Про «Арканум»  розповідає автор:

 «В дрімучу епоху Брежнєва я пішов у внутрішню еміграцію. Я писав свої твори, зашифровуючи їх за переклади з арканумської. Я вигадав країну Арканум, вигадав авторів, які там начебто жили й творили.

А поволі Арканум став пробиватися у мої сни. Я жив в Арканумі, сни про Арканум затоплювали мене. Я чекав ночі, щоб жити. Удень життя не було. Удень був страх.

Люди з Аркануму чекали на мене. Якщо я затримувався, посилали гінців на конях і стукали мені у вікно. Стукали перснями на пальцях, руків’ями мечів, стукали гілками і вітром, стукали пташками і хрущами, кликали всіма мовами і голосами.

Я підводився і йшов до вікна. Воно розчахувалося, і Арканум мене втягував у себе, засмоктував і впорядковував моє життя.

Арканумська мова пробивалася крізь мою, наче стебла трав крізь пісок, проламувала пам’ять, зливалася з моєю. Я переставав розрізняти, де моя мова, а де арканумська.

В Арканумі я чувся безпечно».

Жозе Сарамаґо (1922—2010) — португальський письменник, якого вважають одним з найвпливовіших літераторів сучасності, лауреат Нобелівської премії 1998 року. Його твори перекладено 30 мовами світу, а їхній загальний наклад сягає двох мільйонів примірників. Одним із «секретів успіху» Сарамаґо є його унікальний стиль письма (з особливим синтаксисом і пунктуацією) — текст, повний магії, фантастики, реальності, філософської глибини, де слова набувають нових, несподіваних значень. Через провокативність і альтернативні погляди Сарамаґо навколо його книг неодноразово розгорялися політичні та церковні скандали.

«Сліпота» — це історія про те, як в одному безіменному мегаполісі люди раптом всі осліпли, крім однієї жінки, і до чого це призвело. Це алегорія про людське життя — безжально-іронічна, приголомшливо-страшна і до сліз прониклива. І все ж вона вселяє впевненість, що людина спроможна все подолати, і після прочитання цієї книги, за визнанням численних читачів, хочеться дивитися на світ широко відкритими очима і просто — жити. Тому що нічого важливішого за це й бути не може.

Джозеф Конрад (1857–1924, справжнє ім’я — Теодор Юзеф Конрад Корженьозський) народився в місті Бердичеві, колишньої Подільської губернії. Поляк за походженням, він отримав визнання як класик англійської літератури. Автор захопливих романів про морські пригоди.

Роман «Визволення» — найбільший і найкращий із романів Конрада, над яким він працював майже двадцять років. У ньому він розповідає про тяжке життя індонезійського народу, що веде жорстоку боротьбу з колонізаторами.

Далеко на сході між глибинами двох океанів загубилися великі й малі острови, населені вільними нечисленними малайськими племенами. Капітан Лінгард, один із небагатьох, хто відвідував ці місця, давно замислив дуже важливу справу. І хто б міг подумати, що йому на заваді стане беззахисна яхта, яка сіла на мілину в цих маловідомих місцях, а її господар вперто відмовляється від допомоги Лінгарда. На цій яхті капітан знайомиться з чарівною молодою жінкою… його чекають таємничі й небезпечні пригоди, любов і втрати.

Фрідріх Ніцше (1844—1900) — видатний німецький філософ і мислитель ХІХ століття, чиї твори мали вибуховий ефект і зробили його чи не найцитованішим філософом у ХХ сторіччі. Отримавши класичну освіту і ставши професором філології у 24 роки, Ніцше до того ж захоплювався музикою, яку вважав найвищим проявом творчого духу. Його першим філософським твором стало «Народження трагедії з духу музики» (1872). Саме в цей період Ніцше захопився філософією Шопенгауера і музикою Вагнера. Але бунтівна натура мислителя не дала йому довго зачаровуватися ідеалізмом, як не спокусив його і матеріалізм. Ніцше знайшов свій особистий шлях — він називав себе філософом неприємних істин. Зміни у світогляді сприяли тому, що він став сповідувати ірраціоналізм та «волю до влади». Вінцем його філософії стала «книга для усіх і ні для кого» — «Так говорив Заратустра» (1883—1885). А представлену в нашому виданні «Веселу науку» (1881—1882, друге видання — 1886—1887) Ніцше пізніше називав коментарем до ще не написаного «Заратустри».

