Відправка замовлень - 22 жовтня
Український письменник Семен Скляренко (1901—1962) відомий перш за все своїми історичними романами «Святослав» (1959) і «Володимир» (1962). Його книжки розповідають про вагомі й значні події становлення Київської держави в Х—ХІ століттях, про наші коріння і витоки. Для того щоб занурити читача в атмосферу того далекого часу, автор ретельно вивчав першоджерела: легенди, літописи, оповіді — все те, що допомогло йому показати, що героїчна історія, знати яку цікаво і потрібно, є матір’ю нашої сучасності. «Володимир» є логічним продовженням роману «Святослав». Головний герой твору — син великого князя Святослава і рабині Малуші — вольова людина з багатогранним суперечливим характером. У тяжких походах він ствердив єдність руських земель, зумів запровадити нову віру — християнство, дбаючи про майбутні покоління, діяв самовіддано і рішуче й навіть поступився особистим щастям заради інтересів своєї країни. Автор вводить читача в атмосферу сивої давнини, правдиво зображуючи події та звичаї того часу.
Вілкі Коллінз (1824—1889) по праву вважається засновником англійського детектива і літературним учителем Артура Конан Дойла, Гілберта Честертона, Агати Крісті. Майстер інтриг і захоплюючого сюжету, він написав понад сто творів, які цікаві не тільки неоднозначністю персонажів, умінням розгадувати таємниці, розкривати злочини, а й тонким англійським гумором, описом звичаїв доброї старої Англії. Шедеври Коллінза «Жінка у білому» і «Місячний камінь» перекладені на десятки мов, багаторазово екранізовані й дотепер улюблені читачами.
«Місячний камінь» вважається чи не першим детективним романом. Це таємнича романтична історія, в якій є місце і любові, й пригодам, і детективній інтризі. Молода дівчина, Речел Веріндер, згідно із заповітом свого дядька, який воював в Індії, отримує в день повноліття великий алмаз надзвичайної краси. Вона не знає, що Місячний камінь (таку назву має алмаз) викрадений з індійського святилища і три індуських жерці йдуть по його сліду, а індуїстський бог Вішну передбачив нещастя тому, хто наважиться їм заволодіти.
Вночі камінь безслідно зникає...
Український письменник Семен Скляренко (1901—1962) відомий перш за все своїми історичними романами «Святослав» (1959) і «Володимир» (1962). Його книжки розповідають про вагомі й значні події становлення Київської держави в Х—ХІ століттях, про наші коріння і витоки. Для того щоб занурити читача в атмосферу того далекого часу, автор ретельно вивчав першоджерела: легенди, літописи, оповіді — все те, що допомогло йому показати, що героїчна історія, знати яку цікаво і потрібно, є матір’ю нашої сучасності. У романі «Святослав» описаний дивовижний світ Київської Русі епохи мудрої княгині Ольги та її сина Святослава (942—972), чиє життя простежується письменником від юнацьких років до його трагічної загибелі. Великий князь Київський, визначний політичний діяч і воєначальник, він зображений автором живою людиною зі своїми сумнівами, мріями, болем та любов’ю до ключниці Малуші, яка народила йому сина Володимира, майбутнього хрестителя Русі.
В центрі роману «Яса» відомого майстра сучасної української прози Юрія Мушкетика, лауреата Державної премії ім. Т. Шевченка, — історична постать, кошовий отаман Запорозької Січі Іван Сірко, який ще за життя став легендою, бо під його проводом запорожці не програли майже ні одного бою. Все своє життя славетний кошовий віддав Україні: заради неї — щоб боротися з ворогами — він покинув домівку, заради її свободи полягли сини Сірка. І той, хто зраджував Україну, вже не був йому ані товаришем, ані бойовим побратимом. Саме тому Сірко не вважав справжнім гетьманом ані Дорошенка, ані Самойловича, яким влада стала дорожча за батьківщину. Він прагнув того, щоб українці, які ніколи не зазіхали на чужі землі, не втратили своєї рідної і жили, не підкоряючись ворогам.
В центрі роману «Яса» відомого майстра сучасної української прози Юрія Мушкетика, лауреата Державної премії ім. Т. Шевченка, — історична постать, кошовий отаман Запорозької Січі Іван Сірко, який ще за життя став легендою, бо під його проводом запорожці не програли майже ні одного бою. Все своє життя славетний кошовий віддав Україні: заради неї — щоб боротися з ворогами — він покинув домівку, заради її свободи полягли сини Сірка. І той, хто зраджував Україну, вже не був йому ані товаришем, ані бойовим побратимом. Саме тому Сірко не вважав справжнім гетьманом ані Дорошенка, ані Самойловича, яким влада стала дорожча за батьківщину. Він прагнув того, щоб українці, які ніколи не зазіхали на чужі землі, не втратили своєї рідної і жили, не підкоряючись ворогам.
