Замовлення тимчасово не приймаємо.
Віхола — київське видавництво, яке спеціалізується на нон-фікшн книжках для дорослих. Наш фокус — тексти українських авторів, від психології, підприємництва, лайфстайлу до науково-популярної літератури. Ми не обмежуємось темами і прагнемо видавати якісний та цікавий для українців продукт.
«Як звичайний хлопець я не можу зробити проти своїх ворогів майже нічого, але як принц можу майже все».
Чи багато в житті країни може змінити п’ятнадцятирічний принц? Принц без належної освіти, який третину свого життя провів, переймаючись питанням власного виживання, а не державотворення. Принц у світі, де правлять боги, даруючи людям магію і водночас не надто хвилюючись за долю своїх підопічних.
Принц Ізарель мав бути королем, а став натомість вигнанцем. Замість придворних балів і навчання дістав лише важку працю, аби заробити на шматок хліба. Та попри це навіть «життя на вулиці» звучить краще, ніж перспектива повернутися в замок… Суто до моменту, коли доведеться обирати між власною безпекою та країною, війною і примарним миром.
Марко Черветті пройшов шлях від кухні матері до професійних кухонь у безлічі країн — з Венеції до Піднебесної імперії та назад, а сьогодні його можна зустріти у підвальному барі в центрі Києва чи на виноробні посеред Бессарабії. «Усе дуже просто, достатньо лише мати правильні інгредієнти, любити людство й поважати традиції, як кожен кухар»... Бразильські авокадо та мексиканська кукурудза, таємниці італійських мʼясників і специфіка приготування чорної каракатиці.
Книжка Марко Черветті — це ода смакам і текстурам, філософії майстрів, які роками вивіряли свої рецепти, та традиціям, що передавалися з покоління в покоління. Марко розповідає історії застіль та ділиться рецептами, дбайливо відібраними ним під час численних мандрів світом, — від українського борщу та цибулевих пиріжків Доброго Да до карбонари римського майстра і кесадильї з Мехіко-сіті.
«Ми ж чистимо зуби двічі на день, користуємося зубною ниткою та ополіскувачем, знаємо багато про захворювання зубів. Так само варто ставитися до онкологічних захворювань: уживати попереджувальних заходів, регулярно перевірятися й за потреби лікуватися».
Саме лише слово «онкологія» нас лякає. Про цей спектр хвороб важко говорити, хочеться лише заплющити очі й удати, що раку не існує. Втім ігнорування не допомагає: онкологія була з нами ще задовго до нашого розуміння, як з нею боротися.
Дослідниця й науковиця Ілона Свєженцева у своїй книжці просто та виважено розповідає про природу раку. Авторка пояснює, як відстежити перші ознаки хвороби, які є доступні варіанти лікування, як впливають на рак спадковість і шкідливі звички та чи варто вдаватися до радикальних методів, як це свого часу зробила Анджеліна Джолі.
Ця книжка цілком могла називатися «Життя та неймовірні пригоди Кирила» і, дещо меншою мірою, «його старшого брата Мефодія». Навіть офіційні й канонічні житія цих достойників скидаються радше на збірки дотепних історій, аніж на глянсовані портрети.
У цій книжці автор окидає життя та творчість Кирила і Мефодія іронічним поглядом (сміх — не гріх, навіть коли йдеться про святих і рівноапостольних). І хоча писемність от-от уже мала би з’явитися в повсякденному житті словʼян, але саме брати радикально вплинули на те, як і коли її було впроваджено.
Це несерйозна оповідь про цілком серйозні речі: суперництво між Римом і Константинополем, міжнародну політику й боротьбу за зони впливу, церковні інтриги й таємні операції, що позначилися на історії значної частини Європи.
«Світ змінюється, і навіть їй не уникнути цих змін. Священник казав правду. Вона була дурною, вперто лишаючись на Межі. Можна скільки завгодно втікати від світу, але ти лише пробіжиш по колу...»
Опинившись на Межі між країною людей і таємничих альвів, хлопець без пам’яті, якого шукають по всіх закутках континенту, зустрічає сліпу жінку, що називає себе характерницею. Хто вона? І чому у двох незнайомців так багато спільного?
Зрада, державний переворот, магія, мавки та привиди, прокляті коханці, знищені королі й убивці, яких ніхто не бачив. Пройти історію до кінця й зрозуміти, що відбулося насправді та чим це загрожує всьому їхньому світу.
