«Обережно! Крихке» — так пишуть часом на картонних коробках. На тих, які з собою вивозять в евакуацію, очевидно, не пишуть. Бо не встигають. Та й порцеляна з родинною історією, скоріше за все, залишиться вдома. Але і у сховищі — сховищі пам’яті — одночасно. Книжку «Нічний ефір» Олена Гусейнова почала писати в перші дні повномасштабного вторгнення, в першій нічній зміні цілодобового інформаційного мовлення на Українському радіо. Мова цих віршів функціональна: інформативна і магічна. Обереги і замовляння. Оголошення про евакуацію. І одночасно — коментар до реальності часу, який тече і витікає. Ця книжка зібрана точно, як годинник. Замість стрілок — сховані цитати і алегорії. Кожну можливо впізнати. Не затримуйся «на поверхні». Є дванадцять годин, і доти — сміємося і співаємо. Ось моє горло. Нічний ефір. Білі вірші. У війни свої примхи. Сміємося і співаємо. (Потім ми зробимо з цього життя). Sounds like a plan.

Ця книжка була дописана за підтримки програми Documenting Ukraine Інституту гуманітарних наук у Відні (IWM) та під час Tartu City of Literature residency в квітні — травні 2023 року.

Сергій Жадан про книгу: «Імена близьких людей, адреси друзів, світлини знайомих, речі, предмети, будинки, вулиці, міста, країни - вірші нічного ефіру сповнені тривоги і ніжності, страху і любові, ледь помітних переходів між життям і смертю, між утомою і радістю, між наговорюванням і тишею. Ці ефірні години виговорені голосом тихим, але точним, делікатним, проте переконливим, сказаним серед ночі, але оберненим до світла».

Ця книга віршів має чітку внутрішню послідовність. Усі вірші тут охоплюють два роки — з серпня 2021-го до серпня ­2023-го. Це ніби цільний шмат життя — почуттів, передчуттів, болю, ненависті, розпачу, витривалості, терпіння, чекання, боротьби, любові, сили і ніжності. Так, ніжності, без якої неможливо вистояти, витерпіти. Ніжності, яка свідчить про цінність життя.

За цими віршами любові і віри, яких у книжці 77, можна відчитувати хронологію подій нашого безжального часу і розуміти, що дає нам силу боротися далі.

Колись, у прадавні часи, було таке повір’я: вбивати цвяхи в каміння, з якого зведено дім. Вони мали слугувати оберегом, захистом мешканців дому від злих сил.

Нова збірка відомої поетки Юлії Мусаковської розділена так само, як розділений нині увесь світ: на «до» і «після» 24 лютого. Місія поезії в ній осмислюється як вбивання цвяхів-оберегів у кам’яні стіни українського дому, які надсадно, але марно прагне зруйнувати війна. Війна, розв’язана ворогом, який застосовує каміння і цвяхи як архаїчні знаряддя для вбивства.

Ілюстрації спеціально для книжки створив один із найвідоміших сучасних українських художників, Олекса Манн.

Нова поетична збірка Ольги Ольхової охоплює тексти, написані протягом кількох попередніх років. У притаманній авторці інтелектуальній метафоричності відчитуються головні мотиви — плинності часу й невідворотності почуттів — любові, розпачу, страху. Перед лицем найбільшої загрози найголовнішим орієнтиром стає вчасність.

Вірші сповнені передчуттям загроз війни, її проживанням, етюдними замальовками з життя, гострою спостережливістю.

Символічна назва «...якщо не тепер?» відгукується розумінням важливості кожного прожитого моменту, цю ж концепцію розгорнуто в 5 розділах, кожен із яких говорить про особливу так звану «обставину часу».

