Роман «Брюґґе-як-Смерть» Жоржа Роденбаха (1855–1898), бельгійського поета і письменника, одного з найвидатніших представників літературного символізму, вважають за найкращий взірець символістської прози, шедевр декадентства. Цей твір — викладене поетичною прозою своєрідне поєднання історії кохання, кримінального роману і моторошної оповідки. Головні герої — розбите серце невтішного вдівця і повите смутком місто Брюґґе, уславлене завдяки цьому роману.

Переклад з французької Петра Таращука

«Інжир» Горана Войновича — це роман переплетених доль Олександра та Яни, Весни та Сафета, Ядрана та Ані. Але, передусім, це оповідь Ядрана, котрий із мозаїки окремих історій будує велику історію минулого своєї родини, щоб збагнути власне сьогодення. Не розуміючи, чому пішла його дружина Аня, він намагається знайти пояснення, чому його дідусь Олександр покинув цей світ. Старається осмислити смерть бабусі Яни, розлад її спогадів, її забуття, її життя у світі деменції. Ядран намагається пояснити від'їзд свого батька Сафета, його зникнення з Любляни в перший рік Балканської війни. І збагнути свою маму Весну, її незрозумілу злість на дідуся, її приглушене розчарування батьком. Але коли історія складена, причини пояснені, приводи осмислені, мотиви розкриті, Ядран розуміє, що минуле не звільняє його від відповідальності за майбутнє.

Книга отримала словенську премію «Кресник» 2017 року за найкращий роман.

Малу — талановита піаністка, одружена з успішним імпресаріо, який керує її професійною кар’єрою. Однак того дня, коли помирає її мати, вона втрачає пристрасть до музики і радість від неї. Розчищаючи квартиру матері, Малу з сестрою знаходять старий запис Шопена у виконанні французької піаністки Софі Косто. Музика чарівна, а піаністка на обкладинці платівки дивовижно схожа на Малу, котра вирішує довідатися, хто ж ця таємнича жінка. Пошуки приводять її до Меца у Франції. Незабаром вона дізнається, що Софі Косто була її бабусею, яка загинула під час Другої світової війни і про яку ходили чутки, нібито вона працювала на німців під час окупації Меца. Малу спустошена цією інформацією, але хоче дійти до кінця в своїх пошуках і дізнатися всю правду про Софі і про минуле своєї матері.

Адріанус Францискус Теодорус фан дер Гейден — видатний нідерландський письменник (1951 р. н.). Вивчав психологію і філософію в Неймегені, згодом переїхав в Амстердам і повністю присвятив себе літературі. Найвідоміші твори — цикли романів «Беззубий час» (1983—1996) та «Homo Duplex» (2003—2007).

Фан дер Гейден створив свій роман «Вдавай мертвого» на основі реальних подій травня 2018 року, коли був організований фейковий замах на відомого російського журналіста Аркадія Бабченка, який втік з РФ через загрозу життю за його журналістські розслідування. Метою «замаху» було знешкодити вбивць, які полювали на журналіста в Україні, і викрити замовників.

Одного дня харківський службовець Мина Мазайло вирішує: необхідно негайно змінити своє прізвище. Бо від цього українського, селянського «Мазайло» самі клопоти та неприємності, і взагалі. Хіба можна ставитися серйозно й поважно до людини з таким прізвищем? Варто змінити його на «Мазенін». Тоді все зміниться, жити стане краще, зникнуть проблеми. Це рішення спричиняє справжню війну всередині родини, перетворюючи рідних людей на ворогів. Також до збірки увійшли п’єси «Маклена Граса», «97», «Патетична соната».

…Те, що я розповім вам, діялося давним-давно на Україні, у глухій глуші, і ще й досі по світові не рознеслося. Бабуся, що мені оповідала, упевняла, ніби у глуші є чимало чесних великих подій, все одно як пишних квіток. І оповідала бабуся, — а вона була давня сильно, прожила чимало на білому світі. «Чимало дечого побачила та чимало дечого зазнала, — оповідала вона, що нічого в світі не можна поставити врівень із цими порослими в глуші квітками. Ні з цими, що в глуші укриті, подіями. Віки йдуть, минають, — а все однаково пишні, свіжі квітки ваблять зір своєю розкішшю, а тихі, величні події любо заспокоюють і м’якшать серце людське».

