Який він — тілесний простір із важливим локусом твого існування? У якій точці перетинаються площини чоловічого й жіночого, породжуючи задоволення, залежність, огиду і відповідальність? «Нефокусований маніфест про клітор» — саме так данська газета «Information» називає книжку Рікке Віладсен «Татуювальник і клітор». Текст запрошує читачок і читачів у світ сновидінь головної героїні, в якому плоть і культура стають невід’ємними. Спроби пізнання власної ідентичності, передусім сексуальної, ще не сміливі, перші, притлумлені, втім визрівають у чітко гендерні стереотипи. Авторські образи подекуди жорсткі, потворні, далекі від ідеального образу чоловіка чи жінки. Апофеоз кінцевого просвітлення героїні наступає в цілковитій самотності, далеко від людей і пристрастей. Слова і графіка — вичерпно доповнюють одне одного. Феміністична призма дає зрозуміти: хто така жінка як об’єкт споглядання, замилування, «використання» й суб’єкт відтворення. Скільки їх — народжених дітей, викинутих на смітник історії ціною жіночої насолоди й чоловічої «самодостатності?»