Стівен Фрай (нар. 1957) — британський комедійний актор, який також пише сценарії, романи, повісті. Він представник англійського еталонного гумору, багато творів цієї багатогранної особистості стали бестселерами.  Фрай також захоплюється стародавньою грецькою культурою та міфологією, навіть створив цілий античний літературний цикл.

«Герої» — друга книжка автора з цього циклу. У ній він розповідає про героїв Стародавньої Греції й їхні подвиги. Блискуче переказує драматичні історії про Ясона та Геракла, Персея й Орфея, Едипа та Беллерофонта. Загадки, гонитви, битви, неймовірні головоломки, вбивства та дивовижні порятунки. Читач має змогу поринути у захопливий світ пригод зі сивої давнини. І хоча багато людей читали грецькі міфи ще в школі, у версії Фрая герої античності постають, як звичайні люди, зі суперечливими натурами, комічні, трагічні, романтичні та жорстокі. Оригінальний стиль автора інтригує і не дає читачеві відволіктися від тексту аж до кінця розповіді.

У книжку включено кольорові ілюстрації, карти та схеми.

«І-цзін. Книга змін» — це китайський філософсько-окультний трактат, що з’явився наприкінці II тис. до н.е., а коментарі до нього, як стверджує традиція, були написані Конфуцієм, творцем самобутнього етико-філософського вчення, що отримало його ім’я і стало основою китайської державності.

«Книга змін» мала величезний вплив на духовну культуру Китаю, бо визначала розвиток філософії, математики, політики, стратегії, теорії живопису і музики та й самого мистецтва взагалі.

У ХХ столітті «Книгу змін» для себе відкрили європейці. Науковців цікавить саме філософський аспект трактату, а пересічних людей вабить його окультний бік — можливість передбачити свою долю.

Павло Архипович Загребельний (1924–2009) — український письменник, сценарист, Герой України, лавреат Шевченківської премії. Працював у радянській воєнній місії в Німеччині, заступником головного редактора журналу «Вітчизна», головним редактором «Літературної газети». Обіймав посаду першого секретаря правління Спілки письменників України, з якої його усунули через доноси. Був головою Комітету з Державних премій ім. Тараса Шевченка. Похований на Байковому кладовищі в Києві. В історичному романі «Роксолана» автор розповідає про життя Насті Лісовської, дружини турецького султана Сулеймана І. Потрапивши до гарему, дівчина з прикарпатського Рогатина незабаром стала його улюбленою дружиною володаря Османської імперії. Письменник зумів вдало проникнути у складний внутрішній світ героїні. При написанні твору він особисто побував у Туреччині та Рогатині, місцях, пов’язаних із її життям.

Прокинувшись після довгого сну, середньовічна європейська наука відкрила для себе широкі обрії давньогрецької наукової думки і першим серед найвеличніших вчених античності проголосила Арістотеля (384–322 рр. до н. е.). Саме його твори з різних галузей науки стали фундаментом нових знань людства.

Але жоден з його творів за впливом і популярністю не може зрівнятися з трактатом «Поетика» («Про мистецтво поетичне»), який являє собою спробу осмислити досвід, накопичений давньогрецькою поезією, театром та образотворчим мистецтвом, а також підсумувати теоретичні дослідження давньогрецьких філософів.

«Міфи» (2017) — перша книжка циклу Стівена Фрая (друга  — «Герої», третя — «Троя», що вийшла друком у видавництві «Фоліо») — це чудова нагода поринути у захопливий світ грецьких міфів зі всіма його дивовижними, романтичними, комічними, трагічними, жорстокими і чарівними подробицями. І хоча всі ці сюжети можна знайти у сотнях книжок, присвячених Давній Греції, Фрай завдяки своєму оригінальному авторському стилю перетворює просте викладення матеріалу на захопливу розповідь, від якої неможливо відірватися.

Sowohl Kinder als auch Erwachsene mögen die Geschichten des deutschen Schriftstellers Wilhelm Hauff (1802—1827). Er einer der wenigen Autoren ist, die es geschafft haben, gewöhnliche Legenden über Geister und die Armen, die die bösen Reichen bestrafen, in magische, lebendige und unvergessliche Meisterwerke zu verwandeln, die heute interessant zu lesen sind.

