Той, хто врятував одне людське життя, — врятував цілий світ.

Про це не знає дівчинка, що живе в маленькому кримському Селищі. Проте під час Другої світової війни вона рятує єврейських дітей від неминучої смерті.

А на цілу епоху пізніше її, вже стару жінку, розшукали 80 врятованих нею дорослих людей.

І вона стала праведницею світу — забутою, закатованою як нацистами, так і радянським режимом. Це — факт.

Все інше — апокриф, вигадка автора. Узагальнена і суб’єктивна. Як узагальненими і дещо фантасмагоричними є і Селище, і всі його мешканці, переплетені між собою, мов виноградні лози.

Автор не претендує на лаври історика. Лише — на найменший «язичок» найменшого дзвоника, який бринить серед ночі голосами тисяч вигнанців: «я-по-вер-нусь-я-по-вер-нусь…» — і нагадує, що наш ДІМ завжди з нами. З нього може вигнати ворог, але ніхто не може його відняти.

Якщо ти віриш у повернення!

Є хлопчики, які більше люблять бавитися іграшковим посудом, ніж машинками, і є дівчатка, які лазять по деревах, а не розчісують лялькам волосся. Однак УСІ хлопчики мають свій секретний «хлопʼячий» код, а ВСІ дівчатка – свій «дівчачий». Тому що такий дивовижний Божий задум – створити нас чоловіком або жінкою. І ця біологічна стать – у кожній клітині нашого тіла. 

Автор книги «Бог створив хлопчиків і дівчаток» знайшов спосіб доступно і нестандартно пояснити дітям, чому стать, з якою ми народжуємося, є унікальною для кожного з нас. А батьки знайдуть у книжці цінні підказки щодо статевого виховання дітей в умовах сучасної гендерної плутанини.

Світ творів англійської письменниці Джейн Остен (1775—1817) — світ звичайних чоловіків і жінок, доволі буденний, розмірений і в той же час не позбавлений драматизму. Тонкий психолог і знавець людського серця, письменниця створила надзвичайно виразні й правдиві образи.

Перше знайомство героїв роману «Гордість і упередженість» багатого аристократа Дарсі та дочки провінційного поміщика Елізабет не обіцяло серйозних почуттів між ними. Дарсі поставився до сім’ї Елізабет зверхньо, з упередженістю, і дівчина відповіла йому так само. Навіть тоді, коли вони зрозуміли, що не можуть жити один без одного, їм не просто було зламати свою гордість, щоб відкрити серця коханню...

Аня приїхала до великого міста, щоб вижити. А Платон народився в ньому, щоб розкошувати. Вона працювала офіціанткою, заробляючи копійки. Він витрачав шалені гроші на клуби та дівчат. У них не могло бути нічого спільного, якби не випадкове знайомство Ані з батьком Платона. Лев Дмитрович дав їй усе, нічого не вимагаючи натомість: квартиру, безпеку і навіть той самий ресторан. Аня нарешті була щаслива, до тієї фатальної зустрічі з Платоном. Він може позбавити її всього. І найперше — любові…

Чим може обернутися інтернет-знайомство з юною та вродливою іноземкою? Звісно ж, коханням усього життя! Принаймні так вважає 43-річний Клаус Отто Бах, мешканець німецького містечка Кіля. Клаус полишає все і прямує до чужого краю з єдиною метою — відшукати жінку своєї мрії, зв'язок із якою випадково обірвався. На його нещастя, цим краєм виявилася велика і незбагненна, щедра та неприборкана Україна. Так, Клауса називатимуть «останнім романтиком». Так, з нього глузуватимуть не лише випадкові знайомі, але й сама доля, підкидаючи все нові пригоди та випробування. Але наш «сучасний Дон Кіхот» не відступить. І врешті доля змилостивиться, подарувавши Клаусові вистраждану та солодку мить щастя, а читачеві найнесподіваніший з усіх можливих фінал.

