Улас Самчук (1905—1987) — український письменник, журналіст, публіцист, спадщина якого велика і різноманітна. Він писав не лише про рідну Волинь, Закарпаття, а й про Велику Україну, українську еміграцію, його вважають «літописцем українського простору». Самчука свідомо замовчували в радянські часи. Лише в незалежній Українській державі твори письменника почали видаватися на його батьківщині.

У романі «Марія» (1934) автор першим розповів світові правду про Голодомор 1933 року, його причини і наслідки. Через події із життя Марії, її близьких, земляків протягом кількох десятиліть — від дореволюційного періоду до більшовицьких реформ 1930-х років і геноциду українського селянства — автор художньо осмислює трагедію однієї родини в межах трагедії всієї української нації і підно-сить образ селянки Марії до символу цілої України.

Що може допомогти у скрутній ситуації? Тільки любов. Вона надає сили для боротьби та рятує від зневіри. А іноді навіть творить чудеса.
У далекому 1991-му киянин Андрій Литвин служив у Вільнюсі і брав участь у штурмі Телецентру як радянський солдат. У 2014-му він знову став учасником революційних подій, але тепер уже як захисник української незалежності. І, на відміну від товаришів, він не лізе у сутички з силовиками — адже сам колись був у їхній ролі. Проте все змінюється у мить, коли пропадає зв’язок із дочкою Рутою, яка працює в бібліотеці Майдану. Український Дім захоплюють «беркутівці». І Андрій вирушає на пошуки дочки у всіх найгарячіших точках спекотної ночі з 18 на 19 лютого 2014 року.
Разом із жменькою майданівців він захищає барикади, водночас розшукуючи дочку, коли раптом його дістає минуле — Вільнюс 91-го і литовська студентка Рута, в яку він, сержант Литвин, колись був закоханий…

Нова книга Братів Капранових, як завжди, стане для вас приємним відкриттям.

У творчості Германа Гессе особливе місце займають повісті «Душа дитини» (1918), «Клайн і Вагнер» (1919) та «Останнє літо Клінгзора» (1920). Письменник опублікував їх саме в такій послідовності. У листі до редактора він, зокрема, зазначив: «Книга з цими трьома новелами стане найважливішим моїм твором».

Що спільного в історії про хлопчика, який страждає від докорів сумління за вкрадену жменьку фіг, з дрібним службовцем, який втік за кордон, викравши значну суму грошей з банку, та талановитим художником, який проводить на півдні Італії останнє літо свого життя? Відповідь проста: герої всіх трьох повістей переживають кардинальну переоцінку власної системи цінностей...

Загадкові та моторошні події порушують спокій маєтку Смотрицьких. Одна за одною гинуть молоді кріпачки. Селом ширяться різні чутки. Кажуть, то справа рук католицьких ченців, котрих привезла з собою до маєтку полячка Владислава Пашинська. Золотоволоса відьма, що закликала зло. Тим часом графиня Смотрицька палко закохується в сусіда. Але серце Олексія Забродіна належить графській кріпачці Ярині. Графиня ладна на все, аби здобути кохання поміщика і позбутися зеленоокої дівчини, що стала між ними. Маєток ось-ось здригнеться від звістки про восьму жертву. І нею може стати будь-хто.

• Перевидання
• Роман, названий найжорстокішим чтивом нашого часу
• Війна без прикрас очима малолітньої дитини

Уявіть собі забаву: малий хлопчик хапає птаха, щоб перетворити його на таку собі веселку в пір’ї. Дбайливо розмальовує пташину, а потім відпускає в небо, до сірої зграї. Птахи спантеличені: що це за розфарбована потвора? Осліплені яскравими барвами, вони починають атакувати бідолаху, не вірячи, що той — член зграї, що він такий самий, як вони… І ось мертве та пошматоване тіло розфарбованого птаха падає в траву, збираючи довкола себе дітей, які з цікавістю дивляться на труп. Жорстоко?

