Повість «Яромир» — захоплююча мандрівка у світ тисячолітньої давнини, коли Русь-Україна протистояла ординській навалі, як зараз протистоїть московській. Герой повісті — юний дружинник короля Данила Яромир, виходець з героїчної Бакоти на Дністрі, нащадок славних воїнів і характерників. У творі розкриваються сторінки зародження юнацького пластунського руху, школи виживання в екстремальних умовах. Зворушлива історія двох закоханих сердець — Яромира і Мирослави, які отримують благословення Роду Велетів.

Для найширшого кола читачів.

Початок XVI століття. Двох підлітків з подільського села викрадають татари. Після років поневірянь один з них опиняється у Нідерландах, що перебувають під владою імператора Карла V Габсбурга, де стверджується як мореплавець, митець та воїн. Інший високо зноситься при ватажкові середземноморських піратів, котрий служить турецькому султану Сулейману І. Жорстоке протистояння двох імперій руйнує мрії земляків та спрямовує обох до найвідомішої морської битви епохи, де, втративши усе, вони отримують натомість примарну надію повернутися додому...

Однієї ночі життя 12-річного Сайласа обернулося на кошмар: троє вершників забрали його батька. Хлопчина лишається сам на сам зі своїми тривогами. Хіба що поряд є Рукавиця, але він привид. Здається, життя поринуло в темряву. Та якось на порозі з’явився загадковий поні — і Сайлас сміливо вирішує покинути домівку й вирушити в небезпечну подорож. Дорога буде моторошною та сповненою перешкод, бо хлопець муситиме не тільки знайти батька, а й подивитися у вічі власним страхам. Це шлях дорослішання. Шлях, яким вестиме загадковий поні-провідник.

Аушвіц, 1943 рік.

Чотирнадцятирічна єврейка Діта Адлерова опиняється в сімейному блоці табору смерті. Біль, бруд, голод та розпач, але свої шрами в’язні табору змогли перетворити на броню. Діта дізнається про підпільну бібліотеку, створену в’язнями. Діта отримує завдання: приховувати від нацистів 8 видань, які вдалося зберегти для навчання малечі.

Якщо члени СС дізнаються про це, на кожного причетного чекає розправа.

Отримавши від Олега "Віщого" владу над русами, полянами, сіверянами й древлянами, князь Ігор зумів стати володарем Руси — держави, яка об'єднала ці та інші слов'янські племена в силу, здатну протистояти і Степу, й Бізантії, здійснювати походи на Каспій. За роки свого правління (912-945) він не допустив жодного вторгнення на Русь степовиків, двічі ходив на Царгород, змусивши Бізантію підписати Договір "Про мир і любов"... Проте для слов'янських племен він так і залишився захланним варягом, свідченням чому є його люта смерть в Іскоростені. Не менш лютою була й помста його дружини — Святої княгині Ольги.

Роман Леся Качковського "Ігор — володар Руси" охоплює не тільки останні роки княжіння першого Рюриковича на київському столі (941-945), а й період до повноліття Святослава, коли той перебрав владу від матері-регентки. 

Книга про Ігоря "Старого" — це заключна частина серії романів автора про Князя Аскольда, Рюрика із роду Ск'єльдунгів та "Віщого" Олега.

Перша книга "Саксонських хронік" – циклу романів про постання Англії. У ній ми знайомимося з юним Утредом Беббанбурзьким, котрий є нащадком англосаксонського шляхтича, але викрадений нападниками з півночі — данами — і вихований як син данського ерла. Хлопець дорослішає, і йому випадає не тільки воювати, а й відповісти собі на питання: хто я? 

