Ця оповита сивим мороком давнини історія розгортається у V ст. нашої ери. Вся Європа здригається від ударів гунів. Молодики з полянського племені вирушають на пошуки своїх наречених, що їх було викрадено під час набігу гунів на село. Пройшовши легіонерами через горнило кількох воєн на неосяжних теренах Візантії, попутно шукаючи сліди дівчат, вони, нарешті, опиняються в столиці християнського світу – Константинополі. Головний герой Вітер приймає хрещення під іменем Леонідаса та робить фантастичну кар'єру від простого легіонера до командувача (архонта) особистої гвардії імператриці Євдокії (401–460 р. життя). Про все це він розповідає історику, дипломату й письменнику Пріску. Поляни на чолі з Вітром переживають карколомні пригоди, що розгортаються на тлі реальних подій життя імператриці. Пошуки зниклих дівчат – головна мета хлопців. Нарешті вони, здавалось, натрапили на слід навіть знайшли одну дівчину, але життєвий крах імператриці перекреслює їхні мрії. І все треба починати спочатку...
Платон (427 до н. е. — 347 або 348 до н. е.) — давньогрецький мислитель, засновник платонічної школи думки та Академії — першого вищого навчального закладу в західному світі, один з основоположників європейської філософії. Його вчителем був Сократ, а найвідомішим з учнів — Арістотель.
Діалог «Держава» («Політея»), написаний у 360–370-ті роки до н. е., справедливо вважають центральною працею Платона. У ній він подає критичний аналіз усіх видів державного устрою та розвиває трактування ідеї справедливості на прикладі власної моделі ідеальної держави. Твір містить переказ філософських бесід Сократа з друзями, наповнених численними наочними прикладами, образами та сюжетами міфів, повчаннями й відступами. Попри назву, цей діалог охоплює майже всю світоглядну систему Платона.
Це припорошена сивим пилом давнини історія одного життя, що перехрещує шляхи різних племен і народів стародавнього світу на межі поганства та ранього християнства. Життя, що починається в нетрях дрімучого давньослов'янського лісу, порятоване від кровожерливих вовкодлаків, зрощене на таємничості язичницьких обрядів, вірувань і побуту, утверджене чистотою юнацького кохання, забороненого, але, здавалось, уже відвойованого, знівечене у братовбивчих міжусобицях і війнах із кочівниками та навіки спустошене пошуком утраченого в них. Життя, що захоплює, бентежить і забиває дух. Історія, що крізь століття кривавить ранами, які не загоює навіть час.
Воррен Баффет — відомий та успішний інвестор, один із найбагатших людей у світі, відрізняється індивідуальним стилем у веденні справ, уже давно його вважають гуру інвестування, позаочі називають «оракулом» і «мудрецем». В одній зі своїх перших компаній Buffett Partnership Limited, заснованій 1956 року, Баффет увів правило писати листи акціонерам, інформуючи їх про стан бізнесу й викладаючи принципи, якими керувався, ухвалюючи операційні рішення. Ці роки були найуспішнішими для компанії, показники прибутковості сягали найвищих індексів. За матеріалом цих листів і написав книгу Джеремі Міллер, інвестиційний аналітик, який вивчав причини успіху методів В. Баффета. Він систематизував листи Баффета, здійснив ґрунтовний аналіз принципів і філософії його роботи, виклавши результат своєї праці в цій книзі. І навіть попри зміну часів ці підходи лишаються актуальними й досі себе виправдовують. Принципи В. Баффета, як і його персона, викликають зацікавлення широкого кола інвесторів — і початківців, і досвідчених фахівців, а його прагматичні рішення, описані в книзі, є прикладом для наслідування.
Нарешті цю книгу видано українською мовою, і вона неодмінно стане в пригоді українським інвесторам, а значить, принесе користь для економіки України.