Вільмі Ваєрьод, самотній вчительці гри на фортепіано, тридцять п’ять. Вона намагається уникати небезпек та ризиків, їсти лише корисну їжу, кожен її день схожий на попередній. Та одного дня, після несподіваного візиту священника і судмедексперта, які приносять сумну звістку про смерть її батька та купку листів від нього, життя Вільми перевертається з ніг на голову. Жінка вражена: про батька вона нічого не знала, їй ніхто про нього не розповідав. Проте вона вирішує, що його листи стануть для неї своєрідним різдвяним календарем, і починає їх читати. Які таємниці приховує історія її родини, ким був таємничий Фредрік М. Сандвікс – чоловік із накладними вусами, трохи схожий на різдвяного гнома, які неочікувані деталі дізнається Вільма про своє народження, батька і маму – про це і багато іншого ви дізнаєтесь, прочитавши цю емоційну й теплу історію з нотками чорного гумору, глибоку й щемку, таку, яка назавжди залишається в серці.

До видання включено вибрані твори видатного драматурга, що виносяться на обов’язкове та самостійне вивчення за Програмою 12-річної загальноосвітньої школи з української літератури.

Для середнього і старшого шкільного віку.

• Від номінантки на Букерівську премію
• Авторка гостросюжетного роману «10 хвилин та 38 секунд у цьому дивному світі»
• The Times рекомендує до читання

Сорокарічна Елла Рубінштейн так і не спізнала щастя у своєму на позір цілком респектабельному шлюбі. Та одного разу домашній господині й матері трьох дітей випадає майже містична нагода змінити життя. Елла влаштовується на роботу у видавництво. Її перше завдання — ознайомитися з твором невідомого автора, який писав про життя на Близькому Сході в ХІІІ столітті. Мудрість ученого Румі та його друга, дервіша Шамса, описана в романі, перевертає уявлення Елли про саму суть життя та любові, якої вона ніколи не знала. І тоді Елла наважується: вона знаходить адресу автора і пише йому листа. Уже від початку це листування приречене стати чимось більшим. Та рамки умовностей і буденщини занадто міцні, щоб відпустити Еллу зі своїх тенет. Хіба що ці тенета розірве кохання, що має аж 40 правил — і всі їх порушує...

Класиків варто перечитувати хоча би для того, щоб злоба дня не закривала перспективу й не позбавляла рятівного вміння розрізняти велике й дрібне, важливе й зникоме. Оповідання та повісті, упорядковані Вірою Агеєвою, доводять, що Марко Вовчок цілком заслуговує звання «зачинательки вітчизняної психологічної прози». Глибина та витонченість аналізу душевних станів її персонажів приваблює та вражає й сьогодні. Так само, як і вміння іронічно деконструювати пафосну романтичну стилістику і риторику піднесеного й пишновеличного. Зважаючи на те, що авторка часто звертається до мотиву сваволі й залежності, насильства, яке виявляється на мікрорівнях, у стосунках між найближчими людьми, її прозу можна назвати також своєрідною студією над самою природою зла, якого не можна уникнути в людських стосунках і досі.

• Бестселер THE NEW YORK TIMES
• Книга року за версією Amazon
• Радять The Washington Post, Time, Entertainment Weekly, The Guardian та BBC
• Рекомендують до читання Джоджо Мойєс і Ґвінет Пелтроу

Сімнадцятирічна Меґґі закохана у свого вчителя. Вона вірить у "довго та щасливо" попри те, що він одружений і має дітей. За десять років шлюбу Ліна забула про те, як це - бути жаданою. Вона наважується на зраду й починає роман зі своїм шкільним коханням. Слоун вродлива та заможна. Вона дозволяє своєму чоловікові обирати чоловіків і жінок, які будуть третіми в їхньому ліжку. Три невигадані історії, засновані на майже десятирічних дослідженнях табуйованої в суспільстві теми жіночої сексуальності та бажання. Історії, що допоможуть краще зрозуміти свою жіночу природу, бажання та потреби свого тіла. Сповіді й переживання реальних жінок, що переконують: ви не самотні. Три історії - і мільйони схожих історій по всьому світу, в яких упізнаєш себе. Коли обіймає відчай, героїні Лізи Таддео триматимуть за руку й не дадуть упасти.