Афористичність, що притаманна творам Ніцше, його неабиякий літературний хист зробили його творчість надбанням не тільки філософії, а й літератури. І саме це пояснює його популярність — творами Ніцше захоплювались і шанувальники художньої літератури.

В центрі уваги авторки – її складний внутрішній світ, який вона намагається вберегти від втручання різноманітних залицяльників. Але зовні її підстерігає розбещений світ коханців і придурків, світ збоченців, інфантильних істот і дивацьких персонажів з сайту зна­йомств, які вимагають до себе уваги і любові. Увесь цей строкатий паноптикум описаний із гумором та іронією. Доволі сміливе письмо Марти Брижак підкуповує своєю відвертістю в описах еротичних сцен. В пошуках людини, якій направду можна довірити свою душу, їй доводиться пережити безліч розчарувань. Але вона не втрачає віри. Це пристрасна і яскрава сповідь.

Фрідріх Ніцше (1844–1900) – видатний німецький філософ і мислитель ХІХ століття, чиї твори мали вибуховий ефект  і зробили його чи не найцитованішим філософом у ХХ сторіччі. Отримавши класичну освіту і ставши професором філології у 24 роки, Ніцше до того ж захоплювався музикою, яку вважав найвищим проявом творчого духу. Його першим філософським твором стало «Народження трагедії з духу музики» (1872). Бунтівна натура мислителя не дала йому довго зачаровуватися ідеалізмом, як не спокусив його і матеріалізм. Ніцше знайшов свій особистий шлях – він називав себе філософом неприємних істин.

В нашому виданні представлено дві роботи Ніцше: «Шопенгауер як вихователь» (1874) та «Сутінки ідолів» (1888). В першій з них Ніцше звертається до філософії Артура Шопенгауера, який був представником філософії волюнтаризму. Воля, в його розумінні, була тим космічним принципом, на якому базується Всесвіт. Захоплення метафізикою та етикою Шопенгауера мало неабиякий вплив на творчість самого Ніцше – його головний, хоч і не завершений, твір має назву «Воля до влади» (1886–1888). «Сутінки ідолів» зачіпає актуальну для кінця ХІХ – початку ХХ  століття тему деградації європейської цивілізації та культури з її потягом до декадансу і смерті. В цій роботі Ніцше піддає критиці творчість тих мислителів і письменників, з якими не погоджується – від Платона до Руссо.

…1943 рік, Іспанія. Молодий шкільний учитель Оріол Фонтельєс з вагітною дружиною приїздить до Торени — невеликого селища в Піренеях. Його уявлення про ідилічне життя в горах невдовзі зникає, оскільки він опиняється перед вибором: що робити і на чий бік пристати? Але, схоже, вибору в ньогнемає…

…50 років по тому не дуже молода шкільна вчителька Тіна Брос випадково знаходить зошит, в якому Оріол записав свою правду, яка аж ніяк не збігається з офіційною історією, що передається в Торені із покоління в покоління.

У цьому величезному романі йдеться не стільки про долю родин у Каталонії і не стільки про важкі часи в Іспанії — Кабре ставить головне питання: що може бути важливішим за життя окремої людини? Правда? А якщо ніхто й ніколи її не дізнається? Тоді залишається єдине: правда перед самим собою…

Роман «Голоси Памано» було перекладено понад десятьма мовами, за його сюжетом знято серіал. Українською виходить вперше.

The novel «The Secret Garden» by the Anglo-American writer Frances Burnett (1849–1924) is about an orphan girl named Mary. One morning, Mary discovers an abandoned garden. She begins to take care of him. The garden helps Mary and her friends to notice the beauty and charm of every moment, to open their hearts to love all living things.

У романі англо-американської письменниці Френсіс Бернет (1849–1924) «Таємний сад» йдеться про дівчинку-сироту Мері. Якось уранці Мері виявляє занедбаний сад. Вона починає за ним доглядати. Сад допомагає Мері та її друзям помітити красу та чарівність кожної миті, розкрити серце для любові до всього живого.

Рівень складності – Intermediate

До вибраної публіцистики та есеїстики Івана Франка увійшли як добре відомі, так і заборонені в радянський час твори («Що таке поступ?», «Ukraina irredenta» та інші), а також ті, що були спотворені цензурою. Есеї були вибрані за їхньою актуальністю у наш час та за сьогоднішніми запитами читачів.

