Yevhen Shyshatskyi is an editor and journalist. He was born and raised in Mariupol. Now he lives and works in Kyiv since 2014.
On February 24, 2022, Yevhen’s world turned upside down, as it did in case of every Ukrainian. In Mariupol, his mother and friends, with whom he lost any contact, were living under intense shelling. Yevhen decides to go to the occupied eastern part of Ukraine to help evacuate people.
Journey to the Beyond. Mariupol is the confession of a volunteer driver who managed to escape from the Russia-occupied outskirts of Mariupol and to return to the Ukraine-controlled territory. The author describes a real journey to the ”frozen-time land,” as he talks about people whose life choices and fate brought them exactly to that place; as well as about his own choice—so ”not-thought-through, yet conscious.”
It is a journey in search of his own folks. Also, in search of his own self. With a fatalistic willingness to get new experiences. It is a no-frills-story about people living in wartime, whose destinies affect a pattern of life they share in common.
Yevhen Shyshatskyi shaped his writings in a thoughtful and deeply meaningful way. He inserts his young age memories about living his life in the peaceful Mariupol. The book is filled with writer’s reflections on the events in Ukraine back in 2014, which affected his feeling of ownership of his Native Land. Even at the time when the asphalt under his feet is all pierced with holes.
Як дізнатися історію цивілізацій, які ще не винайшли писемність, документи яких не зберігають в архівах? Наприклад, одночасно з будівництвом пірамід у Єгипті на території України розвивалася трипільська землеробська «цивілізація». Усі свідчення про неї нам відомо винятково з розкопок. Дописемна історія людства охоплює період у більш ніж два мільйони років. І більшу частину джерел для написання історії стародавнього світу отримано археологами. А як клімат і географія вплинули на розвиток історії? Завдяки своїй строкатій кліматичній зональності українські території тривалий час була зоною контактів і конфліктів найрізноманітніших цивілізацій.
Про давню історію України розмірковують автори цієї книжки.
Книга присвячена першому й одному з найбільших козацьких рухів в історії України. У ній докладно розглянуто причини польсько-козацького конфлікту, повстання Криштофа Косинського 1591–1593 рр., молдавські походи 1594–1595 рр, міжнародні контакти козацтва, його діяльність на території України та Білорусії взимку 1595–1596 рр., хід польсько-козацької війни навесні 1596 р., вплив козацьких війн кінця XVI ст. на суспільну свідомість. Видання призначене для науковців, викладачів, студентів і шанувальників історії України.
Московська війна на знищення цивілізацій «Україна» і «Європа» триває четверте століття поспіль. Книга, яку ви тримаєте в руках, я написав багато років тому, насамперед, для себе самого. Аби спробувати зрозуміти обставини народження та життя держави, країни, рідного міста, народу, соціальної верстви, родини, в яких виростав та розвивався, релігійної (і не тільки) спільноти, до яких приєднався з доброї волі при здоровому глузді та твердій пам’яті.
В результаті вийшов такий собі підручник, який попри всі мої наміри таки дає загальне уявлення про вселенський характер нашого народу та неосяжний об’єм культурного насліддя, залишений нам у спадок всіма поколіннями наших предків — всіх національностей та віросповідань. Цей спадок і творить поняття «Україна» — синтетичного простору, на якому зійшлись найбільші світові цивілізації. І саме цей простір в смертельному двобої захищають Збройні сили і народ моєї Отчини.
Слава Україні!
До другої книги увійшли історії нашої держави, які відбувалися у 1781—1914 роки.
Московська війна на знищення цивілізацій «Україна» і «Європа» триває четверте століття поспіль. Книга, яку ви тримаєте в руках, я написав багато років тому, насамперед, для себе самого. Аби спробувати зрозуміти обставини народження та життя держави, країни, рідного міста, народу, соціальної верстви, родини, в яких виростав та розвивався, релігійної (і не тільки) спільноти, до яких приєднався з доброї волі при здоровому глузді та твердій пам’яті. В результаті вийшов такий собі підручник, який попри всі мої наміри таки дає загальне уявлення про вселенський характер нашого народу та неосяжний об’єм культурного насліддя, залишений нам у спадок всіма поколіннями наших предків — всіх національностей та віросповідань. Цей спадок і творить поняття «Україна» — синтетичного простору, на якому зійшлись найбільші світові цивілізації. І саме цей простір в смертельному двобої захищають Збройні сили і народ моєї Отчини.
Слава Україні!
До першої книги увійшли історії нашої держави, які відбувалися з середини Х сторіччя до 1781 року.