У збірку увійшли відомі твори циклів «Син Вовка», «Діти Морозу», а також оповідання «Бог його батьків». Джек Лондон знайомить читачів з індіанською культурою, її традиційними поняттями честі та обов’язку, описує жіночий характер, складний і часом суперечливий.

В оповіданні «Син Вовка» індіанці намагаються протистояти «синам вовка», які крім землі відбирають у них найдорожче — жінок. У жорстокій сутичці завоювання дівчини стає схожим на первісну боротьбу за самку. Цей твір як крик душі індіанського народу і торжество білої людини.

Тему місіонерства порушено в оповіданні «Бог його батьків». Скільки було вбито людей, скільки крові було пролито через те, що один бог нібито краще за інших.

До циклу «Діти Морозу» увійшли оповідання «Закон життя», «Брехун Нам-Бок», «Білошкіра Лі Ван» та інші. Тут зображено людину наодинці з собою. Вона має можливість випробувати себе в нелегкій боротьбі з обставинами, що загрожують самому її існуванню. Північ стає найсуворішим у житті випробуванням можливостей, закладених у людині.

Із Токіо до Моріоки вирушає швидкісний поїзд — шінкансен. На перший погляд, усі його пасажири — цілком звичайні люди, які їдуть у своїх буденних справах. Але дехто опинився тут геть не випадково. Сатоші — здається звичайним школярем, але при цьому абсолютний психопат. Він розумний, хитрий та вкрай небезпечний. Кімура — колишній кілер, а тепер простий роботяга та алкоголік у зав’язці. Мандарин та Лимон — двоє найманців екстракласу. Судзукі — добродушний шкільний вчитель. Нанао — «найневдатніший убивця у світі», прозваний так тому, що все його життя — це суцільна низка неприємностей. І на додачу — син авторитетного мафіозного боса. І дехто ще зі своїм особливим завданням…

Ці люди загалом ніяк не пов’язані між собою і опинилися в одному поїзді через примху долі. А втім, одна лише випадковість — і лінії їхніх життів сплетуться у тугий клубок. Не всі з них доїдуть до своєї зупинки. Тому що дуже важко зійти живим із поїзда вбивць.

«Марина» - найулюбленіший, за власним зізнанням Сафона, його роман.

Іспанія Барселона. Весна. Один із чергових на Французькому вокзалі впізнає у натовпі юнака, оголошеного у розшук. Цілий тиждень його шукали знайомі, друзі, викладачі школи-інтернату. Поліція збилася з ніг. Де він був весь цей час? Як провів ці дні?

«У кожного з нас є секрет, ретельно замкнений на всі замки в темному кутку на горищі душі», - так Оскар починає свою розповідь про ту дивну чарівну ніч, коли доля подарувала йому зустріч з Мариною.

До збірки творів Джека Лондона увійшли повісті «Пригоди “Сліпучого”» (1902), «Звір Предковічний» (1913) та «Перед Адамом» (1907).

Герої творів — представники різних прошарків суспільства, яких поєднує готовність кинути виклик установам, якщо ті ставлять під сумнівдобро і справедливість, і відстоювати свою честь і гідність за будь-якихобставин.

Джо Бронсон — 15-річний син успішного бізнесмена із Сан-Франциско — тікає з дому, щоб випробувати себе у дорослому житті. Тридні пригод цілком змінили його ставлення до людей.

Пат Глендон-молодший — боксер-чемпіон — виступає проти маклерських махінацій, що супроводжують боксерські змагання і перетворюють спорт із чесної боротьби на джерело збагачення.

Збірки оповідань «Смок Беллю» та «Смок і Шорті» розповідають про пригоди двох друзів – шукачів золота.

Випробування, що випадають на долю Кіта Беллю — мазунчика-письменника, який мандрує на Клондайк за новими враженнями, повністю змінюють його. Своє життя в жорстких умовах Півночі він вважає справжнім на противагу розніженому та метушливому життю у Сан-Франциско.

Саме тут він знаходить щирих друзів. Джек Шорті не лише бере участь в авантюрах Смока, безумовно підтримуючи й допомагаючи йому, але й готовий ризикувати власним життям заради нього.

