Як бути щасливим попри все.

Продовження популярної серії «Теплі історії»

Якщо ви любите читати, загорнувшись у м’який плед і гріючи руки до гарячого горнятка улюбленого напою, — то ця книжка для вас. «Теплі історії про справжнє» — про найсвітліше та найсолодше, що є в людському житті: про кохання, яке долає всі перешкоди, про міцну родину, щирість людських душ.

Кожне оповідання по-домашньому затишне і трохи казкове, воно наче промовляє: «Світ прекрасний! Життя чудове!»

Книжка вчить знаходити своє сонце навіть там, де, здавалося б, суцільна темрява. Усі історії — реальні. І хай трішки прикрашені квітами, ароматами та смаками, але вони точно відбувалися, може, навіть з кимось із ваших сусідів — пригадайте.​

Улас Самчук (1905—1987) — видатний  український письменник, автор романів-епопей та повістей про долю українського народу. Його називали «українським Гомером ХХ століття», однак твори замовчувались в радянські часи. Лише в незалежній Україні вони почали видаватися на батьківщині письменника.

Роман Уласа Самчука (1905–1987) «На краю часу» багато в чому є автобіографічним. У ньому йдеться про першу хвилю української політичної еміграції, яка опинилася у Празі та відстоювала своє українство; змальовується роль і місце митця в умовах чужомовного оточення. Головний герой твору тяжко й виснажливо працює над романом, друк якого, втім, видається йому сумнівним через безперспективність творити українською на чужині. У. Самчук повністю занурює читача в атмосферу Праги 1920–1930-х років, майстерно описує як визначні місця чеської столиці, так і реалії того часу — гуртування в українських осередках; обставини та умови праці тощо. Прототипами героїв твору стали реальні політичні та культурні діячі.

Роман «На краю часу» було написано у 1963 році, але тільки зараз, через 60 років, вперше друкується видавництвом Фоліо.

Дивлячись різноманітні розважальні шоу, ми здогадуємося: найцікавішого нам не показують, найцікавіше завжди за кадром. Роман Володимира Єшкілєва «Патерн» знайомить читача з лабіринтами шоу-бізнесу. Там не тільки готують спалахи нових «зірок». Там завзято ділять грошові потоки та воюють за рейтинги, готові на зйомки для закритих сайтів й навіть на вбивство. Читач «Патерна» крок за кроком наближається до верхівки піраміди. До босів «системи», які контролюють індустрію заборонених задоволень.

Іван Багряний (1906—1963; справжнє прізвище — Лозов’ягін) — український письменник, який зазнав жорстокості сталінських репресій. Митця було ув’язнено, заслано до Далекого Сходу, потім була еміграція. Лише після своєї смерті він був реабілітований, став лауреатом Шевченківської премії 1992 року, і його книги почали перевидавати в Україні.

Максим Колот, головний герой роману «Людина біжить над прірвою», у воєнний 1943 рік опиняється між двома арміями — фашистською і радянською, між життям і смертю. Він переживає дуже різноманітні душевні стани: від всеохоплюючої апатії до нестримного бажання жити… жити не чому, а всупереч усьому. Автор показує, на що здатна людина, коли їй втрачати вже нічого, але є мета ціною в життя — це боротися проти світу насильства. 

Цей роман — про людину, яка присвятила життя збагаченню й про­цвітанню Святого престолу й картезіанського ордену. Ім’я її – Дефан. На початку XIV сторіччя він починав кар’єру смиренним послушником у монастирі Шартрез­де­Вільнев, а закінчив її кардиналом й управителем скарбниці папського двору. Саме він створив унікальну фінансову систему, відкривши нові джерела прибутку й заклавши основи сучасної економіки. Він перший почав співпрацювати з банками, «монетизував» віру, заклав основи книготоргівлі, ввів систему безготівкових розрахунків і створив продукти, які принесли світову славу картезіанцям. Хто, наприклад, не чув про знаменитий лікер «Шартрез»? Це теж Дефан! Видатне життя – як велика екзистенційна пригода на межі епохи Відродження.