До видання увійшли повісті та оповідання популярного на початку ХХ ст. історичного повістяра А. Кащенка про запорозьке козацтво, його життя і подвиги, побут та звичаї. Не претендуючи на глибокі історичні розвідки, ґрунтуючись на конкретних фактах і подіях, твори письменника приваблюють щирістю, ліризмом та сприяють пробудженню почуття національної гідності.
Книжка спогадів Любомира Гузара укладена на основі розмов, записаних на його прохання в 2014–2016 роках. Це пряма мова самого Патріарха, його особисте звернення до читачів. У тексті зафіксовано історію життя Любомира Гузара — дитинство в міжвоєнній Україні, юні роки в Австрії, дорослішання й пошук покликання в Америці, чернече служіння в Італії та зрештою повернення в Україну після відновлення незалежності. Однак це не тільки розповідь про події, а й духовна та інтелектуальна біографія. Книгу проілюстровано фотографіями з приватних архівів, чимало з них опубліковано вперше.
Анатолій Дімаров — український письменник-прозаїк. Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка за другий том роману «Біль і гнів». Автор багатьох самобутніх художніх творів про часи примусової колективізації, голодомор 1932—1933 років та масові репресії в Україні.
«Єврейські історії. Сповідь стукача» — серія повістей, у яких порушено морально-етичні проблеми життя українців за радянських часів. Колоритна, жива мова та цікавий сюжет занурюють у світ щоденних турбот героїв, які вміють обстоювати особисті життєві переконання.
Ключова тема творів «Діти. Південна Одіссея», «Пам’ять», «Симон-різник» — переслідування і знищення євреїв у роки Другої світової війни. В основі повісті «Південна Одіссея» — історія порятунку двох дітей, котрі з мамою й бабусею у червні 1941 року втікають із Одеси. У вагоні для перевезення худоби родина залишає місто, на підступах до якого вже стоять німці.
«Любовні елегії» («Любощі») й «Мистецтво кохання», як і «Метаморфози» – найпопулярніші твори видатного римського поета Овідія. Тонкий гумор, проникливий психологізм, живі сценки з тодішнього життя і блискучий вірш упродовж віків привертають увагу читача й надають цим творам непроминальної цінності. Український переклад (перше видання – 1999 року) повністю оновлено і зредаговано.
«Пурпурові вітрила» - найвідоміше оповідання О.Гріна.
Це видання надруковане великим шрифтом та містить кольорові малюнки.
Тому юним читачам буде зручно та цікаво дізнаватися про життя ніжної та романтичної дівчини Ассоль та відважного капітана Грея.
Головна думка твору:«Якщо у твоїх силах зробити для когось диво – зроби!»
Дванадцять країн, двадцять пять міст і понад тринадцять тисяч кілометрів подолала Кіра з мамою, перш ніж дістатися в Київ. Жодна жінка не планує такий обхідний шлях на дев'ятому місяці вагітності, але повномасштабне вторгнення перекроїло геть усе.
Це спогади журналістки і підприємиці Олесі про складну дорогу, коли страх і невизначеність перетворилися на сміливість і рішучість. Про підтримку друзів, готових прийняти в будь-який момент, і незнайомців, що відчиняли двері в безвихідних ситуаціях. Про хитрощі й ризики, на які довелося піти, щоб перелетіти Атлантику. Про історії з рідного Донецька і допомогу батькам в окупації. І про можливість будувати життя далеко від війни, але сильне бажання повернутися додому.
«Я воліла б, щоб не довелося писати цю книжку, щоб не було теми для неї, щоб брат був живий, а не щоб мою книжку надрукували…»
Цими словами Олеся Хромейчук починає свою історію, книжку, яка не мала би бути написана, історію смерті солдата, розказану його сестрою. Це дуже особиста оповідь, та водночас це історія десятків тисяч українських родин, історія втрат та їх проживання.
Володимир Павлів, брат Олесі, – воїн, який загинув на фронті в березні 2017-го, за кілька років до початку повномасштабного вторгнення. «Це європейська війна, яка просто почалася на сході України» – такими словами свій вибір повернутися на передову Олесі пояснював Володимир. Невдовзі він загинув.
