Приголомшлива історія химерного ерудита Джона фон Неймана: крізь вплив його виняткової спадщини на мрії та кошмари ХХ століття до зародження штучного інтелекту.

Джон фон Нейман — вундеркінд, чиї здібності лякали оточення. Він змінював усе, до чого торкався: винайшов теорію ігор і перший програмований комп’ютер, став першовідкривачем штучного інтелекту, цифрового життя і мобільних телефонів-автоматів. 

Від свідчень Пауля Еренфеста — австрійського фізика і друга Ейнштейна, який впав у відчай, побачивши, як наука і технології стають засобами тиранії, до протистояння між південнокорейським майстром гри в ґо Лі Седолом і програмою штучного інтелекту AlphaGo, що втілює центральне питання найамбітнішого незавершеного проєкту фон Неймана: створення машини, що самовідтворюється — інтелекту, здатного еволюціонувати за межами людського розуміння і контролю. 

Крізь призму розповідей членів сім’ї, друзів, колег і суперників Бенхамін Лабатут розкриває історію неперевершеної і водночас химерної людини, якій вдалось зрушити з мертвої точки цілий світ.

Pink Floyd — вичерпна історія одного з найвидатніших гуртів світу від учасника-засновника Ніка Мейсона

Після року в лондонському андеграунді, експериментуючи з революційними технологіями, Pink Floyd випустили свій перший сингл. А вже через кілька років відбувся їх стрімкий злет: перший альбом The Dark Side of the Moon тримався в чартах до 1982 року (найдовше з усіх альбомів, що коли-небудь безперервно перебували в чартах) і став одним з найбільш продаваних альбомів усіх часів; Wish you were here досягнув культового статусу, а The Wall став номером один ледь не в кожній країні світу. Однак через десятиліття шалених музичних звершень між учасниками гурту стався розкол, який вилився у судові позови. І лиш нещодавно, на початку нового тисячоліття, відбулося омріяне фанами примирення, яке й дозволило учаснику-засновнику Ніку Мейсону написати власний внутрішній погляд на їхню історію.

«Навиворіт» — це не просто історія гурту, який став музичною легендою. Це емоційна сповідь з перших вуст — шлях музичного мистецтва крізь безповоротні втрати, нові релізи і розколи, до впливу на успіх цифрових технологій і соціальних мереж. 

У своїй новій книзі відомий американський фізик-теоретик і популяризатор науки Леонард Млодінов згадує про спільну роботу з видатним британським ученим нашого часу Стівеном Гокінґом (1942-2018). Читач познайомиться з науковим і особистим життям Гокінґа, в тому числі тим, як видатний учений десятиліттями долав недугу, від якої міг померти ще в молодому віці, але попри це вижив і зробив неоціненний внесок у теоретичну фізику, запропонував революційні ідеї в сфері космології. Автор у популярній формі намагається пояснити деякі таємниці походження Всесвіту, особливості чорних дір і значення цих та інших ідей для наших уявлень про світ, в якому ми живемо. Викладення науково-популярних ідей сучасної теоретичної фізики та космології перемежовуються із зарисовками з діяльності Стівена Гокінґа, який попри важку форму інвалідності зумів прожити цікаве та яскраве життя, пізнав кохання, досяг тріумфу і зазнав розчарувань.

Для широкого кола читачів, які цікавляться сучасною наукою.

Очільник уряду, палкий промовець, «ворог народу», який намагався радити Сталіну щодо політики та багато років працював над власною теорією вселюдського щастя. Таким змальовує Володимира Винниченка історик Олександр Кучерук у своїй новій книжці.

Сучасники називали Винниченка щонайменше нетактовним, а то й одіозним, а він своєю чергою був ще категоричнішим у висловлюваннях: Грушевського нарік «заздрісним, нечесним дідком», Скоропадського — «слинявим кретином», а свого опонента Петлюру в щоденниках згадував так само часто, як і дружину Розалію.
 

Винниченко — автор тези «чесність із собою», який водночас волів не вірити в Голодомор, бо чекав на гонорари за книжки від радянської влади. Його життя — це нескінченні протиріччя, жінки та зміни політичних поглядів. 

Олександр Кучерук без прикрас описує талановитого, спраглого до влади та визнання письменника й громадського діяча, який пройшов шлях від спроб відродити українську державність до намагань приєднатися до радянської влади.