Не для реалій Другої світової, коли шестирічний хлопчик, схожий чи то на цигана, чи то на єврея, опиняється в чужому селі. Він кличе маму, але її немає. Натомість малий бачить тільки смерть, насилля, знущання, збочення, кров, він сам стає жертвою середньовічної дикості та цькування, спостерігає, як мірошник виймає ложкою очі свого наймита, аби той не дивився на його дружину… Як вижити розфарбованому птахові у зграї сірих? Змити фарбу і стати одним із них…

Микола Хвильовий — один з найточніших діагностів своєї революційної доби. Автор, який, як ніхто, розумів особливості життєвого вибору своїх сучасників. Письменник, який зрештою й сам вирішив не чекати неминучого арешту і 13 травня 1933-го вистрілив собі у скроню.

Його ім’я стало забороненим. Навіть могилу Хвильового зрівняли із землею, а на її місці влаштували «парк культури й відпочинку». Немає могили, немає пам’ятника, немає текстів… Здавалося б, усе втратилося безповоротно. Втім через роки тексти Хвильового віднайшли свій шлях додому.

У цій книжці ви знайдете три твори Миколи Хвильового — «Повість про санаторійну зону», «Сентиментальна історія» та «Я (Романтика)». Тексти, за якими можна уявити, яким він був, якою була та епоха. Персонажі Хвильового — «безґрунтовні романтики», герої, сповнені розпачу, не здатні навести мости між власним романтичним світоглядом і реальністю, в якій ці цінності втрачають сенс.

Це історія про дівчинку, яка після трагічної смерті батька і зникнення матері опинилася у бабусі в селі. Про її мрію малювати, про непростий шлях до мрії, про вчителювання в невеличкій сільській школі. Леся мрійниця і дивачка. Вона навіть вітер приручила. І незважаючи на прагматизм сільського люду, усім серцем полюбила село. Власне, роман присвячений людям землі та селу, яке, на жаль, вимирає на очах.

А ще «Фортеця для серця» — книга про любов, таку казкову, але щиру-щиру. Коли перетинаються діаметрально протилежні світи. Два брати (представники бізнесу і влади) закохуються у звичайну і дуже незвичайну вчительку малювання. Хто кого обере і яку таємницю відкриє зникла матір? Кінцівка світла і казкова, але з натяком на серйозні висновки.

«Я бачив його живим, мертвим і знову живим» — оповідання Валерія Пузіка про дитинство, почуття та стосунки, про мир і війну. Кут зору в усіх цих текстах дуже несподіваний, конфлікт здебільшого внутрішній, а події розгортаються незвично. Автор — майстер деталей, майстер епізоду й ситуації. Його оповідання, на перший погляд імпресіоністичні, повітряні, акварельні, насправді дадуть читачеві змогу відрефлексувати, пережити разом із автором кожен момент оповіді — вдихнути будівельний пил, торкнутися шкірою річкової води, ввібрати в себе нав’язливе гудіння мотора, відчути цілковитий ефект присутності.  

…1943 рік, Іспанія. Молодий шкільний учитель Оріол Фонтельєс з вагітною дружиною приїздить до Торени — невеликого селища в Піренеях. Його уявлення про ідилічне життя в горах невдовзі зникає, оскільки він опиняється перед вибором: що робити і на чий бік пристати? Але, схоже, вибору в ньогнемає…

…50 років по тому не дуже молода шкільна вчителька Тіна Брос випадково знаходить зошит, в якому Оріол записав свою правду, яка аж ніяк не збігається з офіційною історією, що передається в Торені із покоління в покоління.

У цьому величезному романі йдеться не стільки про долю родин у Каталонії і не стільки про важкі часи в Іспанії — Кабре ставить головне питання: що може бути важливішим за життя окремої людини? Правда? А якщо ніхто й ніколи її не дізнається? Тоді залишається єдине: правда перед самим собою…

Роман «Голоси Памано» було перекладено понад десятьма мовами, за його сюжетом знято серіал. Українською виходить вперше.