«Дикий Захід Східної Європи» — це подорожні записки людини, яка залишила свій дім, аби залишитися вдома. Авторська хронологія новітньої української історії. Це спроба підсумувати все, що нас змінило, і все, що лишилося незмінним. Війна занурила Україну в дискусії про саму себе. Ми намагаємося розібратися, де закінчуються «вони» і де починаємося «ми». З’ясовуємо, чи можна надурити історичну логіку і кого підносити на п’єдестали. «Дикий Захід Східної Європи» — це спроба систематизувати все, про що ми сперечаємося, і все, про що встигли домовитися.
Ця книжка народжена окупацією та війною. А тому продовження в неї не буде. Принаймні саме на це сподівається автор.
Визначний козацький діяч, романтизований у європейській культурі: його образом надихалися Вольтер, Гюго, Ліст, Байрон. Ще за гетьманового життя російський цар розв’язав проти Мазепи інформаційну війну, і ось уже четверте століття Москва його проклинає, а українці — славлять. Хто він? Герой своєї батьківщини, зрадник, романтичний коханець? Ця книжка — спроба ще раз поглянути, що ми знаємо про Мазепу, його чималу роль в історії Європи, непрості рішення та яскраве життя.
На початку 90-х років ХХ ст. сталася подія, що кардинально змінила хід світової історії — розпався Радянський Союз, а на політичній карті світу з’явилася низка нових самостійних держав, однією з яких і була Україна. Які події передували цьому розпаду, яку роль зіграли «перебудова», «гласність» та «демократизація», якими були перші кроки національного відродження, як ставала на ноги народна опозиція комуністичній владі та яким був шлях утвердження державного суверенітету, що став каталізатором розвалу СРСР? Розповідь зупиняється напередодні серпневого путчу 1991 року...
Ця книга не тільки для істориків, політиків чи журналістів, вона адресована усім читачам, які бажають зрозуміти, як і чому виникла на політичній карті світу Незалежна українська держава, дізнатися, що реально відбувалось за лаштунками динамічних та драматичних подій 1985—1991 років.
Детальний та обґрунтований аналіз подій та процесів, що відбувалися в останні чотири місяці формального існування радянської імперії; ретельне вивчення механізму, специфіки та наслідків трансформаційних змін на фінішному етапі доби перебудови (серпень — грудень 1991 р.); з'ясування місця та ролі України у цих карколомних суспільних перетвореннях набувають напередодні 30-ї річниці проголошення незалежності особливої актуальності й неабиякої ваги та значення. Події в Ново-Огарьово — це справжній політичний детектив, підводні течії якого невідомі донині.
Серпневий заколот, трансформація «комуністичного заповідника», феномен Біловезької Пущі і крах СРСР. Все це — в історичному дослідженні, яке буде цікавим не тільки спеціалістам, політикам чи журналістам, а й усім читачам, які бажають зрозуміти, як і чому виникла на політичній карті світу Незалежна українська держава, дізнатися, що реально відбувалось за лаштунками динамічних та драматичних подій 1991 року.
Територія України завжди перебувала в центрі геополітичних подій. У різні періоди окремі її землі були складовими частинами різних імперій.
Аналізуючи події минулого, війни XVIII-XIX століть, світові війни XX століття, автори неминуче проводять паралелі з сучасними подіями, жорстокими загарбницькими війнами, які веде Російська держава у XXI столітті. З часів Івана IV Грозного Московська держава взяла курс на територіальне розширення, на захоплення інших територій, завоювання народів, їхнє винищення, уніфікацію звірячими методами. Все чіткіше видно, що стратегія і тактика країни-агресора не змінилися.
Сьогодні Україна — східний форпост західної демократичної цивілізації, який протистоїть авторитарній загрозі зі Сходу.
Над цими питаннями і розмірковують автори нашої книжки.
Проект «Історія цивілізації. Україна» охоплює період від кіммерійців до третього поділу Речі Посполитої та поділений на п'ять основних блоків:
від кіммерійців до Русі (І тис. до н. е. — кінець ІХ ст.);
від Русі до Галицького князівства (кінець Х ст. — 1256);
від Галицького князівства до Люблінської унії (1256–1569 рр.);
від Люблінської унії до Андрусівського миру (1569–1667 рр.);
від Андрусівського миру до третього поділу Речі Посполитої (1667–1794 рр.).
Другий том «Історія цивілізації. Україна» присвячено періоду від Русі до Галицького князівства (кінець Х ст. — 1256). Зміст видання розроблено з метою висвітлення найважливіших аспектів історико-культурного процесу, що відбувався на землях сучасної України у цей час.
