Замовлення тимчасово не приймаємо.
Колись Пол Паркер проміняв свою дружину Вероніку на багату молоду француженку. Він так вирішив. І цей крок, здається, змінив не тільки його власне життя… Після тривалої важкої хвороби він зібрав всю свою родину, щоб оголосити останню волю й сказати важливі слова своїм дітям. Кожному з них — трьом донькам і єдиному сину — він приготував особливі дарунки, які в майбутньому мають допомогти їм досягти власного щастя. Пол хоче виправдати себе, свої помилки, тому він щедрий на багаті подарунки, які діти отримають у спадок. Але найбільший сюрприз він приготував для своєї колишньої дружини Вероніки…
Ласкаво просимо у світ типової матусі! Чоловік в постійних екзотичних відрядженнях, син не відлипає від гаджетів, дочка мріє стати зіркою Інстаграма і розбагатіти, навчаючи весь світ стилю. Мама щосили намагається зберегти шлюб і родину в будинку, де діти і цвіль абсолютно відбилися від рук, а допомагати їй готовий лише вірний і благородний тер'єр.
На додачу у мами новий челендж — робота мрії в крутому IT-стартапі, де до працюючих матусь ставляться не дуже. Чи впорається вона? Мама пише щоденник про те, що хвилює будь-яку маму: як складно виховувати дітей і зберігати родину, не бути "тільки мамою" і не втрачати почуття гумору навіть у найважчі моменти, адже життя надто коротке, щоб сприймати його всерйоз.
Чому матуся хоче напитися? Тому що кожного дня на неї чекає нове випробування: двоє чудових дітлахів часом перетворюються на чортяк, затишний будинок — на вирву від бомби, коханий чоловік за будь-якої нагоди тікає з хати… додайте до цього пришелепкуватих родичів і кодло ідеальних мамць зі школи — як тут не з’їхати з глузду? Незламна матуся з неперевершеним почуттям гумору іноді укріплює бойовий дух міцним слівцем і не менш міцними напоями. не закликаємо брати її за приклад, але читати обов’язково, адже сміятися корисно для здоров’я!
Книжки Джилл Сімс, що увійшли в серію «Щоденник виснаженої мами»: «Чому матуся хоче напитися», «Чому матуся часто матіркує» та «Чому матусю все дістало» — бестселери Sunday Times, а видання, що зараз перед вами, до того ж здобуло премію British Book Awards у номінації «Книжковий дебют року» (2017).
«Свято, яке завжди з тобою» — легендарна книжка Ернеста Гемінґвея, що відтворює яскравий образ післявоєнного Парижа 20-х років ХХ століття.
1956 року письменник знайшов валізу, яку залишив у підвалі готелю «Ріц» у Парижі багато років тому. У валізі був блокнот із нотатками про його молоді роки і паризьке життя. З тих записів народилася книжка, яка побачила світ уже після смерті автора. З нею читач занурюється у неповторну атмосферу затишних паризьких кафе, відчуває гомін вуличок і тишу музеїв та художніх виставок, гамір і азарт кінних перегонів, смаки та запахи і дух нестримної творчості одного з найкращих американських письменників XX століття.
Панні д’Альбрехт було п’ятнадцять, її сáме покидало дитинство. Пан де Рамон став їй учителем, і наставником, і коханцем. Вона ще мало що відала про світ дійсний і про світ чуттєвий, він уже знавав багато країн, берегів і жінок. Він якось сказав їй, що усякі дискусії між чоловіком і жінкою — лише вистава, танець заради оволодіння тілом. Вона ж у тім танці спізнала ту незбагненну цінність матерії, з якої сотворений інший. Увесь цей чуттєво-інтелектуальний роман — це танець живих душ у живих тілах під музику кохання і пристрасті, у ритмах сумніву і певності, поступливості і впертості, відвертості і замкнутості. І все це — у Франції, у столітті десь так ХVII–ХVIII. Тож роман цей — ще й нагода підглянути: як же тоді і там любилося та говорилося про любов.
