Яку Українську Самостійну Соборну Державу хотіли бачити, про яку мріяли і за яку гинули в незліченній до сьогодні кількості ті, хто називали себе «українськими націоналістами»? Якою бачили її Провід ОУН і прихильники Степана Бандери? Чи можна було створити її в умовах нацистської та радянської окупацій?
Конфлікт навколо персони Степана Бандери роздмухується зацікавленими політичними та окремими представниками псевдонаукових кіл у сучасних Україні, Росії та Польщі, зводиться до примітивного: «за» чи «проти»? І за будь-якого з двох варіантів людина, яка відповідає, автоматично потрапляє в табір навіть не опонентів — кровних ворогів.
Ця книга про людей, які загинули. Написати і зрозуміти їхню історію — означає написати та зрозуміти історію і нашої країни, і її народу, зрозуміти історію тисяч українських родин, історію землі, просоченої людською кров’ю.
Наталія Харюзова, директорка приватного жіночого пансіонату в Проскурові, понад усе мріє, щоб заклад отримав статус гімназії. Бездоганна репутація — запорука успіху в цій справі. Але провокації недругів усе можуть звести на пси. Пансіонат опиняється у центрі політичних злочинів, а сестра директорки тікає від її надмірної опіки з коханим. Чи зможе Харюзова, яка й сама опиняється під арештом, вистояти і здійснити свою мрію? І головне — хто ж у цій історії справді на її боці?
На сторінках цієї книги, що адресована не тільки політикам, журналістам, політологам, а й тим читачам, які мають бажання дізнатися більше про історію своєї країни, автор намагається сформувати цілісне, несуперечливе уявлення про феномен національних протодержавних утворень на території сучасної України в 1917—1920 рр. Данило Яневський сформулював свої варіанти відповідей на питання: що таке «українські національно-визвольні змагання»?, що приховує термін «Українська революція»?, яку історію написав Михайло Грушевський? Будь-яка подія має свої наслідки, тож пропоную ознайомитися з усіма подробицями та пруфами.
На сторінках цієї книги, що адресована не тільки політикам, журналістам, політологам, а й тим читачам, які мають бажання дізнатися більше про історію своєї країни, автор намагається сформувати цілісне, несуперечливе уявлення про феномен національних протодержавних утворень на території сучасної України в 1917—1920 рр. Павло Скоропадський – герой російсько-японської та Першої світової війни, корпусний командир, ініціатор його, корпусу, українізації, нащадок старшинського козачого роду. Особиста харизма генерал-лейтенанта, наявність такої-сякої професійної команди відкривали можливості стабілізувати соціально-економічну, політичну ситуацію в країні. Але того не сталося. Чому? Саме про це текст, який Ви тримаєте в руках.
«Сага про Форсайтів» — головний твір англійського письменника Джона Голсуорсі (1867—1933), що приніс автору світову славу. Написана як сімейна хроніка, «Сага» розповідає історію родини Форсайтів, яка уособила долі свого класу і своєї епохи. Форсайти — респектабельні буржуа, чиє життя цілком підпорядковане власницьким інтересам, що становлять основу їхнього добробуту і могутності. В прагматичному світі Форсайтів не визнають ні романтичних захоплень, ні повнокровних почуттів. І цей світ перетворюється на хаос, коли горіння серця охоплює того чи іншого з його мешканців, які обирають свій шлях до щастя. Форсайтівській твердині, що, здається, була непорушною, вже несила здолати протистояння поколінь та нестримний дух нового часу. Другу і третю частини трилогії «Сага про Форсайтів» складають романи «В зашморгу» і «Здаємо в оренду» та інтерлюдії «Останнє літо Форсайта» і «Пробудження».
«Сага про Форсайтів» — головний твір англійського письменника Джона Голсуорсі (1867—1933), що приніс автору світову славу. Написана як сімейна хроніка, «Сага» розповідає історію родини Форсайтів, яка уособила долі свого класу і своєї епохи. Форсайти — респектабельні буржуа, чиє життя цілком підпорядковане власницьким інтересам, що становлять основу їхнього добробуту і могутності. В прагматичному світі Форсайтів не визнають ні романтичних захоплень, ні повнокровних почуттів. І цей світ перетворюється на хаос, коли горіння серця охоплює того чи іншого з його мешканців, які обирають свій шлях до щастя. Форсайтівській твердині, що, здається, була непорушною, вже несила здолати протистояння поколінь та нестримний дух нового часу. «Сага про Форсайтів» складається з романів «Власник», «В зашморгу» і «Здаємо в оренду» та двох інтерлюдій. Роман «Власник» є першою частиною цієї трилогії.
Григорій Савич Сковорода (1722—1794) — український філософ-містик, богослов, поет, педагог, можливо, і композитор літургійної музики. Він мав значний вплив на сучасників і подальші покоління своїми байками, піснями, філософськими творами, а також способом життя, через що його називали «Сократом».
