Замовлення тимчасово не приймаємо. Проводяться технічні роботи.
Збірка «сонце та її квіти» — яскрава поетична подорож, що розповідає про зростання та зцілення. Про повагу до своїх історичних витоків і родоводу. Про еміграцію та пошук рідного дому в собі. Збірка складається з п’яти розділів і пропонує читачам пройти маршрут від в’янення й опадання до вкорінення, зростання та розквіту.
Це справжнє оспівування любові в усіх її проявах.
Як написати про війну і любов, втрати і віру? Тільки щиро. Лишивши бронзований лоск новинам і реквіємам, авторка простими словами говорить про дійсність, у якійми живемо.
Саме так складаються вірші з надзвичайно глибокою серцевиною. Вірші, сенси в яких пробирають до кісток, бо промовляти їх буває складно, але необхідно.
До книги вибраного Сергія Жадана (23.08.1974) — найпопулярнішого і найулюбленішого українського поета нової хвилі — увійшли найвідоміші вірші з усіх попередніх збірок, а також нові, ще не публіковані, поезії.
Це найповніше на сьогодні вибране поета.
Рупі Каур запрошує до глибокої та відвертої мандрівки минулим, теперішнім і майбутнім. «тіло, мій дім» – це збірка щирих і чесних розмов із собою, що нагадують про важливість любові, прийняття, сестринства і готовності до змін. В авторських ілюстраціях відбилися світло і темрява, потрясіння і спокій, природність і плекання нового.
До антології увійшли знакові поезії найпомітніших українських поетів ХХ століття — від Тичини до Жадана. Це найкомпактніша за формою і одна з найповніших за текстами українська поетична антологія.
У книзі 2016 сторінок.
До книги Ліни Костенко — улюбленої української поетеси кінця другого—початку третього тисячоліття — увійшли найвідоміші її вірші з різних періодів творчості — від ранньої поезії до сьогодні, а також уривки з романів та поем. Це найповніше вибране поетеси за часів Незалежності.
Молоко і мед це поетична збірка про любов, втрату, травму, насильство, зцілення і жіночність. Вона поділяється на чотири розділи, кожен із яких має справу з окремим видом болю, який зцілює окремий різновид сердечних мук. Молоко і мед запрошує читача в подорож найгіркішими моментами життя, аби знайти у них щось солодке, адже щось солодке є в усьому, варто лише захотіти це побачити.
До книги Василя Стуса (6.01.1938–4.09.1985) — одного з найвидатніших українських поетів ХХ століття — увійшли вибрані вірші з різних періодів його творчості.
У книжці зібрано найкращі вірші Поета, а також найвиразніші уривки з листів, сповнені філософських узагальнень і щемливих деталей. Примітки під деякими віршами проливають несподіване світло на драматичні моменти життя і творчості Василя Стуса.
Сподіваємося, що ця книга стане вашою улюбленою збіркою творів визначного Поета і Громадянина.
Це книга про одну з найбільших трагедій української історії — битву під Берестечком. Написана ще в 1966–1967 рр., вона згодом не раз дописувалась на всіх етапах наступних українських драм і трагедій — і після поразки 60-х, і в безвиході 70-х, і в оманливих пастках 80-х. Протягом цього часу з конкретної поразки під конкретним Берестечком тема цього роману переростала в розуміння, що «поразка — це наука, ніяка перемога так не вчить», а відтак і в необхідність перемоги над поразкою, що в сьогоднішні межові для нашого буття часи особливо актуально...
У цій книжці зібрано все найкраще з творчого доробку Миколи Бажана, одного з двох відомих українських номінантів на Нобелівську премію з літератури. І якби її присудили українському поетові, то у формулюванні написали б: за критичний розум, творчу енергію, інтелектуальну глибину, ліричну силу, щирість і людяність. За перо, гостре і точне, як скальпель. За вміння протягнути нитку з минулого в майбутнє і пов’язати їх із теперішнім в одну неподільну цілісність. За музику, обернену на слово. За органічне буття у світовій культурі. І за оповідання про надію.