Важливим є розділ, де Іван Франко одним із перших ставить за мету здобуття Україною незалежності, розглядаючи працю Ю. Бачинського «Ukraina irredenta», тобто «Україна уярмлена». В інших статтях він дотепно і ґрунтовно розбиває усі марксистські міфи, доводить вторинність і плагіат марксівських теорій.

Цікавими будуть для читача статті з описами шляхетських переверзій, їхніх любовних пригод, а також стаття про короля балагулів — Антіна Шашкевича, відчайдушного гульвіси й авантурника.

До вибраної публіцистики та есеїстики Івана Франка увійшли як добре відомі, так і заборонені в радянський час твори, а також ті, що були спотворені цензурою. Есеї були вибрані за їхньою актуальністю у наш час та за сьогоднішніми запитами читачів.

Нікого не залишать байдужими статті Каменяра про проблемні стосунки українців з поляками і росіянами, бо ці теми є пекучими й зараз. Стаття «І ми в Європі» показує нам, як грубо і тотально мадяризували угорці закарпатське населення, як замикали школи, переіначували географічні назви, затираючи будь-який слід по українцях.

З цікавістю читач довідається про всі підступи москвофільства, фінансованого Москвою. Адже це теж сьогодні, в час війни, є актуальною проблемою. Поруч з цими архіважливими статтями поміщено й розділ, присвячений народним віруванням.

Адріанус Францискус Теодорус фан дер Гейден — видатний нідерландський письменник (1951 р. н.). Вивчав психологію і філософію в Неймегені, згодом переїхав в Амстердам і повністю присвятив себе літературі. Найвідоміші твори — цикли романів «Беззубий час» (1983—1996) та «Homo Duplex» (2003—2007).

Фан дер Гейден створив свій роман «Вдавай мертвого» на основі реальних подій травня 2018 року, коли був організований фейковий замах на відомого російського журналіста Аркадія Бабченка, який втік з РФ через загрозу життю за його журналістські розслідування. Метою «замаху» було знешкодити вбивць, які полювали на журналіста в Україні, і викрити замовників.

Історія родини Марч, яку американська письменниця Луїза Мей Олкотт (1832-1888)  почала розповідати в  «Маленьких жінках», так захопила читачів, що авторці довелося написати ще одну книжку – «Маленькі чоловіки». Вона вже вийшла у видавництві «Фоліо». Роман «Хлопчики Джо» завершує цю сагу. Нині сестри, які крізь роки пронесли свою дружбу, знову разом. Сталося це завдяки невгамовній Джо, яка змогла об’єднати всіх близьких навколо спільної справи – виховання молоді. Тим часом її хлопчики, що стали першими учнями в старовинному Пламфілді,  дорослішають, вирушають в інші світи, закохуються, потрапляють  у складні життєві ситуації. Проте навіть за цілковитої безвиході не втрачають надії, бо в них є місце сили, куди можна повернутися і в горі, і в радості.

У сім’ї Блайтів з Інглсайду з’являються нові сусіди — пастор пан Мередіт, його діти Джеррі, Фейт, Уна і Карл, і тітка Марта. Діти пастора постійно потрапляють у халепи, але з часом стають щирими й добрими друзями молодших Блайтів. Джем Блайт організовує Клуб зразкової поведінки для виховання гарних манер у дітей пастора. Чи досягає він мети?

Діти Блайтів і Мередіта разом дорослішають, змінюються самі й змінюють долі інших — пана Мередіта, сестер Вест, Нормана Дуґласа, Мері Ванс.

Безтурботне дитинство для дітей Блайтів — Джема, Волтера, Нан, Ді, Ширлі та Рілли — триває.

Джордж Орвелл — літературний псевдонім письменника, журналіста і публіциста Еріка Артура Блера (1903–1950), відомого своїми антитоталітаристськими та соціал-демократичними поглядами.

Дж. Орвелл належить до найвпливовіших письменників Великої Британії середини та другої половини ХХ ст., а роман-антиутопію «1984» називають зразком жанру й довідником із важких часів. Його популярність останнім часом помітно зросла.