До створення книги були залучені як провідні фахівці в галузі середньовічної історії та археології, так і молоді дослідники. Завдяки цьому у виданні вдалося поєднати теоретичні розробки, що є базовими для вітчизняної історичної науки та результати новаторських досліджень, які вперше представлені у такому обсязі. Під однією обкладинкою зібрано відомості про історію, господарство, мову, релігію, культуру (літературу, зображальне та музичне мистецтво, архітектуру), побут (одяг, ігри та розваги тощо) та військову справу середньовічного населення земель сучасної України.
Упорядником цього видання є археолог, кандидат історичних наук Олена Черненко, яка більш як тридцять років займається дослідженням археологічних пам’яток та історії України часу середньовіччя.
Видання доповнене багатим ілюстративним матеріалом, розраховане на широке коло читачів.
З книги «Правдива історія України-Русі» діти дізнаються про усі найважливіші сторінки історії нашого народу, а не тільки про минуле Київської Русі, яке було спотворене за часів панування Катерини ІІ і особливо в умовах путінської Росії. Адже арабські вчені і мандрівники в Х ст. твердили, що існує не тільки Київська Русь, а три Русі (Київська, Поморська (Славія) і Дунайська (Артанія – Хорутанія)). Іншими словами, ми знаємо лише третину справжньої історії нашого народу, а 2/3 в силу певних історичних обставин, про які буде йти мова нижче, були надійно приховані від русинів-українців російськими і німецькими істориками.
На сторінках цього видання постають два тисячоліття історії на теренах сучасної України. Книга поділена на дві частини: перша охоплює період від Х до ІІІ ст. н. е., друга — від ІІІ ст. до ІХ ст. Зміст книги було розроблено з метою залучення до її написання широкого кола фахівців, які найкраще дослідили та розуміються на окремих питаннях. Під однією обкладинкою зібрані відомості про мову, релігію, міфологію, технічні досягнення, економіку, мистецтво та військову справу давніх часів. Книга містить чимало унікальної інформації, результати новітніх досліджень, деякі розділи стали першими ластівками у висвітленні певних тем у такому обсязі.
Видання доповнене багатим ілюстративним матеріалом, розраховане на широке коло читачів.
"Велесова книга" — найдавніша літературно-історична пам’ятка прадавніх українців.
Велесова Книга - єдина дерев'яна книжка, що не згоріла у вогнях інквізицій і дійшла до нашого часу. Вона має багато прихильників і не менше - противників. Одні вважають її священною книгою слов'ян, інші - підробкою, фальсифікацією. Звісно, християни схильні називати фальсифікатом усе, що суперечить їхньому світогляду. Ця «релігія любові» винищила народів більше, ніж радянська імперія. Що вже казати про дерев'яні книжки!
Знайдена на теренах України на початку XX століття, книжка приголомшує насамперед своєю архаїчністю, яку підробити важко. Читаючи її, українці кажуть, що пробуджується генетична пам'ять. Проте російський філолог О. Трубачов бачить у Велесовій Книзі злее «враждебную ідєолоґічєскую концепцию», тому чекати на неупереджене наукове прочитання пам'ятки не доводиться. Хай би там як, ми представляємо читачам геніальний літературний твір, написаний давніми українцями про славетну минувщину, в якій діють наші рідні Боги та героїчні Предки. А тим, хто хоче влаштувати дискусію про автентичність Велесової Книги, пропонуємо переключити свою увагу на Біблію та встановити, ким і если вона була написана та про чиїх зовсім не героїчних предків у ній ідеться.
Нова книга Ніни Фіалко дає змогу читачам оцінити події 2013–2014 років поглядом «майданутої». Авторка твору змушує нас осмислити багато подій, які відбувалися на українській землі. Читачі дізнаються про деякі моменти з історії України, які не висвітлювали в підручниках і про які не дискутували в періодиці. Лише після Революції Гідності стало можливим говорити й писати про те, що нас хвилює, але досі не заведено обговорювати все відверто. Читайте, пізнавайте, розмірковуйте...
Ця книга є першою історією Чорнобильської катастрофи від вибуху 26 квітня 1986 року до закриття станції у грудні 2000-го. Чим для України був Чорнобиль? Національною трагедією, величезною психологічною травмою, важкою ношею для економіки. Чорнобиль вибухнув не тільки через помилки персоналу, нехтування правилами безпеки і проблемами з конструкцією реактора, але також через систему, яка обгородила ядерну енергетику завісою секретності. Радянська система не дозволяла поширювати інформацію про попередні аварії навіть серед фахівців. Це зробило нову масштабну аварію неминучою. Сьогодні реактори чорнобильського типу вже не будують, але авторитарні режими, які тримають повний контроль над інформацією, усе ще існують. Зрештою, і в Україні досі виробляють майже 50 % усієї електроенергії на атомних станціях. Нам є чим поділитися зі світом стосовно досвіду Чорнобиля, але є над чим задуматися і самим.