«Відкритий перелом голосу» — це вірші, написані в темряві. У тій її глибині, де кожен наодинці з собою сумнівається у власній силі, у голосі, у можливості майбутнього. Це точка найгострішого болю, підважування всього дотеперішнього знання про світ і про себе. Але також це вірші, що рухаються до світла. Бо саме знання про його існування десь зовні, угорі, уможливлює цей поступ. Це вірші неспокою і росту, вітру й бездомності, пошуку й захисту свого, утоми і впертості. Паростки нового, які затуляєш долонями. Обіцянка світлого врожаю, до якого так хочеться дожити.
Герой поеми-балади Ліни Костенко «Скіфська одіссея» — молодий Грек з Ольвії-Миколаєва — два з половиною тисячоліття тому рушив у плавання Дніпром, а тоді — Борисфеном — у напрямку майбутнього Києва, пізнаючи грецький і скіфський світи Припонтиди. Це був також час народження Європи серед мурів Афін. У поемі, написаній іскрометно й іронічно, постає багатостолітня — реальна й міфічна — стихія творення України на перетині західної і східної цивілізацій, а сама Україна бачиться як невід’ємна частина культури європейського Середземномор’я. Поема набуває особливої актуальності сьогодні: анексія Криму, а тепер війна росії проти України стали наступом і на античне минуле України. Спроба перетворити наш елліністичний Південь на зону насилля, смерті, руйнацій отримує в цій поемі гостру і дотепну життєствердну відповідь.
«Колекція» – це спроба представити феномен Іздрика влас- не як мережевий феномен. До збірки увійшли вірші, які після оприлюдення їх на ФБ отримали більше ніж 600 лайків. Тобто «Колекція» певною мірою (а радше – повною) сформована вподобаннями ФБ-спільноти в її Іздриковій бульбашці.
Книга проілюстрована Іздриковими ж графічними роботами з 90-х, оригінали яких давно розійшлися приватними та інституційними колекціями, натомість для цього видання автор власноруч збагатив репродукції доданою реальністю олівцевого експромту.
Тобто «Колекція» у всіх сенсах – чи щонайменше у двох – колекційне видання. Насолоджуймося!
«Обережно! Крихке» — так пишуть часом на картонних коробках. На тих, які з собою вивозять в евакуацію, очевидно, не пишуть. Бо не встигають. Та й порцеляна з родинною історією, скоріше за все, залишиться вдома. Але і у сховищі — сховищі пам’яті — одночасно. Книжку «Нічний ефір» Олена Гусейнова почала писати в перші дні повномасштабного вторгнення, в першій нічній зміні цілодобового інформаційного мовлення на Українському радіо. Мова цих віршів функціональна: інформативна і магічна. Обереги і замовляння. Оголошення про евакуацію. І одночасно — коментар до реальності часу, який тече і витікає. Ця книжка зібрана точно, як годинник. Замість стрілок — сховані цитати і алегорії. Кожну можливо впізнати. Не затримуйся «на поверхні». Є дванадцять годин, і доти — сміємося і співаємо. Ось моє горло. Нічний ефір. Білі вірші. У війни свої примхи. Сміємося і співаємо. (Потім ми зробимо з цього життя). Sounds like a plan.
Ця книжка була дописана за підтримки програми Documenting Ukraine Інституту гуманітарних наук у Відні (IWM) та під час Tartu City of Literature residency в квітні — травні 2023 року.
Сергій Жадан про книгу: «Імена близьких людей, адреси друзів, світлини знайомих, речі, предмети, будинки, вулиці, міста, країни - вірші нічного ефіру сповнені тривоги і ніжності, страху і любові, ледь помітних переходів між життям і смертю, між утомою і радістю, між наговорюванням і тишею. Ці ефірні години виговорені голосом тихим, але точним, делікатним, проте переконливим, сказаним серед ночі, але оберненим до світла».
