Микола Хвильовий — один з найточніших діагностів своєї революційної доби. Автор, який, як ніхто, розумів особливості життєвого вибору своїх сучасників. Письменник, який зрештою й сам вирішив не чекати неминучого арешту і 13 травня 1933-го вистрілив собі у скроню.
Його ім’я стало забороненим. Навіть могилу Хвильового зрівняли із землею, а на її місці влаштували «парк культури й відпочинку». Немає могили, немає пам’ятника, немає текстів… Здавалося б, усе втратилося безповоротно. Втім через роки тексти Хвильового віднайшли свій шлях додому.
У цій книжці ви знайдете три твори Миколи Хвильового — «Повість про санаторійну зону», «Сентиментальна історія» та «Я (Романтика)». Тексти, за якими можна уявити, яким він був, якою була та епоха. Персонажі Хвильового — «безґрунтовні романтики», герої, сповнені розпачу, не здатні навести мости між власним романтичним світоглядом і реальністю, в якій ці цінності втрачають сенс.
Таємнича карта, безлюдний острів, захопливий пошук скарбів, смертельні сутички з піратами — у всесвітньо відомому романі Роберта Луїса Стівенсона є все, що потрібно справжнім поціновувачам морських пригод. Юний Джим Гокінс, капітан Смоллетт, сквайр Трелоні, лікар Лівсі та власник таверни «Підзорна Труба» Джон Сільвер разом із командою вирушають у ризиковану експедицію. Маючи цінну карту, вони прагнуть потрапити на безлюдний острів, де заховані скарби легендарного пірата Флінта. Але під час подорожі з’ясовується, що частина команди з піратським минулим замислила недобре. Щоб зберегти собі життя та врешті знайти заповітний скарб, Джиму та його друзям доведеться виявити неабияку кмітливість і навіть узяти до рук зброю.
Молодий англієць Ніколас Ерфе зголошується замістити вакантне місце вчителя на далекому грецькому острові, аби лишень забути про нещасливе кохання та чкурнути від буденних клопотів. На острові його дружба з мільйонером-відлюдником перетворюється на таємничу — і смертоносну — гру, сповнену жорстокості, наруги, спокуси та зради. Із тим як Ніколас дедалі глибше втягується в психологічну гру трикстера, йому стає щораз складніше відрізнити минуле від сьогодення, фантазію від реальності. Він мусить стати відчайдухом, щоб боротися за можливість зберегти здоровий глузд і просто вижити.
Джон Фаулз майстерно викладає скрупульозне дослідження складнощів влаштування людського розуму: калейдоскоп тривожного, захопливого і спокусливого, що перетворює роман «Маг» на шедевр світової літератури.
Джордж Орвелл (1903—1950) — англійський письменник, що став всесвітньо відомим завдяки роману-антиутопії «1984».
Роман «Бірманські дні» був опублікований 1934 року. Автор описує своє життя на службі в колоніях Британської імперії, використовує реальні події у вигаданій історії. Дія роману відбувається у 1920-х роках в імперській Бірмі, у вигаданому місті. Герої роману — англійці-колоністи, які ставлять себе вище за аборигенів, але займаються дрібними чварами і місцеві жителі, що на вигляд європеїзувалися, але всередині залишилися «таємничим сходом», недоступним розумінню британців. У центрі твору — трагічна доля англійця, який втратив віру в Імперію.
Дві жінки прагнуть любові, уваги й турботи, кохання чоловіка, хочуть пізнати життя в його повноті, але їхні ж заплутані стосунки заважають їм це здійснити. Донька впевнена, що має право втручатися в особисте життя матері, яка рано овдовіла й збирається заміж. Мати намагається уникнути конфліктів, через які сімейні будні перетворюються на пекло. Етика невтручання з боку подруги, яка є відомою особистістю й психологом, не дає змоги змінити закономірний хід подій, аж поки обидві жінки не усвідомлять, що самі мусять відповідати за власні вчинки і слова. Хто насправді винен у тому, що життя летить шкереберть: мати, донька чи..?
Книга про кожного з нас.
Вперше в Україні та українською.
У центрі уваги письменниці є людська душа з її постійними суперечностями і метаннями, непогамовна в пошуках свого місця в цьому роз’єднаному світі, в його розірваних зв’язках. Письменниця переносить фокус свого художнього зображення із зовнішнього світу на світ внутрішній, являючи у своїх творах, зокрема в блискучих щодо художнього вирішення новелах, протистояння цих двох світів, їх постійний антогонізм.