Ірландське селище десь в околицях Лімерика після економічної кризи 2008 року. Забудовник-аферист утік, полишивши недобудований мікрорайон і зневірених будівельників без платні й перспектив. Безробіття, безгрошів’я породжують напругу, загострюють задавнені конфлікти, витягують із забуття старі обрáзи й жалі, зрештою призводять до насильства. Тут 21 персонаж і його внутрішній монолог, його правда. Це живі голоси сучасної Ірландії, її глибинки — і географічної, і психічної. Це жива мова — неправильна, зухвала, лайлива, цинічна і щира водночас, мова старих і малих, відчайдушних і безпорадних, убогих і заможних. І символом колективного болю стає облущене залізне серце на скрипучих воротях старого дому.
Вогнем вогонь же може загаситись,
одну печаль поменшує ж бо друга.
Чарлі не був одним з тих, хто цитував Шекспіра й зачитувався «Королем Ліром». Проте якби він колись мав нагоду, то неодмінно подякував би драматургові. За що? За ту зустріч із Френ. Випадковий діалог та запрошення взяти участь в аматорській виставі «Ромео і Джульєтта». Чарлі був абсолютно байдужий до театру. Але не до Френ. Тож як він міг відмовити їй? І закрутилося, неначе у Шекспіра: пристрасті на сцені й почуття поза грою, романтичні зустрічі під балконом у світлі всезнаючого місяця. Це саме воно — перше кохання, таке солодке і щемке. Здається, що все це назавжди. Та, може, лише здається?..
Сара Вінман пише меланхолійну прозу. Її герої знаходять надію і любов у повсякденності, у коротких миттєвостях, з яких і складається життя. У цьому романі читач знайде і радість, і душевний біль, і любов у різних її виявах. Та байдуже, яку форму набирає любов, якщо вона справжня. Тож це проста, але завжди складна розповідь про становлення особистості, про вміння дарувати кохання, про вибір, який ми робимо щодня.
Чи можливо, щоб поетичний хист розвивався і процвітав за епохи терору? Чи можливо кохати в тоталітарній країні й не зректися себе? Чи можливо так патологічно себе любити, щоб хотіти померти?
Головний герой твору Яромил змалечку марить славою й упевнений у власній геніальності. Проте він не здатний опиратися ані життєвим обставинам, ані спекатися нав’язливої материної опіки…
Як у більшості творів Мілана Кундери, в романі «Життя деінде» прекрасне щільно переплітається з потворним, трагічне перетворюється на комічне, а високі почуття проростають цинічними зрадами.
• Від автора романтичних бестселерів
• Перекладено 49 мовами
Можливо, ви вважатимете мене божевільним, однак покійний батько розмовляє зі мною. Я бачу його привид, і це не галюцинації. Усе ще не вірите? Я теж гадав, що з’їхав з глузду. Батьків привид з’явився з дивним проханням: допомогти йому віднайти спокій по той бік життя. Для цього я маю викрасти прах його коханої Камілли, яку навіть не знаю, щоб поєднати їх назавжди.
Виявляється, навіть там, де вже немає нічого, залишається місце для любові. І це дуже романтично, але на все це я маю лише три дні. І місію, що здається цілком нездійсненною.
Ти не маєш права читати, писати і бігати вранці. Тобі не можна працювати, володіти якою-небудь річчю і прагнути чогось. Тобі заборонено любити. Бо ти – Служниця…
У Республіці Гілеад повноцінні права мають лише Командори та їхні Дружини, у яких є право вибирати коханок для своїх чоловіків. Мета — народження дітей. До цього здатна тільки кожна сота жінка в Гілеаді. Їх, Служниць, збирають по всій країні, а потім вони проходять курс підготовки, аби бути гідними виносити дитя офіцера.
Одна зі Служниць — Джун. Колись вона мала коханого чоловіка і доньку. А тепер сенс її життя — підкорятися законам Гілеаду… Проте Джун не така, як усі. Жінка розуміє, що відбувається, вона хоче втекти і ще здатна любити…
«Музей безумовної капітуляції» – один із найвідоміших романів Дубравки Уґрешич, пронизлива розповідь про еміграцію, в якій екзиль стає зручною лінзою для погляду на власну біографію та країну. Інтелектуалка найвищої проби, Дубравка Уґрешич конструює роман-колаж, що починається в берлінському зоопарку й закінчується в берлінському фітнес-центрі. Але поміж цими точками – наче в сімейному фотоальбомі – з’являються і зникають обличчя, проростає болісна туга за батьківщиною, розриваються бомби нової війни, а в автовідповідачі звучить сумний голос старенької мами, чиї риси з роками лірична героїня все частіше впізнає в собі. А разом з нею й читач починає віднаходити і згадувати у своїй біографії схожі паралелі й сюжети, раптово сам стає героєм власного автобіографічного роману. На такий ефект здатна тільки по-справжньому велика література.