Кривава правда з архівів КҐБ!
Засекречені раніше КҐБ сторінки історії України можуть дати відповіді на багато запитань. Чому знову почалася війна у Європі? Чому для Росії так важливо завоювати Україну?
Історик, який розсекретив архіви радянських спецслужб, розповідає про минуле нашої держави, СССР та Східної Європи 1918-1991 років.
Читач стане свідком майже сторічної шахової партії між українським визвольним рухом та творцями «тюрми народів». Відтворені на сторінках хитрі спецоперації, смертоносні ходи, інформаційні війни - спроба знайти відповідь на запитання: що творить нашу долю - воля людини чи обставини?
Володимир В’ятрович — фаховий історик, що досліджує український визвольний рух XX століття, а також публіцист-популяризатор. Його праці «Історія з грифом «Секретно»» та «За лаштунками «Волині-43»» уже стали бестселерами.
Доповнене 12 новими нарисами перевидання «(Не)історичних митей» В’ятровича не є науково-популярною книжкою в традиційному розумінні цього слова. Але він не зміг би її написати, якби не був професійним істориком, який глибоко «сидить» у темі. У цій збірці йдеться про події, довести правдивість яких неможливо жодним документом, адже бурхливе XX століття їх просто нам не залишило. Але тонке відчуття духу того часу підказує авторові, що ці події могли відбутися. І хтозна, чи не відбулися...
Так, Володимир В’ятрович свідомий того, що історія не знає слова «якби». А все ж йому не бракує відваги переступити через цю аксіому. Як і відваги спробувати перо в текстах, що більше тяжіють до літератури, ніж до публіцистики.
(Не)історичні миті, які лягли в основу цієї книжки, вихоплено з попереднього століття української історії: творчі плани Леонтовича, яким не судилося втілитись; заключна роль Курбаса, зіграна зовсім не на сцені; потяг, що везе київських студентів під станцію Крути; останні бійці УПА в останній криївці; радянський концтабір, де гинуть поети, але народжуються вірші. Автор доводить свої оповіді до сьогодення — Майдану 2014-го й російсько-української війни. Це 50 нарисів-миттєвостей — маленьких уламків мозаїки, що вкупі творять велике полотно історії, з її яскравими й похмурими кольорами, тонами й напівтонами.
Слово «Волинь» для поляків стало символом вбивства, хоч більшість і їх, і українців почули про ці події вперше лише на початку 2000-х років. «Волинь-43» — не вигадка польської чи російської пропаганди, а реальна страшна історія загибелі тисяч поляків та українців. Та її межі значно ширші у часі та географії…
Автор книги Володимир В’ятрович — історик і публіцист, один з найвідоміших дослідників українського визвольного руху, голова Українського інституту національної пам’яті та автор монографії «Друга польсько-українська війна 1942-1947 років», яка спровокувала бурхливу дискусію істориків навколо подій «Волині-43». Ця книга, написана на її основі, стала чи не першою спробою науково-популярного викладення подій, які російська пропаганда назвала «волинской рєзньой». Автор пропонує перестати робити поділ між катами та жертвами за національною ознакою та поглянути на події літа 1943 року на Волині у контексті україно-польської історії до, під час та після Другої світової війни, вивчаючи спогади безпосередніх учасників подій, документи українського та польського підпілля, Армії Крайової та УПА. Саме вони були дійовими особами цієї трагедії, що тривала не один рік.
Але хто ховався і продовжує ховатися за лаштунками цих подій? Хто отримує політичні дивіденди з історії двох найчисленніших європейських народів, що довгі роки виборювали свою державність під владою імперій, чиї кордони малювались на мапах з волі іноземних генералів і чиї визвольні гасла «від моря до моря» та «від Сяну до Дону» перетнулись у місці, що стало синонімом біди? Ця книга — можливість сформувати власну думку про волинські події, яка спиратиметься не на газетні чи політичні спекуляції, а на об’єктивні факти історії народів, для яких ця війна повинна стати останньою. Не в сенсі найближчої за часом, а такої, після якої буде неможлива інша…
«Український Майдан, російська війна. Хроніка та аналіз Революції Гідності» — книжка Михайла Винницького, у якій детально та послідовно висвітлено події в Україні 2013–2018 рр. Ця історична праця поєднує в собі точку зору науковця і спостерігача-учасника, який брав активну участь у протестах. Під час Революції Гідності Михайло Винницький був постійним коментатором англомовних ЗМІ, здійснював аналіз поточних подій у своєму блозі «Думки з Києва». А згодом написав цю книжку, яка вперше побачила світ 2019-го року англійською мовою і стала внеском автора у відстоювання позицій України в її довголітній інформаційній війні.