Роман-вибух! Океанський кит у дніпровських водах і напівміфічний альбом, записаний відомими музикантами на початку тисячоліття в зимових Карпатах. Історія успіху, зради, мрій, випробувань, депресій і любові у першому в українській літературі рок-н-рольному романі. Що насправді відбувається по той бік сцени? Як народжується музика і рок-н-рольні герої? Можливо, історії про зіркові злети, розбиті серця з гітарами, ріки алкоголю з наркотиками, навіжених фанаток та концертний графік нон-стоп — й близько не все? Що як правда про кумирів далека від ідеальності глянцевих обкладинок з ними? Що як найвідвертіші романтики — найзатятіші грішники, приречені на вічну боротьбу з бумерангами минулого? Ким були ці люди, перш ніж стали зірками, і на що вони готові, аби втримати здобуту славу і любов слухачів? Усього за тиждень життя героїв нового роману Сергія «Колоса» Мартинюка перевернеться з ніг на голову. Чим закінчиться історія — персональним апокаліпсисом чи новою сторінкою життя — кожен вирішить сам. Якщо, звісно, доживе до миті вибору. Це рок-н-рол, бейбі!

Сергій Драмарецький — успішний лікар-гінеколог і улюбленець жінок. Він романтичний і прагматичний водночас, любить джаз, грає на гітарі, має власну позицію щодо еволюції статей та ролі Бога у світі, поєднуючи все це із фанатичною закоханістю у свою роботу. На Сергія полює яскрава Світлана — колега, котра була його коханкою і досі пробачала йому все. Але не Вікторію Добровольську. Ця квітникарка в страшній аварії втратила їхню ще не народжену дитину і пам’ять про стосунки з чоловіком. Сергій починає боротьбу за свою кохану знову, зовсім не підозрюючи, що на обрії з’являється вельми загрозливий суб’єкт — підприємливий і авторитетний олігарх Іван. Вікторія ж мріє зустріти «свою» людину…

В есеях цієї збірки двадцять українських інтелектуалів розмірковують про феномен суспільних мостів і стін. Для чого існують одні й інші? Чи завше мости сприяють порозумінню? А може, іноді дозволяють переступати межі? Чи стіни — це те, що неодмінно роз’єднує? А може, часом захищає? З ким і як варто будувати мости, а від кого — боронитися стінами?

 
Результат медіапроєкту Українського осередку Міжнародного ПЕН-клубу, первісно публікований у виданні «Новое время», — під однією обкладинкою.

 
На сторінках книги ви знайдете есеї таких авторів: Катерина Калитко, Катерина Ботанова, Вахтанґ Кебуладзе, Зоя Казанжи, Остап Сливинський, Олена Стяжкіна, Лариса Денисенко, Мирослава Барчук, Вікторія Амеліна, Віталій Пономарьов, Василь Махно, Володимир Рафєєнко, Микола Рябчук, Володимир Єрмоленко, Світлана Пиркало, Борис Ґудзяк, Ігор Ісіченко, Галина Вдовиченко, Павло Казарін, Віталій Портников. Упорядниця – Тетяна Терен. Передмова – Андрія Куркова.

Молодий український поет прокидається з бодуна, і його осяює геніальна ідея: треба одружитися, щоб упорядкувати своє життя і завдяки цьому написати Великий Український Роман! Але одружитися з ким? Котру з минулих любовних пригод узяти з собою у світле літературно-сімейне майбутнє? Відповідь на це запитання герою допоможе знайти вірний друг і знаний рибак Паша, а також поліція і група кровожерних гуцулів. Фройд вдоволено потирав би руки, дізнавшись, що в українській літературі нарешті з’явився перший роман про трембіту. Так, поки що малий, але ж розмір – це не головне, правда?

Роман «Брюґґе-як-Смерть» Жоржа Роденбаха (1855–1898), бельгійського поета і письменника, одного з найвидатніших представників літературного символізму, вважають за найкращий взірець символістської прози, шедевр декадентства. Цей твір — викладене поетичною прозою своєрідне поєднання історії кохання, кримінального роману і моторошної оповідки. Головні герої — розбите серце невтішного вдівця і повите смутком місто Брюґґе, уславлене завдяки цьому роману.

