Володимир Філенко (нар. 1955 року у селі Шелудьківка на Харківщині) — український політик. Був заступником голови Народної Ради, народним депутатом першого, третього, четвертого  і шостого скликань, головою однієї з перших партій в посткомуністичній Україні — Партії демократичного відродження України, «польовим командиром» Помаранчевого Майдану. Володимир Філенко — один з тих, хто писав і творив історію власноруч, коли провидіння покликало його до цього. Він був безпосереднім учасником і співтворцем подій, звершень і перемог нашої непередбачуваної сучасності.

Як вдалося зберегти українські гени та український характер і так яскраво проявити їх у переломну добу української історії? Відповідь на ці питання читач знайде на сторінках книги, написаної живою, динамічною і захопливою авторською мовою.

Кетрін Ґрем змінила обличчя сучасної журналістики. А почалося все з того, що в 1933 році її батько придбав майже збанкрутілу газету Washington Post. Відтоді видання стало невіддільною частиною життя Кетрін. Вона працювала там друкаркою, кур’єркою, журналісткою, підтримувала чоловіка, поки той керував газетою, а після його смерті очолила медіакомпанію, що об’єднувала газету Washington Post, журнал Newsweek та низку телевізійних станцій. Кетрін не мала досвіду в бізнесі, тим паче на керівній посаді. Та завдяки глибокому розумінню, як працює новинна сфера, і непохитній підтримці позиції журналістів та редакторів провела газету через такі складнощі, як Вотерґейт, що зрештою приніс виданню світову славу.

Від обласканого увагою та державними нагородами поета — до утікача у вільний світ: захоплива історія життя придворного поета Кім Чен Іра.

Здобувши звання лауреата державних премій, Чан Чжін Сон міг розраховувати на безбідне життя члена привілейованого класу Північної Кореї. Завдяки продовольчому забезпеченню через спецрозподільник (навіть коли населення потерпало від голоду), пропуску на вільне пересування країною, доступу до суворо цензурованої інформації та персональним аудієнціям у самого Кім Чен Іра, його життя в Пхеньяні здавалося легким та безтурботним. Але це заможне існування опиняється під загрозою. Коли друг Чан Чжін Сона губить примірник забороненого іноземного журналу, виданого поетові для службового користування, герою не лишається іншого вибору, як зважитися на втечу заради порятунку власного життя. Ніколи раніше з вуст високопоставленого представника північнокорейської еліти не лунала викривальна правда про устрій та пропагандистську машину цієї тоталітарної держави.

Дивовижні викриття та неймовірні подробиці на сторінках «Улюбленого керівника» дають читачеві справжнє уявлення про жахіття повсякденного життя у Північній Кореї.

«Моя мандрівка у Країну морпіхів» — це щоденник капелана і морського піхотинця. Під час війни на Сході України отець Андрій Зелінський був пліч-о-пліч із воїнами, ділив із ними їхню тривогу й неспокій, підтримував, проводжав у засвіти бойових побратимів, дивився в очі смерті й цінував кожен новий день.
 
Ця книжка про те, як важливо прагнути до перемоги і розуміти, що найважливіша перемога — над самим собою; про те, як важливо мріяти, не зупинятися і вірити у нездоланну силу добра.

Дізнайтеся про неймовірних жінок. Знайдіть те, що надихає!

Ця книжка проведе вас шляхами найдивовижніших жінок в іcторії людства. Виконуйте творчі завдання, читайте приголомшливі історії та надихайтеся їхніми прикладами.

Уявіть, як ви ширяєте над Атлантичним океаном з Амелією Ергарт, розмірковуєте над філософськими питаннями з Гіпатією, винаходите корисні речі з Марією Кюрі та багато іншого.

Прославляйте цих чудових жінок, однак ніколи не забувайте: ви й самі надзвичайні!

Ілюстрації Лорен Фарнсварт і Софі Бір. Переклад з англійської Ірини Савюк.

Український погляд на творчість письменника, що став королем польського історичного роману... і заручником цього жанру. Книга буде корисною як шанувальникам творчості Генрика Сенкевича, так і тим, хто тільки починає знайомство із його доробком.

Якщо Марґарет Тетчер прославилася як Залізна Леді, то Даля Грибаускайте — як Сталева Магнолія. Волелюбна, прямолінійна, справедлива, з блискавичною реакцією і впевненим голосом — такою запам’ятали литовську президентку.

