Ця книга — справжній літопис невеселого життя найпопулярнішого й донині в Україні гумориста Остапа Вишні (1889—1956), який відбував сталінську «десятирічку» в концтаборах.

Її упорядник, автор вступної статті й приміток, відомий літературознавець і архівіст Сергій Гальченко ще в 1989 році обстежив архіви Ухтпечлагу тодішньої Комі АРСР і зібрав матеріали, які вперше друкуються в такому повному обсязі. Основою праці стали документи слідчої справи за 1933—1934 роки та комплекс архівних матеріалів із двотомної справи-формуляра на Остапа Вишню, в якій зібрані донесення понад півсотні секретних агентів спецорганів за 1922—1955 роки. В процесі слідства, яке велося методами фізичного і психологічного натиску, Остап Вишня визнав «провину»: нібито він мав особисто вбити партійного лідера республіки П. П. Постишева, за що був покараний десятирічним ув’язненням у таборах особливого режиму.

У книзі в хронологічній послідовності подаються записи із унікального документа тієї епохи — табірного щоденника Остапа Вишні — та його листи із концтаборів, де довелося перебувати письменнику. Це своєрідні шедеври літературної творчості, часто наповнені не традиційним українським, а чорним гумором страждальця-гумориста.

Публікуються і деякі літературні твори Остапа Вишні, які викликали шквал вульгарно-соціологічної критики із звинуваченнями письменника у буржуазному націоналізмі й навіть у фашизмі, а також листи та спогади його рідних і тих людей, з якими гуморист сидів в одній камері чи перебував в одному концтаборі.

Ця книга, що творилася упродовж тридцяти років, є свідченням боротьби системи із митцями, найталановитіші з яких зазнавали репресій і знищення.

Третя книга тритомника — оповіді про оборонців Дебальцевого, загиблих спекотного літа 2014-го і у найтяжчі  зимові місяці 2015-го; про непохитних вояків Світлодарської дуги, про героїв Авдіївки, Зайцевого й Мар’їнки, що пролили свою кров на точках «нуль».  Вояки оживають у спогадах матерів і батьків, братів і сестер, дружин і дітей, щоб ми не змарнували історичного шансу незалежності.

Спогади про загиблих українських вояків, що захищали нашу землю в перші дні, тижні, місяці й роки російсько-української війни, зібрані й художньо адаптовані, — це потреба людської пам’яті, пам’яті серця про незабутніх. Це непроминальний біль живих, їхня туга за втраченим, а також нагадування людям цивільним, хто заплатив найдорожчу ціну за їхній спокій і добробут.

У виданні використані фотоматеріали з родинних архівів.

«Сага про Форсайтів» — головний твір англійського письменника Джона Голсуорсі (1867—1933), що приніс автору світову славу. Написана як сімейна хроніка, «Сага» розповідає історію родини Форсайтів, яка уособила долі свого класу і своєї епохи. Форсайти — респектабельні буржуа, чиє життя цілком підпорядковане власницьким інтересам, що становлять основу їхнього добробуту і могутності. В прагматичному світі Форсайтів не визнають ні романтичних захоплень, ні повнокровних почуттів. І цей світ перетворюється на хаос, коли горіння серця охоплює того чи іншого з його мешканців, які обирають свій шлях до щастя. Форсайтівській твердині, що, здається, була непорушною, вже несила здолати протистояння поколінь та нестримний дух нового часу. Другу і третю частини трилогії «Сага про Форсайтів» складають романи «В зашморгу» і «Здаємо в оренду» та інтерлюдії «Останнє літо Форсайта» і «Пробудження».

Перша частина тритомника «На щиті» відтворює в оповідях становлення українського війська в умовах ворожого вторгнення й сепаратистського руху. Імена перших загиблих під «Градами», у літаку чи у гелікоптері, «на броні» чи «на розтяжках», на кургані Савур-могила, в Луганському аеропорту чи в підступному «зеленому коридорі» Іловайська вже належать новітній історії.

Спогади про загиблих українських вояків, що захищали нашу землю в перші дні, тижні, місяці й роки російсько-української війни, зібрані й художньо адаптовані, — це потреба людської пам’яті, пам’яті серця про незабутніх. Це непроминальний біль живих, їхня туга за втраченим, а також нагадування людям цивільним, хто заплатив найдорожчу ціну за їхній спокій і добробут.

У виданні використані фотоматеріали з родинних архівів.