Не звикай до речей, до людей, до місць. Тут немає сенсу будувати дім, саджати дерево, народжувати сина. Усі звідкись приїхали, всі кудись урешті-решт поїдуть…
Це могла би бути історія Шпіцбергену як закинутого краю, що хоч де-юре і належить Норвегії, та все ж де-факто не належить нікому, такий собі зал очікування, де люди закохуються, працюють, ходять у бари, та за якийсь час збирають речі і їдуть далі. Це лише зупинка на шляху, не кінцева. Втім Максиму Беспалову вдалося перетворити свій репортаж про тижневу мандрівку на своєрідне освідчення в любові до місця, розташованого так далеко від звичного нам світу.
Максим блукає поселеннями архіпелагу, буквально таки підбираючи розкидані там шматки історії. Ось тут колись жили українські гірняки, які приїздили на заробітки, а вже за рогом — так зване Сховище судного дня, в якому зберігаються зразки насіння на випадок катастроф. Тут усім містом зустрічають сонце після полярної ночі, і водночас тут так самотньо, що турист видається найкращим другом.
Шпіцберген може бути дуже різним. Може дивувати, закохувати та розчаровувати. У цій книжці Максим змалював історію Шпіцбергену — його минуле, сьогодення та, можливо, навіть майбутнє — через історії українців, яких доля звела з цим місцем. Це історія українського Шпіцбергену.
«Не хочу рівно, хочу, як у кіно». Від першої закоханості й метеликів у животі до конфліктів та важких рішень.
У своїй новій книжці блогерка й авторка бестселера «Матера вам не наймичка» Катя Бльостка відверто ділиться власною історією, починаючи від посиденьок з подружкою на дискотеці та перших побачень і до сварок із чоловіком й усвідомлення власних потреб.
Ця історія про любов, секс і стосунки з чоловіками, вона про зростання у невеликому селищі та дорослішання. А ще ця історія про вибір та любов до себе як основу всіх стосунків. Від дівчинки-підлітки до дорослої жінки — авторка ділиться своїми поглядами з гумором, самоіронією та легкою дозою вишуканого матюччя.
«Вибір у вас є завжди. Запитайте себе, чи він того вартий».
Проста, на перший погляд, історія про патологоанатома-невдаху. Северина не цінують на роботі й мало платять, з особистим життям чоловіка відбувається щось незрозуміле, самооцінка на нулі. Тож перебуваючи практично на дні, він одразу ж хапається за можливість підзаробити. Так, пропозиція не зовсім легальна, так, навряд чи можна чекати чогось доброго від ринку трансплантації органів, але так спокусливо нарешті влаштувати собі забезпечене життя. Зрештою, Северин має забрати в уже мертвих людей якусь дрібничку, те, що їм і так не потрібно. Поки що у мертвих людей, поки що дрібничку.
Крок за кроком, рішення за рішенням патологоанатом змінюється, трансформується — так в усіма зневаженого чоловіка на межі алкоголізму спершу проростає впевненість у собі, а за нею і безпринципність.
Скоївши один злочин, він набагато легше вчиняє інший, а за ним і наступний. Те, що вчора Северин вважав неприпустимим, стає новою нормою. Та й узагалі виникає питання: чи здатен він тепер зупинитися і як далеко може зайти?
Уявіть, що на вас чекає побачення вашої мрії, але ви — не надто впевнена в собі людина. Ви знаєте, що ваш партнер або партнерка — вершина всіх ваших мрій, тож маєте бути в найкращій за все своє життя формі. Чи тривожить вас ця ситуація? Якщо ні, закривайте цю книжку й купіть порадник «Як навчитися не брехати. Якщо так, вітаємо в клубі тривожних пацієнтів.
Книжку Володимира Станчишина «Стіни в моїй голові» присвячено тривожності, депресії, соціальним фобіям, різним психічним розладам, які більшою чи меншою мірою впливають на звичний спосіб життя людини в соціумі. Вона не вилікує вас від неприємних станів, але допоможе зрозуміти — жити з ними можливо. Усі ми, стверджує автор, є тривожними, і в цьому немає нічого надзвичайного. Головне — зрозуміти, що тривога супроводжує нас усе життя й відіграє свою важливу роль у нашому існуванні.
Болота Полісся вражають. Безкрайні драговини й непролазні хащі, недоступні для людей та сповнені численних таємниць.
