Повість «За сестрою» створена на основі історичних матеріалів з часів татарських нападів на українські землі. В центрі — захоплююча історія юного Павлуся, молодшого сина з козацького роду Судаків, який порятував від татарського полону свою сестру Ганнусю.
У скарбницю української драматургії вагому частку вніс великий драматург і талановитий актор Іван Карпенко-Карий (Тобілевич). До видання увійшли вибрані твори «Наймичка», «Безталанна», «Сава Чалий». У них відтворено життя українського народу та визвольну боротьбу козацтва у другій половині XIX століття. Твори І. Карпенка-Карого і сьогодні не втрачають своєї актуальності.
Михайло Коцюбинський (1864-1913) – тонкий знавець поетичного слова й людської душі, блискучий оповідач. Ці свої таланти письменник сповна розкрив у шедеврі української літератури – повісті «Тіні забутих предків». Історія, яку він розповідає, стара як світ. Її герої – Іван і Марічка, ще з дитинства палко кохають одне одного, проте не можуть бути щасливими разом. Їхнім родинам байдуже до почуттів молодих людей, бо вони ворогують між собою і навіть заради дітей не ладні вгамувати нікчемні пристрасті. Однак у творі є ще одна, чи не найголовніша дійова особа – авторові вдалося перенести на папір і магічну красу Карпат, і колорит Гуцульщини, з її переказами, віруваннями, символами, які й формують світогляд гуцулів.
Гнат Хоткевич (1877—1938) — людина небаченого в українській культурі масштабу творчості: бандурист, мистецтвознавець, театральний діяч, історик, педагог, етнограф, художник, автор понад 600 музичних творів, багатьох новел, оповідань, повістей, романів. Український Леонардо да Вінчі — таким він уявляється і сьогодні. Митець українського Розстріляного Відродження, своєю творчістю він охопив усю Україну — від Слобожанщини до Карпат.
Основою сюжету повісті Гната Хоткевича «Камінна душа» стала народна пісня «Павло Марусяк і попадя» про нещасливе кохання молодої красуні – дружини сільського попа – і ватажка опришків Марусяка. Автор зумів талановито переплести в одному творі і фольклор Гуцульщини, й історичні факти, і власне поетичне бачення. Він показує життя без прикрас, із кров’ю, із болем, зі страхом, але й з вірою, чудесами та цілком різними людьми…
У повісті «Ідоли падуть» Юліана Опільського (справжнє ім’я — Юрій Львович Рудницький (1884–1937), західноукраїнський письменник, історичний романіст) розповідається про часи князювання Володимира Святославовича й запровадження 988 року християнства на Русі. Падуть язичницькі ідоли, народжується нова культура у святих книгах та будівництві величних храмів, у яких домінують кращі зразки архітектури й мистецтва тодішньої Візантії. Текст подається за сучасним правописом із зображенням усіх особливостей мови автора.