«Сага про Форсайтів» — головний твір англійського письменника Джона Голсуорсі (1867—1933), що приніс автору світову славу. Написана як сімейна хроніка, «Сага» розповідає історію родини Форсайтів, яка уособила долі свого класу і своєї епохи. Форсайти — респектабельні буржуа, чиє життя цілком підпорядковане власницьким інтересам, що становлять основу їхнього добробуту і могутності. В прагматичному світі Форсайтів не визнають ні романтичних захоплень, ні повнокровних почуттів. І цей світ перетворюється на хаос, коли горіння серця охоплює того чи іншого з його мешканців, які обирають свій шлях до щастя. Форсайтівській твердині, що, здається, була непорушною, вже несила здолати протистояння поколінь та нестримний дух нового часу. «Сага про Форсайтів» складається з романів «Власник», «В зашморгу» і «Здаємо в оренду» та двох інтерлюдій. Роман «Власник» є першою частиною цієї трилогії.

Свідоцтва, викриття та сповіді…

«Слов’янськ. Початок війни» — це документальне дослідження та хронікальний літопис найважливіших епізодів битви за місто Слов’янськ Донецької області, захоплення якого загоном бойовиків Гіркіна-«Стрєлкова» 12 квітня 2014 року стало початком гібридної збройної військової агресії РФ на українському Донбасі. Кожен розділ книжки має символічну назву зі словом «перший», яка відбиває суть того, що відбувалося навесні 2014 року: «Перша кров», «Перша зрада», «Перша страта», «Перший бій», «Перша перемога»…

У книжці використано архівні фото й записи інтерв’ю з ключовими військово-політичними керівниками України, які ухвалювали головні рішення в ті буремні часи. Також у кожному з епізодів з’являються спогади героїв, що безпосередньо брали участь у тих драматичних, героїчних і трагічних подіях.

Автор книжки — Артем Шевченко, директор Департаменту комунікацій МВС України. Ще військовим журналістом він активно висвітлював події у Слов’янську протягом квітня-червня 2014 року.

П’ята книга «Галицької саги» охоплює події 1934—1939 років, тому так і називається «Ante bellum» («Перед війною»).

Виросло нове покоління жителів Перетина, і вже вони, молоді люди, стали визначати його життя: хтось бачив своє покликання у роботі на землі; хтось не міг змиритися з тим, що його батьківщину знову поділили між собою сильні держави; керівники Організації Українських Націоналістів усіляко намагалися владнати конфлікт, який назрів між «стариками» і молоддю.

Але для перших польська влада встановила майже нездоланні перешкоди; других чекав концтабір Береза-Картузька, а у поки що невідоме більшості українцям місто Роттердам на радянському судні направлявся вбивця…

Ніхто не знав, що це аж далеко не ідилічне життя враз закінчиться у вересні тридцять дев’ятого року.

Повість «Принц і злидар» належить до творів-перлин у доробку американського письменника Марка Твена. У ній розповідається про життя й пригоди двох лондонських хлопчаків, схожих як дві краплі води. Щоправда, тільки зовні. Бо один з них — принц Уельський, наступний король Англії, а другий — жебрак, син злодія, якому доля подарувала тільки прагнення позбутися свого жалюгідного становища. Та буває, що мрії збуваються. І жартома перевдягнені хлопчики враз опинилися в нових для себе світах.

Віктор Домонтович — літературний псевдонім українського письменника, історика й археолога  В. Петрова (1894—1969). «Доктор із парадоксом», як його називав Микола Зеров, був майстром інтелектуальної прози, а ще він був талановитим ученим, ерудитом і… радянським розвідником.  Життя Домонтовича приховує чимало таємниць і могло б стати блискучим сюжетом біографічного роману. Тим цікавіше читати його твори, що захоплюють перипетіями сюжету, нагнітанням настрою, інтеліґентною пікантністю, несподіваністю думки або фрази.

«Доктор Серафікус» — історія про дивакуватого й інфантильного професора, який відкидає сексуальне начало як варварство, але зазнає поразки, коли його спостигає кохання.

Екстравагантний роман «Дівчина з ведмедиком» можна прочитати лише як любовний і при цьому дуже багато втратити, адже автор чудово показує зміни в суспільстві, коли змінюється людина, змінюється епоха.

