Чи справді історія Галичини починається тільки від 1772 р.? Які внутрішні загрозливі виклики пережив цей край у ХІХ ст.? Чи виконала Галичина свою роль «Українського П’ємонту»? Якою була місія провідних галицьких інтелектуалів? Яким є геополітичне значення регіону? Чи стане Галичина сучасною «Українською Баварією»? Ці та багато інших проблем трактуються в книзі відомого есеїста-культуролога, літературознавця, історіософа та політолога Олега Багана, який знаходить для них оригінальні, публіцистично актуалізовані насвітлення. Книга складається із серії студій та есе, які цілісно формують монографічне дослідження специфіки галицької ідентичності та культурної свідомості.

Видання адресоване культурологам, літературознавцям, історикам, політологам, студентам-гуманітаріям, широкому колові шанувальників української минувшини та культури.

Книга містить короткий популярний виклад подій українського націоналістичного руху ХХ ст. (до 1950 р.), розповідає про етапи його розвитку і становлення. В окремому розділі описано ґенезу націоналізму, визрівання його ідей. Опис історії УВО-ОУН чергується з аналітичними роздумами над періодами їхньої складної історії та ідеологічною проблематикою. Значне місце присвячено історії УПА.

Видання рекомендується всім, хто не байдужий до української історії, передусім школярам старших класів, студентам, учасникам молодіжного націоналістичного руху.

Автор книги Сергій Плохій — професор Гарвардського університету, один з провідних спеціалістів світу з історії України та Східної Європи. За книгу «Брама Європи» отримав національну премію імені Тараса Шевченка в номінації «Публіцистика».

• Спеціальний проєкт до 25-річчя Незалежності
• За масштабом та науковою цінністю «Брама Європи» стоїть поряд із творами Грушевського

Книга цікаво й доступно розповідає про історію нашої держави від часів Геродота до подій на Сході України сьогодні. Це авторитетне видання допоможе краще зрозуміти події минулого, а через них — і наше сьогодення. Автор фокусує увагу на українцях як найбільшій демографічній групі, а згодом — головній силі, що стояла за створенням сучасної нації. Дізнайтеся, як наші предки «призвали варягів на царювання», як наша країна боролася за право бути незалежною, пройшла крізь часи кріпацтва, комуністичного терору й Голодомору, Другої світової війни та врешті-решт отримала незалежність.

На публікацію даних праць Степана Бандери нас підштовхнуло усвідомлення загрози повторення історії. Українські націоналісти усвідомлюють гнилизну й угодовство західного істеблішменту (передовсім в США) які врятували московську імперію СРСР після другої світової і зберегли її в нинішньому вигляді на початку 90-х. Ми це маємо доносити до заходу, але для цього самі повинні у тому розібратися. Вивчення праць Бандери додасть нашому погляду більшої широти.

Світ повинен усвідомити, що розв'язана московитами війна в Україні є трагедією для цілого людства і вона може не просто повторитися а й розширюватися, якщо не знищити імперію повністю з подальшим формуванням на її території національних держав сьогодні поневолених народів.

Тема історичної пам’яті актуальна повсякчас, хай би про які націю, етнос чи державу йшлося. Нерозв’язані гострі питання спільного минулого України та Польщі сьогодні заважають обом країнам без спотикань здійснювати поступ на шляху примирення. 

Під обкладинкою цієї книжки ви знайдете факти, результати дослі­джень та міркувань провідних спеціалістів із проблем українсько-поль­ських відносин. Автори статей, зібраних завдяки науково-популярному виданню «Історична правда», спробували висвітлити правду про супе­речливі події XX століття в історії двох народів. 

Зокрема, ви дізнаєтесь про: 

• діяльність ОУН та УПА, а також Армії Крайової; 

• трагедію Волині 1943 року; 

• акцію «Вісла» 1947 року; 

•  те, чому Василь Стус писав, що хотів би бути поляком; 

• зусилля Єжи Ґедройця та інших інтелектуалів у пошуках правди через слово.

Книжка стане в пригоді всім, хто хоче зрозуміти, чому минуле розділяє українців та поляків і чому наші народи обов’язково домовляться про завершення «війни двох правд». 

У книзі викладено історію України з давнини до наших днів. Вичерпно подано найважливіші події української історії. Посібник стане в пригоді студентам, викладачам, школярам, а також усім, хто цікавиться вітчизняною історією.