Роман Гіларі Мантел «Дзеркало і світло» тріумфально завершує трилогію про Томаса Кромвеля — видатного державного діяча часів правління короля Генріха VIII. Перші дві книжки трилогії — «Вулфголл» та «Везіть тіла» — удостоїлися найпрестижнішої Букерівської премії, а новий роман письменниці за лічені години після публікації 2020 року став бестселером номер один за версією «Нью-Йорк Таймс» і лише за рік був перевиданий у 65 країнах. Отже: останні місяці величі сина коваля з містечка Патні, який здійс­нив сходження до вершин влади та багатства виключно завдяки гострому розуму, проникливості та визначній політичній інтуїції. Незважаючи на повстання всередині країни, змови зрадників за кордоном і загрозу вторг­нення, що випробовують на міцність владу Генріха VIII, Кромвель бачить Англію у дзеркалі майбутнього: країна визріла для релігійних реформ і рішучих змін. Але у жорстокій сутичці між сьогоденням і минулим, між королівською волею, знаттю та простолюдом завжди залишається відкритим питання: як довго зможе вистояти реформатор, чиє життя цілком залежить від жорстокої та примхливої волі правителя. Саме в такій боротьбі народжується могутня нація: через конфлікти, зітк­нення пристрастей, неймовірну енергію віри та безмежну відвагу.

Весна народів. Австрійська імперія пульсує і вибухає повстаннями. Кожен намагається визначити власне місце у великій імперії, яка для багатьох насправді чужа. Іґнацій Камінський відсидів у віденській в’язниці і повернувся додому, у Станіслав. Він має певний авторитет серед місцевих революціонерів і активно долучається до дискусії між поляками й русинами — об’єднатися проти імперії чи кожному змагатися за своє. Третій роман Остапа Українця зі станіславського циклу оповідає про неспокійний період української історії. Це один із небагатьох творів цієї тематики і, мабуть, перший у сучасній літературі.

«Життя коротке… Але що ж робить його таким? Усвідомлення того, що воно коротке…»

Врятуватися, втекти з Європи якомога далі від нацистів! Їхня остання надія — пароплав до Америки. Але знайти квитки на нього майже неможливо… Дивний незнайомець готовий віддати власні — в обмін на те, що його вислухають. Попереду ніч, сповнена вина й довгих розмов про життя, націю, втрату та справжнє кохання під час війни…

Самі небеса благословили їхнє кохання – Ліда Кушнірук і Михайло Чигрин змалечку були разом: у рідному селі, в Луцькій українській гімназії, у мріях і навіть у тюрмі, до якої їх запроторювали за український патріотизм. У в’язниці їх розділяла кам’яна стіна старовинного монастиря. Та ще страшнішою стала залізна завіса, по два боки якої вони опинилися. Ліду відправили до одного з таборів ГУЛАГу. Михайлова дорога пролягла через країни Європи аж до Австралії. Він часто опинявся на межі життя і смерті, та куди б не закинула його доля, зберігав подарований Лідою на прощання золотий перстеник і її листи, що стали його оберегом.

Володимир Лис — український прозаїк, драматург, журналіст. Лауреат Коронації слова, Гранд-Коронації та багатьох інших літературних конкурсів. Автор численних творів різних жанрів.

Змальовуючи події XIV ст., роман «Чорнокнижник і дзвонар» занурює в атмосферу української минувшини, де нашим співвітчизникам доводиться долати війну, чуму та інші лиха, але водночас апелює до сучасних подій і реалій. Спостерігаючи за карколомними перипетіями життя його героїв — історичних осіб і вигаданих персонажів, читачі мають змогу поміркувати над вічними цінностями, актуальними й у сьогоденні. Автор ставить своїх героїв перед складними дилемами, змушуючи й нас замислитися над проблемою морального вибору та її наслідків і тим, що ж насправді є вирішальним у долі людини — Боже провидіння, збіг обставин, чиїсь дії чи її власні вчинки.

1410 рік. Воїни польського короля та Великого князя Литовського зустрічаються з лицарями Тевтонського ордену в одній з наймасштабніших битв століття.

Молодий лицар Василь Крук за порятунок короля на полі Грюнвальдської битви здобуває в подарунок коня з королівської стайні та славу. Але не тільки це привезе він у рідне місто Сатанів на Поділлі. Ще ладанку із загадковими знаками, зняту з переможеного тевтона, і дивовижне бурштинове намисто.

