Василь Симоненко (1935—1963) — український поет-шістдесятник і журналіст. Його твори поклали початок українському рухові опору 1960—1970-х років.
До видання увійшли поезії, які були надруковані у збірках, що вийшли за життя («Тиша і грім») і після смерті поета: «Земне тяжіння», «Ти знаєш, що ти — людина», а також ранні вірші. Провідною у творчості В. Симоненка вважається тема любові до України, її народу, неповторності людського «я». У його поезії бринить мотив болю за людину, заклик цінувати її, берегти кожну особистість, кожне людське життя. Поет ніколи не хапався за випадкові теми. Тематика віршів митця досить гостра, а поетика його — чисте джерело українського слова.
Збірка вибраних творів одного з найвідоміших шістдесятників, Василя Симоненка, відкриває серію «Письменники-натхненники», започатковану у видавництві SNOWDROP. Збірка містить усю художню прозу Василя Симоненка, а також фрагменти його листування з найближчими родичами й друзями та низку віршів, які відображають основну тематику лірики письменника: філософську, пейзажну, громадянську та інтимну. Пропоновані тексти, хоч і публікувалися в раніших виданнях, не належать до масово розтиражованих, хрестома тійних, тому для декого з читачів можуть стати справжнім відкриттям, а для тих, хто з ними ознайомився раніше, при водом глибше поміркувати над багатьма екзистенційними проблемами, над тяжкими реаліями підколоніального буття українського народу у ХХ ст., осмислити історичні уроки і зробити з них для себе правильні висновки. Для шанувальників влучного лаконічного слова цінною буде добірка афоризмів Василя Симоненка, а для зацікавлених у життєписі письменника – біографічні факти про нього, вміщені на початку книжки. І, врешті, кожен читач матиме змогу насолодитися красою вишуканого рідного слова та збагатити виражальний арсенал власного мовлення, зокрема й за допомогою фінальної частини «Урок української від пані Дари».
Збірка поезій «День до дна» — неможливість мовчати про війну, яка докорінно змінює форми та сутності. Водночас це й необхідність проговорити, зафіксувати те, що відбувається з Україною, з її містами, людьми, нашими життями. Це видання — одне з багатьох свідчень, що не дозволять світові забути кривду, якої ми зазнали.
Нова книжка Катерини Калитко – дуже суцільна: всуціль верліброва історія, розказана на одному довгому подиху. Про кордони свого, які неодмінно впізнаєш і будеш готовий захищати – а вони захистять тебе самим цим упізнаванням. Про уміння жити з власними шрамами, про сирітство серед рідних, про металевий запах зброї вночі. Про повітря, в якому розчинений час. Про смак мови, яка опікає язика й піднебіння, коли різко ковтаєш її, справжню.
24 лютого відбувся черговий акт російської агресії — повномасштабне вторгнення, що змінило життя не тільки України, а й усього світу. Війна принесла українцям багато горя, жаху, непоправних втрат, проте на тлі страшних випробувань укріпилися жага Перемоги та віра в неї. Нова воєнна реальність породила феномен нової літератури, що є не тільки рефлексією на ті чи інші події, а передусім реалістичним змалюванням боротьби українців за свій дім, землю, незалежність.
В антології «Війна 2022», яку впорядкував Володимир Рафєєнко, зібрано фрагменти щоденників, есеї та вірші сучасних українських письменників.
Видання підготовлено у партнерстві з Українським ПЕН
Меценат проєкту — Центр діалогу імені Юліуша Мєрошевського
Славетний, «багатий ритмами» лірик, автор колоритних «Сатир» та філософських «Послань» Квінт Горацій Флакк (65–8 рр. до н.е.) залишив унікальну своїм розмаїттям поетичну мозаїку життя, що барвами й тонами живо перегукується з реаліями нашої доби. Перейнятий ідеями волелюбних еллінів співець рівноваги духу та душевної погоди є найяскравішим виразником усієї греко-римської культури. Чуттєвий і віртуозний лірик, сумовито всміхнений мислитель і теоретик поезії, він справив колосальний вплив на європейську, в тому й українську, культуру. «Я — людина, й ніщо людське не чуже мені», — словами Теренція з повним правом міг би сказати про себе й Горацій; тим він цікавий і близький читачеві всіх часів.