Чому Даля Грибаускайте відмовилася пити шампанське з Обамою? Як вона протистояла енергетичному тиску Росії й не вітала Путіна з каденцією? Як «захистила» Німеччину й змогла переконати у зворотному Трампа?

Є люди-епохи, а є люди — кілька епох. Такою особистістю був останній командир УПА Василь Кук. Він народився до Першої світової, пережив лихоліття Другої світової, розквіт і згортання діяльності УПА, потрапив у радянський полон і разом з Україною отримав омріяну свободу в 1991-му. Як сімейна скрута вплинула на його погляди? Коли він загорівся ідеєю збройної боротьби? Як пережив смерть братів Ілька й Іларія, яких стратили за українську державність? Як вибудовував мережу ОУН у Дніпропетровську й перебував у підпіллі на Волині й Галичині? Як продовжував тиху боротьбу в 1970–1980 роки й отримав «друге дихання» після незалежності? На всі ці питання відповідає історикиня Аліна Понипаляк.

«Геній» Джеймса Гліка — шедевр наукової біографії, справжнє джерело ­натхнення для всіх, хто прагне до самореалізації. Автору вдалося досягти практично ідеального балансу між приватним життям героя та його діяльністю у сфері теоретичної фізики, причому й те, й інше написано жваво, яскраво, часом іронічно, але завжди глибоко й точно. Перед читачем постає неймовірно привабливий портрет одного з найбільш незвичайних і талановитих науковців XX століття, чиє життя скидається на захоплюючу наукову пригоду, мета якої — пізнання таємниць матерії і парадоксів внутрішнього світу геніально обдарованої особистості. Ця книжка заслужено принесла автору почесне місце у фіналі Національної книжкової премії США і номінацію на престижну Пулітцерівську премію.

«Іноді ти просто мусиш робити свою справу», — так казав Скотту строгий батько.

«Іди, синку, пограйся з друзями», — хотілось би почути малому Джуреку. Однак він слухав тата й ішов складати дрова, вибирати каміння чи до ночі збирати лохину. Не найприємніші заняття, але вони «прокачали» впертість і наполегливість, вигартували характер майбутнього ультрамарафонця.

Як стосунки в сім’ї і хвороба матері вплинули на Скотта? Що змінилося в його житті завдяки рослинному раціону? Як він ледве не помер на 112 кілометрі під пекельним сонцем Долини Смерті? Як підготуватися до ультрамарафону й правильно розрахувати свої сили? Як залишатися людиною в такому виснажливому виді спорту? Про це та інше пише Скотт Джурек у книжці «Їж і біжи». А ще він як веган з понад 20-річним стажем пропонує рецепти збалансованих рослинних страв, які збирав по всьому світу й за якими готує сам.

Скотт Джурек — американський ультрамарафонець, мотиваційний спікер і веган, що перевернув уявлення про раціон спортсменів. У 2010 році встановив американський рекорд із добового бігу (майже 267 км за 24 год). Перемагав у низці змагань, зокрема двічі у «Бедвотері» (217 км по Долині Смерті, де спека сягала 50 градусів).

«Мрії мого батька» — перша книжка Барака Обами, який на час її виходу 1995 року був відомий лише як громадський діяч та перший в історії чорношкірий президент журналу Harvard Law Review. Саме цьому фактові, точніше, спричиненому цим фактом зацікавленню видавців до постаті Обами, Барак Обама завдячує своїм письменницьким дебютом, а книжка — визначеним, «замовленим», фокусом на його біографії.

Ця доволі докладна розповідь про молоді роки майбутнього політика, а згодом — президента США, є дуже нетиповою, далекою від стереотипів історією чорношкірого американця: дитинство у білій сім’ї матері та навчання у престижній школі, життя у далекій екзотичній Індонезії, а отже — від ранніх літ обізнаність з дуже різними суспільствами, відкритість до життя у дуже різних прошарках суспільства, довга і виснажлива історія стосунків із батьком, подорож до Кенії, зустріч і прийняття африканської частини свого роду.

Проте, парадоксальним чином, це універсальна історія про виклики модернізації і родинні травми, колоніалізм і самотність, в якій українські читачі можуть побачити значно більше знайомого, болючого, оплакуваного і гаряче обговорюваного, ніж можна було очікувати від американського автора.