Лицарські звичаї середньовічної України, битви та пригоди, кохання й велика політика, залишки язичницьких культів і набіги татар. У цій атмосфері Василю Круку випаде скористатися чарами ладанки — дарами, що в будь-який момент можуть обернутися на прокляття.

Новий історичний роман Кейт Аткінсон “Храми веселощів” запрошує читача в лабіринти нічного життя і кримінального світу міжвоєнного Лондона. У місті, яке тільки починає оговтуватися після Першої світової війни, ті, кому пощастило вціліти, намагаються взяти від життя все.

У лондонських нетрях королева нічних клубів намагається зберегти свою кримінальну імперію від наступу конкурентів і руки закону. Бібліотекарка з драматичним минулим розшукує зниклих дітей. Чесний поліцейський розслідує низку загадкових убивств і бореться з корупцією в наскрізь прогнилій лондонській поліції. Через збіг обставин їхні шляхи перетинаються, внаслідок чого зміниться кілька доль і карта кримінального світу Лондона.

Чи встигнуть вони запобігти новим смертям, захистити своїх людей і відстояти те, у що вірять? Чи вдасться їм усім дожити до ранку в місті, де особи королівської крові збираються в одних клубах з найнебезпечнішими бандами, чутки про прокляття гробниці Тутанхамона переплітаються з кримінальною хронікою, річка переповнена торговим флотом і потопельниками, і всі веселяться до світанку, крім тих, хто уже загинув?

Осінь 1920 року. На Волині стихає радянсько-польська війна… і лютує дифтерія — смертельна хвороба, що вражає насамперед дітей. Герої кіноповісті — українці та поляки, намагаються доставити в села біля лінії розмежування протидифтерійну сироватку… Проте зробити це зовсім непросто… Повість «Волинь: 1920» — авторська варіація сценарію «Пошесть», який отримав спеціальну відзнаку за кращий історико-патріотичний твір Міжнародного конкурсу «Коронація слова–2021». Для широкого кола читачів.

Стівен Фрай (нар. 1957) — британський комедійний актор, який також пише сценарії, романи, повісті. Він представник англійського еталонного гумору, багато творів цієї багатогранної особистості стали бестселерами.  Фрай також захоплюється стародавньою грецькою культурою та міфологією, навіть створив цілий античний літературний цикл.

«Герої» — друга книжка автора з цього циклу. У ній він розповідає про героїв Стародавньої Греції й їхні подвиги. Блискуче переказує драматичні історії про Ясона та Геракла, Персея й Орфея, Едипа та Беллерофонта. Загадки, гонитви, битви, неймовірні головоломки, вбивства та дивовижні порятунки. Читач має змогу поринути у захопливий світ пригод зі сивої давнини. І хоча багато людей читали грецькі міфи ще в школі, у версії Фрая герої античності постають, як звичайні люди, зі суперечливими натурами, комічні, трагічні, романтичні та жорстокі. Оригінальний стиль автора інтригує і не дає читачеві відволіктися від тексту аж до кінця розповіді.

У книжку включено кольорові ілюстрації, карти та схеми.

Павло Архипович Загребельний (1924–2009) — український письменник, сценарист, Герой України, лавреат Шевченківської премії. Працював у радянській воєнній місії в Німеччині, заступником головного редактора журналу «Вітчизна», головним редактором «Літературної газети». Обіймав посаду першого секретаря правління Спілки письменників України, з якої його усунули через доноси. Був головою Комітету з Державних премій ім. Тараса Шевченка. Похований на Байковому кладовищі в Києві. В історичному романі «Роксолана» автор розповідає про життя Насті Лісовської, дружини турецького султана Сулеймана І. Потрапивши до гарему, дівчина з прикарпатського Рогатина незабаром стала його улюбленою дружиною володаря Османської імперії. Письменник зумів вдало проникнути у складний внутрішній світ героїні. При написанні твору він особисто побував у Туреччині та Рогатині, місцях, пов’язаних із її життям.