Моріс Леблан (1864 —1941) — французький письменник, автор 28 книг про Арсена Люпена — джентльмена-злодія, віртуозного грабіжника, якого спочатку полюбили французькі читачі, а потім і весь світ.
...Хто він? Який він? Арсен Люпен є майстром перетворення і часто змінює риси обличчя, колір волосся та очей, стиль одягу, поведінку й навіть характер, тому описати його майже неможливо. Відомо лише, що він досить стрункий, гарний чоловік і надзвичайно сильний, що допомагає йому у професії злодія...
Так що ж в ньому є таке, що він викликає приязність майже кожного, з ким йому довелося зустрітися? Чому всі співчувають не постраждалим, а саме Арсенові Люпену?..
Цю загадку намагається розв’язати знаменитий Херлок Шолмс, який приїхав, щоб, крім того, врешті-решт схопити Люпена і довести, хто є найвидатнішим детективом.
Але щось з самого початку пішло не так...
Колись вона знала, чого чекати від кожного наступного дня. Тепер усвідомила, що рутина — омана. Будь-якої миті усе може кардинально змінитися. Випадковий погляд, хибне припущення — і чужа таємниця затягує у смертельний вир.
Драматичні події минулого не відпускають сім’ю Грушевських. Чи все так, як здається? А раптом вбивця весь час був поруч?
Зима 1924 року. Париж готується до літньої Олімпіади. Але перше велике спортивне свято повоєнної Європи під загрозою: містом орудує невловимий серійний убивця. На місцях своїх жахливих злочинів він відтворює з тіл жертв сюжети картин відомих французьких художників. Це — послання вбивці світові. Прочитати їх може не кожен, а взяти слід маніяка — й поготів.
Осьде знову стане в пригоді Клим Кошовий, колишній адвокат, ветеран війни, емігрант без громадянства й батьківщини. Для Клима ця справа вкрай важлива, адже знову зблизить його з Магдою Богданович — втраченим та знову віднайденим коханням.
На шляху до істини — моторошні таємниці паризьких нетрів і змагання з убивцею у кмітливості: невчасно розгадана чергова загадка може коштувати Климові життя...
Зустрічайте «Натурницю з Латинського кварталу» — дев’ятий роман улюбленої ретросерії.
Олена Костюкович відома як блискучий перекладач Умберто Еко, а також як автор книжки «Їжа. Італійське щастя» — культурологічний твір, що виходить за рамки жанру і здобув світове визнання.
Пам’ять, величезний дар, обертається подекуди й тяжким випробуванням.
Герой роману «Цвінгер» Віктор Зіман «хворіє» пам’яттю. Він не може вирватися з-під влади минулого. Історія його дідуся, який розшукав заховані нацистами скарби Дрезденської галереї, дістала екстремальне продовження під час Франкфуртського книжкового ярмарку 2005 року. У вирі подій, що захопили Віктора, діють і українські гастарбайтери в нинішній Європі, і агенти КДБ брежнєвської епохи, і журналісти «вільних голосів», які вели свої передачі в часи холодної війни й розрядки, і російські мафіозі, що колонізують світовий простір.
«Цвінгер» багатогранний: це і кримінальний трилер, і драматична панорама ХХ століття, і професійний репортаж (книжкова індустрія зображена «зсередини» й зі знанням справи), і частково автобіографія — події засновані на сімейній історії автора, ретельно відтвореній за архівними матеріалами.
Книгу спогадів Юрій Мушкетик (1929—2019) про визначальні події свого яскравого і непересічного життя писав у різні роки. Він згадує добу, яка докорінно різниться від нинішньої, проте водночас є чутливим і до ритмів тогочасного життя, змін у суспільстві, літературі, світовідчуванні самої людини. Перший розділ містить спомини про дитинство, шкільні та студентські роки. Другий — присвячений роботі Ю. Мушкетика на посаді головного редактора журналу «Дніпро», а згодом голови Спілки письменників України. У ньому письменник описує свої перші кроки на літературній ниві, співпрацю з багатьма видатними, як-от М. Рильський, О. Гончар, І. Драч та ін., і менш відомими авторами, дає оцінку їхній творчості, суто людським рисам, висвітлює трагічні та комічні події з життя письменницького середовища. Останній розділ — це окремі описи, замальовки, зауваги, міркування з різних царин життя і красного письменства. До видання увійшла остання повість Ю. Мушкетика «Недоспівана пісня (Маруся Чурай)».