Феномен Григорія Сковороди в тому, що він залишається близьким і сучасним для нових поколінь, попри те, що вже змінилися кілька епох. У кожній новій генерації знаходяться люди, які мають Сковороду «за свого», люблять його як друга і шанують як учителя. Простота Сковороди схожа на гладінь моря, глибину якого зможе уявити лише той, хто захоче найглибше пірнути.
Повість «Принц і злидар» належить до творів-перлин у доробку американського письменника Марка Твена. У ній розповідається про життя й пригоди двох лондонських хлопчаків, схожих як дві краплі води. Щоправда, тільки зовні. Бо один з них — принц Уельський, наступний король Англії, а другий — жебрак, син злодія, якому доля подарувала тільки прагнення позбутися свого жалюгідного становища. Та буває, що мрії збуваються. І жартома перевдягнені хлопчики враз опинилися в нових для себе світах.
На сторінках цього видання постають два тисячоліття історії на теренах сучасної України. Книга поділена на дві частини: перша охоплює період від Х до ІІІ ст. н. е., друга — від ІІІ ст. до ІХ ст. Зміст книги було розроблено з метою залучення до її написання широкого кола фахівців, які найкраще дослідили та розуміються на окремих питаннях. Під однією обкладинкою зібрані відомості про мову, релігію, міфологію, технічні досягнення, економіку, мистецтво та військову справу давніх часів. Книга містить чимало унікальної інформації, результати новітніх досліджень, деякі розділи стали першими ластівками у висвітленні певних тем у такому обсязі.
Видання доповнене багатим ілюстративним матеріалом, розраховане на широке коло читачів.
Георгій Касьянов (народ. 1961 р.) — український історик, доктор історичних наук, професор. Стажувався і викладав в університетах Європи, США, Канади, Австралії, Японії. Автор близько двохсот наукових розвідок, опублікованих українською, російською, білоруською, польською, німецькою, англійською, фінською мовами.
Саме про те, як представлений Голодомор в історіографії, політиці, пам’яті, міжнародних відносинах, внутрішньополітичній боротьбі в Україні, — ця книга. Автор задається питанням, наскільки професійний історик може бути незалежним від впливу політики і настроїв суспільства. Політика впливає на історіографію чи історіографія на політиків? Як формується і чи змінюється історична пам’ять під дією сучасних політичних процесів? Ці та інші питання розглядаються на прикладі становлення та поширення історичного образу Голодомору 1932—1933 років в Україні.
Ця книга — справжній літопис невеселого життя найпопулярнішого й донині в Україні гумориста Остапа Вишні (1889—1956), який відбував сталінську «десятирічку» в концтаборах.
Її упорядник, автор вступної статті й приміток, відомий літературознавець і архівіст Сергій Гальченко ще в 1989 році обстежив архіви Ухтпечлагу тодішньої Комі АРСР і зібрав матеріали, які вперше друкуються в такому повному обсязі. Основою праці стали документи слідчої справи за 1933—1934 роки та комплекс архівних матеріалів із двотомної справи-формуляра на Остапа Вишню, в якій зібрані донесення понад півсотні секретних агентів спецорганів за 1922—1955 роки. В процесі слідства, яке велося методами фізичного і психологічного натиску, Остап Вишня визнав «провину»: нібито він мав особисто вбити партійного лідера республіки П. П. Постишева, за що був покараний десятирічним ув’язненням у таборах особливого режиму.
У книзі в хронологічній послідовності подаються записи із унікального документа тієї епохи — табірного щоденника Остапа Вишні — та його листи із концтаборів, де довелося перебувати письменнику. Це своєрідні шедеври літературної творчості, часто наповнені не традиційним українським, а чорним гумором страждальця-гумориста.
Публікуються і деякі літературні твори Остапа Вишні, які викликали шквал вульгарно-соціологічної критики із звинуваченнями письменника у буржуазному націоналізмі й навіть у фашизмі, а також листи та спогади його рідних і тих людей, з якими гуморист сидів в одній камері чи перебував в одному концтаборі.
Ця книга, що творилася упродовж тридцяти років, є свідченням боротьби системи із митцями, найталановитіші з яких зазнавали репресій і знищення.
Розпад Радянського Союзу відкрив шлях віковічній мрії багатьох поколінь українців. Здавалося б, далі все просто: живи та радій незалежному життю... Однак біда в тому, що при владі в цілому лишилися все ті ж персони, які продовжили політику тотального пограбування країни. До того ж зазнав краху усталений стиль життя, що раніше здавався «вічним», почалася напружена конкуренція на ринку праці, гіперінфляція й інші небачені досі речі. Все це породжувало непевність у майбутньому. Ті, кого ці зміни вкрай налякали, намагалися тікати за кордон у пошуках кращого життя. А ті, хто залишився, поділились на два прошарки: більшість намагалася вижити за будь-яку ціну, аби тільки не опуститися на соціальне дно, меншість боролася за зміни на краще, хоча й не завжди вдало долаючи все нові перешкоди. Здавалося, прекрасним шансом на оновлення країни стала Помаранчева революція (точніше — фронда) 2004 року...