Казки німецького письменника Вільгельма Гауфа (1802—1827) подобаються і дітям, і дорослим. Він належить до тих небагатьох авторів, кому вдалося зробити зі звичайних легенд про привидів і бідняків, які карають злих багатіїв, дивовижні, яскраві шедеври, котрі цікаво читати й сьогодні.

Рівень складності - Intermediate

Едгар Аллан По (1809–1849) — відомий американський поет, прозаїк, критик, журналіст. Його вплив як письменника й поета на світову літературу — величезний: це і Шарль Бодлер, і французький cимволізм і практично весь російський Срібний вік.

Видавництво «Фоліо» випустило друком у серії «Зарубіжні авторські зібрання» збірку детективних новел Едагара Аллана По «Золотий жук», роман «Оповідь Артура Гордона Піма», а також збірку оповідань «Система доктора Смолла і професора Піріа».

У книжку «Ворон» увійшли найкращі вірші з різних поетичних збірок Едгара По, у які потрібно буде вчитуватися знову й знову.

«Ворон» — перлина творчості По. Це віддзеркалення страшного в природному, це поема про безвихідь горя з повторюваним із більшою силою рефреном — каркання ворона, загнаного в бурю до самітного мрійника, що сумує про свою померлу кохану Ленору… Любов підкреслює жах смерті, а смерть — силу й непереможність любові.

Розповідь «Елеонора», який також увійшов до цієї збірки, продовжує автобіографічні одкровення автора. Йому було 20, а кузині Елеонорі — 15, коли вони покохали один одного. Їй судилося померти, а він, палко закоханий, присягнув ніколи не одружуватися, не зраджувати її пам’яті. Вона ж дала обітницю охороняти його після своєї смерті й посилати звісточки з небес.

Стівен Фрай (нар. 1957 р.) — британський комедійний актор, письменник, сценарист, телеведучий, режисер, найбільшу популярність здобув своїми ролями у телевізійних серіалах. Фрай також відомий як представник еталонного англійського духу та класичної англійської мови. Майже всі його літературні твори стали бестселерами як у рідній для автора Англії, так і за її межами.

«Троя» (2020) є продовженням циклу Стівена Фрая, що йде за «Міфами» та «Героями». Це вражаюча розповідь про війну, яка охопила все східне Середземномор’я, розділила долі людей та налаштувала троянців проти греків. «Троя» в іскрометному переказі Стівена Фрая — чудовий спосіб зануритися в атмосферу Давньої Греції з її героями і царями, коханням і ненавистю, жагою влади та втручанням олімпійських богів у життя звичайних людей.

Марія Конопницька (1842 —1910) — польська письменниця, поет, новеліст, літературний критик і публіцист. Казка «Про краснолюдків та сирітку Марисю» складається з різних історій, що відбуваються з чарівними істотами — краснолюдками. Вони охоче спілкуються з дітьми, бо тільки ті можуть їх бачити. А щодо дорослих, то допомогу отримують лише добрі та працьовиті, а жадібні та злі бувають покарані.

Maria Konopnicka (1842-1910) – polska pisarka, poetka, nowelistka, krytyk literacki i publicystka. Bajka „O krasnoludkach i sierotce Marysi” składa się z mnóstwa różnych historii, w których biorą udział fantastyczne istoty – krasnoludki. Chętnie kontaktują się z dziećmi, bo tylko te mogą je widzieć. A co do dorosłych, to pomoc otrzymują tylko dobrzy i pracowici, a chciwi i źli zostają ukarani.

У новому іронічному романі Богдан Кушнір розвиває тему протистояння української й російської розвідок. В основу твору покладено реальні історії, очевидцем яких довелося стати авторові, коли він працював журналістом у Москві, а з початком російсько-української війни служив у Силах спеціальних операцій Збройних сил України. 

Герой роману, молодий письменник, природжений авантюрист, мріє написати бестселер про розвідку. Щоб роздобути сенсаційні матеріали, він як закордонний журналіст приїжджає до Москви й заводить ризиковані знайомства. Уже з перших днів опиняється під ковпаком секретних служб. Через випадкові обставини проникає на фальшивий курорт — їхню закриту територію. Весела пригодницька історія обертається тим, що росіяни мають його за шпигуна, а українці — за російського агента. Починається підступна гра професіоналів і дилетанта, несподіваний фінал якої ніхто не зміг передбачити.

Євген Шишацький — редактор, журналіст. Народився і виріс у місті Маріуполь. З 2014 року живе й працює в Києві.

