Поновлюємо прийом замовлень 14 липня.
Маєте питання? Пишіть на електронну пошту.
Володимир Лис — український прозаїк, драматург, журналіст. Лауреат Коронації слова, Гранд-Коронації та інших літературних конкурсів. Автор численних творів різноманітних жанрів.
У його новому романі «Максим Гонтар» укотре переплітаються історичне минуле й сучасність, індивідуальні людські долі представників різних поколінь і суспільно значущі процеси, вічні цінності та новітні технології. Головний герой — молодий інтелектуал-нонконформіст, історик, науковець і публіцист, справжній патріот, який не лише на словах відстоює свої принципи, а й власними вчинками доводить вірність прадавнім героїчним традиціям свого народу. Відносини батьків і дітей, пошук свого місця в житті, розділене та нерозділене кохання, щира дружба й підступна зрада, пам’ять і забуття — ось далеко не повний перелік проблем і ситуацій, розв’язання яких розгортається на сторінках роману. Складні перипетії міжособистісних стосунків, роздуми, почуття й переживання персонажів твору, наших сучасників, проходять випробування часом і суворою реальністю подій в Україні ХХІ століття, коли їм урешті-решт самим доводиться творити історію та ставати її часткою…
У серії «Великий роман» також вийшли друком книжки Володимира Лиса «Вифлеєм» і «Століття Якова. Людина в п’яти масках».
Доля подарувала Веніамінові - колись вихованцю дитячого будинку, а нині власнику фешенебельного казино майже в центрі мегаполіса - справжню Надію. Саме так звуть його кохану дружину, якій він колись урятував життя - й тепер завжди боятиметься її втратити, припускаючи, що вона з ним лише із вдячності. Бентежить чоловіка й те, що він зовсім нічого не знає про минуле Надійки: та обрала спалити за собою всі мости й розпочати життя з чистого аркуша.
Проте страхи з минулого здатні отруїти майбутнє - і Надії з Веніаміном доведеться вирішити, чи готові вони зустрітися з цими страхами віч-на-віч.
Син Божий прийшов на світ з миром і любовʼю під сяєвом Вифлиємської зорі - і Святвечір віншує цю подію. Його однаково очікують усі українці, а особливо ті, що в чужих краях, без рідні, сідають за столи з традиційними стравами і колядують, згадуючи тих, хто далеко.
Таїнство Різдва спонукає нас до милосердя, до любови, до пошуку істини буття. У ньому завжди буде краплина ностальгії, бо Різдво — це спогади. Про це й написали свої різдвяні історії сучасні українські автори й авторки. В кожному із сюжетів - прикмети Різдва, відчуті й пережиті за мирних часів чи вже під знаком війни.
Та всі вони обʼєднані глибинними почуттями, посиленими мелодіями колядок, у яких рождається Бог, славословлять ангели і весь світ повниться добром.
2022 рік. Головна героїня нового роману Хелени Андрейчикової «Чисті двері» живе в Одесі.
Як вона сама про себе каже: «Маленька звичайна людина, про яку ніколи не напишуть книгу». Тож під час війни вона сама робить нотатки, прибирає у будинках, чим заробляє на життя, зберігає своє вміння усміхатися попри все, відверто розповідає про себе, про місто, про своїх роботодавців і подруг, що залишилися чи поїхали, чи пішли воювати, та й трохи про дитинство.
Шукає надію, шукає доброту в людях і в собі, шукає вічне кохання, та навіть іноді їх знаходить.
У жаби немає роботи, занедбана квартира і примарні шанси помиритися з коханим, про якого вона постійно думає. У її сестри, феї, все ідеально: успішна кар’єра, апартаменти в центрі й новий хлопець-веган. На родинній вечері жаба дізнається, що сестра зустрічається з її колишнім. Все в житті погано, і цьому не видно кінця. Чи впорається вона? Чи зможе вибратися з глибин зневіри і попри все знайти дорогу до світла?