Новели Кейт Шопен – це спогади, не стерті часом, про життя рабовласницької Кoнфедерації з її мораллю, побутом, традиціями, колоритом. Це низка людських історій з їхніми життєвими колізіями, написаних живою, проникливою мовою безпристрасного оповідача, яка вражає до глибини душі.
Валер’ян Підмогильний (1901—1937) — один з найвизначніших прозаїків доби Розстріляного відродження, перекладач, літературознавець, мовознавець. Сприяв входженню української літератури до європейського культурного простору.
В інтелектуально-психологічній прозі В. Підмогильного самотність та відчуженість головних персонажів породжені несвободою людини в абсурдному світі. Остап Шаптала, герой однойменної повісті, після смерті рідної сестри відчуває перед нею провину та потрапляє в «межову ситуацію». Письменник застерігає від ілюзій та пошуку об’єктів поклоніння, якими можуть бути не лише люди, а й ідеї, речі та образи. Герой «Повісті без назви» розшукує у місті чарівну незнайомку, щоб заново осягнути цінність людського існування. Цей твір містить роздуми про мету мистецтва, а отже, частково розкриває естетичні погляди В. Підмогильного.
У серії «Рідне» також вийшли друком книжки В. Підмогильного «Добрий Бог. Оповідання», «Місто» та «Невеличка драма».
Писати Альбер Камю почав у передвоєнний період. 1937 і 1938 рр. в Алжирі виходять збірки його коротких лірично-філософських есеїв і нарисів «Спід і лице» та «Шлюбний бенкет», де у вільній формі, що поєднує філософські медитації та ліричні відступи, знаходить відображення його «середземноморське» світовідчуття. Ці дві ранні збірки, а також короткі есеї, що увійшли 1954 р. до збірки «Літо», — пролог до всієї творчості Камю, адже в них напряму висловлені аксіоми, що визначили його письменницький почерк і яким судилося стати відправними для всіх подальших пошуків письменника.
Валер’ян Підмогильний (1901—1937) — український письменник і перекладач, один із найвидатніших прозаїків українського «розстріляного відродження».
Минуло майже сто років від написання роману «Місто», але він і досі є актуальним. І сьогодні мрійники вирушають у мандри, полишаючи свої домівки в селах, у пошуках кращої долі й далеко не завжди знаходять те, що шукають.
Молодий енергійний сільський юнак Степан Радченко приїздить до Києва, вступає до економічного вишу й сподівається повернутися з новими знаннями на село. Він зустрічається із сільською дівчиною Надійкою, сумлінно навчається в інституті, але гординя й амбіції беруть своє, і Степан вирішує підкорити місто…
Після масових репресій інтелігенції 1930-х років, під які потрапив також і Валер’ян Підмогильний, роман «Місто», як і інші твори письменника, був заборонений до 1989 року.
«White Fang» is an adventure novel by American writer Jack London (1876—1916). The main character is a wolf named White Fang. It is a story of a wolf that was tamed in times of gold fever on Alaska. A big part of the story is shown from animals’ perspective.
«Біле Ікло» — пригодницький роман американського письменника Джека Лондона (1876—1916), головним героєм якого є вовк на прізвисько Біле Ікло. Це розповідь про долю прирученого вовка під час золотої лихоманки на Алясці. Значну частину історії показано очима тварин.
Едгар Аллан По (1809—1849) — американський поет, прозаїк, критик, редактор, один із перших професійних письменників США, який жив тільки літературною працею й зазнав слави й популярності. Проте його не відразу зрозуміли й оцінили на батьківщині. Його життя, як і його твори, сповнено трагізмом і таємницею.
Одне з найвідоміших оповідань Едгара По «Золотий жук» — про пошук піратських скарбів, що нагадує дитинство й пригоди. Головний герой Вільям Легран — відлюдник із різким характером. Саме Леграна слід уважати прототипом Шерлока Холмса.
Тандем проникливого сищика-аматора та його колеги, заплутаний злочин, непередбачувана розв’язка — про все це в оповіданнях «Убивства на вулиці Морг», «Викрадений лист».
«Правда про історію з містером Вальдемаром» дуже коротка й проста розповідь: гіпнотизер-дослідник бажає з’ясувати, чи схильна людина в стані агонії до дії гіпнозу та якою мірою і як довго можна затримати гіпнозом настання смерті. Він піддає месмеричному впливу свого приятеля Ернеста Вальдемара, який вмирає від сухот.
