«Велика війна» — перша книга «Галицької саги», події якої розпочинаються у 1914 році.

У галицькому селі Перетині життя протікає неквапно й навіть нецікаво. Можливо, єдиним винятком посеред сірої буденщини є протистояння між прихильниками української «Просвіти» та москвофілами, яке іноді переростає у бійку. Однак спокійне буття раптово закінчується погожого липневого дня 1914 року, коли мешканці Перетина дізнаються про початок війни. У кожного з них відтепер свій шлях і своя доля. На москвофілів чекає перший в Європі концентраційний табір Талергоф; дорослих чоловіків призивають до австрійської армії; патріотично налаштована молодь вступає до лав Українських січових стрільців. Селяни, що залишилися вдома, уповні насолодилися «принадами» російської окупації та свавіллям «своїх», авст­рійських, жандармів. Коли ж ті, кому належало загинути, загинули, а щасливці повернулися додому, стало зрозуміло, що все тільки починається...

Емілі Бронте (1818—1848) — англійська письменниця, сестра не менш знаменитих Шарлотти і Енн Бронте. Їїжиття  рано обірвалося, коли їй виповнилося 30. А прославилася вона своїм єдиним романом «Грозовийперевал», написаним нею у віці 29 років, який був названий справжнім літературним шедевром. Цей твір назавждиувійшов у скарбницю світової літератури і був неодноразово екранізований.

У Грозовому Перевалі, маєтку, володар якого колись привіву дім хлопчика-сироту та виховував його разом зі своїмидітьми, розгортається найпрекрасніша і водночаснайжорстокіша історія кохання сироти-батрака і дочки хазяїв. Нещадний двобій пристрастей спонукають їх до жахливих вчинків. Незвичайний сюжет, емоційна напруга, справжня любов — ось що подобається читачам у цій книзі.

Ця книжка про історії людей, вдача та праця яких надихають і сьогодні. Маючи різні освіту й походження, багато хто з них пішов наперекір долі. Вони були з різних куточків України: Харкова, Херсона, Києва, Одеси, Катеринослава, Єлисаветграда — заробити можна було всюди, а на історіях побудови бізнес-імперій можна й сьогодні навчатися у таких підприємців ХІХ ст., як Ізраїль Бродський, брати Роберт і Томас Ельворті, Стефан Кульженко, Олексій Алчевський.

Підприємці нової генерації, що самі себе зробили, змінюючи світ довкола себе, творили не лише промислові підприємства чи потужні фінансові імперії, а й традиції меценатства та доброчинності, нехай і політично вмотивовані.

Особисті історії покажуть ці масштабні процеси зсередини, допоможуть зрозуміти реальних людей, які помилялися, були слабкими, обирали негідних партнерів, неправильно оцінювали власні можливості й перспективи. Так, деякі з них побачили крах своїх дітищ. Не всі історії мають щасливий кінець, але всі вони про віру, успіх, натхнення та спадок.

Спадок бізнесменів ХІХ ст. ми бачимо й сьогодні: старі корпуси фабрик і заводів у Харкові, Києві, Дніпрі. Це їхні музейні колекції й будівлі громадських споруд, які вони профінансували. Врешті, успіх цих підприємців став успіхом і надбанням України в історичній ретроспективі. Саме тому їх іменами названо вулиці в різних куточках нашої держави — це повернення після незаслуженого забуття в радянську добу.

Стратегічне мислення, хоч і з'явилося дві з половиною тисячі років тому, є вираженням духу сучасності й поки що надбанням небагатьох. Як навчати стратегічного мислення? Підручники не допоможуть, лише особиста участь у стратегічних іграх, а ще оповідки, притчі — найдавніший жанр людської творчості, який знову набув актуальності у ХХІ сторіччі. Саме в такому жанрі книжка викладає здобутки світової стратегічної думки останніх двохсот років. Як і будь-які східні притчі, тут вони часто мають другий, прихований від квапливого погляду рівень. Основні принципи стратегії єдині для війни, бізнесу, дипломатії та політики, адже в усіх випадках ми маємо справу з противником, найчастіше стійким, розумним і розважливим, і так само єдині принципи управління людьми — носіями вільної волі та власного погляду на світ.

Видання розраховане на широке коло читачів, особливо корисним буде менеджерам-практикам і підприємцям. Автор — викладач Києво-Могилянської та Львівської бізнес-шкіл та Української академії лідерства.