Книга спогадів дасть змогу глибше зрозуміти авторський образ і сутність творів Ю. Мушкетика, тогочасний літературний процес та цензуру, стане для читачів, особливо молодих, зрізом доби.
Кшиштоф Бохус (нар. 1955 р. у Квідзині) — відомий польський журналіст, оглядач, письменник. У циклі історичних детективів про слідчого Кристіана Абеля автор спробував поєднати захопливу фабулу з елементами містики, нуару і любовно-сентиментального роману з етнографічними та краєзнавчими нарисами Східного Помор’я. Його головний герой — проникливий інтелігентний поліцейський, людина широкого розумового кругозору. Він помічає речі, невидимі для інших, і завзято добивається істини.
...30-ті роки ХХ століття, Східна Пруссія. У Квідзині скоєно серію жорстоких вбивств монахів місцевої обителі. Хто стоїть за цим? Розслідування злочинів доручають Кристіану Абелю — блискучому слідчому, який повертається із Данціга до рідного міста. Крок за кроком він наближається до розгадки таємниці, незважаючи на те, що коло підозрюваних дедалі розширюється, а сам Абель стає мішенню для вбивці.
Кшиштоф Бохус (нар. 1955 р. у Квідзині) — відомий польський журналіст, оглядач, письменник. У циклі історичних детективів про слідчого Кристіана Абеля автор спробував поєднати захопливу фабулу з елементами містики, нуару і любовно-сентиментального роману з етнографічними та краєзнавчими нарисами Східного Помор’я. Його головний герой — проникливий інтелігентний поліцейський, людина широкого розумового кругозору. Він помічає речі, невидимі для інших, і завзято добивається істини.
...1944 рік. Після восьми років еміграції в Голландії Абель змушений повернутися до Ґданська, щоб знайти свою зниклу у Роттердамі п’ятирічну доньку Анну, а попри це він має розслідувати вбивства двох високопоставлених німецьких офіцерів. Часу на розшуки майже немає, й Абелю доведеться неабияк постаратися, щоб вижити, знайти доньку і з’ясувати, хто насправді стоїть за цими таємничими злочинами.
Розстріляне відродження — духовно-культурне та літературно-мистецьке покоління 1920-1930-х рр. XX ст. Це доба творчої особистості, що ввійшла в конфлікт із тоталітарним режимом. Більшість учасників цього процесу були репресовані. До цього видання увійшли твори Бориса Антоненко-Давидовича (помер на засланні) «Чистка», «Де подівся Леваневський», «Протеже дяді Васі», «Хто такий Ісус Христос», «Три чечени», «СІЗО»; Івана Багряного (покарання відбував у спецпоселеннях Далекого Сходу, що підірвало здоров'я письменника) «Скелька» (історична поема), «Чому я не хочу вертатись» до СРСР (публіцистична стаття), «Морітурі» (драматична повість), репродукції картин Михайла Бойчука (розстріляний у Києві).
Розстріляне відродження — духовно-культурне та літературно-мистецьке покоління 1920–1930-х рр. Його розвиток відбувався в умовах масових переслідувань. Більшість авторів репресував сталінський режим. До цього видання увійшли твори авторів, яких розстріляли за те, що були українцями: п’єса «Маклена Ґраса» Миколи Куліша, частково роман «Невеличка драма» Валер’яна Підмогильного, «Гад Звіринецький» Клима Поліщука, а також частково роман «Недуга» та поезії Євгена Плужника, який помер від сухот у концтаборі, і поезії Володимира Свідзінського, якого спалили живцем. Розстріляли й Івана Падалку та Софію Налепинську-Бойчук, репродукції їхніх картин є у кольоровій вкладці.