Не дивно, що першою російською навколосвітньою експедицією командували німець та українець — саме українці та німці будували Російську імперію. Дивно те, як росіяни вміють привласнювати й робити «русскими людьми» всіх успішних діячів, навіть якщо прізвище одного з них фон Крузенштерн і він естляндський барон, а іншого — Лисянський і він з козацького полкового міста. В усіх біографіях Лисянського Ніжин проходить скоромовкою і нічим не відрізняється від якогось російського містечка, а з Крузенштерном його знайомлять вже перед самим відплиттям експедиції з Кронштадта, попри те, що вони разом вчилися в Морському кадетському корпусі, воювали й були на багаторічній практиці в британському флоті.
Антон Санченко взявся реконструювати початки зіркової кар’єри майбутнього кавалера ордену Святого Георгія, власника іменної золотої шпаги, капітана першого рангу Юрія Лисянського. У результаті вийшла захоплива й дотепна розповідь про доленосні застілля і правильно вибраного кума, про користь вивчення іноземних мов і морську термінологію, про бригантини на річці Остер та алкогольні коктейлі на фрегаті «Луазо», про колекціонування морських їжаків і секрет ніжинської кабачкової ікри.
«Шалені авторки» — це антологія текстів українських письменниць, своєрідна мандрівка крізь останні два століття, під час якої різні авторки, маючи несхожі стильові уподобання й естетичні орієнтації, змальовують усю множинність і складність жіночого досвіду.
Перед читачами постануть декадансні персонажки Ольги Кобилянської, екзотичні героїні Софії Яблонської, рішучі бунтарки Ірини Вільде. Публікуються і найбільш резонансні тексти сучасних письменниць, зокрема Оксани Забужко і Людмили Таран.
Книжка підготована у співпраці з ютуб-каналом «Шалені автор(к)и», авторами якого є літературознавці Віра Агеєва й Ростислав Семків.
Перевидання роману в зручному форматі та новому оформленні!
Поліна ніколи не забуде того, що сталося з нею в юності. Зараз вона успішна жінка, a тоді - залякана дівчинка, яка з благанням дивилася в очі трьом ґвалтівникам. Але вони не пожаліли її, як і вона не пожаліла потім свою доньку, залишивши дитину в пологовому будинку. Поліна хотіла забути своє минуле. Вона втекла в інше місто, в інше життя. Але хіба можна втекти від себе? Якось Поліна ледь не потрапляє в ДТП, і її рятує незнайома дівчина. В її обличчі Поліна раптом бачить такі рідні риси... Але це неможливо. Вона спалила всі мости. Тоді чому в серці ледь чутно затремтіла надія?..
Ця книга - крихти спостережень, одкровень, зауваг і мудрих приписів, "кристали днів світящих" чоловіка великого вродженого обдарування і світотворчого вишколу, якого називали "незнищенним стариком", карпатським Сократом, Вічником і Світованом. За сто літ він світ перейшов уздовж і впоперек, торуючи дорогу до самого себе. Ці записи - те, що не ввійшло ні до Заповітів, ні до Сповіді на перевалі духу, ні до Штудій під небесним шатром.
Нова драматична історія від авторки «Цвіте терен»
Рената - дивне й чудернацьке ім’я, яке дісталося звичайній сільській дівчинці, напівсироті, що змушена жити під одним дахом з лихою мачухою. Після школи Ренатка хотіла навчатися десь у великому місті, а натомість мачуха з чоловіком вже наперед визначили її долю: після восьмирічки - робота в колгоспі і, звісно, заміжжя. Та інколи життя несподівано підкидає сюрпризи. Виявляється, Ренатка насправді живе серед чужих людей, а її рідний батько десь у далекій столиці. Укотре зіштовхнувшись із жорстокістю мачухи, дівчина вирішує покинути свій дім та вирушає на пошуки батька. Чи вдасться Ренатці його відшукати та які випробування підготувала доля цій дівчині з незвичним ім’ям?
Львів і Ліон ― дуже різні міста, які водночас мають багато спільного. Ця книжка є своєрідним путівником, що передає атмосферу кожного з них, а дві сюжетні лінії майстерно вписані в історію міст і країн.