«Майбутня сила» — четверта книга «Галицької саги» — охоплює події, що відбувалися у 1929—1934 роках. Після того як, вдавшись до військового перевороту, у 1926 році Начальник Польщі Юзеф Пілсудський повернувся до влади, він запровадив політику санації — оздоровлення. Вона передбачала згортання демократичних інститутів, обмеження прав парламенту і зміцнення виконавчої влади. Одним з проявів цієї політики стала так звана «пацифікація» — умиротворення українського населення. На всі ці заходи новостворена Організація Українських Націоналістів відповіла терором. Не обійшло це і жителів та вихідців із села Перетин. Одні події вони відчули буквально на собі (пацифікація), про інші — голод на Великій Україні чи прихід до влади Гітлера — тільки чули. І лише незначна частина людей здогадувалась, чим це все може закінчитись. Але вже з’явилась сила, здатна продовжувати боротьбу…

Епоха Відродження подарувала світові багато талановитих людей. Їхні імена назавжди вписані в «золоту книгу» цієї епохи. Серед них видатний англійський драматург, актор і поет Вільям Шекспір (1564–1616). Його твори перекладені багатьма мовами світу, їх часто ставлять на театральній сцені. У трагедії «Гамлет» Шекспір зосереджує свою увагу на духовному розладі та внутрішній драмі головного героя. Гамлет – натура тонка та різнобічна. У трагічний момент, зіткнувшись із лицемірством, корисливістю та жорстокістю, він відчуває страшне розчарування у близьких людях. Гамлет не визнає компромісів і залишається вірним собі до кінця, заплативши за це життям. У видавництві «Фоліо» також вийшли друком інші твори В. Шекспіра: «Історичні хроніки», «Комедії та трагікомедії», «Трагедії».

У книжці «Бій з демоном: Гельдерлін, Кляйст, Ніцше» С. Цвейг розповідає про трьох ключових творців, провісників XX століття, які, мабуть, вплинули на сучасне розуміння мистецтва, творчості, релігії чи не більше за всіх інших. «Ці три героїчних образи — Гельдерлін, Кляйст і Ніцше — навіть у зовнішній долі виявляють разючу подібність: так, ніби для них був складений один гороскоп. Всі троє гнані якоюсь надпотужною... надприродною силою із затишного «я» в згубний циклон пристрасті і передчасно закінчують свій шлях в жахливому потьмаренні розуму, в смертоносному сп'янінні почуттів — божевіллям або самогубством.

Не пов'язані зі своєю епохою, не зрозумілі своїм поколінням, блиснувши, немов метеорит, вони мчать у ніч свого призначення... Вони самі під владою, вони... одержимі вищосилою, силою демонічною...» — так автор говорить про своїх героїв.

Роман «Татарський бранець» розповідає про події в 1657—1658 років.

Головний герой роману — підліток Максим Перепечай — потрапляє в неволю до татар. В неволі знайомиться з польським хлопчиком Янеком Сулковським. Татари готують бранців до служби в яничарських військах Блискучої Порти.

Трійко побратимів-запорожців поклялася знайти і відбити чи викупити Максима. На їх шляху стають лиходії, що заробляють на брудних справах у Речі Посполитій і українському Гетьманаті.

Бувають хвилини, коли ви відчуваєте, що навколо одні перешкоди. Все валиться, одне за одним. Вас охоплює відчуття безпорадності. Однак деякі люди вміють рухатись уперед, незважаючи на проблеми. Як це можливо? У чому їх секрет? Чому в таких ситуаціях вони не здаються, як усі інші?

Шведський журналіст і письменник, психолог із соціальних комунікацій Томас Еріксон (нар. 1965) допоможе вам перетворити негаразди на успіх за допомогою поведінкової моделі зі свого бестселеру «В оточенні ідіотів». Нагадавши, що життя таке, як воно є, Еріксон допомагає вам зрозуміти, що насправді марно намагатися контролювати все, що відбувається навколо вас. Замість того, щоб нарікати, коли життя підкидає вам перешкоди, зосередьтеся на тому, як з ними впоратися. Книга «В оточенні негараздів» допоможе вам знайти метод, який підходить саме вам, і в рівній мірі розважить та надасть вам сил.

«Примара миру», третя книга «Галицької саги», охоплює події, що відбувалися у 1923-1928 роках.

15 березня 1923 року у Парижі було вирішено передати Східну Галичину, де переважало українське населення, під опіку Польщі. Не всім таке рішення припало до смаку. Галицькі терени заполонили польські військові осадники, на яких Юзеф Пілсудський покладав великі сподівання; внаслідок проведення так званого «шкільного плебісциту» значно скоротилася кількість українських шкіл; українців витісняють з державної служби...

Щоб протистояти цьому, об’єднуються колишні військові, за плечима яких бої за рідну землю: хтось вступає до лав Української Військової Організації і продовжує збройну боротьбу; хтось розуміє, що побороти натиск польських осадників можна лише спільно, створивши кооперативи; хтось шукає щастя за океаном...

