Рута Маковій, героїня дебютного роману Галини Петросаняк, опиняється у Швейцарії і мимоволі стає співучасницею чогось, що вважає злочином. Натомість для швейцарських колег Рути про злочин не йдеться: у їхньому світі подібне давно стало рутиною... У цьому романі зіштовхуються різні світогляди. Фундаментальні поняття, які ми вважаємо однозначними, раптом загрозливо роздвоюються, змушуючи героїню, — а разом з нею й читачів, — шукати точних відповідей: що ж таке гідність, де межі свободи і залежності? У романі є кілька мотивів: недуга і старість, кохання і музика, драматичне поєднання добра і зла у людині.

Вояж-роман «Sweet світ» – дотепне і захопливе плетиво з життя деяких українських експатів ХХІ століття: ці люди працюють за кордоном, добре заробляють і часом опиняються у вирі неймовірних подій, пригод, ситуацій. «Sweet світ» – своєрідна одісея бурхливим морем сучасності, з її звабливими і владними жінками, спокусами дорогого життя і його небезпечним напівкримінальним зворотним боком. Водночас це своєрідний путівник старовинними й екзотичними, далекими і близькими містами та країнами, пустелями й райськими островами, а заодно – і карта щонайкращих вин, місцевих трунків і страв. Та за всім цим примарним солодким світом герої роману шукають справжні почуття і емоції, прагнуть віднайти себе і свою Ітаку.

Наскільки справді зміняться люди в екстремальних умовах? Напевно, навіть після кінця світу хтось інтригуватиме та сваритиметься, братиме й даватиме хабарі, буде борсатися заради привілеїв, ширити ненависть або теорії змови – а хтось, навпаки, піклуватиметься про слабких і допомагатиме чужим, прагнутиме справедливості й виявлятиме милосердя, буде любити, навіть жартувати попри все. Чи, може, та сама людина робитиме як одне, так і інше?

Законів природи ніхто не скасовував – перемагає сильніший. Та що, коли тобі не відомі правила виживання у ворожому середовищі? Коли ти безпорадний перед викликами долі? А як протистояти найріднішим, наприклад мамі, опіка якої порушує твої власні кордони?

Чи вдасться уникнути катастрофи героям цього роману?

Українка Марина та німкеня Марія мають зовсім різне уявлення про щастя, та обидві вирушають шукати його подалі від дому – в Париж. Марія точно знає, чого хоче від життя: займатися наукою, грати на скрипці та знайти справжнє кохання. Марина ж натомість знає, чого точно не хоче – все життя працювати офіціанткою та мати справу зі своїм батьком. «Твоя М.» – це сучасний український роман про те, як воно – бути жінкою. Про пошук себе, про дружбу, про дуже різну любов, про самотність, про стереотипи, про материнство і трошки про квантову фізику.

«Порт Житана» – затишний ресторанчик на березі мальовничого Женевського озера. У різний час він стає особливим місцем для Марка Мазура, українського художника-емігранта, який прославився своїми авангардними роботами в міжвоєнному Парижі, і Сергія Коваленка, мистецтвознавця, що збирає колекцію для впливового київського олігарха й намагається розкрити загадку таємничого зникнення свого славетного земляка. «Порт Житана» – це роман, у якому історія тісно переплетена із сучасністю, а мистецтво – із людськими долями і стосунками. Це роман про вимушену втечу й неодмінне повернення, фальшиву «любов» і справжнє кохання, про щоденний вибір, який здійснює людина.

2014 рік. В Україні війна. Молодий фінансист із європейською освітою втрачає кохану і пакує валізи до Швейцарії. У день відльоту друг дитинства пропонує йому високу посаду в Адміністрації Президента. Здавалося б, справи державної ваги відсунуть на задній план особисту драму героя. Тим часом справжні драми в його житті щойно починаються…

Ульф Норрстіґ, єгер на пенсії, розповідає у книжці Черстін Екман емоційну історію, яка сталася в північній провінції Швеції, Гельсінґланді. Після зустрічі з вовком він задумується про виправданість полювання, про звірів і ліс. З віком виринають спогади.