Увазі читача пропонується «Ніч лагідна» — за визначенням критиків, один із кращих романів Ф. С. Фіцджеральда (1869—1940), відомого американського письменника, філософа «джазової доби». Тонке розуміння життєвого досвіду цілої генерації молодих американців, народжених після Першої світової війни, що випали з контексту так званої «американської мрії», глибина психологічного аналізу та лірико-емоційний самобутній стиль ставлять цей роман Фіцджеральда поміж визначних явищ американської та світової літератури минулого століття.

Чи знаєте ви українську жінку? Ні, ви не знаєте української жінки. Та вона і сама себе не знає.

Свого часу Брати Капранови поставили відомий експеримент з потопленням для доказу того факту, що українські жінки – відьми. Не всі лишилися задоволені результатами цього експерименту, але спростувати їх не зміг ніхто.

У романі авторів знаменитого «КОБЗАРЯ 2000» експеримент продовжують дуже компетентні люди. Цікаво, якими будуть їхні висновки?

Ви колись пробували пройти слідом Лесі Українки в найдальше карпатське село? Ця «слабосила, хора дівчина» гірські маршрути долала безстрашно, нарівні з усіма; місцеві досі переказують про це легенди. Що залишилося в тих краях у пам’ять про неї, Франка чи родину Окуневських, крім суперечливих свідчень очевидців, які переказувалися з покоління в покоління?
 
У романі розгортається історія, пов’язана з головною жінкою української культури. Театральна режисерка та молодий чоловік, який після довгої відсутності повертається у рідні краї, — як далеко вони готові зайти у пошуках унікального листа, що міг би внести ясність в один із найтаємничіших і найбільш резонансних сюжетів історії нашої літератури? Як на початку минулого століття йшли за Лесею невідома поетка, проста гуцулка, плотогон і черниця-бернардинка? Дізнаєтеся у новому романі автора книжок «Баборня» та «Світ не створений» Мирослава Лаюка.

Перша частина трилогія Леся Качковського, яка йде врозріз з поширеною ще в імперській росії "Норманською теорією" виникнення Київської Русі. Автор показує, що держава в Києві існувала за довго до захоплення влади в ньому норманами.

Героєм першого роману "Вибір князя Аскольда" є володар грізної київської держави князь Аскольд, який разом з братом Діром двічі ходив на Царгород і збирав з Візантії данину. Але в болгарському поході удача відвернулася від нього — Аскольд втратив сина й мусив хреститися від Риму. Це призвело князя до втрати влади в Києві. Проте з його державою рахувалися всі європейські правителі!

Думи та історичні пісні — жанри української народної творчості. Звитяга запорозьких козаків, туга бранців за рідним краєм, буремні роки Хмельниччини — ось провідні теми дум. За змістом вони дуже подібні до історичних пісень, а за виконанням — до плачів, голосінь. Авторами були переважно учасники подій — козацьких битв і походів. Від села до села, від міста до міста розносили вони вісті про славу і подвиги героїв, їхню мужність та гарячу любов до України.

В літо 882-го року величезна флотилія вікінгів і русів непомітно підкралася до Києва. Хто були ті руси? Адже в Києві, і на Дунаї також були племена з такою назвою. Хто допоміг їм безборонно пройти до Києва? Чому не піднявся Київ проти зайд, коли ті вбили обох київських князів - і хрестатого Аскольда, й вірного Даждьбогу Діра? Що приніс норвежець Олег в Київ, окрім малолітнього нащадка данських конунгів Ск'єльдунгів, аби об'єднати полян, древлян, русів, сіверів і вікінгів в боротьбі проти Степу? Що таке заповіданий Одином Мідгард? Як за 33 роки Київська держава перетворилася в імперію русів? Чому її творець Київський князь Олег Віщий - союзник Візантії, Болгарії й Хозарії - добровільно передав владу своєму племіннику Ігорю Рюриковичу? Для всіх, хто прагне знати власну історію без мітів.