Мортен Мюнстер — скандинавський авторитет у поведінковому дизайні. Його часто запрошують як поведінкового експерта до різних медіа, а ще він надзвичайно приємний, симпатичний і має унікальне почуття гумору.
Щоб перемогти на виборах, Барак Обама скористався таємною конкурентною перевагою. Такі компанії, як Google, Amazon і Novo Nordisk, застосовують той самий підхід, щоб запровадити інновації, підвищення рівня дотримання вимог, покращення робочого середовища та збільшення продажів. Успішні менеджерські групи з провідних компаній почали застосовувати його як основну стратегію. То про який підхід ідеться? Відповідь — поведінковий дизайн.
Барак Обама, Google й інші для зміни поведінки вирішили застосувати цей доказовий підхід, і ви, прочитавши «А Софія з маркетингу вже пішла», зможете зробити те саме.
У цій книзі Мортен Мюнстер перетворив 40 років досліджень людської поведінки на легкодоступну методику, що полягає у чотирьох кроках, які можуть стати порятунком для всіх керівників і працівників, що прагнуть знайти альтернативу традиційним підходам.
Владлен Мараєв народився 1988 року в Києві. Закінчив магістратуру й аспірантуру історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Кандидат історичних наук (2014). Автор понад 280 наукових і науково-популярних публікацій, співавтор 5 навчальних і навчально-методичних посібників. Провідний науковий співробітник Науково-дослідного центру гуманітарних проблем Збройних Сил України, з лютого 2019 року – ведучий програми «Історичний Контекст» на каналі «Ісландія». Сфера наукових інтересів: історія кінця XIX – початку XX століття, Українська революція 1917–1921 років, історія Києва.
«Україна, 1918: Хроніка» – це огляд найбільш значущих для історії нашої Батьківщини подій, що трапилися у скорочений календарною реформою рік. Проголошення самостійності Української Народної Республіки, укладення Брест-Литовського миру з Центральними державами, гетьманський переворот і проголошення Української Держави під керівництвом Павла Скоропадського, заснування Української Академії наук, антигетьманське повстання під проводом Директорії та відновлення Української Народної Республіки — такої «програми» цілком могло вистачити на декілька десятиліть, але усе це і навіть більше вмістив у себе короткий 1918-й. Основну увагу приділено тим подіям, які, на думку автора, є найбільш важливими, цікавими й визначальними для подальшого розвитку нашої країни. Популярний виклад матеріалу в поєднанні з ілюстраціями й наведеними історичними джерелами (державними документами, газетними повідомленнями, щоденниковими записами і спогадами військових та політичних діячів того часу) сприяє легкому прочитанню і дає змогу усвідомити, скільки зусиль було докладено для того, щоб Україна стала незалежною.
«Хроніка війни» — це документальне дослідження, літопис-хроніка подій 2014—2020 років в Україні, від завершального етапу Майдану до наших днів. Метою написання книги було прагнення переосмислити новітню історію, нагадати хронологію подій, що призвели до анексії Криму Російською Федерацією і початку гібридної збройної військової агресії РФ на Донбасі. Упорядники переглянули і хронологічно впорядкували тисячі публікацій щоденних новин і повідомлень з офіційних джерел.
Перший том «Від Майдану до Іловайська» тритомника «Хроніка війни. 2014—2020» охоплює період з кінця лютого 2014 року до перших днів вересня 2014 року.
Сухі інформаційні рядки зведень проілюстровані свідченнями безпосередніх учасників подій, процитованих з книг-хронік, що вийшли раніше у видавництві «Фоліо». Долучені спогади про загиблих українських вояків, що захищали нашу землю в перші дні, тижні, місяці й роки російсько-української війни, про новітніх героїв, хто заплатив найдорожчу ціну за спокій і добробут українців.
Ця книга — нагадування світовому суспільству про те, що російсько-українська війна триває, і не можна забувати про тих, хто зі зброєю в руках фактично захищає благополуччя Європи.
«Хроніка війни» — це документальне дослідження, літопис-хроніка подій 2014—2020 років в Україні, від завершального етапу Майдану до наших днів. Метою написання книги було прагнення переосмислити новітню історію, нагадати хронологію подій, що призвели до анексії Криму Російською Федерацією і початку гібридної збройної військової агресії РФ на Донбасі. Упорядники переглянули і хронологічно впорядкували тисячі публікацій щоденних новин і повідомлень з офіційних джерел.
Другий том «Від першого до другого ‘‘Мінська’’» тритомника «Хроніка війни. 2014—2020» висвітлює події з вересня 2014 року до 20 лютого 2015 року.
