Усі події повісті відбуваються в казковому королівстві Перадор у часи короля Артура і в наші дні, в Лондоні, 31 червня, у місячний день. Це захоплива, вишукана, легко приправлена іронією повість про вірне кохання, підприємництво й прогрес у часи короля Артура й у вік атомної енергетики.

Стиль сучасного життя Калабрії не заважає фермеру Клавдіо Б’янкі вперто триматися за рамки, поставлені ще дев’ятнадцятим століттям. І лише тоді, коли його домівка стає прихистком для єдинорогів, йому доводиться вийти із зони комфорту й відкрити своє серце, яке він так довго тримав під замком, для нових вражень і почуттів. Магія єдинорогів змінює не лише самого Клавдіо, а й друзів: поштаря Романо і його зеленооку сестру Джованну, бізнесмена й спекулянта Маттео Фальконе, поліцейського Тененте Еспозіто й інших мешканців маленького села. Та одного разу Б’янкі доведеться зіткнутися з господарями регіону – адже на єдинорогів накинула оком “Ндрангетта”, калабрійська мафія. А мафії не відмовляють ...

Ваша дитина мріє навчитися грати в шахи? Саме цей посібник допоможе легко, швидко і захопливо відкривати великий світ інтелектуальної гри. Шахи — це не лише настільна гра, це поєднання розумового і фізичного розвитку дитини, формування лідерських здібностей, становлення її як особистості. Книга містить ілюстративний матеріал для практичних занять.

Перевидання „під одним дахом” українського перекладу поеми Йоганна-Вольфґанґа Ґете „Райнеке-Лис” та поеми Івана Франка „Лис Микита” знайомить читачів з двома варіантами сюжету, поширеного серед багатьох народів світу, про авантюрні витівки хитрого лиса. У творах німецького та українського поетів, які мають спільне джерело, відчитуються сатиричні інтонації. Попри подібність багатьох ситуацій обидва твори мають виразні ознаки національної і авторської своєрідності.

Текст перекладу поеми Й.-В. Ґете публікується за львівським виданням 1943 р., поеми І. Франка – за зібранням творів письменника у 50-ти томах (К., 1976, т. 4). Переклад поеми Й.-В. Ґете „Райнеке-Лис” публікується за примірником, який належить родині Тетяни та Андрія Воробкевичів, за що упорядник висловнює їм щиру вдячність.