До збірки увійшли твори легендарно-фантастичного й анекдотичного змісту, написані в 1850-х роках, українського письменника, етнографа та драматурга Олекси Стороженка (1806–1874), котрі згодом були видані під назвою «Українські оповідання» (1863) у Петербурзі.

Повість «За сестрою» створена на основі історичних матеріалів з часів татарських нападів на українські землі. В центрі — захоплююча історія юного Павлуся, молодшого сина з козацького роду Судаків, який порятував від татарського полону свою сестру Ганнусю.

У повісті «Ідоли падуть» Юліана Опільського (справжнє ім’я — Юрій Львович Рудницький (1884–1937), західноукраїнський письменник, історичний романіст) розповідається про часи князювання Володимира Святославовича й запровадження 988 року християнства на Русі. Падуть язичницькі ідоли, народжується нова культура у святих книгах та будівництві величних храмів, у яких домінують кращі зразки архітектури й мистецтва тодішньої Візантії. Текст подається за сучасним правописом із зображенням усіх особливостей мови автора.

Francis Scott Key Fitzgerald (1896–1940) — American writer, author of works about the generation of the «Jazz Age». «The Great Gatsby» novel depicts America in the 1920s. The main character is a man who created himself according to the recipes of American morality, rich, but very lonely.

Френсіс Скотт Фіцджеральд (1896–1940) — американський письменник, автор творів про покоління «епохи джазу». У романі «Великий Гетсбі» змальовано Америку 1920-х років. Головний персонаж — людина, яка створила себе за рецептами американської моралі, яка заможна, але надзвичайно самотня.

Рівень складності – Intermediate

Кожна жінка мріє вирватися з набридлого кола побутових проблем і почати інше життя — цікаве, насичене, незвичайне. Чи легко встояти, коли хтось обіцяє надзвичайну пригоду, сповнене коханням і турботою майбутнє?

У світі, за статистикою, щорічно безслідно зникають мільйони людей. Більшість цих зникнень пояснюється цілком природними причинами: нещасні випадки, стихійні лиха. Але частина з них — це ті, хто, немов метелики, летять на світло, але потрапляють у полум’я, з якого вже не годні вирватись…

Юрій Іванович Яновський (1902 – 1954) – український прозаїк, поет, драматург, журналіст, редактор і сценарист ВУФКУ, художній керівник Одеської кінофабрики. Сучасники називали його «добрим генієм українського кіно».

Для свого першого роману Ю. Яновський розглядав варіанти назв: «Українське хворе кіно», «Мемуари редактора каторги», «Мемуари старої людини», «Мемуари про море», «Мемуари То-Ма-Кі», «Мемуари голого редактора». «Майстер корабля» – остаточна назва твору, сюжет якого був незвичним, новим для тогочасної літератури. Режисер То-Ма-Кі (Товариш Майстер Кіно – найвище звання для кінематографіста), що від його особи ведеться оповідь, згадує свою молодість і роботу над фільмом, для зйомок якого будувався корабель. Герої роману – творці нового мистецтва, які прагнуть відродити духовність української нації. Цей твір  цікавить тих, хто любить кіно, пригоди, містифікації, незвичні історії кохання і... море.

До рук головного героя гостросюжетного роману Андрія Куркова «Добрий ангел смерті» Миколи Сотникова потрапляють якісь таємничі документи. Ховаючись від людей, які будь-що хочуть їми заволодіти, він вирушає в подорож до Каспійського моря. Поїздка виявляється дуже ризикованою і кардинально змінює життя героя.

Злиденний молодий письменник із Христіанії намагається заробити на прожиток написанням статей до місцевої газети. І хоч теми добирає не зовсім вдалі, а розраховані на тонких поціновувачів, усе ж подеколи йому таланить видобути трохи грошей на кілька днів прожитку. Одначе одіозність характеру й постійний голод спонукають літератора до безглуздих учинків і пустощів.

