Історичний розвиток будь­якого народу неминуче супроводжується низкою міфів, творцями яких стають несумлінні автори несумлінних трактатів або ж занадто «сумлінні» містифікатори. Саме цим явищам і присвячені історії «Міфи міфічної імперії», «Бійтеся оракулів!..», «Кремлівські “тіні командора”», «Цей підступний “український санскрит”», «Богдан Хмельницький: міфи, притчі й документи»... відомого письменника Богдана Сушинського, автора 20­томної епопеї «Війна імперій» та багатьох інших історичних і пригодницьких творів.

Полемічні нотатки на полях давнописів, наукові розвідки, критичні роздуми над історичними екскурсами попередників і сучасників здійснюються автором на основі глибокого фактологічного аналізу джерел, більшість із яких розглядається під таким кутом зору вперше.

Своєрідний стиль, філософська, афористична манера спілкування з читачем, а також імідж «розвінчувача наукоподібних міфів і містифікацій», який давно утвердився за професором, академіком Богданом Сушинським у науковому світі, — ​все це робить пропоноване видання цікавим не лише для науковців, студентів та викладачів, але й для широкого читацького загалу.

Про українсько-російські взаємини вже багато написано в контексті російських інтересів і пріоритетів. Росія безцеремонно облагороджувала свою історію чужими звитягами й здобутками, позбавляючи натомість українців їхнього минулого. З українського погляду, картина зовсім інакша.  

Уже не одне століття речницею антиколоніального дискурсу є вітчизняна література. Від Котляревського, Квітки-Основ’яненка, харківських романтиків аж до епохи модернізму й зрештою постання держави вона пропонувала різні моделі ідентичности, підважуючи імперські претензії й утверджуючи власну культурну самодостатність.

У цій книжці авторитетна літературознавиця Віра Агеєва через призму культурного процесу аналізує український спротив імперії та боротьбу за збереження колективної пам’яти.

У лютому 1944 року з вояків 14-ї добровольчої дивізії військ СС “Галичина” був сформований окремий підрозділ для боротьби з радянськими партизанами. Під керівництвом кількох німецьких та українських офіцерів майже півтори тисячі українських добровольців військ СС взяли участь у своїй першій військовій акції, отримавши бойовий досвід та ставши своєрідним авангардом на бойовому шляху дивізії військ СС “Галичина”. В українську військову історію цей підрозділ увійшов під назвою бойова група “Байєрсдорф”.

У навчальному посібнику охарактеризовано 2014—2019 роки новітнього етапу історії України. Проаналізовано стартові умови та потенційні можливості розгортання державотворчого процесу після проголошення незалежності, розкрито сутність і особливості кризи української державності у 2013—2014 роках, передумови та перебіг Революції гідності, причини та напрями гібридної війни Росії проти України, основні тенденції сучасного суспільного розвитку.

Для студентів вищих закладів освіти. Прислужиться історикам, політологам, усім, хто цікавиться історією України.

До уваги читачів спогади про нетривалий, але дуже важливий період служби Степана Шухевича в легіоні «Українських січових стрільців». Оригінальне видання «Видиш, брате мій (8 місяців серед УСС-ів)» вийшло з друку в 1930 році й одразу викликало широкий резонанс серед української спільноти Галичини. Сподіваємося, що сучасне перевидання повторить цей успіх.

Степан Шухевич – відомий адвокат на політичних процесах у 1920-1930-х роках та стрийко Головнокомандувача УПА Романа Шухевича – був одним із засновників та організаторів УСС. Саме цей період становлення підрозділу описаний у його спогадах, які відрізняються від подібнихвидань якісним детальним описом подій та критичністю до багатьох дійових осіб того часу. Автор сам класифікує свої спогади як суб’єктивні, бо він у них подає свою точку зору на події та своє ставлення до людей відповідного періоду. Ця книга змусить по-новому поглянути на багатьох історичних осіб, які розкриті тут не як постаті у бронзі, а як живі люди, з позитивними та негативними рисами та вчинками.