Джордж Орвелл (справжнє ім’я — Ерік Артур Блер) — англійський прозаїк, есеїст, журналіст і критик. Його творчість характеризується пронизливою соціальною критикою, опозиційністю до тоталітаризму та відвертою підтримкою демократичних прагнень людства. Автор та популяризатор в політичному дискурсі терміна «холодна війна». Повість «Колгосп тварин» — один із найвідоміших у світі алегоричних творів — вперше опублікована 17 серпня 1945 року. За словами Орвелла, у книзі описано події революції 1917 року в Російській імперії й становлення епохи сталінської диктатури в Радянському Союзі. Орвелл був нещадним критиком Йосипа Сталіна і ворогом сталінізму ще з часів громадянської війни в Іспанії. Орвелл вважав, що у Радянському Союзі панує жорстока диктатура, заснована на культі особистості та посилена пануванням терору. Легковпізнавані персонажі та події книги дають можливість поглянути на криваві та страшні сторінки історії нашої держави з нової точки зору, та отримати щеплення від ідей комунізму на багато поколінь вперед.
Поема Абулькасима Фірдоусі «Шах-наме» — одне з вершинних явищ світової літератури, епопея іранського народу. Вона охоплює період правління п’ятдесяти легендарних шахів Ірану та поділяється на міфологічну, героїчну й історичну частини. Поет із великою майстерністю поєднав народні перекази та історичні свідчення багатьох джерел. Окрім цікавих сюжетів, поема знайомить сучасного читача з основами зороастрійського релігійного світогляду, для якого характерна боротьба світлих і темних сил, добра і зла, ідеали високої моралі та справедливості. «Шах-наме» переклали багатьма мовами світу, українцям подарували її окремі розділи Агатангел Кримський та Василь Мисик. Четверта книга епопеї Абулькасима Фірдоусі «Шах-наме» містить оповідь про Сіявуша, Кей-Кубада, сина шаха і таємничої красуні, який не посів престолу через підступність дружини шаха Судабе, а потім загинув за наказом володаря Турану Афрасіяба. Але від шлюбу Сіявуша і дочки Афрасіяба Фаранґіс народився Кей-Хосров, який згодом стає шахом Ірану і месником за смерть батька.
Анатолій Дімаров (Анатолій Гарасюта — 1922–2014) народився в Миргороді на Полтавщині в учительській сім’ї. Коли родину розкуркулили, заради безпеки дітей батьки розлучилися. Його мати вказала що чоловік помер, змінила документи й дала дітям своє дівоче прізвище.
«Містечкові історії» — це серія невеличких повістей, у яких автор висуває низку морально-етичних проблем життя українців за радянських часів.
Жива мова, цікаві герої та сюжет занурюють у світ українського села, починаєш розуміти людей довкола. Автор не робить своїх героїв ідеальними — вони такі, якими є звичайні люди зі своїми вподобаннями й недоліками.
Героям повістей притаманні висока громадська активність, готовність прийти на допомогу, вміння обстоювати свої життєві переконання. Такі герої, як Панас Юхимович, Загурко, Кобзик — люди безпринципні й нестійкі. Пішовши на компроміс із власною совістю, вони самоізолювалися, збайдужіли до всього, крім свого добробуту.
Анатолій Дімаров (1922–2014) написав «Міські історії» у роки своєї творчої зрілості. Проте не тільки досвідченість автора сприяла тому, що вони посіли незаперечне місце серед знакових творів його чималенького доробку й набули популярності в читачів. У часи несвободи й «грому перемог» соцреалізму ці оповіді привертали увагу насамперед незвичною тематикою – родинні стосунки, страждання й радощі героїв. Не надумані, не штучні. Адже, за словами письменника, він в архіви не ходив, очевидців не шукав. Те, що зворушувало в житті, те й описував. І робив це завжди з неабиякою майстерністю, бо володів особливим даром бачити душу людини, розуміти тих, хто жив непомітно для інших, наче скрадаючись і водночас переживаючи значні потрясіння, потерпаючи від несправедливості, щиро радіючи несподіваним подарункам долі. Ці непрості історії спонукають до роздумів: автор, зазвичай психологічно тонко змалювавши ситуацію, усувається від оцінювальних суджень.
The storytelling method is the study of language with the help of short stories. Stories help to practice grammar and vocabulary, promote imagination, speaking, listening, and writing. This technique is perfect for different age groups, children, as well as teenagers, and adults.