Перша поетична збірка української письменниці, документалістки та документаторки воєнних злочинів Вікторії Амеліної. Вірші з цієї книжки Вікторія почала писати на початку повномасштабного вторгнення росії на територію України, а останній — був написаний за декілька днів до її загибелі від ракетного удару по Краматорську 27 червня 2023 року. Те, що ви відчуєте, коли читатимете ці вірші, — реальне. Пустку, яка залишиться на місці незрозумілих для вас емоцій після прочитання збірки, можна заповнити лише пам’яттю і боротьбою за справедливість.

Читач цієї збірки визначається тим, що навряд чи колись перестане жити в уявному світі.  Такому читачеві добре, коли поряд, у серці (а то й у дзеркалі) з’являється ведмідь, який знаходить себе в різних ситуаціях і по-справжньому любить життя. Герой цієї збірки радіє життю в усіх його проявах, любить мандрувати, спілкується з незвичайними людьми та дивовижними істотами. Якісь із віршів сподобаються дітям, якісь викличуть усмішку та ліричну задуму в дорослих. Це атмосферні історії для тих, хто скучив за мирним життям, морем, затишком. Для тих, хто любить ранкову книжку до кави, вміє помічати дивовижне навколо й готовий виручити з біди незнайомця. Переважна частина віршів написана до війни — і хай вони будуть для вас тією самою банкою улюбленого варення, що залишилася з кращих часів.

Більшість цих віршів написані після початку повномасштабного вторгнення. Далеко не в усіх текстах у центрі уваги війна, але так чи інакше її тінь лягає навіть на найлегші, оптимістичні поезії. Саме в небезпечні часи ми відчуваємо, що повітря сповнене незримих сил і течій — добрих і злих, прихильних до когось і байдужих.

Ті чи інші сили й чуття прокидаються і в нас самих — про них, а разом з тим і про нас ця книжка та зібрані в ній історії.

Маршрут другої збірки поезій Любомира Серняка пролягає крізь Підзамче – магічний район Львова з багатою, проте вкрай складною історією. Вона визирає із тріщин покинутих індустріальних будівель, чується у свисті потягів, витає у повітрі шоколадно-кавовими ароматами, торкається шорсткими фактурами. Вона просочується в усіх своїх (не)випадкових подорожніх, відкриваючи для них портал в особливе міжчасся.

Саме у цій тендітній географії і народжуються поезії збірки «Підзамче Mon Amour». Вірші, основне бажання яких – спостерігати і засвідчувати. Як трамваї рухаються рейками буденності між зупинками сумнівів. Як новобудови пожирають старий індустріальний район і його міфічних сторожів. Як любов прокладає стежки спокою. І як війна нещадно змінює всі звичні маршрути.

Дивовижа, безкраїсть, неідеальність і конечність усього людського. Особливий спосіб дорослішання, який настає із народженням власних дітей, особливий погляд на світ і дорослість широко розплющеними очима дитини. Безцінний час разом, час кохання, любові, надії — та безпорадність їхньої втрати, що приходить з війною.

Безперечна і безумовна любов до всесвіту — жінки, дитини, маленького міста, власного дому, всього, що минає, чого не повернеш.

«Літо, діти, осінь, зима, війна і весна» — поетична збірка, де понад сотню віршів поєднано в цикли історій із місць і часів про фізику і метафізику, крізь які, ніби човен, проминає життя.

Оформлено книгу в найтоншій манері китайської порцеляни одеською художницею Лесею Медвідь, яка добре знає тексти й автора. Її неймовірні малюнки додають атмосферного тиску в картину погоди.

«Третій рай» — це спроба поетичного шаманізму, намагання зібрати воєдино корпус текстів, що став би своєрідним каноном земного раю, як його собі уявляє Автор. Слово «візуалізація» також буде доречним, хоча в збірці не бракує і власне візуальної компоненти — збірка проілюстрована серією розмальованих Іздриком сірникових коробочок. Незайве буде додати, що серія створена під час блекаутів 2022-го, що додає «візії раю» специфічного забарвлення та настрою.

Перед вами книга віршів, перекладів, статей і листів, які є найважливішими для художньо-естетичного світогляду Василя Стуса, одного з найтрагічніших і найглибших українських поетів ХХ століття.

