Травень 1926 року, Париж. У Булонському лісі молоді коханці знаходять чоловіка зі слідами тортур і без жодних документів. Він помер до приїзду поліції, вимовивши одне слово: «Махно». Про колишнього лідера армії анархістів інспектор П’єр Монтань знає лише те, що він контактує з українською політичною еміграцією. Тож до справи долучається Клим Кошовий, який несе службу в охороні Симона Петлюри. Тим часом Головний Отаман починає готувати повстання проти більшовиків, тож зайва увага поліції йому не потрібна. Щоб відвернути її, треба встановити особу невідомого та знайти вбивцю. Так починається найнебезпечніша пригода Клима Кошового.

«Невідомий з Булонського лісу» — десята книжка та епічний фінал улюбленої ретросерії.

Оборона Донецького аеропорту стала символом незламності духу українських воїнів у російсько-українській війні. 244 доби українські вояки надлюдськими силами тримали об’єкт, який за військовою логікою і здоровим глуздом втримати було майже неможливо.

Ми небагато знаємо про причини та обставини захоплення Донецька і його аеропорту. Десятки успішних військових операцій Збройних сил і добровольців відбулися в межах оборони ДАП, але свідчень про них вкрай мало.

У першій частині книги автор розповідає історію ДАП від будівництва терміналів до розгортання драматичних подій оборони аеропорту, до його падіння. Про все, що відбувалося тоді день за днем свідчать безпосередні учасники: командири й бійці української армії, добровольці, медики, волонтери, журналісти.

Марія Конопницька (1842 —1910) — польська письменниця, поет, новеліст, літературний критик і публіцист. Казка «Про краснолюдків та сирітку Марисю» складається з різних історій, що відбуваються з чарівними істотами — краснолюдками. Вони охоче спілкуються з дітьми, бо тільки ті можуть їх бачити. А щодо дорослих, то допомогу отримують лише добрі та працьовиті, а жадібні та злі бувають покарані.

Maria Konopnicka (1842-1910) – polska pisarka, poetka, nowelistka, krytyk literacki i publicystka. Bajka „O krasnoludkach i sierotce Marysi” składa się z mnóstwa różnych historii, w których biorą udział fantastyczne istoty – krasnoludki. Chętnie kontaktują się z dziećmi, bo tylko te mogą je widzieć. A co do dorosłych, to pomoc otrzymują tylko dobrzy i pracowici, a chciwi i źli zostają ukarani.

Оборона Донецького аеропорту стала символом незламності духу українських воїнів у російсько-українській війні. 244 доби українські вояки надлюдськими силами тримали об’єкт, який за військовою логікою і здоровим глуздом втримати було майже неможливо.

Ми небагато знаємо про причини та обставини захоплення Донецька і його аеропорту. Десятки успішних військових операцій Збройних сил і добровольців відбулися в межах оборони ДАП, але свідчень про них вкрай мало.

У другій частині книги автор розповідає про останні, найтрагічніші, дні оборони аеропорту. Про все, що відбувалося тоді день за днем,  свідчать безпосередні учасники: командири й бійці української армії, добровольці. Пам’ять про героїв бережуть родини загиблих «кіборгів», їхній подвиг закарбований у віршах і піснях, книгах і фільмах.

У новому іронічному романі Богдан Кушнір розвиває тему протистояння української й російської розвідок. В основу твору покладено реальні історії, очевидцем яких довелося стати авторові, коли він працював журналістом у Москві, а з початком російсько-української війни служив у Силах спеціальних операцій Збройних сил України. 

Герой роману, молодий письменник, природжений авантюрист, мріє написати бестселер про розвідку. Щоб роздобути сенсаційні матеріали, він як закордонний журналіст приїжджає до Москви й заводить ризиковані знайомства. Уже з перших днів опиняється під ковпаком секретних служб. Через випадкові обставини проникає на фальшивий курорт — їхню закриту територію. Весела пригодницька історія обертається тим, що росіяни мають його за шпигуна, а українці — за російського агента. Починається підступна гра професіоналів і дилетанта, несподіваний фінал якої ніхто не зміг передбачити.

La colección del poeta y dramaturgo español Federico García Lorca (1898—1936) «Teatro» incluía las obras «Bodas de sangre», «Yerma», «La casa de Bernarda Alba» entre otras. Los héroes de Lorca están inmersos en la rutina mundana, pero el choque de la rutina y la poesía da lugar a la tragedia. La muerte en los dramas de Lorca no es un signo del final, sino la última línea del héroe en su disputa inconclusa con el mundo.