Моніка Беллуччі, яка народилася в провінційному італійському містечку, з раннього дитинства була неймовірно гарненькою. Це подобалось не всім, і згодом Моніці довелося постійно доводити, что вона не тільки вродлива, а й розумна дівчина. Саме тому після школи красуня обрала юридичний факультет університету в Перуджі. Тоді ж почалася і її робота моделлю. Поворотним моментом у житті Моніки Беллуччі стало укладання 1988 року контракту з усесвітньо відомим модельним агентством Elite Model Management, після чого кар’єра прекрасної італійки пішла вгору. Десь за рік обкладинка журналу мод із фотографією юної моделі трапилась на очі відомому режисеру, і розпочався найдовший із романів Моніки, що триває і дотепер,— із кінематографом. Звісно, в її житті була і справжня історія кохання. За парою Белуччі—Кассель, затамувавши подих, спостерігав увесь світ, і цей самий світ розчаровано зітхнув, коли вони все ж таки розлучилися.Приголомшлива й неймовірна біографія останньої діви італійського кінематографу — у цій відвертій книжці.

Маршал Карл Ґустав Еміль Маннергейм (1867–1951) успішно управляв збройними силами та країною під час здобуття незалежності, становлення держави та в роки глобальних воєнно-політичних конфліктів, що загрожували самим основам існування Фінляндії. Це людина, яка зробила найзначніший внесок у суверенітет країни. У другому томі його спогадів ідеться про складні перипетії формування і фінансування Сил оборони Фінляндії, про запекле протистояння значно потужнішому східному ворогові під час Зимової війни (1939–1940) та Війни-продовження (1941–1944) і про труднощі післявоєнного політичного облаштування країни.

Книгу спогадів Юрій Мушкетик (1929—2019) про визначальні події свого яскравого і непересічного життя писав у різні роки. Він згадує добу, яка докорінно різниться від нинішньої, проте водночас є чутливим і до ритмів тогочасного життя, змін у суспільстві, літературі, світовідчуванні самої людини. Перший розділ містить спомини про дитинство, шкільні та студентські роки. Другий — присвячений роботі Ю. Мушкетика на посаді головного редактора журналу «Дніпро», а згодом голови Спілки письменників України. У ньому письменник описує свої перші кроки на літературній ниві, співпрацю з багатьма видатними, як-от М. Рильський, О. Гончар, І. Драч та ін., і менш відомими авторами, дає оцінку їхній творчості, суто людським рисам, висвітлює трагічні та комічні події з життя письменницького середовища. Останній розділ — це окремі описи, замальовки, зауваги, міркування з різних царин життя і красного письменства. До видання увійшла остання повість Ю. Мушкетика «Недоспівана пісня (Маруся Чурай)».

Книга спогадів дасть змогу глибше зрозуміти авторський образ і сутність творів Ю. Мушкетика, тогочасний літературний процес та цензуру, стане для читачів, особливо молодих, зрізом доби.

Виявляється, «лінія Маннергейма», про яку згадують у підручниках з історії, — міф. Розповіді про легендарні й дуже міцні споруди — перебільшення Радянського Союзу. Насправді все трималося не на фортифікаціях, а на силі фінської армії — так пише Карл Маннергейм.

Чотирнадцять моментів Христових страстей, званих стаціями, зафіксувала людська пам’ять на шляху нашого спасіння на Голгофі. Чотирнадцять моментів нашого приниження і принижень нашої віри... Скільки тих принижень мав витерпіти Він, митрополит Андрей Шептицький, що почував себе кіринейцем, який допомагав нам нести свій хрест, коли від нас відрікались ті, які нарекли себе проводирями, і тоді, коли нам забороняли нашу мову. ...І зглянувся Господь над нами. І як великий вияв любові до нас зіслав Його, який був приречений пройти з нами свій шлях на Голгофу. Не забуваймо: він постійно був чужим серед тих, задля кого прийшов у цей світ. Його перехід у віру предків сприйняли неоднозначно. Книжка вибудувана на документальних матеріалах, достовірність яких підтверджена. Вона створює враження справжньої епопеї часу та відносин. Крім спогадів про митрополита, використано свідчення преси, яка фіксувала кожен його крок, доноси на нього, матеріали спецслужб, протоколи допитів, звітів працівників, спецагентів, які вели спостереження за митрополитом Шептицьким від 1937 року. Для широкого кола читачів.