 Життя не лише розкидало перетинців різними країнами, але й розвело по різних ідеологіях. Поки що вони не воюють один проти одного, але хто знає, як піде далі?..

«Тінь незалежності» — друга книга «Галицької саги». Вона охоплює події, що відбувалися у 1918—1922 роках, у час, про який Вінстон Черчилль потім скаже: «Війна велетнів закінчилася, почалася війна пігмеїв». Коли зранку 1 листопада 1918 року на міській ратуші львів’яни побачили синьо-жовтий прапор, вони ще не знали, що це лише початок довгої збройної боротьби за те, кому має належати Галичина. Коли на її теренах точилися криваві бої, у далекому Парижі країни-переможці «війни велетнів» вирішували її долю, як і долю всієї Європи. Молох війни знову закружив у своєму кривавому танці жителів села Перетин: одні стали на захист молодої Західноукраїнської Народної Республіки, другі воювали на боці поляків, треті бачили своє майбутнє разом з Червоною армією; дехто, передчуваючи неминучу поразку, готувався до інших методів боротьби...

Знання своєї історії допомагає збагнути, хто ми і чому стали саме такими. Це знання дає безкоштовні уроки, вимагає не повторювати помилок, яких ми вже не раз припустилися...

Книга «100 важливих постатей України» ясно дає зрозуміти, що не тільки боротьба за свободу і державність визначала хід історії країни. Україна подарувала світові багато талановитих людей — фізиків, мислителів, архітекторів, мікробіологів, письменників, багато хто з читачів відкриє тут для себе нові імена або більше дізнається про тих, про кого чув уже раніше.

Наше видання жодною мірою не претендує на те, щоб розповісти про всіх видатних українців — володарів і поетів, вояків і акторів, політиків і науковців — тих, хто протягом сторіч звеличував нашу країну, будував підвалини державності, створював мову, культуру і науку України. Це те невловне, що робить нас усіх громадянами власної держави. Перед нами лише невелика кількість людей, які заслуговують на пам’ять нашого народу, адже кожен з них залишив свій незабутній слід в історії України.

Роберт Харріс народився 7 березня 1957 року в англійському місті Ноттінгемі (Велика Британія), закінчив Селвін-коледж в Оксфорді, потім Кембриджський університет, отримав ступінь бакалавра мистецтв. Працював журналістом, політичним оглядачем, редактором, вів свою колонку в газетах. Як письменник починав з науково-публіцистичних книг, а вже потім перейшов до художніх творів. Є автором багатьох романів-бестселерів, деякі з них екранізовані.Про Рим Харріс писав 12 років, ретельно вивчаючи величезну давньоримську спадщину. «Імперій» (2006) – це перший роман трилогії про життя державного діяча Стародавнього Риму Цицерона,  другий - «Lustrum» (2009) і  третій «Диктатор» (2015).

Трилогію цю об'єднує щира й водночас стримана манера оповіді від імені вільноотпущенника Тірона, якому судилося спостерігати за останніми роками життя свого господаря і друга Цицерона.

…Рим - це ціла епоха, і не тільки історична - це епоха світовідчуття, переживань та ідеалів. Сюжет роману майже відразу занурює читача в гарячковий для Римської республіки час, час великих людей і грандіозних звершень. Життя Цицерона –  це історія розсудливої ​​людини, яка прагнула високих ідеалів. Звичайно, не обійшлося в цій історії і без жертв - людських, душевних, політичних... Багато небезпек і несподіваних поворотів долі чекають на  політика, що насмілився домагатися консулату. Чи виправдано було все це? Цицерон сказав би не замислюючись: так!

Історія України схожа на мапу, яка містить безліч білих плям. І це не простий збіг обставин, а результат цілеспрямованої державної політики. Протягом століть над тими плямами дбайливо працювали сотні різних людей, найнятих владою метрополій. Ці творці міфів і фейків зробили все для того, щоб наша історія, як і сама Україна, постала перед нащадками у світлі, вигідному для тих, хто намагався асимілювати спадок Київської Русі.

Проте час завжди розставляє все по своїх місцях. Тож у цьому виданні ми спробували зібрати події, які сформували ту Україну, котру ми знаємо зараз, і які сприятимуть її розвиткові й надалі.