Лаура ― «інстаграмозалежна», все життя розплановує так, щоб робити нові дописи у соцмережі. Для неї більше важать реакції-вподобайки фоловерів, аніж взаємини з близькими людьми. Оля теж має профіль в інстаграмі, проте публікує світлини і дописи, які важ-ливі для неї, і їй байдуже, як зреагують інші. Профіль Лаури ідеалізує життя, викривлює сприйняття реальності, а профіль Олі показує світ без фільтрів. Якось хлопець Лаури випадково побачив сторінку Олі й відчув, що його вабить ця дивна дівчина. Але він ― у Франції, в Ліоні, а вона ― в Україні, у Львові. Хлопець купує квиток в Україну і відкриває для себе Львів, де колись давно почалася заплутана історія його родини.
Київ 1970-х років… Уже й Сталіна немає, та українська нація вкотре на межі свого існування. Насамперед мовного, а «мова — це домівка буття». Перед нами постають долі «отруєних» радянським режимом людей: тих, хто пристосовується, пише оди вождям, співпрацює з кагебістами і не хоче «жертвувати граминкою свого спокою та відром олів’є». Очима дуже різних героїв роману бачимо Україну, у якій не можна бути українцем: або співпраця, або діагноз і психлікарня. Методи й практики, до яких вдавався радянський режим, нищачи людську особистість, напрочуд різноманітні. Але й на тлі усього цього проростає паросток кохання. Бо ж «трави мусять проростати навіть крізь асфальт».
Новий роман авторки. Детективна мелодрама
Це перша частина дилогії - друга книга «Тінь командора» наразі в роботі, до кінця року має бути опублікована.
В Олянівці Лізу Яремко знали як фельдшерку і дбайливу матір маленької дівчинки. Доля жорстоко обійшлася із жінкою. Лізина донька вмирає. А незабаром на цвинтарі, біля могили дівчинки, знаходять тіло самої Лізи. Поліція переконана: це самогубство. Але амбітна журналістка Рута Ружин вважає інакше.
Розслідувати цю загадкову історію її запрошує молодий і харизматичний чоловік Святослав. Він упевнений: хтось гальмує справу й заплутує сліди. Кому ж заважала проста сільська фельдшерка, вихована в дитбудинку? Згодом стає відомо, що Ліза не була сиротою. Її справжнє ім’я - Ізабель, а батько жінки - кубинець. Рута починає розмотувати клубок сімейних таємниць та небезпечних пристрастей. Усе це наче сюжети із захопливого кіно. І Рута ще не знає, яка роль у цій картині відведена їй та Святославові, що старанно приховує власну таємницю…
Олена Костюкович відома як блискучий перекладач Умберто Еко, а також як автор книжки «Їжа. Італійське щастя» — культурологічний твір, що виходить за рамки жанру і здобув світове визнання.
Пам’ять, величезний дар, обертається подекуди й тяжким випробуванням.
Герой роману «Цвінгер» Віктор Зіман «хворіє» пам’яттю. Він не може вирватися з-під влади минулого. Історія його дідуся, який розшукав заховані нацистами скарби Дрезденської галереї, дістала екстремальне продовження під час Франкфуртського книжкового ярмарку 2005 року. У вирі подій, що захопили Віктора, діють і українські гастарбайтери в нинішній Європі, і агенти КДБ брежнєвської епохи, і журналісти «вільних голосів», які вели свої передачі в часи холодної війни й розрядки, і російські мафіозі, що колонізують світовий простір.
«Цвінгер» багатогранний: це і кримінальний трилер, і драматична панорама ХХ століття, і професійний репортаж (книжкова індустрія зображена «зсередини» й зі знанням справи), і частково автобіографія — події засновані на сімейній історії автора, ретельно відтвореній за архівними матеріалами.
«Босоніж на оливі» – історія про те, що завжди можна і є куди й до кого повернутися, про те, що завжди можна змінити своє життя. Та попри все, у романі дуже багато любові, що повсякчас живить Анну, і місць сили, що залишаються її цілющим і надійним ґрунтом – все те, що дозволило головній героїні не втратити в собі людину, стати сильною, незалежною особистістю, віднайти себе і щастя.