«Доброго дня. Я з військової частини, де служить ваш брат»… Смерть. Заперечення. Гнів. Депресія. Прийняття. Жодна історія не може повернути близьких, але інколи чужа історія може допомогти зрозуміти та пережити втрату. У нашій країні триває війна, щодня гинуть люди – захисники та захисниці, кохані, батьки, діти, брати й сестри. І все, що ми можемо, – лише навчитися жити із цією втратою. Своєю історією в цій книжці ділиться історикиня Олеся Хромейчук.
Орхан Памук (нар. 1952 р. у Стамбулі) — турецький письменник, володар найвищих світових премій, серед яких Нобелівська премія з літератури 2006 року. У видавництві «Фоліо» вийшли друком романи О. Памука «Сніг», «Чорна книга», «Стамбул: місто та спогади», «Музей невинності», «Мовчазний дім», «Рудоволоса жінка».
На рубежі XIX—ХХ століть стара Османська імперія, горезвісна «хвора людина Європи», вже не справляється з управлінням на місцях. І в цій ситуації чума, що прийшла зі Сходу на мальовничий середземноморський острів Мінґер, стає проблемою здебільшого самих його жителів, губернатора та молодого столичного епідеміолога Нурі-паші, який опинився тут разом із дружиною Пакізе-султан — рідною племінницею султана Абдул-Гаміда, дочкою його скинутого брата. Епідемія чуми загострює й без того непрості стосунки між християнами та мусульманами, які мешкають на острові, що й призводить до революції.
Орхан Памук милується красою приреченої «старої Туреччини», втіленої в Мінґері, й водночас оплакує її швидкий і неминучий історично зумовлений кінець.
Ця книжка стане відкриттям і чудовим наставником для кожного фахівця, який працює на себе, заробляє кошти своїми вміннями й талантами та бажає стати на ринку знаним. Ви опануєте нову суперздатність під назвою SOCIAL SELLING. Упізнаєте, як залучати клієнтів, заробляти гроші та просувати особистий бренд за допомогою соцмереж. Без коштів на рекламу, виключно завдяки своїй експертності.
Автор книжки — Денис Каплунов, український фахівець із 15-річним досвідом у комунікаціях, з яким співпрацюють 500+ клієнтів із 10 країн світу. Він зміг із нуля побудувати сильний особистий бренд і стати одним із найвідоміших експертів свого напрямку.
На сторінках книги автор виступає як дбайливий наставник — візьме вас за руку та проведе через усі сфери особистого маркетингу у соцмережах. Ознайомить із конкретними інструментами й напрацюваннями зі свого та клієнтського досвідів. Це вже сьома книжка автора і, як і попередні, має амбіції стати бестселером. Автор вміло оперує словом, просто та гумором викладає думки, роблячи книгу захопливою і легкою для сприйняття. Час за її читанням не мине дарма!
У цій історії – не хронологія подій, це – сповідь перед обличчям болю про рік війни. Це істрія невисловлених почуттів. Несказане про переживання, вибір і рішення. Апофеоз віри в людяність. Намагання навіть у знесиленні підтримати всіх, кому нестерпно...Емоційна сповідь на перетині часу.
У комедії «Сто тисяч» І. Карпенко-Карий висміює хазяїв, для яких багатство стало метою всього життя, а не засобом для існування. Такі люди ладні продати все на світі, навіть щастя власних дітей, аби тільки збільшувати маєтки. Ганяючись за прибутками, Герасим Калитка стає жертвою шахраїв, що грають на його жадобі та отримують від цього великий визиск.
«Ставитися до смерті спокійно — не означає її наближати».
Лікарі та рідні звуть її Анна. В Анни біполярний розлад. Її життя — це нескінченна гойдалка, манію змінює депресія, і це ніколи не закінчується. А ще Анна має в житті дві пристрасті — лекції з історії мистецтва та їх викладач Владислав.