«Маркетинг без бюджету» — книжка, у якій зібрані способи, що допоможуть підвищити ваш прибуток узагалі чи майже без бюджету. Ідеї, запропоновані Ігорем Манном, стосуються таких сфер: маркетинг, реклама, продажі, PR, клієнтська лояльність, організація роботи. У книжці наведено кілька десятків перевірених практикою «рецептів», які точно допоможуть.

Про що шкодує жінка? Про втрачене кохання. У шлюбі з доном Хуаном Анна мала все: спокусу, пристрасть, вир чуттєвості. Але після народження спадкоємця чоловік перестав бачити у дружині жінку. Натомість для графа Альберто Анна стала жаданою. Розчарована, вона була скута подружньою вірністю, материнським обов’язком та католицькою мораллю. Але серце її жадало почуттів, які міг дати їй тільки він — таємний коханець граф Альберто. Разом вони вирішують тікати, спалюючи усі мости та будуючи замки прекрасних ілюзій. Та будь-яка пристрасть згасає, залишаючи гіркий присмак попелу і пізнього каяття. І все, про що благатиме Анна, — це прощення. Бо той гріх під її серцем не спокутати…

Іван Багряний (1906—1963; справжнє прізвище — Лозов’ягін) — український письменник, який зазнав жорстокості сталінських репресій. Митця було ув’язнено, заслано до Далекого Сходу, потім була еміграція. Лише після своєї смерті він був реабілітований, став лауреатом Шевченківської премії 1992 року, і його книги почали перевидавати в Україні.

«Огненне коло» — книга про трагедію українців, які стали заручниками у протистоянні двох тоталітарних режимів під час Другої світової війни — фашистського і радянського.  Обидва несуть жорстокість і смерть. І в тому, і в тому неможливо бути вільними й жити, залишаючись собою. Проти цих двох тиранів борються герої Багряного, які безмежно люблять і захищають свою землю.          

«Харизма лідера» — систематизоване і одночасно просте для сприйняття дослідження такого загадкового досі феномена справжнього лідерства, як харизма. Радислав Гандапас розкриває всі секрети на шляху до отримання цієї зовсім не міфічної і не суто вродженої риси. Книга стане в нагоді як недосвідченому новачкові, так і навченому досвідом управлінцю.

Повість Ольги Кобилянської (1863—1942) «В неділю рано зілля копала» -- один з найкращих творів видатної української письменниці. Вона створена за мотивами відомої народної пісні-балади «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Однак авторка збагатила її новими деталями, які дають змогу глибше проникнути у внутрішній світ героїв. Тож трагічна історія кохання хлопця до двох дівчат, яке робить нещасними всіх, набула глибшого, філософського звучання й узагальнення. Письменниця спонукає читачів до роздумів про долю людини, про її відповідальність за свої вчинки, про їхній вплив не тільки на власне життя, а й близьких.

«Айвенко, або Чоловіки — це…» — нова книжка Людмили Таран, української письменниці та журналістки. У центрі книжки — чоловіки різних поколінь і характерів. Сильні духом і слабкі, віддані та зрадливі, романтичні й цинічні, молоді та старі. А поряд з ними постають яскраві та влучні жіночі образи.
 
Чесна й чуттєва проза Людмили Таран спонукає до переосмислення узвичаєного та глибоких екзистенційних переживань.

Є хлопчики, які більше люблять бавитися іграшковим посудом, ніж машинками, і є дівчатка, які лазять по деревах, а не розчісують лялькам волосся. Однак УСІ хлопчики мають свій секретний «хлопʼячий» код, а ВСІ дівчатка – свій «дівчачий». Тому що такий дивовижний Божий задум – створити нас чоловіком або жінкою. І ця біологічна стать – у кожній клітині нашого тіла. 

Автор книги «Бог створив хлопчиків і дівчаток» знайшов спосіб доступно і нестандартно пояснити дітям, чому стать, з якою ми народжуємося, є унікальною для кожного з нас. А батьки знайдуть у книжці цінні підказки щодо статевого виховання дітей в умовах сучасної гендерної плутанини.