Тисячолітні торфовища зберігають рештки давніх істот. Тут квітнуть рослини-хижаки й рідкісні орхідеї, рододендрони та верес. Одвічні володіння бобра, лося й сірого журавля. І, звісно ж, неймовірний світ традиційних поліських промислів: збір ягід, вилов в’юнів, лозоплетіння, архаїчне бджільництво-бортництво — про все це розповість досвідчений гід у дику природу Андрій Сагайдак.
Автор поділиться інформацією, що стане в пригоді туристам: від календаря природи і правил безпеки до секретів виживання — як на болоті добути питну воду та знайти їжу, як розкласти багаття серед драговин чи вибратися самотужки із трясовини.
Ця книжка — чудова можливість дізнатися більше про дику природу Українського Полісся.
Абсолютна більшість рослин, які оточують нас на городах і в садках, — це чужинці, до яких ми звикли, яких полюбили та вважаємо своїми. Така сама ситуація коїться і в наших холодильниках.
Нова книжка ботаніка Олексія Коваленка знайомить нас зі світом через фрукти та овочі: від анісу, інжиру й дині до базиліку, ківі та лічі, від Середземноморʼя й Китаю до Австралії, Аргентини та Канади.
Олексій розповідає, чому деякі люди настільки ненавидять запах кінзи і як зробити вино з пастернаку, пояснює, як були одомашнені певні види рослин та як вони потрапили в наш город і на стіл.
«За всю свою історію мисливець F-16 пройшов кілька етапів удосконалення. Зміни часом були досить суттєвими, унаслідок чого літак перетворився з «чистого» мисливця, здатного вести лише ближній повітряний бій, на багатофункціональну машину, спроможну вирішувати більшість завдань сучасної війни в повітрі».
Цю книжку присвячено літаку-легенді, який уже понад 40 років перебуває на варті вільного світу. F-16 спроможний вести повітряний бій, завдавати ударів по наземних цілях, вести розвідку й проривати ворожу ППО.
Автор розповість історію виробництва та численних модифікацій F-16, опише службу в різних країнах й участь літака у війнах і збройних конфліктах.
Читач дізнається про рейд ізраїльських F-16 на іракський ядерний центр, турецького льотчика, що збив російський бомбардувальник, пакистанських пілотів, які збивали радянські штурмовики над Афганістаном, про наймасовіше застосування F-16 під час операції «Буря в пустелі».
Гормони, менструація, ПМС та овуляція. Секс, контрацепція, інфекції. Піхва, вульва, клітор і (міфічна) точка G. Базовий набір інформації про власне тіло, яким варто володіти кожній жінці.
У своїй книжці гінекологиня Оксана Негрич докладно знайомить кожну з її ж власним організмом. Чи нормально відчувати біль при менструації і що з цим робити? Які аналізи варто здавати, аби моніторити ситуацію та чому такий важливий запас яйцеклітин? Як правильно стежити на інтимною гігієною та чи можна завагітніти, годуючи грудьми? Чи потрібно жінкам робити вправи Кегеля, боятися ерозії та як слідкувати за мікрофлорою піхви?
Гінекологиня детально описує не лише те, як працює жіноча репродуктивна система в цілому, а й зупиняється на найпоширеніших ситуаціях та міфах, пояснюючи жіночу анатомію та моменти, на які варто звертати увагу самостійно та на огляді у лікаря.
Канада — нудна й багата країна, де живуть люди, які досконало розмовляють двома мовами. Дороги тут ідеальні, а корупції немає. Засніженими преріями бігають стада бізонів, а десь поміж хмарочосами Торонто й Монреаля бородаті канадці грають у хокей.
Це, безумовно, правда, коли йдеться про хокей і бізонів. Решта, сказати б, трохи… перебільшення.
Канада — яскрава й самобутня. Кожна провінція — інша, кожен регіон — особливий. Іммігрант у Торонто й іммігрант у Квебеку побачать дві різні країни. Людина з Ванкувера розкаже зовсім іншу історію, ніж людина з Ньюфаундленду. І зроблять вони це, найімовірніше, абсолютно різними мовами.
Саме з цією Канадою в усьому її різноманітті у своїй книжці нас знайомить Євген Лакінський.
Ця книжка — життєпис одного з найвидатніших українських поетів ХХ століття. Йдеться про нащадка шляхетного українського роду, в якому з покоління в покоління тривала боротьба двох душ, української й польської, сина «того Тадея», вихованця київської Старої Громади, яскравого представника неокласичного п’ятірного ґрона.