Небо. Кручі. Провалля. Вода. Символічні стихії, в яких і з якими поет жив, боровся, розчинявся, змагався, творив – проорюючи власною долею, віршами, світоглядним вибором глибоченну межу між обивательським і пристосуванським існуванням і гранично чесним життям із собою, в собі, над собою.

Поетична антологія «Поміж сирен» — свідчення великої війни, що мала нас знищити й обнулити українську культуру. Але всупереч усьому ми вистояли, а наша поезія звучить надпотужно і щиро, єрихонськими трубами руйнує мури, якими обгороджено душі, сягає сердець. Відкритих. Зболених. Чутливих. Сердець, які поміж сирен вчаться жити далі.

Доки триває війна росії проти України, ця антологія не може вважатися повною — нові вірші війни пишуть у ЗСУ поміж виїздами на бойові завдання, в дорозі з гуманітарними місіями, в Україні та поза нею. Увібравши голоси 59 сучасних українських поетів і поеток, ця збірка показує, якими ми стаємо в горнилі випробувань: сильними, вразливими, непереможними.

«Як документ, як свідчення, як поетична хроніка великої війни ця збірка мусить бути різноголосою, контрастною, трохи нерівною. Цими віршами говорить наш час».

Упорядник Остап Сливинський

Поезія Сергія Жадана, Катерини Калитко, Любов Якимчук, Ярини Чорногуз, Павла Вишебаби, Богдани Матіяш, Ірини Цілик та інших.

Твори, що увійшли до поетичної збірки «Книжка любові і люті», були написані у 2019–2022 роках — під час епідемії COVID-19, а потім повномасштабного вторгнення.

Це вірші про те, що тримає нас на поверхні, коли за всіма законами фізики та фізіології ми мали би вже потонути. Це про здатність вигрібати, коли течія тягне у відкрите море, вороже й повне хижаків. Це про уміння затримувати подих, коли накриває високою хвилею. Це про силу, що дозволяє побачити на горизонті маяк і попрямувати до берега. Це про сміливість пірнути углиб і знайти на дні мушлю — на пам’ять про цю подорож, якою би страшною і похмурою вона не була. І ще ця книжка про мистецтво співати і сміятися — навіть у темній крижаній воді.

В оформленні книжки художниця Ксенія Забродська пішла на несподіваний експеримент. Ілюстрації створені за допомогою штучного інтелекту Midjourney, адже глибина й багаторівневість творів Марини Пономаренко здатна торкнутися не лише живих сердець, а й штучного розуму.

Ця книжка не завмирає ані на мить. На кожній сторінці відбуваються трансформації. Кожен рядок розпускається на очах читача, як рослина в пришвидшеній зйомці. Піжама перетворюється на квітку, туга — на затишне місце, закоханість — на бомбосховище, розуміння стає співчуттям і пробаченням, слова демонструють свої шерехаті фактури, а знімки римуються. І якщо довіришся і піддасися довірливо розчахнутому перед тобою світові, відчуєш наближення власного перетворення.

«Книга Love 2.0. Любов і війна» — збірка поезій 52 українських авторів і авторок — і сучасних, і класиків. Це друга поетична антологія інтимної лірики, видана у #книголав: перша збірка віршів про кохання «Книга Love» вийшла на початку 2022 року. Нова збірка зображує любов у контексті війни — показуючи болючі досвіди та перешкоди, перед якими опиняються почуття і стосунки в часи війни, та даючи надію на те, що любов здатна знести випробування, додати сил під час боротьби та зцілити рани під час відновлення.

«Книга Love 2.0. Любов і війна» — це розмаїття щемких історій, художніх образів та поетичних рефлексій, які вплітаються у спільну канву проживання війни. Ці вірші вміщують у собі цілий спектр емоцій і почуттів: кохання і ненависть, пристрасть і лють, ніжність доторків і смуток від розлуки, віру в любов і біль від утрати. Це поезія про темряву, що накриває з приходом ворога, і про світло, яке мусить перемогти.