Численні пригоди, які часто межують між життям і смертю, призводять Смока Беллю до висновку, що найдорожчим скарбом для людини є кохання.

Едґар Аллан По /1809–1849/ – американський письменник і поет, есеїст, драматург і літературний критик, який вважається засновником жанрів детективу, наукової фантастики та горору. Втім, найвідомішими творами Едґара По вважаються оповідання і поезії, написані у так званому готичному жанрі – суміші романтизму, містики і горору. Саме Едґару Аллану По ми завдячуємо виведенню химерної прози у всьому її розмаїття на кардинально інший естетичний рівень, і саме його творчість визначним чином вплинула на багатьох письменників, поетів, музикантів та художників, а інший славетний представник літератури химерного та потойбічного, Говард Філіпс Лавкрафт, називав По своїм літературним наставником, без якого не було б більшості його творів.

В основі сюжетів Едґара По лежать загадкові, містичні та незвичайні події, що перебувають поза межею звичайних життєвих досвідів, його цікавить тема смерті, її загадковість та принципова непізнаваність, а також скорботно-трагічні настрої, притаманні напряму романтизму. Незважаючи на те, що за життя По був більш відомим як літературний критик, у світовий літературний канон він увійшов саме як оспівувач загадкового, потойбічного, романтичного і трагічного.

До першого тому повного зібрання прози культового американського класика готичної та химерної літератури Едґара Аллана По увійшли твори, написані у період 1832–1838 років – від найпершого оповідання у жанрі горор, «Метценґерштайн», і аж до відомих класичних «Рукопис, знайдений у пляшці», «Береніка», «Незрівнянна пригода такого собі Ганса Пфааля», «Король Чума», а також найзагадковіший його твір, над інтерпретацією якого й досі б’ються дослідники творчості письменника – роман «Оповідь Артура Ґордона Піма з Нантакета».

У книжці сучасного французького письменника (н. 1952 р.) йдеться про тяжкий пошук правди: батько, що пережив події Другої світової війни, знай розповідає синові про своє нібито героїчне минуле, нехай навіть у лавах дивізії СС, і тільки ненароком кинуті слова діда спонукають онука з’ясувати, що батько — колабораціоніст і зрадник, мерзенний нишпорка; проте ще тяжчого болю сину завдає усвідомлення, що батько все життя брехав йому. Адже зраджено довіру, втрачено зв’язок любові між найріднішими.

• Бестселер The New York Times
• The Guardian рекомендує
• Роман-переможець премії LOCUS
• Номінант на престижну премію Брема Стокера

Мексика 1950-х. Юна красуня Ноемі отримує дивний лист від своєї кузини й подруги дитинства. Каталіна нещодавно була щасливою нареченою й надсилала листівки з весільної подорожі, а зараз благає сестру врятувати її від неминучої загибелі. Ноемі вирушає на порятунок до Дому-на-Горі, маєтку сімейства Дойлів. Намагаючись дошукатися правди, вона з’ясовує, що з будинком не все гаразд. Щось (чи хтось) тут намагається заволодіти її свідомістю. Крім того, дівчина дізнається, що колись славний рід Дойлів причетний до кривавих справ. А найбільше смертей і таємниць має на своєму рахунку голова роду, містер Говард. Те, що він скоїв колись заради багатства та довгих років життя — божевілля... Ноемі належить покласти край жахам, які століттями приховували похмурі стіни Дому-на-Горі. Проте вона й не здогадується, що той, хто одного разу переступив поріг будинку, не має шансів вирватися з нього...

Українська класика у новому форматі

Про поетичну збірку «Думи і мрії» Іван Франко казав: «Від часів Шевченкового «Кобзаря» Україна не видала кращої збірки поетичних творів... Тут кожне її слово має силу і пластику, тут що не строфа, то мистецьке степенування поетичного шляху». У рядках збірки оживають давні легенди, що переплітаються зі споконвічною мудрістю, і читач відчуває, як слово поетеси торкається самого серця. Знайомі ще зі шкільної лави рядки сповнюються новим сенсом. Найкращі зразки творчості Лесі Українки в одній книжці — справжня поетична феєрія.

Також до збірки увійшли драми «Камінний господар», «Кассандра», «Лісова пісня», поеми «Самсон», «Ізольда Білорука».

