Замовлення тимчасово не приймаємо. Проводяться технічні роботи.
Для американської літератури Реймонд Карвер — майстер короткої прози №1, одне з найважливіших імен ХХ століття. Його називали «американським Чеховим», сам він надихався Гемінґвеєм, Фолкнером та Буковскі.
«Про що ми говоримо, коли говоримо про любов» — класика американської літератури, що не надто відома нашим читачам. Карвер свій непростий життєвий досвід трансформував в унікальний літературний ландшафт із уламків розбитих мрій «містечкової» Америки. Цей «ландшафт» став класикою літератури США, великою мірою надихнувши американське мистецтво, яким ми маємо змогу насолоджуватися зараз. Збірка оповідань «Про що ми говоримо, коли говоримо про любов» — апогей мінімалістичного стилю Карвера, де важить кожне слово, кожна пауза й кома. Надлаконічність текстів цієї збірки — ще й результат вимушеної співпраці Реймонда Карвера з редактором Гордоном Лішем, який «порізав» і без того мінімалістичний оригінальний текст, значно скоротивши його та змінивши частину сюжетних ліній. Незважаючи на невдоволення автора, саме в такому надлаконічному вигляді збірка вперше потрапила до читачів і стала культовою. Це перше видання Реймонда Карвера українською мовою.
Роман «Вона була з Маріуполя» (2017) присвячено матері письменниці, яка надто рано пішла з життя. Те, чого не змогла збагнути десятирічна донька, мотиви іноді геть незрозумілих вчинків матері чи, скажімо, фразу, яку мама часто повторювала: «Бачила б ти те, що я набачилася…» – намагається з дистанції часу і віку розплутати зріла жінка, письменниця Наташа Водін. Роман так і залишиться багато в чому непідтвердженим припущенням авторки, яка спробувала, опираючись на більш ніж скупі інформації – адже фактично жодних достовірних архівних матеріалів про примусових робітників не збереглося, як і не залишилося вже людей, які могли б викласти свої спостереження очевидців, – розповісти світові на прикладі історії життя своєї матері історію сотень тисяч людей зі зламаними долями, про яких мало що пам’ятають сьогодні. Щоб написати історію матері, авторка застосовує всю силу емпатії, намагаючись відтворити умови життя і душевний стан молодої жінки упродовж страшного у своїй безпросвітності життя: народження в час громадянської війни в заможній маріупольській родині, поступова втрата рідних людей, страх, голод, невідомість, виснажлива праця, животіння в таборах для переміщених осіб, постійне приниження і, врешті, остаточна втрата віри в себе...
«У трюмі» – найвідоміший сербський роман про війну на території колишньої Юґославії. Культова книжка, за яку Владимира Арсенієвича у 90-х роках називали голосом свого покоління. Ґенерації, яка слухала західну музику, бавилася наркотиками і хотіла жити безтурботне життя, але на її молодість випала війна. Над головним героєм нависає загроза мобілізації до армії, його дружина вагітна й істерична, друзі йдуть на фронт, помирають або емігрують, країна котиться в прірву, але, як це не парадоксально, життя продовжується, і в ньому є місце не тільки для страждань, а й для гумору, любові і надії. І дивовижного відчуття, що скоро станеш батьком, але глибоко в душі сам ще дитина. Дитина, яка дивиться на цей світ, не розуміє його, боїться його, але мусить вдавати дорослого й серйозного чоловіка.
Є дівчинка, в чию маму поціляє з неба шматок криги.
Є жінка, яка двічі виграє джекпот у лотереї.
Є чоловік, у якого п'ять разів влучає блискавка.
Всі вони шукають пояснення свого життя.
Збірка оповідань відомого польського письменника з Ґданська Павла Хілле – це своєрідна приморська сага, герої якої прагнуть віднайти правду. Одні шукають її в Книзі Змін, інші – в книзі, написаній універсальною мовою, або в тому, що дрімає під поверхнею спогадів. Усіх їх характеризує самотність, і кожен здійснює найважливішу подорож у своєму житті, яка наближає до власної правди, до джерела, у якому все бере свій початок.
Мартін Сантоме ‒ самотній п’ятдесятилітній удівець, який уже не сподівається від життя нічого, крім хіба що розміреної та нудної пенсії в близькому майбутньому. Дружина померла давно, троє дітей виросли й живуть своїми бідами та радощами, друзі юності роз’їхалися по світах чи разюче змінилися, а нових не набув... І саме в цей час його знаходить остання в житті любов, яка згодом виявиться ще й по-справжньому першою. Вона поставить перед ним багато запитань, на які доведеться давати відповіді ціною в життя.
Книжка оповідань Юлії Федорчук «Недалекі краї»є гарним прикладом сучасної польської прози. 22 оповідання Юлії Федорчук, оповідання про інакшість, чужість і незвичайні зустрічі, зміцнюють віру читача в красу і міць оповіді. У кожному з оповідань зі збірки «Недалекі краї» ми знайомимося з героями, для яких, власне кажучи, немає місця в світі, і читачі бачать реальність з їхньої перспективи. Тому світ, описуваний Юлією Федорчук, не завжди є приємним і зовсім не легко сприймається, але завжди збуджує емоції.
У післямові письменниця пише: «Оповіді, зібрані в цій книжці, великою мірою спираються на реальні переживання, мої або чужі». Історії стосуються звичайної, сірої дійсності. Письменниця показує індивідуальне буття, водночас надаючи вартості екзистенції своїх героїв завдяки поміщенню її в оповідь. Юлія Федорчук розповідає про відносини між людськими істотами і тваринами, пейзажами, землею і предметами, створює свій світ.
Письменниця у «Недалеких краях» намагається наблизитись до того, що є найпервиннішим для людини, а таким, згідно з письменницею, є саме розповідання історій та їх слухання. Згідно з її твердженням, ми тоді «наближаємося до того похмурого місця, переживаємо тривоги й захвати, смуток і радість, стаємо собою».
«Зима в Стокгольмі» нагадує щоденникові нотатки: жінка переживає крах свого шлюбу й занурюється в роман із чоловіком, який несподівано з’являється в її житті через одинадцять років після випадкової проведеної разом ночі в чужому місті. Тонкий психологізм та ерудованість оповідачки створюють особливу атмосферу розповіді, в якій майстерно поєднуються невдаване препарування пристрасті, досвід розчарувань, спогади про дитинство, про складний шлюб батьків, пасажі про літературу та мистецтво, пізнавання себе і спроби збагнути значення тривожних снів. Це книжка, сповнена відвертості й чуттєвості жінки, яка пише і стверджує: «Життя – це вправа на уважність».