Оновлений, повний, розлого коментований переклад творів Горація українською мовою видається вперше.
Друге видання “Віршів (1980-2013)” в новому оформленні.
Цей том вибраних віршів видатної української поетеси містить найкраще з її доробку за 1980-2013 рр. Крім текстів, що публікувалися в збірках “Травневий іній” (1985), “Дириґент останньої свічки” (1990), “Автостоп” (1994), “Новий закон Архімеда” (2000) та “Друга спроба” (2009), до видання увійшли вибрані поетичні переклади різних років (з Р.-М. Рільке, Сільвії Плат, Ч. Мілоша, Й. Бродського та ін.).
Феномен жіночого поетичного письма вперше сформувався в Давній Греції. Александрійські книжники уклали «канон грецьких поетес»: Сапфо, Миртіда, Телесілла, Праксілла, Корінна, Ерінна, Анита, Носсіда й Мойро (поетеси VII–III ст. до Хр.). Але були поетеси й поза каноном: Гедила, Філінна, Мелінно, Юлія Бальбілла, Кайкілія Требулла, Дамо, Клеопатра, Теосебея й Евдокія Авґуста (поетеси III ст. до Хр. – V ст. після Хр.). Ці «канонічні» й «неканонічні» поетеси увійшли в «Кодекс давньогрецької жіночої поезії» — перше повне видання їхніх поетичних творів у перекладах українською мовою. Тут упорядковано та прокоментовано понад 350 текстів (фраґментів) жіночої поезії — від Сапфо до Евдокії Авґусти, від жриці до імператриці. Кодекс, як сукупність цілісних корпусів текстів кожної поетеси, сформовано з класичних антологій давньогрецької поезії, які суттєво доповнені новітніми публікаціями — текстологічними, епіграфічними та папірологічними.
Яксу́нині береги — квітучі пагорби дитинства з міріадами рясних суниць. Колись цими гірськими берегами володіла прекрасна, майже міфічна Яксуня — коротка людська пам'ять у два-три покоління вловлює тільки відгомін її імені. Наскільки достовірна і справедлива наша пам'ять — історична й особиста? Чи є в теперішніх гібридних часах щось надійніше, ніж дитячий спогад?.. — так можна означити один із кількох лейтмотивів нової поетичної збірки автора.
Це лірика занурення у видиме/невидиме, коли світовідчування і світоспоглядання взаємодоповнюються, перехрещуються, перетікають з одного в інше, набувають багатовимірності. Тут зібрані поезії про землю і всесвіт, тишу і згуки, вічне і тлінне, загусле і зболене, стале і скороминуще, відсторонене і кордоцентричне.
«Скрижалі» - видання в чомусь унікальне. Автор, відомий український письменник Леонід Горлач, упродовж кількох десятиліть роботи створив цілу поетичну епічну панораму вітчизняної історії: від напівлегендарної доби діянь київських князів Аскольда та Діра, великого зодчого Ярослава Мудрого, активного учасника гуситських воєн новгород-сіверського князя Сигизмунда Кори-бутовича - до козацької героїки Івана Сірка, від епохи одного з найпотужніших гетьманів Івана Мазепи - до легендарного характерника козака Мамая. Віршовані романи відзначаються глибоким знанням історичних джерел, пластикою слова і вірністю класичним принципам романістики.
«Долі не обирають... Її приймають — яка вона вже не є».