Йозеф Шмідт, чи не найвідоміший європейський тенор першої половини ХХ сторіччя, уже кілька років утікає від нацистської навали. З Берліна, де засяяла його зірка, йому, як єврею, довелося перебратися до Відня, звідти – до Франції. І ось тепер, коли й тут стало небезпечно, шлях лежить далі, до нейтральної й начебто лояльної до євреїв Швейцарії. Але чи пропустять його через кордон? Чи доведеться долати його нелегально? А що далі? Знавці розповідають про табори для інтернованих, у яких доводиться важко працювати, поки інстанції ухвалюють рішення про можливість надання дозволу на перебування у країні. Утім, якщо все складеться добре, є надія зачепитися в Цюріху, де лише два роки тому він зривав оплески шанувальників і поцілунки шанувальниць. Та найдужче співака непокоять дві речі: кашель, що ніяк не відпускає, і відсутність звістки від матусі, яка залишилася в окупованих рідних Чернівцях.

Однієї нічим не примітної суботи мешканці Страшного Лісу займалися своїми звичними справами: хтось перелічував горішки, хтось дрімав, а дехто скаржився на життя. Ані Їжак, ані Лісовий Сонь, і навіть мудра Сова не підозрювали, що до них незабаром прибуде несподівана гостя, а разом із нею – великі й маленькі пригоди, з яких народиться справжня дружба.

«Круторіжка у Страшному Лісі» – перша книжка із серії казок словенської письменниці Яни Бауер про істоту з далеких країв. Круторіжка знайшла друзів серед маленьких читачів і читачок багатьох країн і вже ось-ось познайомиться з тобою, щоб розповісти про свої страшні (і не дуже) приключки.

В коротких гумористичних оповіданнях про Чернівці та чернівчан на початку ХХ століття авторам Францу Порубскі та Конрадові Пекельманну вдалося оживити для нас, сучасних читачів, чорно-білі фотографії з життя міста, надаючи їм звучання, присмаку, емоцій та реалістичності. Жива, чуттєва мова персонажів, їхні болі й утіхи, їхні будні та свята, їхнє світобачення переносять нас у ті часи та вимальовують цілісну картину буття.

Тринадцять захопливих художніх репортажів із псевдореспублік затягують читача в чорні діри альтернативних, але водночас таких справжніх реальностей.

Абхазія, Південна Осетія, Нагірний Карабах, Придністров’я, «ЛНР», «ДНР» – де-юре вони не існують, де-факто там триває життя за своїми специфічними законами, надиктованими парадоксальною реальністю та невтіленими мріями про незалежність.

Нова книжка Катерини Калитко – дуже суцільна: всуціль верліброва історія, розказана на одному довгому подиху. Про кордони свого, які неодмінно впізнаєш і будеш готовий захищати – а вони захистять тебе самим цим упізнаванням. Про уміння жити з власними шрамами, про сирітство серед рідних, про металевий запах зброї вночі. Про повітря, в якому розчинений час. Про смак мови, яка опікає язика й піднебіння, коли різко ковтаєш її, справжню.

Зазвичай вітчизняні гуманітарії ставлять у центр своїх досліджень Україну, лише принагідно вдаючись до ширших контекстів. Автор спробував вийти за межі цієї традиції. У центрі його уваги — Східна Європа як ідеологічний конструкт, що склався у ХХ ст. і нині продовжує шукати властиву для нього сутність.

Предметом аналізу є складні та неоднозначні процеси, що формують поняття Східної Європи. У минулому цей регіон був об’єктом непростої історії, що й досі відлунює у його постколоніальних і посткомуністичних тенденціях. Водночас автор спостерігає поступове формування нових якостей, які змінюють цей регіон. Символічні кордони Європи сьогодні стрімко зміщуються, а її пограниччя означує Україну як континентальний форпост, який у перспективі впливатиме на європейську ідентичність.

Восьма збірка віршів Пауля Целана Арія снігу (Schneepart), укладена ще самим автором, вийшла у світ через рік після його трагічної загибелі, вона є публікацією зі спадщини.

Це найбільш зашифрована поетична книга Целана, яка ставить до своїх читачів особливі вимоги. Арія снігу може вважатися вершиною герметичної творчості Целана.

«Босоніж на оливі» – історія про те, що завжди можна і є куди й до кого повернутися, про те, що завжди можна змінити своє життя. Та попри все, у романі дуже багато любові, що повсякчас живить Анну, і місць сили, що залишаються її цілющим і надійним ґрунтом – все те, що дозволило головній героїні не втратити в собі людину, стати сильною, незалежною особистістю, віднайти себе і щастя.

Бабуся і спогади про дідуся, друзі родини і друзі юності, брат, діти, улюблена справа.

Глибоко в Дніпрі під недобудованим мостом впала церква. Вона здійняла над Києвом страшне цунамі, яке потрощило вщент місто, але дало шанс усім почати спочатку. Ярчик після від’їзду мами та несподіваного повернення батька переїжджає жити на Труханів острів. Ніна, коли вкотре восени загострилися хронічні хвороби, бачить дивні видіння у столичних вітринах. Артем і Зоя зустрічають у супермаркеті тигра, що розгулює там поміж зубними пастами і станками для гоління. І ще сніг. Котрий неочікувано випав посеред вересня.

