Колишній керівник контррозвідки ФБР розкриває сім секретів створення та підтримки організаційної досконалості. Як «хранитель Кодексу», Френк Фіґлузі суворо стежив за відповідністю кожного працівника строгим стандартам Бюро. Спираючись на свою видатну кар’єру, він досліджує ефективність Бюро з погляду організаційної структури, цінностей і правил поведінки агентів, об’єднуючи це в «Систему ФБР».

За 25 років роботи у ФБР Френк Фіґлузі досконало вивчив причини того, чому хороші люди роблять погані вчинки. Він переконаний, що річ переважно в системі, яка на рівні цінностей, правил чи практик дозволяє або навіть спонукає до порушень. У своїй книжці автор відверто говорить про успіхи й невдачі агентів ФБР усіх рівнів, аналізуючи їх з погляду «Системи ФБР»: семи стовпів, на яких тримається Бюро. Цю систему можна застосувати в будівництві стійких та ефективних структур будь-якої сфери діяльності.

Чому люди воюють? А завдяки чому мирно співіснують?

Це питання-антагоністи, але на кожне є відповідь. До першого причетні демони людської природи: хижацьке насильство, домінування, помста, садизм та ідеологія. Візьмімо Троянську війну, розп’яття на хресті, сюжет «Ромео і Джульєтти», російські пошуки «нацистів» в Україні — за всім стоїть лихе в людській природі.

Ангелами ж є емпатія, самоконтроль, моральність та раціональне мислення — те, що утверджує цінність життя і свободи.

Як ці протилежності проявлялися в історичній перспективі і хто взяв гору? Завдяки чому 75 років у Європі фактично не було міждержавних війн? Автор зібрав соціологічні дані та знання з психології, щоб розповісти про криваву історію та фактори, що допомагають утверджувати мир. А в новій передмові до українського читача Пінкер спонукає подумати, де та які механізми не працюють і що потрібно зробити, аби повернутися до Тривалого миру.

Війна увірвалася у кожен дім, поділила життя на «до» і «після», стала нашою новою реальністю. Щодня з'являються все нові й нові питання — як саме з цією реальністю співіснувати, не втратити в ній себе і до яких викликів ми маємо бути готовими.

Як ми можемо підготувати себе і країну до збільшення кількості людей з інвалідністю? Яким вектором рухатимемося далі? Чи не відступимо від цінностей, за які віддають життя наші люди, — свобода слова, рівні права? Як підготуватись до післявоєнного стану — можливого рівня насильства, радикалізму? Куди може зникати емпатія під час війни, навіть у найбільш чуйних людей? І чому ми ніколи не зможемо бути такими, як до 24 лютого?

Книжка громадської активістки Тані Касьян «Наше. Спільне. Як зберегти в собі людину під час і після війни» наповнена історіями як людей не публічних, так і медійних особистостей нарівні з іншими. Чи усвідомлювали можливість повномасштабного вторгнення, чи складали тривожні валізи, де були напередодні 24 лютого… А також думками психотерапевта про те, чому люди не вірили до останнього, що може статись ескалація війни.

Авторка розповідає і про власний досвід, згадує,  яким був 2014-й рік для її рідного Маріуполя, та описує свою тривожність на початку лютого 2022 року, розмови з психотерапевтом, ветераном АТО. 

Разом з читачем Таня Касьян пройде шлях від першого усвідомлення війни до відповідей на питання «Як не програти після перемоги?». Бо навіть коли здається, що світло згасло, варто пам’ятати — воно завжди є всередині нас. І ми точно можемо його зберегти.

Які ключі до прогресу людства? За останні двісті років приголомшливий прогрес у сфері здоров’я, багатства та тривалості життя докорінно змінив досвід людського життя. Але це не було випадковістю історії. Спираючись на дослідження всього життя, Одед Ґалор визначає універсальні сили, що стоять за цією зміною, і таким чином розкриває таємницю людського розвитку.

Старі компроміси в країнах розвинутого світу руйнуються на наших очах. Багато хто вважав ліберальне суспільство ідеалом, до якого потрібно прагнути, однак сьогодні перед ним стоять глобальні виклики. Неоліберали перетворюють економічну свободу і вільний ринок на релігійний культ, прогресисти нав’язують пріоритети інтересів окремих груп і глобальний перерозподіл доходів, посилюються правий та лівий популізми.