The book contains stories and fairy tales by Flora Annie Steel, Ernest Thompson Seton, Katharine Pyle, Joseph Rudyard Kipling, Frances Freeling Broderip, W. H. Hudson, Louisa May Alcott, Edith Nesbit, Lucretia P. Hale, George Madden Martin for children and elementary school students.
Сторітелінг — це вивчення мови за допомогою історій. Розповіді допомагають відпрацьовувати граматику та словниковий запас, сприяють розвитку уяви, говоріння, слухання, письма. Цей прийом ідеально підходить для різних вікових груп, дітей, а також підлітків та дорослих.
Книга містить історії та казки Флори Енні Стіл, Ернеста Томпсона Сетона, Кетрін Пайл, Джозефа Редьярда Кіплінга, Френсіс Фрілінг Бродеріп, В. Х. Хадсон, Луїзи Мей Олкотт, Едіт Несбіт, Лукреції П. Хейл, Джорджа Меддена Мартіна для учнів початкової школи (1— 4 класи).
The storytelling method is the study of language with the help of short stories. Stories help to practice grammar and vocabulary, promote imagination, speaking, listening, and writing. This technique is perfect for different age groups, children, as well as teenagers, and adults.
The book contains stories by Arthur Conan Doyle, Joseph Rudyard Kipling, Jack London, W. H. Hudson, Louisa May Alcott, Saki, Dinah Mulock Craik, Maria Edgeworth, Gilbert Keith Chesterton for middle school students.
Сторітелінг — це вивчення мови за допомогою історій. Розповіді допомагають відпрацьовувати граматику та словниковий запас, сприяють розвитку уяви, говоріння, слухання, письма. Цей прийом ідеально підходить для різних вікових груп, дітей, а також підлітків та дорослих.
Книга містить новели Артура Конан Дойла, Джозефа Редьярда Кіплінга, Джека Лондона, В. Х. Хадсон, Луїзи Мей Олкотт, Сакі, Діна Мулок Крейка, Марії Еджворт, Гілберта Кіт Честертона, рекомендовані для учнів середньої школи (5—7 класи).
The storytelling method is the study of language with the help of short stories. Stories help to practice grammar and vocabulary, promote imagination, speaking, listening, and writing. This technique is perfect for different age groups, children, as well as teenagers, and adults.
The book contains stories by Jack London, S. Weir Mitchell, Arthur Conan Doyle, Saki, Lucretia P. Hale, Ernest Thompson Seton for high school students.
Сторітелінг — це вивчення мови за допомогою історій. Розповіді допомагають відпрацьовувати граматику та словниковий запас, сприяють розвитку уяви, говоріння, слухання, письма. Цей прийом ідеально підходить для різних вікових груп, дітей, а також підлітків та дорослих.
Книга містить новели Джека Лондона, Сайласа Вейр Мітчелла, Артура Конан Дойла, Сакі, Лукреції Хейл, Ернеста Томпсон Сетона для старшого шкільного віку (8—11 класи).
До збірки «Вибране» увійшли твори письменників Миколи Зерова (1890–1937) і Євгена Плужника (1898–1936).
Микола Зеров — визнаний лідер групи неокласиків, які встанови ли нові стандарти літературної майстерності, модернізували поетичну мову, означили європеїстську традицію в українському письменстві. Євген Плужник — винятковий і неповторний поет-імпресіоніст і прозаїк. Його твори сповнені ідеєю гуманізму, а своїми особистими ви тонченими враженнями та спостереженнями за мінливими людськими відчуттями і переживаннями він прагнув поділитися з читачем і вплинути на його світогляд.
Мігель де Сервантес Сааведра (1547—1616) прожив життя, повне пригод і драматичних подій. Він воював, був поранений, провів 5 років у полоні, сидів у в’язниці, бувши несправедливо засуджений. Писав п’єси, оповідання та повісті, а зажив слави романом «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі», який 2002 року був визнаний Нобелівським інститутом найкращим літературним твором в історії людства.
Бідний сільський гідальго, Алонсо Кіхано, начитавшись романів про благородних лицарів, мандрує разом з вірним Санчо Пансою. Відтепер він — Дон Кіхот з Ламанчі, Лицар Сумного Образу. Скотарку із сусіднього села він уявляє прекрасною дамою Дульсінеєю Тобоською, заради якої готовий на подвиги. Заїжджий двір Дон Кіхот вважає феодальним замком, мідницю цирульника — золотим шоломом. Але всі його героїчні вчинки закінчуються тяжкою й водночасно смішною історією...