Життя Кристал Гарріс змінилося назавжди, коли вона відвідала вечірку в сумнозвісному особняку Playboy. Г’ю Гефнер помітив її в натовпі, й вона стала однією з його «подружок», чиє життя полягало у відвідинах гламурних голлівудських вечірок та подорожах світом. Однак цей, здавалося б, привабливий спосіб життя мав темну сторону. Гефнер контролював своїх подруг, дотримуючись суворих правил щодо всього, починаючи від зачісок і макіяжу й закінчуючи комендантською годиною. Кристал була змушена змагатися з іншими жінками за своє місце в високоієрархічній системі, однак вона швидко піднялася на вершину й отримала пропозицію вийти заміж. Але їй ставало дедалі складніше зрозуміти, ким вона є насправді. У своїх мемуарах Кристал пропонує відверту розповідь про те, як досвід її спілкування з Г’ю Гефнером допоміг їй знайти шлях від людини, яка понад усе цінувала зовнішнє життя, до людини, яка нарешті збагнула його справжню цінність.

Якою можна побачити Україну з вікна приміської електрички? Павло Стех здійснив мандрівку по периметру країни, задокументувавши реальність, у якій переплелись анекдоти про радянщину, контрабанда, горілка з томатним соком, галасливі діти, таксисти, панки, популярні пісні з 1990-х і, звісно, іржа як складник ландшафту приміських станцій, що тонкими нитками зшивають країну вздовж і впоперек. Останній розділ він дописав уже 2024 року в складі Сил оборони: як стрибок в останній вагон, повернення в Авдіївку, крайню точку безтурботної мандрівки п’ятирічної давнини. 

Занурення в галасливе неспокійне життя електричок, цих гетто на колесах, та приміських вокзалів, де немає цензури й умовностей, — це спосіб зрозуміти й прийняти внутрішні ритми країни.

Війна потребує статистики: кількості знищених ворогів, техніки, поразок чи перемог. Однак сутність війни усвідомлюють лише ті, до кого вона приступає дуже близько. Чи ті, хто сам іде на війну. Війна безжалісно розкриває єство людини. Той, кого вважають слабким, може виявитися сильним, а сильний – боягузом.

Пишучи цю книжку, Вагур Лайяпеа пішов до тих людей, кого глибоко зачепила агресія Росії проти України, чиїх родичів вона вбиває й калічить, у чиїх душах залишаються рани, що ніколи не загояться.

Джеймс Гібберд, американський журналіст, захоплений і натхненний тим, як знімали серіал «Гра престолів» за романами Джоржда Р.Р. Мартіна, запрошує читачів за лаштунки знімального процесу цього феноменального явища попкультури. До «Гри престолів» фентезі такого високого рівня на телебаченні просто не існувало, тож впоратися із цим завданням було під силу не кожному телеканалу. Як відбувалися переговори продюсерів з телеканалом НВО і прослуховування акторів, де знімали колосальну кількість сцен 8-сезонного серіалу, як робили костюми, як знімальна група боролася з негодою і тікала від фанатів, які стосунки були між акторами — про це та ще силу-силенну інших цікавих подробиць читач зможе дізнатися з вуст самих продюсерів і акторів, бо в книзі наведені цитати із понад пів сотні інтерв’ю з причетними до створення серіалу «Гра престолів».

Адам Кей написав мемуари та поставив хрест на посаді молодшого лікаря. Тоді він ще не знав, що перша, прощальна книжка стане початком великої історії. Адже лікар може покинути медицину, але медицина ніколи не покине лікаря — так тісно вони пов'язані. Тож Адам повертається із захопливою і відвертою, почасти трагічною і смиренною історією. Історією про видатну систему медичної вищої освіти. Госпіталізацію з усіх поглядів. Дбайливе ставлення лікаря до проблем і потреб пацієнтів та вимушене ігнорування власних проблем і потреб. Життя в медицині в ролі лікаря та поза нею — в ролі пацієнта. Утомлений і пошарпаний роботою на передовій Національної служби охорони здоров'я, Кей озирається назад, крокує вперед і доходить до серця.

Відверта й пронизана чорним гумором історія про витривалість, незалежність... і про те, як же добре мити голову самостійно! 

Коли Дженнетт Маккерді вперше потрапила на прослуховування, їй було всього шість років. Мати Дженнетт мріяла про зіркове майбутнє донечки, а дівчинка ж була готова на все, аби тільки зробити маму щасливою.