Колись, у прадавні часи, було таке повір’я: вбивати цвяхи в каміння, з якого зведено дім. Вони мали слугувати оберегом, захистом мешканців дому від злих сил.
Нова збірка відомої поетки Юлії Мусаковської розділена так само, як розділений нині увесь світ: на «до» і «після» 24 лютого. Місія поезії в ній осмислюється як вбивання цвяхів-оберегів у кам’яні стіни українського дому, які надсадно, але марно прагне зруйнувати війна. Війна, розв’язана ворогом, який застосовує каміння і цвяхи як архаїчні знаряддя для вбивства.
Ілюстрації спеціально для книжки створив один із найвідоміших сучасних українських художників, Олекса Манн.
Нова поетична збірка Ольги Ольхової охоплює тексти, написані протягом кількох попередніх років. У притаманній авторці інтелектуальній метафоричності відчитуються головні мотиви — плинності часу й невідворотності почуттів — любові, розпачу, страху. Перед лицем найбільшої загрози найголовнішим орієнтиром стає вчасність.
Вірші сповнені передчуттям загроз війни, її проживанням, етюдними замальовками з життя, гострою спостережливістю.
Символічна назва «...якщо не тепер?» відгукується розумінням важливості кожного прожитого моменту, цю ж концепцію розгорнуто в 5 розділах, кожен із яких говорить про особливу так звану «обставину часу».
Ця книжка — свідчення очевидця війни й учасника бойових дій, чоловіка й офіцера. Олександр Лисак розгортає перед читачем справжній калейдоскоп війни — брудний, холодний, кривавий і дуже несправедливий. Це літопис люті й ненависті, злості та розпачу, віри й любові. І голос автора має бути почутим разом із голосами тих поетів і прозаїків, які зараз на бойовищах. Це чесно, це справедливо, це гідно.
Маршрут другої збірки поезій Любомира Серняка пролягає крізь Підзамче – магічний район Львова з багатою, проте вкрай складною історією. Вона визирає із тріщин покинутих індустріальних будівель, чується у свисті потягів, витає у повітрі шоколадно-кавовими ароматами, торкається шорсткими фактурами. Вона просочується в усіх своїх (не)випадкових подорожніх, відкриваючи для них портал в особливе міжчасся.
Саме у цій тендітній географії і народжуються поезії збірки «Підзамче Mon Amour». Вірші, основне бажання яких – спостерігати і засвідчувати. Як трамваї рухаються рейками буденності між зупинками сумнівів. Як новобудови пожирають старий індустріальний район і його міфічних сторожів. Як любов прокладає стежки спокою. І як війна нещадно змінює всі звичні маршрути.
«Три медалі в шухляді» — збірка вибраних віршів останніх дев’яти років. Про війну, любов та смерть. Про час, що завмирав, зупинявся та не зупинився. Про ПТСР, страх, повернення додому й повернення на війну. Знову. У чергове коло. Це розмова з Богом, із землею, з небом. Це фіксація емоцій та станів. «Три медалі в шухляді» — це те, що не одягнеш на парад перемоги. Це те, що хочеш сховати. А, можливо, й забути. У виданні вміщені й нові тексти, що були написані на Херсонщині 2023 року.
Дивовижа, безкраїсть, неідеальність і конечність усього людського. Особливий спосіб дорослішання, який настає із народженням власних дітей, особливий погляд на світ і дорослість широко розплющеними очима дитини. Безцінний час разом, час кохання, любові, надії — та безпорадність їхньої втрати, що приходить з війною.
Безперечна і безумовна любов до всесвіту — жінки, дитини, маленького міста, власного дому, всього, що минає, чого не повернеш.
«Літо, діти, осінь, зима, війна і весна» — поетична збірка, де понад сотню віршів поєднано в цикли історій із місць і часів про фізику і метафізику, крізь які, ніби човен, проминає життя.