До збірки іспанського поета та драматурга Федеріко Гарсіа Лорки (1898—1936) «Театр» увійшли п’єси «Криваве весілля», «Єрма», «Дім Бернарди Альби» тощо. Персонажі Лорки занурені в земну буденність, але зіткнення буденності та поезії породжує трагедію. Смерть у драмах Лорки — це не ознака кінця, а остання репліка героя в його незавершеній суперечці зі світом.

Рівень складності – Intermediate

Мешканці Східної України заслуговують на те, щоб світ усвідомив, що вони пережили за останні роки, як війна зруйнувала їхнє життя. До цього висновку незалежно один від одного прийшли два журналіста – український та угорський, які і написали разом цю книгу. Перший наклад книжки читачі побачили в Євросоюзі (Угорщина). Тепер унікальне видання доступне і в Україні.

Війна рве на шматки тіла солдат, танки, долі людей, руйнує споруди та свідомість. Той, хто побачив війну, ніколи не буде тим, ким був раніше. У когось снарядом розірвало друга, комусь рознесло будинок... Про війну на Донбасі можна говорити багато, але краще за все про неї розкажуть самі герої, учасники і свідки цієї війни.

Снайпери й добровольці, мешканці «сірої зони» й парамедики, капелани і солдати. Усі вони — герої книги «Шмаття війни. Донбас». Вони розповідають свої історії, які створюють одну велику, загальну історію — історію війни, яку принесли до України «зелені чоловічки» та їхні «ляльководи» у «високих кабінетах» на півночі.

Людські долі складають виразну живу картину нескореної України, яка бореться за свою свободу.

Американського письменника, поета і журналіста Говарда Філіпса Лавкрафта (1890—1937) називали Едгаром По ХХ століття. Він працював у жанрі хорору, містики, фентезі та наукової фантастики й був творцем і магістром американської містичної «чорної школи» 20—30-х років минулого століття. За життя Лавкрафт не опублікував жодної книжки і зажив слави серед широкого читацького загалу вже після своєї смерті. Його творчість — невичерпне джерело натхнення для кінематографістів, за його творами знято багато фільмів.

«Сни в оселі відьми» — оповідання Г. Ф. Лавкрафта, написане 1932 року. Волтер Джилмен — талановитий фізик, який до того ж чудово знався на фольклорі. Навчаючись в Архемському університеті, він намагався поєднати точні науки з міфами, щоб визначити зв’язок відомих і невідомих просторів. Йдучи своїм науковим шляхом, він вивчив безліч заборонених книжок, серед яких і жахливий «Некрономікон». Але й цього йому видалося замало — Джилмен вирішив оселитися у старовинному будинку, де, за легендами, досі витає дух відьми Кезії Мейсон, яка вміла переміщатися за межі відомого світового простору, що вона й зробила в ніч перед своєю стратою...

Пантелеймон Куліш (1819—1897) — визначний український письменник, просвітитель і гуманіст, один із фундаторів української національної свідомості і нової літератури. Письменницький талант Куліша виявився у різних художніх жанрах: він писав прозу, вірші, поеми, драми, багато перекладав. В історію української літератури увійшов насамперед як автор першого історичного роману «Чорна рада. Хроніка 1663 року», в якому відтворив події 1663 року, коли після смерті Богдана Хмельницького почалася запекла боротьба за гетьманську булаву.

Яку Українську Самостійну Соборну Державу хотіли бачити, про яку мріяли і за яку гинули в незліченній до сьогодні кіль­кості ті, хто називали себе «українськими націоналістами»? Якою бачили її Провід ОУН і прихильники Степана Бандери? Чи можна було створити її в умовах нацистської та радянської окупацій?

Конфлікт навколо персони Степана Бандери роздмухується зацікавленими політичними та окремими представниками псев­до­наукових кіл у сучасних Україні, Росії та Польщі, зводиться до примітивного: «за» чи «проти»? І за будь-якого з двох варіантів людина, яка відповідає, автоматично потрапляє в табір навіть не опонентів — кровних ворогів.

Ця книга про людей, які загинули. Написати і зрозуміти їхню історію — означає написати та зрозуміти історію і нашої країни, і її народу, зрозуміти історію тисяч українських родин, історію землі, просоченої людською кров’ю.

1811 рік. Переддень Наполеонівської навали. Над світом рухається Велика комета – грізна  Жовта Відьма, пророчиця біди… Вельмишановне панство – номінально вже російське, за духом – хто який: хто польський, хто український. Садиба Богуслава Ґловацького край Бердичева, шляхта збирається на відкриття охоти – та раптом знайдено вбитого офіцера… А потім, як і очікувалось: розшук, пригоди, Чорний Вершник, підземна в'язниця, отрута, самодурство шляхтичів, продане життя, пістолі та шаблі, бойова дружба та вірність. Злочин розкрито, але… Свавілля влади… Ревіння пожежі… Неминуча загибель, несподіваний порятунок, підземні ходи… Пригоди, гідні Олександра Дюма-батька, і одна з досі невідомих сторінок історії.