Як і в кожного українця, 24 лютого 2022 року світ Євгена перевернувся. У Маріуполі під обстрілами були мама і друзі, з якими обірвався зв’язок. Євген приймає рішення їхати на окупований Схід, щоб допомогти евакуювати людей.

«Мандрівка до потойбіччя. Маріуполь» — сповідь водія-волонтера, що дивом вибрався з-під Маріуполя. Автор описує реальну історію про подорож до «краю застиглого часу», розповідає про людей, яких життєвий вибір і доля занесли саме сюди, про свій вибір, «от такий, недодуманий, але свідомий. У пошуках своїх. У пошуках себе. З фаталістичною готовністю до нового досвіду».

Травень 1926 року, Париж. У Булонському лісі молоді коханці знаходять чоловіка зі слідами тортур і без жодних документів. Він помер до приїзду поліції, вимовивши одне слово: «Махно». Про колишнього лідера армії анархістів інспектор П’єр Монтань знає лише те, що він контактує з українською політичною еміграцією. Тож до справи долучається Клим Кошовий, який несе службу в охороні Симона Петлюри. Тим часом Головний Отаман починає готувати повстання проти більшовиків, тож зайва увага поліції йому не потрібна. Щоб відвернути її, треба встановити особу невідомого та знайти вбивцю. Так починається найнебезпечніша пригода Клима Кошового.

«Невідомий з Булонського лісу» — десята книжка та епічний фінал улюбленої ретросерії.

Книга, яку ви тримаєте в руках, — продовження першої в незалежній Україні спроби наукової біографії «Бандера, Шухевич, Мельник, Коновалець, Стецько, Сташинський, Судоплатов. Портрет на тлі епохи».

Цей том «Великого наукового проекту» — про історію збройного опору/боротьби/спротиву в 1943—1950-х рр. на територіях сучасних західних областей України та деяких східних воєводств Польщі, які тоді перебували у складі міжвоєнної Польської Республіки, Румунії, СРСР, Чехословаччини, Угорщини, а також нацистської Німеччини.

Добре знайомі абревіатури ОУН і УПА злилися в нерозривну цілість. В реальності цими назвами користувалися різні збройні формування та політичні групи галицьких націоналістів, колишніх громадян Польської держави, а не комуністичної УРСР. Отже, ця історія є частиною історії Польщі, а не УРСР та УНР, правонаступником яких є сучасна Україна. Ці тези вже не потребують доказів: сучасні дослідники довели це як 2 + 2 = 4.

Як і не потребує доказів очевидність того, що Московія приносить на наші землі тільки вбивства, грабунки, розруху, бо умовою їх існування було, є і завжди буде знищення українського народу та самого поняття «Україна».

 Всі подробиці, пруфи, ілюстрації — на наступних сторінках. Читайте, перевіряйте, спростовуйте.

Кожен із нас потрапляв у ситуацію, коли не міг пригадати назву книжки та прізвище її автора, столицю якоїсь країни або ім’я людини, з якою нещодавно познайомився.

Звісно, що все це потім спливає в пам’яті, але ж час уже втрачено. Отже, потрібно тренувати свою пам’ять. Тут у пригоді стане книжка Ідріза Зогая «Minne, або Пам’ять по-шведськи. Методика знаменитого тренера з розвитку пам’яті». Її автор запевняє, що опанувати цю науку може практично кожен, є тільки одна умова — регулярні тренування. А тренувати пам’ять за допомогою наведених вправ весело й цікаво.

Проте ця книжка розрахована не тільки на спортсменів-мнемоніків: легко запам’ятовувати телефонні номери, імена людей, терміни важливих справ — усе це стане в пригоді будь-кому. Особливо, як уважає автор, це може бути корисним дітям — вони дуже швидко й легко опановують навичку запам’ятовування, що безумовно допоможе їм у навчанні.

Шарлотта Бронте (1816–1855) — відома англійська поетеса й письменниця XIX століття, старша з трьох сестер, кожна з яких стала визнаним класиком світової літератури. Творчість Бронте пронизана розважливим і пристрасним роздумом про жіночу долю, активним закликом, доказом людської гідності й самодостатності жіночого характеру.