Владислав — блискучий лектор, арткритик. Має лабрадора й страждає від алкогольної залежності. А ще він бореться за садибу Мурашка, замість якої в центрі Києва хочуть звести нову будівлю.
За звичайних обставин вони, мабуть, ніколи не зустрілися б, та випадок зводить їх разом в одній квартирі. Двоє дуже різних людей, обʼєднаних порятунком будинку і невідворотним наближенням смерті.
Це історія про життя і його завершення, свободу волі, пошуки себе й... архітектуру.
Томас Майн Рід (1818–1883) — ірландський письменник, який за материнською лінією був далеким родичем Вальтера Скотта. У грудні 1839 року поїхав до США на ще не освоєні простори Заходу. Там полював і торгував із індіанцями, познайомився з Едгаром Алланом По. Брав участь у мексиканській війні 1846–1848 рр., був поранений у ногу. Перший роман «Вільні стрільці» (1850), власне описував події цієї війни. Потім вийшли найкращі романи письменника «Мисливці за скальпами», «Квартеронка», «Оцеола, вождь семінолів» і «Вершник без голови». Дія цього роману відбувається в 1850-х рр. у прикордонних районах штату Техас. Заможний плантатор Вудлі Пойндекстер зі своєю родиною переїжджає зі штату Луїзіана до свого нового будинку, ґасієнди Каса-дель-Корво. Там вони знайомляться з мустангером Морісом, в якого закохується Луїза, донька Пойндекстера. Знищити парубка мріє відставний капітан Келгаун, також не байдужий до цієї дівчини.
Жив-був Вільям Шекспір. І якось літньої ночі наснився йому дивний сон. Пан Шекспір, як відомо, був драматургом, тож і цей сон перетворив на феєричну комедію, присмачивши античну міфологію англійським фольклором. Віддав дві пари закоханих на поталу ельфам з богами, і ця мішана міфічна братія взялася керувати їхніми долями. Проте одна річ дивитися виставу, а зовсім інша – читати надруковану п’єсу. Не всі сприймають. Саме для них і стараються письменники, переказуючи класичні драматургічні твори. У переказі Дзвінки Федорців шекспірівські герої від надміру емоцій непомітно для себе легко переходять з прози на вірші. Звісно, ця неймовірна історія, як і всі комедії, має щасливий кінець.
Пес Бак безтурботно, сито і щасливо живе на сонячному ранчо в Південній Каліфорнії. Та одного дня все змінюється. Бака викрадають і продають як їздового пса, який має тягнути сани до Аляски. По низці поневірянь і пристосування до нового життя Бакові трапляється добрий господар Джон Торнтон, який дає змогу псові відчути себе лідером у зграї. Та чи доля гончого тяглового є істинною природою Бака? Чи все ж дика енергія і поклик пращурів виринуть із його нутра і випустять на природу істинне єство тварини?
«Поклик пращурів» — це не лише історія про виживання. Це притча про пошуки свого справжнього «я» та незламний дух свободи.
«Дивовижний світ Хаяо Міядзакі» — книга про життя неперевершеного майстра, який подарував світові незвичне бачення японських мультфільмів. Видання описує не лише життя маестро, а й занурює читача в його творчість, розкриваючи дедалі глибші сенси в кожному з його творінь, і шукає відповідь на те, як він створює цей дивовижний, сповнений чуттєвості світ, що зачаровує кожного глядача.
У книзі йдеться і про становлення аніматора, формування його життєвих і громадянських принципів, які він переніс і до фільмотворення. Автор досліджує та розкриває ідею кожного з його знаменитих аніме, розповідаючи про життєві події, які вплинули на створення того чи того сюжету, подорожує світом дитинства, який так майстерно створює двічі оскароносний геніальний Міядзакі і в якому впізнає себе навіть дорослий глядач.