Мігель де Сервантес Сааведра (1547—1616) прожив життя, повне пригод і драматичних подій. Він воював, був поранений, провів 5 років у полоні, сидів у в’язниці, бувши несправедливо засуджений. Писав п’єси, оповідання та повісті, а зажив слави романом «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі», який 2002 року був визнаний Нобелівським інститутом найкращим літературним твором в історії людства. Усі спроби навести на розум Дон Кіхота та змусити його відмовитися від лицарських подвигів виявилися безрезультатними. Він знову вирушає в подорож і в дорозі зустрічає дука і дукиню, які вже чули про Лицаря Сумного Образу та його зброєносця. Дук запрошує Дон Кіхота й Санчо у свій замок, де з героями трапляється безліч пригод: Дон Кіхот «звільняє від чар» бородату дуенью, а Санчо Пансу призначають губернатором острова.
Ніжна душею бунтарка, яка жила на зламі епох, країн і світів. Майстерна мисткиня, яка словами малювала чарівні пейзажі й влучні психологічні портрети. Це Ольга Кобилянська — письменниця, яка підписувала твори власним ім’ям за часів, коли її колеги ховалися за псевдонімами.
Якщо вам хочеться зупинитися й відпочити душею чи набратися сил для руху вперед — саме її твори надихнуть вас. Драматична історія «В неділю рано зілля копала» покаже нові грані кохання. А героїні повістей «Царівна» й «Людина» — живі, рішучі, волелюбні — поділяться з вами світлом своїх душ і допоможуть розгорнути крила, щоб летіти до мрії.
Філіп у ранньому дитинстві втратив батьків, і його виховав двоюрідний брат Емброуз. Хлопці майже весь час проводили разом у рідному маєтку. Згодом Емброуз був змушений виїхати до Італії на лікування. Там він зустрів далеку родичку Рейчел, закохався в неї та несподівано вирішив одружитися... Однак після весілля чоловік загадково помер. Філіп підозрює в убивстві дружину брата: Емброуз у листах щось писав про спроби його отруїти. Та коли чарівна Рейчел з’являється в маєтку, Філіп сумнівається у своїх підозрах — жінка зовсім не схожа на вбивцю...
У новелах О. Генрі дуже важливим є елемент театральності, що, безсумнівно, пов’язаний з фаталізмом самого автора, вірою у Випадок або Долю. Звільняючи своїх героїв від «глобальних» роздумів і рішень, О.Генрі ніколи не відвертає їх від моральних орієнтирів: у його маленькому світі діють тверді закони етики, людяності — навіть у тих персонажів, чиї дії не завжди погоджуються із законами.
Читач мимоволі співчуває героям — сміливцям з авантюрних історій про Дикий Захід, шахраям-романтикам, «маленьким американцям», які шукають свою мрію на вулицях мегаполіса.
Серед письменників та інтелектуалів минулого сторіччя, творчість яких викликала великий інтерес серед інтелігенції Заходу й чинила на неї значний вплив, одне з чільних місць належить французькому письменнику, лауреату Нобелівської премії Альберу Камю (1913—1960). Вагомість його внеску в літературу і духовну культуру ХХ сторіччя важко переоцінити. Цікавість сучасного читача до творів Камю аж ніяк не зменшилась. Тож можна з певністю сказати, що творчість цього письменника витримала найсуворішу і найсправедливішу перевірку — перевірку часом.
«Чужий» (1942) — дебютна повість Альбера Камю, яку вважають творчим маніфестом письменника, його проповіддю абсолютної свободи. Людське існування представлено в ній як ланцюжок випадковостей, що практично не залежать від волі людини, яка пристосовується як може до пропонованих умов. Провина головного героя повісті Мерсо у тому, що він не грає за нав’язаними йому правилами, відмовляючись брехати собі та іншим, навіть якщо це шкодить його власній вигоді. Це й перетворює його на чужинця, неприйнятного для суспільства.
Жозе Сарамаґо (1922—2010) — португальський письменник, якого вважають одним з найвпливовіших літераторів сучасності, лауреат Нобелівської премії 1998 року. Його твори перекладено 30 мовами світу, а їхній загальний наклад сягає двох мільйонів примірників. Одним із «секретів успіху» Сарамаґо є його унікальний стиль письма (з особливим синтаксисом і пунктуацією) — текст, повний магії, фантастики, реальності, філософської глибини, де слова набувають нових, несподіваних значень. Через провокативність і альтернативні погляди Сарамаґо навколо його книг неодноразово розгорялися політичні та церковні скандали.