У книжці зібрано 89 творів. Серед них — поезії сучасних авторів, написані під досвідом нинішньої російсько-української війни, та вірші класиків, які, створені українськими митцями ще в попередні століття, зараз набувають нових сенсів і прочитань. Частина авторів збірки служить у ЗСУ, деякі з них перебувають на фронті — і продовжують писати, фіксуючи те, якою є любов у воєнний час. Збірка «Книга Love 2.0. Любов і війна» створена зокрема у знак подяки ЗСУ та всім, хто працює на перемогу, а також у пам’ять про тих, хто віддав своє життя на захист України.

До книжки увійшли твори таких авторів та авторок: Анна Малігон, Антон Полунін, Антоніна Корнута, Артем Полежака, Богдана Матіяш, Богдан-Ігор Антонич, Володимир Свідзінський, Галина Крук, Галина Мирослава, Грицько Чубай, Дмитро Лазуткін, Євген Плужник, Іван Франко, Ілля Чернілевський, Ірина Бжезінська, Ірина Цілик, Ірина Шувалова, Катерина Бабкіна, Катерина Девдера, Катерина Калитко, Катерина Міхаліцина, Лала Тарапакіна, Леся Українка, Максим Кривцов, Маріанна Кіяновська, Мар’яна Лелик, Мар’яна Савка, Микола Кулінич, Михайло Драй-Хмара, Михайль Семенко, Надія Коверська, Оксана Гривул, Олег Ольжич, Олександр Положинський, Олена Теліга, Остап Сливинський, Павло Вишебаба, Павло Коробчук, Павло Матюша, Петро Яценко, Сергій Демчук, Седрик, Сергій Татчин, Софія Безверха, Таня-Марія Литвинюк, Тарас Шевченко, Тетяна Власова, Уляна Галич, Юлія Ілюха, Юлія Мусаковська, Юрій Дараган, Юрій Іздрик.

Батьки з реального світу знають, що зворушливі віршики про кошенят, які солодко сопуть на килимку, не гарантують міцного дитячого сну і спокою мами з татом. Брутальна й водночас ніжна, ця книжка чесно показує добре знайомі й заразом часто замовчувані митарства тих, хто щовечора вкладає спати своє маленьке янголятко. Чарівлива, провокативна, смішна до кольок, колискова «Баю, бляха, бай» стане в нагоді як для батьків зі стажем, так і для початківців або тих, хто ще тільки перебуває в щасливому очікуванні. 

Утім, мабуть, читати її на ніч малечі все ж таки не варто.

Переклав для українських  читачів Сергій Жадан - батько двох дітей, письменник, перекладач і фронтмен гурту "Жадан і Собаки"

«Книга Love» – це вірші про кохання 46 українських поетів та поеток – і класиків, і сучасних. Це спроба відтворити багатоголосся української любовної лірики й показати його одночасну розмаїтість та схожість. Це любов як вона є – непередбачувана і вразлива, чесна і відверта, відчута й зігріта душею, дотиком, думкою – та перевтілена у вірші, кожен із яких здатен знайти своє особливе місце у чиємусь серці.

Поети та поетки, чиї твори увійшли до збірки: Андрій Любка, Анна Малігон, Богдан-Ігор Антонич, Богдан Лепкий, Богдана Матіяш, Борис Грінченко, Василь Махно, Василь Стус, Галина Крук, Галина Петросаняк, Григорій Семенчук, Грицько Чубай, Денис Мандзюк, Дмитро Лазуткін, Євген Плужник, Іван Франко, Ірина Цілик, Ірина Шувалова, Катерина Бабкіна, Катерина Міхаліцина, Костянтин Москалець, Леся Українка, Ліна Костенко, Любов Якимчук, Маріанна Кіяновська, Мар’яна Савка, Микола Кулінич, Мирослав Лаюк, Оксана Забужко, Оксана Луцишина, Оксана Пахльовська, Олег Романенко, Олександр Олесь, Олена Теліга, Олеся Мамчич, Остап Сливинський, Павло Коробчук, Сергій Жадан, Сергій Осока, Сергій Татчин, Степан Руданський, Таня-Марія Литвинюк, Уляна Галич, Юлія Мусаковська, Юрій Андрухович, Юрій Іздрик.