Оформлено книгу в найтоншій манері китайської порцеляни одеською художницею Лесею Медвідь, яка добре знає тексти й автора. Її неймовірні малюнки додають атмосферного тиску в картину погоди.
Пропонований виданок має на меті донести справжнім поціновувачам Шевченкового слова його якнайповніший поетичний спадок, який поєднав усі твори, що потрапляли під цензурування як за царату, так і за радянщини. Близько двадцяти (!) відсотків віршів містять рядки, які читач не знайде в жодному иншому «Кобзареві», — від окремих слів, словосполук до цілих сторінок тексту! Подекуди такі відновлені фраґменти докорінно змінюють сприйняття й розуміння твору в цілому.
Зануритись у Шевченкову добу допоможуть чимало унікальних прижиттєвих документів, поетових автографів віршів, листів, світлин та автопортретів.
І нарешті, всю збірку, від первої до кінцевої сторінки, а також коментарі, примітки й статті вперше внормовано згідно з правилами зрепресованого українського правопису 1928 р. (т. зв. «харківського», або «Скрипниківського»), який, на думку науковців-філологів, є історійно й фонетично суголосним із мовою, якою промовляв до нас Поет.
Вірші на зламі епох часто втрачають свою автономність і все більше нагадують щоденники. Що можна знайти в новому поетичному щоденнику Сергія Жадана? 50 і 1 вірш, писані до і після великого вибуху, зібрані разом, поєднані відчуттям мови, яка так болюче зникає, але потім обов’язково повертається. Нанизані на нитку голосу, узалежнені від звучання, вони, ці вірші, лишаються приватною, рваною хронікою двох останніх років – наповнені снігом, співом, правописом, любов’ю.
Тарас Григорович Шевченко — видатна постать, словами якої промовляє душа українського народу. Його «Кобзар» є одним із найкращих надбань нашої літератури, а самі твори перекладено понад ста мовами світу. Поява збірки у квітні 1840 року стала знаковою подією не лише в українській, а й загалом у слов’янській літературі.
Опубліковані тексти звірено з оригіналами рукописів та прижиттєвими виданнями творів поета. Збірку ілюстровано репродукціями картин і замальовок Тараса Григоровича.
«Тонка коричнева лінія» — це поезія болю та втоми, поезія смутку за втраченим, поезія заціпеніння, поезія-крик, поезія-насмішка над абсурдністю реальності. Поезія-хроніка військового, який карбує своє життя та війну, іронічно насміхаючись із самого себе й пошуків сенсу.
Живі та мертві, валькірії та духи війни, забутий Бог і втомлений Сатана. Ті, що чекають, і ті, кого вже ніхто не дочекається. Смерть, яка ховається просто під ліжком. Поранені, кава, турнікети, миші в окопах. Дні, схожі один на одного, як близнюки. «Нема ніякої долі. Не було ніякої змови. Просто деякі люди народились. Просто деяких людей не стало».
«Хто вам казав, що віршами треба боротися? Я ними співаю», — казала вона і змережувала свої зошити безтурботно-сонячною поезією з романтичним хмелем київської старовини і чистих почувань. Проте ревнива доля українського поета підстерегла і її — наприкінці життя сонячна енергія Ірини Жиленко перебродила в гіркі меди внутрішньої самотності, які перелилися в рядки високих поетичних вартостей. До книги вибраного однієї з найкращих українських поетів ХХ ст. увійшли вірші з усіх її тринадцяти збірок. На відміну від вибраного з такою самою назвою, яке виходило в 1999—2006 рр., ця книжка охоплює всю поетичну творчість Ірини Жиленко (28.04.1941—3.08.2013), включно з останніми прижиттєвими книгами віршів.
Микола Воробйов (1941) — поет живописець «українського дзену», один із лідерів андеґраунду 1970-х, представник т. зв. витісненого покоління, фундатор літературного угруповання «Київська школа поезії». Натурфілософ, який, за висловом В. Моренця, «володіє світлом і чуттям речей, неприступним для заклопотаної більшості».