Після успіху серіалу «Айкарлі» на дівчину звалилася непрохана популярність. Утім, поки мати насолоджувалася спілкуванням із папараці й модераторами фанклубів, Дженнетт потерпала від тривожності, сорому й ненависті до власного тіла. Згодом це вилилося в розлади харчової поведінки, алкогольну залежність і низку нездорових стосунків. Невдовзі після того як вони разом з Аріаною Ґранде зіграли головні ролі в «Сем і Кет», спінофі «Айкарлі», мама Дженнетт померла від раку й усе стало ще гірше. Зрештою, лише відкривши для себе психотерапію та покинувши акторство, дівчина почала повертатися до нормального життя й уперше зрозуміла, чого хоче вона сама.

Історія династії Тюдорів: як кохання формувало політику та міжнародну дипломатію у середньовічній Англії

Чому Генріх VIII одружувався шість разів? Чому Анні Болейн довелося померти? Чи правда, що придворні Єлизавети І вітали її як богиню, яка зійшла на землю?

Драми куртуазного кохання століттями захоплювали читачів і мрійників. Проте надто часто їх відкидають як таке, що існувало лише в казках та піснях — старих легендах про Короля Артура і лицарське благородство. Насправді все значно цікавіше. Сара Ґріствуд у книжці «Закохані Тюдори. Як любили і ненавиділи в середньовічній Англії» розкриває, як куртуазне кохання творило і руйнувало династію Тюдорів: від того, як Генріх VIII оголосив себе «вірним слугою» Анни Болейн, до поезій, щедро розкладених навколо Єлизавети I її шанувальниками. Тюдори відтворювали ролі відданих коханців і примхливих коханок, уперше викладених у романах середньовічної літератури.

Свідчення «розкаяної» людини, яка намагається визнати свої колишні помилки, рефлексуючи на тему бурхливого особистого життя.

Автопортрет скандального письменника, ловеласа й інтригана Фредеріка Беґбедера – це свідчення людини, яка перебуває між двох поколінь і кається в тому, що йому не вдалося бути людиною déconstruit. Він намагається визнати (не без доброї дози гумору і провокацій) свої колишні помилки і вольності передовсім усвідомлюючи у дзеркалі власне відображення.

«Сповідь гетеросексуала, який відстав від свого часу» – це спроба зрозуміти себе, своє минуле і світ навколо. З брутальною відвертістю і безжальним гумором Беґбедер зводить рахунки з наркотиками, алкоголем і сексом, розкриваючи особисте ставлення до надмірної політкоректності, фемінізму і претензій «всевідаючих нових пророків». Не церемонячись з тим, що робить його негідником, звинуваченим ледь не у всіх смертних гріхах, і не шкодуючи прагнення до порядності, він завершує свою сповідь зізнанням у коханні до тієї, яку серед моря жінок кожного дня обирає собі за дружину.

Один із найбільш відомих арт-критиків Франції — про жінку, яка створила не тільки нечувані моделі одягу, драпіровок, парфумів, прикрас, але й унікальний стиль, що вплинув на кращих дизайнерів XX і XXI століть. Книга Анрі Гіделя спирається на солідний фактичний матеріал: інтерв’ю із сучасниками, документи, публікації, втім, це не документальна оповідь, а добротний роман про Габрієль Шанель, ту саму «Коко», чий вік практично нікому не відомий…  

Вона знала, що ніколи не стане королевою, і завжди хотіла бути собою. Вона мріяла бути королевою людських сердець, і її мрія здійснилася. Вона — це леді Діана Спенсер, принцеса Уельська, одна з найпривабливіших персон XX століття, ікона стилю і порушниця спокою дому Віндзорів. За шість років до своєї трагічної загибелі Діана відважилась на серію відвертих інтерв’ю для книжки Ендрю Мортона, в яких відкрила світу всю правду про себе. Щира сповідь «народної принцеси» звучить з її власних вуст, а також доповнена теплими спогадами рідних і друзів. Неймовірна доброта Діани, унікальний дар співчуття, безмежне бажання бути корисною людям стали її найбільшою спадщиною і зразком для наслідування у сучасному світі, який так потребує любові.

Як кажуть американці, freedom is not for free, свобода не безкоштовна. Тож рано чи пізно ворог, який століттями прикидався то «братом», то «визволителем», мав пролити кров українців. А ми — сплатити «рахунок». Відтак ця війна стала однією з фаз становлення України, бо воювати доводиться і з окупантом, і з упередженнями. Вона показала, скільки всього нам ще треба зробити, і що свобода — найвища цінність. 

До збірки увійшли історії людей різної статі, віросповідання, національності, різного фаху і віку, але зі спільним знаменником у цінностях і меті. Дехто з них звично продовжує свою боротьбу на фронті, наближаючи одну на всіх перемогу. Декого з них вже немає в живих, але їхні історії, безцінні волокна загального полотна, мають жити вічно. 