«Сліпота» — це історія про те, як в одному безіменному мегаполісі люди раптом всі осліпли, крім однієї жінки, і до чого це призвело. Це алегорія про людське життя — безжально-іронічна, приголомшливо-страшна і до сліз прониклива. І все ж вона вселяє впевненість, що людина спроможна все подолати, і після прочитання цієї книги, за визнанням численних читачів, хочеться дивитися на світ широко відкритими очима і просто — жити. Тому що нічого важливішого за це й бути не може.
Джозеф Конрад (1857–1924, справжнє ім’я — Теодор Юзеф Конрад Корженьозський) народився в місті Бердичеві, колишньої Подільської губернії. Поляк за походженням, він отримав визнання як класик англійської літератури. Автор захопливих романів про морські пригоди.
Роман «Визволення» — найбільший і найкращий із романів Конрада, над яким він працював майже двадцять років. У ньому він розповідає про тяжке життя індонезійського народу, що веде жорстоку боротьбу з колонізаторами.
Далеко на сході між глибинами двох океанів загубилися великі й малі острови, населені вільними нечисленними малайськими племенами. Капітан Лінгард, один із небагатьох, хто відвідував ці місця, давно замислив дуже важливу справу. І хто б міг подумати, що йому на заваді стане беззахисна яхта, яка сіла на мілину в цих маловідомих місцях, а її господар вперто відмовляється від допомоги Лінгарда. На цій яхті капітан знайомиться з чарівною молодою жінкою… його чекають таємничі й небезпечні пригоди, любов і втрати.
Еміль Золя (1840 – 1902) – видатний французький письменник, журналіст, критик, відомий як засновник і головний теоретик натуралістичної прози, який прагнув науково обґрунтувати свій літературний метод, шукаючи зв’язок між природним та соціальним корінням людської психології.
Неухильно дотримуючись свого кредо «Nulla dies sine linea» («Ані дня без рядка»), Золя вдалося стати одним із найпопулярніших письменників останньої чверті ХІХ ст. світового рівня, започаткувати окремий літературний напрям, втілити свій найбільший творчий задум – написати цикл з двадцяти романів «Ругон-Макари» (1870 – 1893), «природну і соціальну історію однієї родини за часів Другої імперії». Більшість його творів перекладено десятками мов та екранізовано. Золя також прославився участю в справі Дрейфуса, надрукувавши на початку 1898 року в газеті «L’Aurore» статтю «Я звинувачую», після чого мусив тікати до Англії через загрозу ув’язнення.
«Пастка» – один із найголовніших творів Еміля Золя, в якому письменник повною мірою реалізує свій творчий метод. «Пастка», «найнатуралістичніший» роман в усьому доробку автора, зазнав шаленої критики за відверту фізіологічність і стиль та водночас приніс письменникові світову славу й визнання.
Дія твору відбувається в паризькому передмісті середини ХІХ ст. На прикладі однієї родини Золя змальовує побут і проблеми нижчих верств населення тогочасної Франції, показує вплив середовища на людину, говорить про роль жінки в суспільстві, висміює людське невігластво. Відвертість, безкомпромісність, ба навіть жорстокість роману роблять його блискучим літературним артефактом, актуальність якого не тьмяніє й понині.
Повість Івана Яковича Франка «Для домашнього огнища» спершу побачила світ польською мовою в 1892 році і лише через кілька років – українською. Описані у ній події відбуваються в Галичині і пов’язані з сім’єю капітана Антося Ангаровича, котрий, повернувшись із Боснії додому, пізнає жахливу істину про діяльність його коханої дружини. Автор майстерно будує сюжет, зберігаючи інтригу до кінця.
До видання ввійшли вибрані твори класика українського письменства Івана Яковича Франка — поезії зі збірок «З вершин і низин», «Зів’яле листя», «Мій Ізмарагд», «Із літ моєї молодості», а також поеми «Іван Вишенський» та «Мойсей».
«Anne of Green Gables» is the first and most famous novel by Canadian writer Lucy Maud Montgomery (1874–1942). A single brother and his sister decide to adopt a teenage boy so he could help with the household. Due to a misunderstanding, however, comes the red-haired girl Anne Shirley... The action of the novel unfolds in the late XIX century.