До книжки Миколи Воробйова увійшли найкращі вірші з усіх його попередніх збірок.
До книги культового українського автора Юрія Іздрика увійшли найкращі вірші з усіх його попередніх збірок, а також найновіші поезії.
До книжки Юрія Андруховича (1960) — найкультовішого сучасного українського письменника-постмодерніста і Патріарха «Бу-Ба-Бу» — увійшли «канонічні» вірші з усіх його збірок, а також знаменитий цикл «Листи в Україну». Це найповніше на сьогодні вибране поета.
Вірші є сенс видавати або лише найкращі, або всі. Коли поет їх має на своєму рахунку близько семи сотень, важко сподіватися, що всі вони – найкращі. Але, зібрані разом і розташовані у хронологічному порядку, вірші ці набувають значно ширшого за суто поетичне значення. Як поет, Сергій Жадан більш-менш є ровесником української Незалежності. Відколи існує найновіша Україна, відтоді він і пише вірші, без тривалих відпусток і виразних криз, у середньому по два на місяць. Відтак «Усі вірші» – це одна з найретельніших історій України за останні тридцять років: з усіма нашими несподіваними злетами і безпричинними падіннями, хитаннями між лівими і правими крайнощами, убивством силабо-тоніки та її воскресінням, повторенням пройденого і пошуками нових шляхів. Як і належить, на початку був юнацький бунт. Як і слід було очікувати, сьогодні є зріла відповідальність. Одне слово, дорослішає Україна – і дорослішає Жадан. Або навпаки. У кожному разі процес триває, тож є надія, що за якийсь час «Усі вірші» виявляться далеко не всіма.
Олександр Бойченко
У творчості майже кожного видатного поета є те, що минає разом із часом, і те, що залишається надовго або й назавжди. Довге життя судилося поезіям епохальних поетів ХХ століття — Павла Тичини (1891—1967) та Максима Рильського (1895—1964), чия творча спадщина збагатила скарбницю української та світової літератури.
Їх багато чого єднає. Наприклад, те, що обоє напрочуд рано почали складати вірші, відчули смак творчості, а їхні книжки поезій (Тичинині «Сонячні кларнети» та «Під осінніми зорями» Рильського), що побачили світ одночасно — 1918 року — та входять до нашого видання, відразу засвідчили неабиякий талант майбутніх поетів-класиків. Основна тема цих збірок — радість існування, гімн життю та молодості, пошуки юної душі, яка прагне щастя й любові.
«чорнокоса з очима повними новин
коли за вікном завили сирени
на прощання сказала
ще не страшно
якщо є події
якщо ми
ще тут»
До нової поетичної збірки Анатолія Дністрового увійшли поезії, написані після 24 лютого 2022 року, а також ранні вірші, що суголосні з тривогами теперішньої воєнної доби.
Перші квіти холодної весни. Діти, які малюють чорні бомби й червоні валізи. Густий чорний дим. Вкрадене сонце моєї країни. Сирени, сірі від втоми обличчя, ворог. Чи є на тому світі артилерія? Чи присниться мені день без війни? Усе це наші дні війни й тривог.
«ніхто не забуде майбутнє життя
ніхто не стане смиренним
чекаємо виходу з укриття
цілуємося під сиренами»
У новій книжці Павла Коробчука зібрані його поезії останніх п'яти років. Війна та мирне життя. Літо й лютий. Фронт і тил. Пам’ять і передчуття. Тексти Павла сплітаються в полотно, на якому вимальовується загальний візерунок – усе наше життя, яким воно було, яким є зараз.
Навій – це вал у ткацькому верстаті, на якому тримається основа полотна. Того самого поетичного полотна, яке за допомогою слів творить поет. Кожен текст – нова нитка. І лише відступивши на кілька кроків, можна зрозуміти, яку картину вони разом складають.
