Отримавши від Олега "Віщого" владу над русами, полянами, сіверянами й древлянами, князь Ігор зумів стати володарем Руси — держави, яка об'єднала ці та інші слов'янські племена в силу, здатну протистояти і Степу, й Бізантії, здійснювати походи на Каспій. За роки свого правління (912-945) він не допустив жодного вторгнення на Русь степовиків, двічі ходив на Царгород, змусивши Бізантію підписати Договір "Про мир і любов"... Проте для слов'янських племен він так і залишився захланним варягом, свідченням чому є його люта смерть в Іскоростені. Не менш лютою була й помста його дружини — Святої княгині Ольги.

Роман Леся Качковського "Ігор — володар Руси" охоплює не тільки останні роки княжіння першого Рюриковича на київському столі (941-945), а й період до повноліття Святослава, коли той перебрав владу від матері-регентки.

Книга про Ігоря "Старого" — це заключна частина серії романів автора про Князя Аскольда, Рюрика із роду Ск'єльдунгів та "Віщого" Олега.