86 діб українські військові тримали оборону в оточеному Маріуполі та на території заводу «Азовсталь». Для збереження життів бійців і порятунку поранених, наказом вищого військового командування, захисники припинили оборону, покинули територію заводу і мали здатися в так званий «почесний полон» у присутності міжнародних організацій і спостерігачів, з умовою обміну через 3-4 місяці. Валерія «Нава» Суботіна була в складі пресслужби полку «Азов». Їй судилося бути в полоні — спочатку в Оленівці, потім в Таганрозькій тюрмі — понад 11 місяців. Всі кола пекла, які вона пройшла за майже рік, Валерія описала в цій книжці. Постійне спостереження, контроль, приниження, нелюдські умови утримування, критичний дефіцит їжі та води, намагання ворога зламати її фізично і морально, підкорити, залякати, підштовхнути до зради — все це відбувалося з нею. Допити та катування виснажували. Неможливість контактів з друзями й рідними, дезінформація і пропаганда ворога забирали останню надію на обмін і свободу. Але неволя не зламала сміливу жінку, тепер вона — свідок злодіянь рф.

Ця книга створена на основі відеозустрічей з медиками різних регіонів України, в яких Василь Князевич за участі Данила Яневського говорили з фахівцями різних галузей медицини про стратегії й тактики виживання та відновлення фізичного та психічного стану українців після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну.

Війна триває, і завдання медицини — максимально повертати поранених до здоров'я, в стрій, щоб далі захищати країну; на перший план виходить військова медицина, тактична бойова медицина, де кожен військовослужбовець повинен вміти надати собі й товаришу першу допомогу. Важлива реабілітація — медична, соціальна, психологічна, повернення до нормального мирного життя. Медицину і суспільство очікують великі виклики й після війни. Війна змусила всіх мислити та діяти по-іншому, ті завдання, на які в мирний час йдуть десятки років, вирішуються за декілька тижнів, місяців.

У період найінтенсивніших боїв за Бахмут узимку та в березні 2023 року письменник Мирослав Лаюк і фотограф Данило Павлов проживають дні й ночі з українськими піхотинцями й артилеристами, медиками й капеланами, рятувальниками та дітьми у місті й околицях, де тривають артилерійські обстріли та вуличні бої. Результатом тих поїздок є книжка репортажів та есеїв про побут війни, про те, чому військові роблять манікюр і як зʼявляються позивні, про непоправні втрати, історію Бахмута та феномен пам'яті й забуття.

Серед великої кількості літератури, присвяченої діяльності УПА, ця книжка претендує на особливе місце: тут читач знайде структурований і лаконічний виклад історії повстанської боротьби. Видання проілюстроване великою кількістю унікальних фотографій, документами і свідченнями учасників. Специфіка кількарівневого тексту допоможе читачеві побачити цілісну картину повстанського руху, зрозуміти його місце і роль в українській та світовій історії.

Цієї книги взагалі не мало бути. Бо цієї війни не мало бути.

Але 24 лютого Україна прокинулась вдосвіта від звуків вибухів і колони російської техніки чавили своїми гусеницями наше минуле життя. Війна стала нашою новою реальністю, повітряні тривоги — буденністю. Буча та Ірпінь перестали асоціюватись з лісом, санаторіями та дитячими таборами, з розміреним життям передмість столиці. Тепер одні тільки назви цих міст прошивають болем навіть тих, хто ніколи в них не бував. Але поряд зі злом та болем, усі дні війни у цих змерзлих, наляканих та скривавлених містах жив небачений героїзм — військових, медиків, рятувальників, бійців тероборони, містян — всіх, хто допомагав, захищав, рятував, евакуйовував. Окупація та бої за Гостомель, Бучу та Ірпінь тривали близько місяця. Але, аби описати все, що сталося за цей місяць, знадобляться десятиліття, томи й робота багатьох людей. Це лише перший рядок в історії про велику трагедію та великий героїзм цих українських міст, лише невелика частина історій, які мають бути розказані.