«Міфи» (2017) — перша книжка циклу Стівена Фрая (друга  — «Герої», третя — «Троя», що вийшла друком у видавництві «Фоліо») — це чудова нагода поринути у захопливий світ грецьких міфів зі всіма його дивовижними, романтичними, комічними, трагічними, жорстокими і чарівними подробицями. І хоча всі ці сюжети можна знайти у сотнях книжок, присвячених Давній Греції, Фрай завдяки своєму оригінальному авторському стилю перетворює просте викладення матеріалу на захопливу розповідь, від якої неможливо відірватися.

Сповнена мрій і сподівань, зі старою валізою в руці, вісімнадцятирічна Андреа приїжджає з провінції до Барселони, щоб навчатися в університеті, й оселяється в родині своєї покійної матері. Громадянська війна призвела до занепаду її колись заможних родичів, які тепер ледь-ледь зводять кінці з кінцями. Їхній старий будинок — це своєрідний музей, що зберігає не тільки зайвий мотлох та старі меблі, а й привиди минулого своїх мешканців, їхні невтілені надії, несказані слова та зачаєну злобу. І поки допитлива Андреа досліджує вулиці Барселони і будує першу в житті справжню дружбу, будинок на вулиці Арібау живе своїм окремим життям.

Новелізація наймасштабнішого українського блокбастера

Україна, XVIII століття. Серед польської шляхти ширяться панічні настрої, адже в Карпатах — повстання невдоволених селян. Поляки називають їх розбійниками, а для українців це справжні народні герої. Очолює повстанців невловимий Олекса Довбуш, проголошений самими поляками князем Чорногори.

Вже не раз польські пани відряджали в карпатські ліси свої загони, та жодного разу їм не вдалося схопити чи вбити Олексу. Здається, що сама смерть обходить воїна стороною. Але що це — прадавня українська магія чи відчайдушна вдача? Доля неначе випробовує ватажка опришків — цього разу на винищення непокірних українців відправлене ціле військо. Чи зможе Довбуш відстояти свою землю та повернути українцям волю?

Це — українська земля, і у ворога є лише два шляхи — відступити або бути знищеним.

Стівен Фрай (нар. 1957 р.) — британський комедійний актор, письменник, сценарист, телеведучий, режисер, найбільшу популярність здобув своїми ролями у телевізійних серіалах. Фрай також відомий як представник еталонного англійського духу та класичної англійської мови. Майже всі його літературні твори стали бестселерами як у рідній для автора Англії, так і за її межами.

«Троя» (2020) є продовженням циклу Стівена Фрая, що йде за «Міфами» та «Героями». Це вражаюча розповідь про війну, яка охопила все східне Середземномор’я, розділила долі людей та налаштувала троянців проти греків. «Троя» в іскрометному переказі Стівена Фрая — чудовий спосіб зануритися в атмосферу Давньої Греції з її героями і царями, коханням і ненавистю, жагою влади та втручанням олімпійських богів у життя звичайних людей.

Це припорошена сивим пилом давнини історія одного життя, що перехрещує шляхи різних племен і народів стародавнього світу на межі поганства та ранього християнства. Життя, що починається в нетрях дрімучого давньослов'янського лісу, порятоване від кровожерливих вовкодлаків, зрощене на таємничості язичницьких обрядів, вірувань і побуту, утверджене чистотою юнацького кохання, забороненого, але, здавалось, уже відвойованого, знівечене у братовбивчих міжусобицях і війнах із кочівниками та навіки спустошене пошуком утраченого в них. Життя, що захоплює, бентежить і забиває дух. Історія, що крізь століття кривавить ранами, які не загоює навіть час.

Анатолій Дімаров — український письменник-прозаїк. Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка за другий том роману «Біль і гнів». Автор багатьох самобутніх художніх творів про часи примусової колективізації, голодомор 1932—1933 років та масові репресії в Україні.

«Єврейські історії. Сповідь стукача» — серія повістей, у яких порушено морально-етичні проблеми життя українців за радянських часів. Колоритна, жива мова та цікавий сюжет занурюють у світ щоденних турбот героїв, які вміють обстоювати особисті життєві переконання.