Двомислення, новомова, поліція думок, міністерство любові, що завдає болю, вганяє у відчай і знищує інакодумців, міністерство миру, яке розпалює війни, роботи-письменники, що продукують порнографічну літературу для відволікання мас… Орвелл відкрив нам очі на те, як функціонують тоталітарні режими.

Брехня стане правдою. Ця брехня кожен день змінює минуле… Безперервно заміщаючи будь-які факти, минуле може стати завтра зовсім іншим — і саме це буде правдою. ⠀Кожен ваш погляд, кожен подих і жест уже давно вивчено. У вас немає права на бажання й емоції… Роман бентежить, зворушує, змушує визнати його правдивість і замислитися.

Уперше книжку було опубліковано 8 червня 1949 року. Орвелл її написав на тлі руїн, серед голодних, утомлених і змучених війною людей. Однак сьогодні вона актуальна, як ніколи.

Енн починає навчання в Редмондському коледжі разом з Присциллою Грант, Гілбертом Блайтом та Чарлі Слоаном. У кампусі в неї з’являється нові подруги — Філіппа Гордон і Стелла Мейнард. Дівчата поринають у світське життя Редмонда. Через рік подруги орендують Садибу Петті і живуть там разом з тітонькою Джеймсіною.

Час плине, і вже всі подруги Енн мають свою другу половинку: Діана Баррі виходить заміж за Фреда Райта, Філіппа закохана у студента духовної семінарії Джонаса, Джейн Ендрюс виходить заміж за мільйонера. Здається, Енн нарешті знаходить свого «прекрасного принца». Але Енн не впевнена у своїх почуттях до Роя Гарднера…

Після весілля Енн і Гілберт Блайти залишають Ейвонлі. Гілберт починає лікарську практику в містечку Глен Сент Мері на узбережжі затоки Чотирьох Вітрів. Будинок, у якому живуть молодята, Енн називає Будинком Мрії. У них з’являються нові друзі — капітан Джим, Корнелія Браянт і Леслі Мур, кожен зі своїми таємницями, прагненнями та характерами.

У житті Енн відбувається трагічна подія, яка назавжди залишає слід в її душі.

Врешті в Будинку Мрії настають щасливі дні. Енн стає матір’ю — народжує сина Джема. Поруч з Енн завжди її коханий чоловік Гілберт і віддана помічниця Сьюзан Бейкер. З часом Будинок Мрії стає затісним для сім’ї.

«Енн із Ейвонлі» канадської письменниці Люсі Мод Монтгомері (1874–1942) — продовження історії про дівчинку із Зелених Дахів. Шістнадцятилітня Енн Ширлі зайнята цілком дорослими справами: вчителює в місцевій школі, допомагає Маріллі впоратися з господарством і вихованням нових мешканців Зелених Дахів — маленьких двійнят Деві й Дори. 

Дівчина та її друзі мріють про цікаве й щасливе майбутнє, розмірковують про доросле життя. Енн прагне продовжувати навчання в університеті й сподівається нарешті зустріти кохання. Однак вона і не підозрює, що її обранець зовсім поруч.

Канадська письменниця Люсі Мод Монтгомері (1874-1942) дебютувала в літературі, розповівши напрочуд просту історію. Вона починається з того, що немолоді й самотні Метью та Мерил Катберти  вирішили взяти з притулку хлопчика, щоб він допомагав їм по господарству. Однак сталося так, що на фермі опинилася рудоволоса, всипана веснянками дівчинка Енн Ширлі. Знадобився час, щоб жителі Ейвонлі, що на острові Принца Едуарда, відкрили їй серця. Зате читачі полюбили героїню «Зелених Дахів» одразу й назавжди. Книжка принесла авторці-початківцю нечувану славу й надихнула до написання ще семи. Всі вони вийшли у видавництві «Фоліо».

Щасливе подружжя Енн і Гілберт з п’ятьма дітьми живуть в містечку Глен Сент Мері в улюбленому Інглсайді. Енн і Гілберт разом уже п’ятнадцять років. Діти зростають, знаходять друзів, пізнають радість і горе, правду та брехню. Джем, старший з дітей, хоче якнайшвидше подорослішати. Волтер має поетичну натуру, Ді дуже довірлива, а її близнючка Нан полюблять завжди бути в центрі уваги. Ширлі — наймолодший. Всіх можуть втішити й підбадьорити люблячі батьки. На радість сім’ї, в Енн народжується шоста дитина, Рілла.

