Замовлення тимчасово не приймаємо. Проводяться технічні роботи.
Промовиста назва книги всесвітньовідомого боксера Тайсона Ф’юрі говорить сама за себе — це відверті зізнання «Циганського Короля», як часто називають боксера, про злети та падіння в особистому і професійному житті. Відомий не лише професійними здобутками, а й зовсім не спортивною поведінкою, як-от уживання наркотиків чи втрата спортивної форми, Тайсон Ф’юрі нарешті знімає маску та розповідає читачу факти, які приголомшують.
За епатажними витівками боксера в публічному житті та поза досягненнями на рингу перед нами постає зовсім інша особа, яка бореться з особистими страхами й навіть із психічними розладами та спробою суїциду.
У книзі «За маскою» автор описує свої визначні поєдинки, серед яких чільне місце займає бій із Володимиром Кличком. Та чи приніс цей герць йому бажану насолоду? І чим врешті обернулася для нього ця пря?
Книга цікава широкому загалу, бо в ній ідеться не лише про світ великого боксу, в ній мовиться про становлення особистості та непростий шлях перемоги над людськими вадами, подолання згубних залежностей і шлях нагору.
«Мені подзвонив Вейн» занурює читача у перипетії створення першого українського документального кіно про українців-володарів Кубку Стенлі НГЛ, їх захопливий шлях на найвищу вершину успіху і перешкоди, що поставали перед ними.
Ця книга впускає нас за лаштунки незвіданого, болючого та місцями абсолютно неймовірного шляху автора у ході реалізації документального фільму: від ретельних досліджень до особистісного досвіду кожного з гравців, від проникливих інтерв’ю, що розкривають переживання та внутрішні драми гокеїстів — до незламної сили духу.
«Мені подзвонив Вейн» — неоціненне джерело інформації і натхнення для кінематографістів-початківців, любителів спорту та всіх, хто шукає знак, щоб стати кращою версією самих себе.
За легендою, коли в Стародавній Греції розпочиналися олімпійські ігри, припинялися війни. Відновлюючи традицію олімпіад у сучасності, П’єр де Кубертен стверджував: «О спорт, ти — мир!». Але часи змінюються, й іноді геть не на краще. Політика і держави грубо втручаються у світ спорту, намагаючись використовувати змагання і самих атлетів у власних інтересах. Надзвичайно цікаві розповіді про складні стосунки влади і спорту, життя видатних спортсменів, змагання, що проходили на тлі подій, які зараз уже історія…
Андрій Шевченко — видатний український футболіст, виступав за київське «Динамо», «Мілан» та лондонський «Челсі». У 2003 році став першим українцем, який виграв Лігу чемпіонів. Володар «Золотого м’яча» 2004 року. Головний тренер збірної України (2016—2021).
Книгу «Шляхетна сила» Андрій Шевченко написав у співавторстві з італійським журналістом Алессандро Альчато, перше видання побачило світ в Італії під назвою «Forza gentile. La mia vita, il mio calcio».
«У мене в житті було чотири футбольні любові: «Динамо», «Мілан», «Челсі» і збірна України... На своєму шляху я познайомився з незвичайними людьми, без яких я б не став тим, ким я є сьогодні. Були перемоги і поразки. Це була величезна жертва заради роботи — єдиного відомого мені способу втілити мрії в реальність. Настав час озирнутися і все розповісти. Щоб подякувати тим, хто супроводжував мене. Я б ніколи не зробив цього сам» (Андрій Шевченко).
Ім’я Зінедіна Зідана відоме не тільки футбольним фанатам, а й людям, далеким від футболу. Його тричі визнавали кращим футболістом світу (1998, 2000, 2003) й одного разу кращим футболістом Європи (1998), 2004-го УЄФА назвала його кращим футболістом за останні 50 років.
Завдяки вдалому результату в фіналі чемпіонату світу-2006, коли Зінедін грав востаннє, Франція почала мріяти про новий титул. Але матч, який мав стати завершальним у кар’єрі футболіста, закінчився прикрим фіналом... Попри це, Зідан став легендою футболу. А через десять років, у 2016-му, перемога «Реалу» в Лізі чемпіонів увінчала його тренерський дебют.
Книжка «Два життя Зідана» журналістів Жана Філіпа та Патріка Форта — це захоплива розповідь про яскраве життя видатного футболіста, починаючи з його дебюту в команді «Канн» до останніх матчів за збірну Франції, включаючи тренерську кар’єру, про складний шлях, що йому довелося пройти, — від емоційного підлітка до людини, для якої футбол став сенсом усього життя.
Збірка автобіографічних нарисів «Про що я говорю, коли говорю про біг» Харукі Муракамі вважається найвідомішою у світі книжкою про біг. Водночас це – розповідь про рух автора по життю: від власника джаз-бару до письменника, від письменника до ультрамарафонця.
Нон-фікшн у виконанні Муракамі легкий, іронічний, детальний.
«Більшу частину того, що я знаю про письменництво, я дізнався під час щоденних пробіжок», – каже Муракамі. Цю тезу підтверджує чи не кожен рядок у книзі.
Златан Ібрагімович, Ібра, — шведський футболіст боснійського походження, нападник італійського «Мілана» та національної збірної Швеції. Ця інформація — для тих, хто вперше чує це прізвище. Але навіть серед тих, хто не цікавиться футболом, таких, мабуть, зараз нема. Бо Ібра — це не тільки футбол, це явище.
Найкращий бомбардир в історії збірної Швеції, третій гравець світу за кількістю нагород, учасник чотирьох чемпіонатів Європи і двох чемпіонатів світу... Батько двох синів, давно одружений з жінкою, яку кохає і поважає...