У свідомості напівголодного одинака зринають еротичні фантазії й у кожній стрічній він бачить ідеал вимріяної красуні, яка буцім мешкає в замку Ілаялі. Чи втілиться ця фантазія в реальність? Чи напише митець незрівнянний літературний шедевр? Чи роздобуде копійчину на прожиток і дасть раду своєму непереборному й невситимому голоду?

Книга продовжує розпочату автором у романі «Пікнік на льоду» розповідь про долю журналіста Віктора Золотарьова. Рятуючись від смерті в Антарктиді або беручи участь у передвиборчій кампанії в Києві, переживаючи жахи «добровільного» чеченського полону, він усвідомлює справедливість народженого самим життям Закону равлика: без власного будиночка, даху, ти, як равлик без мушлі, — безпорадний слимак. І будь-хто, мимохідь, може просто тебе розчавити «носаком модної тупоносої туфлі»...

Головний герой роману «Пікнік на льоду» — журналіст Віктор Золотарьов — отримує незвичайне завдання від однієї провідної газети: писати некрологи про відомих впливових людей, які... поки ще живі. Поступово він розуміє, що став учасником серйозної гри якихось тіньових структур, вийти з якої живим практично неможливо...

Володимир Винниченко — бунтар української літератури початку ХХ століття. Він спровокував чимало інтелектуальних конфліктів, та водночас побудував неймовірну літературну й політичну кар’єру. Винниченко став популярним драматургом, автором романів, статей, мемуарів, а в 1917 році очолив Генеральний Секретаріат Центральної Ради.

«Записки Кирпатого Мефістофеля» — роман морального експерименту, у якому чи не вперше в українській літературі відверто аналізуються стосунки між чоловіком і жінкою. Герой, який хоче позбутися власної дитини, бо не бажає бути батьком. Жінка, яка відмовляється робити аборт. Небажана дитина, що зрештою стає психологічним прихистком для головного героя. Автор тестує своє кредо «роби, що хочеш, коли тебе не мучать докори сумління» та шукає межі особистої свободи у стосунках.

Кузьма Скрябін народився в місті Самборі на Львівщині 17 серпня 1968 року. Щоправда, тоді він був відомий як Андрій Кузьменко. Все визначилося 1989-го, коли Андрій записав першу пісню з гуртом Скрябін», а згодом став у ньому співаком, автором пісень, незмінним лідером, власне, Кузьмою Скрябіним. Так тривало до трагічного ранку 2 лютого 2015 року — дня смертельної автомобільної аварії. Доля відміряла надто мало життя улюбленцю мільйонів, обдарувавши навзамін багатьма талантами. В цьому оригінальному виданні, яке покликане, зокрема, нагадати про неперевершене почуття гумору Кузьми, зібрано весь його прозовий доробок і частково — поетичний. Про що розповідає співак? Про себе, про нас, про життя і як у ньому не втратити здорового глузду. Інший порух душі, коли ранимість бере гору, — то поезії. Творчість Скрябіна надихнула проілюструвати видання відомого Олександра Грехова.

Життя — це «один вибраний сценарій зі знехтуваних або відхилених багатьма іншими». Що вибирає хлопчик Сосо: священство чи тиранію? Що обере композитор Федір: кохання всього життя чи шлюб з нелюбою жінкою заради кар’єри? Як заслужена артистка потрапить до психіатричної лікарні? Чи зречеться студент Іван ідеї про соборну Україну і що вибере його друг-націоналіст Микита?

На тлі радянської України 1950-х і культу Сталіна розгортаються драми людей, які роблять свій вибір у світі болю і страждання. Проминає усе, тільки жага до життя «має подекуди шанси вистояти під усіма пальцями перемін і піском зречення...».

Майк Йогансен — український письменник-авангардист. Свого часу він зізнався читачам, що ніколи не зупиняється перед тим, аби порушити ще одну традицію. Це і визначило стиль його творчості — ламати правила та з їхніх уламків витворювати нову поетику.