Про Григорія Бабенка, автора захоплюючих історичних повістей, досі було невідомо нічого – ні коли народився, ні коли помер. І щойно останнім часом вдалося кинути дрібку світла на цього непересічного автора.

Він закінчив Харківський університет у 1911 році, ще замолоду став цікавитися історією, навіть листувався з Дмитром Яворницьким.

Судячи з того, як Бабенко добре описує Слобожанщину, можна  припустити, що він там і народився. Працював лікарем, а з 1928 року завідував медичною частиною в м. Пологи Запорізької області.

 Саме у Пологах він і написав повість «Шляхом бурхливим» - про події в Україні за часів Івана Сірка та повстання 1668 року очима малого хлопця. А ще перед тим видав повість із життя скитів «В тумані минулого» (1927) та повість «Люди з  червоної скелі» (1929) – про кам’яний вік. Остання публікація автора  – пригодницьке оповідання «Ціна молодості», що вийшло друком у Харкові в 1932 році. Відтоді жодних відомостей про письменника не вдалося знайти.

Історичні повісті Григорія Бабенка не втратили своєї привабливості і зараз. А сміливість, з якою він описував колонізацію України московитами, відверто дивує. Бо жоден інший автор історичних творів, виданих у СРСР,  на таке не відваживався.

Ці  повісті будуть цікаві як молодому поколінню, так і старшому. Захоплюючі  пригоди, соковита мова – все це дуже сучасне, тому ці маловідомі твори минулого варті перевидань і нового прочитання.

Петро Лущик (нар. 1963 р.) — український письменник, неодноразовий лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2004, 2014, 2015, 2017). Основною темою його творів є українська історія. Вже декілька років автор співпрацює з видавництвом «Фоліо», де побачили світ його книжки «Тамплієри короля Данила», «Ратники князя Лева», «Отроки княжича Юрія», «Поміж двох орлів», «Мушкет з лілією», «Настане день, закінчиться війна...», «Манускрипт з минулого». Живе і працює у селі Сопошин Львівської області. 1855 рік, самий розпал Кримської війни. Союзні держави воюють з Росією, проте молодому цісарю Францу Йосифу І якимось чином удається зберігати нейтралітет. Та під час поїздки імперією він дізнається, що у Львові на нього готується замах. Хто бажає йому смерті? Союзні держави чи Росія? Чи, може, поляки з українцями?..Щоб розв’язати це питання, до Львова прибуває столичний лове­лас і дамський підлесник Максиміліан Рутецький, який має українське коріння. Та чи вдасться йому розплутати складний клубок інтриг, зна­йти замовників і врятувати Франца Йосифа?.. Про це читайте в новому романі Петра Лущика.

Історію творять видатні особистості. Але чи можуть слова змінити її хід? Звичайно, можуть, якщо вони були вимовлені великою людиною. Ця книга є зібранням публічних промов людей різних епох і народів —  від найдавніших філософів до сучасних політиків, громадських і релігійних діячів. Мойсей, Франциск Ассізький, Богдан Хмельницький,  Джордж Вашингтон, Наполеон Бонапарт, Михайло Грушевський, Вінстон Черчілль, Джон Кеннеді, Мартін Лютер Кінг, Мати Тереза… У виступах цих та інших найвидатніших персон можна знайти слова та думки, які не залишать нікого з читачів байдужими. З ними можна погоджуватися і сперечатися, але харизма кожного з ораторів і досі відчувається навіть зі сторінок книжки. Промови, що увійшли до видання, це не тільки шедеври ораторської майстерності, це віхи в історії людства, які є відправними точками подій, що змінили світ.

Моріс Леблан (1864 —1941) — французький письменник, автор 28 книг про Арсена Люпена — джентльмена-злодія, віртуозного грабіжника, якого спочатку полюбили французькі читачі, а потім і весь світ.

...Хто він? Який він? Арсен Люпен є майстром перетворення і часто змінює риси обличчя, колір волосся та очей, стиль одягу, поведінку й навіть характер, тому описати його майже неможливо. Відомо лише, що він досить стрункий, гарний чоловік і надзвичайно сильний, що допомагає йому у професії злодія...

Так що ж в ньому є таке, що він викликає приязність майже кожного, з ким йому довелося зустрітися? Чому всі співчувають не постраждалим, а саме Арсенові Люпену?..

Цю загадку намагається розв’язати знаменитий Херлок Шолмс, який приїхав, щоб, крім того, врешті-решт схопити Люпена і довести, хто є найвидатнішим детективом.

Але щось з самого початку пішло не так...