Українські добровольці у лавах дивізії СС “Вікінг” у другій половині 1944 року – цей факт, на перший погляд, видається фантастичним. Проте саме влітку 1944 року близько тисячі українських добровольців справді були включені до лав 5-ї танкової дивізії СС “Вікінг”. Це був унікальний випадок в історії Другої світової війни, коли на поповнення елітної есесівської дивізії – на рівні з німецькими та іншими європейськими добровольцями – були скеровані солдати-слов’яни.
У лавах “Вікінга” українські вояки пройшли військовий вишкіл і у вересні 1944 року воювали на фронті проти Червоної армії на відомому Наревському плацдармі. Там вони побували у справжньому пеклі війни, у якому німцям вдалося зупинити шалений натиск РСЧА. Свій внесок у цей успіх зробили й українські вояки “Вікінга”, не менше 150 із них загинуло.
Українці у “Вікінгу” стали зі зброєю не за Райх – вони боролися за Україну.
Українські курсанти в німецьких військових школах за часів Другої світової війни? Погодьтеся, звучить несподівано. Втім, це справді унікальний і приголомшливий факт, що в 1943–1945 роках німці вкладали чималий ресурс у вишкіл українських офіцерів добровольчої дивізії військ СС “Галичина”.
У той час в очах багатьох патріотичних українців ця дивізія виглядала зародком майбутньої української армії. А кістяком будь-якої армії є її офіцерський корпус, якого українці на початку війни ще не мали. Тим і було викликано спрямування кількасот добровольців з України на різноманітні німецькі офіцерські вишколи, за результатом яких сотні українців отримали офіцерські звання у військах СС.
Як і чому українці потрапляли на ці офіцерські курси? У яких військових школах вони навчались і які предмети вивчали? Як взагалі відбувалася підготовка українського офіцерського корпусу для дивізії “Галичина” і як потім ці офіцери показали себе на службі в дивізії? Про все це йдеться в цій книзі. Це ще одна сторінка української мілітарної історії без прикрас.
Чи могли українські націоналісти впливати на міжнародну політику під час Холодної війни? Як і навіщо іноземні розвідки планували співпрацю зі Степаном Бандерою, керівником Служби безпеки ОУН Миколою Лебедем, Андрієм Мельником та Ярославом Стецьком?
Ця книжка розповідає про маловідомі спроби ОУН здобути міжнародну підтримку в боротьбі за українську незалежність за допомогою таємних операцій і дипломатії.
Історик Григорій Рій розповідає про спроби оунівців представити Україну на міжнародній арені, розкриваючи деталі окремих операцій. На основі розсекречених архівів ЦРУ, британської розвідки та ГДА СБУ зокрема автор відтворює історію міжнародної діяльності ОУН у роки Холодної війни. У хронологічній послідовності викладено епізоди співпраці з розвідками США та низки європейських країн, а також описано участь діячів ОУН у світових антикомуністичних мережах.
The story of bravery told in this book is not yet complete. It is written every day with blood and sweat on the battlefields of the war launched by the largest nuclear power, Russia, against its smaller neighbour, Ukraine, which voluntarily gave up its nuclear arsenal almost 30 years ago in the name of peace.
Why did Russia attack Ukraine? Who are the Ukrainians? Why don't they give up? Why is it cheaper for taxpayers who are thousands of kilometres away from the war to help Ukraine than to spend this money on other urgent needs? How did a local war in Europe affect the stability of the whole world, and why does the security of each state depend on its results?
"Unconquered: The Big Book of Bravery" answers all these questions and more about Ukraine, Russia, and the modern world, which may lose everything it has taken such a long time to gain. 550 facts about the course and consequences of the year of the bloodiest war since the Second World War. A short and simple form of presentation, dynamic illustrations, and subtle humour: the format is designed for a wide audience of readers, who want to understand what is really happening in Ukraine and why not just the fate of one state on the eastern border of the European Union, but also the future of the world order, is at stake.
У пропонованому виданні викладено події новітньої української історії впродовж останніх семи десятиліть. Зокрема обґрунтовано провідну роль України в розпаді Радянського Союзу, визначено закономірності перетворення колишньої радянської республіки в олігархічну державу, залежну в усьому від Росії, у якій ленінсько-сталінська система влади і власності неухильно перетворювалася на новий різновид тоталітаризму — рашизм. Проаналізовано складний процес трансформації олігархічної України на демократичну державу. Як свідчать події в незалежній Україні, ця трансформація ґрунтувалася на багатовікових історичних традиціях українського народу, але істотно підсилювалася спочатку прихованим, а потім відкритим, зокрема і воєнним, протистоянням із путінською Росією.