«ПРЯМА МОВА» — ЦЕ КНИЖКА ПРО ЧЕСНИХ І БОЖЕВІЛЬНО ВІДВАЖНИХ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ПИШУТЬ ІСТОРІЮ.

Перед вами — щоденник-хроніка наближення, початку і розгортання великої війни. Битва за життя й свободу триває, Україна дає рішучу відсіч «русскому міру». Автор є спостерігачем та учасником низки описаних подій, зокрема як митець, аналітик, військовослужбовець. У книжці зафіксовані голоси військових, письменників, журналістів, політиків, науковців, жертв війни. Рішуча битва точиться і на фронті, і в інформаційному полі — із ворожими стереотипами, що прижилися в багатьох країнах світу під впливом російської пропаганди. Попереду ще багато днів боротьби, випробувань, болю. І все заради перемоги — права українців бути і впевнено рухатися до власного майбутнього. Щоденник обрамлюють графічні картини Анатолія Дністрового, частину із яких він створював під час блекауту при свічках взимку 2022—2023 років.

МИТТЄВИЙ БЕСТСЕЛЕР №1 ЗА ВЕРСІЄЮ NEW YORK TIMES

Дитинство Тома Фелтона було зовсім не звичайним. У дванадцять років він опинився в центрі уваги, коли отримав культову роль чарівника Драко Мелфоя у фільмах про Гаррі Поттера.

У книжці «По той бік чарівної палички» він відверто та з фірмовим гумором розповідає історії про свої перші прослуховування та ролі, про те, як отримав роль Драко, про пригоди на знімальному майданчику «Поттеріани» і про людей, з якими потоваришував за десять років зйомок фільмів.  Також Том Фелтон розмірковує про переваги й недоліки слави та про те, як було складно зорієнтуватися у дорослому житті після закінчення зйомок.

«По той бік чарівної палички» Тома Фелтона — кумедна та зворушлива книжка, яку варто прочитати кожному фанату Гаррі Поттера.

У пустелі Нью-Мехіко 16 липня 1945 р. таємно підірвали першу атомну бомбу. Вражений руйнівною силою свого творіння, Дж. Роберт Оппенгеймер, керівник Мангеттенського проекту, відтоді затявся боротися проти розробки водневої бомби та не допустити ядерної війни. Утім подальші випробування зброї масового ураження на містах Хіросіма й Нагасакі звели нанівець усі його старання.

Оппенгеймера підозрювали в тому, що він комуніст і шпигун СРСР. Він зазнав утисків і переслідувань з боку ФБР і мусив полишити будь-яку громадську діяльність. Його приватне життя так само зазнало втручань: його телефон прослуховували, дружину Роберта виставляли запійною п’яничкою, а йому приписували низку позашлюбних стосунків і з жінками, і з чоловіками. І так само, як створення атомної бомби знищило Оппенгеймера як науковця і публічну персону, ще жахливіша бомба знищила його тіло й розум. І цю бомбу він утримував у собі до останньої хвилини, намагаючись не допустити тепер уже індивідуальної катастрофи. Лише 1963 р. президент Кеннеді реабілітує його, і завдяки цьому постать Оппенгеймера набула іншого значення для усього світу.

Книга «Оппенгеймер. Тріумф і трагедія Американського Прометея» є втіленням 30-ти років інтерв’ю з родиною, друзями й колегами Оппенгеймера, пошуків у файлах ФБР, результатом аналізу записів промов і допитів, знахідок приватних документів. Скрупульозна біографія, у якій означено засадничі для наукового світу й історії загалом віхи життя найвідомішого вченого свого покоління, однієї зі знакових постатей ХХ ст., для якої тріумф і трагедія міцно переплелися гордієвим вузлом.

Ця книжка — спроба переосмислити біографію Лесі Українки, у якій пе­реплелися хвороба і творчість, Україна і «чужина», політика й література, класика і сучасність, любов і смерть.

Хвороба і письмо. Народження творчості з травми, пережитої біля ліжка смертельно хворого Мержинського. Духовна й інтелектуальна близькість до Драгоманова. Стосунки з Кобилянською як метафора жіночої культури. Фатум мистецького божевілля, який пізнала в моменти творчого підне­сення. Подорожі Європою і санаторійний туризм. Статус «інакшості» як визнання «нової жінки» й «чужинки» на батьківщині. «Своє» крізь призму історичної та культурної екзотики. Усе це дало Ларисі Косач-Квітці змогу йти власним шляхом і стати пророчицею народжуваного ХХ століття.

