Замовлення тимчасово не приймаємо.
Авторка й виконавиця пісень Лі Міер колись яскраво увірвалася в музичний світ і вважала, що зможе здійснити свою мрію і стати професійною співачкою!
Однак, згодом її популярність почала танути, а її твори отримували лише негативні відгуки. Тато Міер любить і оберігає доньку, але не підтримує її мрію стати зіркою. З розбитим серцем дівчина йде з дому… За три роки Міер знаходять непритомною на вулиці з альбомом для малювання в руках. Прийшовши до тями, дівчина усвідомлює, що нічого не пам’ятає.
За допомогою малюнків Гонконгу з цього таємничого альбому вона вирушає на пошуки втрачених спогадів.
«Блакитний – теплий колір» це ніжний, гірко-солодкий графічний роман про невловиму, безрозсудну магію кохання, пронизана енергією молодості, бунтарства та освітлена вічною жагою. Клементін — типова старшокласниця з друзями, сім’єю і навіть хлопцем. Коли її найкращий друг, відкритий ґей, приводить її до ґей-бару, вона зачаровується Еммою, впевненою в собі дівчиною-панком із блакитним волоссям, і ця зустріч змушує Клементін відкрити нову себе.
Марії 19, вона навчається в Берґенському університеті, працює в крамниці й непевно пробує почати доросле життя. Що більше вона старається, то менше вдається, тож серця будуть розбиті, а розгубленість і самотність візьмуть гору. Час минає, а Марія стає все ближче до дна. Але, може, тільки тоді можна знову встати?
Візуально вражаюча, частково автобіографічна історія з Норвегії про втрату життєвого шляху та марні пошуки свого місця, які всі ми колись проходимо.
Скучили за Лів Стрьомквіст? Ми теж. Всесвітньо відома активістка продовжує свою сатиричну роботу з «графічними ліками» збіркою гумористичних замальовок про те, як історичні та суспільні зміни змінили — і, можливо, зруйнували — «романтичне кохання».
Почнемо з найпростішого, напозір, питання. Чому Леонардо Ді Капріо зустрічається з нескінченною низкою 20-річних моделей? У відповідь Лів простежує, як філософи та митці, від давніх греків до Бейонсі, концептуалізували романтичне кохання. Фірмові персонажі Стрьомквіст, намальовані у пласкому, блочному стилі, ставлять одне одному запитання та пропонують гострі коментарі, проводячи читачів крізь історію та зміну суспільних цінностей: від прояву любові/кохання до отримання любові/буття коханим. Лорд Байрон, Сократ, Хан Бйончхол, Езра Павнд, Лу Андреас-Саломе, Аріадна та багато інших з’являються в епізодичних ролях.
Стрьомквіст питається: чи може вижити романтичне кохання в раціоналістичному, споживацькому світі?
Маржан Сатрапі, відома коміксистка і режисерка, з притаманними їй гумором, проникливістю та уважністю розповідає несамовиту історію про одного з найвідоміших іранських гравців на тарі, який віддає своє життя музиці та коханню.
У листопаді 1955 року Нассер Алі Хан, двоюрідний дідусь авторки, шукає новий інструмент: його улюблений тар був зламаний. Але жодна заміна не звучить належним чином. З розбитим серцем Нассер Алі Хан вирішує, що життя більше нічого не варте. Тож він лягає до ліжка, відрікаючись від світу та всіх його принад…
Четверта частина культової серії коміксів, які лягли в основу одного з найпопулярніших серіалів сучасності «Ходячі мерці».
Історія про апокаліпсис, спричинений мерцями, які повставали з власних могил. Головні герої рятуються від небезпечних тварюк, один укус яких загрожує людині смертю. Але найстрашнішим у цьому світі є навіть не кошмарні мертвяки, а просто людська природа, бо вижити хочуть усі…
Видання доповнене ексклюзивними додатковими матеріалами у вигляді скетчбука!
Схована серед лісів у самісінькому серці Франції стоїть покинута ферма. Хоча ні, вона не покинута, тут вирує життя: будівництво, збір урожаю, постійні перевірки. Без людей, без них навчились жити. Колись вони зникли. Як? Чому? Ніхто не знає, та й серед клопотів нема часу думати про це.
Ця ферма або ж Замок тварин – вільна республіка, якою править бик-рекордсмен Сильвіо та зграя його вірних псів. Вони тримають всіх у страху перед вовками, які чигають у лісі. Час від часу хтось зникає: то вівця, то курка… Та серед клопотів немає часу думати про це. Достатньо просто боятись. Усі мусять працювати, не покладаючи лап і крил.