Бабуся і спогади про дідуся, друзі родини і друзі юності, брат, діти, улюблена справа.
Львів - це маленький Париж. Так кажуть, і частково із цим можна навіть погодитися. Ці міста пасують одне одному, як круасани до кави. Вони дихають особливою атмосферою пристрасті та романтики. До них хочеться повертатися знову й знову… Проте якщо у Львові панує гармонія й затишок, то щодо Парижа таке можна сказати лише про його історичну частину, яка разюче контрастує з периферіями…
Героїні та герої історій збірки "Львів. Париж. Круасани" долають тисячі кілометрів у пошуках місць та міст щасливих людей. Тепле сонце Сицилії змушує забути про все погане в обіймах коханого чоловіка. Різдво у Відні має присмак цинамону та надії на щасливе життя з рідними людьми. А на бульварі Сен-Жермен молода жінка Елен впевнюється, що доля здатна підкидати не лише суворі випробування, а й часом - щедрі подарунки. І особливо співзвучна сьогодні історія авторства Марини Гримич, яка зазирає в часи Другої світової війни, коли маленька людина продирається крізь морок війни до свободи і щастя. А мешканка сучасного королівства в центрі Європи з головою занурюється у волонтерство, вірусом якого заражає навіть свого високородного прихильника, щойно над її Україною прогриміли перші вибухи ракет…
Оповиті флером казки міста оповідають історії кохання, розлук, надії, прощань та зустрічей, щему ностальгій і любові до свого, українського. Історії людських доль, свідками яких стали затишні вулички та старовинні алеї. Герої цих оповідок знають: куди б не закинула їх доля, як би далеко не опинилися вони від дому - радіти життю можна бути будь-де. І будь-де бути щасливим, попри все.
Ніколь - талановита скульпторка. За молодості вона одружилася й народила доньку Лізу, але все скінчилося розлученням. Ніколь так і не змогла влаштувати особисте життя. Усе йшло шкереберть… До зустрічі зі своїм першим і справжнім коханням. Пристрасть спалахнула між Ніколь і Русланом незгасним вогнем.
Однак минуле повертається із чорною звісткою. Жінка дізнається, що дванадцять років тому народила двійню: дівчинку та хлопчика. Ніколь будь-що прагне зустрітися з сином, з яким її розлучили. Проте постає перед вибором: виправити колишні помилки чи жити щасливим майбутнім. А минуле приховує чимало таємниць…
Іноді спокутувати гріх недостатньо. Треба заплатити життям…
Драматично та гостросюжетно, як романи Люко Дашвар
Україна, 90-ті роки
"Казарма" - слово із залізним присмаком. Так називався будинок, де жила головна героїня Мар’яна. Замість сімейного затишку тут панував деспотизм і страх. Батько Мар’яни був дуже жорстокою людиною і тримав у страху всю родину.
З дитинства дівчина бажала батькові лише смерті. І коли він помер, донька видихнула з полегшенням. Гадала, що нарешті вільна. Але Мар’яна стає іграшкою в руках ще одного тирана. Брат Сергій прагне підкорити її та продати багатієві. Коли Мар’яна стає власністю Андрія, їй здається, що це кінець. Однак попереду довгий шлях. Від страху й безпорадності - до моторошної, ледь не потойбічної, помсти. Мар’яна не вірила в те, що настане справедливість. Тому вона сама віддасть належне тим, хто заслуговує на покарання…
Кілер може отримати вигідне замовлення – але для цього треба зіграти в ризиковану гру. Зухвалі грабіжники взяли в заручники звичайного таксиста — і раптом ролі помінялися. Викрасти з музею шедевр — лише половина справи. Маньяк призначає самотнім жінкам побачення через інтернет — як це зупинити. Усе це та багато чого іншого відбувається тут і тепер, у вашому великому місті.
«Третій рівень» — перша і єдина збірка короткої гостросюжетної прози Андрія Кокотюхи. Тут всі форми кримінальної прози: від класичного детективу до трилера, від шахрайської історії до іронічної новели. А шанувальники детективу історичного дізнаються, хто ж насправді убив легендарного Олексу Довбуша.