У цій книжці ви знайдете твори, які стали візитівкою Йогансена, — іронічний, пародійний роман «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію», ключовий для розуміння творчого підходу автора текст «Як будується оповідання» та вибрані поезії.

Це тексти справжнього літературного експериментатора.  Його мета — розхитати наші уявлення про те, якою має бути література, і, з одного боку, занурити читача в мистецьку гру, а з іншого — показати, яке естетичне задоволення можна отримати від цих експериментів.

Іван став першим чоловіком у житті Марії. З ним вона з наляканої маленької дівчинки перетворилася на жінку, що знає собі ціну. Романтика побачень змінилася подружніми буднями. Минуло шість років. Марія вкотре при надії, хоч усі попередні вагітності були невдалими. Одного вечора жінка отримує повідомлення: відео, на якому Іван цілується з молодою красунею. Марія наче зривається з небес на землю. Вона знову втрачає дитину, пориває з коханим і просить батька заховати її якнайдалі від усіх. Так, щоб Іван ніколи не знайшов її. Чоловік ладен на все, аби розповісти дружині правду, яку вона не схотіла слухати. Та де тепер шукати Марію? Як виправити помилки, яких не скоював? І як жити у світі без тієї, що і є твоїм світом?

Події у новому романі Андрія Куркова та Юрія Винничука розгортаються одразу в трьох сюжетних зрізах: Хрестовий похід 1111 року, описаний у Хроніці лицаря Ольгерда з Галича, початок Другої світової у Львові та Кракові, а також сучасний період. Хто така Діва, і чому на неї полюють декілька століть поспіль, ким насправді є чорний археолог Олег, і головне – куди ведуть двері, які можна відчинити ключами Марії? Про це дізнаєтеся зі сторінок одного з найбільш очікуваних романів сучасної української літератури останніх років.

Усебічно обдарований, енциклопедично освічений Іван Франко (1856–1916) відомий не тільки як поет, прозаїк, драматург, але і як літературознавець, перекладач, публіцист, вчений. За весь час своєї діяльності він видав сім збірок поезій та цілу низку поем, написав близько 15 драм, перекладав з 14 мов твори світових класиків.

Однiєю з найпопулярніших в українській літературі та найбільш знаковою для багатьох театрів і сьогодні є п'єса Івана Франка «Украдене щастя», в центрі якої три постаті: підстаркуватий селянин, його молода дружина та її коханий — жандарм. Драма Франка переростає у трагедію високої напруги, притчу про те, що на чужому нещасті свого щастя не збудуєш.

’язниця, що насправді є концтабором, де застосовують моторошні тортури, діє в сучасній Україні. За тюремним парканом немає жодних законів, тут зовсім інше життя: у приниженні, страху й непевності, з ранами та слідами опіків на тілі, з болем від переламаних кісток і часто — від зламаної волі й свідомості. Тут головне завдання — вижити, коли жити вже не хочеться й від тебе майже нічого не залежить, зберегти здоровий глузд, коли вже близький до божевілля, залишитися людиною в нелюдських умовах, де віра, прощення, ненависть і навіть погляд між катом і жертвою набувають інших сенсів.

 
Щоб вижити в пеклі концтабору, журналіст Станіслав Асєєв написав цю книжку — відверту, емоційну, глибоку, в якій питань більше, аніж відповідей, бо життя людей після звільнення з полону назавжди розділилося на «до» і «після».

 
Переклад українською мовою поданий поруч із оригіналом.

Михайло Коцюбинський (1864-1913) – тонкий знавець поетичного слова й людської душі, блискучий оповідач. Ці свої таланти письменник сповна розкрив у шедеврі української літератури – повісті «Тіні забутих предків». Історія, яку він розповідає, стара як світ. Її герої – Іван і Марічка, ще  з дитинства палко кохають одне одного, проте не можуть бути щасливими разом. Їхнім родинам байдуже до почуттів молодих людей, бо вони ворогують між собою і навіть заради дітей не ладні вгамувати нікчемні пристрасті. Однак у творі є ще одна, чи не найголовніша дійова особа – авторові вдалося перенести на папір і магічну красу Карпат, і колорит Гуцульщини, з її переказами, віруваннями, символами, які й формують світогляд гуцулів.