Розстріляне відродження — духовно-культурне та літературно-мистецьке покоління 1920–1930-х рр. Його розвиток відбувався в умовах масових переслідувань і репресій. До цього видання увійшли твори таких авторів: вірші та поеми Михайля Семенка, частково п'єса «Богдан Хмельницький» Гната Хоткевича, повість «Міс Адрієна» та віршовані памфлети «Божественна комедія» Ґео Шкурупія. У видання також увійшли: повість «Жива могила» Людмила Старицької-Черняхівської, яка померла в потязі на депортацію, а також частково роман «Санаторійна зона» й оповідання «Я (Романтика)» Миколи Хвильового, який на знак протесту заподіяв собі смерть. Розстріляли й Василя Седляра, репродукції робіт якого є в цьому виданні.
Роман «Бодай Будка» написаний з властивим Наталці Бабіній, білоруській і українській письменниці та журналістці, розмахом. Головна героїня роману, письменниця Алка Бобильова, яка розвиває на Берестейщині корінну на тих землях українську мову, володіє містичною здібністю «провалюватися в нори в часі», тобто потрапляти за певних умов у інші часи. Ця здібність допомогла їй знайти скарб, завдяки якому вона і придбала Будку — оселю поблизу залізниці. Відтоді починаються таємничі та жахливі події. Чи зможуть герої роману протистояти безжалісним антигомам, запобігти глобальній катастрофі, що загрожує знищенням людства?
Хорхе Луїс Борхес ― культовий автор інтелектуалів, професор honoris causa провідних університетів світу й провідник Вавилонською бібліотекою й чи не всіма бібліотеками світу.
Великий аргентинський письменник створив незвичайне послання ― «Повідомлення Броуді». За псевдодокументальністю й алюзіями цього метатексту ховаються загадки історії, глибокі знання про людство, його богів й кумирів, видимі й невидимі світи. Камертоном збірки історій є Біблія, її сюжети й етика, інтерпретована простими словами. А проте: «Істинно кажу вам, Бог лише збирається створити цей світ».
Маленькі розповіді маленьких дітей... Вони мимоволі стали свідками того, що відбувалося в роки Другої світової війни, і, напевно, немає більш страшних спогадів. «Останні свідки» — це історії різних людей про епізоди їхнього дитинства, що прийшлося на 1941—1945 роки, історії хлопчиків і дівчаток, яким довелося подорослішати добре якщо в 12—14 років, а комусь і в п’ять або в сім. На їхніх очах вбивали сусідів, друзів, батьків, братів і сестер; їм доводилося турбуватися про молодших дітей, які залишалися, вони намагалися вижити в концентраційних таборах, не померти з голоду...
Світлана Алексієвич брала інтерв’ю у безлічі людей, хто був дитиною в ті страшні роки, і книга ця — жахлива правда про ту війну, як її бачили діти. Діти, які раптово були позбавлені всього, що було таким звичним: будинку, тепла, батьків, їжі... Які не розуміли, за що вбили їхніх батьків, зруйнували їхній будинок?.. За що у них вкрали дитинство?..
Хуліо Кортасар (1914‒1984) ― видатний аргентинський письменник ХХ століття, поряд із колумбійцем Ґабріелем Ґарсією Маркесом, мексиканцем Карлосом Фуентесом, парагвайцем Аугусто Роа Бастосом, перуанцем Маріо Варґасом Льйосою один із визначних представників латиноамериканського «магічного реалізму». Серед найвідоміших творів ― збірники оповідань «Поза часом», «Бестіарій», «Таємна зброя», «Кінець гри», «Усі вогні ― вогонь», романи «Виграші», «Гра в класи», «62: модель для збирання».
До збірки «Таємна зброя» Хуліо Кортасара увійшли одні з найуславленіших шедеврів аргентинського класика, які за уважного прочитання складаються в єдине концептуальне ціле. Їхня дія розгортається в Парижі, де Кортасар прожив понад 30 років. Вони позначені тематичною і стильовою печаттю автора: це кінокадри богемного життя Міста світла, суміш реальності й фантазії, експериментування з мовою, поетизована проза, тонкий психологізм деталей. П’ять філософських притч, в яких переплелися інтелектуальна фантастика, магічний реалізм і детектив. На творах Хуліо Кортасара виросло багато майбутніх майстрів красного письма. Ґабріель Ґарсія Маркес зізнавався, що в юності мріяв, «коли виросту, навчитися писати, як Хуліо».