Складно пояснити, чому в нашій країні ніхто не намагається порушувати питання про заборону сурогатного материнства. Натомість широко рекламується обґрунтування деяких діячів української науки, що це не що інше, як розвиток передових технологій та зростання свідомості сучасного суспільства. Шкода, що мало тих, хто пояснює аморальність багатьох людей, яка може обернутися для українців національною катастрофою. Хтось же має почати пояснювати людям, що, народжуючи та продаючи дітей, ми формуємо негативний образ нашої держави, яка стала «Меккою сурогатного материнства». На живих прикладах своїх чотирьох героїнь авторка намагається показати позитивні та негативні сторони сурогатного материнства. Події відбуваються в наш час. Роман захоплює з першої сторінки, читається легко та спонукає до багатьох роздумів і запитань...

Дореволюційний Кременчук бентежать події, що відбуваються в родині заможного заводчика й фабриканта Войтовича. Від рук дружини гине пан Владислав Войтович, а потім божеволіє його єдина донька й спадкоємиця. Щось дивне й незрозуміле коїться з молодою панною Ларисою, котру всі кличуть Лорою. Спочатку ці видіння із померлим батьком. А потім — згубне, заборонене, але таке жадане кохання до Олександра, нареченого власної кузини. Здавалося, це почуття гамує Лорине божевілля. Заради нього вона ладна була на все. Навіть… убити кузину? Ні, цього не може бути… Лору звинувачують у вбивстві, якого вона не хоче визнавати. Тепер тільки одна людина може врятувати її від падіння у прірву остаточного божевілля. Та чи врятує?

Світ творів англійської письменниці Джейн Остен (1775—1817) — світ звичайних чоловіків і жінок, доволі буденний, розмірений і в той же час не позбавлений драматизму. Тонкий психолог і знавець людського серця, письменниця створила надзвичайно виразні й правдиві образи.

Перше знайомство героїв роману «Гордість і упередженість» багатого аристократа Дарсі та дочки провінційного поміщика Елізабет не обіцяло серйозних почуттів між ними. Дарсі поставився до сім’ї Елізабет зверхньо, з упередженістю, і дівчина відповіла йому так само. Навіть тоді, коли вони зрозуміли, що не можуть жити один без одного, їм не просто було зламати свою гордість, щоб відкрити серця коханню...

Увазі читача пропонується «Ніч лагідна» — за визначенням критиків, один із кращих романів Ф. С. Фіцджеральда (1869—1940), відомого американського письменника, філософа «джазової доби». Тонке розуміння життєвого досвіду цілої генерації молодих американців, народжених після Першої світової війни, що випали з контексту так званої «американської мрії», глибина психологічного аналізу та лірико-емоційний самобутній стиль ставлять цей роман Фіцджеральда поміж визначних явищ американської та світової літератури минулого століття.

Одним кохання дарує цілий світ. А іншим — біль нерозділених почуттів. Красунчик на все село Ростислав не звертав уваги на закохану по вуха Марусину. Він погрався з її почуттями, сказав: «Чекай на мене», — і повернуся з іншою, вродливою успішною моделлю. Мовляв, дивись, хто вона і хто ти. Принижена зрадою Марусина їде в Данію на заробітки, щоб стати успішною жінкою та повернути Ростислава. Зціпивши зуби, дівчина досягає неймовірного: стає моделлю та жаданою жінкою. Тепер уже Ростислав готовий покинути заради Марусини дружину. Але дівчина не хоче вертатися в минуле. За крок до омріяного щастя вона вдруге за життя опиниться на краю прірви. Та цього разу не для того, щоб впасти. А щоб злетіти.

Той, хто врятував одне людське життя, — врятував цілий світ.

Про це не знає дівчинка, що живе в маленькому кримському Селищі. Проте під час Другої світової війни вона рятує єврейських дітей від неминучої смерті.

А на цілу епоху пізніше її, вже стару жінку, розшукали 80 врятованих нею дорослих людей.

І вона стала праведницею світу — забутою, закатованою як нацистами, так і радянським режимом. Це — факт.