Чому греки не носили штанів, а у вино додавали порошок мармуру? На якій дієті сиділи гладіатори і скільки заробляли талановиті спортсмени? Що про військову медицину можна дізнатися з «Іліади»? Це лише частина запитань, на які відповідає Ґаррет Раян.

Він пише просто й цікаво, а ще — зосереджується не так на постатях і подіях, як на деталях із повсякденного життя. Як ставилися до стосунків і через що розлучалися, як робили операції та які використовували контрацептиви, коли в тренді були бороди, а коли ні. Автор не заявляє про всеохопність, але претендує на захопливість.

У цій книжці є оракули та шпигуни, Рим і Афіни, Спарта й Карфаген, Цезар і Нерон, язичники та християни, леви на арені й домашні улюбленці. Немає хіба занудства й намагання розповісти найвичерпнішу історію античності.

У дитинстві вона не могла зрозуміти, чому люди у фільмах про блокаду Ленінграда постійно лежать. А коли Маріуполь узяли в облогу росіяни, і вона з чоловіком багато днів прожила без води, їжі й тепла під постійними обстрілами, зрозуміла — коли лежиш, то економиш сили та енергію.

У «77 днів лютого» увійшли репортажі, написані журналістками українського видання Reporters у період між 23 лютого і 9 травня — двома символічними датами в російській мілітарній ідеології. Вторгнення російських військ в Україну зупинило лік днів і відкинуло українців у міжчасся, де досі триває лютий — місяць початку великої війни. У цьому міжчассі і в цих відвертих історіях є біль, страх, ненависть, подекуди відчай. Та головне — надія. Це оголений нерв і чесний голос нової української дійсності, який журналістки і авторки Reporters зафіксували із перших вуст.

Ця історія — про Ялтинську конференцію очима жінок, які відвідали її зі своїми впливовими батьками. 

Сара Черчилль була акторкою, а згодом стала офіцеркою ВПС Британії. Анна Рузвельт — єдиною донькою президента і берегинею батькових таємниць. Кетлін Гарріман — чемпіонкою з лиж, військовою кореспонденткою і донькою посла США в Радянському Союзі.

Що їх об'єднувало? Як вони впливали на батьківські рішення? Які романи яскраво забарвлювали їхнє перебування в Криму? А ще — чому на конференції не було доньки Сталіна? Кетрін Ґрейс Кац дає докладні відповіді на ці питання і ділиться подробицями про залаштунки політичного театру тих вирішальних для світу днів.

Це п’ятий том великого проєкту, що охоплює весь період війни України проти російських загарбників. Гаряча фаза повномасштабної війни, що почалася 24 лютого 2022 року, була спроєктована російським керівництвом як кількаденний бліцкриг з маршем Україною у парадній формі «героїчних» російських військових на броні танків, БТР та інших сучасних машин, з парадом в Києві, з трансляцією на весь світ спеціальної операції з денацифікації та демілітаризації України. Але замість пройти парадом на Хрещатику, російська армія отримала всесвітню славу ґвалтівників, убивць, катів та п’яниць.

Ця армія з ганьбою залишила північ України. Маючи десятикратну перевагу над українською армією в техніці, вона була зупинена та відкинута на Харківщині, Миколаївщині та Херсонщині саме в той період, якому присвячена ця книжка.

Що дає змогу найкраще визначити, чи гідна людина обіймати важливі посади? Тест на IQ, як вважало чимало британських і американських науковців ХІХ і початку ХХ століття? Чи, може, кількаденний іспит, учасники якого мали подолати фізичні й розумові перепони, як упродовж століть було в Китаї? У різний час і в різних місцях правителі й цілі суспільства винаходили та випробовували найрізноманітніші варіанти, щоб досконало втілити принципи меритократії — влади найкращих, влади гідних.

Автор простежує історію меритократії від часів винайдення в Стародавні часи і до її сьогоднішньої кризи, щоб врешті поставити ключові питання — яке в неї майбутнє і чи є їй адекватні альтернативи?

Минуле варте більшого, ніж просто відправити його в забуття. Особливо непросте ХХ століття.