Український письменник Семен Скляренко (1901—1962) відомий перш за все своїми історичними романами «Святослав» (1959) і «Володимир» (1962). Його книжки розповідають про вагомі й значні події становлення Київської держави в Х—ХІ століттях, про наші коріння і витоки. Для того щоб занурити читача в атмосферу того далекого часу, автор ретельно вивчав першоджерела: легенди, літописи, оповіді — все те, що допомогло йому показати, що героїчна історія, знати яку цікаво і потрібно, є  матір’ю нашої сучасності. «Володимир» є логічним продовженням роману «Святослав». Головний герой твору — син великого князя Святослава і рабині Малуші — вольова людина з багатогранним суперечливим характером. У тяжких походах він ствердив єдність руських земель, зумів запровадити нову віру — християнство, дбаючи про майбутні покоління, діяв самовіддано і рішуче й навіть поступився особистим щастям заради інтересів своєї країни. Автор вводить читача в атмосферу сивої давнини, правдиво зображуючи події та звичаї того часу.

Український письменник Семен Скляренко (1901—1962) відомий перш за все своїми історичними романами «Святослав» (1959) і «Володимир» (1962). Його книжки розповідають про вагомі й значні події становлення Київської держави в Х—ХІ століттях, про наші коріння і витоки. Для того щоб занурити читача в атмосферу того далекого часу, автор ретельно вивчав першоджерела: легенди, літописи, оповіді — все те, що допомогло йому показати, що героїчна історія, знати яку цікаво і потрібно, є матір’ю нашої сучасності. У романі «Святослав» описаний дивовижний світ Київської Русі епохи мудрої княгині Ольги та її сина Святослава (942—972), чиє життя простежується письменником від юнацьких років до його трагічної загибелі. Великий князь Київський, визначний політичний діяч і воєначальник, він зображений автором живою людиною зі своїми сумнівами, мріями, болем та любов’ю до ключниці Малуші, яка народила йому сина Володимира, майбутнього хрестителя Русі.

В центрі роману «Яса» відомого майстра сучасної української прози Юрія Мушкетика, лауреата Державної премії ім. Т. Шевченка, — історична постать, кошовий отаман Запорозької Січі Іван Сірко, який ще за життя став легендою, бо під його проводом за­порожці не програли майже ні одного бою. Все своє життя славетний кошовий віддав Україні: заради неї — щоб боротися з ворогами — він покинув домівку, заради її свободи полягли сини Сірка. І той, хто зраджу­вав Україну, вже не був йому ані товаришем, ані бойовим побратимом. Саме тому Сірко не вважав справжнім гетьманом ані Дорошенка, ані Самойловича, яким влада стала дорожча за батьківщину. Він прагнув того, щоб українці, які ніколи не зазіхали на чужі землі, не втратили своєї рідної і жили, не підкоряючись ворогам.

В центрі роману «Яса» відомого майстра сучасної української прози Юрія Мушкетика, лауреата Державної премії ім. Т. Шевченка, — історична постать, кошовий отаман Запорозької Січі Іван Сірко, який ще за життя став легендою, бо під його проводом за­порожці не програли майже ні одного бою. Все своє життя славетний кошовий віддав Україні: заради неї — щоб боротися з ворогами — він покинув домівку, заради її свободи полягли сини Сірка. І той, хто зраджу­вав Україну, вже не був йому ані товаришем, ані бойовим побратимом. Саме тому Сірко не вважав справжнім гетьманом ані Дорошенка, ані Самойловича, яким влада стала дорожча за батьківщину. Він прагнув того, щоб українці, які ніколи не зазіхали на чужі землі, не втратили своєї рідної і жили, не підкоряючись ворогам.

Книгу спогадів Юрій Мушкетик (1929—2019) про визначальні події свого яскравого і непересічного життя писав у різні роки. Він згадує добу, яка докорінно різниться від нинішньої, проте водночас є чутливим і до ритмів тогочасного життя, змін у суспільстві, літературі, світовідчуванні самої людини. Перший розділ містить спомини про дитинство, шкільні та студентські роки. Другий — присвячений роботі Ю. Мушкетика на посаді головного редактора журналу «Дніпро», а згодом голови Спілки письменників України. У ньому письменник описує свої перші кроки на літературній ниві, співпрацю з багатьма видатними, як-от М. Рильський, О. Гончар, І. Драч та ін., і менш відомими авторами, дає оцінку їхній творчості, суто людським рисам, висвітлює трагічні та комічні події з життя письменницького середовища. Останній розділ — це окремі описи, замальовки, зауваги, міркування з різних царин життя і красного письменства. До видання увійшла остання повість Ю. Мушкетика «Недоспівана пісня (Маруся Чурай)».