Сухі інформаційні рядки зведень проілюстровані свідченнями безпосередніх учасників подій, процитованих з книг-хронік, що вийшли раніше у видавництві «Фоліо». Долучені спогади про загиблих українських вояків, що захищали нашу землю в перші дні, тижні, місяці й роки російсько-української війни, про новітніх героїв, хто заплатив найдорожчу ціну за спокій і добробут українців.
Ця книга — нагадування світовому суспільству про те, що російсько-українська війна триває, і не можна забувати про тих, хто зі зброєю в руках фактично захищає благополуччя Європи.
У книжці «Бій з демоном: Гельдерлін, Кляйст, Ніцше» С. Цвейг розповідає про трьох ключових творців, провісників XX століття, які, мабуть, вплинули на сучасне розуміння мистецтва, творчості, релігії чи не більше за всіх інших. «Ці три героїчних образи — Гельдерлін, Кляйст і Ніцше — навіть у зовнішній долі виявляють разючу подібність: так, ніби для них був складений один гороскоп. Всі троє гнані якоюсь надпотужною... надприродною силою із затишного «я» в згубний циклон пристрасті і передчасно закінчують свій шлях в жахливому потьмаренні розуму, в смертоносному сп'янінні почуттів — божевіллям або самогубством.
Не пов'язані зі своєю епохою, не зрозумілі своїм поколінням, блиснувши, немов метеорит, вони мчать у ніч свого призначення... Вони самі під владою, вони... одержимі вищосилою, силою демонічною...» — так автор говорить про своїх героїв.
«Хроніка війни» — це документальне дослідження, літопис-хроніка подій 2014—2020 років в Україні, від завершального етапу Майдану до наших днів. Метою написання книги було прагнення переосмислити новітню історію, нагадати хронологію подій, що призвели до анексії Криму Російською Федерацією і початку гібридної збройної військової агресії РФ на Донбасі. Упорядники переглянули і хронологічно впорядкували тисячі публікацій щоденних новин і повідомлень з офіційних джерел.
У третьому томі «П’ять років гібридної війни» тритомника «Хроніка війни. 2014—2020» подається хроніка новин від кінця лютого 2015 року до 31 жовтня 2020 року.
Сухі інформаційні рядки зведень проілюстровані свідченнями безпосередніх учасників подій, процитованих з книг-хронік, що вийшли раніше у видавництві «Фоліо». Долучені спогади про загиблих українських вояків, що захищали нашу землю в перші дні, тижні, місяці й роки російсько-української війни, про новітніх героїв, хто заплатив найдорожчу ціну за спокій і добробут українців.
Ця книга — нагадування світовому суспільству про те, що російсько-українська війна триває, і не можна забувати про тих, хто зі зброєю в руках фактично захищає благополуччя Європи.
Навесні 1810 року Бонапарт Наполеон посилає шевальє Нантейля з друзями в Україну шукати союзників серед козаків. Пригоди молодих французів, які долають важкий шлях від Парижа до Землі Драконів, описані в класичному авантюрному стилі. В другій сюжетній лінії роману розгортається детектив, в якому розслідується вбивство, що сталося в сучасній Україні. У подільському містечку Пригорща загинув вчитель історії. З його бібліотеки зник раритетний примірник «Енеїди» з французькими автографами. Сліди ведуть в далеке минуле, до тієї наполеонівської експедиції, всі учасники якої трагічно загинули.
«Етнографічні групи українців Карпат. Бойки» — науково-публіцистична праця, підготовлена досвідченими вченими відомого у світі академічного Інституту народознавства НАН України під керівництвом академіка НАН України професора Степана Павлюка. Монографічне дослідження приурочене всебічному висвітленню унікального культурно-традиційного спадку бойків. Своєрідними рисами відзначаються різні галузі бойківської народної духовної культури, характер осмислення природних і суспільних явищ, комплекс норм народного звичаєвого права, моралі, етики, традиційних знань, обрядів, сімейного і побутового календарів тощо. В них переплелися нашарування народної буденної свідомості різних епох, починаючи від первіснообщинного ладу, поєднання давніх язичеських і пізніх християнських елементів, фантастичних ілюзорних уявлень із здобутками упродовж віків, практичним досвідом. Бойківська фольклорна традиція донесла до нашого часу цікаві пам’ятки давніх верств усної поетичної творчості українського народу, зокрема календарно- і сімейно-обрядової (колядки, ладканки), народні балади, соціально-побутові пісні, народні казки, легенди, перекази. Значний інтерес становить мелодична і тональна структура бойківських народних пісень та інструментальної музики, музичні й хореографічні особливості народного танцю. На виняткову увагу заслуговує образотворче народне мистецтво бойків — вишивка, форми і способи прикрашати одяг та інші побутові предмети, вироби з бісеру, різьблення по дереву, розпис писанок і народний живопис.
Видання розраховане як на науковців гуманітарного профілю, так і на широке коло читачів, які цікавляться історією свого краю.
П’ята книга «Галицької саги» охоплює події 1934—1939 років, тому так і називається «Ante bellum» («Перед війною»).