Шарлотта Бронте (1816–1855) — відома англійська поетеса й письменниця XIX століття, старша з трьох сестер, кожна з яких стала визнаним класиком світової літератури. Творчість Бронте пронизана розважливим і пристрасним роздумом про жіночу долю, активним закликом, доказом людської гідності й самодостатності жіночого характеру.

Роман «Джен Ейр» — чарівна історія любові й обману. Джен Ейр скромна, але горда і незалежна дівчина-сирота, що виховувалася в притулку. Вона здобуває гарну освіту і влаштовується гувернанткою в маєток містера Рочестера. Покохавши один одного, Джен і Рочестер збираються одружитися. Ставши нареченою свого коханого і відчувши небувале щастя, Джен зберігає незалежність і самовладання. Вона продовжує давати уроки його дочці й відхиляє розкішні подарунки нареченого. Але в день весілля відкривається страшна таємниця, що може назавжди зруйнувати мрії закоханих і цілком змінити все в їхньому житті...

Ґабріель Ґарсія Маркес (1927-2014) – колумбійський журналіст, видавець і політичний діяч, один з найвидатніших письменників ХХ століття. Засновник літературного напряму «магічний реалізм». На початку 1960-х років Маркес переїхав з Колумбії до Мексики, і у 1981 році попросив політичного притулку. У 1982 році йому було присуджено Нобелівську премію з літератури: «за романи та оповідання, в яких фантазія та реальність, поєднуючись, відображають життя і конфлікти цього континенту».

Роман «Зустрінемось у серпні», над яким Ґабріель Ґарсія Маркес працював в останні роки свого життя, уперше опубліковано через 10 років після смерті автора — у березні 2024 року, до 97-ї річниці з дня його народження.  Це перший і єдиний роман письменника, центральним персонажем якого є жінка. Ана Магдалена Бах, здавалося б, щасливо живе в шлюбі зі своїм чоловіком ось уже 27 років. Попри це, щороку в серпні вона вирушає на острів, де поховано її матір. І щоразу заводить там  нового коханця на одну ніч, стаючи зовсім іншою людиною, проте розриваючись між пошуками свободи й відчуттям провини.  Ухвалюючи рішення про публікацію цього твору, сини Ґарсія Маркеса зазначили, що в ньому є чимало достоїнств. І ніщо не може завадити «насолоджуватися найвидатнішими рисами прози Ґабо: нестримністю фантазії, поетичністю мови, захопливою оповіддю, глибоким розумінням людей і співчуттям до їхніх переживань та нещасть, особливо в коханні, яке, можливо, є головною темою всієї його творчості».

Георгій Касьянов (народ. 1961 р.) — український історик, доктор історичних наук, професор. Стажувався і викладав в університетах Європи, США, Канади, Австралії, Японії. Автор близько двохсот наукових розвідок, опублікованих українською, російською, білоруською, польською, німецькою, англійською, фінською мовами.

Саме про те, як представлений Голодомор в історіографії, політиці, пам’яті, міжнародних відносинах, внутрішньополітичній боротьбі в Україні, — ця книга. Автор задається питанням, наскільки професійний історик може бути незалежним від впливу політики і настроїв суспільства. Політика впливає на історіографію чи історіографія на політиків? Як формується і чи змінюється історична пам’ять під дією сучасних політичних процесів? Ці та інші питання розглядаються на прикладі становлення та поширення історичного образу Голодомору 1932—1933 років в Україні.

Наталія Харюзова, директорка приватного жіночого пансіонату в Проскурові, понад усе мріє, щоб заклад отримав статус гімназії. Бездоганна репутація — запорука успіху в цій справі. Але провокації недругів усе можуть звести на пси. Пансіонат опиняється у центрі політичних злочинів, а сестра директорки тікає від її надмірної опіки з коханим. Чи зможе Харюзова, яка й сама опиняється під арештом, вистояти і здійснити свою мрію? І головне — хто ж у цій історії справді на її боці?

«Пташка на долоні» — третя книга Ольги Саліпи в серії «Ретророман» (дві попередні — «Будинок на Аптекарській» і «Брошка гімназистки» — вийшли друком у видавництві «Фоліо»). Проскурів, 1917—1918 роки. У місто заходять австрійські війська. Будь-яке спілкування із чужинцями засуджується. Але це не стає на перешкоді молодій медсестрі Ксені, котра щиро покохала одного з них. Таємниче зникає пілот першої в світі авіапошти Відень—Київ, а з ним — лист, адресований австрійським урядом Скоропадському, який прагне стати гетьманом. Від того, чи розкриє цю справу, залежить кар’єра слідчого Лаврентія Кошка. У поміч він бере новий метод дактилоскопії та свого товариша, фотографа Юрія Юргилевича. Але розслідування відкриває значно більше таємниць...