Саме його урокам, втратам, подіям і персоналіям присвячено цю книжку. У ній вміщено есеї, які історик та інтелектуал Тоні Джадт писав упродовж дванадцяти років. Ці праці охоплюють доволі широке коло питань — від французьких марксистів до американської зовнішньої політики, від глобалізаційної економіки до пам’яті про зло. А ще вони мають досить широку географію — від Бельгії до Ізраїлю.

Автор уміло переплітає історичні факти, підсвічує теми, які часто лишалися в тіні, під пилом збайдужіння чи тиском архівів. Він заохочує читачів поглибити розуміння історії, переосмислити її, щоб без викривлень сприймати минуле й теперішнє.

Сергій Плохій розповідає драматичну історію шести найбільших ядерних катастроф, що спіткали людство у ХХ столітті: аварія на Чорнобильській АЕС, руйнування станції «Фукушіма-1» унаслідок цунамі, ядерні випробування на атолі Бікіні, Киштимська аварія, пожежа на станції «Віндскейл» та аварія на «Три-Майл-Айленді».

Спираючись на глибокі дослідження та показання свідків, Плохій простежує розгортання кожної кризи, ключові рішення учасників подій, а також реакцію урядів, які часто намагалися приховати масштаби катастроф. Водночас автор розширює фокус історичної перспективи, предметно аналізуючи ідеології, політичні вектори та культури, що зробили свій внесок у трагічні події.

24 лютого 2022 року українці прокинулись в іншій реальності: небо розривало ревіння російських винищувачів, на українські міста летіли російські ракети, станції метро перетворились в укриття. В цій новій реальності більше не існувало поняття абсолютної безпеки. 

Перші дні війни були дуже емоційними і страшними. Коли не знаєш, що робити, не встигаєш за новинами. А через ці новини не можеш нічого робити…

Щоб не дозволити нікому переписати нашу історію, вплести те, чого не існувало, як роблять росіяни, коли на чорне кажуть біле, ми вирішили зібрати спогади людей про перші дні повномасштабної війни. Щоб пам’ятати...

24 лютого 2022 року, коли українські міста прокинулись від вибухів, ворог планував «блискавично» підкорити країну, вбиваючи мирних мешканців і знищуючи міста, але українці героїчно чинили опір. Кремль не зміг реалізувати план швидкого захоплення України та зміни влади в країні. Головною перепоною для окупантів стали єдність українців та стійкість ЗСУ разом з іншими силами оборони України, а ціною опору — тисячі жертв серед цивільного населення, зруйновані долі мільйонів українців через втрату близьких, дому, колишнього життя.

Документальна хроніка повномасштабного вторгнення Росії в Україну нагадує читачу про трагічні і героїчні події першого місяця війни. Хронологічно впорядковано публікації щоденних новин, повідомлення з офіційних джерел, промови та звернення Президента України.

Ця книга — нагадування світовому суспільству про те, що російсько-українська війна триває, а українці зі зброєю в руках захищають благополуччя Європи.

Упорядник
О. В. Красовицький
Хроніку подій підготував
доктор історичних наук В. М. Воронін

З часів війни в Афганістані білоруси не брали масової участі в бойових діях. На Донбасі вони виявилися третьою за чисельністю національною групою. Чому це стало можливим? Як Білорусь вплинула на конфлікт на сході України — і навпаки? Яка роль білоруських спецслужб і особисто Лукашенка в цій війні? Відповіді на ці та інші питання дає унікальне журналістське дослідження, в якому автори пропонують читачеві почути білорусів, що опинилися по різні боки фронту.

Книга «Белорусский Донбасс» російською мовою вийшла друком  у видавництві «Фоліо» влітку 2020 року, але її презентація в Білорусі, куди змогли доправити лише кілька примірників, відбулася тільки в лютому 2021-го. За рішенням суду книгу визнано екстремістською, її поширення у Білорусі заборонено. Катерина Андрєєва і журналістка Дарія Чульцова за прямий ефір, під час якого вони показали жорстокий розгін у Мінську акції пам’яті активіста Романа Бондаренка, в лютому 2021 року були засуджені до двох років колонії загального режиму.

