Повість «За сестрою» створена на основі історичних матеріалів з часів татарських нападів на українські землі. В центрі — захоплююча історія юного Павлуся, молодшого сина з козацького роду Судаків, який порятував від татарського полону свою сестру Ганнусю.
Іван Багряний (1906—1963; справжнє прізвище — Лозов’ягін) — український письменник, який зазнав жорстокості сталінських репресій. Митця було ув’язнено, заслано до Далекого Сходу, потім була еміграція. Лише після своєї смерті він був реабілітований, став лауреатом Шевченківської премії 1992 року, і його книги почали перевидавати в Україні.
Герой роману «Тигролови», молодий український інженер-авіатор Григорій Многогрішний, катований, голодний, засуджений на 25 років ув’язнення, втік по дорозі до концтабору прямо посеред суворої сибірської тайги. Майор НКВС Медвин — «професійний тигролов» — розпочинає полювання на втікача…
Валер’ян Підмогильний (1901–1937) – відомий письменник і перекладач, літературознавець, мовознавець, один з найвизначніших прозаїків доби Розстріляного відродження. Залишив по собі чималий доробок, хоч і був репресований у розквіті творчих сил.
Роман «Місто», завершений у 1927 році, став першим урбаністичним твором в українській літературі з новими героями, проблематикою та манерою оповіді. Автор описав у ньому молодь, яка на початку 1920-х років потягнулася із сіл, щоб завоювати та зробити своїм українське місто. Письменник показує бажання молодих селян «вийти в люди», аналізує їхню психологію, розповідає про конфлікт, який розгоряється між людьми з різними світоглядами.
Ім’я Івана Петровича Котляревського (1769—1838), засновника нової української літератури, пов’язують, у першу чергу, з його поемою «Енеїда» (1798), яка вже понад двісті років зачаровує читачів. Це була перша друкована українська книга, написана народною мовою, перша національна поема. Запозичивши сюжет античної поеми Вергілія, Котляревський наповнив цей твір дотепним українським гумором, повір’ями, звичаями, картинами воєнного і мирного життя, описом одягу, страв — усе це надає поемі яскравого національного колориту. «Енеїду» сміливо можна назвати своєрідною енциклопедією українського побуту кінця XVIII — початку XIX століття.
«The Tragedy of Hamlet, Prince of Denmark» is a tragedy by William Shakespeare (1564–1616), one of the most famous plays in world drama. The work vividly reproduces the course of real and feigned madness, which is manifested either in deep sadness or in rage. Among its themes: betrayal, revenge and moral decline.
«Гамлет, принц данський» — трагедія Вільяма Шекспіра (1564–1616), одна із найвідоміших п’єс у світовій драматургії. У творі яскраво відтворено протікання справжнього й удаваного божевілля, яке проявляється то в глибокому смутку, то в шаленій люті. З-поміж її тем: зрада, помста і моральне падіння.
Рівень складності – Intermediate
«Pygmalion: A Romance in Five Acts» — one of the most famous plays by George Bernard Shaw (1856—1950). The work is based on the Greek myth of the sculptor Pygmalion and his beautiful creation. This original and witty play, which touches on deep social issues, is relevant to this day.
«Пігмаліон» — одна з найвідоміших п’єс Джорджа Бернарда Шоу (1856—1950). В основі твору лежить грецький міф про скульптора Пігмаліона та його прекрасне творіння. Ця оригінальна й дотепна п’єса, що зачіпає глибокі соціальні питання, актуальна донині.
«Cabbages and Kings» — a satirical novel by American writer O. Henry (1862—1910). The work was written on the basis of the revised collection of adventurous and humorous stories of the same name. The action of the novel takes place in Latin America, and its characters evoke sincere sympathy, because they know how to overcome any adversity in life.
«Королі і капуста» — сатиричний роман американського письменника О. Генрі (1862—1910). Твір було написано на основі однойменної переробленої збірки авантюрно-гумористичних оповідань. Дія роману відбувається у Латинській Америці, а його герої викликають щиру симпатію, адже вони вміють долати будь-які життєві негаразди.
«Грона гніву» — книга, яку критики назвали «хроніками Великої депресії», — оповідає історію сільської родини з Оклахоми, змушеної знятися з рідних місць і вирушити на Захід — у пошуках землі обіцяної, Каліфорнії.