Розпад Радянського Союзу відкрив шлях віковічній мрії багатьох поколінь українців. Здавалося б, далі все просто: живи та радій незалежному життю... Однак біда в тому, що при владі в цілому лишилися все ті ж персони, які продовжили політику тотального пограбування країни. До того ж зазнав краху усталений стиль життя, що раніше здавався «вічним», почалася напружена конкуренція на ринку праці, гіперінфляція й інші небачені досі речі. Все це породжувало непевність у майбутньому. Ті, кого ці зміни вкрай налякали, намагалися тікати за кордон у пошуках кращого життя. А ті, хто залишився, поділились на два прошарки: більшість намагалася вижити за будь-яку ціну, аби тільки не опуститися на соціальне дно, меншість боролася за зміни на краще, хоча й не завжди вдало долаючи все нові перешкоди. Здавалося, прекрасним шансом на оновлення країни стала Помаранчева революція (точніше — фронда) 2004 року...

Томас Еріксон (нар. 1965) — шведський письменник, психолог з соціальних комунікацій, біхевіорист та особистий тренер.

Як письменник він дебютував у 2011 році з кримінальною серією про біхе­віориста Алекса Кінга.

Томас написав дві науково-популярні книги про спілкування та поведінку людей — «В оточенні ідіотів» і «В оточенні психопатів».

«В оточенні ідіотів» — бестселер 2015—2018 років. Томас Еріксон поділяє людей на чотири кольорові типи. Він описує логіку поведінки, темперамент, систему цінностей представників кожного з кольорів.

Чому одних людей ми розуміємо з півслова, а інших не розуміємо взагалі? Чому дуже успішні люди інколи здаються нам ідіотами і психопатами? Як подивитися на себе очима інших людей і навчитися розуміти навіть тих, хто на нас абсолютно не схожий?

Книга допомагає краще сприймати людей з різними типами поведінки й ефективно з ними спілкуватись і може стати настільною для керівників, психологів, менеджерів усіх рівнів.

Владлен Мараєв народився 1988 року в Києві. Закінчив магістратуру й аспірантуру історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Кандидат історичних наук (2014). Автор понад 280 наукових і науково-популярних публікацій, співавтор 5 навчальних і навчально-методичних посібників. Провідний науковий співробітник Науково-дослідного центру гуманітарних проблем Збройних Сил України, з лютого 2019 року – ведучий програми «Історичний Контекст» на каналі «Ісландія». Сфера наукових інтересів: історія кінця XIX – початку XX століття, Українська революція 1917–1921 років, історія Києва.

«Україна, 1918: Хроніка» – це огляд найбільш значущих для історії нашої Батьківщини подій, що трапилися у скорочений календарною реформою рік. Проголошення самостійності Української Народної Республіки, укладення Брест-Литовського миру з Центральними державами, гетьманський переворот і проголошення Української Держави під керівництвом Павла Скоропадського, заснування Української Академії наук, антигетьманське повстання під проводом Директорії та відновлення Української Народної Республіки — такої «програми» цілком могло вистачити на декілька десятиліть, але усе це і навіть більше вмістив у себе короткий 1918-й. Основну увагу приділено тим подіям, які, на думку автора, є найбільш важливими, цікавими й визначальними для подальшого розвитку нашої країни. Популярний виклад матеріалу в поєднанні з ілюстраціями й наведеними історичними джерелами (державними документами, газетними повідомленнями, щоденниковими записами і спогадами військових та політичних діячів того часу) сприяє легкому прочитанню і дає змогу усвідомити, скільки зусиль було докладено для того, щоб Україна стала незалежною.

«Хроніка війни» — це документальне дослідження, літопис-хроніка подій 2014—2020 років в Україні, від завершального етапу Майдану до наших днів. Метою написання книги було прагнення переосмислити новітню історію, нагадати хронологію подій, що призвели до анексії Криму Російською Федерацією і початку гібридної збройної військової агресії РФ на Донбасі. Упорядники переглянули і хронологічно впорядкували тисячі публікацій щоденних новин і повідомлень з офіційних джерел.

Перший том «Від Майдану до Іловайська» тритомника «Хроніка війни. 2014—2020» охоплює період з кінця лютого 2014 року до перших днів вересня 2014 року.

Сухі інформаційні рядки зведень проілюстровані свідченнями безпосередніх учасників подій, процитованих з книг-хронік, що вийшли раніше у видавництві «Фоліо». Долучені спогади про загиблих українських вояків, що захищали нашу землю в перші дні, тижні, місяці й роки російсько-української війни, про новітніх героїв, хто заплатив найдорожчу ціну за спокій і добробут українців.