Роман «Джен Ейр» — чарівна історія любові й обману. Джен Ейр скромна, але горда і незалежна дівчина-сирота, що виховувалася в притулку. Вона здобуває гарну освіту і влаштовується гувернанткою в маєток містера Рочестера. Покохавши один одного, Джен і Рочестер збираються одружитися. Ставши нареченою свого коханого і відчувши небувале щастя, Джен зберігає незалежність і самовладання. Вона продовжує давати уроки його дочці й відхиляє розкішні подарунки нареченого. Але в день весілля відкривається страшна таємниця, що може назавжди зруйнувати мрії закоханих і цілком змінити все в їхньому житті...

Ґабріель Ґарсія Маркес (1927-2014) – колумбійський журналіст, видавець і політичний діяч, один з найвидатніших письменників ХХ століття. Засновник літературного напряму «магічний реалізм». На початку 1960-х років Маркес переїхав з Колумбії до Мексики, і у 1981 році попросив політичного притулку. У 1982 році йому було присуджено Нобелівську премію з літератури: «за романи та оповідання, в яких фантазія та реальність, поєднуючись, відображають життя і конфлікти цього континенту».

Роман «Зустрінемось у серпні», над яким Ґабріель Ґарсія Маркес працював в останні роки свого життя, уперше опубліковано через 10 років після смерті автора — у березні 2024 року, до 97-ї річниці з дня його народження.  Це перший і єдиний роман письменника, центральним персонажем якого є жінка. Ана Магдалена Бах, здавалося б, щасливо живе в шлюбі зі своїм чоловіком ось уже 27 років. Попри це, щороку в серпні вона вирушає на острів, де поховано її матір. І щоразу заводить там  нового коханця на одну ніч, стаючи зовсім іншою людиною, проте розриваючись між пошуками свободи й відчуттям провини.  Ухвалюючи рішення про публікацію цього твору, сини Ґарсія Маркеса зазначили, що в ньому є чимало достоїнств. І ніщо не може завадити «насолоджуватися найвидатнішими рисами прози Ґабо: нестримністю фантазії, поетичністю мови, захопливою оповіддю, глибоким розумінням людей і співчуттям до їхніх переживань та нещасть, особливо в коханні, яке, можливо, є головною темою всієї його творчості».

Оборона Донецького аеропорту стала символом незламності духу українських воїнів у російсько-українській війні. 244 доби українські вояки надлюдськими силами тримали об’єкт, який за військовою логікою і здоровим глуздом втримати було майже неможливо.

Ми небагато знаємо про причини та обставини захоплення Донецька і його аеропорту. Десятки успішних військових операцій Збройних сил і добровольців відбулися в межах оборони ДАП, але свідчень про них вкрай мало.

У першій частині книги автор розповідає історію ДАП від будівництва терміналів до розгортання драматичних подій оборони аеропорту, до його падіння. Про все, що відбувалося тоді день за днем свідчать безпосередні учасники: командири й бійці української армії, добровольці, медики, волонтери, журналісти.

Оборона Донецького аеропорту стала символом незламності духу українських воїнів у російсько-українській війні. 244 доби українські вояки надлюдськими силами тримали об’єкт, який за військовою логікою і здоровим глуздом втримати було майже неможливо.

Ми небагато знаємо про причини та обставини захоплення Донецька і його аеропорту. Десятки успішних військових операцій Збройних сил і добровольців відбулися в межах оборони ДАП, але свідчень про них вкрай мало.

У другій частині книги автор розповідає про останні, найтрагічніші, дні оборони аеропорту. Про все, що відбувалося тоді день за днем,  свідчать безпосередні учасники: командири й бійці української армії, добровольці. Пам’ять про героїв бережуть родини загиблих «кіборгів», їхній подвиг закарбований у віршах і піснях, книгах і фільмах.

Американського письменника, поета і журналіста Говарда Філіпса Лавкрафта (1890—1937) називали Едгаром По ХХ століття. Він працював у жанрі хорору, містики, фентезі та наукової фантастики й був творцем і магістром американської містичної «чорної школи» 20—30-х років минулого століття. За життя Лавкрафт не опублікував жодної книжки і зажив слави серед широкого читацького загалу вже після своєї смерті. Його творчість — невичерпне джерело натхнення для кінематографістів, за його творами знято багато фільмів.

