На сімдесят п’яту річницю Джон Перрі зробив дві речі. По-перше, відвідав могилу дружини. По-друге, записався до армії. Хороша новина — людство нарешті вийшло у дальній космос. Погана — планети, придатні для життя, трапляються доволі рідко — і чужинські раси готові битися за них з нами на смерть. Що робити: ми б’ємося. Ми захищаємо Землю, а також виборюємо право на додаткову житлоплощу.
Далеко від Землі війна — жорстока, кривава, невгавуща — точиться упродовж десятирічь. Земля — планета на задвірках галактики — постачає людські ресурси до лав Колоніальних Сил Оборони. Усі знають — коли наближається вік виходу на пенсію, можна записатися до КСО. Молоді люди їм не потрібні; вони приймають тільки тих, у кого за плечима десятиріччя життєвого досвіду. Два роки на передовій. Якщо виживеш — отримаєш щедру ділянку для проживання на будь-якій з трудом здобутій колоніальній планеті. Джон Перрі погодився на таке, хоча не мав жодного уявлення, що на нього очікує. Бо справжня бійка точиться за багато світлових років від рідного дому і є набагато запеклішою, ніж він уявляє, ну а те, ким він став, — взагалі за межами розуміння.