Книга присвячена історії політичних убивств та замахів, учинених у Львові у середні ХІХ – першій половині ХХ ст. На основі документів, спогадів та пресових публікацій детально висвітлюються здійснені у місті замахи на Анджея Потоцького, Юзефа Пілсудського, Станіслава Собінського, Івана Бабія, Отто Бауера, Гавриїла Костельника, Ярослава Галана та ін. Усі описані у книзі події представлені в широкому контексті політичного життя Австро-Угорської імперії, Польської Речі Посполитої міжвоєнного часу, західноукраїнських земель періоду німецької та радянської окупації.

Видання адресоване аматорам та вчителям історії, усім, хто цікавиться політичною історією України ХІХ–ХХ ст.

Гітлер і Сталін — два, мабуть, найвідоміші тирани XX століття. Хоч вони й перебували в опозиції один до одного, все ж були втіленням єдиного принципу авторитарної влади. Злочини сталінського режиму не менш жахливі, аніж нацистського, та за цими двома лідерами люди чомусь йшли до кінця. Чому?

Лоренс Ріс 30 років розпитував саме цих людей про їхні згадки щодо подій Другої світової — і вмістив в цій книзі сповіді тих, хто наживо був свідком правління двох тиранічних історичних постатей. На основі розповідей солдат Червоної армії та вермахту, цивільного населення та навіть тих, хто перебував у найближчому оточенні до Гітлера і Сталіна, Лоренс Ріс зміг передати залаштунки кривавого протистояння, таємних політичних процесів та нещадних доленосних рішень.

Військова справа охоплює всі сторони існу­вання і розвитку будь-якого суспільства, а також стосунки між його членами. Виробнича культура, розвиток і прогрес технології, налагодження виробництва і поява нових технічних засобів завжди пов’язані з вій­ною. Таким чином, можна стверджувати, що військова історія фактично є найбільш повною історією людського су­спільства, яка охоплює всі сторони його буття.

Перший том нашого видання присвячений історії війн і військового мистецтва від Давнього Єгипту до переходу до професійних найманих військ і європейського фронтиру (бл. 3060 до Христа — початок XVI cт.). Основна увага приділена подіям і особистостям, які мали вплив на розвиток і еволюцію військової справи в Європі. Подана бібліографія основних проблем військової історії даного періоду. Праця розрахована як на спеціалістів, так і на широкий загал, всіх, хто цікавиться військовою історією.

Наприкінці 2016 року Олександр Михед вирушив у подорож шістьма містами Донецької та Луганської областей, досліджуючи тамтешнє життя, а також історії, заховані в архівах. Проте найважливіше для автора — почути голоси місцевих жителів. Розкопуючи пласти історії та нашарування міфів, письменник розповідає дивовижну історію Сходу, приборкати який намагалися британські й бельгійські інвестори, імперські та радянські правителі. Як одна з найстаріших черепах у світі пов’язана із заснуванням Донецька? Якою ціною дається кожна тонна видобутого вугілля? І які історії заховано у вільних степах Дикого поля?

Загублений острів — це збірка репортажів з окупованого Криму, куди відома журналістка Наталя Гуменюк їздила упродовж 2014–2019 рр. У книжці — справжні історії і трагедії людей, життя яких кардинально змінилося після 2014 року, бо відтоді хтось із кримчан живе в окупації, а хтось — просто в іншій країні. То ж яка їхня неприхована правда? Підприємці та пенсіонери, кримські татари, студенти й громадські активісти, правозахисники та військові, люди з різними політичними та ідеологічними поглядами відверто розповідають свої історії: одні діляться тихим, глухим болем, інші — просто втомилися мовчати й боятися.

Ця книжка є справжнім голосом анексованого Криму, його багатоголоссям, в якому окремі розповіді творять єдину спільну історію, яка ще не завершилася.