Книга спогадів дасть змогу глибше зрозуміти авторський образ і сутність творів Ю. Мушкетика, тогочасний літературний процес та цензуру, стане для читачів, особливо молодих, зрізом доби.

Олена Костюкович відома як блискучий перекладач Умберто Еко, а також як автор книжки «Їжа. Італійське щастя» — культурологічний твір, що виходить за рамки жанру і здобув світове визнання.

Пам’ять, величезний дар, обертається подекуди й тяжким випробуванням.

Герой роману «Цвінгер» Віктор Зіман «хворіє» пам’яттю. Він не може вирватися з-під влади минулого. Історія його дідуся, який розшукав заховані нацистами скарби Дрезденської галереї, дістала екстремальне продовження під час Франкфуртського книжкового ярмарку 2005 року. У вирі подій, що захопили Віктора, діють і українські гастарбайтери в нинішній Європі, і агенти КДБ брежнєвської епохи, і журналісти «вільних голосів», які вели свої передачі в часи холодної війни й розрядки, і російські мафіозі, що колонізують світовий простір.

«Цвінгер» багатогранний: це і кримінальний трилер, і драматична панорама ХХ століття, і професійний репортаж (книжкова індустрія зображена «зсередини» й зі знанням справи), і частково автобіографія — події засновані на сімейній історії автора, ретельно відтвореній за архівними матеріалами.

Колись вона знала, чого чекати від кожного наступного дня. Тепер усвідомила, що рутина — омана. Будь-якої миті усе може кардинально змінитися. Випадковий погляд, хибне припущення — і чужа таємниця затягує у смертельний вир.

Драматичні події минулого не відпускають сім’ю Гру­шев­ських. Чи все так, як здається? А раптом вбивця весь час був поруч?

Зима 1924 року. Париж готується до літньої Олімпіади. Але перше велике спортивне свято повоєнної Європи під загрозою: містом орудує невловимий серійний убивця. На місцях своїх жахливих злочинів він відтворює з тіл жертв сюжети картин відомих французьких художників. Це — послання вбивці світові. Прочитати їх може не кожен, а взяти слід маніяка — й поготів.

Осьде знову стане в пригоді Клим Кошовий, колишній адвокат, ветеран війни, емігрант без громадянства й батьківщини. Для Клима ця справа вкрай важлива, адже знову зблизить його з Магдою Богданович — втраченим та знову віднайденим коханням.

На шляху до істини — моторошні таємниці паризьких нетрів і змагання з убивцею у кмітливості: невчасно розгадана чергова загадка може коштувати Климові життя...

Зустрічайте «Натурницю з Латинського кварталу» — дев’ятий роман улюбленої ретросерії.

Розстріляне відродження — духовно-культурне та літературно-мистецьке покоління 1920-1930-х рр. XX ст. Це доба творчої особистості, що ввійшла в конфлікт із тоталітарним режимом. Більшість учасників цього процесу були репресовані. До цього видання увійшли твори Бориса Антоненко-Давидовича (помер на засланні) «Чистка», «Де подівся Леваневський», «Протеже дяді Васі», «Хто такий Ісус Христос», «Три чечени», «СІЗО»; Івана Багряного (покарання відбував у спецпоселеннях Далекого Сходу, що підірвало здоров'я письменника) «Скелька» (історична поема), «Чому я не хочу вертатись» до СРСР (публіцистична стаття), «Морітурі» (драматична повість), репродукції картин Михайла Бойчука (розстріляний у Києві).

Розстріляне відродження — духовно-культурне та літературно-мистецьке покоління 1920–1930-х рр. Його розвиток відбувався в умовах масових переслідувань. Більшість авторів репресував сталінський режим. До цього видання увійшли твори авторів, яких розстріляли за те, що були українцями: п’єса «Маклена Ґраса» Миколи Куліша, частково роман «Невеличка драма» Валер’яна Підмогильного, «Гад Звіринецький» Клима Поліщука, а також частково роман «Недуга» та поезії Євгена Плужника, який помер від сухот у концтаборі, і поезії Володимира Свідзінського, якого спалили живцем. Розстріляли й Івана Падалку та Софію Налепинську-Бойчук, репродукції їхніх картин є у кольоровій вкладці.