Переклад з французької Петра Таращука

Лора — найщасливіша дівчина на світі. Щодня вона відчуває запах океану на тропічних островах, проходжається червоною доріжкою у товаристві голлівудських акторів, вбрана в дизайнерську сукню з діамантами… Дарма, що це лише ілюзії, витворені її неймовірною уявою, насправді ж діаманти — звичайні камінці, які вона назбирала біля Дніпра, сукня — шматок старої штори, а красень-коханий — вигаданий після перегляду фільму з Бредлі Купером. Адже в реальному житті Лора живе самотою в пошарпаній однокімнатці, працює у фаст-фуді та щомісяця робить паперові літачки з несплачених рахунків за комунальні послуги й запускає їх зі свого вікна на вулицю… Що ж станеться, якщо дівчину раптом «вилікують» від ілюзій, і вона опиниться сам-на-сам зі своїм справжнім життям?

Недалеке майбутнє. В українській столиці стався теракт. Довкола панують хаос та анархія, на тлі яких люди шукають утілення власної справедливості. Відтак героїв поглинає вир трагічного перетину приватних історій, де перед кожним постає ряд важливих питань. Чи існує межа між тероризмом і благими намірами? Чи здатні ми гуманно ставитися одне до одного та світу? Чи легко бути Богом? Розвиток подій уподібнюється до макабричних танців, а діалоги головних героїв стають символічними розмовами вищих сил, що призводить до неочікуваного й вибухового фіналу.

Ґабріель Ґарсія Маркес (1927-2014) – колумбійський журналіст, видавець і політичний діяч, один з найвидатніших письменників ХХ століття. Засновник літературного напряму «магічний реалізм». На початку 1960-х років Маркес переїхав з Колумбії до Мексики, і у 1981 році попросив політичного притулку. У 1982 році йому було присуджено Нобелівську премію з літератури: «за романи та оповідання, в яких фантазія та реальність, поєднуючись, відображають життя і конфлікти цього континенту».

Роман «Сто років самотності» вважають шедевром Ґабріеля Ґарсія Маркеса. Саме за цей твір письменнику присудили Нобелівську премію з літератури. Автор описує історію життя родини Буендіа впродовж ста років. Маркес використовує в своєму творі елементи та образи світових міфів. Буендіа відправляється на пошуки нової землі для своїх нащадків, а злива не припиняється багато років, як у біблійних історіях. Читач може розпізнати риси античних міфів: невидима доля керує вчинками героїв роману, трагічний фінал визначений наперед. Роман написаний у жанрі «магічного реалізму».

Київ, 1968 рік, кінець «відлиги». Юра – студент-фізик, успішний комсомольський ватажок, перспективний науковець-початківець — потрапляє в лещата непростих обставин і в пекло власних сумнівів: йому потрібно зробити моральний вибір, а він відчуває, що не готовий до цього. Адже його життя є своєрідним буфером поміж двома світами, — з одного боку, світом «золотої молоді», дітей секретарів ЦК КПУ, ЦК ЛКСМУ, КДБ, а з іншого, — світом його мами Клавки, яка є однією з тих безіменних і негероїчних представників української інтелігенції, що тримають на своїх плечах могутній тил для шістдесятництва.

«Інжир» Горана Войновича — це роман переплетених доль Олександра та Яни, Весни та Сафета, Ядрана та Ані. Але, передусім, це оповідь Ядрана, котрий із мозаїки окремих історій будує велику історію минулого своєї родини, щоб збагнути власне сьогодення. Не розуміючи, чому пішла його дружина Аня, він намагається знайти пояснення, чому його дідусь Олександр покинув цей світ. Старається осмислити смерть бабусі Яни, розлад її спогадів, її забуття, її життя у світі деменції. Ядран намагається пояснити від'їзд свого батька Сафета, його зникнення з Любляни в перший рік Балканської війни. І збагнути свою маму Весну, її незрозумілу злість на дідуся, її приглушене розчарування батьком. Але коли історія складена, причини пояснені, приводи осмислені, мотиви розкриті, Ядран розуміє, що минуле не звільняє його від відповідальності за майбутнє.

Книга отримала словенську премію «Кресник» 2017 року за найкращий роман.