Книгу адресовано широкому колу читачів, які цікавляться історією України й небайдужі до її успіхів на міжнародній арені.
«Трипільці... Як вони називали себе, щоб виділятися серед інших племен? Як їх могли називати сусіди? Ми про це не дізнаємося ніколи. Хіба хтось колись вигадає машину часу й дістане з минулого купу інформації про цей наш загадковий народ. Наш? Попри наукові чи антинаукові дискусії «хто, де, звідки й куди», трипільці жили на землях України впродовж двох тисячоліть і тому не можуть бути нам чужими»
Трипільці жили на території понад півтора десятка областей України, мали багато родичів та залишили після себе майже дві тисячі поселень.
Владислав Чабанюк, історик і директор археологічного заповідника «Трипільська культура», доступно й захопливо відповідає на всі можливі запитання про культуру, яка існувала на теренах України за кілька тисяч років до нашої ери.
Навіщо трипільцям був потрібен посуд на колесах та чому горох став для них другим хлібом? Як жили їхні гігантські поселення й чому вони не перетворилися на перші міста-держави? Автор, спираючись на працю багатьох науковців, розкриває секрети трипільського побуту, архітектури, моди та соціального ладу. Він робить зрозумілішою загадкову культуру, яку людство досліджує вже майже півтори сотні років.
У пропонованій книзі відображено маловідомі сторінки спортивного життя на території окупованої нацистами України під час німецько-радянської війни. Автор показує, у яких умовах воно відбувалося; хто його організовував; як ставилися до спорту німецька (румунська) окупаційна адміністрація та українські спортсмени; які причини спонукали українців займатися спортом на окупованій території, брати участь у боксерських, футбольних, хокейних змаганнях, адже, за радянською інтерпретацією, вони були ворогами народу і в такий спосіб активно співпрацювали з гітлерівцями; яку роль спорт відігравав у житті солдатів вермахту та українського населення.
Книга ґрунтується на матеріалах окупаційної преси України, у якій досить змістовно віддзеркалено спортивне життя того періоду, а також на мемуарах, спогадах учасників тих подій.
Це видання зацікавить широке коло читачів, передусім тих, хто вивчає історію спорту та німецько-радянської війни.
Шкільні вчителі-отамани, черниці-розвідниці, монастир, що перетворився на неприступну фортецю, власний проєкт Конституції України. Історик Юрій Митрофаненко у своїй книжці розповідає, як зародилася повстанська організація, що стала взірцевою для багатьох наступних поколінь — від членів ОУН до учасників сучасної російсько-української війни.
Із чого почалася боротьба та як отаманам удалося перетворити загони самооборони на боєздатні підрозділи, що чинили опір більшовикам і денікінцям? Хто із цих отаманів на псевдо Чорний Ворон став прототипом персонажа однойменного роману Василя Шкляра? Які конфлікти завадили ватажкам Холодного Яру дійти до Києва та як отамани-залишенці потрапили в пастку радянських сексотів? І як довго тривала боротьба в Холодному Яру проти російських окупантів?
Автор висвітлює маловідомі й контроверсійні теми, а також білі плями в історії Холодного Яру 1917–1922 рр.
«Гетьмани України» — життєписи видатних українських гетьманів XVII століття Павла Тетері та Івана Брюховецького.
Павло Тетеря — український дипломат, військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави Правобережної України. Був у складі українського посольства в Москві для оформлення Переяславської угоди. Ставши гетьманом, проводив політику на скасування унії України із московським монархом. Зять гетьмана Богдана Хмельницького.
Іван Брюховецький — український військовий, політичний і державний діяч, дипломат. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній Україні. У січні 1668 року відкрито порвав із Московським царством, закликав до об’єднання з Правобережжям і вислав до Османської імперії посольство з проханням прийняти козаків під протекцію султана Мехмеда IV. Тоді ж уклав союз із Кримським ханством і спільно з кримськими татарами виступив проти московської армії Григорія Ромодановського.
У книжці подано повні біографії гетьманів, створені з урахуванням найновіших досліджень українських істориків. У ній читач знайде й відкриє для себе багато маловідомих фактів і цікавих інтерпретацій історичних подій, які дадуть змогу під іншим кутом подивитися на діяльність видатних персонажів минулого.
Зміст книжки подається в науково-популярній формі, легко і цікаво, він розрахований на широку авдиторію, не потребує попередньої підготовки читача.