Виросло нове покоління жителів Перетина, і вже вони, молоді люди, стали визначати його життя: хтось бачив своє покликання у роботі на землі; хтось не міг змиритися з тим, що його батьківщину знову поділили між собою сильні держави; керівники Організації Українських Націоналістів усіляко намагалися владнати конфлікт, який назрів між «стариками» і молоддю.
Але для перших польська влада встановила майже нездоланні перешкоди; других чекав концтабір Береза-Картузька, а у поки що невідоме більшості українцям місто Роттердам на радянському судні направлявся вбивця…
Ніхто не знав, що це аж далеко не ідилічне життя враз закінчиться у вересні тридцять дев’ятого року.
«Етнографічні групи українців Карпат. Гуцули» — науково-публіцистична праця, підготовлена досвідченими вченими відомого у світі академічного Інституту народознавства НАН України під керівництвом академіка НАН України професора Степана Павлюка. Монографія присвячена вивченню усіх аспектів життя гуцулів. Гуцульські звичаєві, правові й етичні нормативи, вірування, забобони, демонологія, звичаї, обряди представляють складний і надзвичайно цінний для науки матеріал. У ньому простежуються відбитки духовного життя різних епох починаючи від первіснообщинного ладу, поєднання давніх язичницьких і пізніших християнських елементів, фантастичних ірраціональних уявлень із практичним досвідом, набутим і перевіреним упродовж віків.
Багатий реліктовими елементами і гуцульський фольклор, особливо обрядові пісні, казки, легенди, замовляння, пов’язані з віруваннями і забобонами. В народній поезії гуцулів набули особливого розвитку такі пісенні жанри, як коломийка, співанка-хроніка. Неповторною своєрідністю відзначаються мелодика народного співу, інструментальна музика, традиційні танці, самобутнє народне мистецтво та ін.
Ще в минулому Гуцульщина славилася своїм багатим ужитково-декоративним мистецтвом: керамікою, різьбою по дереву, чудо-писанкою, художнім ткацтвом, вишивкою, художньою обробкою металу, шкіри, виробами із рогу. Неповторною колористичною гамою і художньою орієнтацією відзначається традиційний гуцульський одяг із властивими йому прикрасами і доповненнями (згардами, чересами, тобівками тощо).
Видання стане у нагоді як науковцям, так і широкому загалу зацікавлених культурним спадком гуцулів.
«Етнографічні групи українців Карпат. Лемки» — науково-публіцистична праця, підготовлена досвідченими вченими відомого у світі академічного Інституту народознавства НАН України під керівництвом академіка НАН України професора Степана Павлюка. У цьому монографічному дослідженні відображено своєрідність буття лемків, ґрунтовним аналізом охоплено увесь спектр їхньої матеріальної традиційної культури — народне зодчество, одяг, харчування, основні й допоміжні заняття, промисли та ремесла тощо, а також духовну культуру з її обрядово-звичаєвим багатством вірувань від язичництва до християнства, традиційні знання, фольклор та ін.
Лемки, як одна з найпомітніших етнографічних груп українців, заслуговують на безумовне всебічне вивчення історико-соціального буття та культурної традиційності. Саме лемкам випала особливо важка доля через політичну ситуацію: бути уярмленими упродовж кількох століть не тільки одним окупантом, але й перебувати одночасно у складі декількох чужих держав, але не скоритися, не втратити своєї української самобутності, зберігши при цьому моральну велич і силу духу національного самоусвідомлення у найскладніших історичних випробуваннях.
Лемків і Лемківщину слід розглядати не у загальноприйнятому руслі як українську діаспору, а як українське зарубіжжя, населення якого продовжує жити на своїй історичній батьківщині, але в політичних умовах іншої держави.
Видання розраховане на наукових гуманітаріїв, а також усіх тих, хто цікавиться культурним багатством українського народу.
Смерть товариша Сталіна обернулася потеплінням суспільного клімату в усьому СРСР загалом та в Українській РСР зокрема: змінилися методи роботи каральних органів, на всіх рівнях влади з’явилися нові — принаймні ззовні більш привабливі обличчя, була реформована, а згодом і трансформована система ГУЛАГу, із таборів та заслань почали повертатися люди. У повітрі ширяв дух призабутого вільнодумства... Водночас вкрай загострилося протистояння з капіталістичними країнами, а Угорська революція 1956 року продемонструвала небезпечні суперечки в соцтаборі. Не дивно, що на небачений приплив ентузіазму від початку Космічної ери наклалося жахіття техногенної катастрофи в столиці УРСР — Києві... Насамкінець, налякане невизначеністю наслідків «відлиги», радянське керівництво згорнуло її.