«Енн із Зелених Дахів» — перший і найвідоміший роман канадської письменниці Люсі Мод Монтгомері (1874–1942). Самотні брат і сестра вирішують усиновити хлопчика-підлітка, який міг би допомагати по господарству. Однак через непорозуміння приїжджає рудоволоса дівчинка Енн Ширлі... Дія роману розгортається наприкінці XIX століття.
Рівень складності – Intermediate
«Anne of Avonlea», a novel by Canadian writer Lucy Maud Montgomery (1874–1942), is a sequel to «Anne of Green Gables». After the Royal Teachers’ Seminary, Anne returned to Avonley to teach at a local school. She makes new friends, Anne experiences new adventures and suddenly realizes that she likes one young man more and more...
«Енн із Ейвонлі» — роман канадської письменниці Люсі Мод Монтгомері (1874–1942), є продовженням «Енн із Зелених Дахів». Після Королівської вчительської семінарії Енн повертається до Ейвонлі, щоб учителювати в місцевій школі. У неї з’являються нові друзі, Енн зазнає нових пригод і раптом усвідомлює, що їй дедалі більше подобається один юнак...
Рівень складності – Intermediate
The works of Washington Irving (1783—1859) are ironic and mysterious at the same time. They fascinate with a combination of serious and funny, fiction and reality. His mythical heroes roam the dark forests and valleys, encountering spirits and ghosts. The collection of short stories «The Legend of Sleepy Hollow and Other Ghostly Tales» includes the best works of the ancestor of American short stories.
Твори Вашингтона Ірвінга (1783—1859) іронічні та водночас загадкові. Вони захоплюють поєднанням серйозного та кумедного, вигадки й реальності. Його міфічні герої блукають у темних лісах та долинах, натрапляють на духів та привидів. До збірки оповідань «Легенда про Сонний Виярок та інші примарні історії» ввійшли найкращі твори родоначальника американської новелістики.
Рівень складності – Intermediate
До вибраної публіцистики та есеїстики Івана Франка увійшли як добре відомі, так і заборонені в радянський час твори («Що таке поступ?», «Ukraina irredenta» та інші), а також ті, що були спотворені цензурою. Есеї були вибрані за їхньою актуальністю у наш час та за сьогоднішніми запитами читачів.
Важливим є розділ, де Іван Франко одним із перших ставить за мету здобуття Україною незалежності, розглядаючи працю Ю. Бачинського «Ukraina irredenta», тобто «Україна уярмлена». В інших статтях він дотепно і ґрунтовно розбиває усі марксистські міфи, доводить вторинність і плагіат марксівських теорій.
Цікавими будуть для читача статті з описами шляхетських переверзій, їхніх любовних пригод, а також стаття про короля балагулів — Антіна Шашкевича, відчайдушного гульвіси й авантурника.
До вибраної публіцистики та есеїстики Івана Франка увійшли як добре відомі, так і заборонені в радянський час твори, а також ті, що були спотворені цензурою. Есеї були вибрані за їхньою актуальністю у наш час та за сьогоднішніми запитами читачів.
Нікого не залишать байдужими статті Каменяра про проблемні стосунки українців з поляками і росіянами, бо ці теми є пекучими й зараз. Стаття «І ми в Європі» показує нам, як грубо і тотально мадяризували угорці закарпатське населення, як замикали школи, переіначували географічні назви, затираючи будь-який слід по українцях.
З цікавістю читач довідається про всі підступи москвофільства, фінансованого Москвою. Адже це теж сьогодні, в час війни, є актуальною проблемою. Поруч з цими архіважливими статтями поміщено й розділ, присвячений народним віруванням.
Ім’я всесвітньовідомої феміністки Симони де Бовуар перш за все асоціюється з її класичною соціологічно-філософською працею «Друга стать», принаймні в нашій країні. Проте не менш цікавою є її художня проза. До цієї книжки, яка вперше вийшла друком у 1967 році, увійшли два мініромани, «Свідомий вік» і «Ошукана жінка», а також «Монолог», невеличкий твір, чий літературний жанр можна визначити не інакше як, власне, «монолог».