Анатолій Дімаров (1922—2014) — відомий український письменник, мемуарист, лауреат Шевченківської премії (1981). Автор творів про голодомор 1932—1933 років та масові репресії в Україні. Ця книжка вміщує найяскравіші твори класика з доробку останніх років, в яких автор об’єктивно переказує події життя, вчинки або навіть жести героїв. Твори для дітей, як-от «Пригоди Ледащика», «Про хлопчика, який не хотів їсти», щирі й реальні. Оповідання «Для чого людині серце» — про дерев’яних чоловічків без сердець, позбавлених будь-яких емоцій. Отримавши серце, байдужий до всього чоловічок навіть жертвує власним життям задля порятунку хлопчика, який замерзає в лісі. Автор наголошує, що лише серце вирізняє Людину від дерев’яного чоловічка, лише серце — справжнє багатство людської душі.
Ця книга — про війну очима жінок, молодих дівчат, які були медсестрами, пралями, санінструкторами, саперами, снайперами, кулеметницями, кухарками і воювали нарівні з чоловіками. Вони відверто розповідають не тільки про те, як билися з ворогом, але й про те, про що не прийнято було говорити: як важко було їм серед чоловіків, як не вистачало жіночої форми і білизни, як не було окремо жіночих землянок і вбиралень, як після війни вони ховали свої медалі і соромилися військового минулого, бо зіткнулися з агресією з боку тилових жінок, які вважали, що вони пішли в чоловічий колектив на передову займатися розпустою і шукати собі чоловіків... І ще як жили в злиднях, але не зверталися за допомогою з інвалідності, тому що «контужену ніхто заміж не візьме», а їм всім хотілося заміж, а ще — великого кохання. Адже всі вони були передусім жінками, бо ж лише жінки, навіть вмираючи від ворожих куль, думають про те, щоб бути красивими, лише жінки на війні можуть виглядати, як чоловіки, і стріляти, як чоловіки, але всередині залишатися справжніми жінками...
Книжка Світлани Алексієвич «Цинкові хлопчики» присвячена війні в Афганістані, коли десять років — з 1979-го і до 1989-го на чужій землі гинули наші радянські військові. Правда про ту війну ретельно приховувалася: держава через засоби масової інформації розвернула пропаганду необхідності та успішності «надання міжнародної фінансової допомоги дружньому народові Афганістану». В результаті Афганська війна для обивателя довгий час залишалася невідомою, зовні гладкою, а головне — майже безкровною. Газети публікували статті про успішні військові операції радянських військ в Афганістані, де майже не було жертв серед нашого контингенту, а втрати противника, навпаки, значно перевищувались... Але все частіше стали привозити додому в домовинах, оббитих цинковою бляхою, загиблих хлопців, які нещодавно закінчили школу... Заглядати всередину труни не дозволялося, похорон не афішувався, і рідним навіть не повідомляли справжню причину смерті їхніх дітей... А хто повертався живим —той не міг знайти себе у мирному житті. Цієї війни наче не було. Були лише скалічені та мертві хлопчики... І не тільки тілом, але й душею.
Іван Франко (1856–1916) відомий як поет, прозаїк, драматург, літературознавець, перекладач, публіцист і науковець.
У виданні вміщено філософські поеми Івана Франка, щоналежать до класики світової літератури.
У поемі «Мойсей» автор переніс події старозавітної історії на український ґрунт, розмірковуючи про майбутнє свогоспраглого свободи народу. Франко вклав у «Мойсея» серце, недарма згодом Юрій Шевельов назвав цей твір «другим "Заповітом” після Шевченкового».
У центрі однойменної поеми — монаше печерне життя ІванаВишенського, українського полеміста зламу ХVI— XVIIстоліть, якого Франко вважав голосом сумління тогочасногосуспільства й цінував як письменника і мораліста. Поетичнітвори доповнено довідками про історію їх написання та коментарями Богдана Тихолоза.
26 квітня 1986 року на території Радянського Союзу сталася страшна катастрофа, яка змінила весь всесвіт — вибухнув реактор на Чорнобильській АЕС. Звичайно, з погляду всесвіту, життя тисяч людей — це маленька краплина. Але ці тисячі люди були першими, хто на собі відчув, що відбулося щось надзвичайне, щось жахливе.
І що життя вже не буде таким, як було. Що не можна пити тієї води, їсти тих яблук, вдихати того повітря... Що попереду тільки хвороби, біль і горе.
Книга «Чорнобильська молитва» — це розповіді очевидців цієї катастрофи: жителів Прип’яті, ліквідаторів, так званих самоселів — тих, хто з часом повернувся до своїх домівок незважаючи на заборони і радіацію, бо там залишилося все їхнє життя. У цій книжці ви не знайдете розповідей про причини цієї жахливої події або про план евакуації та ліквідації наслідків катастрофи. В ній є тільки особисті трагічні історії — про кохання, про хвороби, про боротьбу... І ці історії, немов голоси в хорі, зливаються в одну молитву. У Чорнобильську молитву...