В останній рік життя Леся Українка зізнавалася матері: «…історію Мавки може тілько жінка написати». Але правда в тому, що всі її твори могла написати лише жінка, яка жила і творила mit Todesverachtung, тобто зневажаючи смерть.

«Неймовірні жінки» — чудово ілюстрована книжка, яка познайомить тебе з талановитими, завзятими, веселими, сміливими, а головне — такими різними жінками. Науковиці, дослідниці й експериментаторки; мисткині й дизайнерки; спортсменки; лідерки думок і політичні активістки — всі вони прямували за своєю мрією, завжди прагнули більшого й досягали мети попри тиск чи несприйняття суспільства. Надихайся історіями жінок з усього світу. Їхній приклад доводить, що Особистість здатна змінити світ!

Біографія культової особистості світового кінематографа, творчість якого наганяє мурахи на ось уже кілька поколінь глядачів. Фільми Гічкока напружені, загадкові і при цьому надзвичайно глибокі. Самого режисера вважають класиком саспенсу, а жанр трилер став його візитною карткою. Та ким насправді була людина, яка створила таку значущу кіноспадщину?

Едвард Вайт досліджує 12 аспектів життя Гічкока, проводячи читача шляхом життя загадкового кінорежисера, починаючи із самого дитинства генія. Автор дає змогу зазирнути за лаштунки його творчості та розкриває нам таємничі сторони його персони.

Підзаголовок документальної книжки відомої письменниці та журналістки Сари Форден говорить сам за себе — це насправді сенсаційна історія про вбивство, божевілля, розкіш та пожадливість. Авторка майстерно переплела два споріднені сюжети:  драматичну історію родини Ґуччі, сповнену розбрату, судової тяганини, взаємних непорозумінь і на додаток обтяжену замовним убивством, і оповідь про злети та падіння уславленого бренду Gucci й безпрецедентні успіхи, яких врешті-решт досягнув цей видатний виробник предметів розкоші й товарів класу люкс. Сповнена справжнього драматизму, ця книжка протягом кількох років залишалася бестселером у Європі та США, і недарма італійська преса, згадуючи відомий серіал, назвала «Дім Ґуччі» «по-справжньому новою “Династією”».

Ім’я Стена Лі відоме кожному фанату коміксів Marvel. Екранізацій вигаданих ним історій чекають мільйони глядачів. Неперевершений, яскравий світ, у якому землян від усяких лих захищають Капітан Америка, Галк, Людина-­Павук і безліч інших супергероїв, створив саме він — Стен Лі. Він став одним із перших, хто спробував у дешеві мальовані історії закласти щось більше, ніж захопливий сюжет і банальне протистояння добра і зла. Його персонажі, наділені надприродними здібностями, схожі на людей — страждають, сумніваються, ненавидять, кохають. Саме це робить їх такими привабливими для читача. Ліел Лейбовіц розказує біографію Стена Лі в контексті розвитку жанру коміксів і доводить, що найбільше сил й енергії Лі вклав у розвиток одного особливого персонажа — себе самого.

Книга кінозірки й оскароносного актора Метью Макконагі очолила книжкові топи ще до свого виходу у світ. У ній він пропонує читачам ознайомитися з уроками, які дало йому життя, й переконатися, що справа — не в перемозі чи успіху, а в тому, як ви сприймаєте ці уроки. В основу книги лягли щоденникові записи Макконагі, які він вів протягом понад 30 років. Актор занотовував успіхи й невдачі, а ще — речі, які змушували дивуватися й сміятися. Його книга про те, як насолоджуватися життям й усім, що воно пропонує. Як замість стресу отримувати задоволення. Як більше веселитися й менше страждати. Як любити людей і бути справедливим. Як знаходити сенс у всьому й більше бути собою. Його книга — своєрідний посібник, що допоможе ловити на дорозі життя якомога більше зелених вогнів світлофорів, а жовті й навіть червоні сприймати як інформацію про те, що незабаром загориться зелене світло.

Ґолда Меїр була першою жінкою — очільницею держави в новітній історії, однією із засновників Ізраїлю, успішною політикинею, справжньою «залізною леді». Її відданість створенню й захисту єврейської батьківщини від лютих ворогів та підступних союзників сформувала політику Близького Сходу наступних десятиліть. Вона стала «аномальним явищем» для тодішньої патріархальної влади, зокрема через свою залізну рішучість у поєднанні з шармом, доброзичливістю, безкомпромісністю та цілковитою відданістю своїй країні.