Утім до «чистоти і простоти» неокласицизму молодий митець ішов, переживши період захоплення «темними вежами» символізму, гріховними спокусами, «ядом чарівним». Мистецтво рівноваги утвердилося після досвіду опіумних візій, наркотичних парадизів, естетизації зла.
Шукаючи нових цінностей у покинутому Богом світі, поет однаково цінує Гомера й Бодлера, античність і декаданс. Окрема сюжетна лінія книжки — історія співіснування Максима Рильського з радянським режимом, аналіз його текстів з подвійним дном, текстів-шифрів, які доносять для нас трагічні колізії доби великого терору. У найтяжчі часи він зоставався вірним своїй прихильній музі, релігії краси й гармонії.
Північне сяйво, затишні різнобарвні хатинки посеред скель, вулкани й льодовики з назвами, які неможливо вимовити з першого разу. Це, мабуть, усе, що зринає в памʼяті, коли мова заходить про Ісландію. Просто таємнича країна на півночі…
Андрій Гладій у своїй книжці «Ісландія. Північні дні опівночі» знайомить нас із країною по-справжньому.
Це книжка про незвідані ісландські стежки та потаємні місцини, недосяжні для ока мандрівників. Разом з Андрієм ви прогуляєтеся водоспадами й льодовиками, помилуєтеся північним сяйвом і фіордами, спостерігатимете за зміною пір року, пізнаєте ісландську мову та інші дивовижі острова, загубленого серед вод Атлантичного океану та рунистої мряковини Півночі.
Готувати вдома — це не нудна рутина, а захопливий творчий процес, переконана Тетяна Юшина. Кухню цілком можна перетворити на майстерню, де ви заспокоюєтесь і відволікаєтесь, створюючи найсмачніші кулінарні шедеври.
У цій книжці Тетяна зібрала 90 своїх найкращих рецептів — від сніданків до святкових тортів. Це прості домашні страви, які ви з легкістю зможете приготувати.
Також авторка пропонує розібратись у тонкощах кулінарних процесів, ділиться своїми секретами та радить, яке приладдя варто мати на кожній кухні.
Країна, про яку не чути в новинах, де працюють по чотири години на день, їдять гнилу рибу та депресують. А ще там живуть Карлсон і Ґрета Тунберґ. Усе це про Швецію, і звісно, у цих словах не так багато правди.
Історикиня Юлія Юрчук, яка вже понад десять років живе у Швеції, у своїй книжці пояснить, що ж насправді робить шведське життя шведським. Вона розповість про пошуки житла (так, для цього треба стояти в чергах) і шведський дизайн, про фемінізм, татів у декреті й довіру до держави, а ще — про лаґом і про те, чому шведи так люблять комітети.
Чому звичайне «привіт» для шведа — це так складно? Де купити горщики для квітів за дизайном принца? Як святкують Мідсоммар і Нобелівський тиждень і чому різдвяний ранок починається з вівсянки й мультиків про Скруджа? Ми з вами проживемо цілий рік у Швеції, поїмо булочок з корицею, потанцюємо на день сонцестояння, і дізнаємося, яке ж воно — шведське життя на практиці.
Від таврів, племінних союзів і перших античних міст до депортацій, репресій та зрештою окупації. Історикиня Гульнара Абдулаєва у своїй книжці змальовує тисячолітню історію Криму — від найдавніших часів і до сьогодні. Вона знайомить нас із кримськими татарами, караїмами й кримчаками, розповідає, ким були уруми та як припинило своє існування Кримське ханство.
Як Чорне озеро стало Чорним морем, якою мовою говорили корінні народи Криму та які стосунки були між козаками й кримськими татарами? Як росія завойовувала Крим і переписувала історію, вдавалася до терору, голоду, депортації…
Історикиня пише своєрідний життєпис Криму, розповідаючи, яким він був і як ми опинилися саме в цій точці нашої історії.
Тоннаж американських авіаносців за останні десятиліття збільшився майже у вісім разів. Сучасні патрульні кораблі більші за деякі крейсери ХІХ століття. Це лише один з аспектів розвитку, який проходить ця техніка, конкуруючи не лише між собою, а й з танками, ракетами, бомбардувальниками, безпілотниками, розвідкою та дипломатами, пільговими позиками і торговими ембарго.