 Життя постійно випробовує Енн — треба бути і доброю матір’ю, і мудрою жінкою, і гостинною сусідкою. Вчитися на власних помилках, сумніватися в собі, але вкотре знаходити силу, любов і підтримку у своїх найрідніших.

Після закінчення Редмондського коледжу Енн Ширлі отримує посаду директорки школи в Саммерсайді. Вона знімає кімнату в старовинному будинку Лопотливі Тополі. Її старий друг і коханий, Гілберт Блайт, продовжує навчання на медичному відділенні університету. Однак Енн і не підозрювала, що на посаду директора школи претендувала місцева еліта — хтось з родини Принглів.

Проти молодої директорки ведеться прихована війна. Енн навіть думає залишити улюблене містечко. Але доля вирішує інакше — дівчина несподівано знаходить справжню дружбу з ворогами в нещодавньому минулому. Врешті Енн таки повернеться до Ейвонлі, щоб нарешті вийти заміж за Гілберта.

У заключному романі з циклу про Енн звичне життя порушують драматичні події Першої світової війни.

Джем Блайт, Фейт і Геральд Мередіти вже завершили навчання в Редмонтському коледжі. Волтер, Нан і Ді Блайти збираються вступати до Редмонда, а Карл Мередіт та Ширлі Блайт тільки закінчили Королівську академію. Наймолодша з дітей Енн, Рілла, ще роздумує, чи готова до академії. Саме вона — п’ятнадцятирічна Рілла Блайт – головна героїня книги. На тлі великої війни зростає дівчина-підліток, вона стикається з труднощами, які змінюють її як особистість, спонукають до розвитку.

Разом з персонажами книги ми проживаємо чотири роки тривоги, страхів і втрат, але й любові, надії та сподівань.

Джордж Орвелл (1903-1950) — британський письменник і журналіст. Його творча спадщина налічує 20 томів і перекладена на 60 мов. Однак всесвітньо відомим він став наприкінці свого життєвого шляху, коли 1945 року  з неабиякими труднощами  надрукував казкову повість, а радше алегоричну притчу про зародження тоталітарного режиму в СРСР «Колгосп тварин».  У передмові до українського видання — варто нагадати,  що це перший переклад «Колгоспу тварин» з англійської на іншу мову, автор насамперед зазначив: для нього  дуже важливо, щоб люди на Заході побачили радянський режим таким, яким він є. І зробив це блискуче. Головні герої книжки — тварини, яких їхні поводирі — розумні свині, підбурили  повстати проти господаря-нехлюя. Захопивши владу, вся та свинота одразу забула про задекларовані правила майбутнього щасливого життя. Що сталося далі насправді — вже історія, яку вивчають за підручниками. Та от тільки трактують її по-різному, вишукуючи в тоталітарних суспільствах з їхніми злиднями, голодоморами, репресіями, суцільною брехнею  «щось хороше». Тому прикметно, що цей твір не втратив актуальності.

Радій Радутний, український письменник, переважно фантаст та автор бойовиків, несподівано для всіх (можливо, й для себе також) спробував свої сили у новому жанрі й написав про людей, що потрапили у минуле. Перед вами “Потік” – третя книга  із циклу "Темна синя вода". Перші дві  –  "Джерело" і "Ручай" -- також вийшли у видавництві "Фоліо" у 2016-му та 2017 роках.

Кілька мандрівників у часі, збірна команда з людей від ХІХ до ХХІІІ століття,  продовжили свій шлях у минуле. Над кожним з героїв роману висить прокляття: всі вони мають загинути. Галину хочуть повісити, звинувативши у відьмацтві. Юрій, наш із вами сучасник, двічі мало не потрапив під колеса возів. Ігор, нащадок когось із нас,  з ХХІІ століття, кілька разів мало не зловив кулю. Альберт, прибулець з іще більш далекого майбутнього, ризикує ще сильніше. Дотепер їм вдавалося ухилятися від ударів долі, але у ХVIIІ столітті багато вішали й довго не вагалися перед тим, як пустити кулю.

Цей час багатий на небезпеки, але багатий ще й на цікаві зустрічі. Саме у ХVIIІ столітті живе один з найвідоміших українських філософів, і якраз його планують використати герої задля своєї мети, а мета досить амбітна – вони прагнуть внести зміни в  історію України, причому на самому її початку...