У цій захопливій біографії авторка знайомить читача з маловідо-мими фактами життя Ґолди Меїр, пояснюючи її складну мотивацію та ідеали, розповідаючи про особисті перемоги та розчарування цієї легендарної персони. Ґолда була справжньою супержінкою: дещиця від Емми Ґолдман, щось від Нельсона Мандели. Її неймовірна впевненість та сила волі змотивує вас на нові звершення.

Іспанія, 1943 рік. Повія в місті Більбао народила хлопчика і віддала його на опіку єзуїтів. Ґаліція — жінка народила дівчинку і віддала її монахиням жіночого монастиря. Хуліан і Вікторія. Вони батьки Марії, нашої авторки і головної героїні.

Марія Ларреа — дочка емігрантів. Вона виросла серед акторів театру, декорацій, вогнепальної зброї батька, баскського революціонера і буйного п'яниці, біля красивої мовчазної матері, під насмішки друзів. І попри все стала кінорежисеркою, закохалася, створила сім’ю і відірвалася від місця свого походження. Аж доки двадцятисемирічній Марії ворожка не сказала, що вона — не донька своїх батьків. Так доля потягнула її назад, у минуле.  І щоб дізнатися правду, Марія мусить повернутися до Більбао, міста, в якому народилася...

Автобіографічний пазл, наповнений несподіваною романтикою серед болючої правди, веде лінією життя авторки — від сирітства і брехні батьків до палкої кориди, кохання і народження письменниці.

Чи може доброчесний громадянин приректи демократію на загибель? Або чому трагедія головного грецького поліса — дзеркало для викликів нашого часу?

Видатний полководець та громадський діяч Фокіон Атенський був обраний на посаду стратега, одну з найвищих в Атенах, рекордні 45 разів. Його військову кар’єру увічнили численні тріумфи, а дипломатичний хист допомагав знаходити вихід із найскладніших обставин. Ідеологічне суперництво Фокіона з Демосфеном увійшло в підручники з політичної боротьби. Він зберіг Атени у протистояннях із могутнішими ворогами і навіть заслужив повагу Александра Македонського. Як учень Платона, Фокіон утілював принципи бездоганної чесності, скромності, лаконічності та аскетизму. Чому ж тоді його звинуватили у зраді й стратили свої ж співвітчизники?

Унікальність цієї книги — у поєднанні історії з глибоким аналізом психології лідерства, взаємин еліти і суспільства, стратегічного мислення в умовах війни та природи політичних процесів. І найважливіше — у чітких аналогіях між конфліктами античності та поточними кризами сучасних демократій.

Що об’єднує прем’єрку, спортсменку, правозахисницю й шпигунку? Усім їм довелося діяти в умовах, які потребували надзусиль. І всі вони змінили світ. У цій книжці Ніккі Гейлі, яка сама пройшла шлях від чужинки і «занадто молодої» до представниці США в ООН і кандидатки в президенти, ділиться десятьма історіями жінок, чия рішучість переписувала історію.

Кожен розділ — це урок лідерства, викристалізований з досвіду конкретної жінки. Тетчер учить боротися за принципи, Мурад — бути сильнішою за болісний досвід (навіть якщо це сексуальне рабство у ХХІ столітті), Ергарт — доводити свою силу в небі, а Колвін — стояти, чи то пак сидіти, за те, що правильно.

У фокусі — не тільки біографії, а й цінності, що допомагають діяти, коли страшно, важко, самотньо. Гейлі ділиться й багатьма власними історіями — не для порівняння, а щоб показати, як досвід видатних людей вплинув і на її життя.

Книжка розповідає про тих, хто оберігав найбільший скарб українців – національну історичну пам’ять. Одні рятували її, коли наші музеї грабували в роки німецької та совєтської окупації, інші зберігали її в нашій пісні, звичаях і традиціях, ще інші берегли від забуття й осквернення дорогі для нас імена та культурну спадщину. У цьому виданні автор відкриває невідомі й призабуті сторінки життя непересічних особистостей і їхній внесок у духовний розвиток суспільства, серед яких Володимир Паньків і музей просто неба «Шевченківський гай», володар вердіївського баритону Стефан П’ятничко, засновник музею Леся Мартовича в Торговиці Василь Липчук, нащадок славетної родини різьбярів Микола Шкрібляк, видатні українські актори Іванна та Іван Біберовичі, а також Марія Магунь та її непростий шлях до відкриття музею Михайла Грушевського у Львові.