Джон Стейнбек написав її, опираючись на особисті враження і спостереження за різким загостренням соціально-економічної ситуації у США наприкінці 1930-х рр. Улітку 1937 р. багато центральних штатів на захід від середньої течії Міссісіпі зазнали сильної посухи, яка спричинила вивітрювання ґрунту, так звані «пилові бурі». Тисячі фермерів і орендарів, які розорилися, полишали рідні місця у пошуках притулку та заробітку в долинах «золотого штату» Каліфорнії.
«Грона гніву» — історія конфлікту сильних і слабких, яка досліджує природу рівності й несправедливості, — стала одним із найвагоміших творів американської класики.
«Тіні забутих предків» — це історія кохання двох нащадків ворожих родин, таких собі українських Ромео і Джульєтти — Івана й Марічки, що розгортається посеред карпатських гір. Власне самі Карпати у цьому тексті виступають неначе окремим персонажем, переповненим легендами та духами.
Коцюбинський надзвичайно відповідально поставився до відтворення світу гуцульських вірувань і традицій. Він досліджував побут і говірки гуцульських сіл, укладав словнички, шукав місцеві квіти й трави, ходив на весілля та інші традиційні ритуали. Усе це, аби максимально достовірно передати атмосферу того куточка світу.
Чугайстер, щезник, мавка і мольфари, які закликають негоду. А поряд з цим кохання, важкий вибір між любовʼю небесною та любовʼю земною. Вигадане і справжнє, язичницьке та християнське, усе сплітається в одну історію, де духи правлять людиною, людина — духами, а сама реальність стає частиною міфу.
«Андрій Лаговський» — це автобіографічний роман, що став одним із ключових текстів українського модернізму та порушив табу на публічне обговорення таких тем, як сексуальна орієнтація і право бути собою. У центрі сюжету інтелектуал, книжник, професор, що постійно рефлексує над своїми станами, бажаннями, почуттями та намагається вижити у традиційному суспільстві. Важливим елементом сюжету стає гомосексуальна орієнтація героя. Це історія про роздвоєність і самотність. Він шукає любові, але не серед жінок, а серед чоловіків, шукає сімейного щастя, вірить у високі ідеали, які руйнуються, прирікає себе на кабінетне схимництво й аскетизм, але не витримує спокус. Зрештою Лаговський залишається надто залежним від тягаря традицій чи попросту нездатним до рішучого бунту, але виборює собі можливість зоставатися «таким, як він є».
Ім’я Джонатана Свіфта (1667—1745), англійського письменника, політичного діяча, автора роману «Мандри до різних далеких країн світу Лемюеля Гуллівера, спершу лікаря, а потім капітана кількох кораблів», відомо в усьому світі. Він з тих мислителів, які прагнули поставити широкі філософські питання людського існування, людської природи, саморозкриття особистості. «Мандри Гуллівера» (1726) складаються з чотирьох частин, що зображують подорож героя до Ліліпутії, країни велетнів Бробдінгнег, держави з летючим островом Лапути і до країни розумних коней-гуїгнгнмів, але за зовнішньою фантастичністю сюжету читачі впізнають їдку сатиру на політичне життя Англії першої третини ХVІІІ століття.
The Scarlet Letter by Nathaniel Hawthorne (1804—1864) can be called the first psychological American novel. Its heroine found herself at the pillory with her unfathered daughter in her arms. The tragedy discloses the innermost qualities of the novel’s characters...
«Червону літеру» Натаніеля Готорна (1804–1864) можна назвати першим психологічним американським романом. Його героїня опинилася біля ганебного стовпа із незаконнонародженою донечкою на руках. Трагедія оголює душевні якості героїв твору...
Рівень складності – Intermediate
Lady Chatterley’s Lover is a novel by the English writer David Herbert Lawrence (1885—1930). The classic love triangle is depicted in the work; and female sensuality and eroticism are intertwined with psychological nuances. The book is intended for readers who have reached the age of 18.
«Коханець леді Чаттерлей» — роман англійського письменника Девіда Герберта Лоуренса (1885—1930). У творі змальовано класичний любовний трикутник, а жіноча чуттєвість, еротика переплітаються з психологічними нюансами. Книжка розрахована на читачів, які досягли 18 років.