Фернандо Арамбуру (нар. 1959 р.) — іспанський письменник, поет, есеїст. З 1985 року проживає в Німеччині. Вважається одним з провідних нині живих іспанських письменників.

Роман «Батьківщина» був дуже добре прийнятий читачами та критиками. За останні десятиліття жодна книга в Іспанії не була удостоєна стількох нагород: краща книга 2017 року, Національна премія з літератури, Премія кри­тики, премія Міжнародного клубу журналістів, італійські премії Стрега і Лампедузи. Тільки іспанською роман нараховує понад 30 видань, продано права на переклад 32 мовами. Українською друкується вперше.

У маленькому баскському містечку живуть і дружать дві сім’ї. Матері по вихідних разом ходять у кафе, батьки — до велоклубу, де змагаються у швидкості на перегонах, діти грають, діляться між собою всім, чим можна. Незважаючи на різні погляди та матеріальний стан, життя цих родин тісно переплетене. Але потім діти виростають, і відбувається страшне: старший син з однієї сім’ї вступає до терористичної організації ЕТА, що бореться за незалежність Країни Басків, а батька з іншої сім’ї ЕТА вбиває. Можливо, той самий сусідський син і вбиває, хоча це не точно, та й яка різниця? Ось і доводиться одній родині все життя мучитися питанням «чому саме ми?», вчитися жити далі без батька і чоловіка й по-справжньому так і не навчитися. А іншій — шукати виправдання своєму синові-вбивці, приреченому провести життя у в’язниці, спробувати знайти вищий сенс у його злочинах.

Арамбуру намагається розібратися, що ж відбувалося з людьми Країни Басків у той трагічний період, чому вбивства і насильство викликали у багатьох з них підтримку або співчуття, тоді як незгодні зберігали боязке мовчання.

Перша частина роману «Маленькі жінки» американської письменниці Луїзи Мей Елкотт (1832—1888) — це розповідь про чотирьох сестер сімейства Марч – Маргарет, Джо, Бет і Еммі, які народилися у небагатій сім’ї, навчилися долати труднощі та чекають на батька з війни.

«Little Women» is a novel by American author Louisa May Alcott (1832–1888). First part of the story follows the lives of the four March sisters — Margaret, Jo, Beth, and Amy — who were born in a not so rich family. The girls had to teach themselves to fight their own battles while waiting for their father from the war.

Український письменник-реаліст Василь Стефаник (1871—1936) був новатором у літературі, неперевершеним майстром стислої, драматичної за змістом і глибоко ліричної за звучанням соціально-психологічної новели.

Герої творів Василя Стефаника опиняються в межовій ситуації, їхні трагедії  новеліст  переживає як власні («І все, що я писав, мені боліло»). Письменник уживає покутський діалект,  передає живі, як саме життя, образи трагічної дійсності, які неможливо було б відтворити літературною мовою. До видання увійшли новели зі збірок «Синя книжечка», «Камінний хрест», «Дорога», «Моє слово» та ін. Автор зачіпає теми самотньої старості та трагедії зайвих ротів у бідних селянських родинах («Сама-саміська», «Ангел», «Осінь», «Катруся», «Новина»), еміграції за океан галицького селянства на межі XIX та XX ст. («Камінний хрест») тощо. Твори В. Стефаника перекладено багатьма мовами світу.

Ольга Кобилянська (1863—1942) — видатна письменниця-демократка, класик української літератури. Її творча спадщина велика й різноманітна.

Повість «Земля» — вершина реалізму письменниці. Цей твір, завдяки своїй великій життєвій правді й високій художності, став одним з найвідоміших в українській літературі. Усім своїм єством пов’язаний із землею герой повісті Івоніка Федорчук. Він шанує й береже землю, тяжко працює на ній усе своє життя, плекаючи надію, що вона принесе щастя його синам. Але боротьба за землю, яка роками точилася в його родині, зруйнувала душі рідних людей, призвела до трагедії, до братовбивства. Із втратою сина втрачає Івоніка свої мрії та сподівання, свою віру в землю.