«Сни в оселі відьми» — оповідання Г. Ф. Лавкрафта, написане 1932 року. Волтер Джилмен — талановитий фізик, який до того ж чудово знався на фольклорі. Навчаючись в Архемському університеті, він намагався поєднати точні науки з міфами, щоб визначити зв’язок відомих і невідомих просторів. Йдучи своїм науковим шляхом, він вивчив безліч заборонених книжок, серед яких і жахливий «Некрономікон». Але й цього йому видалося замало — Джилмен вирішив оселитися у старовинному будинку, де, за легендами, досі витає дух відьми Кезії Мейсон, яка вміла переміщатися за межі відомого світового простору, що вона й зробила в ніч перед своєю стратою...

Пантелеймон Куліш (1819—1897) — визначний український письменник, просвітитель і гуманіст, один із фундаторів української національної свідомості і нової літератури. Письменницький талант Куліша виявився у різних художніх жанрах: він писав прозу, вірші, поеми, драми, багато перекладав. В історію української літератури увійшов насамперед як автор першого історичного роману «Чорна рада. Хроніка 1663 року», в якому відтворив події 1663 року, коли після смерті Богдана Хмельницького почалася запекла боротьба за гетьманську булаву.

Мешканці Східної України заслуговують на те, щоб світ усвідомив, що вони пережили за останні роки, як війна зруйнувала їхнє життя. До цього висновку незалежно один від одного прийшли два журналіста – український та угорський, які і написали разом цю книгу. Перший наклад книжки читачі побачили в Євросоюзі (Угорщина). Тепер унікальне видання доступне і в Україні.

Війна рве на шматки тіла солдат, танки, долі людей, руйнує споруди та свідомість. Той, хто побачив війну, ніколи не буде тим, ким був раніше. У когось снарядом розірвало друга, комусь рознесло будинок... Про війну на Донбасі можна говорити багато, але краще за все про неї розкажуть самі герої, учасники і свідки цієї війни.

Снайпери й добровольці, мешканці «сірої зони» й парамедики, капелани і солдати. Усі вони — герої книги «Шмаття війни. Донбас». Вони розповідають свої історії, які створюють одну велику, загальну історію — історію війни, яку принесли до України «зелені чоловічки» та їхні «ляльководи» у «високих кабінетах» на півночі.

Людські долі складають виразну живу картину нескореної України, яка бореться за свою свободу.

1811 рік. Переддень Наполеонівської навали. Над світом рухається Велика комета – грізна  Жовта Відьма, пророчиця біди… Вельмишановне панство – номінально вже російське, за духом – хто який: хто польський, хто український. Садиба Богуслава Ґловацького край Бердичева, шляхта збирається на відкриття охоти – та раптом знайдено вбитого офіцера… А потім, як і очікувалось: розшук, пригоди, Чорний Вершник, підземна в'язниця, отрута, самодурство шляхтичів, продане життя, пістолі та шаблі, бойова дружба та вірність. Злочин розкрито, але… Свавілля влади… Ревіння пожежі… Неминуча загибель, несподіваний порятунок, підземні ходи… Пригоди, гідні Олександра Дюма-батька, і одна з досі невідомих сторінок історії.

Яку Українську Самостійну Соборну Державу хотіли бачити, про яку мріяли і за яку гинули в незліченній до сьогодні кіль­кості ті, хто називали себе «українськими націоналістами»? Якою бачили її Провід ОУН і прихильники Степана Бандери? Чи можна було створити її в умовах нацистської та радянської окупацій?

Конфлікт навколо персони Степана Бандери роздмухується зацікавленими політичними та окремими представниками псев­до­наукових кіл у сучасних Україні, Росії та Польщі, зводиться до примітивного: «за» чи «проти»? І за будь-якого з двох варіантів людина, яка відповідає, автоматично потрапляє в табір навіть не опонентів — кровних ворогів.

Ця книга про людей, які загинули. Написати і зрозуміти їхню історію — означає написати та зрозуміти історію і нашої країни, і її народу, зрозуміти історію тисяч українських родин, історію землі, просоченої людською кров’ю.

Альбера Камю (1913 —1960), французького романіста, філософа, публіциста, лауреата Нобелівської премії 1957 р., за життя називали «володарем дум», і нині він вважається одним з  найвизначніших письменників і мислителів ХХ століття, твори якого перебувають на стику художньої прози і філософського трактату. Камю прагнув залишатися повністю незалежним, перебуваючи в гущавині суспільно-ідеологічної битви, не приставати до жодного із суперницьких таборів, що й знайшло відображення в його творах. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його книжки «Чужий», «Чума», «Падіння», «П’єси», «Вигнання і царство».