Це історія про незнайомих людей, об’єднаних спільною катастрофою і спільною пам’яттю. А може, це просто історія про один дуже дивний вересень у житті міста, яке потім почали називати островом каштанів.

А ви помітили, що у подорожах час минає повільніше? Такий ефект виникає тому, що в незнайомих місцях ми фіксуємо увагу на не бачених досі речах. Ми перебуваємо тут і тепер, свідомо проживаючи свої враження. Покидаючи місто, до якого ви вперше прибули учора вранці, ви відчуваєте, ніби тут провели не два, а щонайменше п’ять днів. Таким способом подорожі продовжують життя. Читаючи цю книжку, ви побуваєте у містах кількох країн. А ще зустрінете знайомих і незнайомців, чий вплив на наше сьогодення важко переоцінити. Можливо, хтось із них уже був чи й досі є вашим таємним супутником, співрозмовником або опонентом. А хтось, можливо, несподівано простягне вам ключ, який ви шукаєте...

Ця книжка – омаж «Жінкам» Буковського. Утім, не обійшлося й без авторських удосконалень. Автора трохи бентежив той факт, що в західних літературі й кінематографі головні герої – це суперкруті чуваки, котрі завжди всіх зваблюють одним лише поглядом і фразами на кшталт «у мене на тебе встав» або «ходімо почпекаємося».

На думку автора, це працює дещо не так. Щоби з кимось переспати, треба бути або дуже популярним, або дуже гарним, або дуже постаратися. І то не факт. Тож не дивуйтеся, що не всі історії в цій книжці закінчуватимуться сексом. Ця розповідь дещо реалістичніша, хоч і вигадана.

Молодий український поет прокидається з бодуна, і його осяює геніальна ідея: треба одружитися, щоб упорядкувати своє життя і завдяки цьому написати Великий Український Роман! Але одружитися з ким? Котру з минулих любовних пригод узяти з собою у світле літературно-сімейне майбутнє? Відповідь на це запитання герою допоможе знайти вірний друг і знаний рибак Паша, а також поліція і група кровожерних гуцулів. Фройд вдоволено потирав би руки, дізнавшись, що в українській літературі нарешті з’явився перший роман про трембіту. Так, поки що малий, але ж розмір – це не головне, правда?

«12 сезонів жінки» можна назвати романом, якщо вважати, що головна героїня – це сучасна жінка. 12 новел, об’єднаних між собою головними персонажами, але не пов’язаних хронологічно, присвячені соціальним та психологічним проблемам, з якими стикається сучасна жінка. Кар’єра або дитина? Як протистояти насиллю? Як визначити власну сексуальну ідентичність? Чи дійсно кохання та війна крокують поряд одне з одним? Ці та інші запитання ставлять собі 12 героїнь книжки.

Що робити, коли не довіряєш навіть найближчим рідним? Як вибиратися з пастки, до якої сам себе загнав? Кому можна розповісти про найважливіше, якщо мову зламано, а вміння слухати й розуміти залишилося в довоєнному минулому? Події п’єси «Хлібне перемир’я» відбуваються влітку 2014 року. Історія однієї смерті поступово перетворюється на історію цілого покоління, на історію стосунків між дітьми та батьками, на історію зради й недовіри, сповнену комічних слів і трагічних сенсів, поєднувати які так досконало вміє Сергій Жадан. Війна триває, і жодне перемир’я не здатне загоїти завданих ран: вони й далі нитимуть, назавжди змінюючи життя людей, які зовсім не збиралися воювати.

Події роману «Дім чистого світла» відбуваються в наш час на Поділлі, у вигаданому селищі Крутояр, що розкинулось на скелястих берегах Дністра. Сюди, на заміну сільському лікареві, який загинув при загадкових обставинах, прибуває новий фельдшер. Намагаючись з’ясувати, що ж насправді сталося з його попередником, він запускає ланцюг трагічних подій.

На чисте світло вийдуть усі темні таємниці, що так довго таїлися в царстві тисячолітніх товтр.

Автор визначив жанр свого третього роману як «подільська готика», головною темою в якому є спокута. 