Все інше — апокриф, вигадка автора. Узагальнена і суб’єктивна. Як узагальненими і дещо фантасмагоричними є і Селище, і всі його мешканці, переплетені між собою, мов виноградні лози.

Автор не претендує на лаври історика. Лише — на найменший «язичок» найменшого дзвоника, який бринить серед ночі голосами тисяч вигнанців: «я-по-вер-нусь-я-по-вер-нусь…» — і нагадує, що наш ДІМ завжди з нами. З нього може вигнати ворог, але ніхто не може його відняти.

Якщо ти віриш у повернення!

Аня приїхала до великого міста, щоб вижити. А Платон народився в ньому, щоб розкошувати. Вона працювала офіціанткою, заробляючи копійки. Він витрачав шалені гроші на клуби та дівчат. У них не могло бути нічого спільного, якби не випадкове знайомство Ані з батьком Платона. Лев Дмитрович дав їй усе, нічого не вимагаючи натомість: квартиру, безпеку і навіть той самий ресторан. Аня нарешті була щаслива, до тієї фатальної зустрічі з Платоном. Він може позбавити її всього. І найперше — любові…

Чим може обернутися інтернет-знайомство з юною та вродливою іноземкою? Звісно ж, коханням усього життя! Принаймні так вважає 43-річний Клаус Отто Бах, мешканець німецького містечка Кіля. Клаус полишає все і прямує до чужого краю з єдиною метою — відшукати жінку своєї мрії, зв'язок із якою випадково обірвався. На його нещастя, цим краєм виявилася велика і незбагненна, щедра та неприборкана Україна. Так, Клауса називатимуть «останнім романтиком». Так, з нього глузуватимуть не лише випадкові знайомі, але й сама доля, підкидаючи все нові пригоди та випробування. Але наш «сучасний Дон Кіхот» не відступить. І врешті доля змилостивиться, подарувавши Клаусові вистраждану та солодку мить щастя, а читачеві найнесподіваніший з усіх можливих фінал.

Думи та історичні пісні — жанри української народної творчості. Звитяга запорозьких козаків, туга бранців за рідним краєм, буремні роки Хмельниччини — ось провідні теми дум. За змістом вони дуже подібні до історичних пісень, а за виконанням — до плачів, голосінь. Авторами були переважно учасники подій — козацьких битв і походів. Від села до села, від міста до міста розносили вони вісті про славу і подвиги героїв, їхню мужність та гарячу любов до України.

Чи знаєте ви українську жінку? Ні, ви не знаєте української жінки. Та вона і сама себе не знає.

Свого часу Брати Капранови поставили відомий експеримент з потопленням для доказу того факту, що українські жінки – відьми. Не всі лишилися задоволені результатами цього експерименту, але спростувати їх не зміг ніхто.

У романі авторів знаменитого «КОБЗАРЯ 2000» експеримент продовжують дуже компетентні люди. Цікаво, якими будуть їхні висновки?

До збірки увійшли твори легендарно-фантастичного й анекдотичного змісту, написані в 1850-х роках, українського письменника, етнографа та драматурга Олекси Стороженка (1806–1874), котрі згодом були видані під назвою «Українські оповідання» (1863) у Петербурзі.

Ви колись пробували пройти слідом Лесі Українки в найдальше карпатське село? Ця «слабосила, хора дівчина» гірські маршрути долала безстрашно, нарівні з усіма; місцеві досі переказують про це легенди. Що залишилося в тих краях у пам’ять про неї, Франка чи родину Окуневських, крім суперечливих свідчень очевидців, які переказувалися з покоління в покоління?
 
У романі розгортається історія, пов’язана з головною жінкою української культури. Театральна режисерка та молодий чоловік, який після довгої відсутності повертається у рідні краї, — як далеко вони готові зайти у пошуках унікального листа, що міг би внести ясність в один із найтаємничіших і найбільш резонансних сюжетів історії нашої літератури? Як на початку минулого століття йшли за Лесею невідома поетка, проста гуцулка, плотогон і черниця-бернардинка? Дізнаєтеся у новому романі автора книжок «Баборня» та «Світ не створений» Мирослава Лаюка.