«Майбутня сила» — четверта книга «Галицької саги» — охоплює події, що відбувалися у 1929—1934 роках. Після того як, вдавшись до військового перевороту, у 1926 році Начальник Польщі Юзеф Пілсудський повернувся до влади, він запровадив політику санації — оздоровлення. Вона передбачала згортання демократичних інститутів, обмеження прав парламенту і зміцнення виконавчої влади. Одним з проявів цієї політики стала так звана «пацифікація» — умиротворення українського населення. На всі ці заходи новостворена Організація Українських Націоналістів відповіла терором. Не обійшло це і жителів та вихідців із села Перетин. Одні події вони відчули буквально на собі (пацифікація), про інші — голод на Великій Україні чи прихід до влади Гітлера — тільки чули. І лише незначна частина людей здогадувалась, чим це все може закінчитись. Але вже з’явилась сила, здатна продовжувати боротьбу…
По завершенні війни з фашистською Німеччиною люди почали відновлювати розорену країну й облаштовувати мирне життя, мріяти про щасливе майбутнє і створювати нові сім’ї. Вони навіть уявити не могли, що мета найвищого партійного керівництва зовсім інша — перемога комунізму в світовому масштабі! Для цього, як і для зміцнення комуністичних режимів у країнах новоявленого «соцтабору», потрібні неабиякі кошти. Це обернулося новим — післявоєнним — голодомором на селі, новою хвилею репресій, яка дала приплив свіжої робочої сили в ГУЛАГ, новим «рихтуванням» історії та людських доль. Протистояти «совіцькій окупації» намагаються підпільники УПА, на яких нещадно полюють працівники держбезпеки.
На сторінках цієї книги, що адресована не тільки політикам, журналістам, політологам, а й тим читачам, які мають бажання дізнатися більше про історію своєї країни, автор намагається сформувати цілісне, несуперечливе уявлення про феномен національних протодержавних утворень на території сучасної України в 1917—1920 рр. Дослідник сформулював свої варіанти відповідей на питання: що таке «українські національно-визвольні змагання»?, що приховує термін «Українська революція»?, яку історію написав Михайло Грушевський?, якою бачив Україну засновник Української Держави Павло Скоропадський?, хто, як і коли насправді створив Директорію та хто стояв за спиною Симона Петлюри? Ви дізнаєтесь, що приховують сучасні міфотворці про буремні події 1917—1920 рр., сформуєте несуперечливе уявлення, що насправді відбувалося на теренах сучасної України у ті часи.
Спогади тих, хто пройшов пекло і вижив: бранців донецьких і луганських підвалів, сумнозвісної «Ізоляції» та донбаських колоній. Це оповіді тих, кого вдалося обміняти 29 грудня 2019 року, тих, хто втішився відчуттю української землі на КПВВ «Майорськ».
Попри суперечки щодо самого обміну: неоднозначність тих, хто повернувся до України і біль через звільнення «беркутівців», додому таки повернулися й ті, хто жертвував життям, сім’єю, спокоєм і здоров’ям заради рідної української землі.
Про життя «до» і «після», про життя Донбасу в часі війни, про звірства і злочини бойовиків, про жахи і тортури в полоні в цій книзі розповідають українські військовики, журналісти, блогери, помічники військових, медики й місцеві мешканці.
Друга книга тритомника — про загиблих у «котлі» Цвітних Пісків (цей епізод війни чомусь лишився непоміченим), про розстріляну Луганщину під містом промовистого імені — Щастя, про донецький форпост — ДАП, що у свідомості громадян постає «символом», за який полягли герої-кіборги, полонені й розстріляні після тортур.
Спогади про загиблих українських вояків, що захищали нашу землю в перші дні, тижні, місяці й роки російсько-української війни, зібрані й художньо адаптовані, — це потреба людської пам’яті, пам’яті серця про незабутніх. Це непроминальний біль живих, їхня туга за втраченим, а також нагадування людям цивільним, хто заплатив найдорожчу ціну за їхній спокій і добробут.
У виданні використані фотоматеріали з родинних архівів.
Роман «Татарський бранець» розповідає про події в 1657—1658 років.
Головний герой роману — підліток Максим Перепечай — потрапляє в неволю до татар. В неволі знайомиться з польським хлопчиком Янеком Сулковським. Татари готують бранців до служби в яничарських військах Блискучої Порти.
Трійко побратимів-запорожців поклялася знайти і відбити чи викупити Максима. На їх шляху стають лиходії, що заробляють на брудних справах у Речі Посполитій і українському Гетьманаті.
Третя книга тритомника — оповіді про оборонців Дебальцевого, загиблих спекотного літа 2014-го і у найтяжчі зимові місяці 2015-го; про непохитних вояків Світлодарської дуги, про героїв Авдіївки, Зайцевого й Мар’їнки, що пролили свою кров на точках «нуль». Вояки оживають у спогадах матерів і батьків, братів і сестер, дружин і дітей, щоб ми не змарнували історичного шансу незалежності.