Анатолій Дімаров (1922—2014) — відомий український письменник, мемуарист, лауреат Шевченківської премії (1981). Автор творів про голодомор 1932—1933 років та масові репресії в Україні. Ця книжка вміщує найяскравіші твори класика з доробку останніх років, в яких автор об’єктивно переказує події життя, вчинки або навіть жести героїв. Твори для дітей, як-от «Пригоди Ледащика», «Про хлопчика, який не хотів їсти», щирі й реальні. Оповідання «Для чого людині серце» — про дерев’яних чоловічків без сердець, позбавлених будь-яких емоцій. Отримавши серце, байдужий до всього чоловічок навіть жертвує власним життям задля порятунку хлопчика, який замерзає в лісі. Автор наголошує, що лише серце вирізняє Людину від дерев’яного чоловічка, лише серце — справжнє багатство людської душі.

Розстріляне відродження — духовно-культурне та літературно-мистецьке покоління 1920–1930-х рр. Його розвиток відбувався в умовах масових переслідувань і репресій. До цього видання увійшли твори таких авторів: вірші та поеми Михайля Семенка, частково п'єса «Богдан Хмельницький» Гната Хоткевича, повість «Міс Адрієна» та віршовані памфлети «Божественна комедія» Ґео Шкурупія. У видання також увійшли: повість «Жива могила» Людмила Старицької-Черняхівської, яка померла в потязі на депортацію, а також частково роман «Санаторійна зона» й оповідання «Я (Романтика)» Миколи Хвильового, який на знак протесту заподіяв собі смерть. Розстріляли й Василя Седляра, репродукції робіт якого є в цьому виданні.

Володимир Лис – український прозаїк, драматург, журналіст, якого називають народним письменником. Переможець Коронації слова і Гранд-Коронації, інших літературних конкурсів. Автор численних романів, повістей, радіоп’єс і п’єс для театру, новел і есеїв. Автор роману «Вифлеєм», який вийшов друком у видавництві "Фоліо".

До оселі поліського селянина Якова Меха – головного героя роману «Століття Якова» –  потрапляє чужа дівчина, яка ставить просте, на перший погляд, запитання: «Діду, а ти любив?» І накочуються хвилі спогадів: про далеке дитинство, про перше драматичне кохання із сусідською дівчиною, про велику любов, яка принесла і сімейне щастя, і сповнене радощів, здобутків і втрат життя довжиною в ціле століття… Але Якова чекає ще одна несподіванка із жінкою, яка вважає себе його дочкою, і виникає запитання, поставлене подумки: «Чого ж ти плачеш, старий?»

Роман "Людина в п'яти масках" дивує та інтригує читача вже з перших сторінок. Мовби нізвідки з’являється на численних балах аристократів і їхніх дорогах – в Україні, Німеччині, Австрії, Італії, Трансільванії – знаменитий розбійник у масці. Для кожної з цих країн – свій колір маски. Усе ж знаходиться сміливець, який зриває одну з них. І починається захопливий поєдинок таємничого, зухвалого й вразливого, безжалісного і закоханого. Він знав вісім мов, утім не міг зрозуміти мову жіночого серця і відчути смак справжньої перемоги. А вона  була так  потрібна цьому неординарному загадковому чоловікові…

Кшиштоф Бохус (нар. 1955 р. у Квідзині) — відомий польський журналіст, оглядач, письменник. У циклі історичних детективів про слідчого Кристіана Абеля автор спробував поєднати захопливу фабулу з елементами містики, нуару і любовно-сентиментального роману з етнографічними та краєзнавчими нарисами Східного Помор’я. Його головний герой — проникливий інтелігентний поліцейський, людина широкого розумового кругозору. Він помічає речі, невидимі для інших, і завзято добивається істини.

...30-ті роки ХХ століття, Східна Пруссія. У Квідзині скоєно серію жорстоких вбивств монахів місцевої обителі. Хто стоїть за цим? Розслідування злочинів доручають Кристіану Абелю — блискучому слідчому, який повертається із Данціга до рідного міста. Крок за кроком він наближається до розгадки таємниці, незважаючи на те, що коло підозрюваних дедалі розширюється, а сам Абель стає мішенню для вбивці.

Кшиштоф Бохус (нар. 1955 р. у Квідзині) — відомий польський журналіст, оглядач, письменник. У циклі історичних детективів про слідчого Кристіана Абеля автор спробував поєднати захопливу фабулу з елементами містики, нуару і любовно-сентиментального роману з етнографічними та краєзнавчими нарисами Східного Помор’я. Його головний герой — проникливий інтелігентний поліцейський, людина широкого розумового кругозору. Він помічає речі, невидимі для інших, і завзято добивається істини.