Незалежність не впала з неба – державницька традиція живе на наших землях зі скіфських часів і фактично не переривалася до 1991-го. Короткий і зрозумілий виклад подій минулого разом із мальованими історіями дозволить читачам легко зорієнтуватися у такому складному питанні, як походження Української держави та боротьба за її встановлення, а пантеон героїв дасть приклад для наслідування.

Це – книжка для дорослих і дітей, для батьків, які хочуть, щоб їхні нащадки виросли українцями.

Люди споконвіку цікавилися минулим. Монах Нестор, наприклад, вивчав записи своїх попередників і писав «Повість минулих літ», а архимандрит Петро Могила розкопував руїни Десятинної церкви. Історія та археологія завжди ідуть поруч, даруючи нам знання про те, як і навіщо жили наші предки, за що боролися, про що мріяли. І допомагають знайти відповідь на питання – навіщо ми є на цій землі. Бо сучасне виростає з минулого. Так само, як і ми продовжимо своє життя у наступних поколіннях.

Історія – це не набір фактів і дат. Це безперервний процес, який не зупиняється ані на мить. Той, хто розуміє його, зможе зробити вірний вибір сьогодні.

Саме для цього, спираючись на праці гігантів української історії, археології та етнографії, ми вибудували цей єдиний ланцюг подій минулого, що врешті призвели до появи на мапі світу не¬залежної держави із назвою Україна. Нашої Батьківщини.

У пропонованій книзі (останній із трилогії) автор акцентує увагу читачів на наших славних перемогах, яких в українській історії було чимало.

На сторінках видання проступають незатерті часом постаті легендарних звитяжців, котрі ще за життя посіли чільне місце в пантеоні талановитих воєначальників-полководців як України, так і світу.

Дослідження буде корисне для тих, хто цікавиться правдивим, несфальшованим описом подій минувшини.

У книзі подано багатющий фактологічний матеріал, на підставі якого спростовуються старі заяложені міфи та побрехеньки як радянських, російських, польських, так і деяких українських істориків. Мова йде про Великі Галицько-Волинське та Литовсько-Руське князівства, їхніх реальних правителів і будівничих.

У правдивому світлі трактуються воєнні баталії, дипломатичні кроки та державні інтереси тогочасних країн — наших близьких і далеких сусідів.
Для широкого кола читачів.

Автор на основі історичних документів, літописів, спогадів мандрівників, досліджень сучасних археологів, істориків доводить неперервність розвитку українського етносу, починаючи від VI тисячоліття до нашої ери, трипільської культури, а потім зарубинецької, черняхівської, київської і т. д.

Книга адресується широкому колу читачів: науковцям, викладачам вишів, шкільним учителям, студентам, учням старших класів і всім, хто бажає знати правду про минуле.

У цьому виданні автори передусім прагнули дати загальну картину того, яку неймовірну спадщину має Україна, і зацікавити нею. А також наголосити на необхідності відновлення знищеної історії України, зокрема її палаців. Ми сподіваємося, що ця книжка заохотить відвідувати історичні обʼєкти нашої держави, підштовхне до вивчення національних і локальних памʼяток, які можуть розташовуватися просто поруч із вашим домом. Усе це є вкрай важливим для розуміння нашої історії, а відтак — ясного бачення майбутнього.

З початком повномасштабної війни Росії проти України сотні українських письменників і журналістів долучилися до Збройних сил або взялися за активну волонтерську роботу для забезпечення армії. Ті, хто звик змінювати світ текстами, були змушені стати на захист своєї країни. 

«Слова і кулі» — це розмови з людьми, які роками творили український літературний процес і розвивали українську журналістику, а тепер перетворилися з оповідачів на суб’єктів історій – тих, хто оберігає наше теперішнє й робить можливим наше майбутнє.

До книжки входить 24 інтервʼю: Артем Чапай, Дмитро Крапивенко, Галина Крук, Анатолій Дністровий, Олексій Сінченко, Вікторія Амеліна, Андрій Любка, Богдан Коломійчук, Валерій Пузік, Петро Яценко, Ігор Мітров, Ярина Чорногуз, Катерина Міхаліцина, Євгенія Подобна, Максим Кривцов, Максим Скубенко, Тетяна Огаркова та Володимир Єрмоленко, Павло Стех, Сергій Шебеліст , Павло Вишебаба, Дмитро Лазуткін , Леся Ганжа, Федір Шандор, Олександр Михед. 