«Історія ока» (1928) Жоржа Батая розповідає про еротичні пригоди двох молодих людей, оповідача та Симони, юнки, яка «так відчайдушно прагне всього, що засмучує, що найменш помітний заклик почуттів несподівано надає її обличчю рис, які прямо вказують на все, пов’язане з глибинною сексуальністю — до прикладу, кров, задуху, раптовий жах, злочин, усе, що назавжди руйнує людське блаженство та чесність». Симона та її приятель-оповідач залучають до своїх химерних ігор третю героїню – Марсель, побожну дівчину, яка, збожеволівши під час оргії, потрапляє до клініки, звідки парочка, одержима її вродою, витягає її. Продовження розпусти переносить оргіастичних Бонні і Клайда до Іспанії, де пригоди розгортаються спочатку на мадридській арені для биків, а потім «під сонцем Севільї» — сонцем одночасно ментальним і космічним, чорним і сліпучим, яким одержимий Батай.
Князь Василь-Костянтин Острозький на схилі життя наймає художника намалювати свій портрет за шість днів. Поки митець працює, князь згадує найяскравіші епізоди свого життя. Читач захопиться інтригою сюжету, здійснить подорож Україною XVI століття разом із князем, дізнається більше про тогочасне життя українців на основі глибокого документального проникнення автора в епоху. Люблінська та Берестейська унії, козаччина, Острозька академія, Острозька Біблія... Але шість днів, відмірених для малювання портрета, це ще й останні дні життя князя.
Хорхе Луїс Борхес (1899 — 1986) — культовий автор інтелектуалів, професор honoris causa провідних університетів світу й провідник Вавилонською бібліотекою й чи не всіма бібліотеками світу. Коли у 1978 році Борхесу запропонували прочитати цикл лекцій, він обрав для них теми, з якими його зріднив час. У першій великий аргентинський письменник розповідає про книжку, в другій про безсмертя, у третій про Сведенборга — візіонера, який написав, що мертві обирають пекло чи рай зі своєї власної волі. У четвертій — про детективну історію, а в п’ятій — про час.
«У нас є багато прагнень, серед них — прагнення жити і жити вічно, але також є прагнення кінця, окрім страху і його реверсу — надії. Але все це може збутися без особистого безсмертя, воно нам не потрібне. Особисто я його не бажаю і боюся; для мене було б жахливо знати, що я триватиму далі, було б жахливо думати, що я залишатимуся Борхесом. Я вже втомився від себе самого, від свого імені та своєї слави і хочу звільнитися від усього цього», — говорив Борхес, раєм для якого була бібліотека.
Перша частина збірки — це «щоденник» перших десяти днів облоги Києва, які перевернули свідомість мирних мешканців, котрі опинилися в ситуації повномасштабного нападу. Частина тексту написана в режимі «он-лайн», а тому є одним із тисячі свідчень, подекуди — суб’єктивних і особистісних — про час, коли ми і світ ще не знали про масштаби трагедії геноциду і звитягу наступних днів, що ведуть Україну до Перемоги.
Друга частина збірки розповідає про ментальність і побут мешканців Донеччини. Адже сама авторка народилась і виросла в Донецьку. Його «топографія» тісно пов’язана зі спогадами дитинства і юності письменниці.
Третя частина складається з новел, написаних у 2014–2017 роках, коли пересічні громадяни ставали героями «видимого і невидимого фронту», а показові «герої» — зрадниками. Картатий печворк розмаїтих зрізів суспільства складається з новел, у яких переважає психологія «різних людей», їхніх вчинків, бажань і пошуків сенсу життя…
Роман складається з умоглядних діалогів, фактично філософських суперечок: Степана Бандери зі слідчим, який має більше приводів називатися русином, ніж його арештант; з привидом неупокоєного Яреми Вишневецького, що являється ліричному герою в польській тюрмі; з уявним Андрієм Мельником та Яковом Джугашвілі й Олегом Ольжичем… Наостанок — розмова-розповідь про особисту трагедію виконавця убивства Бандери та про те, що долі всіх сильних й одиноких дивним (чи звичним?) чином збігаються.