«Мобі Дік» — найвідоміший роман класика американської літератури Германа Мелвілла (1819—1891). Цей дивний твір поєднав у собі захоплюючі пригоди, глибокі філософські роздуми і велику людську драму. Автор розповідає про мандри на китобійному судні — сюжет наче б і простий і в той же час багатоплановий. Герой роману капітан Ахаб вирушає у дуже ризикований рейс, він сповнений рішучості відшукати в океані кита-альбіноса на прізьвисько Мобі Дік. Що штовхнуло його на цей крок: ненаситна жага помсти (капітан колись постраждав від кита) чи спроба довести свою владу над силами природи? Хто може стати переможцем у такому поєдинку, в жахливому вирі людських почуттів і непередбачуваної стихії?..
«Pollyanna» is a novel by the American writer Eleanor Porter (1868–1920). An orphan girl who knows how to see something joyful even in the saddest, moves in with her rich aunt and completely changes her life, as well as the lives of all the inhabitants of the city.
«Полліанна» — роман американської письменниці Елеонор Портер (1868–1920). Дівчинка-сирота, яка вміє вбачати щось радісне навіть у найсумнішому, переїздить до своєї заможної тітки та цілком змінює її життя, а також життя усіх мешканців міста.
Рівень складності – Intermediate
15 травня 2006 року новозеландець Марк Інгліс, чоловік без обох ніг, втілив мрію свого дитинства — підкорив вершину найвищої гори світу. Книга «Без ніг на Еверест» розповідає про підготовку Марка до спроби піднятися на Еверест, включно зі сходженням на Чо-Ойю в Гімалаях і накопиченням сил до штурму вершини. Але досягнути вершини Евересту — це лише половина шляху, адже треба ще й спуститися вниз живим.
У книзі викладено повну історію Маркової експедиції на Еверест — історію рішучості, болю, суперечок і подолання здавалось би непоборних перешкод, як фізичних, так і психологічних. У ній безліч захопливих деталей, що дають уявлення про світ екстремального альпінізму.
Зиґмунд Фройд (1856—1939) — видатний австрійський психолог, психіатр і невролог, засновник психоаналізу — методу, який базувався на визнанні існування таких психічних процесів, як свідоме, несвідоме і надсвідоме, тобто на існуванні не тільки процесів, котрі контролюються людиною і є свідомими, а й таких, що здійснюються несвідомо і нею не контролюються. Несвідоме виявляється в інтуїції, передчутті, творчому натхненні, раптових здогадках, сновидіннях, гіпнотичних станах і т. ін., в діях, які здійснюються автоматично, рефлекторно. Це відкриття призвело до революції в психіатрії і лікуванні неврозів.
У праці «Тотем і табу» (1913) Фройд викладає теорію походження релігії та культури, спираючись на основні постулати своєї теорії. Він стверджує, що розвиток моралі, релігії та культури обумовлений конфліктом між сексуальним потягом інцестуозної спрямованості (едипів комплекс, притаманний як інфантильним особистостям, наприклад дітям або невротикам, так і представникам інфантильного первісного суспільства — первісним людям) і суворою забороною подібних жадань (табу), а також почуттям провини, що провокує заміщення нездійсненних бажань сурогатами, що врешті-решт веде до виникнення творчості як такої.
...1815 рік. Колишній каторжник Жан Вальжан після 19-річного ув’язнення виходить на волю. Його переповнює злість до всього світу, у нього не залишилося нічого святого, він не вірить нікому і нічому. Однак усе міняє зустріч з католицьким єпископом Мірієлем — першою і єдиною людиною, яка пожаліла його, каторжника, відкинутого суспільством. Ця зустріч так вразила Вальжана, що він докорінно змінив своє життя: під чужим ім’ям заснував фабрику, завдяки якій виріс добробут цілого містечка, мером якого він потім став. Однак скоївши злочин у минулому житті, він стає бажаною здобиччю французької поліції і змушений переховуватися. Після смерті Фантіни — жінки, за долю якої Жан Вальжан ніс відповідальність, єдиною близькою йому людиною залишається її дочка Козетта. Заради щастя дівчинки він готовий на все…
Багато героїчних моментів нашої історії, що знайшли відображення в кращих прикладах української літератури, стали предметом цієї хрестоматії. Вона містить добірку віршів не тільки прославлених класиків Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, але й поетів нашого часу: Ліни Костенко, Дмитра Павличка, Сергія Жадана та ін. До видання входять також уривки з прозових творів відомих українських письменників, зокрема Михайла Старицького, Павла Загребельного, Уласа Самчука, Романа Іваничука, Семена Скляренка, у яких йдеться про нашу багаторічну історію, любов до Батьківщини та захист від її ворогів.