Від таврів, племінних союзів і перших античних міст до депортацій, репресій та зрештою окупації. Історикиня Гульнара Абдулаєва у своїй книжці змальовує тисячолітню історію Криму — від найдавніших часів і  до сьогодні. Вона знайомить нас із кримськими татарами, караїмами й кримчаками, розповідає, ким були уруми та як припинило своє існування Кримське ханство.

Як Чорне озеро стало Чорним морем, якою мовою говорили корінні народи Криму та які стосунки були між козаками й кримськими татарами? Як росія завойовувала Крим і переписувала історію, вдавалася до терору, голоду, депортації…

Історикиня пише своєрідний життєпис Криму, розповідаючи, яким він був і як ми опинилися саме в цій точці нашої історії.

Уперше в новій історії України книжку написав бойовий генерал — спецпризначенець, представник елітних військ — Сил спеціальних операцій, винятковий професіонал. Один із небагатьох військових, хто публічно попереджав про небезпеку російського вторгнення та необхідність належним чином готувати націю до широкомасштабної війни.

З позиції державного менеджера Сергій Кривонос розробив не лише дієвий механізм формування та розвитку сучасної територіальної оборони, а й спеціальну програму «П’ять кроків», що передбачала глобальну підготовку суспільства до системного опору великій сусідній країні. 

У книжці автор розповідає власну історію й ділиться маловідомими фактами й деталями подій, безпосереднім учасником яких він був. Його двічі виштовхували в політику. Перший раз, коли позбавили можливості професійної самореалізації — розвитку створених ним Сил спеціальних операцій. Другий — коли за виконання громадянського обов’язку із захисту Києва, зокрема однієї з найбільш небезпечних і вразливих ділянок столиці — міжнародного аеропорту «Київ-Жуляни», — замість подяки завели карну справу. 

На тлі системного аналізу й дуже холодних, тверезих оцінок генерал Кривонос пропонує конкретні формули — з розвитку національного війська та оборонної промисловості, з формування й підготовки національного спротиву ворогу, з формування влади, яка служитиме народові. 

Книжка буде цікава як для підготовленого військового фахівця, так і для пересічного громадянина, який хоче знати більше правди про цю війну — від її НЕпідготовки до погляду в майбутнє — після Перемоги. 

Де похований Ахіллес? Чи були кияни хрестоносцями? Що виникло раніше: Одеса чи Привоз? Чи будували козаки підводні човни? Чому неприступний – Миколаїв, а співають про Севастополь? Повстання на «Потьомкіні»: українське чи єврейське? Скільки разів топили «Москву»? Чи можуть китобійці ловити рибу? Хто розпродав ЧМП? Скільки адміралів припало на одного президента? Хто запустив на Київ баржу з херсонськими кавунами? І найважливіше: що ж таке об’єкт підводної культурної спадщини №2064?

Антон Санченко створив популярний виклад історії Чорного моря від ахейського «Арго» до російської «Москви», від XIII ст. до н. е. до 13 квітня 2022 року. З увагою до наших славних предків, сучасників і нащадків, а також усіх сусідів, що обсіли море, як жаби копанку.

Автор збирав матеріали в поїздках Україною та Чорним морем. Плавав за бортом у найглибшій точці моря, відвідував музеї, сидів у бібліотеках, ґуґлив по оцифрованих архівах, шукаючи правду, порівнював російські джерела з румунськими і турецькими. Витягав на світ Божий замовчуване, випрямляв перекручене, здував роздуте.

Це унікальне дослідження, у якому глибина копаного моря комбінується з легкістю невимушеного стилю. Це не перша, але вагома заявка на український погляд на чорноморську історію.

У книзі «Таборові діти» зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила «ворогами народу».

