Оксамитова зелень, запони туману, що чергуються із повсякденним дощем — це звичний антураж ірландського краю, про який не до снаги було не написати й Рею Бредбері. Утім, роман далеко не про пейзажі. Кожна декорація намертво прикріплена до тамтешніх обивателів; за непримітною, здавалося б, побутовою балачкою, а то й безмовною мізансценою, криється життя народу, на котрий автор впритул поглипує, прислухаючись до його серцебиття. «Зелені тіні, Білий Кит» належить до автобіографічних творів. У ньому йдеться про враження письменника від Ірландії, куди той приїхав, аби створити сценарій для кінокартини про легендарного Мобі Діка. Тут ви не натрапите на фантастику, однак отримаєте колосальну втіху від комічних епізодів, поринете у роздуми під впливом екзистенційних реплік, краєм ока побачите видатні мистецькі полотна, пуститесь в історичний екскурс, здивуєтесь, вгамуєтесь, запрагнете і руху, і непорушності. А заразом, сподіваємось, відчуєте любов до ірландців, у якій переконливо зізнався сам автор.

Ворон застрибав по підлозі. Потім зупинився перед Мамою Му.
– Чого я стрибаю?

– Я не знаю. Ти сказала, Святвечір... Так от, а я не маю для себе ніякісінького різдвяного подарунка.
– Та ну, для себе? Ти хочеш сам собі подарувати щось на Різдво?
Ворон ще більше заметушився.

– Звичайно. Це єдиний спосіб отримати подарунки, бо я ніколи нічого не отримую! Мушу поспішати, мені треба додому. Бувай!

«Ось вам казка, любі мої. Нова і пречудова...»

Так починається оповідка Ред’ярда Кіплінґа, замішана на близькосхідному фольклорі та біблійних приповідках. І хоча йдеться у ній про премудрого царя Соломона і Балкіс - царицю Савську, насправді перед вами справжня казка - дотепна, кумедна і повчальна, як і всі історії з «Таких собі казок». Маленькі читачі поміркують над тим, що таке зарозумілість, а що - мудрість, та разом із маленькими метеликами зруйнують водномить велетенський палац з усіма садами, аби одразу ж його відновити.

Особливо неповторними роблять книжку барвисті ілюстрації Володимира Штанка.

Книжка продовжує серію видавництва «Навчальна книга - Богдан» про Тафі й Теґумая.

І хоча про печерне плем’я тут ані слова, уважний читач знайде давніх знайомих на її сторінках.

Для молодшого шкільного віку.

…І знову англійський Нобелівський лауреат розповість дітлахам казку про часи, коли світ був молодий та зелений, а Прадавній Чародій навчав тварин гратися. Це звідтоді корови граються у корів, а слони — у слонів. Що ж до крабів, то найперший Краб грався морем — і з того почалася уся ця вигадлива, дотепна і трохи химерна історія, в якій знайшлося місце й розповіді про припливи та відпливи, і ще всілякій всячинi.

А головними дійовими особами казки стали вже знайомі нам первісні тато і донька, образи яких створив ілюстратор Володимир Штанко.

Для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

До Ніппиного дому заліз злодій і вкрав флейту.

Ніппа затялася знайти злодія. Та це зробити не так просто. Адже несподівано виникають і важливіші справи.

Які саме — довідаєтеся у третій, завершальній повісті про дівчинку Ніппу.

Розгнівавшись на маму, Ніппа іде з дому. І тут же потрапляє в біду.

Переночувавши в подруги, блукає Вільнюсом — правда, маючи дуже чітку мету — поки й попадає в руки торгівців дітьми.

Її визволяє ангел-охоронець і велика любов до тата.

Дев’ятирічна Ніппа, коли помер тато, переселилася з мамою жити в садовий будиночок. Там вони вирощують огірки.

Ніппа дотримує даного татові слова й щодня грає на флейті, ховаючись у теплиці — щоб сусідські діти не насміхалися.

Через якийсь час мама знайомиться з Оскарасом. Та Ніппі він не подобається — Ніппа любить свого тата.

Перша повість про Ніппу захоплює з перших сторінок.

Одного разу міська миша пішла в гості до сільської миші. Та з гордістю показала подрузі своє вільне сільське життя. Міська миша була шокована – так багато небезпек і незручностей у селі! Й лише дрібка того, що сподобалося…

Пізніше сільська миша вирушає в гості до міської – і переживає подібний досвід. Так вони вчаться цінувати вибір інших та щиро любити свій спосіб життя.

Льюїс Керрол не без усмішки писав, що «Алісині пригоди у Дивокраї» розраховані на дітей віком від п’яти років до п’ятнадцяти, від п’ятнадцяти — до двадцяти п’яти, від двадцяти п’яти — до тридцяти п’яти і т. д. ... Книга вважається одним з кращих зразків літератури в жанрі абсурду, в ній використовуються численні математичні, лінгвістичні та філософські жарти й алюзії.

Льюїс Керрол не без усмішки писав, що «Алісині пригоди у Дивокраї» розраховані на дітей віком від п’яти років до п’ятнадцяти, від п’ятнадцяти — до двадцяти п’яти, від двадцяти п’яти — до тридцяти п’яти і т. д. ...

Книга вважається одним з кращих зразків літератури в жанрі абсурду, в ній використовуються численні математичні, лінгвістичні та філософські жарти й алюзії.

Пропонований переклад відзначається свіжістю «прочитання» першотвору, що дає змогу ознайомити читача з повнокровною, автентичною «Алісою».

«Аліса у Задзеркаллі» — дитяча книжка англійського математика й письменника Льюїса Керрола, написана 1871 року як продовження книги “Алісині пригоди у Дивокраї”.

Цього разу Аліса вирушає в казкову країну — Задзеркалля. Вона стає учасницею незвичайної шахової гри — спочатку на правах пішака, а потім — королеви.

Ці повісті — перша книга відомої романістки, присвячена дітям. Авторка часто спілкується з онуками, знає запити, вподобання, звички дітей, вміє проникливо, дотепно й правдиво зобразити їхній світ. Для широкого кола читачів.

Повість Івана Андрусяка з ілюстраціями Ганни Осадко «Вісім днів із життя Бурундука» — один із найуславленіших у сучасній українській літературі творів для молодших підлітків. 2013 року вона увійшла до престижного каталогу найкращих дитячих книжок світу «White Ravens» («Білі круки»).

У новій правдиво-фантастичній повісті лауреата літературної премії імені Лесі Українки, славного українського казкаря Всеволода Нестайка розповідається про веселі пригоди київських школярів.

Вперше під однією обкладинкою зібрано всі оповідання про Мауґлі та заключну історію про годованця вовків. Читачі не лише помандрують казковим світом джунглів, але й зустрінуться з дорослим Мауґлі, спробувавши дати відповідь на запитання — чи той це Мауґлі, якого вони добре знали за «Книгою джунглів»? До 150-річчя з дня народження Ред’ярда Кіплінґа. Для середнього шкільного віку.