Ця книга — нагадування світовому суспільству про те, що російсько-українська війна триває, і не можна забувати про тих, хто зі зброєю в руках фактично захищає благополуччя Європи.

Альбера Камю (1913 —1960), французького романіста, філософа, публіциста, лауреата Нобелівської премії 1957 р., за життя називали «володарем дум», і нині він вважається одним з  найвизначніших письменників і мислителів ХХ століття, твори якого перебувають на стику художньої прози і філософського трактату. Камю прагнув залишатися повністю незалежним, перебуваючи в гущавині суспільно-ідеологічної битви, не приставати до жодного із суперницьких таборів, що й знайшло відображення в його творах. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його книжки «Чужий», «Чума», «Падіння», «П’єси», «Вигнання і царство».

«Перша людина»  — незавершений автобіографічний роман Камю, який побачив світ лише через третину століття після смерті автора і мав приголомшливий успіх. Коли 4 січня 1960 року письменник загинув в автокатастрофі, чорновий рукопис «Першої людини» виявили у його дорожній валізі. Роман охоплює життя Жака Кормері від народження до його навчання у ліцеї в Алжирі  — це зворушлива розповідь про дитинство, отроцтво, болісну любов сина до матері, про пошук зниклого батька, але також це роман про історію колоністів у величезному і не завжди гостинному Алжирі, про складні стосунки цієї країни з колоністами, про глибокі наслідки війни та політичної революції…

«Хроніка війни» — це документальне дослідження, літопис-хроніка подій 2014—2020 років в Україні, від завершального етапу Майдану до наших днів. Метою написання книги було прагнення переосмислити новітню історію, нагадати хронологію подій, що призвели до анексії Криму Російською Федерацією і початку гібридної збройної військової агресії РФ на Донбасі. Упорядники переглянули і хронологічно впорядкували тисячі публікацій щоденних новин і повідомлень з офіційних джерел.

Другий том «Від першого до другого ‘‘Мінська’’» тритомника «Хроніка війни. 2014—2020» висвітлює події з вересня 2014 року до 20 лютого 2015 року.

Сухі інформаційні рядки зведень проілюстровані свідченнями безпосередніх учасників подій, процитованих з книг-хронік, що вийшли раніше у видавництві «Фоліо». Долучені спогади про загиблих українських вояків, що захищали нашу землю в перші дні, тижні, місяці й роки російсько-української війни, про новітніх героїв, хто заплатив найдорожчу ціну за спокій і добробут українців.

Ця книга — нагадування світовому суспільству про те, що російсько-українська війна триває, і не можна забувати про тих, хто зі зброєю в руках фактично захищає благополуччя Європи.

Починаючи з 1935 року і до самої смерті у 1960-му, коли він загинув в автомобільній аварії, Альбер Камю, письменник, який ще за життя став класиком французької літератури, вів свої так звані зошити. Щоб уникнути плутанини із іншими нотатками — «Зошитами Альбера Камю», — перші видавці обрали назву «Щоденники».

У цих записах письменник намагається зрозуміти світ і самого себе, в них можна побачити його творчі пошуки і роздуми, за якими постає образ людини з активною життєвою позицією: «Ставити питання про абсурдний світ — значить спитати: “Чи змиримося ми з відчаєм і нічого не робитимемо?” Гадаю, що жодна чесна людина не може відповісти “так”».

«Хроніка війни» — це документальне дослідження, літопис-хроніка подій 2014—2020 років в Україні, від завершального етапу Майдану до наших днів. Метою написання книги було прагнення переосмислити новітню історію, нагадати хронологію подій, що призвели до анексії Криму Російською Федерацією і початку гібридної збройної військової агресії РФ на Донбасі. Упорядники переглянули і хронологічно впорядкували тисячі публікацій щоденних новин і повідомлень з офіційних джерел.

У третьому томі «П’ять років гібридної війни» тритомника «Хроніка війни. 2014—2020» подається хроніка новин від кінця лютого 2015 року до 31 жовтня 2020 року.

Сухі інформаційні рядки зведень проілюстровані свідченнями безпосередніх учасників подій, процитованих з книг-хронік, що вийшли раніше у видавництві «Фоліо». Долучені спогади про загиблих українських вояків, що захищали нашу землю в перші дні, тижні, місяці й роки російсько-української війни, про новітніх героїв, хто заплатив найдорожчу ціну за спокій і добробут українців.

Ця книга — нагадування світовому суспільству про те, що російсько-українська війна триває, і не можна забувати про тих, хто зі зброєю в руках фактично захищає благополуччя Європи.