«Острови поміж течій» — це історія митця і шукача пригод Томаса Гадсона — чоловіка, що дуже схожий на самого Ернеста Гемінґвея. Три частини роману — «Біміні», «Куба», «У морі» — подібні на острови спогадів в океані часу. Картини ідилічних канікул батька з синами змінюються епізодами останніх років Другої світової війни та зіткнення із суворою реальністю військових дій. Автобіо­графічний, сповнений стриманої і водночас потужної батьківської любові, відвертий роман про відданість, відвагу і неминучі втрати, які рано чи піз­но доводиться зазнати кожному.

Поміж митців та інтелектуалів минулого століття, творчість яких викликала великий інтерес серед інтелігенції Заходу й чинила на неї значний вплив, одне з чільних місць належить французькому письменнику, лауреату Нобелівської премії Альберу Камю (1913— 1960). Вагомість його внеску в літературу і духовну культуру важко переоцінити. Цікавість сучасного читача до творів Камю аж ніяк не зменшилась. Тож можна з певністю сказати, що творчість цього письменника витримала найсуворішу і найсправедливішу перевірку — перевірку часом.

Роман «Чума» (1947) являє собою свідчення очевидця, що пережив епідемію цієї страшної хвороби: оповідь ведеться від імені доктора Бернара Ріє, який керував протичумними заходами в зараженому місті Оран, де спалахнула епідемія чуми. Але батьки міста, приховуючи правду, роблять всіх жителів заручниками страшної драми. «Окупація» міста чумою, опір їй, підпорядкування огидному ворогові — все це змушує згадати про трагічні події у Франції періоду фашистської окупації.

У видавництві «Фоліо» у цій серії раніше вийшли друком повісті А. Камю «Чужий», «Падіння» та п’єси.

Фернандо Арамбуру (нар. 1959 р.) — іспанський письменник, поет, есеїст. З 1985 року проживає в Німеччині. Вважається одним з провідних нині живих іспанських письменників.

Роман «Батьківщина» був дуже добре прийнятий читачами та критиками. За останні десятиліття жодна книга в Іспанії не була удостоєна стількох нагород: краща книга 2017 року, Національна премія з літератури, Премія кри­тики, премія Міжнародного клубу журналістів, італійські премії Стрега і Лампедузи. Тільки іспанською роман нараховує понад 30 видань, продано права на переклад 32 мовами. Українською друкується вперше.

У маленькому баскському містечку живуть і дружать дві сім’ї. Матері по вихідних разом ходять у кафе, батьки — до велоклубу, де змагаються у швидкості на перегонах, діти грають, діляться між собою всім, чим можна. Незважаючи на різні погляди та матеріальний стан, життя цих родин тісно переплетене. Але потім діти виростають, і відбувається страшне: старший син з однієї сім’ї вступає до терористичної організації ЕТА, що бореться за незалежність Країни Басків, а батька з іншої сім’ї ЕТА вбиває. Можливо, той самий сусідський син і вбиває, хоча це не точно, та й яка різниця? Ось і доводиться одній родині все життя мучитися питанням «чому саме ми?», вчитися жити далі без батька і чоловіка й по-справжньому так і не навчитися. А іншій — шукати виправдання своєму синові-вбивці, приреченому провести життя у в’язниці, спробувати знайти вищий сенс у його злочинах.

Арамбуру намагається розібратися, що ж відбувалося з людьми Країни Басків у той трагічний період, чому вбивства і насильство викликали у багатьох з них підтримку або співчуття, тоді як незгодні зберігали боязке мовчання.

Роберт Луїс Стівенсон (1850—1894) — відомий англійський письменник і поет, класик неоромантизму й автор пригодницьких романів і повістей — увійшов в історію світової літератури як тонкий стиліст і майстер психологічного портрета.

«Діамант Раджі» — цикл із чотирьох новел про пригоди князя Богемії Флорізеля, вінценосного авантюриста, людини вельми артистичної та ексцентричної, улюблена справа якої — розслідування заплутаних злочинів та інтриг. Флорізель, знов опинившись у потрібний час у потрібному місці, розгадує загадку дивних подій, пов’язаних з родиною сера Томаса Ванделера, а також із безцінним скарбом — Діамантом Раджі, який заподіяв стільки лиха.