Упорядниця – Катерина Бабкіна, ілюстраторка – Христина Лукащук. Ідея Світлани Павелецької.

Радуйся, жінко! Танцюй, співай, кохай і будь собою — в новій книжці Мар'яна Савка закликає до щастя. Феєрія емоцій, чуттєві і чесні тексти та внутрішня музика поезії – дарують відчуття польоту усім, хто наважується відкрити збірку, усім, хто наважується жити своє життя.

«Олег нагадує, що поезія починається з ритму. Саме з ритму витворюється час, про який так багато йдеться в цій книзі. Саме ритм закладено в пам’яті, саме втрата ритму призводить до забуття. Це вірші музиканта, який гостро й надзвичайно тонко відчуває слово, його завершеність та умовність. За великим рахунком, це книга про минущість. Себто, про безкінечність»

C.Жадан

Іван Драч (1936-2018) — визнаний лідер шістдесятників, що з натхненням жонглера закручував в одну поетичну орбіту і золоту цибулину, і теорію відносності, і ридаючі, як леви, синхрофазотрони, і випрані штани, і комуністичну партію, і зворушливу бабусенцію, і ленінські фанфари, і пропалу кінограмоту, і Чорнобиль, і Рух, і дух, і Стенлі К’юніца, котрий переклав і видав книгу віршів Драча у США. За сценаріями Івана Драча було створено наші найкультовіші фільми: «Пропала грамота», «Криниця для спраглих», «Камінний хрест».

До вибраного одного з найвідоміших поетів ХХ століття увійшли його знакові поезії, створені упродовж усього творчого шляху.

До книги вибраного Олега Лишеги — одного з найнеповторніших українських поетів, лавреата американського Пен-клубу за найкращу перекладну поетичну книжку —увійшов майже увесь його поетичний доробок, деякі з перекладів, а також п’єса «Друже Лі Бо, брате Ду Фу».

Це найповніше вибране автора.

До книжки Наталки Білоцерківець — однієї з найважливіших сучасних українських поетів — увійшли вірші з усіх її збірок: «Балада про нескорених» (1976), «У країні мого серця» (1979), «Підземний вогонь» (1984), «Листопад» (1989), «Алергія» (1999), «Готель Централь» (2004). Це найповніше на сьогодні вибране авторки.

До книги Ігоря Калинця — одного з найтонших, найвишуканіших, і разом з тим — найвідважніших і найнезламніших українських поетів другої половини ХХ ст., який уперто виводив філігранні «юси» на холодному снігу радянської дійсності, — увійшли вибрані вірші з різних періодів його творчості.

Світ змінюють особистості. Люди, які вириваються з натовпу, щоб власним прикладом показати напрям змін. Світ безжальний до таких людей, але якщо вони витримують спрямований на них тиск і не ламаються, то стають символами. Саме таким був поет Василь Стус (1938—1985), який у своїй творчості здолав колоніальну залежність і зробив національну гідність невіддільною частиною гідності людини. Саме за це ідеологи СРСР не просто заборонили творчість поета — навіть знайомство з ним було крамолою. Проте смерть у карцері табору ВС-389/36 і чин перепоховання праху поета в Україні зробили постать Василя Стуса взірцем для наслідування: «Мене можна, звичайно, вбити, але я — не поступлюся», — ніби промовляє поет кожним своїм учинком.