На сторінках цієї книги, що адресована не тільки політикам, журналістам, політологам, а й тим читачам, які мають бажання дізнатися більше про історію своєї країни, автор намагається сформувати цілісне, несуперечливе уявлення про феномен національних протодержавних утворень на території сучасної України в 1917—1920 рр. Данило Яневський сформулював свої варіанти відповідей на питання: що таке «українські національно-визвольні змагання»?, що приховує термін «Українська революція»?, яку історію написав Михайло Грушевський? Будь-яка подія має свої наслідки, тож пропоную ознайомитися з усіма подробицями та пруфами.

Володимир Лис — український прозаїк, драматург, журналіст. Лауреат Коронації слова, Гранд-Коронації та інших літературних конкурсів. Автор численних творів різноманітних жанрів.

У його новому романі «Максим Гонтар» укотре переплітаються історичне минуле й сучасність, індивідуальні людські долі представників різних поколінь і суспільно значущі процеси, вічні цінності та новітні технології. Головний герой — молодий інтелектуал-нонконформіст, історик, науковець і публіцист, справжній патріот, який не лише на словах відстоює свої принципи, а й власними вчинками доводить вірність прадавнім героїчним традиціям свого народу. Відносини батьків і дітей, пошук свого місця в житті, розділене та нерозділене кохання, щира дружба й підступна зрада, пам’ять і забуття — ось далеко не повний перелік проблем і ситуацій, розв’язання яких розгортається на сторінках роману. Складні перипетії міжособистісних стосунків, роздуми, почуття й переживання персонажів твору, наших сучасників, проходять випробування часом і суворою реальністю подій в Україні ХХІ століття, коли їм урешті-решт самим доводиться творити історію та ставати її часткою…

У серії «Великий роман» також вийшли друком книжки Володимира Лиса «Вифлеєм» і «Століття Якова. Людина в п’яти масках».

На сторінках цієї книги, що адресована не тільки політикам, журналістам, політологам, а й тим читачам, які мають бажання дізнатися більше про історію своєї країни, автор намагається сформувати цілісне, несуперечливе уявлення про феномен національних протодержавних утворень на території сучасної України в 1917—1920 рр. Павло Скоропадський – герой російсько-японської та Першої світової війни, корпусний командир, ініціатор його, корпусу, українізації, нащадок старшинського козачого роду. Особиста харизма генерал-лейтенанта, наявність такої-сякої професійної команди відкривали можливості стабілізувати соціально-економічну, політичну ситуацію в країні. Але того не сталося. Чому? Саме про це текст, який Ви тримаєте в руках.

Мортен Мюнстер — скандинавський авторитет у поведінковому дизайні. Його часто запрошують як поведінкового експерта до різних медіа, а ще він надзвичайно приємний, симпатичний і має унікальне почуття гумору.

Щоб перемогти на виборах, Барак Обама скористався таємною конкурентною перевагою. Такі компанії, як Google, Amazon і Novo Nordisk, застосовують той самий підхід, щоб запровадити інновації, підвищення рівня дотримання вимог, покращення робочого середовища та збільшення продажів. Успішні менеджерські групи з провідних компаній почали застосовувати його як основну стратегію. То про який підхід ідеться? Відповідь — поведінковий дизайн.

Барак Обама, Google й інші для зміни поведінки вирішили застосувати цей доказовий підхід, і ви, прочитавши «А Софія з маркетингу вже пішла», зможете зробити те саме.

У цій книзі Мортен Мюнстер перетворив 40 років досліджень людської поведінки на легкодоступну методику, що полягає у чотирьох кроках, які можуть стати порятунком для всіх керівників і працівників, що прагнуть знайти альтернативу традиційним підходам.

Григорій Савич Сковорода (1722—1794) — український філософ-містик, богослов, поет, педагог, можливо, і композитор літургійної музики. Він мав значний вплив на сучасників і подальші покоління своїми байками, піснями, філософськими творами, а також способом життя, через що його називали «Сократом».

Феномен Григорія Сковороди в тому, що він залишається близьким і сучасним для нових поколінь, попри те, що вже змінилися кілька епох. У кожній новій генерації знаходяться люди, які мають Сковороду «за свого», люблять його як друга і шанують як учителя. Простота Сковороди схожа на гладінь моря, глибину якого зможе уявити лише той, хто захоче найглибше пірнути.