Крім «українця сучасного» існує «українець поза часом», який утілюється в різних постатях залежно від історичної доби. Якщо перший динамічний, то другий — незмінний, бо він суть, ідея та ідентичність. Тому ці розмови завжди внутрішні, це діалоги нашого вічного із сучасним, яке виростає з нього, направлені на пошук і ствердження «вічного українця» в собі…
Потрапити за кордон середньостатистичному громадянину СРСР наприкінці 1960-х було так само складно, як астронавту здійснити посадку на Місяць. Втім, якщо вірити офіційній історіографії, Нілу Армстронгу це вдалося. Так само, як і колишньому майору МДБ — Геннадію Петровичу Габзовському і його сину-дезертиру Роману вдалося емігрувати до Америки в той самий час, коли Армстронг ступив у Море Спокою.
Один Габзовський перетнув океан з власної волі, інший — ні… Що їх чекає на чужому березі Атлантичного океану? Чи кохати чорну американку так само, як радянську жінку..?
Емма Вудгауз – чарівна юна особа, яка обожнює розпоряджатися чужими долями. Робить вона це аж ніяк не через погану вдачу чи злостивість, навпаки - їй так подобається влаштовувати щасливі, на її думку, шлюби. Вважаючи, що їй це якнайкраще вдалося одного разу, вона приймає рішення й далі з'єднувати чужі долі, але про власне одруження воліє не думати. Та доля поставиться до її переконань насмішкувато і, звісно, чарівна міс Вудгауз не зглянеться, як сама закохається. Розмірковуючи про шлюб, Емма передусім зважає на суспільне становище, освіту, манери й статки імовірного кандидата. Та все свідчить про те, що розрахункам у цих справах судилося зайняти останнє місце.
«Емма» — четвертий великий роман Джейн Остін, завершений в 1815 році році. Роман, написаний після переїзду Остін до Чаутона, був останнім, опублікованим за її життя.
Джордж Орвелл (1903 — 1950) все життя ретельно вів щоденники, записував начерки творів, робив побутові нотатки. Щоденники, по суті, описують його життя і думки упродовж багатьох років. До нас дійшло одинадцять таких щоденників. Декілька зошитів із записами було втрачено після поліційного обшуку в барселонському готелі. Дослідники вважають, що частина щоденників могли згодом потрапити в архіви КДБ, агенти якого стежили за Орвеллом у різних країнах. У щоденниках відверто розповідається про життя письменника, його спостереження за природою та сучасними політичними подіями. Орвелл вів записи одночасно у різних зошитах. У першому томі представлено щоденникові записи з 1931 до 1940 року.
Герой книги, історик-інтелектуал, розмірковує про долі історичних постатей давнини. Вони приходять до нього в сни, моделюють гру його уяви, діють водночас у різних часових площинах, у різних умовних просторах. Серед них провідні інтелектуали свого часу — архімандрита Максима-Мелетія Смотрицького Кирил Транквіліон-Ставровецький, Касіян Сакович, Гедеон Балабан.
Автор прагне оживити історію, звільнити її від стереотипів. Читач знайомиться з долями й непересічними поглядами на життя давніх героїв. Серед них — Василько Романович, Володимир Василькович, Данило Романович, Г. Костюшко, А. Річинський, В. Липинський, Д. Фальківський та багато інших.
Роман «Серпень дев’яносто першого» завершує цикл «Галицької саги» Петра Лущика. Ми попрощалися з жителями галицького села Перетин у важкий для них час: майже всі чоловіки знайшли свою смерть у лісі за селом, сам Перетин було спалено, а ті, хто вижив у цій м’ясорубці, опинилися у далекому Сибіру. Тим нечисленним перетинцям, які лишилися на рідних теренах, судилося пізнати всі «принади» колгоспного життя.