У книжці відомої французької публіцистки (н. 1948) розкрито джерела російського націоналізму, пояснено його спрямовану проти всього людства агресивну сутність (адже, якщо перефразувати відомі слова Путіна, «нам потрібний такий світ, де буде тільки Росія»), викрито злочинний характер російського так званого патріотичного виховання, яке полягає в мілітаризації всього суспільства і перетворення дітей у запрограмовані автомати для вбивства. Ця книжка — могутня пересторога всьому людству і надто вже актуальна для нас, бо ми — перший об’єкт у розбудові «русского мира», яку російські агресори в українській шкурі приховують балачками про «мир».

Бестселер "Нью-Йорк таймз"

Провідний журналіст свого покоління. - Кайл Сміт, "Форбс"

Яких очікувати наслідків, коли контроль в уряді отримають люди, що гадки не мають, як він функціонує?

"Вибори закінчилися,- пригадує Елізабет Шервуд-Рендалл, колишня заступниця міністра енергетики.- Трамп переміг. Однак далі запала тиша". В інших міністерствах усе було аналогічно: призначені Трампом урядовці або взагалі не з'являлися на роботу, або, коли таки з'являлися, не знали анічогісінько про свої нові обов'язки. Деякі просто викидали інформаційні бюлетені, підготовані для них.

У Міністерстві сільського господарства раптом згорнули такі важливі програми, як продовольчі картки для малозабезпечених і шкільні сніданки. В Міністерстві торгівлі не набрали персоналу, щоб нормально провести перепис населення 2020 року. А в Міністерстві енергетики, яке управляє міжнародними ризиками атомної галузі, не призначили достатньо інспекторів, щоб виводити з чорного ринку уран, поки він не потрапив до терористів.

Головна причина всіх цих халеп - войовниче невігластво. Коли хочеться відгородитися від складних проблем, легше взагалі в них не вникати. Є свої переваги у неуцтва і свої недоліки у знання. Знання ускладнює життя. Додає клопотів людині, яка воліє звести широкий світ до свого вузького світогляду. Блискуча книжка Майкла Льюїса розкриває читачам "машинне відділення" американського уряду, роботу якого підважили власні недалекі очільники.

Коли закінчується Середньовіччя в Європі загалом та в Україні зокрема? І якщо археологічна хронологія побудована на еволюції матеріальної культури, то що в основі історичної? Настає новий хронологічний період одночасно і повсюдно чи історія розвивається паралельно, різними епохами, на сусідніх землях? Історія розвивається циклічно, з перспективою повернення в кам’яний вік при одному необережному кроці, або ж по незворотній поступальний прямій?

Ця книга з’явилася у пошуках деталей, у пошуках горезвісних «крапок неповернення» та історичних рубежів. Україна епохи Середньовіччя постає дитиною степів та моря, успадковуючи від середземноморської культури, від кочівників та осілих землеробів однаково. Це період етногенезу українського народу. Про час і про місце, про роль особистості в історії та про роль історії у долі особистості, ведуть розмови автори цього тому.

Для написання цієї книжки відомому польському репортерові Вітольду Шабловському довелося свого часу об’їздити Росію, Україну, Білорусь та інші радянські республіки. Він спілкувався з особливими кухарями — Вік­тором Бєляєвим, який контролював кремлівську кухню, із тими кухарями, які працювали в часі воєн, що розв’язала Росія, з кухарками Чорнобиля, а також тими, які пережили й запам’ятали на все життя часи Сталінського Голодомору в Україні. Та власне через кухонні двері можна так добре показати не лише людські історії, смакові звички чи вподобання кухарів і тих, кому вони готували, а й маніпулятивні механізми влади — жорстокої та безжальної, зосередженої в руках божевільних вождів, генсеків та інших радянських партійних діячів.

Не розумієте, як їжа може служити пропаганді? У країнах, що називалися Радянський Союз, її подавали у кожній смаженій котлеті й кожній радянській їдальні від Калінінграда до Північного полюса, від Молдови до Владивостока. Політика, на жаль, була присутня і в тому, що їв перший секретар, і в тому, що споживав чи не мав що їсти пересічний громадянин великої тоталітарної утопічної держави.

Ольга Телипська, авторка книг «Бігти не можна залишитися» і «Де ти? Місто, країна» продовжує розповідати історії українців, чиї життя зруйнувала війна.