У книзі у формі документальних нарисів, розміщених переважно за хронологічним принципом, наведено численні оцінні характеристики літописців, письменників, мемуаристів, дипломатів, а також істориків (зокрема й іноземних) XVII–XIX ст. стосовно світоглядних засад українців і московитів. Висвітлено як спільні риси, так і разючі відмінності в їхній ментальності, ставленні до сусідніх народів і своїх правителів. Запропоновано порівняльні екскурси в різні галузі суспільно-політичного життя та економіки обох народів. Виклад змісту ґрунтується на широкій джерельній базі.
Видання адресовано широкому колу читачів.
Про Почаївську лавру існує чимало міфів, які багатьма сприймаються. Її часто представлють як оплот російського православ'я. Й справді, за часів, коли Волинь була захоплена Російською імперією, вона такою стала. Однак мало хто знає, що Почаївська лавра була розбудованою й стала знаним релігійним осередком саме за «уніатських» часів. Мало хто знає про численні «уніатські» видання монастиря. Або чи багато знають, що один із почаївських святих Амфіліохій (Головатюк) походив з родини, яка була пов'язана з УПА.
Про ці й про інші малознані сторінки з минулого Почаївської обителі йдеться в цій книзі. Автор намагався представити її історію правдивою, без проросійських міфів.
Передмову до книжки написав Валерій Залужний, Головнокомандувач Збройних сил України у 2021—2024 роках, Герой України, Надзвичайний і Повноважний Посоол України у Сполученому Королівстві Великої Британії й Північній Ірландії
Книжка торкається всіх аспектів російської війни 2022—2024 років: від оцінок суто військового досвіду до філософського й психологічного розтинів. У ній автори намагаються переосмислити й усвідомити, як жити далі вже з наявною в новітній історії людства російсько-українською війною, для чого проводять синтетичний аналіз буття світу в міленіумі зі спробою одночасно зазирнути в минуле та майбутнє, діляться своїм поглядом на події у світі і країні й дають власні відповіді на цілу низку важливих та цікавих запитань, серед яких:
— як Росія готувалася до війни й чому Путін ризикнув почати таку жорстоку й руйнівну континентальну війну;
— яким чином відбулася глибока деградація російської держави та як її суспільство захворіло на майже невиліковну хворобу;
— що не так із підготовкою українського наступу 2023 року, якого Путін боявся тваринним переляком;
— які чинники переконали захід провести незворотну ревізію філософії підтримки України в боротьбі за незалежність;
— якою є роль України в формуванні нової системи міжнародної безпеки;
— чи подорослішає світ, щоби по-справжньому адекватно й ефективно відповідати на сучасні цивілізаційні виклики.
У цьому виданні автори передусім прагнули дати загальну картину того, яку неймовірну спадщину має Україна, і зацікавити нею. А також наголосити на необхідності відновлення знищеної історії України, зокрема її палаців. Ми сподіваємося, що ця книжка заохотить відвідувати історичні обʼєкти нашої держави, підштовхне до вивчення національних і локальних памʼяток, які можуть розташовуватися просто поруч із вашим домом. Усе це є вкрай важливим для розуміння нашої історії, а відтак — ясного бачення майбутнього.
З початком повномасштабної війни Росії проти України сотні українських письменників і журналістів долучилися до Збройних сил або взялися за активну волонтерську роботу для забезпечення армії. Ті, хто звик змінювати світ текстами, були змушені стати на захист своєї країни.
«Слова і кулі» — це розмови з людьми, які роками творили український літературний процес і розвивали українську журналістику, а тепер перетворилися з оповідачів на суб’єктів історій – тих, хто оберігає наше теперішнє й робить можливим наше майбутнє.
До книжки входить 24 інтервʼю: Артем Чапай, Дмитро Крапивенко, Галина Крук, Анатолій Дністровий, Олексій Сінченко, Вікторія Амеліна, Андрій Любка, Богдан Коломійчук, Валерій Пузік, Петро Яценко, Ігор Мітров, Ярина Чорногуз, Катерина Міхаліцина, Євгенія Подобна, Максим Кривцов, Максим Скубенко, Тетяна Огаркова та Володимир Єрмоленко, Павло Стех, Сергій Шебеліст , Павло Вишебаба, Дмитро Лазуткін , Леся Ганжа, Федір Шандор, Олександр Михед.
Від Любарта й Вітовта до єзуїтів, чорнокнижників, імператорів та соціалізму. Де у Луцьку шукати Нижній замок і на якій будівлі залишила свій «автограф» сестра Лесі Українки? Чому коронували ікону Луцької Богоматері та для чого виставляли сідло у вікнах монастиря?