Століття минають, а таємнича постать Олекси Довбуша, легендарного ватажка опришків і сьогодні вабить та цікавить. Екзотична Гуцульщина, її магічна краса, етнічна особливість, що таїть в собі чимало загадок, в цьому романі відкриє вам кілька додаткових захопливих і опоетизованих граней. Чи можна примирити любов з ненавистю, життя зі смертю, ласку з тортурами, смирення зі свободою… І навіщо? Про що мовчить історія? Що насправді може критися за білими плямами долі і немеркнучої слави Верховинського месника? На ці запитання намагається відповісти у своїй оригінальній авторській версії розлогого історичного роману письменниця – Марія Дзюба.

Малу — талановита піаністка, одружена з успішним імпресаріо, який керує її професійною кар’єрою. Однак того дня, коли помирає її мати, вона втрачає пристрасть до музики і радість від неї. Розчищаючи квартиру матері, Малу з сестрою знаходять старий запис Шопена у виконанні французької піаністки Софі Косто. Музика чарівна, а піаністка на обкладинці платівки дивовижно схожа на Малу, котра вирішує довідатися, хто ж ця таємнича жінка. Пошуки приводять її до Меца у Франції. Незабаром вона дізнається, що Софі Косто була її бабусею, яка загинула під час Другої світової війни і про яку ходили чутки, нібито вона працювала на німців під час окупації Меца. Малу спустошена цією інформацією, але хоче дійти до кінця в своїх пошуках і дізнатися всю правду про Софі і про минуле своєї матері.

Адріанус Францискус Теодорус фан дер Гейден — видатний нідерландський письменник (1951 р. н.). Вивчав психологію і філософію в Неймегені, згодом переїхав в Амстердам і повністю присвятив себе літературі. Найвідоміші твори — цикли романів «Беззубий час» (1983—1996) та «Homo Duplex» (2003—2007).

Фан дер Гейден створив свій роман «Вдавай мертвого» на основі реальних подій травня 2018 року, коли був організований фейковий замах на відомого російського журналіста Аркадія Бабченка, який втік з РФ через загрозу життю за його журналістські розслідування. Метою «замаху» було знешкодити вбивць, які полювали на журналіста в Україні, і викрити замовників.

Складність простоти і вічність проминання, мудрість згаслих віків і найсуттєвіше, що до сьогодні рухає світом – кохання, ось основа роману «Укриті небом». Читач легко потрапить в ауру української автентики, національної поетики, які з кожним роком стають екзотикою. Цей твір здатний заімпонувати найвишуканішим смакам літературних гурманів.

Джордж Орвелл (1903—1950) — англійський письменник, що став всесвітньо відомим завдяки роману-антиутопії «1984».

Роман «Бірманські дні» був опублікований 1934 року. Автор описує своє життя на службі в колоніях Британської імперії, використовує реальні події у вигаданій історії. Дія роману відбувається у 1920-х роках в імперській Бірмі, у вигаданому місті. Герої роману — англійці-колоністи, які ставлять себе вище за аборигенів, але займаються дрібними чварами і місцеві жителі, що на вигляд європеїзувалися, але всередині залишилися «таємничим сходом», недоступним розумінню британців. У центрі твору — трагічна доля англійця, який втратив віру в Імперію.

• Від авторки затишної історії «Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка»
• Справжня різдвяна казка для всіх, хто скучив за дивами

Живеш, плануєш, відкладаєш гроші на відпустку, а тоді… Невтішний діагноз ставить крапку в планах. Від свого лікаря Освальд дізнається, що жити йому лишається небагато. Буденні проблеми враз стають смішними й неважливими. Освальд вирішує: до дідька похмурий Чикаго! Попереду — Різдво. Останнє для Освальда. І зустріти його він планує в чарівному віддаленому містечку під назвою Лост-Ривер. Здається, що навіть час забув про це місце. Тут листоноші пересуваються човнами, а місцеві жінки — членкині таємничої спільноти, яка підпільно робить добрі справи. Люди неспішні й загадкові, і в повітрі витає аромат лимонного пирога. Одного дня Освальд зазирає до місцевої крамнички, у якій мешкає пташка. Маленька червона пташка на ім’я Джек. Та це лише одне з див, які чекають на Освальда в Лост-Ривері. Усе-таки він опинився тут зовсім не випадково…

«12 сезонів жінки» можна назвати романом, якщо вважати, що головна героїня – це сучасна жінка. 12 новел, об’єднаних між собою головними персонажами, але не пов’язаних хронологічно, присвячені соціальним та психологічним проблемам, з якими стикається сучасна жінка. Кар’єра або дитина? Як протистояти насиллю? Як визначити власну сексуальну ідентичність? Чи дійсно кохання та війна крокують поряд одне з одним? Ці та інші запитання ставлять собі 12 героїнь книжки.