Рівень складності – Intermediate
Увазі читача пропонується «Ніч лагідна» — за визначенням критиків, один із кращих романів Ф. С. Фіцджеральда (1869—1940), відомого американського письменника, філософа «джазової доби». Тонке розуміння життєвого досвіду цілої генерації молодих американців, народжених після Першої світової війни, що випали з контексту так званої «американської мрії», глибина психологічного аналізу та лірико-емоційний самобутній стиль ставлять цей роман Фіцджеральда поміж визначних явищ американської та світової літератури минулого століття.
Коли молода американська письменниця Марґарет Мітчелл (1900—1949) писала цей свій єдиний роман, вона навіть і гадки не мала про те, що він стане всесвітньо відомим. Проте зараз «Звіяні вітром» вважають своїм найулюбленішим твором мільйони читачів.
Шалене кохання Скарлет О’Гара та Рета Батлера спалахує в один з найскладніших періодів життя США — під час Громадянської війни Півдня та Півночі (1861—1865) та повоєнної Реконструкції. Коли під час цих подій гинуть чоловіки, то на голови жінок звалюються усі можливі біди. Але Скарлет гідно виходить із будь-якої ситуції, кидаючи виклик громадській думці.
Здається, що у цьому вирі гине все — люди, їх стосунки, і нема сили, яка може їх відродити. Але така сила є — вона називається любов’ю…
Коли молода американська письменниця Марґарет Мітчелл (1900—1949) писала цей свій єдиний роман, вона навіть і гадки не мала про те, що він стане всесвітньо відомим.
Шалене кохання Скарлет О’Гара та Рета Батлера спалахує в один з найскладніших періодів життя США — під час Громадянської війни Півдня та Півночі (1861—1865) та повоєнної Реконструкції. Безтурботне життя дочки заможного власника плантацій швидко припиняється через життєві обставини: мати померла, батько хворий, а рідний маєток пограбували.
За романом «Звіяні вітром» було знято декілька художніх фільмів. Найбільш вдалим вважається перший — з незрівнянними Вів’єн Лі та Кларком Гейблом у головних ролях. Про таку любов можна мріяти все життя, але не кожен може її витримати…
«Портрет Доріана Ґрея» — це вишукана історія вродливого маєтного одвічного парубка, який кохався в розкошах і красі, сповідуючи філософію гедонізму й живучи виключно заради насолод. Однак душевна рана і життєва драма не оминули цього самовпевненого красеня. Тож тікати від душевних мук і страждань він мусив у заміські маєтки з пишними наїдками, опіумні притони на околицях міста, сумнівні квартали з вуличними дівицями й гаяти життя в компанії самозакоханих денді, які намагалися в усьому наслідувати свого кумира — Доріана. Роман є одним із засадничих взірців декаданської прози fin de siècle поряд із текстами «Навпаки» Жоріса-Карла Гюїсманса, «Насолода» Габріеле д’Аннунціо, «Страждання князя Штерненгоха» Ладислава Кліма.
Текст подано за машинописом 1891 року із означенням місць і розділів, які автор додав до остаточної редакції тексту, а також наведенням тих фрагментів, які він видалив або ж замінив.
Думи та історичні пісні — жанри української народної творчості. Звитяга запорозьких козаків, туга бранців за рідним краєм, буремні роки Хмельниччини — ось провідні теми дум. За змістом вони дуже подібні до історичних пісень, а за виконанням — до плачів, голосінь. Авторами були переважно учасники подій — козацьких битв і походів. Від села до села, від міста до міста розносили вони вісті про славу і подвиги героїв, їхню мужність та гарячу любов до України.
Гомерівський епос складається з двох епопей — «Іліади» і «Одісcеї». Головний герой «Іліади» — Ахілл. Гнів Ахілла, якого образив верховний вождь Агамемнон, — основний мотив, що організує сюжетну єдність поеми. Картини героїчних двобоїв чергуються з картинами мирного життя в обложеній Трої, а також з не позбавленими гумору сценами суперечки богів на Олімпі.
Цей епос, перекладений багатьма мовами світу, вийшов далеко за межі національного грецького письменства і завдяки своїй історичній цінності зайняв почесне місце в скарбниці світової літератури.