Це історія про хлопця з провінційного містечка, який виріс у багатодітній родині і завжди знав, ким хоче стати. Почалося все з любові до спортивної форми. Проте найбільше його зачаровували бренди. Саме тому Томмі Гілфіґер із друзями відкриває свій магазин, одягає усю школу в хіпстерський одяг і пропонує новий стиль життя. Завдяки відчуттю моди і трендів колекції майбутнього дизайнера ставали суперпопулярними у брендових магазинах. І вже за кілька років мрійливий хлопець з містечка Ельміра стає не лише автором культових речей, а й революції в тогочасному маркетингу.

Хто він, Ван Гог: безумець, що відрізав собі частину вуха, чи темпераментний геній, який змінив наше бачення мистецтва? Його життя було всіяне неприйняттям, крайнощами і протиріччями. Якийсь час Вінсент був пастором, а потім жив із повією, яку називав дружиною. Він міг пройти пішки 70 кілометрів, щоб потрапити на виставку сучасника, і малював від світанку й до темряви під палючим сонцем чи шквальним вітром. За 10 років творчості, які описані на сторінках цієї книжки, Вінсент створив понад 900 картин і 1000 ескізів.

Книга культового журналіста-автооглядача, автора легендарної програми «Top Gear» і колумніста газет «The Sunday Times» і «The Sun» Джеремі Кларксона неминуче відкриє перед приголомшеним читачем іншу Британію, ніж та, що процвітає в наших стереотипах. Не туристичну і не бізнесову, а ту сучасну, яку може побачити так лише той, хто любить її душею, і передати цю своєрідну любов так, як на те здатний тільки неповторний стиль іронічного й епатажного Кларксона.
 
Багато речей, про які тут написано, можуть перевернути ваші уявлення: про саму країну, про її мешканців, про їхній характер і вподобання, ставлення до різноманітних подій, явищ, традицій, спорту, освіти, доброчинності, до Її Величності, одне до одного і навіть до сусідів. Ця книга — портал у неозорий світ щирості, душевної теплоти, зрілого розуму, делікатної — наче родинної — іронії та неймовірного британського гумору. У світ, де жаби співають хором, де небезпека чигає у розмірених водах океанських курортів, де незвичайні речі можна знайти навіть у себе в душовій кабінці, де викладено засади принципово іншої міждержавної політики, а головне — у світ, де над усім панує всепереможний здоровий глузд. У світ за Джеремі Кларксоном.

Маленькі розповіді маленьких дітей... Вони мимоволі стали свідками того, що відбувалося в роки Другої світової війни, і, напевно, немає більш страшних спогадів. «Останні свідки» — це історії різних людей про епізоди їхнього дитинства, що прийшлося на 1941—1945 роки, історії хлопчиків і дівчаток, яким довелося подорослішати добре якщо в 12—14 років, а комусь і в п’ять або в сім. На їхніх очах вбивали сусідів, друзів, батьків, братів і сестер; їм доводилося турбуватися про молодших дітей, які залишалися, вони намагалися вижити в концентраційних таборах, не померти з голоду...

Світлана Алексієвич брала інтерв’ю у безлічі людей, хто був дитиною в ті страшні роки, і книга ця — жахлива правда про ту війну, як її бачили діти. Діти, які раптово були позбавлені всього, що було таким звичним: будинку, тепла, батьків, їжі... Які не розуміли, за що вбили їхніх батьків, зруйнували їхній будинок?.. За що у них вкрали дитинство?..

Ця книга — про війну очима жінок, молодих дівчат, які були медсестрами, пралями, санінструкторами, саперами, снайперами, кулеметницями, кухарками і воювали нарівні з чоловіками. Вони відверто розповідають не тільки про те, як билися з ворогом, але й про те, про що не прийнято було говорити: як важко було їм серед чоловіків, як не вистачало жіночої форми і білизни, як не було окремо жіночих землянок і вбиралень, як після війни вони ховали свої медалі і соромилися військового минулого, бо зіткнулися з агресією з боку тилових жінок, які вважали, що вони пішли в чоловічий колектив на передову займатися розпустою і шукати собі чоловіків... І ще як жили в злиднях, але не зверталися за допомогою з інвалідності, тому що «контужену ніхто заміж не візьме», а їм всім хотілося заміж, а ще — великого кохання. Адже всі вони були передусім жінками, бо ж лише жінки, навіть вмираючи від ворожих куль, думають про те, щоб бути красивими, лише жінки на війні можуть виглядати, як чоловіки, і стріляти, як чоловіки, але всередині залишатися справжніми жінками...