Війна розділила родини по всій країні. В окупацію потрапили тисячі населених пунктів. Про тих, хто залишився по інший бік фронту, рідні не знали нічого протягом місяців. У пастці окупації багато тижнів люди були під обстрілами, без тепла, електрики, водопостачання, майже без їжі. Їх залякували, грабували, принижували, їм казали, що України вже немає. Дехто змирився, хтось шукав можливості евакуюватися.

У цій книзі зібрані не героїчні історії. Це історії людей, які вірили в себе, в Україну, вижили й врятувалися.  

Бої за Харків та його околиці тривали від 24 лютого до 11 вересня 2022 року. Після артобстрілів росіяни, прорвавши кордон на пункті пропуску «Гоптівка», пішли у наступ на Харків. Вони були переконані, що у місті їх чекатимуть з любов’ю і радістю. Місто, куди жителі російського Бєлгорода їздили на вихідні за одягом, продуктами та розвагами, не могло не прийняти тих, з ким ще вчора по-братерськи жило і відпочивало. Так думали росіяни. Але окупанти недооцінили готовність армійців до оборони. І ще більше не оцінили цивільне населення, яке не терпітиме примусу до братерства за допомогою важкої зброї. Відстояти Харків і врятувати його від окупації та «руского міра» вдалося завдяки тому, що всі об’єдналися. Харківці билися за своє місто.

У цій книжці зібрані історії 28 людей, які стояли за Харків та область. Звісно, 28 історій — це не весь Харків і це не єдині люди, що наближали перемогу. Їх значно більше. Саме тому Харків встояв.

Олекса Підлуцький – відомий публіцист та журналіст-міжнародник. Відвідав 53 країни світу. Був засновником і головним редактором першої в Україні недержавної економічної газети «Фінансовий Київ», заступником головного редактора мюнхенського журналу «Ukraine Report», першим редактором відділу міжнародної політики та інформації газети «День», прес-офіцером Прес-служби католицьких церков під час підготовки і проведення візиту Його Святості Івана-Павла ІІ в Україну. Кандидат економічних наук, був докторантом Українського вільного університету в Мюнхені та Інституту економіки НАН України. Має 135 наукових публікацій, зокрема дві монографії, та близько 1600 публікацій у періодичній пресі. Викладає журналістську майстерність в Інституті журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка.

Нова книга Олекси Підлуцького – це глибоке дослідження про суперечливе, динамічне, різнобарвне, яскраве й водночас трагічне ХХ століття, здійснене шляхом оцінки діяльності та ретельного змалювання психологічних портретів найвидатніших діячів цієї епохи. Юзеф Пілсудський та Віллі Брандт, Махатма Ґанді та Вацлав Гавел, Авґусто Піночет та Марґарет Тетчер... Героїв цієї книжки об’єднує те, що кожен з них зміг стати справжнім лідером нації, згуртувати співвітчизників і вивести свою країну з глибоко кризових ситуацій. Автор, розповідаючи про 30 знакових особистостей минулого століття, показує їх без звичних штампів, надає маловідомі факти і водночас змушує замислитися, яким має бути політичний лідер, що може Україна запозичити з безцінного досвіду цих видатних діячів. До книги увійшли матеріали, опубліковані на сторінках аналітичної газети «Дзеркало Тижня».

Олексій Мустафін — відомий український журналіст і медіаменеджер. Історик за фахом.

«Халепи, що визначили долю народів» — це книжка про тіньовий бік історії, про те, чого соромляться, і що зазвичай лишають за межами національних історій. Поразками не пишаються, про них не згадують, їх намагаються забути. Проте хіба не є цей досвід повчальнішим і кориснішим за радість перемог? Про ілюзії та прорахунки — свідомі й не дуже, про хибний вибір, за який заплатили зависоку ціну, про пастки, до яких потрапляють держави в пошуках свого місця у світі. Чи можна здобути свободу ціною незалежності? Для чого запрошувати до себе майбутніх колонізаторів? Чому найкоротша війна в історії тривала всього 38 хвилин? Навіщо золото тим, хто здатен робити гроші з повітря? Чим загрожує віра у таємні змови? І як зробити власних підданих союзниками іноземних загарбників? Візантія та Карфаген, Гаїті й Нова Зеландія, Британія і Китай. На чиїх помилках краще вчитися українцям, щоб не припуститися власних…