До видання увійшли 100 віршів Василя Стуса, які є програмними для поета. «Стус сьогодні — одна з тих постатей, які реально об’єднують Україну і вчать нас розуміти одне одного», — зазначає упорядник збірки Дмитро Стус.

Василь Симоненко (1935—1963) — український поет-шістдесятник і журналіст. Його твори поклали початок українському рухові опору 1960—1970-х років.

До видання увійшли поезії, які були надруковані у збірках, що вийшли за життя («Тиша і грім») і після смерті поета: «Земне тяжіння», «Ти знаєш, що ти — людина», а також ранні вірші. Провідною у творчості В. Симоненка вважається тема любові до України, її народу, неповторності людського «я». У його поезії бринить мотив болю за людину, заклик цінувати її, берегти кожну особистість, кожне людське життя. Поет ніколи не хапався за випадкові теми. Тематика віршів митця досить гостра, а поетика його — чисте джерело українського слова.

Збірка вибраних творів одного з найвідоміших шістдесятників, Василя Симоненка, відкриває серію «Письменники-натхненники», започатковану у видавництві SNOWDROP. Збірка містить усю художню прозу Василя Симоненка, а також фрагменти його листування з найближчими родичами й друзями та низку віршів, які відображають основну тематику лірики письменника: філософську, пейзажну, громадянську та інтимну. Пропоновані тексти, хоч і публікувалися в раніших виданнях, не належать до масово розтиражованих, хрестома тійних, тому для декого з читачів можуть стати справжнім відкриттям, а для тих, хто з ними ознайомився раніше, при водом глибше поміркувати над багатьма екзистенційними проблемами, над тяжкими реаліями підколоніального буття українського народу у ХХ ст., осмислити історичні уроки і зробити з них для себе правильні висновки. Для шанувальників влучного лаконічного слова цінною буде добірка афоризмів Василя Симоненка, а для зацікавлених у життєписі письменника – біографічні факти про нього, вміщені на початку книжки. І, врешті, кожен читач матиме змогу насолодитися красою вишуканого рідного слова та збагатити виражальний арсенал власного мовлення, зокрема й за допомогою фінальної частини «Урок української від пані Дари».

Поетична сатира на сучасну РФ з її брутальним нападом на незалежну Україну; філософська лірика. Збірка сонетів, переважно класичного типу. Назва перегукується з типовою на Заході назвою судового процесу, наприклад: СМІТ проти СІМОНСА, а також із назвою відомого художнього твору: Україна НА ПОЗВАХ З МОСКВОЮ. Автор зазначає: попри заявлену заголовком начебто цілковито політичну спрямованість циклу, має він куди ширший діапазон значень — ба навіть несе деяку поліфонічність загального звучання. Він гадає, що будь-яка гармонія, навіть пейзажно-пасторальна, досить добре протистоїть імперсько-деспотичній ідеї. Аби політика не муляла, аби не косила тисячі й мільйони життів, їй потрібне благотворне підґрунтя — якому вона, політика, була б підвладна.

Збірка поезій «День до дна» — неможливість мовчати про війну, яка докорінно змінює форми та сутності. Водночас це й необхідність проговорити, зафіксувати те, що відбувається з Україною, з її містами, людьми, нашими життями. Це видання — одне з багатьох свідчень, що не дозволять світові забути кривду, якої ми зазнали.

«Світ зійшовся клином на обороні цієї землі.

І навіть якщо буде щось опісля цього, навіть тоді –—

нам іншого вже, мабуть,

ніколи насправді не буде треба»

Вибір без вибору. Пітьма і лють. Наша згода загинути. Наш вибір вбивати. Бій і порожнеча. Щоденні втрати. Втрати, які вже не рахують та не відчувають. Кордони землі, що впізнаєш навпомацки.