Спогади про загиблих українських вояків, що захищали нашу землю в перші дні, тижні, місяці й роки російсько-української війни, зібрані й художньо адаптовані, — це потреба людської пам’яті, пам’яті серця про незабутніх. Це непроминальний біль живих, їхня туга за втраченим, а також нагадування людям цивільним, хто заплатив найдорожчу ціну за їхній спокій і добробут.
У виданні використані фотоматеріали з родинних архівів.
Перша частина тритомника «На щиті» відтворює в оповідях становлення українського війська в умовах ворожого вторгнення й сепаратистського руху. Імена перших загиблих під «Градами», у літаку чи у гелікоптері, «на броні» чи «на розтяжках», на кургані Савур-могила, в Луганському аеропорту чи в підступному «зеленому коридорі» Іловайська вже належать новітній історії.
Спогади про загиблих українських вояків, що захищали нашу землю в перші дні, тижні, місяці й роки російсько-української війни, зібрані й художньо адаптовані, — це потреба людської пам’яті, пам’яті серця про незабутніх. Це непроминальний біль живих, їхня туга за втраченим, а також нагадування людям цивільним, хто заплатив найдорожчу ціну за їхній спокій і добробут.
У виданні використані фотоматеріали з родинних архівів.
«Примара миру», третя книга «Галицької саги», охоплює події, що відбувалися у 1923-1928 роках.
15 березня 1923 року у Парижі було вирішено передати Східну Галичину, де переважало українське населення, під опіку Польщі. Не всім таке рішення припало до смаку. Галицькі терени заполонили польські військові осадники, на яких Юзеф Пілсудський покладав великі сподівання; внаслідок проведення так званого «шкільного плебісциту» значно скоротилася кількість українських шкіл; українців витісняють з державної служби...
Щоб протистояти цьому, об’єднуються колишні військові, за плечима яких бої за рідну землю: хтось вступає до лав Української Військової Організації і продовжує збройну боротьбу; хтось розуміє, що побороти натиск польських осадників можна лише спільно, створивши кооперативи; хтось шукає щастя за океаном...
Життя не лише розкидало перетинців різними країнами, але й розвело по різних ідеологіях. Поки що вони не воюють один проти одного, але хто знає, як піде далі?..
Свідоцтва, викриття та сповіді…
«Слов’янськ. Початок війни» — це документальне дослідження та хронікальний літопис найважливіших епізодів битви за місто Слов’янськ Донецької області, захоплення якого загоном бойовиків Гіркіна-«Стрєлкова» 12 квітня 2014 року стало початком гібридної збройної військової агресії РФ на українському Донбасі. Кожен розділ книжки має символічну назву зі словом «перший», яка відбиває суть того, що відбувалося навесні 2014 року: «Перша кров», «Перша зрада», «Перша страта», «Перший бій», «Перша перемога»…
У книжці використано архівні фото й записи інтерв’ю з ключовими військово-політичними керівниками України, які ухвалювали головні рішення в ті буремні часи. Також у кожному з епізодів з’являються спогади героїв, що безпосередньо брали участь у тих драматичних, героїчних і трагічних подіях.
Автор книжки — Артем Шевченко, директор Департаменту комунікацій МВС України. Ще військовим журналістом він активно висвітлював події у Слов’янську протягом квітня-червня 2014 року.
«Тінь незалежності» — друга книга «Галицької саги». Вона охоплює події, що відбувалися у 1918—1922 роках, у час, про який Вінстон Черчилль потім скаже: «Війна велетнів закінчилася, почалася війна пігмеїв». Коли зранку 1 листопада 1918 року на міській ратуші львів’яни побачили синьо-жовтий прапор, вони ще не знали, що це лише початок довгої збройної боротьби за те, кому має належати Галичина. Коли на її теренах точилися криваві бої, у далекому Парижі країни-переможці «війни велетнів» вирішували її долю, як і долю всієї Європи. Молох війни знову закружив у своєму кривавому танці жителів села Перетин: одні стали на захист молодої Західноукраїнської Народної Республіки, другі воювали на боці поляків, треті бачили своє майбутнє разом з Червоною армією; дехто, передчуваючи неминучу поразку, готувався до інших методів боротьби...
До нього дослухалися всі — малі й дорослі, його поради шукали президенти і патріархи. Мудрі настанови та міркування Блаженнішого Любомира Гузара, його поради українцям увійшли до нашого унікального видання.
Завдяки відеоматеріалам, доступним за QR-кодами, можна почути голос цієї доброї і мудрої людини.
Видання ілюстроване.
Роберт Харріс народився 7 березня 1957 року в англійському місті Ноттінгемі (Велика Британія), закінчив Селвін-коледж в Оксфорді, потім Кембриджський університет, отримав ступінь бакалавра мистецтв. Працював журналістом, політичним оглядачем, редактором, вів свою колонку в газетах. Як письменник починав з науково-публіцистичних книг, а вже потім перейшов до художніх творів. Є автором багатьох романів-бестселерів, деякі з них екранізовані.Про Рим Харріс писав 12 років, ретельно вивчаючи величезну давньоримську спадщину. «Імперій» (2006) – це перший роман трилогії про життя державного діяча Стародавнього Риму Цицерона, другий - «Lustrum» (2009) і третій «Диктатор» (2015).