Та щось тут не складається. Куди зникає набуте постійною працею? Чому до президентського будинку нікого не пускають? І чому ніхто ніколи не бачив вовків?
Не вовків тут бояться, а вірних псів президента, бо саме вони карають мешканців за провини.
Виснажена біла кішка міс Бенгалор відчуває, що так далі тривати не може, але боїться за своїх кошенят. Кролик Цезар, який за моркву тішить самичок, вірить, що от-от запалає. І хто ж запалить цю іскру, якщо не мандрівний співець…
Чи може одна кішка щось змінити? А якщо в неї будуть союзники? А якщо виявиться, що президент та його посіпаки аж ніяк не прагнуть загального блага? А якщо… цей графічний роман показує наш з вами світ?
Елегантний та глибокий мальопис, який комусь нагадає «Колгосп тварин» Джорджа Орвелла, а комусь сторінки недавньої історії, перенесе у світ, де боротьба можлива, було б кому боротись…
Прибуття – історія про імміграцію, яку автор розповідає малюнками без жодних слів, і яка ніби прийшла до нас з давніх забутих часів. Чоловік лишає свою дружину та дитину у збіднілому місті, в пошуках кращих перспектив у невідомій країні по інший бік широкого океану. Це історія боротьби та виживання у світі незбагненного насильства, збурень та надії. Видана 2006 року, книжка зібрала 32 нагороди та премії і тримає перше місце серед найкращих безмовних графічних історій світу за версією Goodreads.
«У мирних країнах люди насолоджуються розкішшю віри в те, що їхній приватний досвід відокремлений від публічної історії. За ранковою кавою вони мимохідь переглядають новини про війни, зміни режимів, змови, убивства, вважаючи, що ані їхніх родин, ані їх самих це не стосується. Ця розкіш ніколи не була доступна Ніні Бунєвац» — The New York Times
Подібно до «Персеполісу» Маржан Сатрапі та «Палестини» Джо Сакко, у графічному мемуарі «Батьківщина» Ніна Бунєвац розповідає історію власної сім’ї, розлученої через націоналізм та жахливі колективні травми, що супроводжували історію Балкан у ХХ столітті. У 1975 році, перестрашена через власного чоловіка, фанатизм якого дедалі зростав, мати Ніни Бунєвац втекла від нього й полишила Канаду, забравши маленьку Ніну та її старшу сестру до Югославії, де жили її батьки. Батько Ніни, затятий сербський націоналіст Петр, свого часу мусив полишити батьківщину в 1950-х. Але переїзд до Канади не применшив його віри у вільну Югославію та в те, що боротися за неї можна в будь-які способи.
«Батьківщина» Ніни Бунєвац – це неймовірне проявлення особистої історії на тлі епохи. Історичні події Балкан Бунєвац показує крізь призму життя окремих людей. Її завзятий, темпераментний батько завдає родині лише болю та горя і здається не вартим співчуття. Але ми бачимо трагічність і своєрідну велич цієї замкнутої, відчайдушної людини, яка, потрапивши в пастку сил історії та невдалого вибору, прожила життя, сповнене нескінченного нещастя, – але й особливого сенсу та прагнення до вищої мети.
Замок тварин не позбувся диктатури. Тваринам здається, що подолати свавілля бика Сильвіо неможливо, адже вся влада — біля його ніг. Іншим просто не вистачить сил, щоб перебороти його.
Невже їм так і доведеться скніти до кінця своїх днів?
Міс Бенгалор переконана, ненасильницький спротив можливий. Разом із кроликом Цезарем та старим пацюком Азеларом вона відроджує справу «Маргариток» навесні. Адже коли їм розквітнути, як не з приходом тепла…
Сильвіо і його вірні пси пильнують, щоб кинути бунтівників до в’язниці. Та вони не врахували одного: боротися можна не лише силою, а й хитрістю та єдністю!
Зима запанувала в замку. Сувора погода і суворий терор диктатора Сильвіо робить життя тварин нестерпним. Він вважає, що вже переміг… але «Маргаритки» ще не сказали свого останнього слова, хоч і заплатили велику ціну.
Вони саботують диктат бика. Відмовляються носити нашийники з дзвіночками і вимагають безкоштовні дрова, щоб зігріватися. Вони чи не щовечора влаштовують страйки під вікнами Сильвіо, незважаючи на холод, але поки що це результатів не дає.
Міс Бенгалор переконана, що перемогти диктат можна тільки м’якою силою, вона проти застосування насильства, хоч те й здається легшим шляхом. Зрештою, Сильвіо його не цурається.
Чи вдасться міс Бенгалор переконати друзів чинити опір мирно? Чи ця ідея взагалі не має сенсу?