Збірка есеїв провідних українських інтелектуалів покликана запросити широкі кола громадян до відкритого діалогу про основні питання нашого сьогодення й майбутнього. На яких засадах будувати нову Україну, українську державу? Якими є основи української політичної нації, ключові параметри нашої ідентичності? Що нас об’єднує і що роз’єднує? Які цінності взяти з собою в майбутнє, а від чого треба відмовитися? Яким є оптимальний баланс сил суспільства й держави? Про яку Україну ми мріємо? Яке наше місце у світі? Як подолати виклики, що перед нами стоять? Мета збірки — не пошук одноголосся чи консенсусу, а відкритий діалог щодо суперечливих, часом табуйованих понять і принципів українського життя. Об’єднує 124 авторів та авторок лише відданість Україні та спільна тривога щодо її майбутнього.
Роман «Війна: вогонь запеклих не пече. 2014-2021» відкриває нам нові грані письменницького таланту Галини Горицької. Оповідь від першої особи створює ефект репортажу, головну героїню важко відділити від особи авторки.
Авторка їде на схід в зону АТО-ООС з презентацією своїх книг. Вона перебуває в районі бойових дій, зустрічає бійців і волонтерів, отримує досвід і розуміння війни, яка триває з 2014 року. В оповіді авторки з’являється спочатку епізодично, а потім виходить на перший план, військовий розвідник — Отто-Алекс. Тепер саме він головний герой книги, він — оповідач.
Герої твору Галини Горицької «Війна: вогонь, вода і мідні труби...» (яких читач пам’ятає з книги «Війна: вогонь запеклих не пече...») отримують нові виклики. Активна фаза російсько-української війни вимагає швидких і сміливих дій. Оповідь авторки подається як щоденник, датований від 24 лютого 2022 року. Події, які описує оповідачка, переплітаються з монологами Отто-Алекса.
«Дуже тяжко писати по гарячих слідах. Можливо, якби я почала писати за кілька років — вийшла б зовсім інша історія. Злагоджена, чітко структурована. В ній би не було задовгих діалогів, не було б стільки моєї рефлексії, не було б детального опису до години першої доби війни, не було б… Власне, я ніколи не взнаю, чого б в тій історії не було б. Бо я пишу цю історію і пишу її зараз», — каже авторка.
The new book Tomorrow by Oleksandr Krasovytskyy is a dazzling prediction of forthcoming and distant events that will inevitably overtake the “evil empire” of the Russian Federation because of its infernal acts.
The characters of the three stories are so hyper-realistic and vivid that give you goosebumps: a propagandist weaving the plot of an alternate reality, a cynical and violent Secret Service officer, and an insane tyrant.
“Perhaps, it was these little people who led Europe to the start of a big war. They acted all over the world creating a parallel Universe not only for Russians, but also for Germans, Israelis, and Americans. They bribed politicians, made illegal political donations, meddled in social media to manipulate elections. Using economic leverage they forced a great number of different countries to sacrifice their interests”.
You might consider these stories dystopian, but then we all have been living in a dystopia for a long time.
This book is not about what happened in the past. This is a wakeup call for us to start shaping our future today.
Київський юрист Едем вважає себе невдахою: він смертельно хворий, не досяг успіхів у кар’єрі, а головне кохання свого життя втратив п’ятнадцять років тому. У мить найбільшого розпачу перед ним виникає джин і пропонує договір: безсмертну Едемову душу в обмін на можливість пожити чужими життями. Від залитої світлом телестудії — до темних коридорів влади, від пишних прийомів мільярдерів — до обшарпаних стін дитячого притулку, від відкритого вітрам даху хмарочоса — до зали Небесного суду, куди ніколи не добирався вітер... Багатство, влада, слава і любов закрутяться у вирі однієї угоди, яка змінить долі всіх, до неї причетних.