Дві жінки прагнуть любові, уваги й турботи, кохання чоловіка, хочуть пізнати життя в його повноті, але їхні ж заплутані стосунки заважають їм це здійснити. Донька впевнена, що має право втручатися в особисте життя матері, яка рано овдовіла й збирається заміж. Мати намагається уникнути конфліктів, через які сімейні будні перетворюються на пекло. Етика невтручання з боку подруги, яка є відомою особистістю й психологом, не дає змоги змінити закономірний хід подій, аж поки обидві жінки не усвідомлять, що самі мусять відповідати за власні вчинки і слова. Хто насправді винен у тому, що життя летить шкереберть: мати, донька чи..?

Вільмі Ваєрьод, самотній вчительці гри на фортепіано, тридцять п’ять. Вона намагається уникати небезпек та ризиків, їсти лише корисну їжу, кожен її день схожий на попередній. Та одного дня, після несподіваного візиту священника і судмедексперта, які приносять сумну звістку про смерть її батька та купку листів від нього, життя Вільми перевертається з ніг на голову. Жінка вражена: про батька вона нічого не знала, їй ніхто про нього не розповідав. Проте вона вирішує, що його листи стануть для неї своєрідним різдвяним календарем, і починає їх читати. Які таємниці приховує історія її родини, ким був таємничий Фредрік М. Сандвікс – чоловік із накладними вусами, трохи схожий на різдвяного гнома, які неочікувані деталі дізнається Вільма про своє народження, батька і маму – про це і багато іншого ви дізнаєтесь, прочитавши цю емоційну й теплу історію з нотками чорного гумору, глибоку й щемку, таку, яка назавжди залишається в серці.

Книга про кожного з нас.
Вперше в Україні та українською.

У центрі уваги письменниці є людська душа з її постійними суперечностями і метаннями, непогамовна в пошуках свого місця в цьому роз’єднаному світі, в його розірваних зв’язках. Письменниця переносить фокус свого художнього зображення із зовнішнього світу на світ внутрішній, являючи у своїх творах, зокрема в блискучих щодо художнього вирішення новелах, протистояння цих двох світів, їх постійний антогонізм.

Новели Кейт Шопен – це спогади, не стерті часом, про життя рабовласницької Кoнфедерації з її мораллю, побутом, традиціями, колоритом. Це низка людських історій з їхніми життєвими колізіями, написаних живою, проникливою мовою безпристрасного оповідача, яка вражає до глибини душі.

• Від номінантки на Букерівську премію
• Авторка гостросюжетного роману «10 хвилин та 38 секунд у цьому дивному світі»
• The Times рекомендує до читання

Сорокарічна Елла Рубінштейн так і не спізнала щастя у своєму на позір цілком респектабельному шлюбі. Та одного разу домашній господині й матері трьох дітей випадає майже містична нагода змінити життя. Елла влаштовується на роботу у видавництво. Її перше завдання — ознайомитися з твором невідомого автора, який писав про життя на Близькому Сході в ХІІІ столітті. Мудрість ученого Румі та його друга, дервіша Шамса, описана в романі, перевертає уявлення Елли про саму суть життя та любові, якої вона ніколи не знала. І тоді Елла наважується: вона знаходить адресу автора і пише йому листа. Уже від початку це листування приречене стати чимось більшим. Та рамки умовностей і буденщини занадто міцні, щоб відпустити Еллу зі своїх тенет. Хіба що ці тенета розірве кохання, що має аж 40 правил — і всі їх порушує...