Книжка Світлани Алексієвич «Цинкові хлопчики» присвячена війні в Афганістані, коли десять років — з 1979-го і до 1989-го на чужій землі гинули наші радянські військові. Правда про ту війну ретельно приховувалася: держава через засоби масової інформації розвернула пропаганду необхідності та успішності «надання міжнародної фінансової допомоги дружньому народові Афганістану». В результаті Афганська війна для обивателя довгий час залишалася невідомою, зовні гладкою, а головне — майже безкровною. Газети публікували статті про успішні військові операції радянських військ в Афганістані, де майже не було жертв серед нашого контингенту, а втрати противника, навпаки, значно перевищувались... Але все частіше стали привозити додому в домовинах, оббитих цинковою бляхою, загиблих хлопців, які нещодавно закінчили школу... Заглядати всередину труни не дозволялося, похорон не афішувався, і рідним навіть не повідомляли справжню причину смерті їхніх дітей... А хто повертався живим —той не міг знайти себе у мирному житті. Цієї війни наче не було. Були лише скалічені та мертві хлопчики... І не тільки тілом, але й душею.

26 квітня 1986 року на території Радянського Союзу сталася страшна катастрофа, яка змінила весь всесвіт — вибухнув реактор на Чорнобильській АЕС. Звичайно, з погляду всесвіту, життя тисяч людей — це маленька краплина. Але ці тисячі люди були першими, хто на собі відчув, що відбулося щось надзвичайне, щось жахливе.

І що життя вже не буде таким, як було. Що не можна пити тієї води, їсти тих яблук, вдихати того повітря... Що попереду тільки хвороби, біль і горе.

Книга «Чорнобильська молитва» — це розповіді очевидців цієї катастрофи: жителів Прип’яті, ліквідаторів, так званих самоселів — тих, хто з часом повернувся до своїх домівок незважаючи на заборони і радіацію, бо там залишилося все їхнє життя. У цій книжці ви не знайдете розповідей про причини цієї жахливої події або про план евакуації та ліквідації наслідків катастрофи. В ній є тільки особисті трагічні історії — про кохання, про хвороби, про боротьбу... І ці історії, немов голоси в хорі, зливаються в одну молитву. У Чорнобильську молитву...

15 травня 2006 року новозеландець Марк Інгліс, чоловік без обох ніг, втілив мрію свого дитинства — підкорив вершину найвищої гори світу. Книга «Без ніг на Еверест» розповідає про підготовку Марка до спроби піднятися на Еверест, включно зі сходженням на Чо-Ойю в Гімалаях і накопиченням сил до штурму вершини. Але досягнути вершини Евересту — це лише половина шляху, адже треба ще й спуститися вниз живим.

У книзі викладено повну історію Маркової експедиції на Еверест — історію рішучості, болю, суперечок і подолання здавалось би непоборних перешкод, як фізичних, так і психологічних. У ній безліч захопливих деталей, що дають уявлення про світ екстремального альпінізму.

Мартін Поллак ніколи не чув, щоб його дідусь згадував про свою сестру Пауліну, хоча про інших родичів розповідав охоче. Водночас Пауліна єдина з усієї великої родини трагічно загинула після Другої світової війни. Провина, за яку її заарештували, невідома, бо жінка жила тихим і скромним життям, майже ніколи не виїздила з невеликого міста, трималася осторонь політики, не втручалася у міжнаціональні чвари. Вона походила з німецької родини, любила і своїх братів-націоналістів, і друзів-словенців. Попри це саме Пауліна померла у концтаборі, а її брати, які були прихильниками нацизму, навіть після Другої світової війни продовжили працювати юристами. Мартін Поллак досліджує невідому історію своєї родини й укотре доводить, що є злочини, про які не можна мовчати.

Стіву Джобсу присвячено чимало різноманітних публікацій, проте ця книжка є особливою. Один із співавторів, Брент Шлендер, майже 25 років досить тісно спілкувався із Джобсом, ба більше, вважався його добрим приятелем. Тож кому як не йому знати історію життя, кар'єри та стосунків знаменитого підприємця і винахідника: яким він був, чого прагнув, які переконання поділяв. У цій біографії, що змінить ваш погляд на одну з найяскравіших постатей сучасності, міститься багато нових, незнаних раніше фактів, що дають відповідь на головне питання: як настільки зухвалий і зарозумілий молодик, напівгеній і напівмерзотник, став найефективнішим та найбільш далекоглядним бізнес-лідером, як, поєднавши свою невгамовну пристрасть і зрілий підхід до менеджменту, перетворив Apple на найвизначнішу компанію у світі.