Наприкінці липня 1991 року в доповідній КГБ Голові Верховної Ради УРСР Леонідові Кравчуку повідомляли про сценарій можливого розпаду СРСР, який спрогнозували в США. Голова КГБ СРСР Володимир Крючков стверджуватиме, що ще кількома роками раніше комуністичні спецслужби відчували наближення колапсу. Що відбувалося за лаштунками Серпневого путчу, який зробив розпад СРСР швидким і незворотним? Як сталося, що із чотирьох сценаріїв розвитку подій, описаних у прогнозі ЦРУ, українці обрали найрадикальніший — «Розпад»? У цій книжці автор поденно відтворює події 1991 року. Наводить ще донедавна секретні архівні документи ЦРУ і КГБ. Уперше зіставляє спогади учасників і свідків здобуття Україною незалежності: політиків, істориків, письменників. І відповідає на запитання, хто насправді зруйнував імперію зла.

У книзі охоплено найвизначніші битви та повстання на території сучасної України, які відбувалися протягом кінця ХІХ — початку ХХ ст. та в період діяльності урядів та режимів 1917–1921 рр., що діяли в Україні в той час. Також викладено результати новітніх досліджень ключових питань Першої світової війни 1914–1918 рр. в українському вимірі. Науково-популярні нариси розміщено за хронологічним принципом, що сприятиме кращому сприйняттю й осмисленню тогочасних подій. На основі документальних матеріалів і наукової літератури з’ясовано причини визначних перемог і прикрих поразок учасників збройних протистоянь і масових протестних рухів, описано бойові дії на українських теренах, соціально-економічні, духовні та повсякденні проблеми тогочасного суспільства.

Книгу адресовано широкому колу читачів — усім, хто цікавиться історією України.

Авторитетна історія найбільшого військового конфлікту в Європі з часів Другої світової війни від автора бестселера The New York Times «Брама Європи»

Ці події були передбачуваними і прогнозованими. Однак, попри це, 24 лютого 2022 року світ здригнувся від жаху. Здається, ніхто не очікував війни такого масштабу. Як виявилося, жодна країна не готова до неї. До того ж найбільший воєнний конфлікт у Європі після Другої світової війни розгортається за геть несподіваним сценарієм.

Сергій Плохій, один із провідних істориків України, вичерпно аналізує повномасштабне вторгнення Росії, його витоки, перебіг та можливі результати. Чому Путін наважився розпочати війну? Як українцям вдається чинити такий шалений опір «другій армії світу»? Як на тлі всіх цих подій відбувається об’єднання Заходу й повна ізоляція росії? І якими будуть наслідки війни для України, Росії, Європи та світу в цілому?

У книзі на основі архівних джерел та спогадів людей висвітлено майже невідомі досі сторінки історії України — період німецької окупації. У ній читач знайде унікальну інформацію про побут українців за нацистської влади, дізнається про тогочасний кримінальний світ, корупцію поміж чиновників та спекуляції серед населення, про боротьбу німців із самогоноварінням, роботу українських театрів, шкіл, стосунки цивільного населення з радянськими партизанами, про спроби гітлерівців ліквідувати колгоспну систему тощо. Значну увагу автор також приділив діяльності українських націоналістів під час окупації та репресіям німецької влади проти них.

Для науковців, викладачів, учителів, студентів та всіх, хто цікавиться історією України періоду німецько-радянської війни.

Документи радянських органів держбезпеки, розсекречені в Україні, стали справжнім клондайком для дослідників і журналістів. Місяць за місяцем, рік за роком історії, знайдені Едуардом Андрющенком в архівних справах, перетворювалися на статті для українських та закордонних видань. А тепер вони видані під однією обкладинкою. Героями цих історій стали видатні митці та цинічні вбивці, агенти та чекісти, втікачі та шпигуни. Хтось підписує абсурдні зізнання, а хтось дивом рятується від смерті. Хтось планує замах на рідних, а хтось відправляється в табори через власну балакучість. Хтось лишає зухвалі послання для КГБ, а хтось бачить, як знищують результат його багаторічної праці. Всі ці епізоди дозволяють краще зрозуміти складне й повне протиріч життя українців в умовах радянського тоталітаризму.

Визвольний рух XX століття й зокрема діяльність ОУН і УПА належать до тих малодосліджених явищ минулого, які вартують стати одним із найяскравіших прикладів боротьби за незалежність — не тільки в українській, але й у світовій історії. Це видання становить собою корпус текстів, авторами яких є впливові науковці, журналісти, громадські діячі та дисиденти. Мовою фактів, свідчень, спогадів, побутових подробиць і навіть філософських міркувань вони відповідають на гострі питання, намагаючись відшукати правду про відчайдушних борців за українську державність — про бандерівців, у лапках і без.