Французького романіста, філософа, публіциста, лауреата Но­белівської премії (1957) Альбера Камю (1913—1960) за життя називали «Совістю Заходу», і зараз він вважається одним з найвизначніших письменників і мислителів ХХ століття, чиї твори перебувають на стику художньої прози і філософського трактату. У видавництві «Фоліо» вийшли друком книжки А. Камю «Чужий», «Чума», «Падіння», «П’єси».

Збірник «Вигнання і царство», куди увійшли шість новел, був виданий 1957 року у Франції і відображає глибинні зміни, що відбулися у творчій свідомості письменника. Навмисно уникаючи новаторських форм, Камю вміщує в одній книзі дуже різні історії, які об’єднує тема самотності та ізоляції від суспільства. Події у більшості з новел відбуваються в Алжирі. Письменник розповідає про життя бідняків, про долю художника, який втрачає талант, про право особистості на бунт і про відсутність найважливішого вибору — можливості не обирати.

 «Вигнання» і «царство» — це різні полюси існування, відстань між якими — довжиною в людське життя...

Книжка Хареса Юссефа «Gaiia» — це пошук відповідей на такі достатньо важкі запитання:
• Чи успішно справляється наша цивілізація зі своїм завданням і яка насправді її місія? 
• Чи може людство знайти альтернативу цій цивілізації? 
• Чи не зазнала вона поразки в досягненні еволюційного сенсу людського життя?

Автор сподівається, що його книжка відкриє перед людським розумом бажання більше мислити й менше думати.
 
Усі персонажі твору вигадані, тому  будь-яка подібність з реальними людьми та подіями — випадкова.

Чарльз Буковскі (1920–1994) був таким плідним, що багато важливих творів так і не видали за його життя. «З нотатника у винних плямах» — це значна добірка цих різноманітних творів, більшість із яких були недоступні з моменту їхньої першої публікації в підпільних газетах, літературних журналах, навіть порножурналах.

Серед знакових текстів цієї збірки — перша опублікована новела Буковскі «Наслідки довгого листа відмови»; останнє оповідання «Інший»; різноманітні нариси й есеї щодо політики, устрою життя, літератури; частина його знаменитої газетної колонки «Нотатки старого паскуди». Книга містить роздуми на звичні для Буковскі теми (пияцтво, перегони, секс, книги й музика), а також окремі обговорення таких постатей, як Арто, Паунд, Достоєвський, Капоте, Мейлер, міркування щодо полотен Ван Ґоґа — й усе це під незабутню й неповторну музику Бетговена й Малера. Інші значущі твори мають експериментальну назву; вигаданий опис зустрічі з Джоном Фанте як своєрідний омаж взірцеві автора («Моя зустріч із майстром»); рецензія на книгу Гемінґвея; напружена автобіографія («Старий паскуда сповідається») і кілька обговорень естетики Буковскі, що розкривають несподівано вчений розум, який криється за, здавалося б, невимушеністю цього митця.

Валер’ян Підмогильний (1901–1937) — видатний український письменник, творчість якого тривала трохи більше десяти років (був репресований 1934 р.). Його твори, зокрема й уміщені тут «Повість без назви...» та роман «Невеличка драма», що є зразками інтелектуальної прози, і дотепер приваблюють майстерністю психологічно-філософського дослідження людини в складних суспільних обставинах.

«Місто» В. Підмогильного — перший урбаністичний роман в українській літературі, з новими героями, проблематикою та манерою оповіді. Автор описав селянську українську молодь, яка у 20-х роках минулого сторіччя тисячами потягнулась у міста здобувати таку недосяжну колись науку.

Від авторки романтичної книжки «За п’ять кроків до кохання»

Коли втратити — не означає забути. І не означає відпустити

Кайл і Кімберлі завжди були разом. До тієї ночі на випускному, коли Кімберлі вирішила жити власним життям. І для початку — вступити до омріяного університету, не озираючись на Кайла. Звичайна, здавалося б, сварка закінчилася фатально. Автомобільна аварія... Кімберлі загинула. А Кайл лишився сам на сам із почуттям провини, збайдужілий до життя, яке раптом стало таким порожнім. Повільно оговтуючись від травм, Кайл намагається змиритися з тим, що трапилося. Його турбують загадкові видіння, а життя невпинно продовжує розколюватися на «до» та «після». Та одного дня, коли Кайл вирішить, що життя зовсім втратило сенс, трапиться дещо особливе. Те, на що він уже й не сподівався весь цей час...