Поезії Ярини Чорногуз — це своєрідні листи з фронту, листи з передової, де ти не знайдеш опису бойових дій чи переліку звільнених територій. Це листи про біль від утрати загиблих побратимів та посестер, листи про буття на війні тут і зараз, про усвідомлення та прийняття власного вибору піти воювати, листи про те, як виглядатиме світ після всього цього болю, що розриває зсередини. Листи про те, як виглядає оборона твоєї присутності в цьому світі.

Ці тексти Ярина написала за останні півтора року ротації на фронті, значна частина якої припала на повномасштабну війну. «У цій добірці, — пише Ярина, — промовлятиме моя пам’ять про Скадовськ і морське узбережжя Херсонщини, Сєвєродонецьк та Маріуполь, висоти над Новоайдаром, дорогу Бахмут‒Лисичанськ і села по той бік Сіверського Дінця, річки, яка стала українським Стіксом. І всі вони відчуваються мені як ще одна мала батьківщина, бо вони переміряні нашими кроками вздовж і впоперек. Деякі вільні й оборонені, більшість з них — ще належить звільнити».

Із самого дитинства ми сприймаємо залізницю не лише як щось, пов’язане із транспортом, а як велику таємницю, що дозволяє вирушити в мандрівку, здолати відстань, долучитися до великого простору, здобути новий досвід. З мандрами й поїздками нерозривно зв’язані й любовні переживання, розлуки та зустрічі, перестук розбитих сердець чи ніжні й тремкі обійми на перонах. Вздовж залізниці твориться історія країни. У книжці Сергія Жадана читачі знайдуть поезії, що писалися протягом багатьох років, прямо чи опосередковано пов’язані із залізницею. Тут вокзальна площа приходить у сни, люди, схожі на равликів, сплять на вокзалах і несуть на своїх плечах власні домівки, військові вирушають на Схід боронити країну та повертаються до рідних. Під тихий стук коліс та пізні гудки пасажири рахують засніжені пагорби, сонні долини, заміські будівлі, а заклопотані провідники блукають вагонами й розганяють сновидіння.

«30 віршів про любов і залізницю» — це поетична ода мандрівці, дорозі та любові.

Нова книжка Катерини Калитко – дуже суцільна: всуціль верліброва історія, розказана на одному довгому подиху. Про кордони свого, які неодмінно впізнаєш і будеш готовий захищати – а вони захистять тебе самим цим упізнаванням. Про уміння жити з власними шрамами, про сирітство серед рідних, про металевий запах зброї вночі. Про повітря, в якому розчинений час. Про смак мови, яка опікає язика й піднебіння, коли різко ковтаєш її, справжню.

24 лютого відбувся черговий акт російської агресії — повномасштабне вторг­нення, що змінило життя не тільки України, а й усього світу. Війна принесла українцям багато горя, жаху, непоправних втрат, проте на тлі страшних випробувань укріпилися жага Перемоги та віра в неї. Нова воєнна реальність породила феномен нової літератури, що є не тільки рефлексією на ті чи інші події, а передусім реалістичним змалюванням боротьби українців за свій дім, землю, незалежність.

В антології «Війна 2022», яку впорядкував Володимир Рафєєнко, зібрано фрагменти щоденників, есеї та вірші сучасних українських письменників.

Видання підготовлено у партнерстві з Українським ПЕН

Меценат проєкту — Центр діалогу імені Юліуша Мєрошевського

До вибраного Райнера Марії Рільке — чи не найзнач­ні­­шого поета ХХ століття — увійшли найвідоміші його поезії у вже класичних перекладах Миколи Бажана. У книзі також подано окремі переклади Ю. Андруховича, Д. Павличка, В. Стуса та інших поетів.

До вибраного Ігоря Римарука (1958—2008) — одного з найвизначніших поетів другої половини ХХ ст. — увійшли вірші з усіх його попередніх збірок, які якнайповніше відображають творчий шлях цього бездоганного майстра поетичної форми і змісту.