«Часу немає» — це роман-пробіжка, який не дає перевести подих. Це одіссея вулицями Києва та споконвічне повернення до самого себе. Це лабіринт із зарядженими рушницями, кожна з яких обов’язково вистрілить. Це історія про те, що навіть найбільший невдаха одного разу може змінити світ. І, звісно, це книга про час. А точніше — про його відсутність.
Глибоко в Дніпрі під недобудованим мостом впала церква. Вона здійняла над Києвом страшне цунамі, яке потрощило вщент місто, але дало шанс усім почати спочатку. Ярчик після від’їзду мами та несподіваного повернення батька переїжджає жити на Труханів острів. Ніна, коли вкотре восени загострилися хронічні хвороби, бачить дивні видіння у столичних вітринах. Артем і Зоя зустрічають у супермаркеті тигра, що розгулює там поміж зубними пастами і станками для гоління. І ще сніг. Котрий неочікувано випав посеред вересня.
Це історія про незнайомих людей, об’єднаних спільною катастрофою і спільною пам’яттю. А може, це просто історія про один дуже дивний вересень у житті міста, яке потім почали називати островом каштанів.
А ви помітили, що у подорожах час минає повільніше? Такий ефект виникає тому, що в незнайомих місцях ми фіксуємо увагу на не бачених досі речах. Ми перебуваємо тут і тепер, свідомо проживаючи свої враження. Покидаючи місто, до якого ви вперше прибули учора вранці, ви відчуваєте, ніби тут провели не два, а щонайменше п’ять днів. Таким способом подорожі продовжують життя. Читаючи цю книжку, ви побуваєте у містах кількох країн. А ще зустрінете знайомих і незнайомців, чий вплив на наше сьогодення важко переоцінити. Можливо, хтось із них уже був чи й досі є вашим таємним супутником, співрозмовником або опонентом. А хтось, можливо, несподівано простягне вам ключ, який ви шукаєте...
Коли здається, що світ збожеволів, життя закінчилося і все летить у прірву чи чорту під хвіст; коли люди, яким довіряв, не просто зрадили, а розтоптали всі твої цінності, стерли їх у порох; коли ставиш на собі хрест, бо стонадцятий раз надія на просте людське щастя розбивається на дрібні скалки; коли вже не чекаєш нічого доброго; стається щось, що все змінює, перевертає з голови на ноги: випадкова зустріч, вчасно підхоплений вірус, підкинута коробка кошенят, знайдений на вулиці телефон чи загублений пес, омріяні чи випадкові дві смужки на тесті... І враз отакі-от дрібнички стають цеглинами, з яких вибудовується міцний міст у світле майбутнє! Для закоханих у життя.
«Жити не можна померти» — збірка оповідань і новел Олександра Осадка (позивний «Танго»), який загинув на Донеччині улітку 2022-го, виконуючи бойове завдання й урятувавши побратима.
Економіст за освітою та будівельник за фахом, він ніколи не вважав себе людиною творчою і не надто серйозно ставився до своїх письменницьких спроб. Та ті кілька історій, які устиг створити, свідчать про його неабиякий хист, про витончене почуття гумору, про вміння помічати й майстерно змальовувати деталі, а також обирати персонажами харизматичних сільських мешканців, зображених вправним та влучним словом. А ще автор мав незбагненний дар зазирати в майбутнє, яке постає таким буденним і пророчим з реплік його героїв.
Хай у нашій пам’яті Олександр Осадко із 105 бригади батальйону А7170 залишиться живим у своєму живому слові.
Героїні збірки новел «Чужа-своя-рідна» — звичайні українські жінки, життя яких перевернулося догори дриґом із початком повномасштабного вторгнення держави-агресора росії на територію України. Ірпінь, Буча, Ізюм, Херсон, Маріуполь — це міста, звідки героїні — самі, з малими дітьми або й цілими родинами — утікають у пошуках притулку й спокою. Про їхні переживання — часто затаєні для найближчих — авторка розповідає щиро і співчутливо, часом з нотками легкого гумору й суму.
Книжка, сповнена реалістичних описів і життєвих діалогів, зацікавить широке коло читачів. Особливо тих, хто почуває у серці глибокий жаль до кожного українця та українки, які через війну втратили дім, друзів і рідних.