«Етнографічні групи українців Карпат. Бойки» — науково-публіцистична праця, підготовлена досвідченими вченими відомого у світі академічного Інституту народознавства НАН України під керівництвом академіка НАН України професора Степана Павлюка. Монографічне дослідження приурочене всебічному висвітленню унікального культурно-традиційного спадку бойків. Своєрідними рисами відзначаються різні галузі бойківської народної духовної культури, характер осмислення природних і суспільних явищ, комплекс норм народного звичаєвого права, моралі, етики, традиційних знань, обрядів, сімейного і побутового календарів тощо. В них переплелися нашарування народної буденної свідомо­сті різних епох, починаючи від первіснообщинного ладу, поєднання давніх язиче­ських і пізніх християнських елементів, фантастичних ілюзорних уявлень із здобутками упродовж віків, практичним досвідом. Бойківська фольклорна традиція донесла до нашого часу цікаві пам’ятки давніх верств усної поетичної творчості українського народу, зокрема календарно- і сімейно-обрядової (колядки, ладканки), народні балади, соціально-побутові пісні, народні казки, легенди, перекази. Значний інтерес становить мелодична і тональна структура бойківських народних пісень та інструментальної музики, музичні й хореографічні особливості народного танцю. На виняткову увагу заслуговує образотворче народне мистецтво бойків — вишивка, форми і способи прикрашати одяг та інші побутові предмети, вироби з бісеру, різьблення по дереву, розпис писанок і народний живопис.

Видання розраховане як на науковців гуманітарного профілю, так і на широке коло читачів, які цікавляться історією свого краю.

«Етнографічні групи українців Карпат. Гуцули» — науково-публіцистична праця, підготовлена досвідченими вченими відомого у світі академічного Інституту народознавства НАН України під керівництвом академіка НАН України професора Степана Павлюка. Монографія присвячена вивченню усіх аспектів життя гуцулів. Гуцульські звичаєві, правові й етичні нормативи, вірування, забобони, демонологія, звичаї, обряди представляють складний і надзвичайно цінний для науки матеріал. У ньому простежуються відбитки духовного життя різних епох починаючи від первіснообщинного ладу, поєднання давніх язичницьких і пізніших християнських елементів, фантастичних ірраціональних уявлень із практичним досвідом, набутим і перевіреним упродовж віків.

Багатий реліктовими елементами і гуцульський фольклор, особливо обрядові пісні, казки, легенди, замовляння, пов’язані з віруваннями і забобонами. В народній поезії гуцулів набули особливого розвитку такі пісенні жанри, як коломийка, співанка-хроніка. Неповторною своєрідністю відзначаються мелодика народного співу, інстру­ментальна музика, традиційні танці, самобутнє народне мистецтво та ін.

Ще в минулому Гуцульщина славилася своїм багатим ужитково-декоративним мистецтвом: керамікою, різьбою по дереву, чудо-писанкою, художнім ткацтвом, вишивкою, художньою обробкою металу, шкіри, виробами із рогу. Неповторною колористичною гамою і художньою орієнтацією відзначається традиційний гуцульський одяг із властивими йому прикрасами і доповненнями (згардами, чересами, тобівками тощо).

Видання стане у нагоді як науковцям, так і широкому загалу зацікавлених культур­ним спадком гуцулів.

«Етнографічні групи українців Карпат. Лемки» — науково-публіцистична праця, підготовлена досвідченими вченими відомого у світі академічного Інституту народознавства НАН України під керівництвом академіка НАН України професора Степана Павлюка. У цьому монографічному дослідженні відображено своєрідність буття лемків, ґрунтовним аналізом охоплено увесь спектр ­їхньої матеріальної традиційної культури — народне зодчество, одяг, харчування, основні й допоміжні заняття, промисли та ремесла тощо, а також духовну культуру з її обрядово-звичаєвим багатством вірувань від язичництва до християнства, традиційні знання, фольклор та ін.

Лемки, як одна з найпомітніших етнографічних груп українців, заслуговують на безумовне всебічне вивчення історико-соціального буття та культурної традиційності. Саме лемкам випала особливо важка доля через політичну ситуацію: бути уярмленими упродовж кількох століть не тільки одним окупантом, але й пере­бувати одночасно у складі декількох чужих держав, але не скоритися, не втратити своєї української самобутності, зберігши при цьому моральну велич і силу духу національного самоусвідомлення у найскладніших історичних випробуваннях.

Лемків і Лемківщину слід розглядати не у загальноприйнятому руслі як українську діаспору, а як українське зарубіжжя, населення якого продовжує жити на своїй історичній батьківщині, але в політичних умовах іншої держави.

Видання розраховане на наукових гуманітаріїв, а також усіх тих, хто цікавиться культурним багатством українського народу.

Смерть товариша Сталіна обернулася потеплінням суспільного клімату в усьому СРСР загалом та в Українській РСР зокрема: змінилися методи роботи каральних органів, на всіх рівнях влади з’явилися нові — принаймні ззовні більш привабливі обличчя, була реформована, а згодом і трансформована система ГУЛАГу, із таборів та заслань почали повертатися люди. У повітрі ширяв дух призабутого вільнодумства... Водночас вкрай загострилося протистояння з капіталістичними країнами, а Угорська революція 1956 року продемонструвала небезпечні суперечки в соцтаборі. Не дивно, що на небачений приплив ентузіазму від початку Космічної ери наклалося жахіття техногенної катастрофи в столиці УРСР — Києві... Насамкінець, налякане невизначеністю наслідків «відлиги», радянське керівництво згорнуло її.

