До Гімалаїв веде багато шляхів, але тільки Редьчин лежить через фальшиву доставку піци, Ляйпциг і GPS-навігатор, що таємниче з’являється на порозі. Лишається тільки захопити із собою нового знайомого Дорже — і можна сміливо рушати. От тільки сміливо — це не про Редьку. Вона нестиме рюкзак із сумнівами та бажанням утекти на яке-небудь Ґоа, втрапить у кілька курйозів і знайде дорогу там, де безсилі будь-які мапи. І не одразу помітить, як Гімалаї й непрохане кохання змінять її назавжди.
Подруги з Києва — розкішні та самодостатні — живуть звичним міським життям. Попри успішну кар’єру й реалізованість у професії, вони відчувають, що заплутались у власних негативних упередженнях, невдалих спробах знайти себе й бути коханими.
У пошуках шляхів до поєднання з власною душею й відродження любові до себе вони готові їхати навіть на край світу! Або в прекрасну Іспанію!..Там подруги знайомляться із цікавими людьми, які надихають їх до внутрішніх змін.
Ніщо так не робить нас щасливими й красивими, як невимовне почуття любові, яке розквітає ізсередини, ніби розкішна ароматна квітка.
Виживши, відома молода мисткиня Еделін Браянт тікає з рідного міста, щоб її життя продовжилося. Проте вона лише виглядала так, немов готова зламатися будь-якої секунди, чи в неї вже не лишилося сил для подальшої боротьби, для життя?
Дівчина відмовилася від усього, що мала, і перетворилася на ніщо. Від її минулого не залишилося навіть імені. Із підробленими документами, ранами по всьому тілу й тріщинами на душі, Еделін починає нове життя. І коли нарешті дозволяє собі прийняти майбутнє — її таємницю розкривають. А згодом і саме минуле наздоганяє її…
Чи зможе хтось берегти її від себе самої?
У селі, назву якого знають лише місцеві, горить сливове дерево і будинок, де колись жила велика родина. А в іншому з'являється Дуся — доросла дівчина з плюшевим драконом у руках, чорними руками та розгубленим поглядом. Вона не пам’ятає нічого про себе і не знає, де її дім. Але життя кожного, хто її зустріне, зміниться назавжди.
«Мене звати Дуся» — це історія про пошук себе, дому, власної пам’яті та любові. Про страхи, які ми несемо з дитинства, втрати й відчайдушне прагнення бути видимими. І про те, як іноді чужі люди стають найріднішими.
Дві сестри, Альона та Рая, мають давню традицію зустрічатися в аеропорту й снідати разом. Старша — психіатриня, яка вже давно не вірить у кохання. Молодша ж навпаки повірила аж надто сильно. Її шлюб далекий від казкового, хоча при цьому жінка вагітна вже другою дитиною.
Випадкова сусідка Альони по літаку без упину теревенить і заважає їй збирати друзочки розбитого серця. А поки літак затримується, Рая розповідає дочці казку про принцесу, яку видали заміж за імператора. Закінчення казки їй доведеться придумати на ходу, під крики чоловіка та сльози доньки.
Обидві сестри-принцеси мають зробити свій вибір — наважитися довіритись або, навпаки, нарешті повірити собі.
