДТП, і її рятує незнайома дівчина. В її обличчі Поліна раптом бачить такі рідні риси... Але це неможливо. Вона спалила всі мости. Тоді чому в серці ледь чутно затремтіла надія?..

Ця книга - крихти спостережень, одкровень, зауваг і мудрих приписів, "кристали днів світящих" чоловіка великого вродженого обдарування і світотворчого вишколу, якого називали "незнищенним стариком", карпатським Сократом, Вічником і Світованом. За сто літ він світ перейшов уздовж і впоперек, торуючи дорогу до самого себе. Ці записи - те, що не ввійшло ні до Заповітів, ні до Сповіді на перевалі духу, ні до Штудій під небесним шатром.

Нова драматична історія від авторки «Цвіте терен»

Рената - дивне й чудернацьке ім’я, яке дісталося звичайній сільській дівчинці, напівсироті, що змушена жити під одним дахом з лихою мачухою. Після школи Ренатка хотіла навчатися десь у великому місті, а натомість мачуха з чоловіком вже наперед визначили її долю: після восьмирічки - робота в колгоспі і, звісно, заміжжя. Та інколи життя несподівано підкидає сюрпризи. Виявляється, Ренатка насправді живе серед чужих людей, а її рідний батько десь у далекій столиці. Укотре зіштовхнувшись із жорстокістю мачухи, дівчина вирішує покинути свій дім та вирушає на пошуки батька. Чи вдасться Ренатці його відшукати та які випробування підготувала доля цій дівчині з незвичним ім’ям?

Львів і Ліон ― дуже різні міста, які водночас мають багато спільного. Ця книжка є своєрідним путівником, що передає атмосферу кожного з них, а дві сюжетні лінії майстерно вписані в історію міст і країн.

Лаура ― «інстаграмозалежна», все життя розплановує так, щоб робити нові дописи у соцмережі. Для неї більше важать реакції-вподобайки фоловерів, аніж взаємини з близькими людьми. Оля теж має профіль в інстаграмі, проте публікує світлини і дописи, які важ-ливі для неї, і їй байдуже, як зреагують інші. Профіль Лаури ідеалізує життя, викривлює сприйняття реальності, а профіль Олі показує світ без фільтрів. Якось хлопець Лаури випадково побачив сторінку Олі й відчув, що його вабить ця дивна дівчина. Але він ― у Франції, в Ліоні, а вона ― в Україні, у Львові. Хлопець купує квиток в Україну і відкриває для себе Львів, де колись давно почалася заплутана історія його родини.

Київ 1970-х років… Уже й Сталіна немає, та українська нація вкотре на межі свого існування. Насамперед мовного, а «мова — це домівка буття». Перед нами постають долі «отруєних» радянським режимом людей: тих, хто пристосовується, пише оди вождям, співпрацює з кагебістами і не хоче «жертвувати граминкою свого спокою та відром олів’є». Очима дуже різних героїв роману бачимо Україну, у якій не можна бути українцем: або співпраця, або діагноз і психлікарня. Методи й практики, до яких вдавався радянський режим, нищачи людську особистість, напрочуд різноманітні. Але й на тлі усього цього проростає паросток кохання. Бо ж «трави мусять проростати навіть крізь асфальт».

Новий роман авторки. Детективна мелодрама

Це перша частина дилогії - друга книга «Тінь командора» наразі в роботі, до кінця року має бути опублікована.

В Олянівці Лізу Яремко знали як фельдшерку і дбайливу матір маленької дівчинки. Доля жорстоко обійшлася із жінкою. Лізина донька вмирає. А незабаром на цвинтарі, біля могили дівчинки, знаходять тіло самої Лізи. Поліція переконана: це самогубство. Але амбітна журналістка Рута Ружин вважає інакше.

Розслідувати цю загадкову історію її запрошує молодий і харизматичний чоловік Святослав. Він упевнений: хтось гальмує справу й заплутує сліди. Кому ж заважала проста сільська фельдшерка, вихована в дитбудинку? Згодом стає відомо, що Ліза не була сиротою. Її справжнє ім’я - Ізабель, а батько жінки - кубинець. Рута починає розмотувати клубок сімейних таємниць та небезпечних пристрастей. Усе це наче сюжети із захопливого кіно. І Рута ще не знає, яка роль у цій картині відведена їй та Святославові, що старанно приховує власну таємницю…

Новий роман від Золотої письменниці України!
 

Марія — шкільна вчителька. Мама двох маленьких діток і дружина Романа, з яким живе за звичкою, та аж ніякне через кохання. Її молодість минає у сірості, й так само, мабуть, мине все життя. Без пристрасті й почуттів.

Проте одного дощового дня її втомлений погляд помічає Олександра. Випадкова зустріч у кафе стає для неї подихом весни у тоскних осінніх буднях. Між Марією й Олександром починається роман.

Їхні побачення мають залишатись таємними. Та чоловік Марійки щось підозрює. Він починає стежити за дружиною… і потрапляє під колеса машини Олександра. Дивом Роман виживає, але стає інвалідом.

Жінка дає фальшиві свідчення, виправдовуючи коханого. Проте той зникає з її життя. Усе, що залишається Марії, — гарувати на кількох роботах, щоб забезпечити прикутого до візка чоловіка, який її ненавидить. Чому ж її весна скінчилася так швидко? Невже вона ніколи більше не побачить Олександра? Та доля вирішує, що кохання має право на другий шанс. Але якою ціною?

Олена Костюкович відома як блискучий перекладач Умберто Еко, а також як автор книжки «Їжа. Італійське щастя» — культурологічний твір, що виходить за рамки жанру і здобув світове визнання.