Після автокатастрофи Енна нічого не пам’ятає про своє минуле. Пам’ять начебто стерли… І лише у снах до неї приходять незрозумілі видіння — там у неї є наречений, вона закохана та живе зовсім іншим життям. Іноді дівчина не розуміє, яке життя справжнє — наяву чи уві сні… Зустріч із незнайомцем змушує Енну шукати правду про себе. Але ця правда приголомшує…
Ця книжка – омаж «Жінкам» Буковського. Утім, не обійшлося й без авторських удосконалень. Автора трохи бентежив той факт, що в західних літературі й кінематографі головні герої – це суперкруті чуваки, котрі завжди всіх зваблюють одним лише поглядом і фразами на кшталт «у мене на тебе встав» або «ходімо почпекаємося».
На думку автора, це працює дещо не так. Щоби з кимось переспати, треба бути або дуже популярним, або дуже гарним, або дуже постаратися. І то не факт. Тож не дивуйтеся, що не всі історії в цій книжці закінчуватимуться сексом. Ця розповідь дещо реалістичніша, хоч і вигадана.
...Чи мріяли ви коли-небудь потрапити в минуле рідного міста? Ну, десь так років на 135 назад? Неймовірно, але журналіст Олесь Пелехатий зі своїм приятелем студентом-другокурсником Любчиком, скориставшись міжчасовим коридором на цвинтарі, із сучасного Ужгорода раптом потрапляє в Унгвар ХІХ століття.
Що поєднує журналіста Пелехатого та капітана поліції Австро-Угорської імперії Алоїза Штрімфлю, які чомусь дуже схожі між собою, і чим завершаться неймовірні мандри в часі, ви дізнаєтеся, прочитавши іскрометний роман Олександра Гавроша «Капітан Алоїз», відзначений дипломом Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова-2012».
Роман друкується у другій, доопрацьованій і значно розширеній редакції.
Перевидання у новому форматі.
Життя як детектив. Життя як драма. Життя як воскресіння. Три захопливі історії — про кохання і зраду, любов і ненависть, надію і випробування — туго вплетені в суспільні реалії України. Анна. Єва. Анабель. Що їх поєднує? А може, це сюжет однієї жіночої долі, дуже непростої, непередбачуваної, сповненої таємниць, із карколомними поворотами? Бо ж тричі мала розпрощатися з життям онука поліського скрипаля Луки Баскаля, остання гілочка родинного дерева, коріння якого — поліська красуня та наполеонівський офіцер.
Лейтмотивом усього роману є сповідь червоної скрипки, що мандрувала з Парижа на Волинь і стала своєрідним свідком як історичних подій упродовж двох століть, так і особистих людських злетів та падінь.
Перевидання у новому форматі.
Туманного ранку слідчий приїздить на новий виклик. У саду знайшли мертвого чоловіка, а поруч із ним - величезний камінь. Убивство? Випадковість? Самогубство? Справа не буде простою.
Андрій Троян жив як годиться: відбував час на роботі, приходив додому, цілував дружину. Але все пішло шкереберть. І те, що здавалося міцним і справжнім, виявилося марнотою - робота, родина, кохання… На уламках його життя з’являється таємничий незнайомець, схожий на нього, ніби дві краплі води. Хто це - загублений брат-близнюк чи істота з глибин невідомого? І як ця зустріч змінить долю Андрія?
Анна і Сара — дві дівчинки з різних часів. Перша — сучасна підлітка, переселенка з Донецька, яка захоплюється музикою і має близькі взаємини із набагато старшим одруженим чоловіком. Друга — єврейська дівчинка, яка нічого не чує через ваду слуху, робить дивовижні колажі, веде щоденник упродовж 1938–1941 рр., і згодом цей щоденник вийде у світ окремою книжкою. Що ж поєднує двох дівчат із такими різними долями? І навіщо Анні щоденник Сари, яку правду вона хоче там відшукати?
Ця книжка — про важливість помічати тих, хто поруч, про дорослішання та набуття самості й власного голосу, про складання із розрізнених фрагментів себе і свого цілісного світу, в якому немає порожніх місць. Врешті — про правду, стійкість, про дім, який завжди з нами, хай би де ми були.