Альбер Камю завжди прагнув залишатися повністю незалежним і, перебуваючи в гущавині суспільно-ідеологічної битви, не приставати до жодного із суперницьких таборів. Світогляд письменника знайшов яскраве відображення у двох його найбільших філософських працях — «Міфі про Сізіфа» (1942) та «Бунтівній людині» (1951), які свідчать, за визначенням самого автора, про перехід від «етапу абсурду» до «етапу протесту». Якщо в основі «Міфу про Сізіфа» лежить твердження абсурдності буття, уявлення про світ як про царство хаосу і випадковості, то у «Бунтівній людині», проаналізувавши великий історичний матеріал, Камю дійшов висновку про неминучість переродження революції у тиранію, перетворення колишніх борців проти гноблення на значно жорстокіших гнобителів.

Еліза — ідеальна дружина багатого та самовпевненого Дениса. Гарна лялька, розкішна маріонетка, яка одного дня вирішує: з неї досить. Розриваючи пута, Еліза починає жити. Випадкова зустріч із привабливим незнайомцем Алексом стає для неї точкою неповернення. Взаємна пристрасть нестримною хвилею накриває коханців. Еліза нічого не знає про Алекса, хоча його поява в її житті невипадкова… Він — нащадок давньої династії. Та чому працює звичайним поліцейським? І з якої причини Елізі варто остерігатися його проникливого, манливого погляду?..

• Бестселер THE NEW YORK TIMES
• Книга року за версією Amazon
• Радять The Washington Post, Time, Entertainment Weekly, The Guardian та BBC
• Рекомендують до читання Джоджо Мойєс і Ґвінет Пелтроу

Сімнадцятирічна Меґґі закохана у свого вчителя. Вона вірить у "довго та щасливо" попри те, що він одружений і має дітей. За десять років шлюбу Ліна забула про те, як це - бути жаданою. Вона наважується на зраду й починає роман зі своїм шкільним коханням. Слоун вродлива та заможна. Вона дозволяє своєму чоловікові обирати чоловіків і жінок, які будуть третіми в їхньому ліжку. Три невигадані історії, засновані на майже десятирічних дослідженнях табуйованої в суспільстві теми жіночої сексуальності та бажання. Історії, що допоможуть краще зрозуміти свою жіночу природу, бажання та потреби свого тіла. Сповіді й переживання реальних жінок, що переконують: ви не самотні. Три історії - і мільйони схожих історій по всьому світу, в яких упізнаєш себе. Коли обіймає відчай, героїні Лізи Таддео триматимуть за руку й не дадуть упасти.

Кохання — дар, що звеличує та підносить до небес. Це почуття здатне штовхнути на божевільні вчинки, воно то солодке, як мед, то з полиновим присмаком. Чимось схоже на саме життя — багатогранне, безцінне та неповторне. Ці споконвічні чуття увиразнюють пульс кожного з нас.
«Квіти кохання», «Життя багатогранне» та «Перехрестя епох» — три частини збірки, наче три кити нашого життя. У цій книжці є все: герої, котрі здаються близькими й таким схожими на нас самих; вчинки, що змінюють майбутнє цілих поколінь; кохання, яке здатне залікувати найглибші рани та повернути до життя.

Лиха вдача була у пана Яна Давидова. Мав він слабкість до власних кріпачок. Не втаїлося це від дружини його — пані Маришки. Невдовзі кріпачку, що була таємною пристрастю пана, знайшли загризеною панськими псами. Казали, то справа рук пані Маришки. Утім, сама жінка незабаром померла за дивних обставин. Минув час, та нащадкам Давидових немов поробили. Спадкоємця Григорія Яновича не оминула батьківська пристрасть до кріпацького дівоцтва. Палазя стала його забороненим коханням. Проте Григорій одружився з донькою заможного генерала, і безмежно закохана дружина невдовзі дізналася про згубну пристрасть чоловіка...

Невже історія повториться знов? І пекельна жага згубить чуже життя? Чи древній маєток «Притулок семи вітрів», що чув стільки плачів та бачив стільки крові, нарешті діждеться, що його господарі стануть щасливими?

«Марина» - найулюбленіший, за власним зізнанням Сафона, його роман.