Шолом-Алейхем (1859—1916) — єврейський письменник, життя якого було тісно пов’язане з Україною. Тож свого найулюбленішого героя — шляхетного і простакуватого, побожного і сповненого суперечностей, знавця людей і поціновувача  природної краси — Тев’є-молочара автор поселив в українському селі тодішньої Російської імперії.  Нелегко ведеться працьовитому батьку великої родини, в якій аж семеро дочок та й долі їхні не можна назвати щасливими. Проте Тев’єві оповіді-монологи сповнені оптимізму й доброти, пересипані дотепами. Не зраджує герой своєму правилу: якщо не вистачає сліз, то треба сміятися, і тоді, коли розповідає, як царські можновладці  змушують його залишити рідну домівку.

Що може допомогти у скрутній ситуації? Тільки любов. Вона надає сили для боротьби та рятує від зневіри. А іноді навіть творить чудеса.
У далекому 1991-му киянин Андрій Литвин служив у Вільнюсі і брав участь у штурмі Телецентру як радянський солдат. У 2014-му він знову став учасником революційних подій, але тепер уже як захисник української незалежності. І, на відміну від товаришів, він не лізе у сутички з силовиками — адже сам колись був у їхній ролі. Проте все змінюється у мить, коли пропадає зв’язок із дочкою Рутою, яка працює в бібліотеці Майдану. Український Дім захоплюють «беркутівці». І Андрій вирушає на пошуки дочки у всіх найгарячіших точках спекотної ночі з 18 на 19 лютого 2014 року.
Разом із жменькою майданівців він захищає барикади, водночас розшукуючи дочку, коли раптом його дістає минуле — Вільнюс 91-го і литовська студентка Рута, в яку він, сержант Литвин, колись був закоханий…

Нова книга Братів Капранових, як завжди, стане для вас приємним відкриттям.

Роман «Сад Гетсиманський», написаний у 1950 році, уславив ім’я Івана Багряного (1906—1963), українського письменника, поета, драматурга, політичного діяча, на весь світ. Це був один з перших творів, в якому вражаюче правдиво зображено всю страшну сутність радянського режиму у роки масових репресій. За кожною сторінкою роману — біль і страждання, відчай і надії тих, кого зім’яла безжальна сталінська машина смерті. Багряний описав те, що сам пережив і про що не можна було мовчати. Головного героя роману він багато в чому наділив своєю долею і своєю вдачею — несхитністю духу й вірою в непереможність добра. Його Андрій Чумак пройшов усі пекельні кола і вистояв, не зламався. І це робить його гідним високого звання людини.

Загадкові та моторошні події порушують спокій маєтку Смотрицьких. Одна за одною гинуть молоді кріпачки. Селом ширяться різні чутки. Кажуть, то справа рук католицьких ченців, котрих привезла з собою до маєтку полячка Владислава Пашинська. Золотоволоса відьма, що закликала зло. Тим часом графиня Смотрицька палко закохується в сусіда. Але серце Олексія Забродіна належить графській кріпачці Ярині. Графиня ладна на все, аби здобути кохання поміщика і позбутися зеленоокої дівчини, що стала між ними. Маєток ось-ось здригнеться від звістки про восьму жертву. І нею може стати будь-хто.

Бернард Шоу (1856-1950) — уславлений ірландський письменник і драматург, лауреат Нобелівської премії. Одну зі своїх п’єс-шедеврів він написав, надихнувшись міфом про скульптора Пігмаліона, який закохується у своє творіння — дівчину-статую і просить богиню вдихнути в неї життя. У Шоу, щоправда, головна героїня — вульгарна квіткарка Лайза Дулитл жива-живісінька, ще й говірка нівроку. «Скульптор» — мовознавець Генрі Гіггінс має виліпити з неї вишукану даму, причепуривши та навчивши правильної мови. Але після вдалого дебюту вихованки, щось пішло не так… П’єса «Пігмаліон» не сходить зі сцени, бо є улюбленицею і постановників, і глядачів. Шалений успіх мала також її перша екранізація — до однойменного британського фільму 1938 року Бернард Шоу написав сценарій і отримав за нього «Оскара». Кадрами з фільму проілюстровано це видання.