...1944 рік. Після восьми років еміграції в Голландії Абель змушений повернутися до Ґданська, щоб знайти свою зниклу у Роттердамі п’ятирічну доньку Анну, а попри це він має розслідувати вбивства двох високопоставлених німецьких офіцерів. Часу на розшуки майже немає, й Абелю доведеться неабияк постаратися, щоб вижити, знайти доньку і з’ясувати, хто насправді стоїть за цими таємничими злочинами.

Роман «Бодай Будка» написаний з властивим Наталці Бабіній, білоруській і українській письменниці та журналістці, розмахом. Головна героїня роману, письменниця Алка Бобильова, яка розвиває на Берестейщині корінну на тих землях українську мову, володіє містичною здібністю «провалюватися в нори в часі», тобто потрапляти за певних умов у інші часи. Ця здібність допомогла їй знайти скарб, завдяки якому вона і придбала Будку — оселю поблизу залізниці. Відтоді починаються таємничі та жахливі події. Чи зможуть герої роману протистояти безжалісним антигомам, запобігти глобальній катастрофі, що загрожує знищенням людства?

Маленькі розповіді маленьких дітей... Вони мимоволі стали свідками того, що відбувалося в роки Другої світової війни, і, напевно, немає більш страшних спогадів. «Останні свідки» — це історії різних людей про епізоди їхнього дитинства, що прийшлося на 1941—1945 роки, історії хлопчиків і дівчаток, яким довелося подорослішати добре якщо в 12—14 років, а комусь і в п’ять або в сім. На їхніх очах вбивали сусідів, друзів, батьків, братів і сестер; їм доводилося турбуватися про молодших дітей, які залишалися, вони намагалися вижити в концентраційних таборах, не померти з голоду...

Світлана Алексієвич брала інтерв’ю у безлічі людей, хто був дитиною в ті страшні роки, і книга ця — жахлива правда про ту війну, як її бачили діти. Діти, які раптово були позбавлені всього, що було таким звичним: будинку, тепла, батьків, їжі... Які не розуміли, за що вбили їхніх батьків, зруйнували їхній будинок?.. За що у них вкрали дитинство?..

Хуліо Кортасар (1914‒1984) ― видатний аргентинський письменник ХХ століття, поряд із колумбійцем Ґабріелем Ґарсією Маркесом, мексиканцем Карлосом Фуентесом, парагвайцем Аугусто Роа Бастосом, перуанцем Маріо Варґасом Льйосою один із визначних представників латиноамериканського «магічного реалізму». Серед найвідоміших творів ― збірники оповідань «Поза часом», «Бестіарій», «Таємна зброя», «Кінець гри», «Усі вогні ― вогонь», романи «Виграші», «Гра в класи», «62: модель для збирання».

До збірки «Таємна зброя» Хуліо Кортасара увійшли одні з найуславленіших шедеврів аргентинського класика, які за уважного прочитання складаються в єдине концептуальне ціле. Їхня дія розгортається в Парижі, де Кортасар прожив понад 30 років. Вони позначені тематичною і стильовою печаттю автора: це кінокадри богемного життя Міста світла, суміш реальності й фантазії, експериментування з мовою, поетизована проза, тонкий психологізм деталей. П’ять філософських притч, в яких переплелися інтелектуальна фантастика, магічний реалізм і детектив. На творах Хуліо Кортасара виросло багато майбутніх майстрів красного письма. Ґабріель Ґарсія Маркес зізнавався, що в юності мріяв, «коли виросту, навчитися писати, як Хуліо».

Ця книга — про війну очима жінок, молодих дівчат, які були медсестрами, пралями, санінструкторами, саперами, снайперами, кулеметницями, кухарками і воювали нарівні з чоловіками. Вони відверто розповідають не тільки про те, як билися з ворогом, але й про те, про що не прийнято було говорити: як важко було їм серед чоловіків, як не вистачало жіночої форми і білизни, як не було окремо жіночих землянок і вбиралень, як після війни вони ховали свої медалі і соромилися військового минулого, бо зіткнулися з агресією з боку тилових жінок, які вважали, що вони пішли в чоловічий колектив на передову займатися розпустою і шукати собі чоловіків... І ще як жили в злиднях, але не зверталися за допомогою з інвалідності, тому що «контужену ніхто заміж не візьме», а їм всім хотілося заміж, а ще — великого кохання. Адже всі вони були передусім жінками, бо ж лише жінки, навіть вмираючи від ворожих куль, думають про те, щоб бути красивими, лише жінки на війні можуть виглядати, як чоловіки, і стріляти, як чоловіки, але всередині залишатися справжніми жінками...