«Перша людина»  — незавершений автобіографічний роман Камю, який побачив світ лише через третину століття після смерті автора і мав приголомшливий успіх. Коли 4 січня 1960 року письменник загинув в автокатастрофі, чорновий рукопис «Першої людини» виявили у його дорожній валізі. Роман охоплює життя Жака Кормері від народження до його навчання у ліцеї в Алжирі  — це зворушлива розповідь про дитинство, отроцтво, болісну любов сина до матері, про пошук зниклого батька, але також це роман про історію колоністів у величезному і не завжди гостинному Алжирі, про складні стосунки цієї країни з колоністами, про глибокі наслідки війни та політичної революції…

Наталія Харюзова, директорка приватного жіночого пансіонату в Проскурові, понад усе мріє, щоб заклад отримав статус гімназії. Бездоганна репутація — запорука успіху в цій справі. Але провокації недругів усе можуть звести на пси. Пансіонат опиняється у центрі політичних злочинів, а сестра директорки тікає від її надмірної опіки з коханим. Чи зможе Харюзова, яка й сама опиняється під арештом, вистояти і здійснити свою мрію? І головне — хто ж у цій історії справді на її боці?

Починаючи з 1935 року і до самої смерті у 1960-му, коли він загинув в автомобільній аварії, Альбер Камю, письменник, який ще за життя став класиком французької літератури, вів свої так звані зошити. Щоб уникнути плутанини із іншими нотатками — «Зошитами Альбера Камю», — перші видавці обрали назву «Щоденники».

У цих записах письменник намагається зрозуміти світ і самого себе, в них можна побачити його творчі пошуки і роздуми, за якими постає образ людини з активною життєвою позицією: «Ставити питання про абсурдний світ — значить спитати: “Чи змиримося ми з відчаєм і нічого не робитимемо?” Гадаю, що жодна чесна людина не може відповісти “так”».

На сторінках цієї книги, що адресована не тільки політикам, журналістам, політологам, а й тим читачам, які мають бажання дізнатися більше про історію своєї країни, автор намагається сформувати цілісне, несуперечливе уявлення про феномен національних протодержавних утворень на території сучасної України в 1917—1920 рр. Данило Яневський сформулював свої варіанти відповідей на питання: що таке «українські національно-визвольні змагання»?, що приховує термін «Українська революція»?, яку історію написав Михайло Грушевський? Будь-яка подія має свої наслідки, тож пропоную ознайомитися з усіма подробицями та пруфами.

Томас Еріксон (нар. 1965) — шведський письменник, психолог з соціальних комунікацій, біхевіорист та особистий тренер.

Як письменник він дебютував у 2011 році з кримінальною серією про біхе­віориста Алекса Кінга.

Томас написав дві науково-популярні книги про спілкування та поведінку людей — «В оточенні ідіотів» і «В оточенні психопатів».

«В оточенні ідіотів» — бестселер 2015—2018 років. Томас Еріксон поділяє людей на чотири кольорові типи. Він описує логіку поведінки, темперамент, систему цінностей представників кожного з кольорів.

Чому одних людей ми розуміємо з півслова, а інших не розуміємо взагалі? Чому дуже успішні люди інколи здаються нам ідіотами і психопатами? Як подивитися на себе очима інших людей і навчитися розуміти навіть тих, хто на нас абсолютно не схожий?

Книга допомагає краще сприймати людей з різними типами поведінки й ефективно з ними спілкуватись і може стати настільною для керівників, психологів, менеджерів усіх рівнів.

На сторінках цієї книги, що адресована не тільки політикам, журналістам, політологам, а й тим читачам, які мають бажання дізнатися більше про історію своєї країни, автор намагається сформувати цілісне, несуперечливе уявлення про феномен національних протодержавних утворень на території сучасної України в 1917—1920 рр. Павло Скоропадський – герой російсько-японської та Першої світової війни, корпусний командир, ініціатор його, корпусу, українізації, нащадок старшинського козачого роду. Особиста харизма генерал-лейтенанта, наявність такої-сякої професійної команди відкривали можливості стабілізувати соціально-економічну, політичну ситуацію в країні. Але того не сталося. Чому? Саме про це текст, який Ви тримаєте в руках.