І заразом — «поганий хлопчик», яким він сам себе вважає. Зі своїм складним характером, з не завжди добрими стосунками з футболістами і з рефері, з рішеннями, які він приймає, незважаючи на поради, здавалося б, більш обізнаних людей...
У цій книжці Златан Ібрагімович постає таким, який він є насправді, — без маски, без прикрас, без усіх принад, які дозволяють побачити свого героя на п’єдесталі. Він розповідає про себе щиро, не намагаючись виглядати кращим і ні про що не шкодуючи...
Перемога або смерть — інших варіантів у цієї експедиції не було. У 1950 році дев’ятеро французьких відчайдухів кинули виклик людській природі та підкорили вершину, якої навіть не існувало на карті. Уперше в історії люди піднялися на висоту 8091 метр. З якими труднощами вони стикалися? Як воно — долати нестерпний холод, воювати зі стихіями та впритул наближатися до смерті? Як це — шмагати обморожені руки й ноги мотузками, щоб відновити кровообіг? І головне — заради чого такі жертви?
«Беззаперечна правда» — книга-сповідь американського професійного боксера Майка Тайсона, написана у співавторстві з Ларрі Сломаном.
Абсолютний чемпіон світу з боксу у надважкій категорії, перший володар трьох чемпіонських поясів за версіями WBC, WBA і IBF – усі ці звання Майк отримав, коли йому виповнився лише 21 рік.
Дитина негритянського гетто Нью-Йорка з усіма наслідками, що з цього випливають, він не зміг пройти випробовування всесвітньою славою та великими грошима, що принесли йому чемпіонські титули.
Своє прізвисько Залізний Майк він отримав за жорстку та брутальну поведінку як на ринзі, так і в житті. Засуджений до 6 років ув’язнення за неправдивим звинуваченням у зґвалтуванні, пацієнт центрів допомоги нарко- та алкозалежним, він віднайшов у собі сили повернутися до нормального життя.
Ця книга про злети та падіння, про віру, силу волі та кохання, які дають змогу людині залишатися чемпіоном власного життя.
Іспанські журналісти Лу Мартін і Пол Баллус, інсайдери футбольного клубу «Манчестер Сіті», написали захоплюючу історію про те, як була створена феноменальна команда: від запрошення самого Гвардіоли до підбору персоналу, який забезпечує основу для його команди, і суперзіркових гравців, що встановили новий стандарт у британському футболі.
Жоден інший спортивний оглядач не мав такого доступу до Гвардіоли та його команди протягом трьох сезонів у Манчестері. Результатом є ексклюзивні, докладні інтерв’ю та профілі всіх ключових фігур у «Сіті», а також внутрішні історії про рішення, які сформували його склад.
За три сезони в Англії Пеп Гвардіола створив щось таке, чого Прем’єр-ліга ніколи не бачила раніше: команду, яка домінує в іграх, як ніхто інший, забиваючи голи й збираючи очки та трофеї в рекордному темпі.
Ця книга буде цікава всім уболівальникам «Манчестер Сіті», а також всім фанатам англійської Прем’єр-ліги. Особистість Пепа Гвардіола як одного з найбільш інноваційних спортивних тренерів у світі захопить кожного, хто цікавиться менеджментом й оптимальним використанням людських здібностей.
У дитинстві Слава Медведенко ненавидів баскетбол: він був найвищим у класі, тому всі радили йому зайнятися цим видом спорту. У підлітковому віці хлопець полюбив цю гру, але за можливість мандрувати й купувати йогурт, жуйки і пляшки газованки (це ж були «лихі дев’яності»!). Та з роками пріоритети змінилися. Баскетбол став для Слави справою життя, якій він віддавав стільки часу, що буквально протирав кеди до дір. Він виступав за команди з України, Литви, а згодом грав за клуби НБА — «Лейкерс» і «Атланту».
Як звичайному хлопцеві з київської Дарниці вдалося цього досягнути? Як воно — грати з Кобі Браянтом чи Шакілом О’ Нілом? Що заважає розвиватися професійному баскетболу в Україні і як надихнути дітей, що лише починають займатися спортом? Про це щиро й чесно розповідається в історії Слави Медведенка, яку описав спортивний журналіст Максим Гайовий.
"«Юкі» — найкраща книжка на спортивну тематику серед усіх, що потрапляли мені до рук за останні півдесятка років… Це розповідь про жорстоку й небезпечну командну гру 40–50-х років минулого століття, коли поява на полі в захисній масці означала незмивну ганьбу, коли хокейні воротарі часто залишали арену на лікарняних ношах".
Макс Кідрук, письменник
"Ця історія вчить, мотивує й надихає. І не лише у спорті…"
Костянтин Симчук, воротар збірної України, майстер спорту міжнародного класу
Ця книжка — про найвидатнішого воротаря в історії хокею, українця за походженням Тараса Савчука, людину 400 шрамів, як його називали тогочасні газети. Його ім’я занесене до Хокейної зали слави, а його рекорд — 103 «сухі» перемоги — понад сорок років не зможе побити ніхто. Життя Тараса Савчука — це історія про те, що мрія й любов сильніші за вроджені хвороби, не сумісні зі спортом, за щоденні страшні травми й ризик більше ніколи не вийти на лід. Де він брав сили грати в хокей і бути в ньому найкращим упродовж всієї кар’єри? Чому був нестерпним у спілкуванні? Що приховував від світу? За ким тужив усе життя, і кому присвячував свої перемоги?