• Від номінантки на Букерівську премію
• За гостротою тематики порівнюється з «Оповіддю служниці»
• Найкраща книжка року за версіями Bookpage, NPR, Washington Post та The Economist

У неї лишилося 10 хвилин та 38 секунд, щоб пригадати те, що вже не виправити. Смак пряного козячого молока й рідну домівку в далекій провінції, деспотичного батька, аромат кави та кардамону в стамбульському будинку розпусти, у якому вона опинилася, утікши з дому... 10 хвилин та 38 секунд, щоб пригадати подруг і друзів — таких самих вигнанців, як і вона. Пригадати кожного, хто робив боляче їй і сотням жінок, яких продавали, мов товар на ринку. Так мало часу, щоб витягти з пам’яті так багато. Її серце от-от перестане битися, але перед тим вона ще має ці безмежні 10 хвилин та 38 секунд, щоб розповісти свою історію. Вона — Лайла Текіла. І про те, що з нею сталося, має дізнатися кожен...

Творчість видатного письменника-мислителя, талановитого історика-романіста Юрія Мушкетика (1929–2019) спрямована на творення рідного народу як української нації. Автор писав на сучасну та історичну тематику, про історичний розвиток держави і роль особистості в ньому. Більшість його романів, повістей, оповідань — це художньо майстерні розмисли над людською природою, злетами, катаклізмами людської душі, над вічними духовними цінностями. Письменника тривожить неповнота історичної пам’яті в суспільній свідомості, не лише давньої, а й ХХ століття, у якому жорстоко владарював тоталітарний комуністичний режим. Цю трагічну правду письменник реалістично зобразив у повісті «Дорога в безвість». До трагічної долі головного героя цієї повісті призвела «чужа, погана, злобна» влада, правителі якої — «нелюди». У творах «малого жанру», новелах і оповіданнях, також виростає до високого і чистого художнього узагальнення гірка правда ХХ століття і століть минулих («Солодке життя Оникія Зайця», «По хліб» та ін.).

• Міжнародний бестселер
• Нові проникливі історії від автора «Доки кава не охолоне»

Кажуть, у маленькому кафе «Funiculi Funicula» можна переміститися в часі, якщо забажати... І саме це бажання приводить до нього чотирьох різних людей. Закоханий чоловік із фатальним діагнозом вирішує помандрувати в майбутнє, щоб побачити, яким стане життя коханої без нього... чи все ж таки з ним? Старий детектив шукає змогу повернутися в минуле — для нього це єдиний шанс зробити щасливою свою дружину. А син, що не зміг попрощатися з матір’ю на її похороні, ладен віддати будь-що, аби потрапити в той день, коли вона була ще живою. Так само як і друг загиблого чоловіка, чию доньку він виховував як свою. І тепер у день весілля дівчини він прагне повернути час та подарувати їй можливість побачитися з батьком. Та мандрівки в часі можуть зруйнувати життя. Про це мовчки нагадує жінка, яка незмінно присутня в кафе, — колись вона не зуміла повернутися назад...

Юрій Мушкетик (1929—2019) — майстер сучасної української прози. Його творчість відображає історичний розвиток держави і роль особистості в ньому, автор надзвичайно чутливий і до ритмів сучасного життя.  

У «повісті давно минулих літ» — «Іду на ви» Юрій Мушкетик відтворив життя кочівних племен, атмосферу чільного града Київської Русі — Києва. В центрі оповіді — юний русич Бус, який потрапив у полон до племені половчан і після різних пригод та випробувань повертається до свого роду і народу — до русів, полян, тобто — слов’ян.

Статті, оповідання, повісті, романи, новели на історичну тематику Ю. Мушкетик вибудовує на реальних подіях і постатях, але їх можна жанрово уточнити, як новела-версія, оповідання-гіпотеза, повість-диспут, роман-дослідження… Трагедійність його творів, що просякнуті гіркою правдою ХХ століття і століть минулих («Суд», «Солодке життя Оникія», «Козаки», «Українці донині, нині, прісно і вовіки віків»), якась озонна, катарсисна, вона очищує душу, наче знімає з неї тягар безневинної вини, в ній лунає чистий голос правди.