Славетний, «багатий ритмами» лірик, автор колоритних «Сатир» та філософських «Послань» Квінт Горацій Флакк (65–8 рр. до н.е.) залишив унікальну своїм розмаїттям поетичну мозаїку життя, що барвами й тонами живо перегукується з реаліями нашої доби. Перейнятий ідеями волелюбних еллінів співець рівноваги духу та душевної погоди є найяскравішим виразником усієї греко-римської культури. Чуттєвий і віртуозний лірик, сумовито всміхнений мислитель і теоретик поезії, він справив колосальний вплив на європейську, в тому й українську, культуру. «Я — людина, й ніщо людське не чуже мені», — словами Теренція з повним правом міг би сказати про себе й Горацій; тим він цікавий і близький читачеві всіх часів.

Оновлений, повний, розлого коментований переклад творів Горація українською мовою видається вперше.

Друге видання “Віршів (1980-2013)” в новому оформленні.

Цей том вибраних віршів видатної української поетеси містить найкраще з її доробку за 1980-2013 рр. Крім текстів, що публікувалися в збірках “Травневий іній” (1985), “Дириґент останньої свічки” (1990), “Автостоп” (1994), “Новий закон Архімеда” (2000) та “Друга спроба” (2009), до видання увійшли вибрані поетичні переклади різних років (з Р.-М. Рільке, Сільвії Плат, Ч. Мілоша, Й. Бродського та ін.).

Феномен жіночого поетичного письма вперше сформувався в Давній Греції. Александрійські книжники уклали «канон грецьких поетес»: Сапфо, Миртіда, Телесілла, Праксілла, Корінна, Ерінна, Анита, Носсіда й Мойро (поетеси VII–III ст. до Хр.). Але були поетеси й поза каноном: Гедила, Філінна, Мелінно, Юлія Бальбілла, Кайкілія Требулла, Дамо, Клеопатра, Теосебея й Евдокія Авґуста (поетеси III ст. до Хр. – V ст. після Хр.). Ці «канонічні» й «неканонічні» поетеси увійшли в «Кодекс давньогрецької жіночої поезії» — перше повне видання їхніх поетичних творів у перекладах українською мовою. Тут упорядковано та прокоментовано понад 350 текстів (фраґментів) жіночої поезії — від Сапфо до Евдокії Авґусти, від жриці до імператриці. Кодекс, як сукупність цілісних корпусів текстів кожної поетеси, сформовано з класичних антологій давньогрецької поезії, які суттєво доповнені новітніми публікаціями — текстологічними, епіграфічними та папірологічними.

Яксу́нині береги — квітучі пагорби дитинства з міріа­­дами рясних суниць. Колись цими гірськими берегами володіла прекрасна, майже міфічна Яксуня — коротка людська пам'ять у два-три покоління вловлює тільки відгомін її імені. Наскільки достовірна і справедлива наша пам'ять — історична й особиста? Чи є в теперішніх гібридних часах щось надійніше, ніж дитячий спогад?.. — так можна означити один із кількох лейтмотивів нової поетичної збірки автора.

Це лірика занурення у видиме/невидиме, коли світовідчування і світоспоглядання взаємодоповнюються, перехрещуються, перетікають з одного в інше, набувають багатовимірності. Тут зібрані поезії про землю і всесвіт, тишу і згуки, вічне і тлінне, загусле і зболене, стале і скороминуще, відсторонене і кордоцентричне.

«Скрижалі» - видання в чомусь унікальне. Автор, відомий український письменник Леонід Горлач, упродовж кількох десятиліть роботи створив цілу поетичну епічну панораму вітчизняної історії: від напівлегендарної доби діянь київських князів Аскольда та Діра, великого зодчого Ярослава Мудрого, активного учасника гуситських воєн новгород-сіверського князя Сигизмунда Кори-бутовича - до козацької героїки Івана Сірка, від епохи одного з найпотужніших гетьманів Івана Мазепи - до легендарного характерника козака Мамая. Віршовані романи відзначаються глибоким знанням історичних джерел, пластикою слова і вірністю класичним принципам романістики.