Володимир Лис — український прозаїк, драматург, журналіст. Лауреат Коронації слова, Гранд-Коронації та інших літературних конкурсів. Автор численних творів різноманітних жанрів.

У його новому романі «Максим Гонтар» укотре переплітаються історичне минуле й сучасність, індивідуальні людські долі представників різних поколінь і суспільно значущі процеси, вічні цінності та новітні технології. Головний герой — молодий інтелектуал-нонконформіст, історик, науковець і публіцист, справжній патріот, який не лише на словах відстоює свої принципи, а й власними вчинками доводить вірність прадавнім героїчним традиціям свого народу. Відносини батьків і дітей, пошук свого місця в житті, розділене та нерозділене кохання, щира дружба й підступна зрада, пам’ять і забуття — ось далеко не повний перелік проблем і ситуацій, розв’язання яких розгортається на сторінках роману. Складні перипетії міжособистісних стосунків, роздуми, почуття й переживання персонажів твору, наших сучасників, проходять випробування часом і суворою реальністю подій в Україні ХХІ століття, коли їм урешті-решт самим доводиться творити історію та ставати її часткою…

У серії «Великий роман» також вийшли друком книжки Володимира Лиса «Вифлеєм» і «Століття Якова. Людина в п’яти масках».

Георгій Касьянов (народ. 1961 р.) — український історик, доктор історичних наук, професор. Стажувався і викладав в університетах Європи, США, Канади, Австралії, Японії. Автор близько двохсот наукових розвідок, опублікованих українською, російською, білоруською, польською, німецькою, англійською, фінською мовами.

Саме про те, як представлений Голодомор в історіографії, політиці, пам’яті, міжнародних відносинах, внутрішньополітичній боротьбі в Україні, — ця книга. Автор задається питанням, наскільки професійний історик може бути незалежним від впливу політики і настроїв суспільства. Політика впливає на історіографію чи історіографія на політиків? Як формується і чи змінюється історична пам’ять під дією сучасних політичних процесів? Ці та інші питання розглядаються на прикладі становлення та поширення історичного образу Голодомору 1932—1933 років в Україні.

Володимир Лис – український прозаїк, драматург, журналіст, якого називають народним письменником. Переможець Коронації слова і Гранд-Коронації, інших літературних конкурсів. Автор численних романів, повістей, радіоп’єс і п’єс для театру, новел і есеїв. Автор роману «Вифлеєм», який вийшов друком у видавництві "Фоліо".

До оселі поліського селянина Якова Меха потрапляє чужа дівчина, яка ставить просте, на перший погляд, запитання: «Діду, а ти любив?» І накочуються хвилі спогадів: про далеке дитинство, про перше драматичне кохання із сусідською дівчиною, про велику любов, яка принесла і сімейне щастя, і сповнене радощів, здобутків і втрат життя довжиною в ціле століття…

Григорій Савич Сковорода (1722—1794) — український філософ-містик, богослов, поет, педагог, можливо, і композитор літургійної музики. Він мав значний вплив на сучасників і подальші покоління своїми байками, піснями, філософськими творами, а також способом життя, через що його називали «Сократом».

Феномен Григорія Сковороди в тому, що він залишається близьким і сучасним для нових поколінь, попри те, що вже змінилися кілька епох. У кожній новій генерації знаходяться люди, які мають Сковороду «за свого», люблять його як друга і шанують як учителя. Простота Сковороди схожа на гладінь моря, глибину якого зможе уявити лише той, хто захоче найглибше пірнути.

Розпад Радянського Союзу відкрив шлях віковічній мрії багатьох поколінь українців. Здавалося б, далі все просто: живи та радій незалежному життю... Однак біда в тому, що при владі в цілому лишилися все ті ж персони, які продовжили політику тотального пограбування країни. До того ж зазнав краху усталений стиль життя, що раніше здавався «вічним», почалася напружена конкуренція на ринку праці, гіперінфляція й інші небачені досі речі. Все це породжувало непевність у майбутньому. Ті, кого ці зміни вкрай налякали, намагалися тікати за кордон у пошуках кращого життя. А ті, хто залишився, поділились на два прошарки: більшість намагалася вижити за будь-яку ціну, аби тільки не опуститися на соціальне дно, меншість боролася за зміни на краще, хоча й не завжди вдало долаючи все нові перешкоди. Здавалося, прекрасним шансом на оновлення країни стала Помаранчева революція (точніше — фронда) 2004 року...