Роман “Незавершений портрет” – це своєрідна і зворушлива сповідь людини, що опинилася за крок до безодні. Що привело її до такого рішення, який несусвітній розпач змусив глянути в око прірви? Саме з цієї миті й починається неквапливий зворотній відлік життя головної героїні роману – Селії …
Чи так вже й випадково письменниця вихопила саме цю, абсолютно непримітну з-поміж тисяч інших, долю жінки, яка вже невзмозі пручатися життєвим викликам? Авжеж – ні. Роман великою мірою перегукується з долею самої Агати Крісті, що чітко було підтверджено її “Автобіографією”, опублікованою аж через сорок років після “Незавершеного портрета”. Безсумнівно, роман пройнято її власною, і тому такою нестерпною, тугою за Часом – з її безхмарним дитинством, солодкою порою юності, осяяною наївною готовністю до абсолютного щастя… а ще з усіма подальшими стресами: смертю матері, зрадою чоловіка, – через що, власне, рухнув у одночассі цілий – такий безхмарний – світ як письменниці, так і її героїні.
Відомо, що в грудні 1926 року Агата Крісті збудоражила чи не всю Англію: не маючи змоги пережити глибокий розпач після зради чоловіка, вона (як і її Селія) в стані дисоціативного розладу просто щезла від світу і самої себе, її шукали 11 днів. Бо що є душа в стражданні – вона як метелик, пришпилений чужою рукою до капелюшка живим (!) – дитячий травмуючий спогад Селії – другого “я” письменниці.
До всього сказаного про роман, це ще й гостро ностальгійний твір, де на тлі соціальних катаклізмів вмістилося життя кількох поколінь з їхнім побутом, стилем життя, життєвим досвідом – усім тим щемливим, що назавше кануло в Лету, проте для нас, сучасних читачів, безсумнівно, становить неабиякий інтерес.
«Тягар любові» – останній шедевр цього жанру – являє нам історію любові в її найглибинніших і найтонших проявах: від всепоглинаючої ніжності і турботи до сліпої саможертовності, від наснаги до життя до несподіваної сили, здатної це життя вщент спопелити.
Лора Франклін здається всім дивною, незбагненною дитиною. Лише єдиний батьків друг, мудрий містер Болдок розуміє, як вона гірко страждає через брак батьківської уваги. Ревнощі до новонародженої сестрички пробуджують у дівчинці бажання будь-що позбутися немовляти. Вона навіть просить у Бога, щоб той забрав дитину в Рай. Проте однієї доленосної ночі все кардинально змінюється. Коли благання Небес здаються почутими, Лора рятує крихітну Ширлі в пожежі, важачи власним життям. З того часу її єство переповнює одержима любов, палка, аж до самозречення, потреба піклуватися сестрою. Вона й сама не помічає, коли її надмірна любов і піклування стають тягарем для рідної людини, руйнують її долю.
Тож чи можна прожити чуже життя? Чи можна ощасливити інших, огорнувши їх коконом благополуччя, відгородивши від власних, можливо, й «неправильних», бажань?
Письменниця з проникливістю надтонкого психолога підводить нас до власних висновків, що випливають з життєвих колізій її персонажів.
Юна Ізабелла Чартріс цілком підпадала б під визначення «загадкова слов’янська душа», аби не була англійською аристократкою. Напередодні весілля з молодим і гарним кузеном Рапертом Сен-Лу вона тікає з потворним простолюдином Джоном Ґебірелом, який відмовляється від щойно здобутого місця депутата британського парламенту.
Невже таке велике кохання пов’язало цих людей? Ні, мотивація героїв дещо інша. Не лише прагнення достатку і високого соціального статусу може бути рушійною силою дій людини. Іноді набагато сильнішою є одержимість ненавистю, бажання принизити. А також несвідоме бажання зійти з одвічного шляху, який судився ще до народження.
Зрештою, мотивація людських вчинків, іноді незрозуміла й непередбачувана, є чи не головною темою роману Мері Вестмакот «Мить троянди і мить тиса».
«Розлука навесні» – це книга про кожного з нас.⠀
Один iз шести психологічних романів, який Аґата Крісті, за її словами, «писала, як хотіла писати, а для художника нема більшого задоволення, ніж це».
Леді Джоан, головна героїня роману, через несприятливу погоду змушена лишитися наодинці з найсокровеннішими думками.
На краю цивілізації в безкінечній пустелі вона, немов у ритриті, дізнається про те, чого не розуміла й не хотіла усвідомити, зокрема й себе.⠀
Переосмислення відчуттів й власного життя, передусім стосунків з найріднішими, змінює її ставлення до тих, хто поруч і тих, хто вплинув на звичний неспішний перебіг подій, які зринули в пам’яті.⠀
Леді Джоан прагнула в цій подорожі побачити незнаний далекий світ, провідати доньку в Багдаді, відволіктися від рутини, але, зрештою, чи несподіванки є просто несподіванками, а не закономірністю?..