Ключова тема творів «Діти. Південна Одіссея», «Пам’ять», «Симон-різник» — переслідування і знищення євреїв у роки Другої світової війни. В основі повісті «Південна Одіссея» — історія порятунку двох дітей, котрі з мамою й бабусею у червні 1941 року втікають із Одеси. У вагоні для перевезення худоби родина залишає місто, на підступах до якого вже стоять німці.

Роман - учасник «Коронації слова»

Голодомор, 1932-1933 роки

Щасливе, сите та заможне життя скінчилося, коли до села прийшли комуністи. Омелян був тоді ще малий. Батько хлопчика відмовився вступати до колгоспу, і за це їх одразу охрестили ворогами. Комуністи почали хазяйнувати в селі: розграбували церкву, спалили Біблію та ікони. Сказали, що Бога більше немає, а отця Олександра вислали до Сибіру.

Настав час панування диявола. Чорною кістлявою марою на село невідворотно сунув Голодомор. А маленького Омеляна та його родину чекали страшні, нелюдські випробування. Моторошний голод, звіряче виживання, неспокутувані чужі гріхи. Нелюди з червоними зірками хотіли, щоби ніхто ніколи не дізнався правди. Але залишиться очевидець. І він ніколи не зможе забути те, що пережив.

Пантелеймон Куліш (1819—1897) — визначний український письменник, просвітитель і гуманіст, один із фундаторів української національної свідомості і нової літератури. Письменницький талант Куліша виявився у різних художніх жанрах: він писав прозу, вірші, поеми, драми, багато перекладав. В історію української літератури увійшов насамперед як автор першого історичного роману «Чорна рада. Хроніка 1663 року», в якому відтворив події 1663 року, коли після смерті Богдана Хмельницького почалася запекла боротьба за гетьманську булаву.

Історія життя, яку розповідає мати своїй давно втраченій доньці, розгортається на тлі історії громади маленького села Курон у Південному Тіролі, яке розривається між італійським фашизмом і німецьким нацизмом.

Сімнадцятирічна Тріна прагла іншої долі, збиралася стати вчителькою, але в 1923 році режим Муссоліні скасовує використання німецької як мови навчання на анексованій Італією території Австрії. Зневажаючи програму примусової італізації, Тріна стає вчителькою у підпільній мережі шкіл, ризикуючи бути покараною. Після одруження з Еріхом, юнаком-сиротою та помічником її батька, Тріна знову опиняється в ситуації невизначеності, коли гітлерівська Німеччина в 1939 році запрошує населення громади покинути Італію і приєднатися до Рейху. Громада розколюється, і між людьми виникають дедалі більші розбіжності. Тих, хто вирішив залишитись, як Тріна та її родина, сприймають як зрадників і шпигунів; вони більше не можуть вийти з дому, не зазнавши насильства. Одного разу Тріна виявляє, що її донька зникла…

Натхненний незвичайним виглядом дзвіниці, яка піднімається з озера Резія, — усього, що на сьогодні залишилося від села Курон, Марко Бальцано написав роман, у якому чудово переплітає великі моменти історії з життям звичайних людей. Роман став лауреатом понад 10 літературних премій; його перекладено у 15 країнах.

1811 рік. Переддень Наполеонівської навали. Над світом рухається Велика комета – грізна  Жовта Відьма, пророчиця біди… Вельмишановне панство – номінально вже російське, за духом – хто який: хто польський, хто український. Садиба Богуслава Ґловацького край Бердичева, шляхта збирається на відкриття охоти – та раптом знайдено вбитого офіцера… А потім, як і очікувалось: розшук, пригоди, Чорний Вершник, підземна в'язниця, отрута, самодурство шляхтичів, продане життя, пістолі та шаблі, бойова дружба та вірність. Злочин розкрито, але… Свавілля влади… Ревіння пожежі… Неминуча загибель, несподіваний порятунок, підземні ходи… Пригоди, гідні Олександра Дюма-батька, і одна з досі невідомих сторінок історії.