У книжці подано результати ґрунтовного дослідження різних форм нерівності та ідентичностей, джерел фінансових криз, деградації еліт, технологій маніпулювання населенням, порівняння лібералізму з ідеологіями в сучасних автократіях. Ця книжка корисна для розуміння політичної, економічної та соціокультурної мап світу, переваг і вразливостей популярних нині суспільно-політичних теорій, а також підводних каменів, які трапляються на шляхах демократичних країн.

Чи може група волонтерів, маючи лише доступ до інтернету, протидіяти Путіну, Асаду й ІДІЛ? Розслідувачі з Bellingcat довели, що за допомогою відкритих джерел це вже реальність.

Засновник Bellingcat Еліот Гіґґінз був звичайним офісним клерком, коли у 2011 році розпочалась Арабська весна, а згодом громадянська війна в Сирії. Він моніторив соцмережі, постив знайдене у блозі, проводив любительські розслідування. Саме так світ дізнався, що режим Асада застосовував хімічну зброю і касетні бомби.

Коли у 2014 році росіяни збили боїнг рейсу MH17, Гіґґінз з однодумцями вже створили Bellingcat. Невдовзі вони знали про «Бук», яким збили літак, майже все. На черзі було викриття агентів ГРУ та мережі російських пропагандистів на Заході. У цій майже детективній історії Гіґґінз описує деталі багатьох розслідувань, що відкрили світові правду і кинули виклик тим, хто заперечує дійсність задля власної вигоди.

Лаконічні тексти Янґа Пуебло несуть у собі неабиякий трансформувальний ефект. Достатньо впустити в себе кілька його рядків, щоб вони почали самі розкриватися усередині все новими усвідомленнями, м’яко спонукаючи до особистого перетворення.

Деякі дослідники сучасної літератури називають подібні форми висловлювання Insta-поезією, що органічно пов’язана з міською культурою інстаграм-спілкування. Але передусім це самобутнє вираження досвіду самого Пуебло, який не терпить жодних проявів скутості й обумовленості та прагне максимальної прямоти і безпосередності.

Чому жінки представлені у Кремнієвій долині менше, ніж чоловіки? Чому в темношкірих і латиноамериканських школярів, які гарно вчаться, менше друзів серед своєї етнічної групи, ніж у школярів з інших груп? І, зрештою, чи не варто державі скоригувати всю цю нерівність та «непропорційне представництво», які вочевидь є проявом дискримінації, расизму і сексизму?

На думку автора, перед тим, як відповідати на ці питання, варто вивчити емпіричні факти і позбутися ідеологічних догм.

Ви чули, що мова — це насильство, а наука — сексистська? Можливо, вам говорили, що ожиріння — це здорово, або що не існує такого поняття, як біологічна стать, чи що лише білі люди можуть бути расистами? Зізнайтеся, вас бентежать ці ідеї. І ви ніяк не збагнете, як їм вдалося так швидко кинути виклик усьому західному суспільству.

Гелен Плакроуз і Джеймс Ліндсей простежили еволюцію цих ідей від французького постмодернізму до сьогодення. Автори доводять: постмодернізм не помер. Навпаки, він вийшов за межі університетів і переріс у «священну війну» проти Заходу, науки, свободи слова й лібералізму.

Тепер постмодернізм — це квазірелігія ідентичності, яка має свою догматику та войовничих адептів, сповнених рішучості навернути інакодумців, а інакше — змусити їх мовчати. Утім, автори певні: мовчати ми не маємо права.

У цивілізованому світі щось пішло не так. Молоді люди зривають виступи спікерів та водночас бояться чесно говорити, страждають від депресії і навіть вдаються до самогубств. Що сталося?

Автори цієї книжки досліджують безліч суспільних тенденцій, що впливають на формування ментальної крихкості молодого покоління у США. Зокрема вони аналізують параноїдальне батьківство, зникнення вільної дитячої гри, одержимість безпекою на всіх ланках американської освіти: від дитсадка до університетів, а також вплив інтернету, соцмереж та гаджетів. Книжка містить детальні практичні поради з використання когнітивно-поведінкової терапії для зміцнення психічного здоров’я серед молоді й дорослих.