Андрій Курков — журналіст, письменник, сценарист (за його сценаріями знято понад 20 документальних та художніх фільмів), автор більш як 20 книг. Його твори перекладено 42 мовами світу, зокрема англійською, німецькою, французькою, іспанською, голландською, турецькою та багато інших. Книжки Куркова потрапили до топ-десятки європейських бестселерів. Роман «Сірі бджоли» відзначено престижною літературною нагородою — Національною премією Медічі (Франція) за найкращий закордонний твір.

...У селі Мала Староградівка, яке знаходиться в так званій сірій зоні, залишилися жити лише двоє — пенсіонер сорока дев’яти років Сергій Сергійович і його колишній однокласник Пашка. І вони, маючи абсолютно протилежні погляди на життя, змушені миритися, хоча до одного заходять в гості українські військові, а до іншого — сепаратисти. Головна турбота Сергійовича — як і куди з настанням весни відвезти подалі від війни своїх бджіл — всі шість вуликів. Відвезти туди, де не стріляють, щоб згодом у меду не було присмаку війни.

Книжка Світлани Алексієвич «Цинкові хлопчики» присвячена війні в Афганістані, коли десять років — з 1979-го і до 1989-го на чужій землі гинули наші радянські військові. Правда про ту війну ретельно приховувалася: держава через засоби масової інформації розвернула пропаганду необхідності та успішності «надання міжнародної фінансової допомоги дружньому народові Афганістану». В результаті Афганська війна для обивателя довгий час залишалася невідомою, зовні гладкою, а головне — майже безкровною. Газети публікували статті про успішні військові операції радянських військ в Афганістані, де майже не було жертв серед нашого контингенту, а втрати противника, навпаки, значно перевищувались... Але все частіше стали привозити додому в домовинах, оббитих цинковою бляхою, загиблих хлопців, які нещодавно закінчили школу... Заглядати всередину труни не дозволялося, похорон не афішувався, і рідним навіть не повідомляли справжню причину смерті їхніх дітей... А хто повертався живим —той не міг знайти себе у мирному житті. Цієї війни наче не було. Були лише скалічені та мертві хлопчики... І не тільки тілом, але й душею.

Іван Франко (1856–1916) відомий як поет, прозаїк, драматург, літературознавець, перекладач, публіцист і науковець.

У виданні вміщено філософські поеми Івана Франка, щоналежать до класики світової літератури.

У поемі «Мойсей» автор переніс події старозавітної історії на український ґрунт, розмірковуючи про майбутнє свогоспраглого свободи народу. Франко вклав у «Мойсея» серце, недарма згодом Юрій Шевельов назвав цей твір «другим "Заповітом” після Шевченкового».

У центрі однойменної поеми — монаше печерне життя ІванаВишенського, українського полеміста зламу ХVI— XVIIстоліть, якого Франко вважав голосом сумління тогочасногосуспільства й цінував як письменника і мораліста. Поетичнітвори доповнено довідками про історію їх написання та коментарями Богдана Тихолоза.

26 квітня 1986 року на території Радянського Союзу сталася страшна катастрофа, яка змінила весь всесвіт — вибухнув реактор на Чорнобильській АЕС. Звичайно, з погляду всесвіту, життя тисяч людей — це маленька краплина. Але ці тисячі люди були першими, хто на собі відчув, що відбулося щось надзвичайне, щось жахливе.

І що життя вже не буде таким, як було. Що не можна пити тієї води, їсти тих яблук, вдихати того повітря... Що попереду тільки хвороби, біль і горе.

Книга «Чорнобильська молитва» — це розповіді очевидців цієї катастрофи: жителів Прип’яті, ліквідаторів, так званих самоселів — тих, хто з часом повернувся до своїх домівок незважаючи на заборони і радіацію, бо там залишилося все їхнє життя. У цій книжці ви не знайдете розповідей про причини цієї жахливої події або про план евакуації та ліквідації наслідків катастрофи. В ній є тільки особисті трагічні історії — про кохання, про хвороби, про боротьбу... І ці історії, немов голоси в хорі, зливаються в одну молитву. У Чорнобильську молитву...