Ми намагалися зосередитися на позитивних подіях української історії, умовно кажучи, на перемогах. Досить довго експлуатувався образ нашої країни як безпорадної жертви, яка постійно страждає, співає сумних пісень і не здатна протистояти зовнішньому тиску. Але заглиблення в реальну історію України доводить, що це не так. Голос минулого промовляє до нас із десятків літописів, документів та історичних розвідок. Відчайдушні герої, незламні воїни, талановиті творці, видатні політичні діячі, геніальні філософи та науковці — ось хто творив історію нашої країни. І, звичайно, треба, щоб про них та їхні досягнення дізналось якомога більше наших громадян. Ця книга є спробою об’єднати під однією обкладинкою найвагоміші моменти нашої історичної спадщини і продемонструвати, що, попри все, Україна пам’ятає своє минуле і має намір, враховуючи свій багатющий історичний досвід, будувати власне щасливе майбутнє.

Конфлікт навколо персони Степана Бандери роздмухується зацікавленими політичними та окремими представниками псев­до­наукових кіл у сучасних Україні, Росії та Польщі, зводиться до примітивного: «за» чи «проти»? І за будь-якого з двох варіантів людина, яка відповідає, автоматично потрапляє в табір навіть не опонентів — кровних ворогів.

Яку Українську Самостійну Соборну Державу хотіли бачити, про яку мріяли і за яку гинули в незліченній до сьогодні кіль­кості ті, хто називали себе «українськими націоналістами»? Якою бачили її Провід ОУН і прихильники Степана Бандери? Чи можна було створити її в умовах нацистської та радянської окупацій?

Роберт Харріс народився 7 березня 1957 року в англійському місті Ноттінгемі (Велика Британія), закінчив Селвін-коледж в Оксфорді, потім Кембриджський університет, отримав ступінь бакалавра мистецтв. Працював журналістом, політичним оглядачем, редактором, вів свою колонку в газетах.

Як письменник починав з науково-публіцистичних книг, а вже потім перейшов до художніх творів. Є автором багатьох романів-бестселерів, деякі з них екранізовані.

Про Рим Харріс писав 12 років, ретельно вивчаючи величезну давньо-римську спадщину. «Lustrum» (2009) — це другий роман трилогії про життя державного діяча Стародавнього Риму Цицерона, «Імперіум» (2006) — перший і третій — «Диктатор» (2015).

…На набережній Тибру неспокійно — з води було виловлено тіло молоденького раба, який належав одному з чільних громадян Риму. За всіма ознаками — його принесли в жертву під час якогось дивного обряду. Але хто ж виявився здатний на таке? З якою метою здійснювалося жертвоприношення? Такі питання ставить знаменитий оратор і політик Цицерон, якого терміново викликали на пристань. Він ще не знає, що розкриття цього  злочину приведе його до одної з найнебезпечніших змов в історії Республіки, спрямованої проти нього самого, до змови, в якій бере участь Гай Юлій Цезар, адже Цицерон має стати консулом Римської республіки...

Роберт Харріс народився 7 березня 1957 року в англійському місті Ноттінгемі (Велика Британія), закінчив Селвін-коледж в Оксфорді, потім Кембриджський університет, отримав ступінь бакалавра мистецтв. Працював журналістом, політичним оглядачем, редактором, вів свою колонку в газетах. Як письменник починав з науково-публіцистичних книг, а вже потім перейшов до художніх творів. Є автором багатьох романів-бестселерів, деякі з них екранізовані.Про Рим Харріс писав 12 років, ретельно вивчаючи величезну давньоримську спадщину. «Диктатор» (2015) - роман, який завершує трилогію про життя державного діяча Стародавнього Риму Марка Туллія Цицерона (106–43 до н. е.) (перший роман -  «Імперіум» (2006), другий - «Люструм» (2009).  

Трилогію цю об'єднує щира й водночас стримана манера оповіді від імені вільноотпущенника Тірона, якому судилося спостерігати за останніми роками життя свого господаря і друга Цицерона.

…Був час, коли Цицерон, можна сказати, тримав Цезаря у руках. Але зараз Цезар знаходиться на вершині, і життя Цицерона руйнується. Засланий, без дружини та дітей, без майна, він постійно знаходиться в небезпеці… Цицерона мучить розуміння того, що він жертвував владою заради своїх принципів. У романі «Диктатор» Р. Харріс через художні засоби розглядає дуже важливі й складні питання про природу влади і про перехід від республіки до імперії.

Ця книга є першою історією Чорнобильської катастрофи від вибуху 26 квітня 1986 року до закриття станції у грудні 2000-го. Чим для України був Чорнобиль? Національною трагедією, величезною психологічною травмою, важкою ношею для економіки. Чорнобиль вибухнув не тільки через помилки персоналу, нехтування правилами безпеки і проблемами з конструкцією реактора, але також через систему, яка обгородила ядерну енергетику завісою секретності. Радянська система не дозволяла поширювати інформацію про попередні аварії навіть серед фахівців. Це зробило нову масштабну аварію неминучою. Сьогодні реактори чорнобильського типу вже не будують, але авторитарні режими, які тримають повний контроль над інформацією, усе ще існують. Зрештою, і в Україні досі виробляють майже 50 % усієї електроенергії на атомних станціях. Нам є чим поділитися зі світом стосовно досвіду Чорнобиля, але є над чим задуматися і самим.