У цій книжці військовий експерт Максим Паламарчук описує еволюцію основних бойових кораблів у стратегічному середовищі, як результат взаємодії численних різноспрямованих впливів: політики, технологій, державних бюджетів, поглядів адміралів на тактику застосування флоту і, не в останню чергу, закономірностей та випадковостей війни.
Події у другому томі «Людоловів» починають розгортатися через рік після того, як татари викрали кохану гетьмана Петра Сагайдачного Настю Повчанську. Авторка змальовує екзотичний побут Каффи, життя українських невільників, козацькі морські походи та бої, інтриги польської шляхти, сутички й суперечки між старшиною і козаками.
Чи вдасться Сагайдачному відстояти інтереси козацького війська? Яка доля Насті й чи зможе гетьман вирятувати її з неволі?
Читачі мандрують залами дипломатичних переговорів і козацькими поселеннями на Січі, угіддями шляхтича Потоцького й залами палацу турецького султана, поринаючи в історичний колорит епохи XVII століття.
50% ліків на планеті Земля призначаються неправильно. На тій самій планеті 50% пацієнтів приймають ліки не так, як треба. Не дуже оптимістично, авжеж. Додайте до цього альтернативну медицину, гомеопатію, інста-гуру без медичної освіти, які роздають свої поради направо і наліво, та натренованих нашим «профілактичним» вживанням антибіотиків бактерій — і отримаєте повну картину.
Книжка лікаря й автора популярного блогу про медицину MED GOblin Андрія Сем’янківа — це своєрідний путівник медичними нетрями: від того, як працюють ліки й що ховається за народною медициною, гомеопатією та стовбуровими клітинами, і до конспірології та навичок розпізнавання призначених фуфломіцинів.
Чому бактерії на підлозі лікарні небезпечніші за ті, що живуть у вашій кухні? Як поширюються антивакцинаторські міфи, і навіщо королеві гомеопат? Чому антибіотики зазвичай можна поєднувати з алкоголем (і до чого тут пиво, гонорея і сифіліс)? Що насправді роблять оксолінова мазь і гематоген та чи варто обклеювати своє тіло тейпами? А також про фітотерапію, інгаляції з вареної картоплі, дієти, уколи, пуповинну кров та інші прогресивні (насправді не дуже) методики розповідає автор книжки, пояснюючи водночас, як критично аналізувати медичну інформацію.
Леся – звичайна підлітка-відмінниця, яка пише вірші й сперечається з мамою. Та дитинство закінчується без попереджень, і ось в один момент дівчина перестає розуміти, що з нею відбувається. Однолітки довкола розповідають про перші сексуальні досвіди, найкращий друг починає зустрічатися із дівчиною, а сама Леся наче на крок-два відстає. Їй дуже хочеться зрозуміти та втілити в життя бажання, які прокидаються в її тілі, і водночас вона не готова робити все це лише заради того, аби вписатися в компанію.
Це історія усвідомлення власної тілесності. Історія про ілюзії та заборони, сором і невпевненість у собі, дружбу та перше кохання. Та насамперед це книжка про формування дівочої сексуальності, історія про неідеальне й болісне дорослішання.
Батько Емми хворий. Після інсульту він плутає всі слова, і ніхто, крім доньки, його не розуміє. Емма вирішує зробити йому подарунок — мандрівку на Поділля, щоб побачити квітку, яка цвіте лише раз на п’ятдесят років.
Подорож батька й доньки — це суміш печалі, сміху, горя, жалю, провини та любові. Саму історію розповідають миші, кроти, лелеки й буркотливі бобри, що зустрінуться по дорозі.
Щемка розповідь про те, як любити до останнього й відпускати.
«Помаранчева кудлата хмара» — пʼєса, написана подільською говіркою.
Поворотна віха в українській історичній романістиці. Саме так назвали твір «Людолови» дослідники.
Першочергово задумавши його як біографію гетьмана Сагайдачного, Зінаїда Тулуб зрештою розгорнула перед читачем значно масштабніше епічне полотно. Шляхта, старшини та вільні козаки Дикого поля. Повсякденна боротьба за свої права й козацькі походи в далекі краї.