Василь Стус не лише поет рідкісного таланту, публіцист, перекладач і літературознавець — це людина, яка уособила «голос сумління у світі розхитаних і розмитих понять честі, правди, порядності». Майже половину свого життя Василь Стус провів у радянських слідчих ізоляторах, карцерах, камерах-одиночках, мордовських таборах, на Колимі, на каторжній роботі в шахті. Його позбавляли побачень з рідними, вилучали вірші, листи й рукописи, знущалися фізично й намагалися знищити морально.
Поезії, що увійшли до цієї збірки, — найкращі зразки лірики Василя Стуса. У цих рядках громадянські мотиви та біль митця за долю України переплітаються з тонким мереживом любовної лірики і філософськими роздумами про життя й призначення людини. Вірші сповнені надії та сили волі, міцнішої за крицю.
Коли безліч думок та почуттів безладно вирують усередині, на допомогу приходить письмо - дає змогу спинити, окреслити, вивести назовні й дати життя у слові.
Своїми віршами Настасія Семенюк промовляє найважливіше, сокровенне до самої себе й водночас до всіх. Ці поезії - тендітні квіти душі, які викохуєш у серці, даруєш іншим, але які незмінно залишаються собою.
Книжка «Відкривати тут» — аварійний вихід, якщо ти остання людина на планеті або стоїш, затиснений сотнею тіл у вагоні метро; закохався, як уперше, або сховав своє серце у вогнетривкий сейф і зарив на триметровій глибині; вибираєш серед тисячі доріг або вперся у нескінченну стіну; відчуваєш все на межі болю або вкриваєшся проти волі кам’яною лускою; відчайдушно шукаєш чи вже знайшов не знаєш, що з тим робити. «Відкривати тут» (у будь-якій ситуації).
Едгар Аллан По (1809–1849) — відомий американський поет, прозаїк, критик, журналіст. Його вплив як письменника й поета на світову літературу — величезний: це і Шарль Бодлер, і французький cимволізм і практично весь російський Срібний вік.
Видавництво «Фоліо» випустило друком у серії «Зарубіжні авторські зібрання» збірку детективних новел Едагара Аллана По «Золотий жук», роман «Оповідь Артура Гордона Піма», а також збірку оповідань «Система доктора Смолла і професора Піріа».
У книжку «Ворон» увійшли найкращі вірші з різних поетичних збірок Едгара По, у які потрібно буде вчитуватися знову й знову.
«Ворон» — перлина творчості По. Це віддзеркалення страшного в природному, це поема про безвихідь горя з повторюваним із більшою силою рефреном — каркання ворона, загнаного в бурю до самітного мрійника, що сумує про свою померлу кохану Ленору… Любов підкреслює жах смерті, а смерть — силу й непереможність любові.
Розповідь «Елеонора», який також увійшов до цієї збірки, продовжує автобіографічні одкровення автора. Йому було 20, а кузині Елеонорі — 15, коли вони покохали один одного. Їй судилося померти, а він, палко закоханий, присягнув ніколи не одружуватися, не зраджувати її пам’яті. Вона ж дала обітницю охороняти його після своєї смерті й посилати звісточки з небес.
Магнетичні рядки його віршів відлунюють любов’ю до жінки, до матері, до природи, до життя, до світу… Осідають на зубах скрипучою, як пісок, але такою ніжною ностальгією. Його поезія лунає рефреном крізь революції, крізь пори року, крізь наші душі, дороги й міста. Кожне слово стікає крізь пальці, як прохолодна гірська вода, і чіпляється до сердець і думок як… реп’яхи. Не даючи жодного шансу їх забути. Його вірші, це концентрація правди, суму, вселенської любові й усіх магічних світів, що знайшли своє місце у житті Сергія. Ми знаємо як ви давно всі на неї чекали! І ось вона, поетична збірка Сергія «Колоса» Мартинюка — «Реп’яхи».
Восьма збірка віршів Пауля Целана Арія снігу (Schneepart), укладена ще самим автором, вийшла у світ через рік після його трагічної загибелі, вона є публікацією зі спадщини.