Видання здійснене за підтримки Міністерства культури та медіа Республіки Хорватія, м. Заґреб.
У книжці подано два останні романи своєрідної трилогії. Автор яскраво висвітлив мізерність і нікчемність існування людини за умов сучасного суспільства, гостре чуття самотности й закритости обріїв, безглуздість державного патерналізму й розпачливі намагання зберегти свою ідентичність під лавиною знеособлення, — й це все в парадоксально-абсурдній формі, герой трилогії (дарма що виступає під різними іменами) спершу марно живе, позбавлений сенсу існування, потім марно намагається вмерти і, нарешті, марно намагається з’ясувати, хто він.
Він — знаменитий чоловік, він — легенда кіно. Його знають мільйони. Блиск софітів і аплодисменти — звичний супровід його життя. Крейґ не відразу помітив, коли й чому все це зникло. Швидкоплинні інтриги, дріб’язкові вчинки та компроміси, випадкові й невипадкові ігри із совістю — за цим усім талант і успіх чомусь відійшли на задній план. Настав час розбиратися з добром і злом, долати кризу середнього віку, пізнавати біль та прозріння — щоб або примиритися з реальним станом речей, або почати все із чистого аркуша.
У житті Доріс залишилися дві речі. Одна — її щотижнева розмова по скайпу з американською родичкою Дженні, інша — спогади, які вона записує, зазираючи у червоний записник, який отримала у подарунок від батька в дитинстві. Усі ці імена, які приходять і йдуть. Які розривають серце на шматки і змушують пролити сльози. Коханці та вороги… Записник — тоненька книжечка, де майже всі сторінки закреслені, але кожна з них відкриває нову пригоду.
«Червоний записник» — це історія, яка надихне читачів підсунути зручне крісло ближче до вогню, взяти до рук чашку какао і коробку серветок й отримати своє «хюґе» від читання.
Колюча, саркастична і водночас безжально чесна, стійка до змін і здатна до глибокого співпереживання, Олівія Кіттеридж є "втіленням життєвої сили"! Олівія намагається зрозуміти не лише саму себе та власне життя, а й усе, що відбувається в містечку Кросбі штату Мен. Їй зустрічаються різні люди: юнка, що намагається змиритися із втратою батька. Молода жінка, налаштована народжувати у комічно недоречній ситуації. Медсестра з її спогадами про таємну закоханість у старших класах. Юристка, збентежена неочікуваною спадщиною.
І в кожному з цих випадків неймовірна Олівія продовжує нас дивувати, зворушувати й надихати - як каже сама Страут, "нести тягар таємниці якомога невимушеніше".
Не через ностальгію, а заради лихого жарту, точніше, заради відплати, вирушає Людвік Ян на свою малу батьківщину, в невеличке моравське передмістя. Бо саме через невдалий жарт п’ятнадцять років тому все полетіло шкереберть: Людвіка зраджують товариші, його виключають із партії і університету й запроторюють у штрафний «чорний батальйон». Життя не зламало його, проте зробило одержимим помстою, яка врешті перетворюється на чистісінький фарс.
«Жарт» — хронологічно найперший роман культового письменника сучасності Мілана Кундери — сконструйований за принципом народної поліфонії, коли в хорі поєднано гармонійне звучання багатьох голосів.
«Місячне сяйво» — шедевр від лауреата Пулітцерівської премії Майкла Шебона: роман про правду та брехню, сімейні перекази, неймовірні пригоди і сили, що прагнуть нас принизити і знищити. Оповідач — юне «друге я» автора — вирушає в Окленд (Каліфорнія), щоби відвідати свого смертельно хворого діда, чиє ім’я в романі залишається неназваним. Роман розгортається як серія зізнань цієї сильної, мужньої, але замкненої людини, чия свідомість збуджена близькістю неминучої смерті й потужними анальгетиками. Це розповідь про божевілля, війну та її найтемніші сторони, секс, шлюб і жадання, екзистенційні сумніви і руйнівну силу сімейних таємниць. А ще про те, що біля витоків цілої низки космічних досягнень Америки ХХ століття стояла воістину демонічна особистість, чий шлях таємничим чином перетнувся зі шляхом дідуся оповідача.
