Канонічний твір у жанрі «кіберпанк», Відзначений премією «Неб’юла» (1984), «Г’юґо» (1985) і Меморіальною премією імені Філіпа Діка. Це перший роман Ґібсона, який відкриває трилогію «Кіберпростір», наступні томи якої теж вийдуть українською. У цьому творі розглянуті такі поняття, як штучний інтелект, віртуальна реальність, ґенна інженерія, транснаціональні корпорації, кіберпростір (комп’ютерна мережа, матриця) задовго до того, як ці поняття стали популярними в масовій культурі.
В «Персеполісі» Маржан розповідає про своє дитинство та молодість перед, під час та після Ісламської революції в Ірані. Шахська монархія, радикальна ісламізація і початок війни з Іраком – буремні роки для дорослішання. Прагнучи дати гідну освіту та краще життя своїй дочці, батьки змушені відправити її в 14 років за кордон, до австрійського ліцею. Але реальність виявляється несподіваною…
Виданий 4 томами у Франції з 2000 по 2003 рік, «Персеполіс» отримав значну кількість нагород, зокрема на Анґулемському фестивалі бандесіне та Франкфуртському книжковому ярмарку. Роман перекладений більше, ніж на 20 мов. У США він входить до учбової програми більше ніж 160 коледжів та університетів. В 2007 році вийшла екранізація роману у вигляді повнометражного анімаційного фільму, який отримав спеціальну премію журі в Каннах та був номінований на «Оскар». Ну а 2010 року Newsweek поставив роман на 5-те місце у своєму списку десяти найкращих художніх книг десятиліття.
Маржан Сатрапі продовжує творити, тепер уже не тільки як авторка та ілюстраторка, але й як режисерка кінофільмів.
Всі чотири частини роману вийшли у «Видавництві» під однією оправою. Переклад з французької Оксани Макарової. Редактор видання Геннадій Шпак, верстка Миколи Леоновича, літерація і дизайн Іллі Стронґовського.
Історія Анни Франк настільки відома багатьом, що завдання подати її по-новому, яке поставили перед собою Арі Фолман та Давид Полонський, здається невиконуваним та зайвим. Адже оригінальна книга вийшла накладом понад 30 мільйонів примірників на 60 мовах. Це одна з найбільш читаних книг 20 століття і, для незліченної кількості читачів, – перше зітнення із трагедією Голокосту.
Як пояснив Арі Фолман, повний збережений текст щоденника призвів би до графічного роману обсягом в 3500 сторінок. Тож адаптована версія часом відтворює цілі записи дослівно, але частіше вільно обходиться з оригіналом, поєднуючи кілька нотаток в одну мальовану сторінку. Цитати Анни щільнішають й стають драматичнішими. Детальні й виразні Ілюстрації Полонського дивовижно заповнюють прогалини, зображення чи міміка компенсують відсутність тексту, а ще надають історичний контекст, який з очевидних причин не описується в оригіналі.
Дія відбувається в тому ж похмурому відносно близькому майбутньому, що й дія «Нейроманта», однак цього разу Ґібсон приділяє значно більше уваги дійовим особам і світові, де їм випало жити. Три на позір не пов’язані історії збігаються в несподіваному фіналі. Корпоративний найманець допомагає відомому вченому змінити місце роботи, мистецтвознавиця-галеристка шукає автора таємничих артефактів, стилізованих під роботи давно померлого художника, юний кібержокей робить перші кроки в матриці й зустрічає тих, кого там бути не може, — і все це за кілька років після подій, описаних у «Нейроманті».
Надзвичайно красивий і щирий погляд зі сторони на Чорнобильську трагедію, тих, хто живе в зоні відчуження і те, яким є життя після катастрофи.
26 квітня 1986 року, Чорнобиль: ядро реактора атомної електростанції починає плавитися. Це найбільша ядерна катастрофа ХХ століття. Хмара, навантажена радіонуклідами, пролітає тисячі миль у будь-який бік, забруднюючи природу, міста, і людей, які й не здогадувалися небезпеку і не могли себе захистити. Емманюелю Лепажу було 19 років, коли він, недовірливо, дивився і слухав ці новини по телебаченню.
22 роки потому, квітень 2008 року: Лепаж їде до Чорнобилю, щоб розповісти, як текстом, так й ілюстраціями, про життя вцілілих людей та їх нащадків, які живуть на забрудненій радіацією землі.
Хоча тема Чорнобилю багато висвітлена в репортажних та історичних виданнях, охудожненої та графічної літератури на цю тему майже не існує. Саме тому цей роман не тільки важливий для українців, а й здатен привернути достатньо уваги через свою якість та осібність. Вперше роман був виданий в 2012 році і звідтоді перекладений на кілька мов, зокрема англійську.
