Замовлення тимчасово не приймаємо.
ОУН і шістдесятники, Іван Дзюба та Левко Лукʼяненко, Василь Стус і Вʼячеслав Чорновіл, протести, арешти й табори.
У своїй книжці Роман Клочко розповідає історію дисидентів, історію українського визвольного руху, який тривав від середини 1950-х до другої половини 1980-х.
Герої книжки критикували комуністичну ідеологію та боролися проти безправ’я українців як нації. Їхньою зброєю стало слово, яке дошкульно било радянський режим у його чи не найболючіше місце — монополію на інформацію. Тож режим відповідав тюрмами, таборами й психіатричними лікарнями, але повністю знищити цей опір так і не зміг. Попри всі зусилля пропаганди та фактично фізичне знищення дисидентів, вони продовжували боротися і лякати радянську владу.
Наприкінці липня 1991 року в доповідній КГБ Голові Верховної Ради УРСР Леонідові Кравчуку повідомляли про сценарій можливого розпаду СРСР, який спрогнозували в США. Голова КГБ СРСР Володимир Крючков стверджуватиме, що ще кількома роками раніше комуністичні спецслужби відчували наближення колапсу. Що відбувалося за лаштунками Серпневого путчу, який зробив розпад СРСР швидким і незворотним? Як сталося, що із чотирьох сценаріїв розвитку подій, описаних у прогнозі ЦРУ, українці обрали найрадикальніший — «Розпад»? У цій книжці автор поденно відтворює події 1991 року. Наводить ще донедавна секретні архівні документи ЦРУ і КГБ. Уперше зіставляє спогади учасників і свідків здобуття Україною незалежності: політиків, істориків, письменників. І відповідає на запитання, хто насправді зруйнував імперію зла.
Книга присвячена методам та моделям заперечення Голодомору 1932–1933 рр. в Україні, які використовували пропагандистські апарати СРСР та Російської Федерації з метою усунення пам’яті про вчинений Кремлем на початку 1930-х рр. геноцид Українського народу. На широкому фактологічному матеріалі проаналізовано етапи, які пройшло заперечення Голодомору, висвітлено еволюцію основних наративів цього заперечення. Особливу увагу приділено тій ролі, яку заперечення Голодомору відіграє у підживлюванні антиукраїнських упереджень у сучасному російському суспільстві, процесах психологічної мобілізації прихильників антизахідного політичного курсу президента В. Путіна, інформаційній війні, яку Російська Федерація веде проти України. Опрацьований автором матеріал дає підстави зробити висновок про те, що заперечення Росією геноцидного характеру Голодомору є запереченням права України на власну історію, а отже, й формою заперечення права українців на незалежне державне існування.
Видання призначене для істориків, журналістів, політологів, усіх, хто цікавиться історією Голодомору 1932–1933 рр. в Україні, а також інформаційною складовою гібридної війни Росії проти України.
Цю книжку склали чотирнадцять історій кримськотатарських родин, які розповіли авторці різні люди, відомі й невідомі. У них спільний біль і спільна памʼять про жахіття війни, гоніння, депортації, голод. З покоління в покоління їх переслідує один і той самий ворог, яку б нову назву він щораз для себе не придумував: чи то російська імперія, чи то срср, чи то російська федерація. Тортури, до яких він вдається, мають приборкати кримських татар, а в разі непокори нелюди просто знищують і так нечисленний народ. Ніби наяву читач побачить змучених підлітків, які збирають бавовну в Голодному степу Узбекистану. Розпач жінки, яку виганяють з рідної домівки. Горе дружини загиблого захисника України. Та обʼєднані ці родини не тільки спільним болем, а й спільним прагненням: повернути собі Батьківщину, жити у вільному Криму.