Це найбільш зашифрована поетична книга Целана, яка ставить до своїх читачів особливі вимоги. Арія снігу може вважатися вершиною герметичної творчості Целана.
«Золотий носоріг» — поетична збірка не про екзотичну Південну Африку, це радше книжка про ту Південну Африку, яка на душевній мапі десь межує з Україною. У ній є високі гори і пишні квіти з власними чарами, давні риби й капітан літака, є революціонери й біженці, пінгвіни на жаркому березі, вуличні торгівці й великий прибережний вітер.
Ганна Яновська, авторка книжки, 2017 року побувала у Південній Африці й вивезла звідти цього золотого носорога. Це не зовсім той — тонкий і ювелірний, якого знайшли в скарбах давнього царства над Лімпопо, і не зовсім та його велика копія, що стоїть у центрі Йоганнесбурга. Проте цей золотий носоріг теж справжній, тому що в ньому — свіжі враження з далекої країни, де з-під строкатих візерунків, різких запахів, запаморочливих краєвидів прозирає щось до співу близьке і рідне.
Борис Херсонський — відомий поет, есеїст і перекладач, лауреат багатьох міжнародних премій. До поетичної збірки «Вклонитися дереву» увійшли твори автора, які він написав українською, його автопереклади та вірші у перекладі Сергія Жадана, Володимира Тимчука та Олега Гончаренка. Своїми віршами автор мандрує від найдавніших часів до часу народження Христа — точки відліку відродження надії через спокуту. Від радянського режиму, за якого йому довелося жити, і до сьогодення — часу, сповненого болю, втрат, війни і водночас віри та сподівання.
«Про мого білого старого качура» – казка у віршах для дорослих, де кожен зможе знайти власну Істину, Друга, Батька та Призначення. Хто цей білий старий Качур? Чому в нього випечені очі, й де він ховає всі гільйотини світу? У цій книжці авторка заговорила й іншою мовою. Мовою Болю.
Христя Венгринюк каже, що віршів до книги не могло бути ні більше, ні менше, й вона лише довершила цей монолог наївними ілюстраціями, створеними олівцем. Прості й дитячі, на перший погляд, вони приховують багато підказок до кожного тексту.
До книги Василя Голобородька (1945 р.н.) — чільного представника Київської школи поетів, одного з найвідоміших у світовому літературному контексті українських поетів XX ст. — увійшли вибрані вірші майже з усіх його поетичних збірок. Попри радянську цензуру й гоніння, поет зумів залишитися нонконформістом, зробивши значний внесок в літературний процес. Свого часу у Белграді вийшла антологія світової поезії XX ст. з промовистою назвою: «Від бенгальця Рабіндраната Тагора до українця Василя Голобородька». А 1966 року Голобородько написав пророчого вірша, який починався так: «Викрали моє ім’я...» І ось 2016 р. в нього таки викрали ім’я, назвавши ним головного героя розважального серіалу «Слуга народу»... Проте, як свідчить історія, Поет теж має шанс на перемогу. Але, мабуть, тільки після земного життя...
Все, що ми бачимо і як ми бачимо, залежить від оптики. Щось ми бачимо очима, щось крізь окуляри чи у мікроскоп, чи у вічко прицілу, а щось тільки серцем. Мар’яна Савка у новій книжці віршів «Оптика Бога» пропонує читачеві зазирнути всередину людської душі, віднаходячи свою власну оптику, якою можна побачити людину з її тривогами і страхами, втратами, болем, пошуками себе, потребою говорити та слухати, а головне – з глибоким прагненням любові.
Слова мають сенси, які не відразу можливо відчитати розумом. А малюнки Романи Романишин та Андрія Лесіва ховають таємниці, яких не бачить око. Якісь таємниці і знаки все-таки можна розгадати – якщо взяти червоний фільтр і подивитися через нього на малюнок. Спробуй – і побачиш несподіване.