«Брати Гадюкіни» та їхній фронтмен Сергій Кузьмінський, безсумнівно, одне з найяскравіших явищ в українській музиці 1990-х. Увірвавшись у неї з феєричною сумішшю регі, блюзу, рок-н-ролу та фолку, вони принесли бунтівний дух справжньої творчої свободи, чим завоювали любов публіки на довгі роки.

Це видання стане справжньою знахідкою не лише для прихильників творчості Кузі та «Братів Гадюкіних» — адже передусім це біографія цілого покоління, що зростало на зламі епох. Написана на основі десятків інтерв’ю, а також дописів самого Кузьмінського, книжка вражає щирістю й відвертістю. А вміщені в ній світлини, аудіо- й відеозаписи додають особливої атмосфери.

Спогади. Автор та його співрозмовник – однокурсники по Харківському юридичному інституту 1976-1980-х років, розповідаючи про свою тридцятирічну службу в прокуратурі України і не тільки, привідкривають факти раніше відомі лише тим, хто мав доступ до документів під грифом «Таємно» та «Для службового використання». Це і «кухня» прокуроських призначень на посади, і своєрідний діалог прокурора п'яти областей з колишнім Головним прокурором України та розповідь про конкурс на обрання першого керівника Національного антикорупційного бюро України.

Пропоноване видання – збірник праць видатного українського філософа і вченого-філолога, теоретика і практика українського націоналізму, засновника і Провідника ВО «Тризуб» імені Степана Бандери полковника Василя Іванишина (1944-2007). У них автор з позицій націософської герменевтики витлумачує низку важливих для формування й утвердження української національної ідеї та формування націоналістичного руху лідерських персоналій – письменника, художника і філософа Тараса Шевченка (1814-1861), філософа Дмитра Донцова (1883-1973), Провідника ОУН Євгена Коновальця (1891-1938) і Провідника та мислителя Степана Бандеру (1909-1959). Збірка вирізняється легким стилем і переконливою та стислою формою викладу.

Видання розраховане передусім на тих національно пробуджених і політично активних читачів, яких цікавить істина, турбує стан української нації і доля України.

Ця книга має на меті категорично спростувати недолугий фейк російської та німецької історіографій про «нездатність української нації до процесів державотворення», а отже, й хронічну відсутність у неї політичної еліти. Особливістю цього дослідження є те, що воно стосується не лише теренів України, Росії та Білорусі. Адже українська діаспора була і до сьогодні, в більшості випадків, присутня в Польщі, Словаччині, Чехії, Угорщині, Австрії, Німеччині, Румунії та інших країнах, ґенезу якої ще ніхто ретельно не досліджував. Тому багато біографій у цій книзі викличуть не тільки зацікавлення, а й щире здивування в читачів.

Книга стане в нагоді всім, хто цікавиться історією України.

Читати «Шалено, глибоко» — це як перебувати за лаштунками життя Алана Рікмана: дивитися на професора Северуса Снейпа з «поттеріани», Ганса Ґрубера з «Міцного горішка» й полковника Брендона з «Розуму і почуттів». Але не тільки актора, а й режисера, чоловіка, друга, мандрівника. Не на образ, а на справжнього Рікмана. Бо образ — це завжди чиєсь спотворене дзеркало.

Його сприймали як пихатого аристократа — а він з юності був відданий лейбористським ідеалам і скептично ставився до умовностей британського роялізму. Його вважали актором, перед чиєю харизмою не встоїть жодна жінка, — а він пів століття був непохитно вірний Рімі Гортон.

Він був не таким, як його уявляли. А яким? Збагнути це допоможуть 26 щоденників, які Рікман вів від 1993 року й до смерті у 2016-му. Шалено, глибоко, іронічно, щиро. Де не кожен день — свято, але кожен — життя.

Данило Яневський (нар. 1956 р.) — історик, телеведучий, заслужений журналіст України, доктор історичних наук.

Історію європейських політичних рухів 20–30-х рр. ХХ століття необхідно розглядати та оцінювати, ґрунтуючись не на сучасних політичних уподобаннях або замовленнях, а в контексті конкретних історичних обставин. Повною мірою це стосується і УВО, і ОУН. Чи розуміли Євген Коновалець, Андрій Мельник та їхні прихильники обставини часу та місця їхнього персонального життя так, як розуміємо їх сьогодні ми?