Це історія про дівчинку, яка після трагічної смерті батька і зникнення матері опинилася у бабусі в селі. Про її мрію малювати, про непростий шлях до мрії, про вчителювання в невеличкій сільській школі. Леся мрійниця і дивачка. Вона навіть вітер приручила. І незважаючи на прагматизм сільського люду, усім серцем полюбила село. Власне, роман присвячений людям землі та селу, яке, на жаль, вимирає на очах.

А ще «Фортеця для серця» — книга про любов, таку казкову, але щиру-щиру. Коли перетинаються діаметрально протилежні світи. Два брати (представники бізнесу і влади) закохуються у звичайну і дуже незвичайну вчительку малювання. Хто кого обере і яку таємницю відкриє зникла матір? Кінцівка світла і казкова, але з натяком на серйозні висновки.

Девід Герберт Лоуренс (1885—1930) — англійський письменник початку ХХ століття, відомий перш за все своїми психологічними романами. Найкращий з них — «Коханець леді Чаттерлі», з якого почалася європейська еротична література. 

Його публікація в 1928 році викликала обурення, адже секс вважали гріхом, брудною справою, а відвертий опис еротичних сцен — майже злочином. У романі розповідається про життя пари вищого світу Чаттерлі. Він — аристократ-інвалід, вона — молода леді, яка не має задоволення в сексі й вже втратила надію на материнство через каліцтво чоловіка, — закохується в лісника. Лоуренс спокусився на святе святих — «зламав» у своїй книжці всі станові відмінності.

«Я бачив його живим, мертвим і знову живим» — оповідання Валерія Пузіка про дитинство, почуття та стосунки, про мир і війну. Кут зору в усіх цих текстах дуже несподіваний, конфлікт здебільшого внутрішній, а події розгортаються незвично. Автор — майстер деталей, майстер епізоду й ситуації. Його оповідання, на перший погляд імпресіоністичні, повітряні, акварельні, насправді дадуть читачеві змогу відрефлексувати, пережити разом із автором кожен момент оповіді — вдихнути будівельний пил, торкнутися шкірою річкової води, ввібрати в себе нав’язливе гудіння мотора, відчути цілковитий ефект присутності.  

Готичний роман «Ватек» — унікальне явище в літературі, написаний французькою мовою невеличкий твір англійського письменника Вільяма Бекфорда (1760—1844), що забезпечив автору безсмертну славу і не втратив популярності й донині, твір, що надихав Джорджа Байрона, Едґара По та Говарда Лавкрафта і знайомить читача з дивовижними пригодами допитливого каліфа, світом арабсько-перської міфології, нездоланними чарами фатального кохання та іронічним поглядом на мусульманське святенництво.

«Ліпше поламати ребра ста невинним, аніж пропустити одного винного» — таким було гасло епохи, в якій жили мільйони українців 1930-х, і саме цей трагічний досвід у своєму романі «Сад Гетсиманський» зображає Іван Багряний. На прикладі життя Андрія Чумака автор детально демонструє, як діяв досконалий репресивний механізм радянської системи, як ця система поневолювала і знищувала людей незалежно від їхніх досягнень, походження, віку чи статі. 

Лікар, поет, директор гімназії — у вʼязниці твоє минуле не мало значення: хоч би чого ти досяг, а все одно опиняєшся на самому дні. Та попри всі ці жахи, Іван Багряний переконаний — спротив злу необхідний навіть тоді, коли здається, що боротися далі немає сенсу, а остаточний вибір завжди залежить від людини.