«Нарешті» — завершальна частина історії про Патріка Мелроуза. На похороні Елінор зібралися всі: друзі, родичі, колишні коханці, давні вороги й випадкові знайомі. Що відчуває її син? Чи пробачив він їй? Можливо, зараз найкраща нагода зробити це. Під час служби й потім, у ресторані, Патрік аналізує своє життя й намагається відшукати в собі ознаки бажаного визволення від минулого. Едвард Сент-Обін так само гостро й іронічно препарує людські душі, показуючи читачеві не завжди найприємніше, але точно найважливіше.
Минуло сім років від смерті Джеррі — чоловіка Голлі. Завдяки його листам жінка знайшла в собі сили не зламатися і навіть зустріла нове кохання.
Тепер життя Голлі тече розмірено і спокійно — до того дня, коли члени клубу «P. S. Я кохаю тебе», натхненні листами Джеррі, просять її про допомогу. Учасники клубу — невиліковно хворі люди, які прагнуть залишити своїм рідним пам’ять про себе: листи, відеозвернення, подарунки… І саме Голлі, вважають вони, допоможе їм якнайкраще.
Так минуле Голлі оживає. Дивлячись на цих людей, жінка бачить Джеррі, і кожен лист викликає бурю емоцій та спогадів. Чи зламається Голлі, а чи стане ще сильнішою?
«Postscript» — зворушлива історія про минуле й майбутнє, горе й надію, життя і смерть — нікого не залишить байдужим.
Головним географічним топосом, у якому розгортається більшість подій книги Залці Ландман, є Східна Галичина й зокрема Жовква, рідне місто письменниці, а головним колективним персонажем – її найближче оточення: батько й мати, дідусі й бабусі, дядьки й тітки, кузени й кузини, друзі й знайомі. Саме вони є оповідачами або дійовими особами плетива нескінченних історій, які утворюють наративний простір цих спогадів. А поза тим тут діють також десятки інших персонажів – епізодичних і випадкових: польські поміщики, українські селяни, хасидські вундеррабі, австрійські гусари, російські козаки, єврейські комерсанти, орендарі, шинкарі, шадхени (шлюбні посередники), жебраки, міські божевільні, священики, черниці, няні й служниці тощо. Під пером швей- царської письменниці ще раз колоритно постає автентична панорама Східної Галичини початку 20 ст. – з усім своїм розмаїттям, буднями й святами, соціальними контрастами й історичними катаклізмами.
«Ріка» норвезького письменника, композитора і піаніста Кетіля Бйорнстада — чуттєвий і відвертий роман про несамовиту пристрасть до музики і відданість фаху. Іноді здається, що музика лине просто з-поміж рядків: Брамс і Джоні Мітчелл, Бетховен, Бах, Шопен. Свою індивідуальність у музиці і власне, унікальне звучання понад усе прагне віднайти й головний герой роману, вісімнадцятилітній Аксель Віндінґ. Здібний та амбітний піаніст готується до дебютного концерту. Він оплакує смерть своєї першої коханої Ані, а водночас розуміє, що його дуже приваблює Анина мама Маріанне. Страждання через втрату зближують юнака і зрілу жінку, та Акселю не дають спокою муки вибору й моральна дилема, яка наче підточує його зісередини. «Ріка» — продовження роману Кетіля Бйорнстада «До музики».