Нікола Тесла, вчений і винахідник сербського походження, винайшов радіо, індукційний двигун, неонову лампу та багато іншого.

Справжнім проривом в науці був винахід змінного струму, що стало основою електричної мережі та міжміської електричної передачі. Це спричинило протистояння винахідника з електричною імперією Томаса Едісона. Почалися гіркі патентні битви. Оскільки технологія Тесли була більш прогресивною, зрештою він переміг. На жаль, він не мав підприємницьких здібностей і не зміг скористатися своїм успіхом.

Його найдосконаліші ідеї не визнавались десятиліттями: сорок років у випадку з радіопатентом, ще довше щодо ідеї технології лазерного променя.

Особисте життя Тесли було надзвичайно химерним. Вражаюче красивий і бездоганно одягнений, він був гермофобним і ніколи не потискав руки. Йому потрібно було дев’ять серветок, коли він сідав обідати. У пізніші роки він їв тільки білу їжу і спілкувався з голубами в Брайант-парку.

Ця детальна, авторитетна та дуже читабельна біографія описує всі етапи дивовижного життя вченого.

Якби цю книжку писав оптиміст, він розповів би ідилічну історію про мальовничий закуток Шотландії, кожна сторінка якої — мов картинка з пінтересту. Ось автор сплавляється на каное, гортає стародруки в георгіанських маєтках, а отут знімає різдвяне відео у книгарні або частує друзів місцевими стравами. Але Шон Байзелл не оптиміст і навіть не романтик. Він невиправний реаліст з особливим почуттям гумору й надмірною чесністю. Тож його історія — відверта сповідь про те, як виживають маленькі книгарні, Amazon смертельно дихає у спину, відвідувачі зазирають згаяти час, а не щось придбати.

Друга автобіографія співачки, володарки восьми премій Греммі, акторки та танцівниці Тіни Тернер. «Королева рок-н-ролу» пережила за своє життя не лише щасливі миті, а й багато горя та страждань. У першій автобіографії Тіна Тернер розповідає про шлюб, у якому зазнавала домашнього насилля та хотіла звести рахунки із життям. Другі автобіографічні мемуари «Моя любовна історія» присвячені її стосункам із Ервіном Бахом, а також боротьбою за здоров’я та життя. Тіна Тернер познайомилась із Ервіном Бахом ще у 1985 році. Їх стосунки розвивались із 1986-го, але офіційно вони стали подружжям лише у 2013-му році, коли артистці було вже 73. Подейкували, що Ервін Бах одружився із світовою зіркою лише заради грошей. Але шокуюча інформація, яку розповіла Тіна Тернер у книзі, підтверджує протилежне. У співачки в 2017 році діагностували рак кишківника. Через багато побічних ефектів вона не могла лікуватися хіміотерапією та променевою терапією. Почалась ниркова недостатність. І тут на поміч прийшов коханий Тіни – він став донором нирки. Тіна Тернер донині бореться із хворобою, а Ервін Бах в усьому допомагає коханій та підтримує. Відверті мемуари, які розкривають життя всесвітньо відомої співачки та шокують кожного читача.

Нікола Тесла відіграв визначну роль в електричній революції, яка змінила повсякденне життя людей на порозі двадцятого століття. Його запатентовані винаходи та теоретичні дослідження сформували основу сучасної електрики змінного струму і стали важливим внеском у розвиток радіо та телебачення. Як винахідливий промоутер власних робіт і талановитий шоумен, він підтримував у суспільстві свій імідж ексцентричного генія. У цій книжці В. Бернард Карлсон демістифікує постать легендарного винахідника, поміщаючи його в культурний та технологічний контекст часу й зосереджуючись як на власне винаходах Тесли, так і на завоюванні та підтриманні його зіркової слави. Ця ґрунтовна біографія по-новому висвітлює містичний підхід Тесли до винахідництва та бізнес-стратегії, що стояли за його найважливішими технологічними звершеннями.

Історія життя п’ятьох найкривавіших диктаторів ХХ століття — Саддама Хусейна, Іді Аміна, Енвера Ходжі, Фіделя Кастро та Пола Пота — у спогадах їхніх кухарів. Журналістська мандрівка відомого польського репортера Вітольда Шабловського чотирма континентами та п’ятьма країнами (Уґандою, Кубою, Іраком, Албанією та Камбоджею) відкриває завісу перед життям тиранів, яке було приховане від загалу.
 