Наталія Харюзова, директорка приватного жіночого пансіонату в Проскурові, понад усе мріє, щоб заклад отримав статус гімназії. Бездоганна репутація — запорука успіху в цій справі. Але провокації недругів усе можуть звести на пси. Пансіонат опиняється у центрі політичних злочинів, а сестра директорки тікає від її надмірної опіки з коханим. Чи зможе Харюзова, яка й сама опиняється під арештом, вистояти і здійснити свою мрію? І головне — хто ж у цій історії справді на її боці?

«Пташка на долоні» — третя книга Ольги Саліпи в серії «Ретророман» (дві попередні — «Будинок на Аптекарській» і «Брошка гімназистки» — вийшли друком у видавництві «Фоліо»). Проскурів, 1917—1918 роки. У місто заходять австрійські війська. Будь-яке спілкування із чужинцями засуджується. Але це не стає на перешкоді молодій медсестрі Ксені, котра щиро покохала одного з них. Таємниче зникає пілот першої в світі авіапошти Відень—Київ, а з ним — лист, адресований австрійським урядом Скоропадському, який прагне стати гетьманом. Від того, чи розкриє цю справу, залежить кар’єра слідчого Лаврентія Кошка. У поміч він бере новий метод дактилоскопії та свого товариша, фотографа Юрія Юргилевича. Але розслідування відкриває значно більше таємниць...

Мустафа Гусар — колишній солдат і поет-початківець. Унаслідок пережитого й побаченого за роки війни у нього тепер, у мирний час, біполярний розлад, і тільки-но йому вдається зібрати розбиті уламки свого життя докупи, як усе знову розвалюється: на спогади про країну, якої більше не існує, про війну та смерть. Порятунок і вихід із заплутаного лабіринту свого розуму він шукає у письмі. Так він повертається на береги свого дитинства, на береги річки Уни в Боснії і Герцеговині, у бабусин дім. І так він — рік за роком, рибина за рибиною, крапля за краплею — проживає, прокручує своє життя заново, від початків дотепер. За цю книжку автор отримав премію ім. Меші Селімовича у 2011 році та Літературну премію Європейського Союзу в 2013 році.

Ця гарна молода жінка могла б зробити блискучу кар’єру в Європі: чи то в танцювальній трупі празького театру, чи то в літературі, чи то на теренах просвітництва, та й просто в світських салонах, де її вважали, за сучасним висловом, «іконою стилю». Її порівнювали з леді Гамільтон, мадам Помпадур і навіть Ґретою Ґарбо і вважали, що вона «випередила свій час». Натомість вона стала однією з найяскравіших постатей українського спротиву і загинула в Бабиному Яру нескореною. З часу життя Олени Теліги і її побратимів проминуло багато років, а Україна досі стоїть кісткою в горлі імперських амбіцій – у центрі Європи, незламним щитом між ситим Заходом і ненажерливим Сходом. Між життям і смертю. Стверджуючи своїм багатовіковим існуванням непереможність нації.

Початок Хмельниччини. В умовах фактичної відсутності відданих союзників козаки розгортають боротьбу за національну незалежність та особисту свободу людини, - єропейські ідеї. З кожним розділом, пазл до пазлу, складається картина формування нової карти Європи та паралельно відбувається становлення характеру і особистості зміни головного персонажа - Тимоша Хмельницького.

Сюжет наповнений містичними збігами і знаками, водночас автор достовірно змальовує побут і звичаї не лише українського, а й інших народів, що проживали тоді на території україни та за її межами.

Дуже влучно описав події 1708-1709 років одесит Олександр Болдирєв у статті "Історія — це роман, який був насправді".

"Здається, Мазепа розрахував усе, одначе, передбачити можливість зради одного з своїх полковників (полковник Іван Ніс), який показав московським військам потаємний хід до Батурина, він не міг. Столиця впала занадто швидко, і цим наперед спрогнозувала поразку всього задуму Мазепи.