«Її величність кішка» – продовження роману Бернара Вербера «Завтра будуть коти». Письменник вкотре повертається до теми співжиття видів і філософських роздумів про три стовпи цивілізації: Гумор, Мистецтво та Любов, що їх його герої, люди і тварини, пізнають через захопливі пригоди. Вже знайома нам кішка Бастет безтурботно насолоджується життям у паризькому помешканні своєї «служниці» Наталі – адже саме так, на думку автора, коти сприймають своїх господарів. Одного разу все раптово змінюється після масового розстрілу в будинку навпроти. У місті все частіше стаються сутички між людьми, всю планету охоплює хаос, з восьми мільярдів людського населення Землі виживає лише один. Міста захоплюють щурі, витісняючи людей, котів, собак та інших тварин у гори, віддалені місцини та на маленькі острівці. Усім видам загрожує знищення, орда щурів на чолі з головнокомандувачем Тамерланом, що має доступ до людських знань і технологій, змітає все на своєму шляху. Доля людства опиняється в руках невеликої групи котів і людей на чолі з Бастет. Владна кішка намагається знайти загальне порозуміння і примирити між собою всі види. Та чи справдяться її сподівання?..
Добірка оповідань молодої шотландської авторки Елен Макклорі занурює читача в міфічні історії, мережані темрявою та світлом, прихованими людськими страхами та складними долями. «Безладдя і смерть» через жах і відразу провадить читача до відкриття його власних темних закутків, лікуючи та відтіняючи його внутрішні суперечності.
Дрібні містечка творять свою особливу міфологію, багато і яскраву. Авторові повісті вдалося вихопити такий міф про короткотривале існування леґендарної кнайпи на околиці його рідної Ґелниці у провінційній Словаччині та переповісти історію так несподівано й цікаво, що годі відірватися від читання. Трохи сатири, трохи пияцької бувальщини, а трохи соціальних негараздів складають долю загубленого в собі головного персонажа.
Між Сабріною та Донованом, головними героями дилогії Лорелін Пейдж, знов розгорілися пристрасті. Вони без зупину з’ясовують стосунки, обурюються, кохаються, сваряться, примирюються, знов кохаються… На шляху одне до одного їм час від часу заважають люди, таємниці і навіть тіні минулого. Чуттєва, просякнута еротикою розповідь на вічну тему, яка хвилює всіх.
Уперше Сабріна Лінд закохалася у сімнадцять. Вестон Кінг був однокурсником, мажором і повісою. Та всі карти сплутав асистент викладача Донован Кінкейд. З острахом і замиранням серця юна дівчина спостерігатиме за народженням всередині неї жінки. І все ж найцікавіше відбудеться за десять років, коли ця гаряченька трійця збереться знов. Неймовірно відверта проза, повна цікавих спостережень за одвічною боротьбою між жінкою і чоловіком та потаємних мрій про справжнє кохання.
В Аравійській пустелі біля затяжного довгобуду майбутнього міста Алан Клей, не найуспішніший підприємець, чекає на призначену зустріч із королем саудитів, щоби продемонструвати йому передову голографічну технологію та укласти вигідний контракт. Алан терплячий і в очікуванні намагається осягнути світ, у якому живе і який різко змінився за останні десятиріччя. Тут ніщо більше не має значення — лише вигода і дешевизна. Тут більше не важливі дружба, доброта, гідність — тільки комфорт. Це світ, у якому для Алана надто мало шансів,— тому що завжди знайдуться ті, хто молодші, успішніші, нахабніші… Дейв Еґґерс буквально увірвався в перші лави сучасних американських письменників. Його називають спадкоємцем Д. Селінджера, і кожен його роман — воістину подія і для літератури, і для читача.
Патрік подолав наркотичну залежність, одружився і зажив життям цілком нормальної людини. Він виховує двох синів і над усе прагне вберегти їх від жахіть власного дитинства. Але чи може доросла людина позбавитись привидів минулого? Чи вистачить його дружині сил на ще одну вередливу дитину, якою є Патрік? Чи вистачить самому Патрікові синівської любові, щоб прийняти рішення своєї матері? У цьому романі герої, попри власний вік і позірний життєвий досвід, продовжують шукати себе, намагаючись відокремити власне «я» від дитячих травм, помилок батьків, неправильних рішень, соціального тиску і шкідливих звичок. Втім, може, це і є їхнє справжнє «я»?