Хоча більша частина творів у цій книжці передбачена чинною програмою для шкіл, зацікавить вона не лише школярів, а й дорослого читача.
Гнат Хоткевич (псевдонім — Гнат Галайда; 1877–1938) — український письменник, історик, бандурист, композитор, мистецтвознавець, етнограф, педагог, театральний і громадсько-політичний діяч. Жертва сталінського терору. У романі «Довбуш» він описав життя гуцулів XVIII ст. на прикладі легендарного Олекси Довбуша — опришка, який змінив долю людей у Карпатах. Мальовничі краєвиди, бистрі гірські ріки, зелені звори виплекали таку ж буйну нестримну вдачу місцевих мешканців, породили низку феноменальних явищ. І найяскравішим з них стало опришківство. Славетна історія борців із соціальним і національним визиском тривала в Карпатах майже пів тисячоліття.
Збірка есеїв провідних українських інтелектуалів покликана запросити широкі кола громадян до відкритого діалогу про основні питання нашого сьогодення й майбутнього. На яких засадах будувати нову Україну, українську державу? Якими є основи української політичної нації, ключові параметри нашої ідентичності? Що нас об’єднує і що роз’єднує? Які цінності взяти з собою в майбутнє, а від чого треба відмовитися? Яким є оптимальний баланс сил суспільства й держави? Про яку Україну ми мріємо? Яке наше місце у світі? Як подолати виклики, що перед нами стоять? Мета збірки — не пошук одноголосся чи консенсусу, а відкритий діалог щодо суперечливих, часом табуйованих понять і принципів українського життя. Об’єднує 124 авторів та авторок лише відданість Україні та спільна тривога щодо її майбутнього.
Творчість Василя Барки (справжнє ім’я — Василь Костянтинович Очерет, 1908—2003), талановитого письменника і поета, представника української діаспори у Сполучених Штатах Америки, довгі роки залишалася невідомою в нашій країні.
Роман «Жовтий князь» (1958—1961) — це перший в українській літературі великий прозовий твір, присвячений національній трагедії України — страшному голодомору 1932—1933 років, що забрав життя мільйонів людей. Письменник створює символічний образ Жовтого князя, демона зла, який несе з собою лише руйнування, спустошення, муки і смерть. Цей алегоричний образ перетворюється на об'єкт ненависті не лише простого люду, а й самого читача.
Роман «Війна: вогонь запеклих не пече. 2014-2021» відкриває нам нові грані письменницького таланту Галини Горицької. Оповідь від першої особи створює ефект репортажу, головну героїню важко відділити від особи авторки.
Авторка їде на схід в зону АТО-ООС з презентацією своїх книг. Вона перебуває в районі бойових дій, зустрічає бійців і волонтерів, отримує досвід і розуміння війни, яка триває з 2014 року. В оповіді авторки з’являється спочатку епізодично, а потім виходить на перший план, військовий розвідник — Отто-Алекс. Тепер саме він головний герой книги, він — оповідач.
Герої твору Галини Горицької «Війна: вогонь, вода і мідні труби...» (яких читач пам’ятає з книги «Війна: вогонь запеклих не пече...») отримують нові виклики. Активна фаза російсько-української війни вимагає швидких і сміливих дій. Оповідь авторки подається як щоденник, датований від 24 лютого 2022 року. Події, які описує оповідачка, переплітаються з монологами Отто-Алекса.
«Дуже тяжко писати по гарячих слідах. Можливо, якби я почала писати за кілька років — вийшла б зовсім інша історія. Злагоджена, чітко структурована. В ній би не було задовгих діалогів, не було б стільки моєї рефлексії, не було б детального опису до години першої доби війни, не було б… Власне, я ніколи не взнаю, чого б в тій історії не було б. Бо я пишу цю історію і пишу її зараз», — каже авторка.
Джейн Остен (1775—1817) по праву вважають «першою леді» англійської літератури. Книги Остен ось уже третє століття поспіль підкорюють романтичними сюжетами, не позбавленими драматизму, психологізмом, істинно англійським гумором і є обов’язковими для вивчення в коледжах і університетах Великої Британії.