Іспанія Барселона. Весна. Один із чергових на Французькому вокзалі впізнає у натовпі юнака, оголошеного у розшук. Цілий тиждень його шукали знайомі, друзі, викладачі школи-інтернату. Поліція збилася з ніг. Де він був весь цей час? Як провів ці дні?

«У кожного з нас є секрет, ретельно замкнений на всі замки в темному кутку на горищі душі», - так Оскар починає свою розповідь про ту дивну чарівну ніч, коли доля подарувала йому зустріч з Мариною.

Писати Альбер Камю почав у передвоєнний період. 1937 і 1938 рр. в Алжирі виходять збірки його коротких лірично-філософських есеїв і нарисів «Спід і лице» та «Шлюбний бенкет», де у вільній формі, що поєднує філософські медитації та ліричні відступи, знаходить відображення його «середземноморське» світовідчуття. Ці дві ранні збірки, а також короткі есеї, що увійшли 1954 р. до збірки «Літо», — пролог до всієї творчості Камю, адже в них напряму висловлені аксіоми, що визначили його письменницький почерк і яким судилося стати відправними для всіх подальших пошуків письменника.

Нова книжка есеїстики Василя Махна — це мандрівка в історію, у минувшину — у пам’ять, у дошукування свого коріння. Вона розпочинається зі Стейтен-Айленду, неподалік теперішнього мосту Верразано, що завис над протокою, якою на початку ХХ ст. пропливали кораблі, доправляючи до Америки міґрантів з Європи.

Мандрівка триває не лише в межах Бруклину, Лонґ-Айленду чи майстерень сучасних американських художників, лекторіїв і Метрополітального музею. Вона шириться гайвеєм на позашляховику, трансатлантикою до Європи й далі аж до Індії. Ми валандаємо за Аґноном бруком Бучача, забрідаємо до чортківського водоноші, потрапляємо до Кривого Рогу і квартири Драча у Києві, у квартали Старого міста в Єрусалимі, до Італії, а зокрема, й до Венеції, щоправда, нью-йоркської — тої, яку заподіяв ураган Сенді, затопивши довколишні острови.

Вперше опублікований 2005 року, роман «Пацики» одразу здобув культовий статус відвертого літературного свідчення про буремний кінець епохи вісімдесятих і початок дев’яностих на руїнах помираючого «совка». Тут є все, що сором’язливо замовчували тогочасні ЗМІ і що ніколи не звучало на педрадах шкіл, ПТУ чи технікумів: епічні битви «район на район», перші кримінальні досвіди, хлопці й дівчата, які, заледве ступивши на поріг своєї юності, змушені вчитися виживати у цьому жорстокому, майже неконтрольованому хаосі стрімких соціальних і культурних змін, що пророкували близький крах старої системи.

Після першої публікації роману Анатолія Дністрового охрестили «українським Берджесом» — за епічністю, відвертістю, жорстоким реалізмом і правдою життя роман не поступається, а то й перевершує знаменитий «Механічний апельсин». Але водночас проза Дністрового нам набагато ближча, оскільки написана для нас і про нас свідком тієї непростої, але по-своєму романтичної епохи, яку багато хто з нас запам’ятав на все життя.

Це історія про хлопця, який вже у дорослому віці намагається віднайти себе, згадати своє дитинство і юність, де, як він відчуває, трапилося щось жахливе, але він не пам'ятає, що саме. Йому дуже важливо все пригадати, щоб зрозуміти, хто є він, і хто є Ві, з якою він спілкується з дитинства і вважає своєю подругою.

"Коли приходить Ві" - це психологічний трилер з елементами детектива, який тримає читача в напрузі від початку до кінця. Разом з головним героєм ми поступово розплутуємо загадку його життя, розкриваючи деталі його минулого в різні періоди. Найчастіше в п'ятирічному і сімнадцятирічному віці, - саме тоді у житті головного героя сталися переламні моменти.

Це історія важка і сумна. Вона піднімає кілька дуже важливих тем, таких як насильство в сім'ї, булінг, знущання, не бажання батьків почути і зрозуміти своїх дітей, психічні хвороби і розлади.