Гнат Хоткевич (1877—1938) — людина небаченого в українській культурі масштабу творчості: бандурист, мистецтвознавець, театральний діяч, історик, педагог, етнограф, художник, автор понад 600 музичних творів, багатьох новел, оповідань, повістей, романів. Український Леонардо да Вінчі — таким він уявляється і сьогодні. Митець українського Розстріляного Відродження, своєю творчістю він охопив усю Україну — від Слобожанщини до Карпат.
Основою сюжету повісті Гната Хоткевича «Камінна душа» стала народна пісня «Павло Марусяк і попадя» про нещасливе кохання молодої красуні – дружини сільського попа – і ватажка опришків Марусяка. Автор зумів талановито переплести в одному творі і фольклор Гуцульщини, й історичні факти, і власне поетичне бачення. Він показує життя без прикрас, із кров’ю, із болем, зі страхом, але й з вірою, чудесами та цілком різними людьми…
Юрій Іванович Яновський (1902 – 1954) – український прозаїк, поет, драматург, журналіст, редактор і сценарист ВУФКУ, художній керівник Одеської кінофабрики. Сучасники називали його «добрим генієм українського кіно».
Для свого першого роману Ю. Яновський розглядав варіанти назв: «Українське хворе кіно», «Мемуари редактора каторги», «Мемуари старої людини», «Мемуари про море», «Мемуари То-Ма-Кі», «Мемуари голого редактора». «Майстер корабля» – остаточна назва твору, сюжет якого був незвичним, новим для тогочасної літератури. Режисер То-Ма-Кі (Товариш Майстер Кіно – найвище звання для кінематографіста), що від його особи ведеться оповідь, згадує свою молодість і роботу над фільмом, для зйомок якого будувався корабель. Герої роману – творці нового мистецтва, які прагнуть відродити духовність української нації. Цей твір цікавить тих, хто любить кіно, пригоди, містифікації, незвичні історії кохання і... море.
Світ творів англійської письменниці Джейн Остен (1775—1817) — світ звичайних чоловіків і жінок, доволі буденний, розмірений і в той же час не позбавлений драматизму. Тонкий психолог і знавець людського серця, письменниця створила надзвичайно виразні й правдиві образи. Її герої — живі люди, з усіма їх достоїнствами і недоліками, здатні і на високі почуття, і на великі помилки.
Доля Маріанни Дешвуд, героїні роману «Чуття і чутливість», стала запереченням розхожих уявлень того часу про романтичну пристрасть як вершину людських почуттів. Зазнавши зради коханого, Маріанна переконалася, що навіть таке високе почуття, як любов, повинно засновуватися на благородстві, щирому серці та вмінні зрозуміти іншу людину...
У скарбницю української драматургії вагому частку вніс великий драматург і талановитий актор Іван Карпенко-Карий (Тобілевич). До видання увійшли вибрані твори «Наймичка», «Безталанна», «Сава Чалий». У них відтворено життя українського народу та визвольну боротьбу козацтва у другій половині XIX століття. Твори І. Карпенка-Карого і сьогодні не втрачають своєї актуальності.
Злиденний молодий письменник із Христіанії намагається заробити на прожиток написанням статей до місцевої газети. І хоч теми добирає не зовсім вдалі, а розраховані на тонких поціновувачів, усе ж подеколи йому таланить видобути трохи грошей на кілька днів прожитку. Одначе одіозність характеру й постійний голод спонукають літератора до безглуздих учинків і пустощів.
У свідомості напівголодного одинака зринають еротичні фантазії й у кожній стрічній він бачить ідеал вимріяної красуні, яка буцім мешкає в замку Ілаялі. Чи втілиться ця фантазія в реальність? Чи напише митець незрівнянний літературний шедевр? Чи роздобуде копійчину на прожиток і дасть раду своєму непереборному й невситимому голоду?
Володимир Винниченко — бунтар української літератури початку ХХ століття. Він спровокував чимало інтелектуальних конфліктів, та водночас побудував неймовірну літературну й політичну кар’єру. Винниченко став популярним драматургом, автором романів, статей, мемуарів, а в 1917 році очолив Генеральний Секретаріат Центральної Ради.