Дебютна збірка оповідань ісландської письменниці «Сверблячка» («Kláði»), в якій змальовується внутрішній світ сучасної молодої людини європейського міста. Тут і конфлікт поколінь як конфлікт соціальних ідеологій, місце і роль релігії в особистому житті, межі самотності і довіри, залежність від сучасних інформаційних технологій, смерть близьких і пам’ять про них, сексуальна об’єктивація і права жінок, мова як картина колективної й індивідуальної свідомості тощо. Фріда Ісберґ – дуже ісландська авторка, її твори сповнені сучасної ісландської специфіки, одначе будуть цілком близькими і зрозумілими сучасній молоді (втім, не лише!) і, поза сумнівом, не залишать байдужими і українського читача.
«Сверблячка» була включена в короткий список номінантів на Ісландську літературну премію художньої літератури серед жінок в 2019 році.
Один із найгучніших минулорічних коміксів, шедевр Дарсі ван Полґіста та Ієна Бертрама «Пташеня» вийде наприкінці зими українською у «Видавництві»! Сюреалістичний, кривавий, надзвичайно виразний та деталізований, найгучніший минулорічний інді-шедевр уже перекладений українською і неспішно готується до друку.
Таким чином ми знову розширюємо жанрову палітру мальованих історій, але продовжуємо триматися одного з основних фокусів, зокрема феміністичної тематики.
Офіційна графічна адаптація сценарію для Чужого 3, написаного Вільямом Ґібсоном.
Натхненний Холодною війною, Ґібсон наповнив світ Чужого новими барвами, політичними інтригами, несподіваними експериментами і, звісно, лишив достатньо простору для хтонічного жаху.
Одразу після подій фільму «Чужі», космічний корабель «Сулако» із замороженими тілами Ріплі, Гікса, Ньюта й Бішопа перехоплений Союзом Прогресивних Народів. Але силам СПН невідомо, що на борту є ще один смертоносний пасажир. Бажання двох урядових титанів розробити найпотужнішу зброю масового ураження, перетворить цей світ на хаос.
Подібно до «Персеполісу», «Стіна» також є автобіографічною історією і передає дитячий погляд на події в Чехословаччині до, під час та після Празької Весни 1968 року, коли у відповідь на «відхилення країни від соціалістичного курсу» СРСР увів війська, зокрема танкові. Це призвело до загибелі 72 мирних жителів, сотень поранених, а Ян Палах, Ян Заїц та українець Василь Макух на знак протесту проти окупації вчинили самоспалення. 300 000 чехів та словаків емігрували, а радянський військовий контингент лишався в Чехословаччині аж до 1990 року. Саме така політика втрутилася в життя маленького хлопчика, який щиро хоче стати художником. З одного боку це заважає йому бути собою та малювати те, що йому подобається, а з іншого – допомагає визначитись в житті й у подальшому творчому шляху.
Це чесна книга про радянські часи, холодну війну, репресії, та одночасно про жагу до свободи, яка змінює життя країни та її мешканців, яка містить багато впізнаваних деталей і з часів радянської окупації України.
«Стіна» – унікальна книжка, що наближає до малих читачів та їх батьків 1948-1989 роки, часи комунізму й соціалізму, коли за залізною завісою у Чехословаччині жили, працювали і мріяли звичайні люди. Це біографічна історія про захоплення музикою і малюванням, про панування ідеології, вагомість історії й потребу свободи. Книжка про надію, в яку ми не маємо права перестати вірити.
На шляху безумовного поступу, в якому весь народ Північної Кореї за грандіозним планом партії відкриває нові простори соціалістичного будівництва крізь суворі випробування корейської революції, велично постає українське видання всесвітньо визнаної славетної мальованої історії, в якій яскраво демонструються достойність і державна міць Корейської Народної Демократичної Республіки. Шановний франко-канадський автор, товариш Ґі Деліль високо підняв прапор культурної співпраці братніх народів, власним прикладом зміцнивши авторитет важливого мистецтва мальованих історій. Два місяці товариш Деліль жив і працював у Пхеньяні як дорогий гість, переймався ідеями чучхе і ділився своїм неоціненним досвідом у покадровій анімації для слави і перемоги на всіх фронтах будівництва соціалістичної країни. Своїм чесним шляхетним малюнком товариш Деліль оголив як чорноту підступів імперіалістичних акцій свавільної наруги, так і білу щирість самостійної переконаності КНДР в неминучій перемозі ідей кімірсенізму-кімченірізму.
У творі «Пхеньян: Подорож Північною Кореєю» узагальнені ідеї й заслуги великого вождя товариша Кім Ір Сена та великого керівника товариша Кім Чен Іра в побудові справедливої, укріпленої та розвиненої країни, якою зараз є Північна Корея. Щасливими є мешканці нашої держави, яскраво освітлені напрямки й шляхи завершення справи соціалізму з використанням державної влади як політичної зброї.