Що їв Пол Пот, поки кілька мільйонів камбоджійців помирали від голоду? Чи правда, що Іді Амін куштував людську плоть? І чому Фідель Кастро був одержимий коровою Убре Бланка, яка стала символом кубинської Революції? Це не кулінарна книжка, хоча деякі рецепти ви тут знайдете. Це спогади з перших уст про життя, сповнене страху, любові й ненависті під тиранією.

Автор бестселера за версією The New York Times "Застеляйте ліжко"!

"Кожному чоловікові Бог дав особливі таланти. Мій краще підходив для того, щоб вершити правосуддя", - пише автор цієї книги, головною справою життя якого стала боротьба з тероризмом. Прослуживши майже сорок років на різних командних та штабних посадах у Військово-морських силах США, чотиризірковий адмірал Вільям Г. Макрейвен, власне кажучи, став творцем сучасної американської воєнної історії. Він був залучений до найвідповідальніших місій останніх десятиліть (зокрема, захоплення Саддама Хусейна та знешкодження Усами бен Ладена), брав участь у виробленні принципів стратегії національної безпеки та національної стратегії боротьби з тероризмом, очолював не одну сотню спецоперацій, в ході яких було затримано або ліквідовано найжорстокіших терористів, звільнено з полону тисячі бранців.

У своїй книзі "Морські історії" автор не лише розповідає про найгучніші операції підрозділів спеціального призначення, а й розмірковує про такі поняття, як жертовність, цінність людського життя, дружба та взаємовиручка.

Дружба, що трансформувала наше уявлення про людську свідомість

У 1960-х рр. двоє молодих ізраїльських вчених розпочали серію експериментів, результати яких перевернули уявлення науки про раціональність людини і її розуму. Такі, здавалося б, різні за зовнішністю, темпераментом, уподобаннями Амос Тверські та Даніел Канеман співпрацювали настільки тісно, що й самі не могли визначити, хто з них більшою мірою генерував ідеї, а хто відшліфовував і реалізував їх на практиці. Науковці по праву належать до когорти засновників так званої поведінкової економіки - теорії, що змінила ставлення до впливу психологічних факторів на ухвалення рішень в усіх сферах людської діяльності. Автор розповідає, як складалися стосунки і співпраця геніальних вчених, популярно викладає суть розробленої ними теорії.

Спогади Карла Маннергейма, батька сучасної Фінляндії, про свій життєвий шлях від кадета до президента, службу в Російській імператорській армії, непрості міжнародні відносини та власне бачення подій 1918 року.

Ім’я Девіда Лінча давно стало символом унікального, ні на кого не схожого митця, кожна нова робота якого одразу здобуває статус культової. Увійшовши в авангард світового кінематографу 1977 року з виходом фільму «Ґумкоголовий», з кожною наступною стрічкою Девід завойовував усе нові номінації та нагороди, а разом з ними – і серця фанатів його творчості. Запустивши серіал «Твін Пікс» у 1990 році, Девід Лінч став, без перебільшення, відомим на увесь світ, а фрази «Хто убив Лору Палмер?», «До біса смачна кава» та «Сови не те, чим здаються» перетворилися на популярні меми. Відтоді армія його прихильників лише зростає, так само як і щире захоплення його дивними, талановитими, химерними, оригінальними і справді геніальними стрічками.

Ця автобіографічна і водночас біографічна книжка авторства самого Девіда Лінча, а також відомої журналістки та критикині Крістін МакКенни дає змогу дізнатися про життя і становлення Девіда Лінча як митця, про речі, що вплинули на нього і в подальшому знайшли відображення у його світогляді та його кінострічках, а також зазирнути за лаштунки безмежної внутрішньої імперії Девіда Лінча.

Барак Обама - найбільш нетиповий політик у всьому світі, що зламав безліч умовностей за рахунок свого холодного розуму. 44-й президент США, який став першим темношкірим главою держави за всю історію країни. Лауреат Нобелівської премії миру 2009 року.
 

Шлях Барака Обами до величі та рішень, які він ухвалював на цьому шляху, можна зрозуміти через його світогляд, який змушував його відповідати на будь-який виклик, у зв'язку з чим гасло "Так, ми можемо" стало вичерпним для його кандидатури на посаду президента. Обама прагнув, щоб його президентство стало періодом можливостей для багатьох, а не для нечисленних обраних. Хоча ціною, яку йому довелося заплатити за ці зміни, стали рішучі перемовини і компроміси, він розвинув навички президента XXI століття, які контрастували з його відносною недосвідченістю та допомогли йому зробити Америку такою, про яку він мріяв юнаком.