«Записки Кирпатого Мефістофеля» — роман морального експерименту, у якому чи не вперше в українській літературі відверто аналізуються стосунки між чоловіком і жінкою. Герой, який хоче позбутися власної дитини, бо не бажає бути батьком. Жінка, яка відмовляється робити аборт. Небажана дитина, що зрештою стає психологічним прихистком для головного героя. Автор тестує своє кредо «роби, що хочеш, коли тебе не мучать докори сумління» та шукає межі особистої свободи у стосунках.
Високохудожні твори Івана Франка стали окрасою української літератури, окремі з них входять до шкільної програми. Запропоновані у книзі програмні («Фарбований лис», «Сойчине крило») та позапрограмні твори позначені оригінальним національним колоритом та орієнтовані на моральні цінності людини. Для школярів, учителів, студентів, науковців, усіх поціновувачів творчості І. Франка.
Усебічно обдарований, енциклопедично освічений Іван Франко (1856–1916) відомий не тільки як поет, прозаїк, драматург, але і як літературознавець, перекладач, публіцист, вчений. За весь час своєї діяльності він видав сім збірок поезій та цілу низку поем, написав близько 15 драм, перекладав з 14 мов твори світових класиків.
Однiєю з найпопулярніших в українській літературі та найбільш знаковою для багатьох театрів і сьогодні є п'єса Івана Франка «Украдене щастя», в центрі якої три постаті: підстаркуватий селянин, його молода дружина та її коханий — жандарм. Драма Франка переростає у трагедію високої напруги, притчу про те, що на чужому нещасті свого щастя не збудуєш.
Готичний роман «Ватек» — унікальне явище в літературі, написаний французькою мовою невеличкий твір англійського письменника Вільяма Бекфорда (1760—1844), що забезпечив автору безсмертну славу і не втратив популярності й донині, твір, що надихав Джорджа Байрона, Едґара По та Говарда Лавкрафта і знайомить читача з дивовижними пригодами допитливого каліфа, світом арабсько-перської міфології, нездоланними чарами фатального кохання та іронічним поглядом на мусульманське святенництво.
Це видання містить два найвідоміших твори українського письменника в еміграції Івана Багряного – «Сад Гетсиманський» і «Тигролови». У своїх романах – почасти автобіографічних – автор безжально викриває всю злочинну, цинічну й антигуманну сутність комуністично-сталінського режиму зокрема й тоталітаризму взагалі. Головні герої творів, попри всі знущання, приниження, тортури кривавих прислужників каральної машини НКВС, не занепадають духом, продовжують опиратися режимові й залишаються людьми. Обидва романи вкрай актуальні й у наш час, адже дають змогу краще усвідомити мотиви й наміри рашистів, які насправді є палкими послідовниками сталінських карателів. Саме до їхніх жорстоких і нелюдських методів та ідей вони досі вдаються у своїх діях. Романи подано не хронологічно написанню, але саме така послідовність, на думку укладачів книги, є слушною, оскільки допомагає краще побачити розгортання й розвиток подій в обох творах. Хоча романи мають різні сюжети й героїв, тематика у них спільна. Пропонована книга буде цікавою для найширшого кола читачів: молоді, воїнів ЗСУ, тих, хто цікавиться історією України, та багатьох інших.
Оскар Вайлд (1854—1900) — англійський драматург, поет, прозаїк, есеїст, критик. Яскрава знаменитість пізнього Вікторіанського періоду, лондонський денді, він був визнаний британцями найдотепнішою людиною. Це один із найпарадоксальніших умів в історії людства, недарма Вайлда прозвали «королем життя», «принцом парадоксів».
Єдиний роман письменника — «Портрет Доріана Ґрея», створений у рекордно короткий термін — за три тижні, приніс авторовi карколомний успіх і скандальну славу. Головний герой — юнак, наділений неймовірною красою. Милуючись своїм портретом, Доріан висловлює бажання, щоб портрет старів, а він завжди залишався молодим. З того самого часу жодної зморшки не з’являлося на вічно юному обличчі джентльмена Ґрея, який жив у пороці й розпусті. Всі його злочини відкладали відбиток лише на його портреті, який з кожним днем ставав усе гірше, старів і вмирав. Але за все треба платити...