«Жоден поет не здобувався на таку раптову і всенародну популярність, як Бернс у Шотландії», — стверджує англійська літературна енциклопедія. 25 січня — на день народження Бернса — шотландці й досі традиційно збираються родинами й читають улюблені твори свого барда. Справжній народний культ Бернса в Шотландії чимось нагадує наш культ Шевченка. А деякі вірші Бернса у конгеніальних перекладах Миколи Лукаша мовби «вмонтовуються» в нашу літературну традицію, недарма в історичному бутті Шотландії та України так багато подібностей...
«Я вірю, виживе,
Але не повернеться,
Не повертаються бо з війни»
Нова книжка поезій Світлани Поваляєвої – складна комбінація етюдів із життя в тилу і на фронті. Війна, кохання, постійне чекання, надія, втрати. Степи й окопи, оманливий затишок дому та свист ракет над головою, захисники і вороги. Свої та чужі. Макабрична історія, яку ми проживаємо щодня. Час, який не обирали. Земля, за яку готові триматися до скону. Втрати, від яких зводить щелепу. «Війна — не звитяга, а просто життя, як є».
«Мінлива хмарність з проясненнями» присвячена молодшому синові Світлани, Романові Ратушному. Він брав участь у боях за Київ та в деокупації Київської області, визволяв Тростянець і воював на Сумщині. Загинув у бою під Ізюмом 8 червня 2022 року.
«Я любитиму тебе до скону, рідний, — нехай усі мої вірші належать тобі, нехай люди пам’ятають тебе ще й у такий спосіб — коли відкриватимуть цю книжку», — Світлана Поваляєва.
До вибраного Костянтина Москальця — одного з найзнаковіших українських поетів — увійшли вірші з попередніх збірок, а також нові поезії та найвідоміші з його пісень.
До вибраного Райнера Марії Рільке — чи не найзначнішого поета ХХ століття — увійшли найвідоміші його поезії у вже класичних перекладах Миколи Бажана. У книзі також подано окремі переклади Ю. Андруховича, Д. Павличка, В. Стуса та інших поетів.
Гомерова «Одіссея» в перекладі Петра Байди-Ніщинського (1832–1896) вперше побачила світ понад сто років тому. Але з бігом часу цей шедевр українського художнього перекладу набув ще більшої ваги й цінності. Твір вабить поетичною сміливістю і майстерністю, живою і питомою українською мовою, а заразом – дає найщедріше підґрунтя для філологічних і перекладознавчих досліджень.
Шістдесят віршів про пам’ять, що народжується з любові, та про вогонь, по якому лишається ніжність. Шістдесят спроб окреслити світло й розповісти про повітря над містом. Шістдесят уривків чужих розмов, шістдесят голосів, якими наповнюються весняні сутінки. «Список кораблів» — це список тих, хто пішов, але кого не можна забути. Список імен, які супроводжують тебе протягом життя. Список міст, де на тебе завжди чекають. Мабуть, найінтимніша книга автора.
Віра в Бога, віра в Україну, віра в силу природи. Не втратити віру — основне бажання ліричного героя збірки поезій Богдана Кириєнка «Земля правди Його». Він молиться за свою країну в часи революцій 21 століття, в часи політичної смути, в часи протистоянь. Він молиться за кожного, хто не слідує заповідям Божим. Разом із тим, він захоплюється силами природи, яка несе свої одкровення кожному, хто вміє бачити серцем послання різних пір року, явищ, стихій. Саме з молитов, пісень, гімнів складається книга. І вона змушує душу співати разом з автором — часом із тривогою, часом — із любов’ю, але в будь-якому випадку — з вірою.
Для широкого кола читачів.
«Любовні елегії» («Любощі») й «Мистецтво кохання», як і «Метаморфози» – найпопулярніші твори видатного римського поета Овідія. Тонкий гумор, проникливий психологізм, живі сценки з тодішнього життя і блискучий вірш упродовж віків привертають увагу читача й надають цим творам непроминальної цінності. Український переклад (перше видання – 1999 року) повністю оновлено і зредаговано.