Старий гетьман зрозумів це сам, коли, стоячи на згарищах Батурина, з глибоким відчаєм у голосі сказав Орлику: "Не благословив Господь!" Не все можна передбачити в житті, навіть якщо ти геніальний політик. Треба вміти ризикувати. Хто знає, може, якби Мазепа не став чекати приходу шведської армії, якби, присипляючи пильність Петра, не розіслав від себе майже всі українські полки, не дозволив російській армії зайняти територію Гетьманщини, якби він раніше підняв повстання, спираючись на союз із Швецією, яка відтягнула на Північ і в Польщу майже всі російські сили, спираючись на союз із Кримським ханством, маючи під рукою 60 000 власного війська, 15 000 запорожців, 10 000 донських козаків Булавіна, можливо, тоді і "благословив би Господь"?

Але нам сьогодні добре бути стратегами через 300 років після події. Тоді ж славний гетьман жив у реальному часі, в оточенні ворожих держав Московії й Польщі, вимушений до останнього приховувати свій задум навіть від найближчого оточення. Але й тоді були в Україні люди, готові боротися не за власні вольності й привілеї, не за власні маєтки, а за власну державу. Такі, як генеральний писар Пилип Орлик, як кошовий отаман Запорозької Січі Кость Гордієнко, як генеральний обозний Іван Ломиковський та його сини Володимир і Михайло.

Всі ці історичні постаті — герої гостросюжетного історичного роману Оксани Зененко "Таємна місія гетьмана", написаного на основі реальних історичних подій та історичних джерел. Їхніми смертельними ворогами виступають і біснуватий московський цар-збоченець Петро, і його поплічник-кат Меншиков, і підступна шпигунка останнього Ярослава Самойлович.

Ту битву українці програли. Та вони виграли майбутню Україну, заклавши в душі прийдешніх поколінь мрію про її Самостійність.

Для ілюстрації обкладинки використана картина Наталії Павлусенко.

Повість «Марися з іншого берега» – історія однієї української родини, виселеної з Підкарпатського воєводства (Закерзоння) на територію УРСР у період між 1945-1946 роками. Головна героїня Марися Перчак – юнка з багатодітної сім'ї. Дівчина палко закохана у Федора. Перше кохання Марисі й Федора трепетне й дуже несміливе. Їх розділяють мальовничий потік і непрості обставини тодішньої дійсності. Хлопець, як і рідний Марисин брат Васько, упівець. Час від часу Марися так само виконує певні завдання. Історія Васька та його коханої – врятованої єврейки Нави, становить ще одну сюжетну лінію твору, увиразнюючи тло.

Твір адресований широкому колу читачів різних вікових категорій.

Євген Коновалець – постать доволі відома та знана в українській історії. Він належить до тих чільників, хто звершував Українську революцію і був однією з головних фігур національних визвольних змагань 1917-1920 років. Згодом, аби продовжити незавершену справу з виборювання незалежності Української держави, Євген Коновалець створює та очолює Українську Військову Організацію і Організацію Українських Націоналістів – найбільш вдалі політичні і військово-мілітарні проєкти чи не за всю історію України. За винятком кількох наукових монографій, про Євгена Коновальця не існує жодного художнього твору. Автор пропонованого вашій увазі роману зумисне зображає Євгена Коновальця як політичного борця, патріота і талановитого військового стратега. Така «однобічність» зумовлена відсутністю в архівах матеріалів про інші чесноти героя книги. Зрештою, а чи були вони? Роман змушує задуматись над багатьма парадоксами нашої історії, яку, як відомо, неможливо читати без брому. Головне – автор подає чимало матеріалу, досі ще не вивченого і як слід не осмисленого. Минуле на сторінках книги Ігоря Гургули постає таким, яким воно було сто років тому і, що дивовижно, не втратило своєї актуальності й понині. Пропонується усім небайдужим та допитливим.

Майже триста років тому з голодної Німеччини на плотах по Дунаю відплили перші колоністи, що мали заселити Трансильванію. Через два століття одного з їхніх нащадків мобілізують у дивізію СС «Галичина» і відправляють у горнило Другої світової, бо цього вимагає етнічне походження і Гітлер.

Йому судилося стати вбивцею східної Європи чи самому померти, але доля розпорядилася інакше. Здавалося б, такий карколомний сюжет може бути тільки в романах, але найбільше вражає, що ця книжка написана на матеріалі реальних подій.