Олександр Котис у своїй книжці не просто змальовує основні віхи історії Луцька, він фактично знайомить нас із життям міста за різних часових періодів і тими, хто творив його сучасний ландшафт. Стартуючи в центрі Луцька, автор проводить нас вуличками міста, вміло балансуючи поміж легендами й історичними фактами. Він не обмежується оповідями про величні храми та замки, а водночас розповідає, якими стежками гуляли місцеві монахи та якими свого часу були особливості політики, як вигравалися битви і забудовувалося місто.
Від таврів, племінних союзів і перших античних міст до депортацій, репресій та зрештою окупації. Історикиня Гульнара Абдулаєва у своїй книжці змальовує тисячолітню історію Криму — від найдавніших часів і до сьогодні. Вона знайомить нас із кримськими татарами, караїмами й кримчаками, розповідає, ким були уруми та як припинило своє існування Кримське ханство.
Як Чорне озеро стало Чорним морем, якою мовою говорили корінні народи Криму та які стосунки були між козаками й кримськими татарами? Як росія завойовувала Крим і переписувала історію, вдавалася до терору, голоду, депортації…
Історикиня пише своєрідний життєпис Криму, розповідаючи, яким він був і як ми опинилися саме в цій точці нашої історії.
Уперше в новій історії України книжку написав бойовий генерал — спецпризначенець, представник елітних військ — Сил спеціальних операцій, винятковий професіонал. Один із небагатьох військових, хто публічно попереджав про небезпеку російського вторгнення та необхідність належним чином готувати націю до широкомасштабної війни.
З позиції державного менеджера Сергій Кривонос розробив не лише дієвий механізм формування та розвитку сучасної територіальної оборони, а й спеціальну програму «П’ять кроків», що передбачала глобальну підготовку суспільства до системного опору великій сусідній країні.
У книжці автор розповідає власну історію й ділиться маловідомими фактами й деталями подій, безпосереднім учасником яких він був. Його двічі виштовхували в політику. Перший раз, коли позбавили можливості професійної самореалізації — розвитку створених ним Сил спеціальних операцій. Другий — коли за виконання громадянського обов’язку із захисту Києва, зокрема однієї з найбільш небезпечних і вразливих ділянок столиці — міжнародного аеропорту «Київ-Жуляни», — замість подяки завели карну справу.
На тлі системного аналізу й дуже холодних, тверезих оцінок генерал Кривонос пропонує конкретні формули — з розвитку національного війська та оборонної промисловості, з формування й підготовки національного спротиву ворогу, з формування влади, яка служитиме народові.
Книжка буде цікава як для підготовленого військового фахівця, так і для пересічного громадянина, який хоче знати більше правди про цю війну — від її НЕпідготовки до погляду в майбутнє — після Перемоги.
У цій книзі зібрано ключові моменти історії Голодомору. Автор розкриває динаміку історичного процесу, що вела до Голодомору, наміри та мотиви організаторів злочину, а також аналізує травму, яку спричинив Голодомор.
Якими були втрати від Голодомору? Яким був опір українців? Чому організатори Голодомору припинили терор голодом і яких цілей досягли? Що знали про Голодомор на Заході?
Спираючись на документальні джерела, історик Віталій Огієнко конденсовано описує найважливіше, тому книжка може пояснити цю трагічну історичну подію будь-кому, хто хоче розібратися у темі.
Де похований Ахіллес? Чи були кияни хрестоносцями? Що виникло раніше: Одеса чи Привоз? Чи будували козаки підводні човни? Чому неприступний – Миколаїв, а співають про Севастополь? Повстання на «Потьомкіні»: українське чи єврейське? Скільки разів топили «Москву»? Чи можуть китобійці ловити рибу? Хто розпродав ЧМП? Скільки адміралів припало на одного президента? Хто запустив на Київ баржу з херсонськими кавунами? І найважливіше: що ж таке об’єкт підводної культурної спадщини №2064?
Антон Санченко створив популярний виклад історії Чорного моря від ахейського «Арго» до російської «Москви», від XIII ст. до н. е. до 13 квітня 2022 року. З увагою до наших славних предків, сучасників і нащадків, а також усіх сусідів, що обсіли море, як жаби копанку.
Автор збирав матеріали в поїздках Україною та Чорним морем. Плавав за бортом у найглибшій точці моря, відвідував музеї, сидів у бібліотеках, ґуґлив по оцифрованих архівах, шукаючи правду, порівнював російські джерела з румунськими і турецькими. Витягав на світ Божий замовчуване, випрямляв перекручене, здував роздуте.
Це унікальне дослідження, у якому глибина копаного моря комбінується з легкістю невимушеного стилю. Це не перша, але вагома заявка на український погляд на чорноморську історію.
У книзі «Таборові діти» зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила «ворогами народу».