Анексія Криму, яка викликала найбільшу політичну кризу в Європі з часів Другої світової війни, зумовила й небачений розквіт політичної міфології. 2014 року з безлічі окремих міфів і сфальсифікованих фактів на світ з’явився так званий Міф про «КримНаш», що мав на меті виправдати в очах світу агресивну політику Російської Федерації. Невже Крим – споконвічно російська земля? Чи правда, що кримські татари – геть усі зрадники? Чи дійсно півострів став частиною України незаконно? І чи реально всі кримчани як один проголосували на референдумі за приєднання до Росії? Відповідям на такі запитання й присвячена ця книга.

Для політиків, громадських діячів, істориків і журналістів.

Ліон Фейхтвангер (1884–1958) – видатний німецький романіст і драматург єврейського походження. Зокрема займався журналістикою і театром, з дитинства дуже цікавився античністю, а також – історією єврейського народу, що визначило тематику ряду його творів. Після приходу до влади фашистів Фейхтвангер був позбавлений громадянства, а сам утік від переслідувань і жив в еміграції. Помер у 1958 році.

Єрусалим 66–73 року нашої ери… Єврейський народ потерпає від управління римських прокураторів, а місто раз по раз сколихують повстання, тож не дивно, що тут будувати, руйнувати і відбудовувати заново вміє кожен. Молодий і перспективний юрист на ім’я Йосиф Флавій – один із тих, хто здатний не лише зафіксувати ці події, лишивши пам’ять про них потомкам, але й безпосередньо стати їх активним учасником. Проте на який бік пристати - підтримати відчайдушних заколотників євреїв і назавжди попрощатися з мрією про успішну кар‘єру, чи давати відсіч разом із жорстокими, суворими управлінцями Римської імперії, сподіваючись на стрімкий професійний злет? Роман «Юдейська війна» якраз показує справжню ціну такого вибору, оскільки являє собою надзвичайно детальну і точну хроніку першої юдейської війни, руйнування Єрусалима і початок краху єврейського народу.

До нього дослухалися всі — малі й дорослі, його поради шукали президенти і патріархи. Мудрі настанови та міркування Блаженнішого Любомира Гузара, його поради українцям увійшли до нашого унікального видання.

Завдяки відеоматеріалам, доступним за QR-кодами, можна почути голос цієї доброї і мудрої людини.

Видання ілюстроване.

Едгар Аллан По (1809—1849) — американський поет, прозаїк, критик, редактор, один із перших професійних письменників США, який жив тільки літературною працею й зазнав слави й популярності. Проте його не відразу зрозуміли й оцінили на батьківщині. Його життя, як і його твори, сповнено трагізмом і таємницею.

Одне з найвідоміших оповідань Едгара По «Золотий жук» — про пошук піратських скарбів, що нагадує дитинство й пригоди. Головний герой Вільям Легран — відлюдник із різким характером. Саме Леграна слід уважати прототипом Шерлока Холмса.

Тандем проникливого сищика-аматора та його колеги, заплутаний злочин, непередбачувана розв’язка — про все це в оповіданнях «Убивства на вулиці Морг», «Викрадений лист».

«Правда про історію з містером Вальдемаром» дуже коротка й проста розповідь: гіпнотизер-дослідник бажає з’ясувати, чи схильна людина в стані агонії до дії гіпнозу та якою мірою і як довго можна затримати гіпнозом настання смерті. Він піддає месмеричному впливу свого приятеля Ернеста Вальдемара, який вмирає від сухот.

«Велика війна» — перша книга «Галицької саги», події якої розпочинаються у 1914 році.

У галицькому селі Перетині життя протікає неквапно й навіть нецікаво. Можливо, єдиним винятком посеред сірої буденщини є протистояння між прихильниками української «Просвіти» та москвофілами, яке іноді переростає у бійку. Однак спокійне буття раптово закінчується погожого липневого дня 1914 року, коли мешканці Перетина дізнаються про початок війни. У кожного з них відтепер свій шлях і своя доля. На москвофілів чекає перший в Європі концентраційний табір Талергоф; дорослих чоловіків призивають до австрійської армії; патріотично налаштована молодь вступає до лав Українських січових стрільців. Селяни, що залишилися вдома, уповні насолодилися «принадами» російської окупації та свавіллям «своїх», авст­рійських, жандармів. Коли ж ті, кому належало загинути, загинули, а щасливці повернулися додому, стало зрозуміло, що все тільки починається...