Цей роман не розповість вам про Марту, хіба про Луку Левадського – орнітолога з вигаданого Львова, котрий у віці 96 років довідується про смертельну хворобу й вирішує гарно прожити відпущений йому час. Він їде до Відня, селиться в розкішному «Імперіалі» й заводить знайомство з однолітком, нитка життя якого також от-от увірветься. Удвох літні друзяки напиваються, бешкетують, обговорюють жінок і мріють про революцію. Роман весело, захопливо і трішки нахабно розповідає необарокову історію про радість буття і людську гідність.

Герой роману «W» Ігор Штікс – паризький інтелектуал лівих політичних поглядів, який через двадцять п’ять років повертається на батьківщину в Хорватію для отримання спадщини від Вальтера Стіклера, консервативного французького філософа, убитого на хорватському острові за нез’ясованих обставин. Там він знайомиться зі спокусливою активісткою Тессою Саймон. У Вальтеровому будинку вони повільно пізнають одне одного і таємничу, напружену й карколомну історію Вальтера та його товариша Володимира, найвпливовішого лівого бойовика, терористичний почерк якого завжди віддавав ноткою іронії та який продовжує надихати всіх молодих повстанців і сьогодні.

Історія Вальтера і Володимира відкривається перед Ігорем і Тессою як напружений політичний трилер сучасної європейської історії, який переносить нас у всі куточки континенту. Щоб з’ясувати всі подробиці та дізнатися секрети, їм двом доводиться відвідати рідне місто Ігоря та Вальтера – Сараєво.

Потрапивши у вир подій, вони розкриють таємницю не лише смерті Вальтера, а й народження Тесси та особисту історію Ігоря.

Що може дозволити собі жінка в цьому світі? На Сході, на Заході, в далекій незрозумілій країні чи в сусідній кімнаті. Жінка, що перебуває в полоні віковічних забобонів, чи та, яка вважає, що їй вдалося подолати їх. Історія одного забороненого кохання, що заснована на реальних подіях, надихає інших жінок і чоловіків замислитися про свою долю. І Хельгу, наївну вчительку з Данії, яка мріє про довічний шлюб; і її обранця, вдавано байдужого американця Хока; і жінку, що вимушено переїхала з України в далекий Бахрейн і з доброї волі прийняла іслам; індуса, що втікає з рідної країни, скоївши злочин через зраджену любов, і оповідачку, яка разом із цією історією переосмислює кожне своє рішення, кожен свій крок назустріч свободі. Свободі вільного вибору, якого жадають її душа, її тіло, її сміливість, її єство.

Журналістка Ореста отримує завдання від австрійського актора: знайти інформацію про остарбайтерку Марію – першу дружину його батька. Ці пошуки охоплюють кілька часових пластів і життя кількох поколінь в Австрії та Україні. Крок за кроком Ореста розплутує клубок таємниць і віднаходить людей, про існування яких не запідозрювала ні вона, ні замовник. Журналістка зіштовхує два різні світи: традиційно австрійський, з його специфічним укладом, та український, її рідний. У цьому інтелектуально-історичному трилері всі герої мають свої історії та трагедії, але спільне одне: вони, нарешті, з цікавістю й острахом відкривають для себе одне одного.

Українські вчені відтворили за ДНК неандертальця. Він виростає в секретному інституті, замаскованому під гаражний кооператив, і лише після досягнення повноліття виходить у великий світ. Через брак життєвого досвіду та особливості мислення український неандерталець постійно втрапляє у дивні ситуації – а на тутешніх сапієнсів дивиться поглядом дещо наївного стороннього. Втім, поступово виявляється: все може бути складніше. І це не фантастика. Це, як з іншого приводу скаже одна з героїнь, «радше трагікомедія».

Роман «Боже[Я]вільна» – подорожній щоденник українки, яка шукає своє місце у світі. Ці пошуки ведуть її світами: від німецького гуртожитку до тайського острова, від китайського селища до американського мегаполіса, від данської столиці – до японського храму. Кожна подорож дає їй мудрих наставників і відкриває секрети щастя. Це твір про внутрішню свободу, про ненаситну жагу жити та мистецтво бути щасливим.

«Проклятий двір» – один із найкращих і найвідоміших романів Нобелівського лауреата з літератури Іво Андрича. Цей роман побудовано за принципом «історія в історії», що дозволило письменнику поєднати одразу кілька оповідей. Одна з них відбувається на початку минулого століття в стамбульській тюрмі, куди лиха доля закинула монаха-францисканця з Боснії. Інша ж історія сягає XV століття і оповідає про реальну долю Джем-султана, який бореться за владу зі своїм братом Баязидом ІІ. Попри напружений сюжет, це ще й філософський роман, у якому притча про братів-суперників переростає в роздум про сутичку романтичного й прагматичного начал, а «проклятим двором» стає не тільки тюремне подвір’я, а й саме людське життя.