Комуністична партія Китаю (КПК) прагне перебудувати світовий порядок, що збудований на принципах демократії, прав людини і свободи слова. Кінцева ціль — знищити колективний Захід зсередини, використавши його відкритість та ліберальні цінності проти нього самого. По всій Північній Америці та Європі КПК формує свою агентуру серед політичної та бізнес-еліти, Волл-стріт, Голлівуду, аналітичних центрів, університетів та китайської діаспори. В хід ідуть підкуп, залякування, маніпуляції, незаконне прослуховування й організовані державою хакерські атаки.

До армії КПК належить величезна глобальна мережа нібито «приватних» китайських компаній, «громадських» фондів і «наукових» центрів, що підпорядковуються напряму КПК, виконують поставлені нею завдання та звітують їй. Китай хоче збудувати нову колоніальну систему, щоб помститися за «століття приниження» й перетворити слабші країни на своїх васалів.

Філософія може бути легкою, цікавою і захопливою… якщо про неї розповідає просвітник Найджел Ворбертон.

Він поведе вас хронологічною стежкою основних ідей в історії філософії. На цьому шляху є 40 зупинок — 40 коротких розділів. Ви вчитиметеся майстерності ставити запитання у стилі Сократа, піддавати думки скептицизму, як Піррон, розуміти Канта й розрізняти відтінки рожевих лінз, якими ми дивимося на світ. А ще довідаєтеся про погляди К’єркеґора й Дарвіна, Камю й Маркса чи ж як праці Ніцше «схвалив» Третій Райх, а Алан Тюрінг винайшов тест для штучного інтелекту.

І все це написано простою мовою, із прикладами й історіями.

Книга є результатом проведення національних круглих столів, де, окрім лідерів думок та науковців, залучений до діалогу і широкий загал. У межах проєкту торкнулися семи вагомих тем, які так чи інакше стосуються кожного українця: культура діалогу, історія та історичні постаті, мова, віра та релігія, щастя, екологія, мистецтво.

Різні думки експертів на сенситивні питання дозволяють не тільки заповнити прогалини публічних дискусій, а й зробити власні висновки та напрацьовувати наші українські наративи.

Віддавна й донині військовий трактат «Мистецтво війни», авторство якого приписують легендарному китайському полководцю і стратегу Сунь-дзи, не втрачає актуальності. І не тільки тому, що людство за понад дві тисячі років так і не навчилося розв'язувати проблеми миром, раз у раз застосовуючи силу там, де місце здоровому глузду. Головними принципами  стратегії і тактики воєнного протистояння, викладеними в ньому, нині успішно послуговуються в бізнесі, дипломатії, політиці, власне, в усіх видах діяльності, які потребують стратегічного мислення.

Книжка року Британської гільдії письменників-мандрівників.

Вони усміхаються і влаштовують посиденьки з друзями, кутаються у в’язані светри й кілограмами палять свічки, люблять булочки з корицею і лакричні палички, їздять на велосипедах і обожнюють мінімалізм. Вони — скандинави, принаймні такими ми їх знаємо з медійної версії.

Але що, як у цього є і зворотний бік? Що, як жителі нордичних країн також закидаються антидепресантами, вірять в ельфів, платять здирницькі податки, терплять жахливу погоду й не будують амбітних планів? Усе це також про скандинавів — але таких, якими ми їх не знаємо.

Людство важко переживає пандемії, війни, депресії, однак період, що настає після кожного такого потрясіння, зазвичай стає набагато продуктивнішим за попередні. Дуже хочеться вірити, що й ми незабаром, пробудивши свої духовні та фізичні сили, зможемо перемогти пандемію та перейти від кризи до нових можливостей. Щоправда, задля їх досягнення потрібно докласти чимало зусиль. Скотт Гелловей на сторінках своєї книги вирізняє та узагальнює низку проблем, спричинених пандемією COVID-19, і розмірковує, чи під силу сучасному по колінню винести тягар посткоронного світу.

Південна Корея стала взірцем «пізньої індустріалізації»: не маючи досвіду в інноваціях, вона перетворила навчання у країн-інноваторів на національну ідею. Уряд свідомо обмежив використання зовнішньої допомоги на купівлю іноземних технологій, новітнього обладнання та цілих заводів «під ключ». Щоб зберегти підтримку держави, корейські компанії мали увійти в галузі машинобудування, суднобудування, електроніки та металургії, хоча раніше займалися пошиттям одягу й очищенням рису. Зусилля себе виправдали, і Корея сама стала інноватором, указуючи шлях для інших країн.