Деніел Сміт - успішний британський письменник, редактор і дослідник документальної літератури. Його перший роман був номінований на звання кращий перший роман премії 2011 року, і був номінований на ІВБР Дублінської літературної премії.

Віктор Чернієнко народився 1987 року на Вінниччині у родині вчителів. Після університету М. І. Пирогова, здобувши спеціальність лікаря, за власним бажанням подався до лав Збройних сил України й вступив до Української військово-медичної академії Києва за фахом «хірургія». По закінченні навчання за покликом серця у 2014 році пішов на війну на сході України, щоб боронити свою країну від агресора. Волею долі опинився у пеклі страшних боїв під Іловайськом. Нині працює лікарем-онкохірургом у Києві. У видавництві «Фоліо» 2018 року вийшла друком книга В. Чернієнка «Боже, бережи Україну!».

«Щоденник військового лікаря» — книга автобіографічна, це записки молодого хірурга про війну, а точніше — про страшні події Іловайського котла 2014 року, який став найбільшою трагедією української армії в ході війни на Донбасі.

Це книга про простих українських хлопців, які опинилися на війні, про їхню мужність, неймовірний героїзм та людяність при захисті своєї Батьківщини.

Присвячується усім тим, хто захищав і нині захищає Україну...

Чи спадало вам на думку, що кожен електронний пристрій - комп'ютер, смартфон, камера спостереження, навіть сучасний холодильник з вайфаєм - це дуже зручний засіб стежити за вами щодня, щогодини? Працюючи на Гаваях на одній з баз ЦРУ, двадцятидев'ятирічний Едвард Сноуден вперше замислився про те, що допомагає розбудовувати, за його словами, "велетенську машину для глобального стеження". "Глибоко під ананасовим полем... я сидів за комп'ютером, з якого мав необмежений доступ до систем зв'язку, що ними користується чи не кожен чоловік, жінка й дитина на світі, які бодай раз зробили дзвінок чи увімкнули комп'ютер... [а такий доступ] є грубим порушенням не лише Конституції США, а й базових цінностей будь-якої вільної країни".

Тотальне стеження за всіма людьми світу - це зовсім не ідея з фантастичного фільму. Це відбувається щодня з усіма нами. Розвідка має доступ до всіх ваших пристроїв, вона здатна зазирнути вам у телефон і переглянути не лише ті фото, які ви виклали в загальний доступ, а й інтимні. А метадані вашого пристрою, за словами Сноудена, "можуть дати тому, хто стежить за вами, адресу місця, де ви провели минулу ніч, і відомості про те, о котрій ви встали вранці. Метадані показують усі місця, де ви побували протягом дня, повідомляють, скільки часу ви там пробули. Метадані розповідають, з ким ви контактували і хто контактував з вами".

Теодор Рузвельт, за оцінками істориків, — один з найкращих президентів Сполучених Штатів, перший американець, який здобув Нобелівську премію миру. Що важчі були виклики — чи то в політиці, чи в особистому житті, — то палкіше Рузвельт кидався долати перепони.

Досліджуючи його особисті пріоритети й здобуті досягнення, Алан Аксельрод пропонує новий погляд на життя видатного політика. Автор зосереджує увагу на 7 законах, що характеризують керівництво Рузвельта, і виокремлює 136 неоціненних правил, які допоможуть кожному, хто прагне успіху в бізнесі, реалізовувати власні амбіції й бути лідером.

Чи задля реалізації лідерського потенціалу жінка мусить відмовитися від своєї жіночої сутності? Аж ніяк.

Про це свідчить більш ніж успішна кар’єра Морін Шике, сильної, цілеспрямованої й при цьому надзвичайно стильної та жіночної. Вона розпочала своє сходження як стажер-маркетолог L'Oreal Paris, пройшла непростий, але яскравий шлях і зрештою впродовж дев’яти років очолювала компанію Chanel, привівши її до нових вершин.

Її книжка — щирі роздуми про життя, природу творчості та лідерства, проблему вибору і, звісно ж, про успіх, неодмінною умовою якого, на думку авторки, є глибоке прийняття себе і здатність відмовитись від ярликів та стереотипів заради того, що є справді важливим.

За словами Шике, суть не в тому, щоб вивчити партитуру й правильно зіграти п’єсу по нотах, а у сміливості ризикнути й створити власну інтерпретацію. Тільки так можна змінити світ.