«Позичений чоловік» Євгена Гуцала (1937–1995) — це роман абсурду, пародія на соцреалізм з його «героїчними буднями», що переплітається з містичними прозріннями головного героя — простого селянина Хоми Прищепи, «старшого куди пошлють».
Відправка замовлень - 4 квітня
«Позичений чоловік» Євгена Гуцала (1937–1995) — це роман абсурду, пародія на соцреалізм з його «героїчними буднями», що переплітається з містичними прозріннями головного героя — простого селянина Хоми Прищепи, «старшого куди пошлють».
«Кайдашева сім’я» — реалістична соціально-побутова повість класика української літератури Івана Нечуя-Левицького. У творі описано події, що відбувалися у великій сільській родині Кайдашів. Конфлікти усередині сім’ї зображено з гумором, проте добре ставлення до сварливих Кайдашів не перешкоджає автору безжально критикувати суспільний лад, спосіб організації громади, поведінку духовенства, які призводять до зубожіння людського духу.
У повісті «Микола Джеря» І. Нечуй-Левицький описує важке життя селян-кріпаків у царській Росії, їхню хаотичну боротьбу проти гноблення. У ній автор вдало поєднує колоритні народні персонажі з яскравими характерами та гармонійні описи природи.
Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» належить перу двох авторів — Панаса Мирного (первісний задум, ідейно-тематична концепція) та його брата Івана Білика (поглиблення проблематики твору, удосконалення композиції та стилю). Твір став першою в українському письменстві монументальною селянською епопеєю, усебічним змалюванням життя українського села. Автори сміливо утверджують важливу в усі віки ідею — народ жив би мирно, якби не нестерпне гноблення, і лише за допомогою насильства можливо змінити світ. Сучасні літературознавці визначають тему роману як зображений на широкому суспільному тлі життєпис злочинця Чіпки від його народження до ув’язнення на каторгу. Цікаво, що в радянських підручниках і посібниках дещо інакше формулювали тему цього твору: «Зображення життя та боротьби українського селянства проти соціального гноблення, зокрема кріпосництва, напередодні й під час проведення реформ, що розпочалися 1861 р.».
Свою лірико-романтичну повість, в якій по вінця драматизму, О. Кобилянська написала за мотивами народної пісні «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці...». Сама письменниця називала свій твір оповіданням. У повісті порушуються такі споконвічні й непроминущі проблеми, як боротьба добра зі злом, любові — з ненавистю, кохання — зі зрадою. Дія твору відбувається в одному з гірських сіл Карпатського регіону. Неквапливе життя верховинців зворохоблює приїзд кочового циганського табору. Із плином часу починають розпалюватися бурхливі пристрасті, виникає класичний любовний трикутник, а невблаганний фатум веде головних героїв до загибелі. Для широкого кола читачів.
На канікулах у когось зʼявився новий друг, у іншого — яскраві враження від поїздки на море, а у Клави та Рено — дивні плями на запʼястках. Натрапивши на третій елемент малюнка, у який складаються всі символи на руках, дівчата оговтуються на кілька століть раніше. І розуміють, що вони потраплянці — мандрівники в часі!
Тепер подружкам доведеться не виказати себе серед запорожців, опанувати січові традиції та знайти зрадника, щоб виправити страшну несправедливість і врятувати честь хорошого роду. А найголовніше — вони повинні будуть знайти спосіб повернутися назад, до сімʼї та звичного життя. Хоча тепер воно вже ніколи не буде таким, як раніше.
Захоплива, прониклива й водночас пізнавальна книжка для всіх, хто любить пригоди та пошук істини.
Емі присвятила своє життя тому, щоб стати ідеальним вмістилищем для богині Аматерасу, але підступна зрада іншого божества змінила все. Тепер Аматерасу доручила дівчині невідкладну місію: знайти й звільнити земних богів, поки людство не стало на коліна під божественною тиранією.
На її боці — Шіро, дух лисиці, що не може згадати своє минуле. Пошуки ведуть Емі та Шіро у каламутні глибини царства духів, і хтозна, як саме пов’язаний лис зі зникненням богів... З кожним коротким пробудженням справжнього "я" дівчина втрачатиме Шіро дедалі більше. Доля небес і землі лежить в її смертних руках, і вона повинна знайти зниклих богів, інакше настане кінець світові… і Шіро.
По-справжньому ми злякалися того дня, коли оголосили про закриття метро. Подзвонила мама: «У магазинах порожні полиці… Знаєш, дитинко, якось мені часом моторошно, на вулиці усі в масках». Потім Серьожа, мій чоловік, не зміг додзвонитися на роботу, завис мобільний зв’язок, як буває новорічної ночі — мережа зайнята і короткі гудки, а надвечір новини посипалися, мов з мішка, — комендантська година, заборона на пересування містом, патрулі, роздача ліків і продуктів за талонами, комерційні організації закрито, у школах і дитсадках організовано пункти екстреної допомоги. Але насправді то були не пункти, а лазарети, переповнені тяжко хворими, яких клали просто на підлогу. Інфікованих щодень ставало все більше і меншало надії. Замкнені, залякані, розділені блокпостами. Але цей жах був лише початком. І тоді розверзлося пекло...
Сакакібара Коічі починає відвідувати середню школу міста Йоміяма – місця, виросла його покійна матір. Та його клас 3-3 оповиває моторошна атмосфера, неначе всі навколо чимось нажахані.
До того ж усі вдають, ніби їхньої таємничої однокласниці Місакі Мей взагалі не існує …
Другий день семестрових іспитів. Староста Сакураґі Юкарі поспіхом вибігла з класу, отримавши звістку про те, що її родина потравила в аварію. Але, одразу ж після цього, на шкільних сходах вона втрачає рівновагу….