Нелегко читати новели В. Стефаника, тому що він, за словами класика, пише «коротко, сильно і страшно». Але їх треба-таки читати, співпереживаючи. Бо лише так, боліючи разом з автором та героями його творів, не даємо загрубіти й зачерствіти нашим душам і серцям, залишаючи їх відкритими для добра, співчуття й милосердя. Книжка для тих, хто не байдужий до світу.

Родини Палійчуків і Гутенюків здавна ворогували. І чи то так сплелася доля, мов тонкі та плутані гірські стежки, чи то бавилися лісові духи, але малий Іван Палійчук закохався в Марічку з родини Гутенюків. Ще тоді, під час їхньої першої зустрічі, щось знали карпатські зорі, щось відчувала сумна й тужлива музика флояри. Віщували долю двох закоханих, чиєму коханню судилося стати вічним. Та чи щасливим?..

Також до видання увійшли вибрані оповідання й новели.

Віргінія Кульвінскайте давно знайома литовським шанувальникам красного письменства. Донедавна вона була відома передусім як літературознавець та літературний критик, щоправда під ім’ям Віргінія Цібарауске. У 2018-му році світ побачила її перша поетична збірка «Двійник», чи радше, якщо бути зовсім точним, «Двійничка», — уже під справжнім прізвищем. Збірка одразу привернула до себе увагу своєю відвертістю й навіть оголеністю авторського начала: поетеса, здається, нічого не приховує й висвітлює всі найдальшій найтемніші закапелки своєї душі.
Продовженням — і стилістичним, і логічним — цієї книжки став і перший дебют Віргінії Кульвінскайте в прозі. «Коли я була малолєткою» можна назвати сучасним романом виховання. Адже тут також показано психологічне, моральне й соціальне формування особистості головної героїні, за якою може вгадуватися сама авторка, хоча письменниця уникає такого ототожнення.

Лихі дев’яності з їхніми соціальними потрясіннями, соціальний злам першого десятиліття литовської незалежності, дитинство в розбишацькому російськомовному районі Вільнюса, перша закоханість і перший болючий досвід спілкування з протилежною статтю, навчання в університеті та аспірантурі, поважне академічне середовище й неформальні тусовки, пошуки свого справжнього «Я» і свого місця на цьому світі — усе це описано відверто, чуттєво й без прикрас, а сама оповідь присмачена то гірким гумором, то веселою самоіронією, то похмурим сарказмом.

Окремої уваги заслуговує мова авторки — вона розмаїта, жвава і смаковита в діапазоні від літературного стандарту до зниженого жаргону. Причому тут Віргінія Кульвінскайте може похвалитися тим, чого так бракує багатьом сучасним прозаїкам — почуттям міри. Сподіваюсь, мені вдалося передати це українським словом.

Я впевнений, що книжка знайде живий відгук у різних поколінь українських читачів. Отож смачного!
Володислав Журба, перекладач

Відомий класик польської літератури Тадеуш Доленга-Мостович (1898—1939) — автор шістнадцяти романів, вісім з яких були екранізовані. Серед них – «Знахар», «Три серця»,«Кар’єра Никодима Дизми» і «Щоденник пані Ганки» – останній твір письменника, що побачив світ напередодні нападу гітлерівської Німеччини на Польщу в 1939 році.

Пані Ганка, польська аристократка і красуня, дружина дипломата, витончена жінка вищого світу довоєнної Польщі, випадково дізнається з листа, адресованого її чоловікові, що він – двоєженець і зрадник. Це стає початком її власного розслідування, яке супроводжується переживаннями й фантазіями, змовами й пересудами, любовними пригодами та шпигунськими інтригами, про які пані Ганка щиро розповідає у своєму щоденнику. В романі автор зображує характерні прикмети того часу, коли вищий світ був упевнений у завтрашньому дні, а деякі особисті негаразди здавалися верхом нещасть.

У видавництві «Фоліо» в серії «Зарубіжні авторські зібрання» вийшла друком книга Т. Доленги-Мостовича  «Кар’єра Никодима Дизми».