Роман «Менсфілд-парк» належить до зрілого періоду творчості Джейн Остен. У ньому блискуче виявилася художня майстерність письменниці та її надзвичайна іронія.
У маєтку Менсфілд-парк, куди взято на виховання Фанні Прайс, панують незгода і непорозуміння. Користь і егоїзм стають тут рушійною силою всіх вчинків людей. Проте завдяки доброті, безкорисливості й стійкості Фанні вдається подолати всі перешкоди, страждання допомагають їй віднайти саму себе і зустріти своє щастя.
The new book Tomorrow by Oleksandr Krasovytskyy is a dazzling prediction of forthcoming and distant events that will inevitably overtake the “evil empire” of the Russian Federation because of its infernal acts.
The characters of the three stories are so hyper-realistic and vivid that give you goosebumps: a propagandist weaving the plot of an alternate reality, a cynical and violent Secret Service officer, and an insane tyrant.
“Perhaps, it was these little people who led Europe to the start of a big war. They acted all over the world creating a parallel Universe not only for Russians, but also for Germans, Israelis, and Americans. They bribed politicians, made illegal political donations, meddled in social media to manipulate elections. Using economic leverage they forced a great number of different countries to sacrifice their interests”.
You might consider these stories dystopian, but then we all have been living in a dystopia for a long time.
This book is not about what happened in the past. This is a wakeup call for us to start shaping our future today.
Джейн Остен (1775—1817) по праву вважають «першою леді» англійської літератури. Світ її романів – це загадковаатмосфера Британії початку ХІХ століття, привабливі героЇ, складні правила пристойності, ошатні сукні із завищеноюталією, інтриги, любовні записки… Книги Остен ось уже третє століття поспіль підкорюють романтичними сюжетами, не позбавленими драматизму, психологізмом, істинноанглійським гумором і є обов’язковими для вивчення в коледжах і університетах Великої Британії.
Емма Вудхаус, героїня однойменного роману, з неприпустимим марнославством і самовпевненістю вважала, що вміє читати в чужих серцях і здатна розпоряджатисячужими долями, навіть не замислюючись, що це може завдатикомусь болю, до того ж стати загрозою її власному щастю — втратою відданого друга, який щиро кохає її.
Френсіс Скотт Фіцджеральд (1896—1940) — американський письменник, автор багатьох романів та оповідань про покоління «епохи джазу», яскравий представник так званого «втраченого покоління». «Великий Гетсбі» — його найвідоміший роман, який став символом «століття джазу».
Америка, початок 20-х років ХХ сторіччя, час «сухого закону»і гангстерських розбірок, яскравих вогнів і яскравого життя.Тридцятирічний Нік Каррауей приїхав до Нью-Йорка навчатися банківської справи, хоча й плекає у глибині душі мрію про письменництво. Він і розповідає читачеві про пригоду, в яку виявився втягнутим.
Головним героєм оповіді стає його найближчий сусід, хазяїн великого палацу, нікому не відомий, загадковий та ексцентричний самотній молодик на ім’я Джей Гетсбі — Великий Гетсбі. Це людина, яка створила себе за рецептами американської моралі і яка дуже багата, але попри те — надзвичайно самотня. Кохання Великого Гетсбі до Дейзі стає величезною трагедією не тільки для нього...
Віктор Чернієнко народився 1987 року на Вінниччині у родині вчителів. Після університету М. І. Пирогова, здобувши спеціальність лікаря, за власним бажанням подався до лав Збройних сил України й вступив до Української військово-медичної академії Києва за фахом «хірургія». По закінченні навчання за покликом серця у 2014 році пішов на війну на сході України, щоб боронити свою країну від агресора. Волею долі опинився у пеклі страшних боїв під Іловайськом. Нині працює лікарем-онкохірургом у Києві. У видавництві «Фоліо» 2018 року вийшла друком книга В. Чернієнка «Боже, бережи Україну!».
«Щоденник військового лікаря» — книга автобіографічна, це записки молодого хірурга про війну, а точніше — про страшні події Іловайського котла 2014 року, який став найбільшою трагедією української армії в ході війни на Донбасі.
Це книга про простих українських хлопців, які опинилися на війні, про їхню мужність, неймовірний героїзм та людяність при захисті своєї Батьківщини.
Присвячується усім тим, хто захищав і нині захищає Україну...