Себастіан Гаффнер /1907–1999/ – псевдонім знаного німецького журналіста, письменника, публіциста та історика Раймунда Претцеля, найвідомішого за книжками «Гітлер. Примітки до біографії» (1978), «Вінстон Черчілль» (1965), «Зраджена революція» (1969), «Самогубство Німецького Райху» (1970).

Гаффнер у своїх працях зосереджується переважно на темі новітньої історії Німеччини, зокрема Німецького Райху (1871–1945) і досліджує теми причин та наслідків Першої світової війни, падіння Веймарської Республіки і подальшого становлення й краху Німеччини за часів Гітлера.

«Гітлер. Примітки до біографії» – найвідоміша книжка Себастіана Гаффнера, в якій він у лаконічній формі аналізує життєвий та політичний шлях Адольфа Гітлера, висуває сміливі припущення щодо неоднозначних та химерних поворотів історії Другої світової війни та намагається подати об’єктивний аналіз постаті Гітлера і його значення в історії Німеччини і всього світу, уникаючи при цьому поширеної практики сліпої та неконструктивної демонізації цієї одіозної історичної постаті, яка відвертає увагу від виваженого аналізу найпринциповіших помилок та хибних поглядів Гітлера.

Автор намагається уникати кліше, штампів і табу, які поширюються на саме ім’я «Гітлер», іронічно зауважуючи, що не обов’язково автоматично заперечувати, що двічі по два буде чотири, лише тому, що Гітлер теж так вважав.

«Чимало теоретичних ідей Гітлера живуть далі, навіть довше, ніж можна було припустити, і не лише серед німців, і навіть не лише серед свідомих послідовників Гітлера. А з іншого боку, допоки в цих ідеях хибне не буде чітко відмежоване від більш-менш правильного, правильне перебуватиме у небезпеці бути табуїзованим лише тому, що Гітлер теж так думав».

Книжка стала справжнім бестселером у Німеччині і отримала низку літературних премій: премію міста Дюссельдорф ім. Гайнріха Гайне, премію Йогана Гайнріха Мерка, Літературну премію Фрідріха Шіделя і Літературну премію Вінґейта.

У «Недільному дитяті» Інґмар Берґман розповідає про безтурботний і водночас тривожний світ свого дитинства та про драматичні стосунки з батьком. Емоційні спогади охоплюють два літні дні, проведені серед мальовничої місцевості Даларна, куди щоліта приїздить малий Пу разом зі своєю сім’єю, приятелями родини та прислугою. Пу побоюється суворого батька й болісно реагує на його конфлікти з матір’ю, проте за цим страхом іноді проблискують щире захоплення та ніжність. За книжкою «Недільне дитя»​ ​1992 ро​ку​ було знято однойменний фільм, режисером став Даніель Берґман — син Інґмара Берґмана.

«Laterna Magica» — автобіографічна книжка, сповідь геніального режисера, яка з окремих кадрів і сцен складається у цілісну картину, і часом складно визначити, де межа між кіно та життям.

Інґмар Берґман народився у сім’ї священика, в якій кожен жив так, наче виконував окремі ролі у драмі. Складні взаємини з дружинами та коханками іноді також нагадували постановки із вдало підібраними декораціями. Та у цій книжці автор знімає маску передусім із себе, відверто ділиться сокровенними, часто навіть інтимними подробицями власного життя, вражає глибиною його осмислення.

Україні доби Незалежності дуже пощастило, що в неї є Блаженніший Любомир Гузар. Він майже півстоліття жив спочатку в США, потім в Італії, багато подорожував із місіями, і тепер став прикладом — яким може бути українець, сформований в умовах вільного світу. Прийнявши управління Українською греко-католицькою церквою на тому етапі, коли її називали «регіональною» чи навіть закордонною», і довівши до статусу церкви для всієї України, патріарх Гузар добровільно передав владу молодому наступнику, щоб мати ще час бути корисним країні, якій не щастить на правителів. Стати добрим порадником за гамбурзьким рахунком. Дороговказом. Гордістю нації.

Середовище Нью-Йорка 1960-х років у мемуарах Патті Сміт постає як галактика зірок різних барв і яскравості, об’єднаних прагненням нести у світ потужну енергію мистецтва. У центрі цієї галактики —  авторка з її творчими пошуками, епатажний фотограф та її друг Роберт Мепплторп і ті люди, з ким вона перетиналась на творчих дорогах між хмарочосів. Сторінки цієї книжки — наче фойє легендарного готелю «Челсі», якому присвячено чимало ліричних епізодів. І там прогулюються яскраві й харизматичні, а водночас близькі авторці Джимі Гендрікс, Дженіс Джоплін, Боб Ділан та багато інших...

Пропонована читачам книжка допомагатиме пізнавати многотрудну працю і творчість Митрополита Андрея Шептицького. Цей Великий Чоловік, як про нього сказав святий Іван Павло ІІ, постає перед нами не тільки як історична постать – насамперед як богослов, український патріот, учитель, філософ у сучасному економічному, культурному, духовному житті народу. Його поради незмінно актуальні, не втратили і не втратять свого значення, адже вони є живлющим джерелом Божої життєвої мудрості.