Усе змінилося влітку 1991 року, коли учні місцевої школи випадково натрапили на давно загублену могилу вояків УПА. На перепоховання героїв до відродженого Перетина збираються ті, хто покинув його ще у сорокові роки. Це збіглося з подіями, які назавжди змінили не тільки життя наших героїв, але й остаточно розвалили ще недавно могутній Радянський Союз й утвердили самостійну Україну. Те, про що у підземних вологих темних криївках мріяли десятки тисяч повстанців, нарешті сталося. Й у цьому була їхня велика заслуга...
Леонід Макарович Кравчук (1934–2022) — перший всенародно обраний Президент України. Його біографія віддзеркалює шлях, який пройшла країна в радянський період і до своєї незалежності. Від 1970 року обіймав посади в апараті ЦК КПУ аж до секретаря ЦК КПУ з ідеології. Після серпневого заколоту 1991 року в Москві вийшов з комуністичної партії. Згодом зробив наступний крок: поставив свій підпис під документом про заборону її в Україні. У переломні для країни 1989–1991 роки був Головою Верховної Ради. Очолив процес становлення української державності. Про події, учасником і свідком яких був, Леонід Кравчук розповідає в нотатках, супроводжуючи їх ще й власними коментарями, а також під час бесід з головним редактором видавництва «Фоліо» Олександром Красовицьким.
«Вулик» на промзоні. Сорокарічний художник, який живе відлюдником у своїй майстерні. Натурниці, поети, коханки. Виставки й творча криза.
На перший погляд – типова замальовка із життя провінційної богеми. Та що ж відбувається насправді?
У своїй новій повісті Анатолій Дністровий через взаємини митців показує руйнацію «вежі зі слонової кості». Із часів романтизму вона уособлювала таїну творчості, егоцентризм митця, його дистанціювання від суспільства, але в теперішньому прискореному світі стала статичною, опинилася на периферії й доживає останні дні.
На сторінках цієї книги, що адресована не тільки політикам, журналістам, політологам, а й тим читачам, які мають бажання дізнатися більше про історію своєї країни, автор намагається сформувати цілісне, несуперечливе уявлення про феномен національних протодержавних утворень на території сучасної України в 1917—1920 рр. Симон Петлюра – член Генерального секретаріату Української Центральної Ради на посаді Генерального секретаря з військових справ, політв’язень при владі Павла Скоропадського. Головний отаман військ Української Народної Республіки (УНР) (з листопада 1918 р.). Насправді він не був ніяким націоналістом, тим більше – ворогом українського народу. Правдоподібно – одним з найбільш яскравих бездарів свого часу, яких винесла на поверхню бурхлива, кривава епоха «чорного» всього і вся «переділу». Ну, а початки цієї історії Ви наразі тримаєте в руках.
Це історія про рік, що зробив Черчилля Черчиллем — отим ексцентричним генієм, яким ми його знаємо. Він працював у ліжку чи ванній, спав будь-де й будь-коли, ненавидів свист і помилки у звітах міністрів. А ще — ніколи не розлучався із чорною валізою для паперів і вмінням підбадьорити інших — навіть коли розповідав сумні історії.
Що переживав прем’єр, коли його переповнювало дражливе передчуття труднощів і можливостей? Коли тисячі бомб шматували його місто, а він ціною надзусиль вигризав довіру Штатів до Британії як союзника? Як реагувала його сім’я, коли торохтіли повітряні атаки, вили сирени й гуркотіли бомбардувальники? Це емоційна історія Черчилля, його родини і Британії на помежів’ї миру й війни.
Головний герой роману Еммануїл мріє бути письменником, скільки себе пам’ятає. Він завзято шукає свою тему, свою музу, своє місце у світовій літературі, однак має цілу купу причин, що не сприяють творчому процесу. У той момент, коли Еммі вже майже не болить його нездійсненна мрія, він потрапляє до загадкової організації під назвою «Спілка забутих письменників», членами якої є невідомі літератори — нецікаві колись і забуті тепер. Еммануїлові пропонують вигідну співпрацю. Він погоджується і раптом розуміє, що тут не все так просто. Адже звідки у забутих письменників великі гроші? Хтось телефонує йому і мовчить. Якісь підозрілі молодики все частіше зустрічаються героєві на вулиці під час прогулянок.