Ця книга — справжній літопис невеселого життя найпопулярнішого й донині в Україні гумориста Остапа Вишні (1889—1956), який відбував сталінську «десятирічку» в концтаборах.

Її упорядник, автор вступної статті й приміток, відомий літературознавець і архівіст Сергій Гальченко ще в 1989 році обстежив архіви Ухтпечлагу тодішньої Комі АРСР і зібрав матеріали, які вперше друкуються в такому повному обсязі. Основою праці стали документи слідчої справи за 1933—1934 роки та комплекс архівних матеріалів із двотомної справи-формуляра на Остапа Вишню, в якій зібрані донесення понад півсотні секретних агентів спецорганів за 1922—1955 роки. В процесі слідства, яке велося методами фізичного і психологічного натиску, Остап Вишня визнав «провину»: нібито він мав особисто вбити партійного лідера республіки П. П. Постишева, за що був покараний десятирічним ув’язненням у таборах особливого режиму.

У книзі в хронологічній послідовності подаються записи із унікального документа тієї епохи — табірного щоденника Остапа Вишні — та його листи із концтаборів, де довелося перебувати письменнику. Це своєрідні шедеври літературної творчості, часто наповнені не традиційним українським, а чорним гумором страждальця-гумориста.

Публікуються і деякі літературні твори Остапа Вишні, які викликали шквал вульгарно-соціологічної критики із звинуваченнями письменника у буржуазному націоналізмі й навіть у фашизмі, а також листи та спогади його рідних і тих людей, з якими гуморист сидів в одній камері чи перебував в одному концтаборі.

Ця книга, що творилася упродовж тридцяти років, є свідченням боротьби системи із митцями, найталановитіші з яких зазнавали репресій і знищення.

«Сага про Форсайтів» — головний твір англійського письменника Джона Голсуорсі (1867—1933), що приніс автору світову славу. Написана як сімейна хроніка, «Сага» розповідає історію родини Форсайтів, яка уособила долі свого класу і своєї епохи. Форсайти — респектабельні буржуа, чиє життя цілком підпорядковане власницьким інтересам, що становлять основу їхнього добробуту і могутності. В прагматичному світі Форсайтів не визнають ні романтичних захоплень, ні повнокровних почуттів. І цей світ перетворюється на хаос, коли горіння серця охоплює того чи іншого з його мешканців, які обирають свій шлях до щастя. Форсайтівській твердині, що, здається, була непорушною, вже несила здолати протистояння поколінь та нестримний дух нового часу. Другу і третю частини трилогії «Сага про Форсайтів» складають романи «В зашморгу» і «Здаємо в оренду» та інтерлюдії «Останнє літо Форсайта» і «Пробудження».

Владлен Мараєв народився 1988 року в Києві. Закінчив магістратуру й аспірантуру історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Кандидат історичних наук (2014). Автор понад 280 наукових і науково-популярних публікацій, співавтор 5 навчальних і навчально-методичних посібників. Провідний науковий співробітник Науково-дослідного центру гуманітарних проблем Збройних Сил України, з лютого 2019 року – ведучий програми «Історичний Контекст» на каналі «Ісландія». Сфера наукових інтересів: історія кінця XIX – початку XX століття, Українська революція 1917–1921 років, історія Києва.

«Україна, 1918: Хроніка» – це огляд найбільш значущих для історії нашої Батьківщини подій, що трапилися у скорочений календарною реформою рік. Проголошення самостійності Української Народної Республіки, укладення Брест-Литовського миру з Центральними державами, гетьманський переворот і проголошення Української Держави під керівництвом Павла Скоропадського, заснування Української Академії наук, антигетьманське повстання під проводом Директорії та відновлення Української Народної Республіки — такої «програми» цілком могло вистачити на декілька десятиліть, але усе це і навіть більше вмістив у себе короткий 1918-й. Основну увагу приділено тим подіям, які, на думку автора, є найбільш важливими, цікавими й визначальними для подальшого розвитку нашої країни. Популярний виклад матеріалу в поєднанні з ілюстраціями й наведеними історичними джерелами (державними документами, газетними повідомленнями, щоденниковими записами і спогадами військових та політичних діячів того часу) сприяє легкому прочитанню і дає змогу усвідомити, скільки зусиль було докладено для того, щоб Україна стала незалежною.