Повість «За сестрою» створена на основі історичних матеріалів з часів татарських нападів на українські землі. В центрі — захоплююча історія юного Павлуся, молодшого сина з козацького роду Судаків, який порятував від татарського полону свою сестру Ганнусю.

Перша частина трилогія Леся Качковського, яка йде врозріз з поширеною ще в імперській росії "Норманською теорією" виникнення Київської Русі. Автор показує, що держава в Києві існувала за довго до захоплення влади в ньому норманами.

Героєм першого роману "Вибір князя Аскольда" є володар грізної київської держави князь Аскольд, який разом з братом Діром двічі ходив на Царгород і збирав з Візантії данину. Але в болгарському поході удача відвернулася від нього — Аскольд втратив сина й мусив хреститися від Риму. Це призвело князя до втрати влади в Києві. Проте з його державою рахувалися всі європейські правителі!

У повісті «Ідоли падуть» Юліана Опільського (справжнє ім’я — Юрій Львович Рудницький (1884–1937), західноукраїнський письменник, історичний романіст) розповідається про часи князювання Володимира Святославовича й запровадження 988 року християнства на Русі. Падуть язичницькі ідоли, народжується нова культура у святих книгах та будівництві величних храмів, у яких домінують кращі зразки архітектури й мистецтва тодішньої Візантії. Текст подається за сучасним правописом із зображенням усіх особливостей мови автора.

В літо 882-го року величезна флотилія вікінгів і русів непомітно підкралася до Києва. Хто були ті руси? Адже в Києві, і на Дунаї також були племена з такою назвою. Хто допоміг їм безборонно пройти до Києва? Чому не піднявся Київ проти зайд, коли ті вбили обох київських князів - і хрестатого Аскольда, й вірного Даждьбогу Діра? Що приніс норвежець Олег в Київ, окрім малолітнього нащадка данських конунгів Ск'єльдунгів, аби об'єднати полян, древлян, русів, сіверів і вікінгів в боротьбі проти Степу? Що таке заповіданий Одином Мідгард? Як за 33 роки Київська держава перетворилася в імперію русів? Чому її творець Київський князь Олег Віщий - союзник Візантії, Болгарії й Хозарії - добровільно передав владу своєму племіннику Ігорю Рюриковичу? Для всіх, хто прагне знати власну історію без мітів.

Francis Scott Key Fitzgerald (1896–1940) — American writer, author of works about the generation of the «Jazz Age». «The Great Gatsby» novel depicts America in the 1920s. The main character is a man who created himself according to the recipes of American morality, rich, but very lonely.

Френсіс Скотт Фіцджеральд (1896–1940) — американський письменник, автор творів про покоління «епохи джазу». У романі «Великий Гетсбі» змальовано Америку 1920-х років. Головний персонаж — людина, яка створила себе за рецептами американської моралі, яка заможна, але надзвичайно самотня.

Рівень складності – Intermediate

Юрій Іванович Яновський (1902 – 1954) – український прозаїк, поет, драматург, журналіст, редактор і сценарист ВУФКУ, художній керівник Одеської кінофабрики. Сучасники називали його «добрим генієм українського кіно».

Для свого першого роману Ю. Яновський розглядав варіанти назв: «Українське хворе кіно», «Мемуари редактора каторги», «Мемуари старої людини», «Мемуари про море», «Мемуари То-Ма-Кі», «Мемуари голого редактора». «Майстер корабля» – остаточна назва твору, сюжет якого був незвичним, новим для тогочасної літератури. Режисер То-Ма-Кі (Товариш Майстер Кіно – найвище звання для кінематографіста), що від його особи ведеться оповідь, згадує свою молодість і роботу над фільмом, для зйомок якого будувався корабель. Герої роману – творці нового мистецтва, які прагнуть відродити духовність української нації. Цей твір  цікавить тих, хто любить кіно, пригоди, містифікації, незвичні історії кохання і... море.

Злиденний молодий письменник із Христіанії намагається заробити на прожиток написанням статей до місцевої газети. І хоч теми добирає не зовсім вдалі, а розраховані на тонких поціновувачів, усе ж подеколи йому таланить видобути трохи грошей на кілька днів прожитку. Одначе одіозність характеру й постійний голод спонукають літератора до безглуздих учинків і пустощів.