Історія українського вбрання налічує не одне тисячоліття. Ще за сивої давнини наш народ створював самобутні зразки одягу, взуття й аксесуарів, що втілилися в подальших варіантах традиційного костюма. У різні часи на різних теренах українське вбрання розвивалося по-своєму, збагачувалося оригінальними рисами, притаманними населенню тієї чи іншої місцевості, всотувало досвід і естетику різномантних культур. Історія вбрання невіддільна від історії народу, від його психологічних, естетичних, духовних прагнень, невичерпного творчого потенціалу. Тільки через історію вбрання можна отримати цілісне уявлення про історію народу, держави, світу. У роботі використано матеріали з музеїв, фондів, бібліотек України, Канади, Інституту археології НАН України, з приватних колекцій ПЛАТАР, Стелли Бєньямінової, роботи Народного майстра Валентини Ануарової-Лісоколенко, а також колекції реконструкцій у матеріалі історичного костюма КДАДМПД ім. М. Бойчука.

Про українсько-російські взаємини вже багато написано в контексті російських інтересів і пріоритетів. Росія безцеремонно облагороджувала свою історію чужими звитягами й здобутками, позбавляючи натомість українців їхнього минулого. З українського погляду, картина зовсім інакша.  

Уже не одне століття речницею антиколоніального дискурсу є вітчизняна література. Від Котляревського, Квітки-Основ’яненка, харківських романтиків аж до епохи модернізму й зрештою постання держави вона пропонувала різні моделі ідентичности, підважуючи імперські претензії й утверджуючи власну культурну самодостатність.

У цій книжці авторитетна літературознавиця Віра Агеєва через призму культурного процесу аналізує український спротив імперії та боротьбу за збереження колективної пам’яти.

Передмову до книжки написав Валерій Залужний, Головнокомандувач Збройних сил України у 2021—2024 роках, Герой України, Надзвичайний і Повноважний Посоол України у Сполученому Королівстві Великої Британії й Північній Ірландії

​

Книжка торкається всіх аспектів російської війни 2022—2024 років: від оцінок суто військового досвіду до філософського й психологічного розтинів. У ній автори намагаються переосмислити й усвідомити, як жити далі вже з наявною в новітній історії людства російсько-українською війною, для чого проводять синтетичний аналіз буття світу в міленіумі зі спробою одночасно зазирнути в минуле та майбутнє, діляться своїм поглядом на події у світі і країні й дають власні відповіді на цілу низку важливих та цікавих запитань, серед яких:

— як Росія готувалася до війни й чому Путін ризикнув почати таку жорстоку й руйнівну континентальну війну;

— яким чином відбулася глибока деградація російської держави та як її суспільство захворіло на майже невиліковну хворобу;

— що не так із підготовкою українського наступу 2023 року, якого Путін боявся тваринним переляком;

— які чинники переконали захід провести незворотну ревізію філософії підтримки України в боротьбі за незалежність;

— якою є роль України в формуванні нової системи міжнародної безпеки;

— чи подорослішає світ, щоби по-справжньому адекватно й ефективно відповідати на сучасні цивілізаційні виклики.

Новаторська та фундаментальна історія України від одного з провідних публічних інтелектуалів. У цій ґрунтовній праці, що стала бестселером в Україні, історик Ярослав Грицак розповідає масштабну історію української нації через ретельний аналіз основних подій, конфліктів та змін, які формували її протягом століть. Грицак створив багатий, детальний, а головне – об’єктивний гобелен про країну, яка постійно трансформується. Це видання, виправлене і доповнене, пропонує аналіз сучасних подій через призму історії України та світу.

«Навігатор» охоплює ІХ–ХІІІ століття — період, за який у Східній Європі й зокрема на теренах сучасної України трапилося чимало карколомних перетворень: виникла руська державність, на українські землі прийшли цивілізація, писемність і християнство, розвинулася оригінальна давньоруська культура, виникли Київ, Чернігів, Володимир та інші міста.