У Хмельницькому за дивних обставин помирає антиквар. Його донька, яка багато років не бачила батька, мимоволі опиняється у вирі кримінальних подій: викрадення людей, обшуки у батьковій квартирі й магазині, навіть вбивства. Усі ниточки злочинів ведуть до старого будинку аптекаря Деревоєда, що жив у місті понад століття тому. Багато років стіни цього будинку приховують таємницю, яка колись змінила хід історії. А той, хто її розгадає, володітиме світом.

Проскурівський істеблішмент, масони, влади, що змінювали одна одну, вбивства євреїв, поляків-націоналістів, відомі історичні постаті... І будинок, який знає про все...

По завершенні війни з фашистською Німеччиною люди почали відновлювати розорену країну й облаштовувати мирне життя, мріяти про щасливе майбутнє і створювати нові сім’ї. Вони навіть уявити не могли, що мета найвищого партійного керівництва зовсім інша — пере­мога комунізму в світовому масштабі! Для цього, як і для зміцнення комуністичних режимів у країнах новоявленого «соцтабору», потрібні неабиякі кошти. Це обернулося новим — післявоєнним — голодомором на селі, новою хвилею репресій, яка дала приплив свіжої робочої сили в ГУЛАГ, новим «рихтуванням» історії та людських доль. Протистояти «совіцькій окупації» намагаються підпільники УПА, на яких нещадно полюють працівники держбезпеки.

Навесні 1810 року Бонапарт Наполеон посилає шевальє Нантейля з друзями в Україну шукати союзників серед козаків. Пригоди молодих французів, які долають важкий шлях від Парижа до Землі Драконів, описані в класичному авантюрному стилі. В другій сюжетній лінії роману розгортається детектив, в якому розслідується вбивство, що сталося в сучасній Україні. У подільському містечку Пригорща загинув вчитель історії. З його бібліотеки зник раритетний примірник «Енеїди» з французькими автографами. Сліди ведуть в далеке минуле, до тієї наполеонівської експедиції, всі учасники якої трагічно загинули.

На сторінках цієї книги, що адресована не тільки політикам, журналістам, політологам, а й тим читачам, які мають бажання дізнатися більше про історію своєї країни, автор намагається сформувати цілісне, несуперечливе уявлення про феномен національних протодержавних утворень на території сучасної України в 1917—1920 рр. Дослідник сформулював свої варіанти відповідей на питання: що таке «українські національно-визвольні змагання»?, що приховує термін «Українська революція»?, яку історію написав Михайло Грушевський?, якою бачив Україну засновник Української Держави Павло Скоропадський?, хто, як і коли насправді створив Директорію та хто стояв за спиною Симона Петлюри? Ви дізнаєтесь, що приховують сучасні міфотворці про буремні події 1917—1920 рр., сформуєте несуперечливе уявлення, що насправді відбувалося на теренах сучасної України у ті часи.

Спогади тих, хто пройшов пекло і вижив: бранців донецьких і луганських підвалів, сумнозвісної «Ізоляції» та донбаських колоній. Це оповіді тих, кого вдалося обміняти 29 грудня 2019 року, тих, хто втішився відчуттю української землі на КПВВ «Майорськ».

Попри суперечки щодо самого обміну: неоднозначність тих, хто повернувся до України і біль через звільнення «беркутівців», додому таки повернулися й ті, хто жертвував життям, сім’єю, спокоєм і здоров’ям заради рідної української землі.

Про життя «до» і «після», про життя Донбасу в часі війни, про звірства і злочини бойовиків, про жахи і тортури в полоні в цій книзі розповідають українські військовики, журналісти, блогери, помічники військових, медики й місцеві мешканці.

Друга книга тритомника — про загиблих у «котлі» Цвітних Пісків (цей епізод війни чомусь лишився непоміченим), про розстріляну Луганщину під містом промовистого імені — Щастя, про донецький форпост  — ДАП, що у свідомості громадян постає «символом», за який  полягли герої-кіборги, полонені й розстріляні після тортур.

Спогади про загиблих українських вояків, що захищали нашу землю в перші дні, тижні, місяці й роки російсько-української війни, зібрані й художньо адаптовані, — це потреба людської пам’яті, пам’яті серця про незабутніх. Це непроминальний біль живих, їхня туга за втраченим, а також нагадування людям цивільним, хто заплатив найдорожчу ціну за їхній спокій і добробут.

У виданні використані фотоматеріали з родинних архівів.