Трилогію цю об'єднує щира й водночас стримана манера оповіді від імені вільноотпущенника Тірона, якому судилося спостерігати за останніми роками життя свого господаря і друга Цицерона.
…Рим - це ціла епоха, і не тільки історична - це епоха світовідчуття, переживань та ідеалів. Сюжет роману майже відразу занурює читача в гарячковий для Римської республіки час, час великих людей і грандіозних звершень. Життя Цицерона – це історія розсудливої людини, яка прагнула високих ідеалів. Звичайно, не обійшлося в цій історії і без жертв - людських, душевних, політичних... Багато небезпек і несподіваних поворотів долі чекають на політика, що насмілився домагатися консулату. Чи виправдано було все це? Цицерон сказав би не замислюючись: так!
Роберт Харріс народився 7 березня 1957 року в англійському місті Ноттінгемі (Велика Британія), закінчив Селвін-коледж в Оксфорді, потім Кембриджський університет, отримав ступінь бакалавра мистецтв. Працював журналістом, політичним оглядачем, редактором, вів свою колонку в газетах.
Як письменник починав з науково-публіцистичних книг, а вже потім перейшов до художніх творів. Є автором багатьох романів-бестселерів, деякі з них екранізовані.
Про Рим Харріс писав 12 років, ретельно вивчаючи величезну давньо-римську спадщину. «Lustrum» (2009) — це другий роман трилогії про життя державного діяча Стародавнього Риму Цицерона, «Імперіум» (2006) — перший і третій — «Диктатор» (2015).
…На набережній Тибру неспокійно — з води було виловлено тіло молоденького раба, який належав одному з чільних громадян Риму. За всіма ознаками — його принесли в жертву під час якогось дивного обряду. Але хто ж виявився здатний на таке? З якою метою здійснювалося жертвоприношення? Такі питання ставить знаменитий оратор і політик Цицерон, якого терміново викликали на пристань. Він ще не знає, що розкриття цього злочину приведе його до одної з найнебезпечніших змов в історії Республіки, спрямованої проти нього самого, до змови, в якій бере участь Гай Юлій Цезар, адже Цицерон має стати консулом Римської республіки...
Едгар Аллан По (1809—1849) — американський поет, прозаїк, критик, редактор, один із перших професійних письменників США, який жив тільки літературною працею й зазнав слави й популярності. Проте його не відразу зрозуміли й оцінили на батьківщині. Його життя, як і його твори, сповнено трагізмом і таємницею.
Одне з найвідоміших оповідань Едгара По «Золотий жук» — про пошук піратських скарбів, що нагадує дитинство й пригоди. Головний герой Вільям Легран — відлюдник із різким характером. Саме Леграна слід уважати прототипом Шерлока Холмса.
Тандем проникливого сищика-аматора та його колеги, заплутаний злочин, непередбачувана розв’язка — про все це в оповіданнях «Убивства на вулиці Морг», «Викрадений лист».
«Правда про історію з містером Вальдемаром» дуже коротка й проста розповідь: гіпнотизер-дослідник бажає з’ясувати, чи схильна людина в стані агонії до дії гіпнозу та якою мірою і як довго можна затримати гіпнозом настання смерті. Він піддає месмеричному впливу свого приятеля Ернеста Вальдемара, який вмирає від сухот.
Роберт Харріс народився 7 березня 1957 року в англійському місті Ноттінгемі (Велика Британія), закінчив Селвін-коледж в Оксфорді, потім Кембриджський університет, отримав ступінь бакалавра мистецтв. Працював журналістом, політичним оглядачем, редактором, вів свою колонку в газетах. Як письменник починав з науково-публіцистичних книг, а вже потім перейшов до художніх творів. Є автором багатьох романів-бестселерів, деякі з них екранізовані.Про Рим Харріс писав 12 років, ретельно вивчаючи величезну давньоримську спадщину. «Диктатор» (2015) - роман, який завершує трилогію про життя державного діяча Стародавнього Риму Марка Туллія Цицерона (106–43 до н. е.) (перший роман - «Імперіум» (2006), другий - «Люструм» (2009).
Трилогію цю об'єднує щира й водночас стримана манера оповіді від імені вільноотпущенника Тірона, якому судилося спостерігати за останніми роками життя свого господаря і друга Цицерона.
…Був час, коли Цицерон, можна сказати, тримав Цезаря у руках. Але зараз Цезар знаходиться на вершині, і життя Цицерона руйнується. Засланий, без дружини та дітей, без майна, він постійно знаходиться в небезпеці… Цицерона мучить розуміння того, що він жертвував владою заради своїх принципів. У романі «Диктатор» Р. Харріс через художні засоби розглядає дуже важливі й складні питання про природу влади і про перехід від республіки до імперії.