Ця книжка про історії людей, вдача та праця яких надихають і сьогодні. Маючи різні освіту й походження, багато хто з них пішов наперекір долі. Вони були з різних куточків України: Харкова, Херсона, Києва, Одеси, Катеринослава, Єлисаветграда — заробити можна було всюди, а на історіях побудови бізнес-імперій можна й сьогодні навчатися у таких підприємців ХІХ ст., як Ізраїль Бродський, брати Роберт і Томас Ельворті, Стефан Кульженко, Олексій Алчевський.

Підприємці нової генерації, що самі себе зробили, змінюючи світ довкола себе, творили не лише промислові підприємства чи потужні фінансові імперії, а й традиції меценатства та доброчинності, нехай і політично вмотивовані.

Особисті історії покажуть ці масштабні процеси зсередини, допоможуть зрозуміти реальних людей, які помилялися, були слабкими, обирали негідних партнерів, неправильно оцінювали власні можливості й перспективи. Так, деякі з них побачили крах своїх дітищ. Не всі історії мають щасливий кінець, але всі вони про віру, успіх, натхнення та спадок.

Спадок бізнесменів ХІХ ст. ми бачимо й сьогодні: старі корпуси фабрик і заводів у Харкові, Києві, Дніпрі. Це їхні музейні колекції й будівлі громадських споруд, які вони профінансували. Врешті, успіх цих підприємців став успіхом і надбанням України в історичній ретроспективі. Саме тому їх іменами названо вулиці в різних куточках нашої держави — це повернення після незаслуженого забуття в радянську добу.

Роберт Лейсі, відомий британський історик та біограф, пише про королеву Єлизавету II та її надзвичайне життя вже понад сорок років. Тож його участь як консультанта у серіалі від Netflix «Корона» цілком закономірна. Проте тут його голос був радше дорадчим, бо телевізійний образ монарха Великої Британії, послуговуючись законами жанру, створив сценарист Пітер Морган. Однак глядачеві завжди хочеться зазирнути за лаштунки, побачити те, що за кадром, і королівський біограф Роберт Лейсі задовольнив цю цікавість, написавши роман «Корона: історія із серця подій», в якому додає до подій серіалу експертних оцінок та глибоких деталей, змальовує реалії Букінгемського палацу та Давнінг-стріт, 10. Загалом обидва автори роблять нас свідками непростої історії, як мрії й надії початку життя згодом підпорядковуються лише обов’язку. Єлизавета Маунтбеттен й подумати не могла, що батько помре так рано, і їй, ще зовсім молодій і недосвідченій, доведеться зійти на трон, щоб правити найбільшою світовою імперією за доби великих суспільних, культурних і політичних змін. На час коронації, у 27 років, вона вже була дружиною та матір’ю, однак її становлення як королеви тільки починалося.

Про Григорія Бабенка, автора захоплюючих історичних повістей, досі було невідомо нічого – ні коли народився, ні коли помер. І щойно останнім часом вдалося кинути дрібку світла на цього непересічного автора.

Він закінчив Харківський університет у 1911 році, ще замолоду став цікавитися історією, навіть листувався з Дмитром Яворницьким.

Судячи з того, як Бабенко добре описує Слобожанщину, можна  припустити, що він там і народився. Працював лікарем, а з 1928 року завідував медичною частиною в м. Пологи Запорізької області.

 Саме у Пологах він і написав повість «Шляхом бурхливим» - про події в Україні за часів Івана Сірка та повстання 1668 року очима малого хлопця. А ще перед тим видав повість із життя скитів «В тумані минулого» (1927) та повість «Люди з  червоної скелі» (1929) – про кам’яний вік. Остання публікація автора  – пригодницьке оповідання «Ціна молодості», що вийшло друком у Харкові в 1932 році. Відтоді жодних відомостей про письменника не вдалося знайти.

Історичні повісті Григорія Бабенка не втратили своєї привабливості і зараз. А сміливість, з якою він описував колонізацію України московитами, відверто дивує. Бо жоден інший автор історичних творів, виданих у СРСР,  на таке не відваживався.

Ці  повісті будуть цікаві як молодому поколінню, так і старшому. Захоплюючі  пригоди, соковита мова – все це дуже сучасне, тому ці маловідомі твори минулого варті перевидань і нового прочитання.