Комікс "Марія і я" - це автобіографічна розповідь про мандрівку Марії, тринадцятирічної дівчинки з аутизмом, та її тата на відпочинок. Через малюнки Мігеля Гаярдо ми знайомимося з його донькою: дізнаємося про її смаки та звички, щоденні ритуали, в яких вона віднаходить спокій і контроль. Бачимо буденні ситуації, які спантеличують дівчинку, викликають у неї бурхливі емоції та стають викликом для її оточення. Зустрічаємо родичів, сусідів, знайомих, що люблять Марію і приймають її такою, якою вона є. Прийняття та любов - це найважливіше послання цієї історії.
Світ, що нам знайомий — зник. Світ, в якому домінувала культура споживання та легковажності, замінив світ виживання та відповідальності. Епідемія апокаліптичних масштабів заразила всю земну кулю, змушуючи мертвих повстати та харчуватися живими. За лічені місяці цивілізації не стало: ніякого уряду, супермаркетів, пошти та телебачення. У світі, в якому правлять мертві — уцілілі мають нарешті почати жити.
Який він — тілесний простір із важливим локусом твого існування? У якій точці перетинаються площини чоловічого й жіночого, породжуючи задоволення, залежність, огиду і відповідальність? «Нефокусований маніфест про клітор» — саме так данська газета «Information» називає книжку Рікке Віладсен «Татуювальник і клітор». Текст запрошує читачок і читачів у світ сновидінь головної героїні, в якому плоть і культура стають невід’ємними. Спроби пізнання власної ідентичності, передусім сексуальної, ще не сміливі, перші, притлумлені, втім визрівають у чітко гендерні стереотипи. Авторські образи подекуди жорсткі, потворні, далекі від ідеального образу чоловіка чи жінки. Апофеоз кінцевого просвітлення героїні наступає в цілковитій самотності, далеко від людей і пристрастей. Слова і графіка — вичерпно доповнюють одне одного. Феміністична призма дає зрозуміти: хто така жінка як об’єкт споглядання, замилування, «використання» й суб’єкт відтворення. Скільки їх — народжених дітей, викинутих на смітник історії ціною жіночої насолоди й чоловічої «самодостатності?»
Світ, що нам знайомий — зник. Світ, в якому домінувала культура споживання та легковажності, замінив світ виживання та відповідальності. Епідемія апокаліптичних масштабів заразила всю земну кулю, змушуючи мертвих повстати та харчуватися живими. За лічені місяці цивілізації не стало: ніякого уряду, супермаркетів, пошти та телебачення. У світі, в якому правлять мертві — уцілілі мають нарешті почати жити.
Світ, що нам знайомий — зник. Світ, в якому домінувала культура споживання та легковажності, замінив світ виживання та відповідальності. Епідемія апокаліптичних масштабів заразила всю земну кулю, змушуючи мертвих повстати та харчуватися живими. За лічені місяці цивілізації не стало: ніякого уряду, супермаркетів, пошти та телебачення. У світі, в якому правлять мертві — уцілілі мають нарешті почати жити.
Ця чарівна нова історія з фантазійного світу К. О’Нілл завоює серця нових читачів і потішить давніх фанатів драконів. Вона сповнена тепла і див, тож зігріє вам серце, як чашечка улюбленого гарячого напою
У своєму надзвичайному графічному спогаді Нора звертається до теми антисемітизму в сімейній історії зокрема й препарує національну провину Німеччини за Голокост – і поточне сповзання країни до радикально правої риторики – загалом.
Надзвичайно красивий і щирий погляд зі сторони на Чорнобильську трагедію, тих, хто живе в зоні відчуження і те, яким є життя після катастрофи.
26 квітня 1986 року, Чорнобиль: ядро реактора атомної електростанції починає плавитися. Це найбільша ядерна катастрофа ХХ століття. Хмара, навантажена радіонуклідами, пролітає тисячі миль у будь-який бік, забруднюючи природу, міста, і людей, які й не здогадувалися небезпеку і не могли себе захистити. Емманюелю Лепажу було 19 років, коли він, недовірливо, дивився і слухав ці новини по телебаченню.
22 роки потому, квітень 2008 року: Лепаж їде до Чорнобилю, щоб розповісти, як текстом, так й ілюстраціями, про життя вцілілих людей та їх нащадків, які живуть на забрудненій радіацією землі.
Хоча тема Чорнобилю багато висвітлена в репортажних та історичних виданнях, охудожненої та графічної літератури на цю тему майже не існує. Саме тому цей роман не тільки важливий для українців, а й здатен привернути достатньо уваги через свою якість та осібність. Вперше роман був виданий в 2012 році і звідтоді перекладений на кілька мов, зокрема англійську.