Автор ретельно досліджує історичні документи, архіви преси і подає історичні події з різних кутів зору, щоб наблизити до сучасного читача неординарні постаті Євгена Коновальця (пол­ков­ника армії УНР, командира Січових Стрільців, коман­данта УВО, Голови Проводу українських націоналістів, засновника ОУН) і Андрія Мельника (полковника армії УНР, співзасновника Січових Стрільців, Стрілецької Ради та УВО, Голови Проводу українських націоналістів, Голови ОУН).

Книжка спогадів Любомира Гузара укладена на основі розмов, записаних на його прохання в 2014–2016 роках. Це пряма мова самого Патріарха, його особисте звернення до читачів. У тексті зафіксовано історію життя Любомира Гузара — дитинство в міжвоєнній Україні, юні роки в Австрії, дорослішання й пошук покликання в Америці, чернече служіння в Італії та зрештою повернення в Україну після відновлення незалежності. Однак це не тільки розповідь про події, а й духовна та інтелектуальна біографія. Книгу проілюстровано фотографіями з приватних архівів, чимало з них опубліковано вперше.

«Я воліла б, щоб не довелося писати цю книжку, щоб не було теми для неї, щоб брат був живий, а не щоб мою книжку надрукували…»

Цими словами Олеся Хромейчук починає свою історію, книжку, яка не мала би бути написана, історію смерті солдата, розказану його сестрою. Це дуже особиста оповідь, та водночас це історія десятків тисяч українських родин, історія втрат та їх проживання.

Володимир Павлів, брат Олесі, – воїн, який загинув на фронті в березні 2017-го, за кілька років до початку повномасштабного вторгнення. «Це європейська війна, яка просто почалася на сході України» – такими словами свій вибір повернутися на передову Олесі пояснював Володимир. Невдовзі він загинув. 

«Доброго дня. Я з військової частини, де служить ваш брат»… Смерть. Заперечення. Гнів. Депресія. Прийняття. Жодна історія не може повернути близьких, але інколи чужа історія може допомогти зрозуміти та пережити втрату. У нашій країні триває війна, щодня гинуть люди – захисники та захисниці, кохані, батьки, діти, брати й сестри. І все, що ми можемо, – лише навчитися жити із цією втратою. Своєю історією в цій книжці ділиться історикиня Олеся Хромейчук.

«Дивовижний світ Хаяо Міядзакі» — книга про життя неперевершеного майстра, який подарував світові незвичне бачення японських мультфільмів. Видання описує не лише життя маестро, а й занурює читача в його творчість, розкриваючи дедалі глибші сенси в кожному з його творінь, і шукає відповідь на те, як він створює цей дивовижний, сповнений чуттєвості світ, що зачаровує кожного глядача.

У книзі йдеться і про становлення аніматора, формування його життєвих і громадянських принципів, які він переніс і до фільмотворення.  Автор досліджує та розкриває ідею кожного з його знаменитих аніме, розповідаючи про життєві події, які вплинули на створення того чи того сюжету, подорожує світом дитинства, який так майстерно створює двічі оскароносний геніальний Міядзакі і в якому впізнає себе навіть дорослий глядач.

Джордж Орвелл (1903 — 1950) все життя ретельно вів щоденники, записував начерки творів, робив побутові нотатки. Щоденники, по суті, описують його життя і думки упродовж багатьох років. До нас дійшло одинадцять таких щоденників. Декілька зошитів із записами було втрачено після поліційного обшуку в барселонському готелі. Дослідники вважають, що частина щоденників могли згодом потрапити в архіви КДБ, агенти якого стежили за Орвеллом у різних країнах. У щоденниках відверто розповідається про життя письменника, його спостереження за природою та сучасними політичними подіями. Орвелл вів записи одночасно у різних зошитах. У першому томі представлено щоденникові записи з 1931 до 1940 року.

Леонід Макарович Кравчук (1934–2022) — перший всенародно обраний Президент України. Його біографія віддзеркалює шлях, який пройшла країна в радянський період і до своєї незалежності. Від 1970 року обіймав посади в апараті ЦК КПУ аж до секретаря ЦК КПУ з ідеології. Після серпневого заколоту 1991 року в Москві вийшов з комуністичної партії. Згодом зробив наступний крок: поставив свій підпис під документом про заборону її в Україні. У переломні для країни 1989–1991 роки був Головою Верховної Ради. Очолив процес становлення української державності. Про події, учасником і свідком яких був, Леонід Кравчук розповідає в нотатках, супроводжуючи їх ще й власними коментарями, а також під час бесід з головним редактором видавництва «Фоліо» Олександром Красовицьким.