Це нове видання, доповнене і розширене, книжки провідного дипломата і політика Анатолія Максимовича Зленка, який проаналізував зовнішньо-політичну діяльність України за всі роки її новітньої історії, зробивши це через призму власного досвіду. Це — портрет України дипломатичної, написаний на тлі глобальних геополітичних змін, які відбуваються на наших очах, і водночас правда про зовнішню політику України, отримана з перших рук.

Видання доповнене актуальними і дотепер документами: «Меморандумом про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до договору про нерозповсюдження ядерної зброї» (від 5 грудня 1994 року) та «Угодою між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України» (від 28 травня 1997 року).

Стратегічне мислення, хоч і з'явилося дві з половиною тисячі років тому, є вираженням духу сучасності й поки що надбанням небагатьох. Як навчати стратегічного мислення? Підручники не допоможуть, лише особиста участь у стратегічних іграх, а ще оповідки, притчі — найдавніший жанр людської творчості, який знову набув актуальності у ХХІ сторіччі. Саме в такому жанрі книжка викладає здобутки світової стратегічної думки останніх двохсот років. Як і будь-які східні притчі, тут вони часто мають другий, прихований від квапливого погляду рівень. Основні принципи стратегії єдині для війни, бізнесу, дипломатії та політики, адже в усіх випадках ми маємо справу з противником, найчастіше стійким, розумним і розважливим, і так само єдині принципи управління людьми — носіями вільної волі та власного погляду на світ.

Видання розраховане на широке коло читачів, особливо корисним буде менеджерам-практикам і підприємцям. Автор — викладач Києво-Могилянської та Львівської бізнес-шкіл та Української академії лідерства.

Володимир Філенко (нар. 1955 року у селі Шелудьківка на Харківщині) — український політик. Був заступником голови Народної Ради, народним депутатом першого, третього, четвертого  і шостого скликань, головою однієї з перших партій в посткомуністичній Україні — Партії демократичного відродження України, «польовим командиром» Помаранчевого Майдану. Володимир Філенко — один з тих, хто писав і творив історію власноруч, коли провидіння покликало його до цього. Він був безпосереднім учасником і співтворцем подій, звершень і перемог нашої непередбачуваної сучасності.

Як вдалося зберегти українські гени та український характер і так яскраво проявити їх у переломну добу української історії? Відповідь на ці питання читач знайде на сторінках книги, написаної живою, динамічною і захопливою авторською мовою.

Серед безлічі романів ірландського письменника Брема Стокера (1847–1912) найвідоміший — «Дракула», опублікований 1897 року. Роман розпочинається щоденником лондонського правника Джонатана Харкера. Він везе документи до магната, котрий хоче придбати в Англії прадавній, занедбаний будинок. Усі, хто трапляються на шляху, хрестяться навіть за найменшої згадки про графа Дракулу. Головний герой дивує своєю поведінкою, не їсть та не курить сигар, ненавидить дзеркала, а з настанням світанку кудись зникає. Окрім того, у графа дивний вигляд, червоні очі та неприродньо гострі зуби... Ще в замку Дракули немає слуг. Джонатан розуміє, що він — єдиний в’язень цієї обителі смерті. Але мусить вижити, щоб разом зі своїми друзями в Англії вступити в останній бій із королем вампірів. У цьому поєдинку не всі зостануться живими… Одна з найвідоміших вампірських саг, котра хвилює й захоплює від першої до останньої сторінки.

Петро Лущик (нар. 1963 р.) — український письменник, неодноразовий лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2004, 2014, 2015, 2017). Основною темою його творів є українська історія. Вже декілька років автор співпрацює з видавництвом «Фоліо», де побачили світ його книжки «Тамплієри короля Данила», «Ратники князя Лева», «Отроки княжича Юрія», «Поміж двох орлів», «Мушкет з лілією», «Настане день, закінчиться війна...», «Манускрипт з минулого». Живе і працює у селі Сопошин Львівської області. 1855 рік, самий розпал Кримської війни. Союзні держави воюють з Росією, проте молодому цісарю Францу Йосифу І якимось чином удається зберігати нейтралітет. Та під час поїздки імперією він дізнається, що у Львові на нього готується замах. Хто бажає йому смерті? Союзні держави чи Росія? Чи, може, поляки з українцями?..Щоб розв’язати це питання, до Львова прибуває столичний лове­лас і дамський підлесник Максиміліан Рутецький, який має українське коріння. Та чи вдасться йому розплутати складний клубок інтриг, зна­йти замовників і врятувати Франца Йосифа?.. Про це читайте в новому романі Петра Лущика.