Ми як видавництво докладемо всіх зусиль, щоби кожен, хто перетнеться із мальованою історією «Пхеньян: Подорож Північною Кореєю» оцінили, наскільки цей твір сповнений гідності, соціалістичної культури, правдивих описів північнокорейського життя, найкращої моралі. В книжці нема місця найменшим неблагодійним елементам, спотворенню культури побуту корейського зразка, ідейних перегинів та ознак морального занепаду. Вона відповідає естетичним смакам нашого часу та прагненню до якнайповнішого оприявлення ідейно-культурних позицій переможної Корейської Народної Демократичної Республіки.
Після прочитання даного твору ніщо не змусить вас повернутися й зупинити переконливий прогрес себе, як читача, що має тверді переконання і волю вірити у власні сили і здатність відкривати для себе нове і незнане, яким поки що є і мистецтво мальованих історій.
Ярослава Стріха, перекладачка видання:
«“Маус. Історія вцілілого” Арта Шпіґельмана (1980-1991) – автобіографічна розповідь нью-йоркського художника-інтелектуала, що його батьки, польські євреї, пережили свого часу Голокост. І формула “свого часу” тут є великою умовністю, адже мовби передбачає, що головний герой, альтер еґо автора, живе вже в іншому часі (мирному, повоєнному, віддаленому від злочинів минулого). Насправді ж історичний досвід значно ближче, ніж хочеться сподіватися, від нього не втекти, адже всі ми на великий відсоток складаємося з історії – великої й малої, родинної. Минуле накопичується, вирує, проростає в теперішнє (і дим від крематорію Аушвіцу, про який батько головного героя розповідає в одному кадрі, вже в наступному кадрі зливається з димом від цигарки оповідача). Значною мірою, “Маус” досліджує саме те, як можна приручити минуле і жити з ним далі.
Головний герой “Мауса” розпитує батька про довоєнне життя і досвід під час Голокосту, щоб створити про це комікс. “Маус” – один із найцікавіших літературних текстів про травму другого-третього покоління після катастрофи, про тих, хто виріс у тіні чужого болю й намагається привласнити й переповісти по-своєму досвід, що опирається оповіданню, знайшовший власний голос, всупереч тиску традиції. У нашому закутку Європи між великими історичними травмами ніколи не минало більше кількох поколінь, а в нас травматичний досвід тих, кого особисто не зачепила трагедія, але кому все одно доведеться жити із провиною вцілілого і жахом секонд-генд, проговорено мало, тож “Маус” не лише актуальний для багатьох, якщо не всіх потенційних читачів, а й заповнює напівпорожню нішу.
“Маус” – єдиний на сьогодні комікс, що здобув Пулітцерівську премію, й один із перших, що привернув широку увагу дослідників, ставши певною віхою в історії цього медіуму. Крім того, доти українському читачеві були доступні здебільшого американські мейнстримові комікси, а “Маус” познайомить із андеґраундним коміксом, з його окремішньою естетикою й художньою генеалогією».
Обидві частини роману вийдуть у «Видавництві» під однією оправою. Переклад з англійської Ярослави Стріхи. Летеринг Світлани Самохіної. Редактор Віктор Мартинюк. Коректорка Марина Гетманець.
Зустрічайте середньовічного лобуряку Єроніма та його дерев’яне каченя Босха в їх мандрах Пеклом.
Три покоління талановитих письменників та артистів. Але ці відомі зірки літературного світу, цирку та зоопарку виявляються… білими ведмедями, що живуть у людському суспільстві. У першій частині матріархиня, що мешкає у Радянському Союзі, насолоджуючись «близькістю бути наодинці зі своїм пером», випадково пише автобіографічний бестселер. У другій частині її дочка Тоска переїжджає до Східної Німеччини та стає першою, хто виконує захопливий цирковий номер. А у третій частині Кнут, син Тоски (останній з лінійки), народжується та виховується доглядачем за відносно щасливих обставин у Берлінському зоопарку.
Серед суворої ісландської зими невловна, загадкова лисиця влаштовує звіролову подорож, що переродить їх обох. На краю обжитої людьми землі натураліст намагається облаштувати життя молодої жінки із синдромом Дауна, яка дивом вижила в кораблетрощі і яку він урятував від покарання за несвідомий злочин. Це витончений, чарівливий роман-притча, у фіналі якого життя всіх героїв змінюється незворотно. Переможець премії Nordic Council Literature Prize 2005 року (найбільша літературна нагорода Північної Європи) «Дитя землі» — почасти детектив, трохи казка і в кожному разі ідеальне знайомство з літературним талантом світового рівня.