Не пропустіть! Від авторки мегабестселера «Коли завмирає серце» — новела, головні персонажі якої, Нік і Чарлі, стикаються з одним із найбільших викликів у своєму житті.
Розлука змушує серце битися сильніше… чи не так?
Ні для кого не секрет, що Нік і Чарлі нерозлучні. Але незабаром Нік поїде до університету, а Чарлі на рік молодший, тож залишиться вдома. Усі запитують, чи будуть вони далі разом. «Що за дурниці!» — думають Нік і Чарлі… принаймні спочатку.
Час прощання неминуче наближається, а Нік і Чарлі починають сумніватися, чи достатньо сильне їхнє кохання, щоб пережити розлуку. Чарлі впевнений, що стримує Ніка… а Нік не може зрозуміти, що на думці в Чарлі. І все закрутилось…
Ні для кого не секрет, що перше кохання рідко триває вічно. Що знадобиться Нікові й Чарлі, щоб кинути виклик обставинам?
У березні 2022 року у першій співпраці видавництв «Човен» та «Видавництво» виходить графічна версія однієї з найрезонансніших праць американського історика Тімоті Снайдера «Про тиранію. Двадцять уроків двадцятого століття». Вона втілена знаною, зокрема й українському читачу, німецько-американською авторкою та ілюстраторкою Норою Круґ. Текстова версія цієї книжки уже виходила українською у 2018 році в перекладі Олесі Камишникової у видавництві «Медуза» і зараз є бібліографічною рідкістю.
Для графічного видання Олеся допрацювала свій переклад, оскільки нам важливо було зберегти афористичність українського викладу.
За короткий час «Про тиранію» стала однією з найважливіших книжок останніх років про уроки історії, які необхідно знати всім. Це актуальний та лаконічний екскурс у двадцяте століття, найтемніші моменти якого ілюструють уроки протистояння сучасному авторитаризму у переконливій та доступній формі. Тімоті Снайдер звертає увагу на світові тенденції підваження демократії та пише про громадянську відповідальність за теперішні історичні процеси, створюючи інтелектуальний посібник для широкого кола читачів.
Крім дрібніших правок, в оновленому ілюстрованому графічному виданні Снайдер включив алюзії на поточну пандемію. Сторінки «Про тиранію» тепер подані тим осібним впізнаваним стилем Нори, вже відомим українському читачеві за романом «Вітчизна. Альбом німецької родини» — що є водночас графічними мемуарами, колажованою аплікацією, екскурсом в історію та скарбничкою особистих спогадів. Слова Снайдера набувають нове життя, колір і силу; афористичні роздуми вражають візуально і закликають до дії.
Лауреатка премії Айснера Кейті О’Нілл, авторка коміксів «Принцеса + Принцеса: Довго і щасливо» і «Товариство чайних драконів», пропонує читачам «Бухту водорога» — милу і щиру розповідь про те, як стати захисником для себе і своїх близьких.
Лана з батьком повертаються до рідного приморського містечка, щоб допомогти розібрати завали після бурі. Дівчинка раптом розуміє, як же сильно скучила за океаном — і своєю тіткою, жінкою рішучою й доброю. Гуляючи знайомим берегом, Лана знаходить дивовижу: колонію водорогів, чарівних створінь, схожих на морських коників, які живуть на кораловому рифі. Лана рятує і забирає додому пораненого водорога. Доглядати за ним допомагає тітка, яка, схоже, знає про цих чудернацьких істот більше, ніж розказує.
Аж тут на берег насувається чергова буря, й на перший план виходить зроблений багато років тому вибір, як селу співіснувати з морем. Лана розуміє, що їй доведеться знайти в собі сили і самій приймати рішення, навіть коли доведеться піти проти тих, на чий захист вона завжди сподівалася.
Ви тримаєте в руках третю книжку коміксів про Роню, які створено за мотивами повісті уславленої шведської письменниці Астрід Ліндґрен «Роня, дочка розбійника».
Після довгої зими Роня та Бірк нарешті знову зустрічаються у Матісовому лісі. Але одного вечора Матісові вдається спіймати Бірка. Він сподівається змусити Борку залишити фортецю в обмін на сина. Роня не може змиритися з тим, що Бірк буде бранцем. Несподіваний вчинок Роні змушує Матіса звільнити його.
«Я в захваті! Це дуже красива й добра історія. Тепер я хочу й собі завести чайного дракона — чи, можливо, живу цеглинку з пічки!»
«Чарівна й щира розповідь про те, як плекати дружбу і традиції».
«Казка із присмаком манґи — саме такого обсягу, щоб прочитати за чашкою чаю».
«Неймовірно вигадливо й невимовно мило».