У свідомості напівголодного одинака зринають еротичні фантазії й у кожній стрічній він бачить ідеал вимріяної красуні, яка буцім мешкає в замку Ілаялі. Чи втілиться ця фантазія в реальність? Чи напише митець незрівнянний літературний шедевр? Чи роздобуде копійчину на прожиток і дасть раду своєму непереборному й невситимому голоду?

Кожна жінка мріє вирватися з набридлого кола побутових проблем і почати інше життя — цікаве, насичене, незвичайне. Чи легко встояти, коли хтось обіцяє надзвичайну пригоду, сповнене коханням і турботою майбутнє?

У світі, за статистикою, щорічно безслідно зникають мільйони людей. Більшість цих зникнень пояснюється цілком природними причинами: нещасні випадки, стихійні лиха. Але частина з них — це ті, хто, немов метелики, летять на світло, але потрапляють у полум’я, з якого вже не годні вирватись…

Володимир Винниченко — бунтар української літератури початку ХХ століття. Він спровокував чимало інтелектуальних конфліктів, та водночас побудував неймовірну літературну й політичну кар’єру. Винниченко став популярним драматургом, автором романів, статей, мемуарів, а в 1917 році очолив Генеральний Секретаріат Центральної Ради.

«Записки Кирпатого Мефістофеля» — роман морального експерименту, у якому чи не вперше в українській літературі відверто аналізуються стосунки між чоловіком і жінкою. Герой, який хоче позбутися власної дитини, бо не бажає бути батьком. Жінка, яка відмовляється робити аборт. Небажана дитина, що зрештою стає психологічним прихистком для головного героя. Автор тестує своє кредо «роби, що хочеш, коли тебе не мучать докори сумління» та шукає межі особистої свободи у стосунках.

До рук головного героя гостросюжетного роману Андрія Куркова «Добрий ангел смерті» Миколи Сотникова потрапляють якісь таємничі документи. Ховаючись від людей, які будь-що хочуть їми заволодіти, він вирушає в подорож до Каспійського моря. Поїздка виявляється дуже ризикованою і кардинально змінює життя героя.

Книга продовжує розпочату автором у романі «Пікнік на льоду» розповідь про долю журналіста Віктора Золотарьова. Рятуючись від смерті в Антарктиді або беручи участь у передвиборчій кампанії в Києві, переживаючи жахи «добровільного» чеченського полону, він усвідомлює справедливість народженого самим життям Закону равлика: без власного будиночка, даху, ти, як равлик без мушлі, — безпорадний слимак. І будь-хто, мимохідь, може просто тебе розчавити «носаком модної тупоносої туфлі»...

Головний герой роману «Пікнік на льоду» — журналіст Віктор Золотарьов — отримує незвичайне завдання від однієї провідної газети: писати некрологи про відомих впливових людей, які... поки ще живі. Поступово він розуміє, що став учасником серйозної гри якихось тіньових структур, вийти з якої живим практично неможливо...

Кузьма Скрябін народився в місті Самборі на Львівщині 17 серпня 1968 року. Щоправда, тоді він був відомий як Андрій Кузьменко. Все визначилося 1989-го, коли Андрій записав першу пісню з гуртом Скрябін», а згодом став у ньому співаком, автором пісень, незмінним лідером, власне, Кузьмою Скрябіним. Так тривало до трагічного ранку 2 лютого 2015 року — дня смертельної автомобільної аварії. Доля відміряла надто мало життя улюбленцю мільйонів, обдарувавши навзамін багатьма талантами. В цьому оригінальному виданні, яке покликане, зокрема, нагадати про неперевершене почуття гумору Кузьми, зібрано весь його прозовий доробок і частково — поетичний. Про що розповідає співак? Про себе, про нас, про життя і як у ньому не втратити здорового глузду. Інший порух душі, коли ранимість бере гору, — то поезії. Творчість Скрябіна надихнула проілюструвати видання відомого Олександра Грехова.