Рейчел Чу — американка китайського походження, професорка економіки в Нью-Йоркському університеті. Її хлопець Нік — професор історії в цьому ж університеті, а сам із Сингапуру. Вони кохають одне одного, і Нік пропонує Рейчел разом провести літню відпустку на його батьківщині. Ще й привід чудовий — весілля найкращого друга. Рейчел погоджується, навіть не підозрюючи, що на неї чекає. Виявляється, Нікова родина дуже, ні, шалено багата. Дівчина потрапляє в закриту спільноту, де статки обчислюються мільярдами, а коло спілкування становлять найвпливовіші особи Азії. Ці люди не люблять пускати у своє життя незнайомців, непокоячись за родинні гроші та репутацію. І можуть перетворити життя чужинця на пекло. Чи готова до такого Рейчел і чи вистачить їй сил протистояти шаленим родичам Ніка?
Бестселер «P.S. Я кохаю тебе» — сучасна історія про те, як любов перемагає смерть. Втративши коханого чоловіка, тридцятирічна Голлі Кеннеді впадає у відчай, перестає виходити з дому та спілкуватися з людьми. І раптом отримує поштою пакет з листами: розпечатувати їх можна лише по одному на місяць, а написані вони її чоловіком, розлука з яким приносить такі страждання. Першого числа кожного місяця Голлі розпечатує наступний конверт і, дотримуючись настанов коханого Джеррі, робить ще один крок, який повертає її до життя.
Роман Річардаса Ґавяліса «Вільнюський покер» — це переломний твір у литовському красному письменстві. Писаний «у шухлядку» в 1979–1987 роках, виданий у листопаді 1989 року, одразу після падіння Берлінського муру, він ознаменував інакшу — самостійну й незалежну — літературу, що дивилася на світ критично та з іронією.
Це заплутана за своєю структурою оповідь на зразок знаменитого фільму «Расьомон» японського режисера Акіри Куросави. Тут у чотирьох різних версіях подій розкривається контрольоване всюдисущою тоталітарною системою вільнюське життя у кінці 70-х — на початку 80-х років ХХ століття, у сірі часи правління Леоніда — у творі Лярвоніда — Брежнєва. У романі на читача чекає не лише детективна інтрига в дусі «хто це зробив», просякнута підозрілістю атмосфера чи похмуро-сіра повсякденність, але й своєрідна підкладка роману — метафори пізнього радянського періоду, які прославили Р. Ґавяліса і якими концептуально пронизано весь твір: коначі, Вони, homo sovieticus, homo lituanicus, табір.
Шановному читачеві, що бере в руки український переклад «Вільнюського покеру», залишається тільки нагадати слова самого Річардаса Ґавяліса: «Ця книжка не призначена для тих, хто в літературі шукає розваги та приємного відпочинку».
Дія роману відбувається в багатих кварталах сучасного Парижа. У фешенебельному будинку під одним дахом проживають люди, яких розділяє інтелектуальна, ментальна і майнова прірва: самотня консьєржка, яка, захоплюється романами Толстого, дівчинка-підліток, яка готова померти через байдужість близьких, багатий японець, який не знаходить однодумців серед аристократів.
Але іноді стаються дива: після довгих років ненависті до світу й мовчазних тріумфів самотнього духу може з’явитися той, хто розгледить елегантність колючої їжачихи, оцінить її неповторний стиль і ніжну іронічну душу. Та чи кожен готовий до неймовірної зустрічі, яка буває лише раз у житті?
Книжка – світовий бестселер.
Цю родинну сагу (за величчю гідну епічності «Іліади» й «Одисеї») один із п’яти братів Данбарів наклацав на старезній друкарській машинці, яка колись належала Убивці. Однак Убивця не завжди був Убивцею. А згодом виявиться, що він узагалі ніякий не Убивця. На тлі втечі з-за Залізної завіси далеко за океан і під звуки піаніно й гекзаметрів Гомера через пересохлу ріку Аману Майкл Данбар заміряється спорудити міст. На допомогу йому викликається лише один з п’яти хлопаків, які люто його ненавидять незбагненно чому. І неймовірними зусиллями батька й сина серед австралійських евкаліптів і рівнин (мов з-під тесала Мікелянджело) постає міст, що красою скидається на Пон-дю-Ґар. От тільки до чого в цій історії скелет змії, кінні перегони та мул на прізвисько Ахіллес?
Він, головний герой, — відомий польський математик, нарцистичний професор, що поставив роботу на перше місце й постійно легковажив почуттями людей, які його любили. Та про це можна дізнатися тільки після розкручування своєрідної спіралі — стисненої пам’яті, що поступово повертається до Нього в лікарні.
