Оповідання Олеся Ільченка — це зворушливі житейські історії з елементами містики, пригод, хоррору, а іноді й просто собі доброго дива, яке ставалося й стається з людьми в усі часи й на всіх континентах — бо така вже наша людська природа.
Оповідання Олеся Ільченка — це зворушливі житейські історії з елементами містики, пригод, хоррору, а іноді й просто собі доброго дива, яке ставалося й стається з людьми в усі часи й на всіх континентах — бо така вже наша людська природа.
За тим, що і як ми вирішуємо під час цієї війни, стоїть своя історія. Кожне таке рішення спирається на досвід усього життя — на наші страхи та перемоги, що їх ми всотали ще до війни. Звідси й беруть початок персональні історії тих, ким захоплюємося й кого не можемо зрозуміти.
У цьому романі психотерапевт Володимир Станчишин намагається розказати історії, де кожен має вирішити щось своє. Вони не завжди прості, не завжди зрозумілі й не завжди аж надто причесані. Але це історії про війну та про нас у цій війні. Про те, як ми пливемо кожен у своєму човні до омріяного берега перемоги, але подорож ця довга й виснажлива, і статись під час неї може так багато…
Руда кішка Глорія раптово прокидається і розуміє, що її дому більше немає. Стіни розсипалися пилом, у проломах гуляє холодний вітер, а там, де колись була підлога, - бездонне провалля. Удалині виє страшний металевий пес, а внизу ходять якісь пройдисвіти та залізні звірі, що плюються вогнем…
Змучена й голодна, Глорія спостерігає, що робиться внизу, і поволі починає згадувати: інші події, інші руки, інші імена - свої минулі життя. Однак чужинці в них були ті самі: коли вона ластилась до ніг козака Тадея, і перевернула чорнильницю на столі панни Орисі, і ганяла мишей із криївки, і ще безліч разів…
Щоразу вона стояла до кінця зі своїми людьми. І цього разу, вона лишатиметься поруч - скільки буде потрібно…
У цій збірці переплелися античні образи та християнські, реальність і фантазія, ангели та роботи, сьогодення й минуле, теперішнє й майбутнє, голоси живих і мертвих, біль і надія. Автор відверто ділиться своїм болем і як українець, і як син, і як батько.
«Особиста тиша» – це про перемогу світла над темрявою. Про безмежну віру у Вищі Сили та наші Збройні Сили. Про відвагу та незламність.
П’ятдесятирічна Люба усе життя прожила в тіні власної матері Лєни, у минулому чемпіонки з легкої атлетики. Батька вона не знала. Її мрія навчатися за кордоном не справдилася. Тож Люба ще в юності обрала перспективного чоловіка і народила доньку Христину, проте невдовзі овдовіла.
Сьогодні, коли Христина стала мамою і самостійно виховує сина, Люба по-всякому намагається видати її заміж, бо, мовляв, жінка може бути щасливою тільки у сім’ї. Бабуся Лєна ж, навпаки, впевнена, що від чоловіків лише проблеми.
Коли Христина знайомиться із Юрком, військовим, Люба категорично проти цих стосунків. Але сама на роботі зустрічає Ореста — вдівця і колишнього атовця. Любі здається, що про спільне майбутнє з ним не може бути й мови, адже як вона зізнається про це доньці й мамі? Проте що, як це справді шанс після тривалої зими зростити квіти щастя?
Гарві Миш, Ру Кролик і Віллі Їжак – нерозлучні друзі. Вони не завжди думають однаково й іноді сперечаються, але завжди знаходять шлях один до одного.
Разом вони будують човен для регати, допомагають борсуку Буркуну полагодити фургон і рятують його крамничку. Бо коли ти не сам – будь-які труднощі стають меншими, а пригоди цікавішими.
На віддаленому острові Ширвотер поблизу Антарктиди мешкає родина Солтів: батько Домінік, двоє підлітків та маленький Орлі. Одного дня хвилі приносять до узбережжя тіло ледь живої жінки. Її звати Ровен, і Солти як єдині мешканці острова вирішують надати їй прихисток.
Поступово Ровен помічає, що вдівець Домінік щось приховує. Навіть маленький Орлі, здається, розмовляє з кимось невидимим. Невже цей острів сповнений привидів? Або, може, Солти збожеволіли через життя в ізоляції?..
Їхнє кохання мало тривати вічно. Та після нищівних ударів долі Ясмен і Джосая Вейд втратили свій шлюб, хоч почуття між ними не згасли. Тепер вони лише співіснують: разом виховують дітей і ведуть бізнес, намагаючись тримати дистанцію. Але один поцілунок змінює все, пристрасть спалахує відкриваючи старі рани знову. Чи не запізно для другого шансу на справжнє кохання?
Келсі керує маленькою книгарнею – своєю мрією та єдиною справою, що надає сенс її життю. Але місто от-от забере приміщення, щоб продати його забудовнику. Час спливає, підтримки немає, а майбутнє стає дедалі тривожнішим.
І саме тоді, в сутінках, поруч із книгарнею на покинутому пустирі починає світитися загадкове світло. Келсі ступає у нього – і опиняється на дивній вечірці у чарівному Саду, серед незнайомців, які висловлюють підтримку, ставлять правильні запитання і ніби бачать її наскрізь.
Цей Сад наче існує поза реальністю. Він відкриває Келсі двері в спогади, емоції й можливості, від яких вона так довго тікала.
Та водночас приховує небезпечні та правдиві одкровення.
Чи зайде Келсі глибше в Сад, щоб знайти відповіді та врятувати свою мрію?
І чи зможе вона відрізнити магію від власних ілюзій?