Ольга Кобилянська (1863–1942) — відома українська письменниця демократичного напряму. Однією з проблем, які глибоко її хвилювали, була доля жінки, її право на освіту, працю, на громадське життя. Цій проблемі й присвячено повість письменниці «Царівна» (1895), про яку свого часу Леся Українка писала: «Краса цієї повісті не так в її ідеях, як у глибокій, тонкій, логічній психології героїні Наталки. Читаючи історію думки Наталчиної, я немов бачила перед собою історію цілого нещасливого нашого інтелігентного жіноцтва».

Микола Хвильовий (справжнє ім'я Микола Фітільов; 1893–1933)  — один з основоположників пореволюційної української прози, майстер психологічної новели з елементами романтизму та імпресіонізму.

«Вальдшнепи» —  незакінчений роман Миколи Хвильового, у якому письменник  осмислює наслідки революційних перетворень в Україні та зачіпає тему її національного відродження. Персонажі твору розчаровані в комуністичній партії та нещодавній революції, прагнуть нових ідеалів. Вони постійно полемізують, дошукуються відповідей на найгостріші суспільно-політичні питання доби в «заштатному городку» на дачі. Головний герой роману без докорів сумління «виконував свої обов'язки перед революцією», а тепер намагається позбутися колишньої «великої ідеї». До збірки також увійшли новели «Ревізор», «Злочин», сатирична повість «Іван Іванович», у якій висвітлюються патологічні процеси, що сталися із суспільством у збільшовиченій Україні в часи непу, й порушується питання щодо оманливості особистостей, які претендували на звання господарів нового життя, та інші твори.

Прозаїк та поет Микола Хвильовий (1893–1933) проголошував орієнтацію на стилі та напрями європейського мистецтва: «Від російської літератури, від її стилів українська поезія мусить якомога швидше тікати…»

До видання ввійшли поетичні збірки М. Хвильового «Молодість» та «Досвітні симфонії», а також вірші, що за життя автора друкувалися лише у різних періодичних виданнях. Буйно-романтичній поезії Хвильового властивий вільний віршовий розмір та експресивний, повен жаргонних висловів оточення письменника словник. За словами відомого тогочасного літературного критика, він «мішає оливу з водою і роздвоюється між романтикою і занадто тверезими вимогами життя»

У творах Миколи Хвильового (1893—1933) чи не вперше в українській літературі душа людини постає нещадно оголеною, роздвоєною, засліпленою фанатичною вірою в щастя «загірної комуни».

Видання містить твори із другої збірки прози М. Хвильового «Осінь». Його персонажі долають тяжкий шлях вибору, стикаються з тією межею, яку ніколи не можна переступати. У душі головного героя новели «Я (Романтика)» відбувається боротьба між добром і злом, гуманізмом і фанатизмом. Він —  «чекіст, але і людина», «м’ятежний син», який після найганебнішого злочину проти найдорожчої людини — матері, знищує залишки людяності в собі та морально гине. У повісті «Санаторійна зона» зображено пореволюційне суспільство. Нещодавні будівничі нового життя стають «зайвими людьми», вони відчувають власну несумісність із добою, прірву між ідеалами й дійсністю та лікуються від найрізноманітніших душевних хвороб. Зло, заподіяне головним персонажем повісті задля високої ідеї, знищило його власні життєві сили та врешті призвело до самогубства. Комуністичні ідеали героїв цієї збірки зруйновані, долі вчорашніх романтиків революції понівечені.

Американська письменниця Луїза Мей Олкотт (1832-1888) здобула світову славу завдяки роману «Маленькі жінки». Його героїні виросли, а улюблениця читачів  Джо здійснила свою мрію  виховувати хлопчиків. У старовинному маєтку вона заснувала незвичну школу, де нема строгих правил і чіткого розпорядку, та й програма не вимагає засвоїти якомога більше предметів.  Хлопчики, різні за віком і характерами, шибайголови й зовсім безпомічні, розпещені надмірною батьківською увагою й колишні безпритульні, навчаються цінувати дружбу й покликання, порядність і співчуття. Непрості випробування роблять їх справжніми чоловіками. Адже не вік визначає це поняття. 

The English writer George Orwell (1903—1950) gained worldwide fame for his works written in the last years of his life. The political allegory «Animal Farm» depicts the rebirth of revolutionary principles and programs, the gradual transition from the ideas of general equality and the construction of utopia to dictatorship and totalitarianism.