Автори не просто розповідають історію Русі, а й розвінчують міфи, із нею пов’язані, проводять паралелі зі світовими процесами й навчають краще розуміти історичні контексти. Адже, як нагадує текст, «Русь була невід’ємною частиною середньовічної Європи. Її зародження припало на епоху вікінгів, що поєднала країни Північної та Східної Європи від Ірландії та Ісландії до берегів Чорного моря. Надалі династичні й торговельні зв’язки із західними сусідами лише поглиблювалися, отже, подальша вестернізація України в литовську й польську добу стала цілком закономірною».

Коли закінчується Середньовіччя в Європі загалом та в Україні зокрема? І якщо археологічна хронологія побудована на еволюції матеріальної культури, то що в основі історичної? Настає новий хронологічний період одночасно і повсюдно чи історія розвивається паралельно, різними епохами, на сусідніх землях? Історія розвивається циклічно, з перспективою повернення в кам’яний вік при одному необережному кроці, або ж по незворотній поступальний прямій?

Ця книга з’явилася у пошуках деталей, у пошуках горезвісних «крапок неповернення» та історичних рубежів. Україна епохи Середньовіччя постає дитиною степів та моря, успадковуючи від середземноморської культури, від кочівників та осілих землеробів однаково. Це період етногенезу українського народу. Про час і про місце, про роль особистості в історії та про роль історії у долі особистості, ведуть розмови автори цього тому.

Карпати – найзагадковіша частина України, де живуть представники неймовірної, фантастично цікавої й неповторної гілки нашого народу – гуцули. Вони завше відзначалися щирою душею, буйною нестримною вдачею, спричинилися до появи низки феноменальних явищ і подій, створили й зафіксували в піснях, казках та легендах карпатського краю незабутні обриси тих подій. Найяскравішим явищем останніх століть були й дотепер залишаються карпатські опришки. Славна історія цих борців з соціальним і національним визиском тривала в Карпатах майже пів тисячоліття, відколи цю частину України опанували чужоземні наїзники.

Праця Юліана Целевича – це перше вагоме професійне дослідження феномену опришківства, виконане українським істориком наприкінці XIX століття. Автор об’єктивно, висвітлює явище збройного спротиву у Карпатській Руси, на основі цінних історичних джерел аналізує його витоки і природу, а також причини згасання цього руху опору підневільної руської (української) спільноти на тлі зажерливості пануючих інородців. Оминаючи апофеоз народного замилування своїми національними героями-месниками, автор змальовує велич особи найпомітнішого ватажка Гуцульщини, улюбленця свого краю Олекси Довбуша (Довбущука), якому народні перекази приписували лицарські вчинки навіть після його загибелі.

Бої за Харків та його околиці тривали від 24 лютого до 11 вересня 2022 року. Після артобстрілів росіяни, прорвавши кордон на пункті пропуску «Гоптівка», пішли у наступ на Харків. Вони були переконані, що у місті їх чекатимуть з любов’ю і радістю. Місто, куди жителі російського Бєлгорода їздили на вихідні за одягом, продуктами та розвагами, не могло не прийняти тих, з ким ще вчора по-братерськи жило і відпочивало. Так думали росіяни. Але окупанти недооцінили готовність армійців до оборони. І ще більше не оцінили цивільне населення, яке не терпітиме примусу до братерства за допомогою важкої зброї. Відстояти Харків і врятувати його від окупації та «руского міра» вдалося завдяки тому, що всі об’єдналися. Харківці билися за своє місто.

У цій книжці зібрані історії 28 людей, які стояли за Харків та область. Звісно, 28 історій — це не весь Харків і це не єдині люди, що наближали перемогу. Їх значно більше. Саме тому Харків встояв.

Цю книжку склали чотирнадцять історій кримськотатарських родин, які розповіли авторці різні люди, відомі й невідомі. У них спільний біль і спільна памʼять про жахіття війни, гоніння, депортації, голод. З покоління в покоління їх переслідує один і той самий ворог, яку б нову назву він щораз для себе не придумував: чи то російська імперія, чи то срср, чи то російська федерація. Тортури, до яких він вдається, мають приборкати кримських татар, а в разі непокори нелюди просто знищують і так нечисленний народ. Ніби наяву читач побачить змучених підлітків, які збирають бавовну в Голодному степу Узбекистану. Розпач жінки, яку виганяють з рідної домівки. Горе дружини загиблого захисника України. Та обʼєднані ці родини не тільки спільним болем, а й спільним прагненням: повернути собі Батьківщину, жити у вільному Криму.