Перевидання у новому форматі.
Таємнича Діва Млинища, що іноді являлася жителям невеличкого поліського села Загоряни, що мешкали на кутку понад річкою Мережкою, навіть своєю незримою присутністю берегла їх від найстрашнішого — зради своєї совісті. Бо великі війни, революції, круті повороти історії часто ставили їх перед вибором, від якого залежало — жити чи померти. А ще було кохання — жертовне і руйнівне, вірне і підступне, щире і надумане, красиве, як квітка, і темне, як осіння ніч — але кохання… Дивно переплетуться долі, розлетяться світами, аби на початку ХХІ століття зійтися у рідному селі — і знову летіти вільними птахами…
Володимир Лис — володар численних відзнак конкурсу «Коронація слова», автор «Найкращого роману десятиріччя». 2016 року поповнив перелік творчих нагород титулом «Золотий письменник України». Новий роман стане гідним ідейним продовженням творів «Століття Якова» та «Соло для Соломії».
Чоловік Марти знайдений мертвим. Друзі їй співчувають, але Марта нарешті почувається вільною. Усе почалося 5 років тому. Тоді Марта переживала важкий період після смерті матері. Тому, коли познайомилася з чоловіком, який запропонував шлюб, вона довго не вагалася, вважала, що новий старт допоможе пережити втрату. Але невдовзі почало відбуватися щось дивне. Життя Марти перетворилося на пекло. І, здавалося, вихід з цього пекла був тільки один…
Від авторки роману «Цвіте терен» та «І гойдалка злітає знову»
Жіноче щастя оминуло сільську вчительку Тамару. Заміжня за чоловіком, який ніколи її не кохав, без дітей та надії на щастя. Зустріч із давньою університетською подругою Наталкою, успішною та яскравою, примушує замислитись над своїм життям: а чи правильний колись зробила вибір? Після сварки з чоловіком Тамара тікає до міста й оселяється в Наталки. Влаштовується домробітницею у старого чоловіка, Михайла Яковича. Одного дня прикрий випадок знайомить Тамару із сином пенсіонера. Холодний та владний, триматися б від нього подалі. До того ж звуть його Ігорем, як і колишнього чоловіка. Вони занадто різні, щоб бути разом, і водночас занадто самотні. І знову Тамара на роздоріжжі долі…
Історія української жінки в роки Другої світової війни
Посеред чорного згарища вона віднайде надію
Друга світова війна. Молоду вродливу вчительку Марію щиро люблять усі. Та доля поглумилася з неї: чоловік-зрадник Борис покинув її вагітною і навіть не навідується до сина Льоні. По селу почали розходитися чутки про наближення війни, а вже незабаром вони стали реальністю. Марія з Льонею і батьками вимушена евакуйовуватися. У сусідньому потязі вона мигцем бачить Бориса, який обіймає молоденьку медсестру. Життя жінки розбивається на друзки. Попереду — невідомість та виживання за Волгою. Марія стане заручницею домагань партійця Петровича, прагнучи врятувати сина й не потрапити в Сибір. Але доля подарує їй шанс: повернутися додому, в Україну. Цей шлях буде встелений тернами, що рватимуть тіло й душу. Дорога втрати, болю, кохання, що заступило смерть. І дорога надії повернути втрачене життя…
Від автора кращого роману десятиріччя!
Перевидання у м’якому компактному форматі
Давні часи і сучасність, кохання, гординя й помста переплелися в дивовижну історію. У провінційного художника Платона Лемещука в один день зникають усі картини. Він у розпачі. Але ще більше його дивує поява колишньої учениці Люби. Колись вона була закохана в нього до нестями, та він не відповів на її почуття. Платон збентежений, він має знайти свої картини, але… Життя всього містечка раптом перевертається: дивні події, жорстокі вбивства, схожі на ритуальні. Художник прагне знайти розгадку цих таємниць і розуміє, що всі ниточки ведуть до давнього портрета графині Венцеслави.