До книги Григорія Сковороди (1722–1794) «Сад божественних пісень» увійшов однойменний цикл його поезій, збірка байок «Басни Харьковскія» та низка окремих оригінальних творів, зокрема латиномовна поезія, а також переклади митця. Сковорода-поет звертався переважно до тих мотивів, які були найбільш популярні в метафізичній ліриці українського бароко. Його «Сад» проріс «із зерен священного писання», але основним змістом циклу стали природа, людина, її думки й почуття. Твори великого українського поета й філософа за його життя ніколи не друкувалися. Мова сковородинських творів барвиста, сповнена фразеологізмів.

Видання здійснене в належному академічному форматі й стане цінним джерелом для всіх, хто вивчає творчість Сковороди.

Крихітної вірусної частинки достатньо, щоб поставити світ на коліна. Закрити кордони, «злити» мільярди доларів, убити десятки тисяч людей, а на мільярди — нагнати паніку. Це наші вчорашні реалії. Якими ж будуть завтрашні і що чекає на людство в постпандемічний час? Чи можна вважати поширення Covid 19 помстою природи? Чому Південній Кореї і Тайваню вдалося швидко приборкати поширення коронавірусу? Як Меркель відмовилася від локдауну? Яких експертів слухати, а від яких триматися подалі? Як реагувати на невігластво політиків? Чи стане побічним ефектом Covid19 початок другої холодної війни?

Велике ілюстроване подарункове видання найвідомішого трактату про ведення війн!

Кожен у житті неминуче має «воювати»: звільняти собі місце під сонцем, долати власні страхи, сперечатися з начальством, боротися з конкурентами й суперниками. Найчастіше від того, чи здобудемо ми перемогу, залежить не тільки добробут, але й життя. Перед вами один з найвідоміших трактатів всіх часів про війну й тактику військових дій, який є путівником для багатьох відомих воєначальників і політиків. Поради стародавнього полководця не втратили своєї актуальності й сьогодні, тому що вчать нас приймати рішення й домагатися обраних цілей. Ця книга навчить вас перемагати незалежно від того, у чому саме ви хочете досягти успіху – у бізнесі, спорті або політиці!

Нікколо Мак'яве́ллі (1469–1527) — видатний італійський політичний діяч і мислитель, який розкрив закономірності суспільно-політичних явищ, з'ясував чому одна форма держави змінюється на іншу, визначив найкращу з форм державного устрою і розглянув співвідношення влади правителя і народу. Фахівці завважують, що історична заслуга Нікколо Мак'яве́ллі  — погляд на державу як на природне утворення, що досягається на основі домовленості людей в інтересах захисту й цілісності країни. Серед форм правління він віддавав перевагу республіці, бо вона найбільше відповідає вимогам рівності й свободи, а тиранію, олігархію та охлократію вважав спотворенням.

Платона (427—347 рр. до н. е.) вважають не тільки філософом, але й великим письменником античності. Найбільш він прославився як майстер діалогу. У видання ввійшли вибрані діалоги, а також монологічний твір «Апологія Сократа». Розмову в більшості діалогів веде вчитель Платона Сократ, який невимушено приводить співбесідників до глибоких філософських висновків і водночас надає читачеві можливість самостійного пошуку істини…

Яким є вплив Facebook на світ і на світову політику та бізнес? Як за його допомогою можна маніпулювати людською думкою і впливати на результати виборів, на систему охорони здоров’я, приватність та інновації?

«Зафейсбучені» – бестселер The New York Times, книжка відомого венчурного капіталіста, одного з перших інвесторів Facebook і раннього наставника Марка Закерберґа Роджера Макнамі, розповідає про небезпечні наслідки діяльності таких платформ як ця всесвітньо відома соцмережа.

Автор відкриває всю правду про сучасні технології, завдяки яким найпопулярніші соцмережі маніпулюють увагою, шкодять невинним людям чи країнам. Він розповідає про загрозу для демократії через технічні та бізнес-рішення власників соцмереж, а також роздумує над тим, як знайти вихід з цієї кризи.