Книга присвячена методам та моделям заперечення Голодомору 1932–1933 рр. в Україні, які використовували пропагандистські апарати СРСР та Російської Федерації з метою усунення пам’яті про вчинений Кремлем на початку 1930-х рр. геноцид Українського народу. На широкому фактологічному матеріалі проаналізовано етапи, які пройшло заперечення Голодомору, висвітлено еволюцію основних наративів цього заперечення. Особливу увагу приділено тій ролі, яку заперечення Голодомору відіграє у підживлюванні антиукраїнських упереджень у сучасному російському суспільстві, процесах психологічної мобілізації прихильників антизахідного політичного курсу президента В. Путіна, інформаційній війні, яку Російська Федерація веде проти України. Опрацьований автором матеріал дає підстави зробити висновок про те, що заперечення Росією геноцидного характеру Голодомору є запереченням права України на власну історію, а отже, й формою заперечення права українців на незалежне державне існування.

Видання призначене для істориків, журналістів, політологів, усіх, хто цікавиться історією Голодомору 1932–1933 рр. в Україні, а також інформаційною складовою гібридної війни Росії проти України.

«Навігатор» по українській сучасності розповідає про події в Україні від часу відновлення незалежності 1991 року, вписуючи їх у світовий контекст. Автори показують, як навіть недавнє минуле можна осмислювати за допомогою історичного інструментарію. Звісно, поки події ще тривають, ми не зовсім уявляємо, до чого деякі з них можуть привести, та їх безумовно легше зрозуміти, якщо поглянути з історичної перспективи.

Розглядаючи сучасну історію, читачі вчаться користуватися новітнім інформаційним полем, відрізняти правдиві дані від фейків і формулювати власні висновки, базові на адекватних і перевірених фактах. Психологічний коментар, поданий наприкінці книжки, увиразнює паралелі між суспільним і особистим, нагадує про типові сценарії, властиві історії незалежної України, і підказує, як працювати з травмами, яких ми всі зараз зазнаємо.

Навчальне видання

Митрополит Андрей Шептицький (1865–1944) по праву вважається ­однією з найвпливовіших і водночас найскладніших постатей в історії Української Греко-Католицької Церкви. За більш як сорок років на митрополичому престолі він стикався з усіма тими катаклізмами, що спіткали європейців у першій половині ХХ століття: світовими війнами, розпадом імперій, поширенням і пануванням тоталітарних ідеологій тощо. І хоч сам він не вважав себе політиком, його пастирське служіння неминуче набувало суспільно-політичного виміру та значення, а його ставлення, зокрема, до нацистського режиму та його діяльність у роки німецької окупації ще й досі дістають діаметрально протилежні оцінки й нерідко стають предметом ідеологічно забарвлених дискусій. Це дослідження – спроба запропонувати новий погляд на діяльність галицького ієрарха в 1941–1944 рр., реконструювавши перебіг трьох років його життя під нацистським пануванням.

Петро Кралюк (нар. 1958 р.) — доктор філософських наук, професор, автор численних робіт з історії культури України,  зокрема її філософської думки.

Олександр Красовицький (нар. 1967 р.) — видавець, письменник.

Автори у формі бесіди-діалогу розмірковують про історичні події, що відбувалися на українських землях протягом різних історичних епох — від античності до новітньої історії. В різні періоди окремі території нашої країни були складовою частиною різних держав, що відобразилося на її етнічному складі, культурі, релігії. Аналізуючи події минулого з сучасних позицій, автори допомагають читачам сприйняти по-новому ключові історичні постаті та їхній вплив на становлення і розвиток української державності, переосмислити відомі історичні факти.

«Навігатор» охоплює історію України від закінчення Другої світової війни в 1945 році й до відновлення незалежності в 1991 році та пропонує ґрунтовний огляд політичних, економічних і культурних подій повоєнного часу. Автори вписують українську історію в ширший європейський і загалом світовий контекст: пояснюють долю українських земель на тлі повоєнного перекроювання кордонів, підкреслюють зв’язки між українським культурним опором тоталітарному режиму і європейськими революціями 1968 року тощо.

Долучений до тексту психологічний коментар описує травми й життєві сценарії, що дісталися нам із радянських часів, і пропонує способи роботи з ними.