У першому томі ми зустрічаємо Петра Сагайдачного, що повертається з походу, в домі своєї нареченої Насті. На долю закоханих випадає страшне випробування: дівчину під час чергового набігу викрадають і поневолюють татари. Персональні історії переплітаються з видатними історичними подіями — заснування Київського братства, організація друкарні при Києво-Печерській лаврі та плани походу на Каффу. Авторка змальовує багатошарову панораму життя XVII століття в Україні.
«Коли я впаду, <...> мою кров вип’є рідна земля, щоб виростити з нею траву для коня того, хто стане на моє місце».
На початку XX століття на Черкащині сформувалася повстанська армія, яка швидко переросла у Холодноярську Республіку.
Селяни та нащадки козаків об’єдналися, щоб не пустити на свою територію ані більшовиків, ані денікінців. Збройний опір був так добре налаштований, що проти загарбників виходили добре озброєні цілі дивізії, сформовані з місцевих жителів. Учасником цих подій був Юрій Горліс-Горський, який і описав їх у романі «Холодний Яр».
Автор змальовує збройні сутички з червоними та підпільну роботу українських повстанців, застінки ЧК і підривну роботу проти радянської влади, а також побут воїнів й відвагу, патріотизм і стосунки, авантюри, гумор та боротьбу до останнього.
2040-й рік. Минуло 15 років після апокаліпсиса, викликаного глобальною екологічною катастрофою. Харків затягнуло чорними хмарами. Люди намагаються просто вижити у світі, де звичайний душ — атрибут розкоші, а прибирання сміття — навдивовижу прибутковий бізнес.
Журналістка Ліна отримує завдання — знайти зниклого чоловіка на імʼя Влад. За цю роботу їй готові платити відразу чотири людини: матір, напарник, повія та художник. Але що більше жінка спілкується з ними, то менше розуміє, що відбулося насправді. Кожен розказує власну історію, і жодна з історій не складається у загальний пазл.
Тим часом співрозмовники Ліни починають зникати… Що сталося з Владом насправді? Він узагалі існував чи це химерне розслідування не має сенсу?
Лисиця живе на межі двох світів — людського та надприродного. Вона людина, яка спеціалізується на запечатуванні могил. Звичайна робота, коли поруч з тобою в одному місті живуть відьми, вампіри, перевертні, а мертві періодично повертаються з того світу, аби полювати на живих.
І все було б добре, якби одне з таких звичайних завдань не пішло не за планом. Стікаючи кровʼю, дівчина натикається на вампіра, який чомусь рятує її від переслідувачів, замість того щоб полишити помирати. Та зрештою порятунок обертається кошмаром — дивні сни починають переслідувати Лисицю. Її отруїли? Причарували? Що з нею не так і чи можна довіряти чоловіку, який пʼє кров живих?
Перед нами — завершальна частина сімейної саги «Сестри Річинські». У центрі сюжету — п’ять сестер, які після смерті батька-священника опиняються сам на сам з реальним життям, поза звичним побутом, на такому хиткому містку між минулим і непевним майбутнім, де в усьому доводиться робити складний вибір.
У третьому томі сестрам не вдасться уникнути ідеологічних і політичних перипетій, на тлі яких розгортається буремне історичне полотно; а проте кожна з них проявить надзвичайну силу духу й протистоятиме на позір безвихідним обставинам і знайде власний шлях у майбутнє.
В історичному романі «Четвертий вимір» ідеться про середину ХІХ століття, коли українська зброя мовчала, незалежність було втрачено, але молоді митці й інтелектуали заснували таємну політичну організацію, що ставила за мету відродження України. В центрі сюжету — життя українського математика, юриста і громадського діяча Миколи Гулака, який разом з Миколою Костомаровим заснував Кирило-Мефодіївське братство. Після арешту він, на відміну від Костомарова, відмовився засудити свою просвітницьку роботу й три роки провів у засланні в одиночній камері Шліссельбурзької фортеці в Петербурзі.
«Черлене вино» — роман про оборону Олеського замку 1431 року, коли польський король Ягайло взяв в облогу Луцьк. Захисники розуміють, що бій не рівний, але готові стати на смерть, щоб зостатися в історичній пам’яті лицарями, а не боягузами.
Про українсько-російські взаємини вже багато написано в контексті російських інтересів і пріоритетів. Росія безцеремонно облагороджувала свою історію чужими звитягами й здобутками, позбавляючи натомість українців їхнього минулого. З українського погляду, картина зовсім інакша.