Видатний філософ Роджер Скрутон веде читачів від початків консерватизму як політичної філософії у XVI столітті до сьогодення та показує, що консервативне мислення зіграло важливу роль в інтелектуальній історії Заходу.

Ба більше, без таких консерваторів як, зокрема, Едмунд Берк, віконт де Шатобріан, Томас Стернз Еліот, Фрідріх Гаєк та Хосе Ортега-і-Гассет Західна цивілізація ніколи не стала б тим поєднанням свободи та відповідальності, який донедавна забезпечував її успіх.

У цій книзі відомий чеський інтелектуал Станіслав Комарек міркує про загальну кризу, до якої наблизилося європейське суспільство і яка залишається непоміченою, «маскуючись» під кризу фінансову і демографічну. Автор аналізує роль традиційної релігії, витісненої релігією економічного зростання, добробуту і споживання, що ґрунтується на дедалі глибшому індивідуалізмі – як і небачений спад народжуваності. Травми, завдані Європі Другою світовою війною, призвели до постання піклувальної держави, яка виховує інфантильних і слухняних громадян, нездатності чинити опір, запровадження орвеллівської «мови політкоректності» тощо. Розглянуто історичне коріння демократії і причини падіння її ефективності у наш час. Автор порівнює «шлях до вгасання», яким прямує західне суспільство, із життєздатнішими системами функціонування ісламського світу та Китаю, що вже починають «тиху колонізацію» Європи, – і наостанок змальовує кілька можливих сценаріїв її розвитку. Як і всі книжки професора Комарека, зокрема й «Чоловік як еволюційна інновація?» (в українському перекладі – «Апріорі», 2018), «Європа на роздоріжжі» написана у неповторному «комареківському» стилі – легкому, дещо провокативному, сповненому гумору та іронії.

Протягом усієї політичної практики існує безліч прикладів, коли внутрішній військовий конфлікт ставав причиною глобальних змін, які зачіпали цілий регіон, країну, а то й увесь світ. Проте після анексії Криму та окупації частини Донбасу Україна також опинилася серед країн, де триває неоголошена війна. У пошуках рішень для нашої держави Наталя Іщенко – заступник директора Інституту світової політики, відома журналістка, медіа-експерт, лауреат Премії імені Джеймса Мейса – об’єднала експертів з міжнародної політики та національної безпеки, які разом розглянули світовий досвід розв’язання збройних конфліктів.

Яке уявлення про спільне майбутнє може стати основою для консенсусної підтримки сторін конфлікту та одночасно отримати схвалення громадян України? Що для його подальшого втілення потрібно зробити усім сторонам? Відповіді на ці болючі, хвилюючі й, на жаль, злободенні для українців питання містяться в цій книжці.

Книжка вибраних творів Франческо Петрарки відкриє читачеві нову іпостась знаного італійського гуманіста доби Ренесансу — філософа й полеміста. До видання увійшли книги роздумів про усамітнений спосіб життя, незнання й неуцтво, що запанувало світом, та гострий полемічний твір-напад проти лікаря, який лікував батька письменника. Тексти перекладів доповнює розвідка про петрарківські мотиви у творчості Ігоря Качуровського, відомого дослідника й перекладача творів італійського поета, подана також бібліографія видань і перекладів творів Петрарки.

Для широкого кола читачів, шанувальників філософської думки, ренесансної літератури і творчості італійського гуманіста.

«Не для світу цього», — можна сказати про мозок людини. Так, наш складний і багатогранний мозок формувався не для сучасної цифрової епохи зі смартфонами та планшетами. Не для середовища, де вдосталь їжі й мізерні шанси стати обідом хижака. І навіть не для світу, де відчайдушно прагнуть щастя. Мозок розвивався в умовах, де на першому місці було виживання (який сенс робити людину щасливішою, якщо завтра її з’їсть гепард?). Він винагороджував людину дофаміном за калорійну й солодку їжу, що насичує і рятує від голоду. Але часи змінилися, а мозок лишився таким самим.

Інфекційні захворювання є однією з найбільш смертоносних та найбільш імовірних причин занепаду людства. Бо ми теоретично здатні вплинути на такі ризики як можливість термоядерної війни чи зміна клімату; а ось поява нових вірусів і бактерій, які постійно еволюціонують швидше за нашу імунну систему, людині непідвладна. Проте, не поспішайте впадати у відчай: наслідки нових інфекційних хвороб можна звести до мінімуму, якщо знати, як до них підготуватися та як їх правильно досліджувати.