Книжка орієнтована на старшокласників, студентів і всіх, хто починає знайомство з історією України.

Складна доля дивізії «Галичина», що стала першою піхотною дивізією у складі елітного Ваффен-СС, а згодом перетворилася на 1-шу Українську дивізію Української національної армії, а також її військовослужбовців, які прагнули проторувати власний шлях у боротьбі за незалежність України, багатьма усе ще сприймається крізь потворне відлуння радянської пропаганди або пострадянське невігластво, провокуючи не лише хибні оцінки, але й розбрат. Військовий історик з 30-літнім досвідом служби у збройних силах США, полковник у відставці Михайло Орест Лоґуш, спираючись на величезну джерельну базу, зокрема на матеріали американської розвідки, пропонує неупереджений погляд на бойовий шлях цього з’єднання. Книга адресована дослідникам політичної та воєнної історії, військовослужбовцям, волонтерам, усім, хто цікавиться військовою справою та вивчає вплив війни на суспільство.

У третьому томі «Історії запорізьких козаків» Дмитро Яворницький (1855–1940) на багатому документальному матеріалі в популярній формі автор всебічно висвітлює історію запорізького козацтва. Книга є найповнішим історичним дослідженням, що охоплює період 1686–1734 рр. Починається від Вічного миру, укладеного 1686 року між Росією та Польщею. Розповідається про взаємини Москви і Варшави з Кримським ханством, експансію московитів на українські землі через спорудження своїх фортець, утиски козацьких вольностей. Ретельно викладені деталі про козацькі війни проти бусурман і торгівлю Запоріжжя з іншими народами. Згадується про антимазепинське й антимосковське повстання Петрика, який намагався за допомогою татар відірвати Україну від Московії, що закінчилося невдачею, бунти стрільців, донського козака Кіндрата Булавіна. Перехід гетьмана Мазепи на бік шведського короля Карла ХІІ став цілковитою несподіванкою для царя Петра І, але перемога останнього під Полтавою стала трагедією українського народу. Окремо розповідається про кровопролитне здобуття князем Меншиковим Чортомлицької Січі. Також ні протекторат Туреччини, ні протекторат Московії не стали корисними для запорізьких козаків, змушених поневірятися на чужині...

У другому томі «Історії запорізьких козаків» Дмитро Яворницький (1855– 1940) на багатому документальному матеріалі в популярній формі всебічно висвітлює історію запорізького козацтва від його виникнення наприкінці XV ст. до 1686 р. У основу книги покладено переважно оригінальні листи історичних осіб і сучасні подіям акти; взято до уваги праці літописців, а також дослідниківпопередників автора. Вчений подає посторінкові посилання на першоджерела.

У виданні йдеться про становлення козацтва, про участь запорожців у народних повстаннях проти Речі Посполитої, висвітлюється роль запорожців у боротьбі за релігійно-національну незалежність Правобережної України, згадано період Руїни. Особливу увагу автор приділяє діяльності видатних козацьких ватажків — Вишневецького, Сагайдачного, Сірка, Дорошенка та ін.

Для широкого загалу читачів.

Перу історика, археолога, етнографа Дмитра Яворницького (1855–1940) належить чимало різних за жанром праць, великих і малих, наукових і популярних, більшість з яких присвячено історії запорізького козацтва. Але головним підсумком його творчості стала тритомна праця «Історія запорізьких козаків». Учений також багато працював як лексикограф, вивчав слова і складав словники. Зібрав близько 60 тисяч слів, не зафіксованих раніше.

Перший том «Історії запорізьких козаків» Д. Яворницького присвячено зображенню внутрішнього побуту запорізької громади. У ньому висвітлюються питання походження запорізького козацтва, його соціально-економічного устрою, життя та побуту; описано територію та кордони, природні умови земель Запорізької Січі. Окрім архівних матеріалів, в основу книги було покладено багаторічне вивчення автором топографії Запорізького краю. Саме цьому вивченню вчений надавав неабиякого значення, тому неодноразово об'їжджав усі місця колишніх Січей. Завдяки чіткості й детальному викладу, синтезові знань і неабиякій майстерності оповідача книга є своєрідною енциклопедією та досі залишається еталоном по-справжньому наукового, творчого висвітлення історії.

Для широкого загалу читачів.