Англійський письменник Джордж Орвелл (1903—1950) набув всесвітньої слави завдяки творам, написаним в останні роки життя. Політична алегорія «Ферма тварин» змальовує переродження революційних принципів і програм, поступовий перехід з ідей загальної рівності і побудови утопії до диктатури і тоталітаризму.

Рівень складності - advanced

Les œuvres de l'écrivain français Antoine de Saint-Exupéry (1900—1944) font écho presque mystique au présent. L'auteur pose la question du progrès et de ses conséquences, du risque et de la responsabilité, du sens de la vie humaine... Le conte philosophique «Le Petit Prince» est le résultat de l'expérience de vie de l'écrivain.   

Твори французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері (1900—1944) сповнені майже містичного перегуку із сьогоденням. Автор порушує питання прогресу і його наслідків, ризику та відповідальності, сенсу людського життя... Філософська казка «Маленький принц» стала підсумком життєвого досвіду митця.

Рівень складності - Intermédiaire

Die Ereignisse im Märchenroman des deutschen Schriftstellers Ernst Theodor Amadeus Hoffmann (1776—1822) «Meister Floh» entwickeln sich ziemlich schnell. Der Protagonist der Arbeit Peregrinus Tyß ist plötzlich in ein mysteriöses Spiel mystischer Kräfte verwickelt. Jeder Charakter in der Geschichte hat sein eigenes okkultes Gegenstück.

Події у казково-фантастичній повісті німецького письменника Ернста Теодора Амадея Гофмана (1776—1822) «Володар бліх» розвиваються доволі стрімко. Головний герой  твору Перегрінус Тис несподівано виявляється залученим до таємничої гри містичних сил. Кожен персонаж повісті має свого окультного двійника.

Рівень складності - Intermediate

Захоплений прадавнім минулим українських земель, професор Войцеховський, викладач Київського університету, висунув цікаву гіпотезу про існування міфічної Атлантиди, та ще й не деінде, а на території сучасної України. Після суперечки із примхливою студенткою він, неочікувано для самого себе, рушає в експедицію на місце можливого існування легендарної держави. Але в експедиції його супроводжуватимуть модниця Юля, через яку, власне, й виникла суперечка, і студент Нестор, безнадійно закоханий у свою одногрупницю. Чи знайдуть вони Атлантиду і як їх змінить ця подорож дізнаємося на сторінках пригодницького роману, заснованого на маловідомих дослідженнях прадавньої історії Північного Причорномор’я та подіях, які мали місце у житті автора.

Френсис Бернетт (1849-1924) – класик англійської дитячої літератури. Серед багатьох творів письменниці, роман «Таємний сад» став чи не найвідомішим і вже понад століття не втрачає своєї популярності. Він про дівчинку, яку ніхто не любить і яка навзаєм ненавидить увесь світ, але несподівано для себе навчилася радіти, сміятися, дружити. Шлях до такої  науки пролягає через усю книжку, а неймовірні зміни з Мері Леннокс відбуваються тоді, коли вона  розкриває чимало таємниць. Наприклад, хто кричить щоночі у величезному будинку, де сотня замкнених кімнат?  Чому хвіртку від одного із садів старанно замасковано, а  ключ від неї сховано глибоко в землі?

Ґабріель Ґарсія Маркес (1928—2014) — колумбійський журналіст, видавець і політичний діяч, один з найвидатніших письменників ХХ століття. Засновник літературного напряму «магічний реалізм». На початку 1960-х років Маркес переїхав з Колумбії до Мексики й у 1981 році попросив політичного притулку. У 1982 році йому було присуджено Нобелівську премію з літератури: «за романи та оповідання, в яких фантазія та реальність, поєднуючись, відображають життя і конфлікти цього континенту».

«Як довго можна чекати свою любов?» На це питання Ґабріель Ґарсія Маркес відповідає у романі «Кохання під час холери»: п’ятдесят три роки мучився своєю пристрастю Флорентіно Аріса, який в юності пообіцяв красуні Ферміні Дасе вічно кохати її. Та вона одружилась з іншим. Але все ж він домагається свого — і двоє літніх людей, які окремо прожили свої життя, нарешті все ж з’єднуються. Вони здійснюють неймовірну подорож на кораблі під прапором страшної хвороби для того, щоб насолодитися своїм коханням, яке витримало випробування часом.