Пам’ять, величезний дар, обертається подекуди й тяжким випробуванням.

Герой роману «Цвінгер» Віктор Зіман «хворіє» пам’яттю. Він не може вирватися з-під влади минулого. Історія його дідуся, який розшукав заховані нацистами скарби Дрезденської галереї, дістала екстремальне продовження під час Франкфуртського книжкового ярмарку 2005 року. У вирі подій, що захопили Віктора, діють і українські гастарбайтери в нинішній Європі, і агенти КДБ брежнєвської епохи, і журналісти «вільних голосів», які вели свої передачі в часи холодної війни й розрядки, і російські мафіозі, що колонізують світовий простір.

«Цвінгер» багатогранний: це і кримінальний трилер, і драматична панорама ХХ століття, і професійний репортаж (книжкова індустрія зображена «зсередини» й зі знанням справи), і частково автобіографія — події засновані на сімейній історії автора, ретельно відтвореній за архівними матеріалами.

«Босоніж на оливі» – історія про те, що завжди можна і є куди й до кого повернутися, про те, що завжди можна змінити своє життя. Та попри все, у романі дуже багато любові, що повсякчас живить Анну, і місць сили, що залишаються її цілющим і надійним ґрунтом – все те, що дозволило головній героїні не втратити в собі людину, стати сильною, незалежною особистістю, віднайти себе і щастя.

Бабуся і спогади про дідуся, друзі родини і друзі юності, брат, діти, улюблена справа.

Львів - це маленький Париж. Так кажуть, і частково із цим можна навіть погодитися. Ці міста пасують одне одному, як круасани до кави. Вони дихають особливою атмосферою пристрасті та романтики. До них хочеться повертатися знову й знову… Проте якщо у Львові панує гармонія й затишок, то щодо Парижа таке можна сказати лише про його історичну частину, яка разюче контрастує з периферіями…

Героїні та герої історій збірки "Львів. Париж. Круасани" долають тисячі кілометрів у пошуках місць та міст щасливих людей. Тепле сонце Сицилії змушує забути про все погане в обіймах коханого чоловіка. Різдво у Відні має присмак цинамону та надії на щасливе життя з рідними людьми. А на бульварі Сен-Жермен молода жінка Елен впевнюється, що доля здатна підкидати не лише суворі випробування, а й часом - щедрі подарунки. І особливо співзвучна сьогодні історія авторства Марини Гримич, яка зазирає в часи Другої світової війни, коли маленька людина продирається крізь морок війни до свободи і щастя. А мешканка сучасного королівства в центрі Європи з головою занурюється у волонтерство, вірусом якого заражає навіть свого високородного прихильника, щойно над її Україною прогриміли перші вибухи ракет…

Оповиті флером казки міста оповідають історії кохання, розлук, надії, прощань та зустрічей, щему ностальгій і любові до свого, українського. Історії людських доль, свідками яких стали затишні вулички та старовинні алеї. Герої цих оповідок знають: куди б не закинула їх доля, як би далеко не опинилися вони від дому - радіти життю можна бути будь-де. І будь-де бути щасливим, попри все.

Ніколь - талановита скульпторка. За молодості вона одружилася й народила доньку Лізу, але все скінчилося розлученням. Ніколь так і не змогла влаштувати особисте життя. Усе йшло шкереберть… До зустрічі зі своїм першим і справжнім коханням. Пристрасть спалахнула між Ніколь і Русланом незгасним вогнем.

Однак минуле повертається із чорною звісткою. Жінка дізнається, що дванадцять років тому народила двійню: дівчинку та хлопчика. Ніколь будь-що прагне зустрітися з сином, з яким її розлучили. Проте постає перед вибором: виправити колишні помилки чи жити щасливим майбутнім. А минуле приховує чимало таємниць…

Іноді спокутувати гріх недостатньо. Треба заплатити життям…

Драматично та гостросюжетно, як романи Люко Дашвар

Україна, 90-ті роки

"Казарма" - слово із залізним присмаком. Так називався будинок, де жила головна героїня Мар’яна. Замість сімейного затишку тут панував деспотизм і страх. Батько Мар’яни був дуже жорстокою людиною і тримав у страху всю родину.

З дитинства дівчина бажала батькові лише смерті. І коли він помер, донька видихнула з полегшенням. Гадала, що нарешті вільна. Але Мар’яна стає іграшкою в руках ще одного тирана. Брат Сергій прагне підкорити її та продати багатієві. Коли Мар’яна стає власністю Андрія, їй здається, що це кінець. Однак попереду довгий шлях. Від страху й безпорадності - до моторошної, ледь не потойбічної, помсти. Мар’яна не вірила в те, що настане справедливість. Тому вона сама віддасть належне тим, хто заслуговує на покарання…

Збірка есеїв провідних українських інтелектуалів покликана запросити широкі кола громадян до відкритого діалогу про основні питання нашого сьогодення й майбутнього. На яких засадах будувати нову Україну, українську державу? Якими є основи української політичної нації, ключові параметри нашої ідентичності? Що нас об’єднує і що роз’єднує? Які цінності взяти з собою в майбутнє, а від чого треба відмовитися? Яким є оптимальний баланс сил суспільства й держави? Про яку Україну ми мріємо? Яке наше місце у світі? Як подолати виклики, що перед нами стоять? Мета збірки — не пошук одноголосся чи консенсусу, а відкритий діалог щодо суперечливих, часом табуйованих понять і принципів українського життя. Об’єднує 124 авторів та авторок лише відданість Україні та спільна тривога щодо її майбутнього.