Уже не одне століття речницею антиколоніального дискурсу є вітчизняна література. Від Котляревського, Квітки-Основ’яненка, харківських романтиків аж до епохи модернізму й зрештою постання держави вона пропонувала різні моделі ідентичности, підважуючи імперські претензії й утверджуючи власну культурну самодостатність.
У цій книжці авторитетна літературознавиця Віра Агеєва через призму культурного процесу аналізує український спротив імперії та боротьбу за збереження колективної пам’яти.
Роман «Сестри Річинські» — це історичний зріз першої половини ХХ століття, показаний очима жінок, які більше не хочуть жити в патріархальному світі й виходять з тісного домашнього простору в широкий світ.
У центрі сюжету п’ять сестер, які після смерті батька опиняються один на один з реальним життям. Без грошей, без розуміння того, як функціонує реальність навколо них, із купою акцій збанкрутілої компанії дівчата все ж налаштовані більше не бути об’єктами та не залежати від романтичних стосунків чи вдалого шлюбу. Кожна з сестер готова брати на себе відповідальність за своє життя й робити вибір у згоді з власними уявленнями про успіх і щастя.
Початково Camino de Santiago — це проща, мережа доріг, які ведуть до мощей апостола Якова. Втім цей шлях уже давно став чимось більшим. Ступаючи на дорогу, ти ніколи не знатимеш, що чекатиме попереду: які зустрічі та випробування, та й, зрештою, що саме побачиш наприкінці. Ця невизначеність і є частиною магії Каміно, заради якої люди вирушають у дорогу.
«Найкраща книжка про Каміно» — це історія дороги з тисячею імен та тисячею облич. Початок однієї історії стає кінцівкою для іншої, і навпаки, тут зустрічаються давні друзі та незнайомці, люди закохуються і приймають доленосні рішення, інколи — когось знаходять чи втрачають. Та хай скільки подій відбулося на цьому Шляху, хай у який спосіб ви його долали: пішки чи на велосипеді, в компанії чи на самоті — ця дорога ніколи не закінчується. Зробивши перший крок, людина все подальше життя проводить у пошуках, бо справжнє паломництво веде не до конкретної точки, воно спрямоване всередину вас самих.
Роман-репортаж Максима Беспалова — це химерне поєднання реальних і вигаданих історій, що вибагливо переплітаються та складають єдиний візерунок, історію, що починається з першого кроку на Шляху святого Якова. «Я не знаю жодної людини, яка вийшла на Шлях святого Якова, аби просто прогулятися, — пише Максим. — На цій дорозі кожен щось шукає, проте шукає щось своє, особливе. Чи особливу. Чи особливого. Дехто справді знаходить».
Ця книга розповідає про дуже важливі речі - органи, які ми прикриваємо білизною. Не тому, що вони некрасиві чи сороміцькі, а тому, що до них ми ставимося дуже шанобливо й делікатно. Їх називають статевими органами або геніталіями. Ці органи потребують особливого догляду, і саме про них ми й поговоримо. Тож на які питання відповість ця книга: як правильно називаються статеві органи і як вони влаштовані; що таке правила інтимної гігієни і чому вони такі важливі; як правильно ходити в туалет і вести себе в громадських вбиральнях; чому виникає ерекція і що таке менструація; звідки беруться діти? Рецензент Пеньков Андрій Юрійович - президент Східноукраїнської академії педіатрії, кандидат медичних наук, лікар-педіатр вищої категорії.
Чорнобиль, ядерна енергетика, зона відчуження… Усе це — не декорації компʼютерної гри, а звична реальність, у якій ми живемо щодня. З наслідками аварії, що сталася понад 30 років тому, й атомними електростанціями, що живлять наші домівки.
У цій книжці ви не знайдете детального аналізу подій, що сталися 26 квітня 1986 року, чи історій ліквідаторів. Натомість ви дізнаєтеся основи радіаційної науки, познайомитеся з людьми, які її творять, і зрозумієте, що відбувається в Чорнобилі та яким може бути майбутнє радіаційної і ядерної безпеки у світі після завершення війни в Україні.
Чи безпечний до вживання чорнобильський сніг та чи варто смакувати картоплею із зони відчуження? Що відбувається на АЕС і чому алкоголь не рятує від радіації? У чому різниця між радіобіологією та радіоекологією, випроміненням й опроміненням і чому не варто панікувати, якщо зупинився енергоблок якоїсь АЕС? Про все це, а також про окупацію Чорнобиля та ситуацію на Запорізькій АЕС, тактичну ядерну зброю та Фукусіму у своїй книжці розповідають радіобіологині Олена Паренюк і Катерина Шаванова.