Дві опори тримають Західну цивілізацію: Афіни та Єрусалим. Грецька любов до пізнання світу, поєднавшись з біблійним одкровенням, дали нам права людини, процвітання, народження сучасної науки та культури. Утім, маючи найкращий рівень життя за всю історію, Захід втрачає ціннісні орієнтири.На думку Бена Шапіро, злет суб'єктивізму й релятивізму, що заперечують абсолютну істину (моральну чи наукову), повертає нас до язичництва та племінного ладу. Нам потрібно згадати, на чому ми збудували свій дім, щоб під впливом культурної амнезії не зруйнувати його основи.

Історія Великої Вітчизняної війни і раніше в СРСР, і в Росії зараз ретельно лакується. Є одна офіційна думка, яка не дає відповідей на безліч питань, зокрема чому війна почалася з катастрофічних поразок Червоної Армії? Вивчивши десятки тисяч сторінок первинних документів, які зберігаються в російських і німецьких архівах, Марк Солонін висловлює свою, особливу думку. Він доводить, що за 24 роки радянської влади комуністи так набридли країні, що навіть армія не бажала битися за режим. Оригінальні карти-схеми ілюструють опис бойових дій перших днів німецько-радянської війни. В унікальному за масштабом і глибиною дослідженні дається вичерпна відповідь на питання: «До якої війні готувався Сталін, і чому реальна війна почалася з катастрофічної поразки Червоної Армії». Це саме та книга, яку десятки років чекали всі, хто бажає неупереджено вивчити історію трагедії 1941 року.

ОУН і шістдесятники, Іван Дзюба та Левко Лукʼяненко, Василь Стус і Вʼячеслав Чорновіл, протести, арешти й табори.
 

У своїй книжці Роман Клочко розповідає історію дисидентів, історію українського визвольного руху, який тривав від середини 1950­-х до другої половини 1980­-х. 

Герої книжки критикували комуністичну ідеологію та боролися проти безправ’я українців як нації. Їхньою зброєю стало слово, яке дошкульно било радянський режим у його чи не найболючіше місце — монополію на інформацію. Тож режим відповідав тюрмами, таборами й психіатричними лікарнями, але повністю знищити цей опір так і не зміг. Попри всі зусилля пропаганди та фактично фізичне знищення дисидентів, вони продовжували боротися і лякати радянську владу. 

Василь Базів — знаний в Україні та за її межами письменник, політик, дипломат, учений, візіонер. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його книжки: роман «Хрест», який було висунуто на Шевченківську премію, філософський трилер у двох томах «Кінець світу: до і після», політичний сатирикон «Брати, або Могила для тушки», автобіографічний роман «Канадійський тестамент, або Мафія в екзилі», онтологічна притча «Honey. Ротвейлер Божий».

Фундаментальна трилогія есе-досліджень «Антихрист. Справжня історія Орди-Росії» — вулканічна версія-заперечення усіх відомих ідеологічних міфів про походження Московії та її стосунків із Руссю-Україною. Пошук крізь духовно-релігійну оптику приводить до карколомного висновку, що у Росії витворилася антихристиянська версія християнства. З-під варварської маски прозирає смертоносний оскал антихриста, що оселився на північних околицях Євразійського континенту.

Полярний антропогенез витворив несумісні між собою ідентичності Русі-України і Орди-Московії, що призвело до війни ординської Росії проти християнської України.

Трилогія подає велетенську панораму із тисячами маловідомих подій, невідомих фактів, імен — від  короля (князя) Русі-України Володимира Рюрика до президента України  Петра Порошенка.

Перший том «Свята Русь-Україна і нехрещена Московія» охоплює століття від першого нападу на Київ північних диких племен мокселів у 1169 році і до початку ХХ століття.