А для автора — це ще й родинна історія, бо він розказує про свого батька. Саме за цю щирість і філософське звучання пригодницького сюжету етнічний німець і хорватський письменник Слободан Шнайдер і зібрав усі найголовніші літературні премії своєї батьківщини.

Від батька, польського шляхтича, брати Марко та Стефан успадкували розважливість і гордовитість. А від матері-українки — непокірність та волелюбність. Однак їм судилися різні долі... Ще малим Марко врятував поранену білу вовчицю — мисливський трофей пана Пулавського. І цим визначив своє майбутнє. Тоді як Стефана готують у наступники діда-шляхтича, запальний шукач пригод Марко вирушає на війну з Османською Портою. Там, полонений татарами, тричі проданий, з воїна перетворений на галерного раба, він зустріне свою долю — українську полонянку Катерину. Але їхнє палке кохання та втеча від турецького адмірала стануть початком нового випробування. Давній ворог Марка, пан Пулавський, не забув хлопчика з білою вовчицею. Колись той відібрав важливу для мисливця здобич...

988 рік. Князь Володимир готується до великого хрещення Київської Русі. Побоюючись бунту, він замикає в підземеллях київських волхвів, що налаштовують народ проти християнської віри. Тепер ніхто не завадить хрещенню. Але в день обряду, у священний момент входження в річку, гине купець Дольма. Веселощі та захват ледь не завершуються жахом і панікою. Добрині та його ближникам вдається заспокоїти народ і продовжити хрещення. Розлючений Володимир наказує відшукати вбивцю християнина Дольми. Це до снаги лише одній людині в Києві — волхву Озарові. Але яке діло закоренілому язичникові до смерті купця, що зрікся віри предків? Однак князь хоче дізнатися правду, від якої померкнут навіть лики святих...

Навесні 1810 року Бонапарт Наполеон посилає шевальє Нантейля з друзями в Україну шукати союзників серед козаків. Пригоди молодих французів, які долають важкий шлях від Парижа до Землі Драконів, описані в класичному авантюрному стилі. В другій сюжетній лінії роману розгортається детектив, в якому розслідується вбивство, що сталося в сучасній Україні. У подільському містечку Пригорща загинув вчитель історії. З його бібліотеки зник раритетний примірник «Енеїди» з французькими автографами. Сліди ведуть в далеке минуле, до тієї наполеонівської експедиції, всі учасники якої трагічно загинули.

Від багаторазової переможниці «Коронації слова»

Хтось міг би позаздрити Марусі, яка стала дружиною поміщика Ясенського. Житиме тепер у розкоші! Хай і з нелюбом. Час мине, і не згадає про того свого Василя. Однак життя повернеться інакше. Маруся лишиться вдовою, а Василь стане цирковим артистом. Він зійдеться з жінкою, якої ніколи не покохає, але й не покине. А Маруся чекатиме на Василя все життя. Їх осудять люди, власна совість винесе їм вирок. Зустріч із Василевою дружиною буде останньою краплею для Марусі. Вона втече, присягнувши, що тепер уже назавжди. Але правда, що наздожене її, змусить повернутися. Та чи востаннє?..

Народившись, вона одразу стала найбагатшою спадкоємицею Польсько-Литовської держави. Єлизавета – майбутня княгиня Гальшка Острозька, донька Беати Косцелецької та покійного князя Іллі Острозького. Про шлюб із Гальшкою мріяли представники найзаможніших магнатських родів. Їх манила краса та багатство Гальшки. Коли дівчині виповнилося тринадцять, її опікун, князь Василь Острозький, вирішує одружити Гальшку із князем Димитром Санґушком. Беата противиться цьому шлюбові – й зрештою Санґушко бере штурмом її замок в Острозі й викрадає Гальшку. Молоді вінчаються й тікають до Богемії. Дізнавшись про це, Беата рушає до короля Сиґізмунда Авґуста, благаючи його повернути юну княгиню. Усе це обернеться для Гальшки першим ударом долі. Бо щоб повернути її, люди короля виконають ще одне таємне та страшне прохання Беати.