Який у вас характер? Як ви дивитеся на світ, що в ньому вирізняєте, а чого не помічаєте? Якими влучними й дотепними висловами користуєтеся, коли хочете щось або когось схарактеризувати?
Коли ми описуємо світ і себе в ньому, то часто-густо вживаємо фразеологізми — мовні одиниці, що емоційно й образно відображають наші думки, бережуть у собі історію народу та його мудрість.
У цій книжці зібрано яскраві та влучні фразеологізми, що описують зовнішність людини, її характер, стосунки з родичами й не родичами, а також її місце у світі й сам світ. Крім естетичного задоволення від самих висловів та ілюстрацій, читач зможе дізнатися про джерела, історичне підґрунтя й принципи формування української фразеології.
Наші органи чуття практично цілодобово постачають нам інформацію про навколишній світ. Мозок аналізує всі ці дані та формує уявлення про істинне чи хибне. Втім, на жаль, людський зір, смак, нюх не є досконалими, а наш розум інтерпретує ці відчуття суб’єктивно. Так у цілком упорядковану картину світу може закрастися помилка, і ти вже не розумієш — вірити власним очам чи покладатися на чужі слова? Цю дилему допомагає розв’язати наука, а саме науковий стиль мислення.
У цій книжці науковець Олександр Рундель розповідає про інструментарій, яким користуються вчені, щоб пізнавати світ. Як досвід перетворюється в наукові теорії? Чим відрізняється наука від псевдонауки? Чому найпростіше пояснення іноді найправильніше? Чи є межа в здорового скептицизму? Чому світогляд циніка повертає нас до печерного мислення?
Про все це розповідає автор, водночас пояснюючи, чому не варто вірити «відкриттям», зробленим у секретних лабораторіях, і до чого тут наукова спільнота.
Між знаннями та користю не можна ставити знака рівності. Але знання є чудовим інструментом, щоб якусь користь від нього таки отримати. І якщо розглядати науку як інструмент у руках суспільства, то було би непогано, якби воно знало, що з цим робити, впевнений Олександр Рундель.
Чи жили динозаври на території України? Чому науковці посварилися через птеродактилів та хто став прообразом Індіани Джонса? Відповіді на ці питання знає палеонтолог Вадим Яненко. У своїй книжці він не лише пояснює, як на око відрізнити археолога від палеонтолога, а й навчає, як по смаку та звуку кісток визначати вік скам’янілостей у себе на городі.
Відтепер ви назавжди запам’ятаєте, що палеонтологія це не лише про динозаврів, а про древні форми життя в цілому — рослинні і тваринні. А також дізнаєтеся, що робити, якщо ви знайшли незрозумілі кістки у себе в садочку та як самому стати скам’янілістю після смерті.
Палеонтолог розповідає, звідки взялася ідея, що метеорит знищив всіх динозаврів, згадує про шаблезубих «котиків» і волохатих носорогів, пояснює, хто міг стати прообразом єдинорога та описує робочий графік батька палеонтології. Водночас він ділиться історіями про дослідників, які любили брати роботу у вигляді голови небіжчика додому, та тих, які з кісток реальних древніх тварин складали скелети чудовиськ і продавали музеям та монархам.
Вовки вірні одне одному все життя, ведмідь на смак, як людина, а Поліссям десь бродить чупакабра. Такі історії ви можете почути скрізь, та, як це завжди трапляється із сенсаціями, вони не мають нічого спільного з реальними хижаками.
Зоологиня Марина Шквиря у своїй книжці розповідає справжню історію великих хижаків — від ведмедів і левів до вовків та гієн. Чи справді ведмедиці народжують уві сні? Чому панди з Тайваню регулярно мандрують до Китаю і як порахувати вовченят, навіть не бачачи їх? Хто з хижаків справжній король сексу й чому гієни агресують щодо своїх же молодих самиць?
Авторка розповість і про легендарних левів-людожерів, і про те, що робити, коли вам назустріч вийшов вовк чи ведмідь (маленький спойлер: краще віддати йому відерце з ягодами й не намагатися забрати впольовану здобич). Як каже сама зоологиня, ця книжка не про тварин, вона — про любов до них, про вміння розуміти їх і жити поруч.