«Мобі Дік» — найвідоміший роман класика американської літератури Германа Мелвілла (1819—1891). Цей дивний твір поєднав у собі захоплюючі пригоди, глибокі філософські роздуми і велику людську драму. Автор розповідає про мандри на китобійному судні — сюжет наче б і простий і в той же час багатоплановий. Герой роману капітан Ахаб вирушає у дуже ризикований рейс, він сповнений рішучості відшукати в океані кита-альбіноса на прізьвисько Мобі Дік. Що штовхнуло його на цей крок: ненаситна жага помсти (капітан колись постраждав від кита) чи спроба довести свою владу над силами природи? Хто може стати переможцем у такому поєдинку, в жахливому вирі людських почуттів і непередбачуваної стихії?..

15 травня 2006 року новозеландець Марк Інгліс, чоловік без обох ніг, втілив мрію свого дитинства — підкорив вершину найвищої гори світу. Книга «Без ніг на Еверест» розповідає про підготовку Марка до спроби піднятися на Еверест, включно зі сходженням на Чо-Ойю в Гімалаях і накопиченням сил до штурму вершини. Але досягнути вершини Евересту — це лише половина шляху, адже треба ще й спуститися вниз живим.

У книзі викладено повну історію Маркової експедиції на Еверест — історію рішучості, болю, суперечок і подолання здавалось би непоборних перешкод, як фізичних, так і психологічних. У ній безліч захопливих деталей, що дають уявлення про світ екстремального альпінізму.

...1815 рік. Колишній каторжник Жан Вальжан після 19-річного ув’язнення виходить на волю. Його переповнює злість до всього світу, у нього не залишилося нічого святого, він не вірить нікому і нічому. Однак усе міняє зустріч з католицьким єпископом Мірієлем — першою і єдиною людиною, яка пожаліла його, каторжника, відкинутого суспільством. Ця зустріч так вразила Вальжана, що він докорінно змінив своє життя: під чужим ім’ям заснував фабрику, завдяки якій виріс добробут цілого містечка, мером якого він потім став. Однак скоївши злочин у минулому житті, він стає бажаною здобиччю французької поліції і змушений переховуватися. Після смерті Фантіни — жінки, за долю якої Жан Вальжан ніс відповідальність, єдиною близькою йому людиною залишається її дочка Козетта. Заради щастя дівчинки він готовий на все…

Багато героїчних моментів нашої історії, що знайшли відображення в кращих прикладах української літератури, стали предметом цієї хрестоматії. Вона містить добірку віршів не тільки прославлених класиків  Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана  Франка, але й поетів нашого часу: Ліни Костенко, Дмитра Павличка, Сергія Жадана та ін. До видання входять також уривки з прозових творів відомих українських письменників, зокрема Михайла Старицького, Павла Загребельного,  Уласа Самчука,  Романа Іваничука, Семена Скляренка,  у яких йдеться  про нашу багаторічну історію, любов до Батьківщини та захист від її ворогів.

Хоча більша частина творів у цій книжці передбачена чинною програмою для шкіл, зацікавить вона не лише школярів, а й дорослого читача.

Гнат Хоткевич (псевдонім — Гнат Галайда; 1877–1938) — український письменник, історик, бандурист, композитор, мистецтвознавець, етнограф, педагог, театральний і громадсько-політичний діяч. Жертва сталінського терору. У романі «Довбуш» він описав життя гуцулів XVIII ст. на прикладі легендарного Олекси Довбуша — опришка, який змінив долю людей у Карпатах. Мальовничі краєвиди, бистрі гірські ріки, зелені звори виплекали таку ж буйну нестримну вдачу місцевих мешканців, породили низку феноменальних явищ. І найяскравішим з них стало опришківство. Славетна історія борців із соціальним і національним визиском тривала в Карпатах майже пів тисячоліття.

Збірка есеїв провідних українських інтелектуалів покликана запросити широкі кола громадян до відкритого діалогу про основні питання нашого сьогодення й майбутнього. На яких засадах будувати нову Україну, українську державу? Якими є основи української політичної нації, ключові параметри нашої ідентичності? Що нас об’єднує і що роз’єднує? Які цінності взяти з собою в майбутнє, а від чого треба відмовитися? Яким є оптимальний баланс сил суспільства й держави? Про яку Україну ми мріємо? Яке наше місце у світі? Як подолати виклики, що перед нами стоять? Мета збірки — не пошук одноголосся чи консенсусу, а відкритий діалог щодо суперечливих, часом табуйованих понять і принципів українського життя. Об’єднує 124 авторів та авторок лише відданість Україні та спільна тривога щодо її майбутнього.