Партія в шахи починається з ходу пішака. Яку ж роль відведено головному героєві? І чим завершиться ця гра у шахи в реальному житті Еммануїла?
Пригодницька повість «Запорожці в Сараґосі» була свого часу бестселером. У ній вперше в художній літературі описано участь козаків у війні з Іспанією на боці Франції. Відтворені у повісті традиції і звичаї запорозького козацтва, уміло закручена інтрига довкола головного героя, таємниця його походження і любовна лінія не залишать байдужим і сучасного читача.
«Маленькі жінки» — це захоплююча історія чотирьох дівчат, рідних сестер, але абсолютно різних особистостей. Кожна з них має неповторний характер та інтереси. Під час Громадянської війни родина небагатого провінційного пастора Марча переживає складний період, очікуючи на повернення батька з фронту. Дівчата стають одна для одної надійною опорою у важкі часи. Сестри, попри війну, переживають радості, прикрощі та перше кохання. Вони продовжують дорослішати і вчаться цінувати справжні почуття, дружбу, сім'ю та любов.
Ця книжка містить розповідь про незнаного Олександра Довженка (1894–1956). Учасник боротьби за незалежну Україну, згодом член партії «боротьбистів», а потім дипломат, художник, письменник і кінорежисер зі світовим ім’ям, він опинився під щільним багаторічним наглядом комуністичних спецслужб. Вони фіксували кожен його крок, його настрої, плани, його діяльність, а в його найближчому колі було чимало інформаторів.
Автор-упорядник використовував унікальні документи й матеріали зі справи-формуляра, а також деякі інші архівні джерела. Їх аналіз дає змогу побачити й почути зовсім іншого Олександра Довженка. Змушений створювати комуністичний кіноканон, він водночас був нонконформістом, давав реалістичні й безжальні оцінки панівного ладу.
Видання розраховане на широке коло читачів.
Віктор Домонтович — літературний псевдонім українського письменника, історика й археолога В. Петрова (1894—1969). «Доктор із парадоксом», як його називав Микола Зеров, був майстром інтелектуальної прози, а ще він був талановитим ученим, ерудитом і… радянським розвідником. Життя Домонтовича приховує чимало таємниць і могло б стати блискучим сюжетом біографічного роману. Тим цікавіше читати його твори, що захоплюють перипетіями сюжету, нагнітанням настрою, інтеліґентною пікантністю, несподіваністю думки або фрази.
«Доктор Серафікус» — історія про дивакуватого й інфантильного професора, який відкидає сексуальне начало як варварство, але зазнає поразки, коли його спостигає кохання.
Екстравагантний роман «Дівчина з ведмедиком» можна прочитати лише як любовний і при цьому дуже багато втратити, адже автор чудово показує зміни в суспільстві, коли змінюється людина, змінюється епоха.
Навесні 1933-го голод у Мачухах досягає апофеозу. Перше канібальство, самосуди, психічні розлади на фоні недоїдання. Село деградує. Люди, доведені до відчаю, втрачають людську подобу, вони готові їсти все, аби вижити.
І ось дві не знайомі між собою жінки, дві жертви свого часу, дві протилежні сторони великої темряви, що ім’я їй голод, опиняються на відстані простягнутої руки… Молоденька Явдоха, зрячість на рівні безуму, — і Соломія, свята сліпота. Одну голод убиває — іншу рятує. Одній обіцяє вічну темряву — іншій дає надію на щасливе відродження. І вони ще не знають, що йдуть одна одній назустріч. Ідуть, аби нарешті обійнятися і збудувати крихкий міст понад ненаситним мурашником своїх мучителів…