Є «Пані з горностаєм» – відома картина Леонардо да Вінчі. А є Ведмідь з Горностаєм – це персонажі історії Йорґа Мюле (картонки про Зайченя пам’ятаєте? То оце саме він), і тут про зовсім інше.

Якось Ведмідь знайшов три гриби. Горностай, доклавши чималої кулінарної майстерності, їх приготував. Але як поділити три на двох? І починається двобій мотивацій. Суперечку Ведмедя та Горностая автор передав у формі емоційного, кумедного діалогу та динамічних, переконливих, дуже живих ілюстрацій, сповнених деталей.

Головними героями цієї пригодницької казки є ціла родина мишок. Це мандрівка у пошуках омріяних скарбів таємничим підземеллям Чернівців, де вирує хоч і вигадане, але таке цікаве життя.

«Музей безумовної капітуляції» – один із найвідоміших романів Дубравки Уґрешич, пронизлива розповідь про еміграцію, в якій екзиль стає зручною лінзою для погляду на власну біографію та країну. Інтелектуалка найвищої проби, Дубравка Уґрешич конструює роман-колаж, що починається в берлінському зоопарку й закінчується в берлінському фітнес-центрі. Але поміж цими точками – наче в сімейному фотоальбомі – з’являються і зникають обличчя, проростає болісна туга за батьківщиною, розриваються бомби нової війни, а в автовідповідачі звучить сумний голос старенької мами, чиї риси з роками лірична героїня все частіше впізнає в собі. А разом з нею й читач починає віднаходити і згадувати у своїй біографії схожі паралелі й сюжети, раптово сам стає героєм власного автобіографічного роману. На такий ефект здатна тільки по-справжньому велика література.

Видання здійснене за підтримки Міністерства культури та медіа Республіки Хорватія, м. Заґреб.

Головним географічним топосом, у якому розгортається більшість подій книги Залці Ландман, є Східна Галичина й зокрема Жовква, рідне місто письменниці, а головним колективним персонажем – її найближче оточення: батько й мати, дідусі й бабусі, дядьки й тітки, кузени й кузини, друзі й знайомі. Саме вони є оповідачами або дійовими особами плетива нескінченних історій, які утворюють наративний простір цих спогадів. А поза тим тут діють також десятки інших персонажів – епізодичних і випадкових: польські поміщики, українські селяни, хасидські вундеррабі, австрійські гусари, російські козаки, єврейські комерсанти, орендарі, шинкарі, шадхени (шлюбні посередники), жебраки, міські божевільні, священики, черниці, няні й служниці тощо. Під пером швей- царської письменниці ще раз колоритно постає автентична панорама Східної Галичини початку 20 ст. – з усім своїм розмаїттям, буднями й святами, соціальними контрастами й історичними катаклізмами.

«Позаду вокзалу» – друга книга з ґраубюнденської трилогії Арно Каменіша, в якій автор описує швейцарське гірське село, де він народився й виріс, де провів свої молодші роки. Оповідь у романі ведеться від малого хлопця, дітвака, який по-особливому сприймає світ довкола – село у вузькій долині між високими горами, горян, їхній побут, стосунки поміж ними.

Книга написана літературною німецькою мовою з вкрапленням швейцарського та сурсільванського діалектів, що робить текст особливо живим та автентичним.

«Сец Нер» – перша книга з ґраубюнденської трилогії Арно Каменіша про життя на сурсільванській полонині коло підніжжя гори Сец Нер. Це – короткі оповідки про світ ватагів, бовгарів, пастухів. Про їхні полонинські обов’язки та чіткий розподіл праці між ними. Та про найбільший полонинський скарб – будз полонинський.

Книга написана літературною німецькою мовою з вкрапленням сурсільванського діалекту ретороманської мови, що надає текстам особливого ритму та звучання.

«Усе допито» – третя книга з ґраубюнденської трилогії Арно Каменіша, в якій автор оповідає про сільську кнайпу «Гельвеція», де за завсідницьким столом сидять горяни й набуваються. Це – їхні прощальні набутки перед закриттям віковічної «Гельвеції». Усе закінчується. Однак, поки ще є хтось, хто розповідає, останній келих не допито.

У цій книзі багато діалогів, прямої мови, живих бесід горян, приправлених влучними жартами, дотепами, тонким гумором та іронією, що робить оповідь особливо жвавою й ритмічною.

Книга написана літературною німецькою мовою зі введенням у текст сурсільванського діалекту, що надає книзі ще більшої харизми.