Лікар-епідеміолог Майкл Остергольм вже понад 45 років бореться з новими викликами в сфері епідеміології. Це його телефон розривається від запитів щоразу, як тільки виникає нова недуга. І він невтомно, з ретельністю слідчого, який ніби викриває місця злочину мікробів, шукає відповіді, здатні врятувати увесь світ.

У цій книзі, написаній за допомогою автора Марка Олшейкера, Остергольм розповість і вам, як проходили перші дослідження ВІЛ/СНІД, SARS, гарячки Ебола та інших. А в передмові 2020 року зазначить, чому COVID-19 навряд чи вдасться найближчим часом зупинити, і це не найстрашніша новина - більш масштабні пандемії чекають попереду. Та до жахливих наслідків ще не пізно підготуватися. Поки що.

У цій блискучій і натхненній книжці зібрано тексти, що раніше не були опубліковані. Автор порушує важливі питання сьогодення: небезпека, яку становлять для відкритого суспільства інструменти контролю, створені штучним інтелектом; причини трагедії Європейського Союзу; політика доброчинності; Центральноєвропейський університет як осередок академічної свободи; теорія рефлексивності фінансових ринків та її політичні наслідки. Свобода, демократія, верховенство закону, прав людини і соціальної справедливості, які декларує та дієво підтримує Джордж Сорос, трансформуються в заклик до боротьби за ідеали відкритого суспільства.

Що спільного між початком коронавірусу й Чорнобильською катастрофою? Вони почалися з брехні. У 1986 році радянська влада приховала серйозність небезпеки, а на початку 2020-го те саме зробили китайці. Як це вплинуло на людство? «Сірий носоріг» став «чорним лебедем». Але ця книжка — не чергова спроба знайти винного. Вона про значно більше і глибше: як виникають лиха, чи можна їх передбачити, що робити, коли небезпека стає неминучою. Чому Тайваню й Південній Кореї вдалося, а США і Британії — не зовсім? Як нашкодила одночасна «інфодемія» фейкових новин і теорій змови? Чому катастрофа оголює суспільні проблеми й робить одні суспільства крихкими, а інші — навпаки сильнішими? Як подано апокаліпсис у різних релігіях і чи варто його боятися? Про це та інше розповідає відомий історик.

Дмитро Донцов (1883 – 1973) – видатний український мислитель і публіцист ХХ сторіччя. Через заборону його імені ми тривалий час не мали змоги запізнатися з його творами. А тим часом думки і погляди Д. Донцова мали велетенський вплив на сучасників, особливо на молодь,  і відіграли визначну роль за доби національно-визвольної боротьби за незалежність України. Багато його думок не втратили злободенності і залишаються актуальними й тепер.

До видання “Культурологія” увійшли твори Дмитра Донцова, які великою мірою визначили історію та розвиток політичних ідей в Україні.

Чи може економічна теорія допомогти бідним країнам збудувати потужну економіку? Фрідріх Ліст вважає, що вона зобов’язана це робити, інакше теорія не має сенсу. У книзі «Національна система політичної економії» автор дослідив майже тисячолітній період західної цивілізації: від звитяг Венеції, Генуї та Флоренції до світової могутності Британської імперії та перших кроків США, що кинули виклик британцям.

Ліст доводить: сильні країни впроваджували схожу економічну політику, яку можна повторити та масштабувати. Як німецький патріот він пропонує у книзі план заходів для економічного відродження Німеччини, а як державний діяч — ініціює створення Німецького торговельно-промислового союзу.

Якими чоловіки бачать себе і якими їх бачать інші, чого від них сподіваються і вимагають, за що засуджують і карають, як це позначається на можливостях самореалізації в суспільстві та загальній якості життя, як історично розвивалися уявлення про маскулінність і чому нині можемо говорити про кризу маскулінності — Тамара Марценюк пропонує відповіді на ці та багато інших запитань, спираючись на широку джерельну основу та власну дослідницьку роботу. Попри строгу систему викладу та численні посилання — як на академічні праці, так і на приклади з масової культури, зокрема список фільмів, рекомендованих до перегляду, — це не підручник, а радше захопливий довідник, що допоможе зорієнтуватися тим, для кого ця тема нова, і впорядкувати свої знання читачам і читачкам, які цікавляться питаннями гендеру.