Він згадує не тільки свій останній день перед утратою свідомості на залізничному вокзалі нідерландського містечка Апельдоорн, а й найголовніші моменти всього життя. Його доглядальниця Лауренція каже, що поки Він був у комі до Нього приходили різні жінки: донька, колишні знайомі, коханки. Вони подовгу сиділи біля Його ліжка, говорили до Нього й навіть плакали. Не приходила лише Вона.
Він починає згадувати всіх, з ким довелося перетнутися в житті. І поступово розуміє, що був сконцентрований тільки на собі, а через це страждали всі близькі Йому люди. Чи стане це усвідомлення пробудженням для Його душі й тіла? Чи, може, вже запізно?
«Позаду вокзалу» – друга книга з ґраубюнденської трилогії Арно Каменіша, в якій автор описує швейцарське гірське село, де він народився й виріс, де провів свої молодші роки. Оповідь у романі ведеться від малого хлопця, дітвака, який по-особливому сприймає світ довкола – село у вузькій долині між високими горами, горян, їхній побут, стосунки поміж ними.
Книга написана літературною німецькою мовою з вкрапленням швейцарського та сурсільванського діалектів, що робить текст особливо живим та автентичним.
«Сец Нер» – перша книга з ґраубюнденської трилогії Арно Каменіша про життя на сурсільванській полонині коло підніжжя гори Сец Нер. Це – короткі оповідки про світ ватагів, бовгарів, пастухів. Про їхні полонинські обов’язки та чіткий розподіл праці між ними. Та про найбільший полонинський скарб – будз полонинський.
Книга написана літературною німецькою мовою з вкрапленням сурсільванського діалекту ретороманської мови, що надає текстам особливого ритму та звучання.
«Усе допито» – третя книга з ґраубюнденської трилогії Арно Каменіша, в якій автор оповідає про сільську кнайпу «Гельвеція», де за завсідницьким столом сидять горяни й набуваються. Це – їхні прощальні набутки перед закриттям віковічної «Гельвеції». Усе закінчується. Однак, поки ще є хтось, хто розповідає, останній келих не допито.
У цій книзі багато діалогів, прямої мови, живих бесід горян, приправлених влучними жартами, дотепами, тонким гумором та іронією, що робить оповідь особливо жвавою й ритмічною.
Книга написана літературною німецькою мовою зі введенням у текст сурсільванського діалекту, що надає книзі ще більшої харизми.
Карли просто з'явилися. Блукаючи Нью-Йорком о третій ночі, молода дизайнерка Ейпріл Мей натикається на гігантську статую. Захоплені її масштабом та детальною пропрацьованістю, Ейпріл та її друг Енді знімають про неї відео - і ще до ранку воно набирає мільйони переглядів. Карли з'явилися у десятках міст по всьому світу - від Пекіна до Буенос-Айреса - а Ейпріл, як перша їх документаторка, опиняється в потужному коловороті світових медіа. Ейпріл вхопилася за можливість залишити свій слід в історії, але тепер їй доведеться розібратися з впливом своєї новоспеченої слави на власні особисті стосунки, безпеку та ідентичність. А людство чекає від Ейпріл відповіді не лише на питання, що таке ці Карли, але й чого вони від нас хочуть.
• «The Times» та «USA Today» рекомендують
• Письменниця, що задає тенденції сучасної романтичної прози
Наташа Маколей — успішна адвокатка. Щодня вона захищає права дітей, але у її власному житті — суцільна плутанина. Дивні стосунки з колишнім чоловіком та невизначені — з теперішнім другом, проблеми на роботі… Як дати лад цьому всьому?
Сара — онука талановитого вершника Анрі Лашапеля. Дідусь вклав у неї всі свої знання, що стосувалися коней та майстерності верхової їзди. Він бачив в онуці здійснення власної мрії. Проте зараз Сара залишилася сам на сам із викликами дорослого світу… Здається, для цього не було жодних передумов і все сталося зовсім випадково, та у непростий період життя кожної з героїнь їхні долі перетинаються. Доросла жінка та дівчинка-підліток — вони зустрілися, щоб врятувати одна одну…