Американський письменник, поет і журналіст Говард Філіпс Лавкрафт (1890—1937), який працював у жанрі хорору, містики, фентезі та наукової фантастики, був творцем і магістром американської містичної «чорної школи» 1920—1930-х рр. За життя він не опублікував жодної книжки, проте після своєї смерті зажив великої слави серед широкого читацького загалу. Оповідач цієї історії, заблукавши в сільській місцині, натрапляє на занедбаний будинок, єдиним мешканцем якого є якийсь стариган. На прохання незнайомця дозволити йому переночувати хазяїн не зразу, але погоджується і розповідає йому історію цього місця. Його син Денис поїхав до Сорбонни, де познайомився з художником Френком Маршем. Разом вони зацікавилися магічним культом. Закохавшись у главу культу Марселіну, красуню з розкішним волоссям, Денис одружився з нею і привіз сюди, до батька. Але на біду Френк пише портрет Марселіни...
Ця книжка містить дві повісті, що мали для письменниці непересічне значення. Саме «Людина» відкрила їй шлях до української літератури, бо вперше була написана українською мовою. І водночас, за словами авторки, принесла багато «мук творчості» — чотири рази перероблювалася. Тим часом «За ситуаціями» писалася «з такою силою чуття, що викінчуючи її, я цілий вечір плакала», згадувала Ольга Кобилянська. Єднає повісті доля головних героїнь — така різна й однаково складна, які прагнуть жити за своїми ідеалами, та їм несила подолати опір світу, якому вони протистоять.
Книга «Вшанування Каталонії», написана Джорджем Орвеллом (1903 — 1950) з власного досвіду участі в громадянській війні в Іспанії на боці республіканців, — одна з найправдивіших розповідей про ту війну. Наприкінці 1936 року Джордж Орвелл вирушив до Іспанії як кореспондент «BBC» і газети «Observer». У складі ополчення лівої Робітничої партії марксистського об’єднання (ПОУМ) він кілька місяців воював на фронті проти франкістів.
Навесні 1937-го, в Барселоні, куди приїхала його дружина Елін, Орвелл потрапив у протистояння між комуністами й анархо-синдикалістською Національною конфедерацією праці, разом із ПОУМ став на бік анархістів. Після закінчення сутичок іспанські комуністи звинуватили в усьому ПОУМ, заборонили її та почали репресії. Орвелл з дружиною самі ледве не стали жертвами таємних розправ агентів НКВС. Джордж був поранений у горло і втратив голос на цілий рік.
Подружжю вдалося втекти з Іспанії, і 1938 року Орвелл опублікував книгу, написану з позицій антифашизму та антисталінізму. Письменник протестував проти політичних репресій, здійснюваних іспанськими комуністами, тотальної брехні та наклепів, які поширював проти своїх противників Комінтерн.
Джордж Орвелл (Ерік Артур Блер) (1903 — 1950) — всесвітньо відомий англійський письменник.
Орвелл зростав у аристократичній, але бідній сім’ї, і після закінчення навчання виїхав з Англії до її східних колоній, де служив у поліції. Розчарувавшись в системі, пішов у відставку, жив у Лондоні, потім у Парижі, де заробляв миттям посуду, набирався досвіду й вражень, що пізніше наповнять його романи й есе. За його словами, він «покутував колоніальний гріх»: «Я свідомо бажав стати на місце тих, кого вільно або невільно принижував п’ять років, хотів стати жертвою і невдахою. Думка про життєвий добробут, навіть найскромніший, була мені тоді огидна».
Повість «У злиднях Парижа і Лондона» автобіографічна, автор мав на меті привернути увагу суспільства до бідності, що існує у таких заможних містах. Повість була видана 1933 року. Це перший великий твір письменника і він тут вперше використав псевдонімом «Джордж Орвелл».
Метикуватий Джордж і нетямущий Ленні валандаються американським Півднем у пошуках заробітку. Країну охопила Велика депресія, та двоє волоцюг мріють прискладати грошенят і надбати клаптик землі, щоб на ньому господарювати і «споживати ситість землі». Вони знаходять притулок на багатій фермі і можуть трохи підзаробити. Одначе їхня поява в цій місцині стає поштовхом до низки жахливих подій: жорстокої історії кохання, вбивства та страшної, безжальної помсти.