Теокріт (бл. 310 р. — бл. 240 р. до Р.Х.) — один із найславетніших ліриків Давньої Греції доби раннього еллінізму, основоположник жанру ідилії. Уйого поезіях тонко й правдиво відображено життя простих людей, передусім пастухів, їхні почуття, переживання, які дивовижно гармоніюють з природою. Чари музики, краса природи, принади кохання – домінантні теми ідилій та епіграм Теокріта, талановитого майстра поетичної мініатюри. Увесь творчий доробок Теокріта вперше в Україні виходить окремим виданням.

Від автора міжнародного бестселра "Людство. Стисло про те, як ми все про**али"!

Це книга про ПРАВДУ - і про всі винахідливі способи в історії, якими людству вдавалося її уникати.Кажуть, ми живемо в епоху пост правди. Президент США відверто бреше кожен божий день (а може, просто не знає, де правда, і не бажає розбиратися). Інтернет перетворив наше щоденне життя на поле бою фейків. Люди більше не довіряють експертам.

Але чи існувала колись насправді золота епоха правдомовства? Як редактор провідної незалежної британської фактчекінгової організації, Том Філліпс щодня стикається з повною нісенітницею. У книзі він кумедно розповідає про те, як усю нашу історію люди брешуть один одному - і собі теж - та ставить важливе питання: як може людство наблизитись до правдивішого майбутнього?

Дотепне, кмітливе і безжалісно правдиве дослідження людської здатності казати неправду, безсоромно брехати, а також феєрично п**здіти.

"Ви - обманщик, пустобріх, і майже напевне маєте сотні хибних уявлень, значних і незначних, про світ, у якому живете. Однак ви не мусите почуватися через це винним, тому що - і це важливо - всі навколо вас такі самі. І я, якщо вже керуватися абсолютною чесністю, також".

Італійський політик, філософ, історик, письменник, поет і комедіограф Нікколо Мак’явеллі (1469—1527) особливої слави зажив своїм знаменитим твором «Державець» (1513), в якому він зробив спробу сформулювати загальні закони політичного життя, викласти суть «ремесла політика», а також визначити роль і місце державця в Європі та Італії ХVІ століття. У наші дні ці питання набули надзвичайної гостроти та актуальності.

Також до видання увійшла «Історія Флоренції» (1520—1526) Н. Мак'явеллі, опублікована вже після його смерті (1532), в якій відтворено історію міста від Давнього Риму до смерті Лоренцо Медічі у 1492 році.

«Держава» Платона є одним із найцікавіших і найоригінальніших творів давньогрецького мислителя. Обґрунтовуючи свою модель політичного устрою, Платон вимальовує картину ідеальної держави, у якій торжествують ідеї Добра й Справедливості, ліквідовано приватну власність, створено найдоцільнішу систему виховання й навчання, проголошено рівність чоловіків і жінок, а владу у ній обіймають справжні філософи. Кожний за своїми здібностями у такій державі повинен займатися своєю справою, досконало володіючи своїм мистецтвом. Написана у 77–60 рр. IV ст. до н. е., вона й до сьогодні є натхненням до наукового пошуку й джерелом державотворчих ідей.

"Національна доктрина" - це стратегія будівництва нації, республіки і держави. Як і кожна стратегія, вона передбачає чітку постановку мети, реальний погляд на існуючий стан речей, осмислення попереднього досвіду та інноваційні пропозиції, що дозволяють розв'язати задавнені проблеми і нерозв'язані суперечності національного становлення. Пропонована доктрина - це лише пошук істини і запрошення до дискусії. Але тієї дискусії, яка має завершитися спільним розумінням, спільним рішенням і спільною дією.

Своєю новою книгою філософ і політолог Максим Розумний підбиває підсумки тридцятирічного будівництва української державності, ліберальних реформ та пошуку національної ідентичності. У стислому вигляді представ-лені аналітичні висновки про витоки нинішнього кризового стану держави, а також представлене авторське бачення переходу від розпаду і деградації до творення і розвитку.