У повісті «Про мишей і людей» Джон Стейнбек зобразив спробу окремої людини здійснити свою мрію. Та не завжди складається так, як гадається…
Дж. Д. Селінджер (1919–2010) — американський письменник, знаний романом «Ловець у житі», а також своїм відлюдництвом. Його останній твір опубліковано 1965 року; а останнє інтерв’ю він дав аж 1980 року. Зростаючи на Мангеттені, Селінджер почав писати оповідання ще у середній школі й устиг опублікувати кілька з них на початку 1940-х перед тим, як його призвали до армії. Відслужив два роки на фронтах Другої світової війни. У той період і народилася повість «Ловець у житі», яка дуже скоро зажила світової слави.
Історію життя Голдена Колфілда — проблеми дорослішання, підліткова туга та бунтарство — 2005 року додали до списку 100 найліпших англомовних творів за версією Time, Modern Library та багатьох інших читацьких списків. Публікацію та поширення твору часто намагалися заборонити через суд, пояснюючи це вільним вживанням ненормативної лексики та описами сексуальних сцен, що тільки посилювало бажання кожного підлітка дістатися рядків цієї книги.
Повістю «Опале листя» Маркес заклав основну тему творчості — самотність, відчуженість людини у світі. У ній ідеться про події, що відбувалися протягом двадцяти п’яти років. Це розповідь про містечко Макондо, яка переплітається зі спогадами трьох людей: Ауреліано, його доньки й онука. Тут знайомимося з культовим героєм Маркеса — полковником Ауреліано Буендіа. У повісті вперше з’являються герої, які пізніше будуть і в романі «Сто років самотності». Маркес майстерно поєднує елементи реальності та фантастики, вплітає метафори й символи. «Опале листя» — це спогади й роздуми полковника про смерть і життя, ненависть і любов, самотність, відповідальність і відмову прийняти поранених...
«Полковнику ніхто не пише» — повість видатного колумбійського прозаїка Ґабріеля Ґарсії Маркеса (1927−2014), яка побачила світ у 1961 році. Твір є одним із перших автора і позначений впливом Ернеста Хемінгуея.
Події розгортаються в невеличкому колумбійському містечку. Сімдесятип’ятирічний полковник у відставці щоп’ятниці чекає в порту катер. Йому має прийти лист про призначення пенсії як ветерану війни. Та полковнику ніхто не пише. Після смерті сина вони разом з дружиною живуть бідно й голодують. Єдине, що мають, — це півень, якого полковник готує до боїв, сподіваючись за нього отримати грошей для проживання.
Повість — гімн стійкості людського духу. Маркес розповідає про людину, яка бореться за гідне життя і вірить у справедливість, та країну, що потерпає від бідності, голоду й корупції.
Микола Хвильовий — один з найточніших діагностів своєї революційної доби. Автор, який, як ніхто, розумів особливості життєвого вибору своїх сучасників. Письменник, який зрештою й сам вирішив не чекати неминучого арешту і 13 травня 1933-го вистрілив собі у скроню.
Його ім’я стало забороненим. Навіть могилу Хвильового зрівняли із землею, а на її місці влаштували «парк культури й відпочинку». Немає могили, немає пам’ятника, немає текстів… Здавалося б, усе втратилося безповоротно. Втім через роки тексти Хвильового віднайшли свій шлях додому.
У цій книжці ви знайдете три твори Миколи Хвильового — «Повість про санаторійну зону», «Сентиментальна історія» та «Я (Романтика)». Тексти, за якими можна уявити, яким він був, якою була та епоха. Персонажі Хвильового — «безґрунтовні романтики», герої, сповнені розпачу, не здатні навести мости між власним романтичним світоглядом і реальністю, в якій ці цінності втрачають сенс.
«Героїди» («Листи героїнь») — унікальний у римській поезії, створений Овідієм епістолярний жанр. Міфічні героїні, насправді ж реальні жінки, у формі ліричного монологу виливають свої переживання, викликані розлукою з чоловіками чи коханцями. Автор «Героїд», тонкий психолог, майстер риторичної й декламаційної поезії, «інсценізує» вражаючий розмаїттям і багатством емоцій світ жіночої душі. Усе це «дійство» — на тлі макросвіту: суходолу, моря і неба. «Героїди», у своїй психологічній заглибленості, — наче відлуння голосів грецьких трагіків, які теж, просто неба, оспівували вічне — любов і страждання.